Національний гірничий університет



Сторінка6/7
Дата конвертації16.03.2017
Розмір1.36 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7

3.7. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ


Мета виконання індивідуального завдання полягає у ґрунтовному засвоєнні студентом конституційного права через самостійну роботу із джерелами та носіями чинного законодавства в галузі конституційного права України, практики його застосування та основ міжнародно-правового досвіду творення і реалізації конституціоналізації та відповідних правовідносин.

Виконання індивідуального завдання необхідно починати з вивчення відповідних розділів підручників, навчальних посібників, нормативних актів додаткової літератури, практичних матеріалів, які студент повинен знайти і опрацювати самостійно за попереднім узгодженням з викладачем (лектором).

Модульний контроль індивідуального завдання здійснюється через захист студентом реферату за обраною з переліку рекомендованих тем з актуальних питань освітнього права.

Реферат виконується відповідно до методичних рекомендацій.

МЕТОДИКА НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ

Реферат (від лат. referо – повідомляю)індивідуальне завдання, що містить стислий виклад у письмовому вигляді змісту джерел інформації з певної теми навчальної дисципліни; це доповідь на визначену тему, що містить огляд відповідної літератури чи інших джерел, базується на змісті книги, статті, а також включає висновок на основі досліджених матеріалів.



Дидактичними цілями написання реферату в навчальному закладі є формування загальнокультурного рівня студентів та понятійно-аналітичного рівня його знань, уміння самостійно аналізувати різноманітні суспільно-політичні та культурні явища сучасності, висловлювати своє ставлення до них; набуття студентом необхідної професійної підготовки; розвиток навичок самостійного наукового пошуку і вивчення літератури за обраною темою; аналіз різноманітних джерел та поглядів; узагальнення матеріалу, формулювання висновків та опанування методами ведення обґрунтованої полеміки.

Підготовка реферату сприяє формуванню правової культури майбутнього спеціаліста, самостійному аналізу державно-правових явищ, умінню науково обґрунтовано вести полеміку з питань держави і права.

Робота повинна бути написана студентом самостійно (діагностується під час захисту), своїми словами. Забороняється переписувати підручники, нормативні акти тощо. Цитування робіт окремих авторів необхідно наводити з посиланням на джерела їх опублікування, який наводиться в кінці роботи у списку використаної літератури.

При написанні роботи студент повинен поряд з теоретичним висвітленням аспектів теми, дати її аналіз на прикладі практичних матеріалів щодо обраної тематики.

Обсяг роботи повинен становити 10-12 сторінок печатного тексту. Текст друкується в форматі А 4, шрифт – Times New Roman, кегль – 14, інтервал – 1,5.

На сторінках залишаються поля (ліве – 30 мм, верхнє, нижнє – 20 мм; праве – 10 мм). Абзацний відступ дорівнює 5 знакам.

Реферат повинен бути зібраний у папку або іншим чином надійно скріплений.

Захист реферату здійснюється в процесі презентації його основних положень при співбесіді з викладачем.

У тих випадках, коли індивідуальне завдання повертається студенту для виправлення помилок, нова робота повинна представлятись для перевірки разом з поверненою.



Процес написання реферату включає:

  1. обрання й узгодження з викладачем теми; 2) підбір наукової літератури, інших джерел та їх вивчення; 3)складання плану; 4) написання тексту роботи та її оформлення.

Структура реферату.

Вступна частина: титульний аркуш; зміст (план роботи); вступ.

Основна частина: розділи реферату; висновки; перелік посилань.

Титульний аркуш. На титульному аркуші реферату вказується назва навчального закладу, назва кафедри, дисципліна, з якої виконується реферат, тема реферату, прізвище та ініціали автора роботи, зазначається факультет, курс, номер навчальної групи, місце та рік написання.

План роботи має бути складений таким чином, щоб він розкривав назву та зміст роботи та розташовується з нової сторінки. До змісту включають: послідовно перелічені назви всіх розділів та підрозділів, перелік посилань, додатки тощо і номери сторінок, які містять початок матеріалу.

Вступ розташовують з нової сторінки, в якому коротко обґрунтовується актуальність, мета дослідження; доцільно також подати термінологічні особливості реферату.

Основні розділи складають основну частину роботи, в якій розкривається суть проблеми і способи її вирішення.

Висновки. У висновках формулюються отримані теоретичні результати та пропозиції. Сформульовані висновки повинні вирізнятися ясністю, мають бути чіткими, логічно завершеними, несуперечливими і повязаними з іншими положеннями та поняттями теорії держави та права та поставленими завданнями.

