Бесіда: - Чи прийнятним для вас є такі визначення толерантності?
Класний керівник:Поняття «толерантність» об’ємне і глибоке. Воно стосується і міжнародних стосунків, і діалогу культур, і міжетнічних, і міжконфесійних відносин, культури миру, воно містить і глибокі правові засади.
Толерантність – важлива ознака життєвої позиції зрілої особистості, що має свої цінності та інтереси і готова їх захищати, але одночасно з повагою ставитись до позиції і цінностей інших людей, членів родини тощо. Важливим підґрунтям такої позиції є світогляд особистості та її поведінкові навички, зокрема, готовність особистості до толерантної поведінки в суспільстві, родині, колективі.
Вправа «Я і оточуючі» (класний керівник роздає учням картки з ролями. Не аналізуючи поведінки, вони мають дати відповідь на питання: «Чим я відрізняюся в даний момент від цієї людини?» і «Що спільного в даний момент з цією людиною. Орієнтовними можуть бути наступні ролі: дівчина, яку в класі ображають; мій учитель; моя мама; дитина, яку батьки примушують жебракувати; в’язень, який чекає вироку суду та ін.).
Бесіда: - Що вам було складніше, знайти відмінне чи спільне? Чому?
- Якої людської якості вимагала друга відповідь?
- Який життєвий урок ви винесли з вправи?
Класний керівник: Взаємини між людьмибувають різними: позитивними та негативними, такими, що стимулюють співпрацю і товариськість, і такими, що призводять до суперечок та конфліктів. Це часто залежить від обставин, але ще частіше - від самих учасників, їх уміння та бажання позитивної взаємодії.
Взаємини між людьми класифікуються на соціальні, міжособистісні, родинні тощо.
Робота в групах:(класний керівник об’єднує учнів у 3 групи, кожній групі роздає картки із завданнями).
Завдання для групи 1:визначте громадянські чесноти і вміння, які складають основу соціальної взаємодії громадян.
Завдання для групи 2: визначте сімейні чесноти і вміння, які складають основу родинної взаємодії.
Завдання для групи 3: визначте якості та вміння особистості, важливі для міжособистісного спілкування.
Класний керівник: У всіх нас є багато спільного, чимало відмінного. Але усіх нас об’єднує те, що ми всі люди, що живемо на одній Землі. І нам належить жити так, щоб зберегти на Землі, в суспільстві, родині, будь-якому іншому колективі злагоду, мир і спокій. А для цього потрібно навчитись розуміти людей, любити їх і прощати їм, ставитись до них терпимо і неупереджено, нехай вони в чомусь і відрізняються від нас самих.
Бесіда:- Чи цікаво було б жити у світі, де б усі мали лише спільні риси і не мали б відмінностей? Обґрунтуйте свою думку.
- Якби вам запропонували скласти словесну формулу терпимості, якою б ви її подали? (Жодна людина не може розраховувати на терпиме ставлення до себе, якщо вона нетерпимо ставиться до інших. Терпимість, у ставленні до інших, = толерантності).
Підсумкова бесіда: - Яким життєвим урокам навчають нас вислови видатних людей:
- «Світ надто небезпечний для того, щоб в ньому жити, - і не з вини тих, які творять зло, а через тих, хто стоїть поруч і нічого не робить».
Альберт Ейнштейн
- «Не з почуття доброти стосовно іншого я лагідний, миролюбний, терплячий і привітний – я такий тому, що в цьому поводженні забезпечую собі найглибше самоствердження».
Альберт Швейцер
- «Я не згідний з тим, що ви говорите, але пожертвую своїм життям, захищаючи ваше право висловлювати власну думку».
Вольтер
- Чи згодні ви з тим, що толерантність людини – найважливіша умова миру і злагоди в сім’ї, колективі, суспільстві?
- Чи є, на вашу думку, толерантність ознакою демократичності держави?
- Чи вважаєте ви тему толерантності актуальною сьогодні, і якщо так, то чому?
- Як ви доведете актуальність проблеми толерантності своїм батькам?
- Які уроки для дорослого життя ви винесли з уроку толерантності?