Перелік джерел, на які є посилання, наводять з нової сторінки. Бібліографічні описи в переліку посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються у тексті реферату. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями в тексті (номерні посилання). Оформлення переліку джерел (списку літератури) повинно відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». В списку літератури повинні бути зазначені лише фактично використані студентом джерела.

В рефераті на основі детального аналізу й узагальнення наукового матеріалу порівнюються різні погляди авторів і визначається власна позиція курсанта з викладенням відповідних матеріалів. Викладення матеріалу повинно бути коротким, точним, послідовним. Для найбільш повного розкриття проблеми та водночас стислої форми передачі матеріалу до реферату рекомендується включати схеми, таблиці.

Нумерація сторінок подається арабськими цифрами без знака №. Кожна сторінка повинна бути пронумерована. Першою сторінкою вважається титульний аркуш, на якому цифра „1” не ставиться, другою вважається сторінка, що містить план роботи, і далі - згідно з порядком. Порядковий номер сторінки проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки вкінці.

Загальні вимоги, що забезпечують максимальну оцінку виконання індивідуального завдання:



  • актуальність теми і правильність побудови змісту роботи (аналіз історії та сучасного стану законодавства по темі, визначення проблемних питань та шляхів їх вирішення);

  • повнота розкриття структурних елементів змісту (вступ, загальна частина, постановка проблеми, пропозиції щодо її рішення, висновки);

  • грамотність, лаконізм і логічна послідовність викладу;

  • оформлення відповідно до методичних рекомендацій та чинних стандартів;

  • наявність посилань на джерела інформації (нормативна база, монографії, наукові статті, науково-практичні коментарі, матеріали судової практики, законопроекти, міжнародне та зарубіжне законодавство);

  • самостійність виконання (діагностується під час захисту).

Номера тем індивідуального завдання видаються студенту викладачем дисципліни. Але студент має право пропонувати власну тему реферату за узгодженням з викладачем.

Для виконання індивідуального завдання пропонується наступна тематика:



  1. Верховна Рада України як загальнонаціональний представницький орган.

  2. Постійні комітети Верховної Ради України.

  3. Бюджетно-фінансова функція Верховної Ради України.

  4. Законодавча процедура.

  5. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

  6. Сучасні президенти України.

  7. Повноваження Президента України у зовнішньополітичній сфері.

  8. Вимоги до кандидатів у Президенти України.

  9. Імпічмент Президента України.

  10. Класифікація органів виконавчої влади в Україні.

  11. Персональна відповідальність Прем’єр-міністра України.

  12. Контрольні функції місцевих органів виконавчої влади в Україні.

  13. Етапи становлення Конституційного Суду України.

  14. Конституційно-правовий статус судді Конституційного Суду України.

  15. Функція конституційного контролю Конституційного Суду України.

  16. Апеляційні суди в Україні.

  17. Верховний Суд України.

  18. Україна як унітарна держава.

  19. Принцип народного суверенітету територіального устрою України.

  20. Історія становлення автономії АРК у складі України.

  21. Сучасне становище АРК: окупація.

  22. Правовий режим в зоні проведення АТО та на тимчасово окупованих територіях.

  23. Суб’єкти місцевого самоврядування в Україні.

  24. Класифікація функцій місцевого самоврядування в Україні.

  25. Нормативно-правові гарантії місцевого самоврядування в Україні.


3.8. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Найбільш поширеною в дидактиці є класифікація методів навчання за наступними групами: І група - методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності; ІІ група - методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності; ІІІ група - методи контролю (самоконтролю, взаємоконтролю), корекції (самокорекції, взаємокорекції) за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності; IV група - бінарні, інтегровані (універсальні) методи.

І підгрупа за джерелом передачі навчальної інформації включає в себе:


За метою виділяються такі види розповіді: розповідь-вступ, розповідь-повість, розповідь-висновок. Ефективність зазначеного методу залежить головним чином від уміння викладача розповідати, дохідливості та доступності інформації, від поєднання його з іншими методами навчання.

Бесіда відноситься до найдавніших і найпоширеніших методів дидактичної роботи. Її майстерно використовував ще Сократ. Провідною функцією даного метода є мотиваційно-стимулююча. Бесіда - це діалог між викладачем та студентом, який дає можливість за допомогою цілеспрямованих і вміло сформульованих питань спрямувати студентів на активізацію отриманих знань. Учені виділяють індуктивну та дедуктивну бесіду. Саме з допомогою їх викладач активізує діяльність студентів, ставлячи їм запитання для розмірковування, розв'язання проблемної ситуації.

Лекція служить для пояснення важкої та складної теми; її типовими ознаками є тривалість запису плану та рекомендованої літератури, уведення та характеристика нових понять, розкриття та деталізація матеріалу, завершальні висновки викладача, відповіді на запитання.


  • наочні методи - ілюстрація, демонстрація.

Ілюстрація - допоміжний метод при словесному методі, її значення полягає в яскравішому викладенні та показі власної думки. Засоби ілюстрації (картинки, таблиці, моделі, малюнки тощо) є нерухомими, вони мають «оживати» в розповіді викладача. Дидактики не рекомендують вивішувати або виставляти засіб ілюстрації заздалегідь (на початку заняття), щоб не привернути до нього увагу студентів, щоб ілюстрація не була достроковою до того моменту, коли для викладача настане час скористатися наочним посібником.

Демонстрація характеризується рухомістю засобу демонстрування: навчальна телепередача або кіно-відеофільм чи його фрагмент.



  • практичні методи: досліди, вправи, навчальна праця, практичні роботи, реферати студентів.

Ці методи не несуть нової навчально-пізнавальної інформації, а служать лише для закріплення, формування практичних умінь при застосуванні раніше набутих знань. Більшість студентів активніше сприймають практичні методи, ніж словесні.

ІІ підгрупа (С. Шаповаленко) - за логікою передачі та сприймання навчальної інформації. Ці методи поділяються на індуктивні та дедуктивні.

  • Індуктивні методи. Термін «індукція» походить від латинського inductio - зведення, вид узагальнення, який пов'язаний із передбаченням спостережень та експериментів на основі даних досвіду. У практичній педагогіці індукція втілюється у принципі: від часткового до загального, від конкретного до абстрактного.

  • Дедуктивний метод, як уважають вчені - дидакти, активніше розвиває абстрактне мислення, сприяє засвоєнню навчального матеріалу на основі узагальнень.

ІІІ підгрупа (М. Данилов, Б. Єсипов) - за ступенем самостійного мислення студентів у процесі оволодіння знаннями, формуванням умінь і навичок. У даному випадку методи поділяються на репродуктивні та точні, проблемно-пошукові:

  • проблемно-пошукові методи (М. Скаткін, І. Лернер) визначають порівняно вищий щабель процесу навчання, особливо там, де він організований на вищому рівні. Проблемно-пошукова методика, на відміну від репродуктивної, пояснювально-ілюстративної, має спиратися на самостійну, творчу пізнавальну діяльність студентів. Як відомо, поняття «творчість» - це створення нового, оригінального, суспільно-цінного матеріального або духовного продукту.

Проблемний метод навчання наближений до творчості, він нібито стоїть на межі між репродукцією, розумовим формуванням і творчістю.

IV підгрупа (П. Підкасистий, В. Паламарчук) - за ступенем керівництва навчальною роботою поділяють методи на два види:

  • навчальна робота під керівництвом викладача - самостійна робота в аудиторії: складання задач, самостійні письмові роботи з інструктуванням, допомогою викладача, у результаті чого студенти набувають навичок самостійності, закріплюючи індивідуальний стиль діяльності;

  • самостійна робота студентів поза контролем викладача - самостійна робота вдома. Мова йде про домашні завдання - усні та письмові. Домашні завдання мають позитивний вплив на розумовий розвиток, виховання та самовиховання студента, сприяють виробленню навичок самостійної пізнавальної діяльності.

    1. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

Підсумковий контроль з нормативної навчальної дисципліни «Конституційне право України» проводиться з метою оцінки результатів навчання на окремому завершеному етапі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр.

Нормативна форма підсумкового контролю – іспит.

Підсумковий контроль проводиться за допомогою контрольних питань, наведених в методичних рекомендаціях до самостійного вивчення дисципліни або за допомогою спеціальної комп’ютерної програми, яка знаходиться в комп’ютерній мережі університету

Семестровий контроль проводиться в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою у наступних формах і в такі терміни:


3.10. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ

Приклад для іспиту

Поточне тестування та самостійна робота

Сума

Змістовий модуль 1

Змістовий модуль 2

Т1

Т2

Т3

Т4

Т5

Т6

Т7

Т8

Т9

Т10

Т11

Т1

Т2

Т3

Т4

Т5

Т6

Т7

Т8

Т9




5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

100

Т1, Т2 ... Т11 – теми змістових модулів.