Година спілкування «Мистецтво спілкування»
(Підготувала Ковтунович О.І., класний керівник
Дібрівської ЗОШ І-ІІІ ст. Зарічненського району)
Мета: формувати ціннісне ставлення особистості до родини, людей, такі її чесноти, як толерантність, розвивати вміння взаємодіяти з іншими, навички колективної взаємодії та
ефективного спілкування
Очікувані результати: сформованість ціннісного ставлення особистості до сім’ї, людей, таких її чеснот, як повага до рідної мови, культури спілкування особистості; розширення її культурологічного світогляду;
Методичне забезпечення: «Повчання до дітей» Володимира Мономаха; епіграф:
«Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування».
А. Екзюпері
Сценарний хід години спілкування:
Класний керівник: Найбільше прикрощів кожному з нас завдають буденні невдачі, дрібні конфлікти. Навіть рідні і друзі, буває, сваряться через дрібниці, і не тому, що від природи злі, а тому, що в кожного свій стиль поведінки, не завжди прийнятний для інших.
Безконфліктне співжиття людей, комфортне співіснування, толерантне, доброзичливе ставлення до людей, вміння спілкуватися з людьми – велике мистецтво.
У спілкуванні стверджується низка чеснот особистості, зокрема, ввічливість, повага до людини, добросердність. На відміну від ввічливості добросердність звучить так: «Зроби іншому краще, ніж собі».
Що є важливим у спілкуванні? Аристотель стверджував: «Ми любимо тих, з ким приємно проводити час, а такі люди привітні, не схильні виявляти і виказувати помилок інших, не сваряться; нам подобаються ті, хто не має звички нам докоряти. Ми любимо людей не злопам’ятних, які не пам’ятають образ, кривд і легко йдуть на примирення. Вселяють довір’я ті, хто не лихословить і хто звертає увагу не так на погані, як на добрі якості друзів».
Бесіда: - Чи співпадають ваші вподобання з вподобаннями Аристотеля?
- Вибудуйте логічний ряд чеснот, які є підґрунтям успішного спілкування.
- Чи погоджуєтесь ви з тезою, що спілкування людей – велике мистецтво?
- Чи можна цим мистецтвом оволодіти?
Класний керівник: Заговори - я зрозумію, що ти за людина!
Які у тебе думки й почуття.
Одне лиш слово – за хвилину,
Я зрозумію суть твого життя.
На серці що лежить у тебе, друже,
Відкрий же душу – можеш все сказати,
Щоб не лишилось серед нас байдужих,
Щоб ми могли душі храм будувати.
Спілкування – духовна потреба особистості, одна із струн людської душі, одна з найбільших здібностей людини, що піднімає її над усім живим і робить людиною. Слово - найбільш змістовний, об’ємний засіб людського спілкування. Уміння говорити, слухати - важливі умови людського спілкування.
Про уміння користуватися словом писали ще в давню давнину. У «Повчанні до дітей» Володимира Мономаха говориться: «При старших мовчати, мудрих слухати, старшим коритися, з рівними собі і молодшими… без лукавого умислу бесідувати, більше вдуматися, не шаленіти словом, не осуджувати мовою, не багато сміятися…».
Бесіда: - Обґрунтуйте тезу: «Спілкування – духовна потреба особистості».
- Обґрунтуйте або заперечте тезу: «Володіння словом розкриває сутність людини».
Класний керівник: Уміння спілкуватися є найважливішим з усіх якостей, якими володіє людина. У нас нема вибору: спілкуватися чи не спілкуватися. Людина обов’язково спілкується з іншими людьми.
Спілкування – це розвиток контактів між людьми. Для чого ж потрібні ці контакти?
Справа в тім, що люди все роблять спільно і саме тому й можуть виживати у складних умовах. А будь-яка спільна робота вимагає спілкування, інакше її неможливо виконати. Не випадково слова «спілкування» й «спільно» мають однаковий корінь. Перша функція спілкування – регулювання спільної діяльності людей.