Результати навчання виявляють через визначення рівня сформованості компетентностей, що слугує критерієм оцінювання за схемою додатка до диплома європейського зразка:


Шкали оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти


Рівень досягнень / Marks, %

Оцінка / Grade

Національна диференційована шкала

90 – 100

Відмінно / Excellent

74 – 89

Добре / Good

60 – 73

Задовільно / Satisfactory

1 – 59

Незадовільно / Fail

Шкала ECTS

90 – 100

A

82 – 89

B

74 – 81

C

64 – 73

D

60 – 63

E

35 – 59

Fx

1 – 34

F

3.11. МЕТОДИ ЗАБЕЗПЕЧНЕННЯ

1. Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-VII.

2. Указ Президента України «Про Національну програму правової освіти населення» від 18 жовтня 2001 р. № 992/2001.

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» від 29 квітня 2015 р. № 266.

4. Національний класифікатор України «Класифікатор професій» ДК 003:2010 від 16.08.2012 № 923, станом на 01 жовтня 2015 року (із змінами, затвердженими наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 вересня 2015 року N 1084).

5. Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2010 (станом на поточний рік).



6. СВО НГУ ІМЗ – 14. Організація видання інформаційно-методичного забезпечення навчального процесу. – Замість СВО НГУ ІМЗ–09 ; чинний від 2014-09-01 / [А.Ф. Косолапов, В.О. Салов, А.К. Горенко, О.Н. Ільченко, О.Н. Нефедова, О.І. Додатко, Т.О. Письменкова, О.В. Журунова ; Нац. гірн. ун-т]. – Д. : НГУ, 2014. – 50 с. – (Стандарти вищої освіти Національного гірничого).
3.12. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
3.12.1. Основна

  1. «Конституція України: науково-практичний коментар» / редкол.: В.Я. Тацій (голова редкол.), О.В. Петришин (відп. секретар), Ю.Г. Барабаш та ін. – Нац. акад. прав. наук України. – 2-ге вид., переробл. і допов. – Х., 2011. – 1128с.

  2. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. «Конституційне право України: підручник (за аг.ред. В.Ф. Погорілка)» – К.: Наукова думка, 2006. – 344с.

  3. Совгиря О.В., Щукліна Н.Г. Конституційне право України. Повний курс: навч.посіб./ О.В. Совгиря, Н.Г. Щукліна. - 2-ге вид., перероб. і допов. – К., 2012. – 544с.

  4. Фрицький О.Ф. «Конституційне право України» – К.: Юрінком Інтер, 2004–510с.

  5. Шаптала Н.К., Задорожня Г.В. «Конституційне право України:навч. посіб.» / Н.К. Шаптала, Г.В. Задорожня. – Дніпропетровськ, 2012. – 472с.


3.12.2. Додаткова
3.12.2.1. Нормативні акти

  1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - С. 141.

  2. Декларація про державний суверенітет України // ВВРУ. - 1990. — №31. – С. 429.

  3. Акт проголошення незалежності України // ВВРУ. - 1991. - № 38. - С. 502.

  4. Україна. Закон. Про Автономну Республіку Крим [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1995. - № 11. - Ст. 69.

  5. Україна. Закон. Про альтернативну (невійськову) службу [із змінами і доповненнями] //ВВРУ.- 1999.-№ 15.-С. 188.

  6. Україна. Закон. Про бібліотеки і бібліотечну справу [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1995. -№ 7. - С. 45.

  7. Україна. Закон. Про біженців [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. -1994.-№19.-С.90.

  8. Україна. Закон. Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1998. -№ 29. - С. 191.

  9. Україна. Закон. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1998. - № 6-7. - С. 24.

  10. Україна. Закон. Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1998. - № 3-4. -С. 15.

  11. Україна. Закон. Про вибори народних депутатів України [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1997. - № 43. - С. 280.

  12. Україна. Закон. Про вибори Президента України [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1999. - № 14. - С. 81.

  13. Україна. Закон. Про Вищу раду юстиції [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1998. - № 25. - С. 146.

  14. Україна. Закон. Про відкликання народного депутата України [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1995. - № 41. - С. 299.

  15. Україна. Закон. Про відпустки [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. -1997.-№2.-С.4.

  16. Україна. Закон. Про всеукраїнський та місцевий референдуми [із змінами і доповненнями]//ВВРУ. - 1991.-№33.-С. 443.

  17. Україна. Закон. Про громадянство України [із змінами і доповненнями] //ВВРУ. - 1997.-№ 23.-С. 169.

  18. Україна. Закон. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1994. - № 11.-С. 50.

  19. Україна. Закон. Про державний кордон України [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1992. - № 2. - С. 5.

  20. Україна. Закон. Про державні нагороди України [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 2000. - № 21. - С. 162.

  21. Україна. Закон. Про державну допомогу сім'ям з дітьми [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1993. - № 5. - С. 21.

  22. Україна. Закон. Про державну службу [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1993. - № 52. - С. 490.

  23. Україна. Закон. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 2014. - № 26. – С.2172.

  24. Україна. Закон. Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 2014. - № 39. – С.2009.

  25. Україна. Закон. Про позбавлення В. Януковича звання Президента України // ВВРУ. - 2015. - № 28. – С.1487.

  26. Україна. Закон. Про загальний військовий обов'язок і військову службу [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1999. -№ 33. - С. 270.

  27. Україна. Закон. Про загальну середню освіту [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1999. - № 28. - С. 230.

  28. Україна. Закон. Про зайнятість населення [із змінами і доповненнями] // ВВРУ.- 1991. -№14.-С. 170.

  29. Україна. Закон. Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1999. -№ 5-6. - С. 43.

  30. Україна. Закон. Про звернення громадян [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1996. - № 47. - С. 256.

  31. Україна. Закон. Про інформацію [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. -1992.-№48. -С. 650.

  32. Україна. Закон. Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1994. -№ 22. - С. 140.

  33. Україна. Закон. Про кінематографію [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1998. -№ 22. - С. 114.

  34. Україна. Закон. Про комітети Верховної Ради України [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1995. -№ 19. - С. 134.

  35. Україна. Закон. Про Конституційний Суд України [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1996. -№ 49. - С. 272.

  36. Україна. Закон. Про міжнародні договори України [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1994. - № 10. - С. 45.

  37. Україна. Закон. Про місцеве самоврядування в Україні [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1997. - № 24. - С. 170.

  38. Україна. Закон. Про місцеві державні адміністрації [із змінами і доповненнями] //ВВРУ.- 1999.-№20-21.-С. 190.

  39. Україна. Закон. Про засади мовної політики [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 2013. - № 23. - С. 1237.

  40. Україна. Закон. Про музей та музейну справу [із змінами і доповненнями]//ВВРУ.- 1995.-№25.-С. 191.

  41. Україна. Закон. Про наукову і науково-технічну діяльність [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 2016. -№ 3. - С. 5.

  42. Україна. Закон. Про національні меншини в Україні [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1992. - № 36. - С. 529.

  43. Україна. Закон. Про об'єднання громадян [із змінами і доповненнями] //ВВРУ. - 1992.-№ 34.-С. 504.

  44. Україна. Закон. Про освіту [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1991. -№34.-С451.

  45. Україна. Закон. Про охорону праці [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1992. - № 49. - С. 668.

  46. Україна. Закон. Про пенсійне забезпечення [із змінами і доповненнями] //ВВРУ.-1992.-№3.-С. 10.

  47. Україна. Закон. Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1998. - № 34. - С. 228.

  48. Україна. Закон. Про підприємництво [із змінами і доповненнями] // ВВРУ.- 1991. -№14.-С. 168

  49. Україна. Закон. Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1994. - № 18. - С. 101.

  50. Україна. Закон. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1998. -№ 34. - С. 227.

  51. Україна. Закон. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1997. -№ 49. - С. 299.

  52. Україна. Закон. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи [із змінами і доповненнями] //ВВРУ.- 199 !.-№ 16.-С. 198.

  53. Україна. Закон. Про правовий статус іноземців [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1994. -№ 33. -С. 161.

  54. Україна. Закон. Про правонаступництво України [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1991. - № 46. - С. 617.

  55. Україна. Закон. Про представництво Президента України в Автономній Республіці Крим [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 2000. - № 21. - С. 158.

  56. Україна. Закон. Про прокуратуру [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. -2015.-№2-3.-С. 54.

  57. Україна. Закон. Про професійні спілки, їх права та. гарантії діяльності [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1999. - № 45. - С. 397.

  58. Україна. Закон. Про Раду національної безпеки і оборони України [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1998. - № 35. - С. 237.

  59. Україна. Закон. Про Рахункову палату [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1996. -№ 43. - С. 212.

  60. Україна. Закон. Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1991. - № 22. - С. 262.

  61. Україна. Закон. Про свободу совісті та релігійні організації [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1991. - № 25. - С. 283.