Брати участь у спільній діяльності не просто. Для цього потрібні певні знання. Ми одержуємо ці знання за рахунок спілкування зі старшими. Тому спілкування має ще одну функцію – воно допомагає нам впізнати світ і вчитися певному соціальному досвіду. Саме спілкування допомагає людям обмінюватися інформацією. Люди винайшли спеціальний засіб спілкування – мову. Мова - це система словесних знаків, за допомогою яких можна передавати знання й досвід.
Вихована людина дбає про чистоту і культуру мови. «Поводитись з мовою будь-як, - писав Л.Толстой, - значить і мислити будь-як: неточно, приблизно, неправильно».
Ми живемо серед людей, і звісно ж, повинні їх розуміти. Спілкування – це шлях до розуміння іншої людини. Тому сутність третьої функції спілкування полягає у розумінні одне одного.
Спілкування – це наше соціальне дихання. Як важливо розуміти одне одного! Із самого дитинства засвоювати науку спілкування, оволодівати вміннями вести себе серед людей так, щоб їм було добре, приємно, зручно!
Бесіда: - Що включає в себе поняття «наука спілкування»?
- Чи погоджуєтесь ви з думкою Л.Толстого: «Поводитись з мовою будь-як, значить і мислити будь-як: неточно, приблизно, неправильно».
Класний керівник: Успішне (ефективне) спілкування включає низку складових. Важливою його складовою є дотримання культури мовлення.
Культура мовлення є свідченням розвинутого інтелекту особистості, високого рівня її загальної культури.
Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує високий рівень мовного спілкування, ошляхетнює стосунки між людьми, сприяє підвищенню культури суспільства.
Культура мовлення суспільства – це чи не найяскравіший показник стану його моральності, духовної чистоти, культури взагалі. Свого часу А.Ейнштейн стверджував: «Найважливіше з людських зусиль – тяжіння до моральності. Від неї залежить наша внутрішня сила і саме наше існування. Лише моральність у наших діях надає краси та гідності нашому життю». Краси нашому життю надає й краса мовленнєва. Висока мовленнєва культура суспільства – життєва необхідність для народу.
Культура мовлення несумісна з багатослів’ям, словоблуддям, фальшивою патетикою, славослів’ям.
Бесіда: Чи обговорюється проблема культури мовлення у ваших родинах?
- Проаналізуйте власне мовлення з погляду відповідності його вимогам культури мовлення. Які завдання вдосконалення власного мовлення ви вважаєте першочерговими?
У який спосіб ви плануєте їх виконати?
Класний керівник: Сучасна
наука стверджує, що надзвичайно важливою є й культура спілкування людини зі світом «Я»
(роздуми наодинці з собою). Німецький соціолог Карл Гехт у книзі «Психогігієна» зауважує, що сучасні люди бояться залишитись наодинці з самими собою, їм немає з ким поговорити про свої проблеми. Вони більше не розмовляють із собою про самих себе. Вчений пояснює, що внутрішній діалог є найважливішою передумовою і для розмов, для спілкування з іншими людьми. Втрачаючи його, людина втрачає і основний мотив до міжособистісного спілкування.
Бесіда: - Про що ви розмірковуєте наодинці з собою? (про власну зовнішність, кохання, майбутнє, планування життя, вибір професії, турбота про власне здоров’я тощо).
Які проблеми особливо вас хвилюють і яким ви бачите їх розв’язання?
Класний керівник: За східною легендою, одного разу боги вирішили створити Всесвіт. Вони створили зірки, сонце, моря, гори, квіти, хмари, потім людину і, насамперед, Істину. Однак постало питання: куди заховати її, щоб людина не змогла її відшукати? Їм забажалось подовжити шлях цього пошуку. «Давайте сховаємо її на найвищій гірській вершині», - сказав один.
«Давайте сховаємо її на самій далекій зірці», - запропонував другий.
«Давайте покладемо її на дно найбільш глибокої і темної
«Давайте заховаємо її на зворотному боці Місяця».
А найбільш мудрий і древній бог сказав: «Ні. Ми заховаємо Істину в серці людини. Так вона шукатиме її у всьому Всесвіті, не знаючи, що носить її постійно в собі».
Розмірковування наодинці з собою допомагають людині знайти правду, приховану і нерідко забуту всередині нас самих.