  62. Україна. Закон. Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1994. - № 24. - С. 180.

  63. Україна. Закон. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1991. - № 16. - С. 200.

  64. Україна. Закон. Про статус народного депутата України [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1993. -№ 3. - С. 17.

  65. Україна. Закон. Про судоустрій і статус суддів [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. -2016.-№31.-С.7.

  66. Україна. Закон. Про столицю України - місто-герой Київ [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1999. - № 11. - С. 79.

  67. Україна. Закон. Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1998. - № 20. - С. 99.

  68. Україна. Закон. Про фізичну культуру і спорт [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1994.-№ 14. -С. 80.

  69. Україна. Закон. Про Центральну виборчу комісію [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 1998. - № 5. - С. 17.

  70. Про Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок : Постанова Верховної Ради України // ВВРУ. - 1999. -№17.-С.129.

  71. Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини : Постанова Верховної Ради України // ВВРУ. - 2000. - № 24. - С. 193.

  72. Про засади державної політики України в галузі прав людини : Постанова Верховної Ради України // ВВРУ. - 1999. - № 35. - С. 303

  73. Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України : Постанова Верховної Ради України // ВВРУ. - 1995. - № 37. -С. 283.

  74. Постанова ВРУ від 11 грудня 2014 р. № 32-VIII “Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Донецької області, зміну і встановлення меж міста Маріуполь, Волноваського, Новоазовського та Тельманівського районів Донецької області”// ВВРУ. - 2014 р., № 4, С. 164.

  75. Постанова ВРУ від 7 жовтня 2014 р. № 1692-VII “Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Луганської області, зміну і встановлення меж Новоайдарського і Слов’яносербського районів Луганської області” // ВВРУ. - 2014 р., № 43, С. 2967.

  76. Постанова КМУ від 8 червня 2016 р. № 376  «Деякі питання Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб» // Офіційний вісник України. - 2016 р., № 51, С. 19.

  77. Про Концепцію державної сімейної політики : Постанова Верховної Ради України // ВВРУ. - 1999. - № 46-47. - С. 404.

  78. Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України : Постанова Верховної Ради України // ВВРУ. - 1997. - № 10. - С. 85.

  79. Про рекомендації учасників парламентських слухань „Свобода слова в Україні: стан, проблеми, перспективи" : Постанова Верховної Ради України // ВВРУ. - 1997. - № 22. - С. 162.

  80. Регламент Верховної Ради України [із змінами і доповненнями] // ВВРУ. - 2010. - № 14-15, №16-17. - С. 412.

  81. Декларація прав національностей України // ВВРУ. - 1991. -№ 53. - С. 799.

  82. Кодекси України : у 3 кн. / [відп. ред. В. Ф. Бойко]. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - Кн. 1. Арбітражний процесуальний кодекс України: Кодекс України про адміністративні правопорушення; Виправно-трудовий кодекс України; Водний кодекс України; Житловий кодекс Української РСР; Земельний кодекс України.

  83. Кодекси України : у 3 кн. / [відп. ред. В. Ф. Бойко]. - К. : Юрінком Інтер, 1997. - Кн. 2. Повітряний кодекс України; Кодекс торговельного мореплавства України; Цивільний кодекс Української РСР; Цивільний процесуальний кодекс України; Кодекс про шлюб та сім'ю України.

  84. Кодекси України : у 3 кн. / [відп. ред. В. Ф. Бойко]. - К. : Юрінком Інтер, 1997. - Кн. 3. Кримінальний кодекс України; Кримінально-процесуальний кодекс України; Лісовий кодекс України; Митний кодекс України; Кодекс України про надра; Кодекс законів про працю України.

  85. Основи законодавства України про загальнообов'язкове соціальне страхування // ВВРУ. - 1998. -№ 23. - С. 121.

  86. Основи законодавства України про культуру // ВВРУ. - 1992. - № 21. -С. 294.

  87. Основи законодавства України про охорону здоров'я // ВВРУ. - 1993. -№4.-С. 19.

  88. Права людини: Міжнародні договори України; Декларації, документи / [упоряд. Ю. К. Качуренко]. - К.: Наук, думка, 1992.

  89. Розпорядження КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р // Офіційний вісник України. - 2014 р., № 88, С. 44.

  90. Розпорядження КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 7 листопада 2014 р. № 1085-р  // Офіційний вісник України. - 2014 р., № 92, С. 33.

  91. Розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про визначення територіальної підсудності справ» від 02.09.2014  № 2710/38-14 // Голос України від 05.09.2014 № 169.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка