Надзвичайні ситуації воєнного характеру



Скачати 13.46 Mb.
Дата конвертації14.11.2018
Розмір13.46 Mb.
  • Надзвичайні ситуації
  • воєнного характеру від
  • дії зброї масового ураження
  • і звичайної зброї.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру

  • Надзвичайні ситуації воєнного характеру (мал.), пов’язані з наслідками застосування звичайної зброї або зброї масового ураження, під час яких виникають вторинні чинники ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки тощо.
  • Типи ядерних боєприпасів
  • У світі випробувано чотири типи боєприпасів (мал. 1.34): ядерний, на основі реакції поділу ядер; термоядерний, на основі ядерної та термоядерної реакцій «поділу-синтезу»; комбінований, на основі реакцій «поділу-синтезу-поділу» і нейтронний, по суті термоядерний боєприпас малої потужності з додатковим ефектом випромінюванням нейтронів.
  • Ядерна зброя
  • Надзвичайні ситуації воєнного характеру
  • Ядерна зброя - зброя, дія якої ґрунтується на використанні ядерної (атомної) енергії. Радіоактивним розпадом називається процес мимовільного перетворення нестійких ядер атомів у більш стійкі з випромінюванням енергії у виді невидимих променів. Цю властивість речовин стали на­зивати радіоактивністю, а самі хімічні елементи радіоактивними. У свою чергу досліди показали, що самі промені бувають трьох видів і різняться між собою за фізичними властивостями. їм дали назву: альфа-промені, бета-промені і гамма-промені.
  • Світлове випромінювання.
  • Ядерний вибух проходить як наслідок ланцюгової реакції з виділенням великої кількості енергії, теплової і променевої. Таким чином утворюється світна сфера продуктів вибуху й повітря з температурою на поверхні в 10000 °С (в середині кулі вона може сягнути десятків мільйонів градусів), яка випромінює весь спектр променів інфрачервоного, видимого й ультрафіолетового ви­промінювання тривалістю 3-20 с, залежно від потужності вибуху. Великої сили світловий імпульс вражає об'єкти і людей на значній відстані (мал. 1.35).
  • Проникаюча радіація і магнітний імпульс.
  • Проникаюча радіація — це потік гамма-випромінювання й нейтронів, що утворюється під час ядерного вибуху внаслідок ланцюгової реакції і радіоактивного розпаду продуктів поділу. Тривалість дії проникаючої радіації не більше 10-15 с, що не виходить за межі тривалості світлового випро­мінювання. Характерною особливістю потоку гамма-променів і нейтронів є здатність їх проникати через значні товщі різних матеріалів і речовин. Проникаюча радіація є невидимим і безпосередньо невідчутним вражаючим фактором. Вражаюча дія проникаючої радіації визначається властивістю гамма-променів сильно іонізувати атоми середовища, в якому вони по­ширюються (мал. 1.36).
  • Ударна хвиля.
  • Ударна хвиля — це «скачок ущільнення», сфероїдальна ділянка атмосферного середовища з високим тиском та температурою, що утворюється в момент ядерного вибуху і являється фронтом ударної хвилі, яка поширюється в усі боки від центру вибуху (мал. 1.37).
  • Джерелом виникнення ударної хвилі є високий тиск та температура в центрі вибуху. Тиск у центрі вибуху досягає 105 х 109 Па. Перепад тисків за і перед скачком ущільнення миттєво розганяє й рухає його з надзвуковою швидкістю. За рахунок подолання опору середовища енергія ударної хвилі розсіюється, зменшується швидкість фронту ударної хвилі й падає тиск у скачку ущільнення, ударна хвиля поступово затухає.
  • Тривалість дії ударної хвилі вимірюється секундами й залежить від потужності вибуху.
  • Зі збільшенням потужності вибуху, час її дії і вражаюча сила збільшуються.
  • Ударна хвиля викликає ураження в результаті дії надмірного тиску в скачку ущільнення й швидкісного напору фронту скачка ущільнення. Вони діють на людину одночасно.
  • Радіоактивне забруднення — це П'ЯТИЙ чинник ураження ядерного вибуху, чинник довготривалої дії, на який припадає близько 10 % енергії наземного ядерного вибуху. Під час ядерного вибуху утворюється велика кількість радіоактивних речовин, ізотопів розпаду, які, осідаючи з димової хмари на поверхню землі, забруднюють повітря, місцевість, воду, а також всі предмети, що знаходяться на ній, (споруди, лісові насадження, сільськогосподарські культури, урожай, незахищених людей і тварин).
  • Радіоактивна хмара (мал.) випромінює проникаючі промені в незначній кількості і, враховуючи відстань до неї, не являє небезпеки для живих організмів на землі.
  • Небезпека криється в тому, що вона розсіває радіоактивні ізотопи по шляху свого руху у вигляді радіоак­тивних опадів: дощу, туману, снігу і пилу, утворюючи на землі слід з радіоактивних ізотопів.
  • Хімічна зброя та засоби її застосування
  • Хімічна зброя – це один із видів зброї масового ураження, дія якої ґрунтується на використанні бойових токсичних хімічних речовин..
  • Засоби доставки ОР – ракети, авіабомби, артилерійські снаряди і міни, хімічні фугаси, виливні авіа прибори (ВАП). Хімічна зброя має здатність вибіркової дії – уражає людей і тварин без знищення матеріальних цінностей, результатом її ураження є важкі екологічні й генетичні наслідки, для ліквідації яких потрібний тривалий період.
  • До НХР відносяться бойові отруйні речовини (ОР), що є основою хімічної зброї масового знищення й промислові сильнодіючі ядучі речовини (СДЯР).
  • Зона хімічного зараження — це територія, яка безпосередньо перебуває під впливом бойових отруйних або сильнодіючих ядучих речовин у наслідок поширення над нею зараженої хмари з вражаючими концентраціями цих речовин. Зона хімічного зараження (мал. 1.39), що утворюється при аварійному викиді (розливі) ОР і СДЯР, включає ділянку розливу хімічної речовини — Р і зону поширення зараженої хмари за вітром — З з глибиною поширення — Г і шириною — Ш.
  • Межі зони зараження визначаються граничними токсичними до­зами НХР, які спричиняють початкові симптоми ураження, і залежать від розмірів ділянки їх витоку — Р, метеорологічних умов, рельєфу місцевості, щільності забудови, наявності та характеристики лісових насаджень. Осередок хімічного ураження характеризують: концентрація, щільність зараження й стійкість НХР.
  • Бойові отруйні речовини
  • Отруйні речовини класифікуються за тактичним призначенням, швидкістю і характером вражаючої дії на організм людини.
  • За тактичним призначенням отруйні речовини поділяються на смертельні, подразнювальні і такі, що тимчасово виводять із ладу. ОР смертельної дії призначені для знищення живої сили. ОР подразнювальної дії – для виснаження живої сили. ОР тимчасового виведення із ладу – для обмеженого у часі психічного розладу людей.
  • За швидкістю дії на організм отруйні речовини поділяються на швидкодіючі і повільно діючі, дія яких проявляється через деякий час, так званий прихований період дії.
  • За характером вражаючої дії отруйні речовини поділяються на наступні групи: нервово-паралітичної дії, шкірнонаривної дії, задушливої дії, загальнотруйної дії, психохімічної дії, подразнювальної дії, а також токсини.
  • Концентрація — це кількість хімічної речовини в одиниці об'єму повітря, вимірюється в міліграмах хімічної речовини, яка знаходиться в літрі повітря (мг/л).
  • Щільність зараження — це кількість небезпечної хімічної речо­вини, яка припадає на одиницю площі. Вимірюється в грамах хімічної речовини на квадратний метр поверхні (г/м2).
  • Поведінка небезпечних хімічних речовин у повітрі на місцевості характеризується їх стійкістю.
  • Стійкість хімічної речовини — це тривалість вражаючої дії на людей.

Класифікація отруйних речовин

  • Для кількісної оцінки токсичності НХР і токсинів ( займають проміжне місце між хімічними і біологічними засобами враження) застосовуються певні категорії токсичних доз при різних шляхах проникнення в організм: інгаляційному, шкірно-резорбційному й через поранені поверхні (табл.).
  • Біологічна зброя
  • Біологічною зброєю називають біологічні засоби - збудники захворювань і засоби їх доставки. Ця зброя призначена для знищення людей, сільськогосподарських тварин і рослин, зараження продовольства і джерел води. До біологічних збудників захворювань відносяться хвороботворні мікроби та токсини (особливі отрути), які виробляються деякими із них. Уражаюча дія біологічної зброї на організм людини ґрунтується на використанні хвороботворних (патогенних) властивостей мікробів і токсичних продуктів їхньої життєдіяльності. Хвороботворні мікроби – це найдрібніші мікроорганізми, які при попаданні в організм людини викликають різні інфекційні захворювання. Біологічна зброя є видом зброї масового ураження. Попадання в організм навіть мізерної кількості збудників захворювань викликає хвороби у людей. Уражаюча дія біологічної зброї триває місяцями. Початок її дії проявляється через певний проміжок часу, який називають інкубаційним (прихованим) періодом. Іншими характерними особливостями цього виду зброї є: складність виявлення (індикації) і визначення збудників захворювань; спроможність інфекційних

Біологічна зброя

  • Збудники інфекційних хвороб (табл.) можуть поширюватися людьми, комахами,особливо кровосисними, тваринами, гризунами, птахами, збільшуючи зону зараження. Заражатися можуть люди, сільськогосподарські тварини і птиця, дикі звірі і птахи, повітря, місцевість, водойми, колодязі, резервуари з питною водою, фураж, сільськогосподарські посіви, запаси урожаю, продукти харчування, техніка, виробничі приміщення, пасовища й житлові приміщення.
  • Засоби доставки біологічної зброї
  • Ознаки застосування біологічних засобів
  • Звичайна зброя масового ураження
  • До сучасних засобів знищення відносяться боєприпаси звичайного спорядження – осколкові, фугасні, запалювальні боєприпаси, а також засоби їх доставки (мал.). По своїй потужності і уражаючим факторам деякі сучасні види звичайної зброї наближені до засобів масового знищення. Особливістю осколкових боєприпасів є величезна кількість осколків (кульок, голок, стрілок і т.д.) масою від долі грама до декількох грамів. Осколкові боєприпаси касетного типу спричиняють масові поранення військовим та цивільному населенню на великих площах. Фугасні боєприпаси призначені для поразки ударною хвилею великих наземних об’єктів.
  • Заходами захисту від звичайної зброї є укриття у захисних спорудах.
  • Скидання авіаційних боєприпасів з повітря

Боєприпаси об'ємного вибуху або «вакуумна бомба».

  • Основою боєприпасу (мал.) є авіаційна касета, наповнена рідкою вибухівкою, окисом етилену, з розміщеним під нею підривним зарядом, підвішена довгим ланцюгом до парашута.
  • Принцип дії вакуумної бомби: 1 - підрив ємності зі зрідженою вибухівкою; 2 - утворення аерозольної хмари з вибухівки;
  • 3 - підрив вибухівки;
  • 4 - утворення і поширення ударної хвилі вибуху;
  • 5 - утворення вакуумного розрідження відбитою хвилею
  • Запалювальна зброя.
  • Запалювальна зброя як засіб збройної боротьби має багатовікову історію. Вогонь, як зброя, здавна використовувався для нанесення поразки живій силі та знищенню військового майна, для запалювання дерев'яних оборонних споруд.
  • Запалювальна зброя — це засіб ураження живої сили та військової техніки супротивника, дія якої заснована на використанні енергії горіння запалювальних речовин. Тому основним вражаючим фактором запалювальної зброї є дія теплової енергії горючих речовин, тобто вогню.
  • Вражаюча дія запалювальної зброї на людей призводить до численних тяжких опіків шкіри; опіків дихальних шляхів у наслідок розжарювання повітря; загоранню одягу й екіпіровки, що має негативний психологічний вплив на потерпілого. А також можливе виникнення асфіксії із-за різкого зниження концентрації кисню в середовищі.
  • Запалювальні речовини та суміші — це спеціально підібрані речовини або суміші речовин, які спроможні пломеніти та горіти з виділенням великої кількості теплової енергії, їх існує декілька груп:
  • • запалювальні суміші на основі нафтопродуктів (напалм);
  • • самозаймисті суміші;
  • • металізовані суміші (пірогель);
  • • терміти та термічні складові;
  • • звичайний та пластифікований білий фосфор;
  • • сплав електрон та інші.
  • Запалювальні речовини та суміші
  • Напалм — самозаймисті суміші та пірогелі добре прилипають до різних поверхонь, зброї, техніки, одягу та тіла людини, чим можуть наносити людям тяжкі опіки, підпалю­вати зброю й техніку, а також створю­вати пожежі. При горінні напалми досягають температури горіння близько 1000-1200 °С, а самозаймисті запалю­вальні суміші досягають температури 1100-1300 °С і при цьому погано га­сяться водою.
  • Терміти — спресована суміш по­рошкоподібних окисів з гранульованим алюмінієм. При горінні термітів та термічних складових теплова енергія виді­ляється при взаємодії окисів одного ме­талу з другим, перетворюючись у рідкий розплавлений шлак з температурою близько 3000 °С. Палаючі терміти спроможні пропалювати сталь.
  • Пірогелі спроможні пропалювати тонкі листи металу. Вони легко запалюються й тяжко піддаються вилученню та гасінню.
  • Білий фосфор — тверда отруйна високотоксична речовина. Зберігається під шаром води. У повітрі фосфор само­займається та палає, виділяючи велику кількість їдкого білого диму, розвиває температуру до 1000 °С.
  • Електрон — сплав магнію (96 %), алюмінію (3 %) та інших елементів. Займається при температурі 600 °С та палає білим і голубуватим полум'ям, розвиваючи температуру до 2800 °С.
  • Захист від запалювальної зброї
  • При потраплянні палаючих речовин на одяг чи тіло треба негайно загасити, збити полум'я самостійно чи з чиєюсь допомогою. Щоб негайно припинити дію полум'я, необхідно швидко зняти одяг та засоби захисту, на які потрапили запалювальні речовини. Коли зняти одяг не має можливості, полум'я необхідно гасити наступними способами:
  • • закрити ділянку, яка горить, грубою щільною
  • тканиною, плащ - палаткою, шапкою, брезентом,
  • перекривши доступ до нього повітря, та загасити вогонь;
  • • засипати місце, яке горить, піском або землею;
  • • опустити палаючу частину у воду, особливо при гасінні
  • речовин, які займаються самостійно, та фосфору;
  • • напалм, пірогель, фосфор гасити за допомогою
  • вогнегасників, бажано повітряно-пінних або порошкових;
  • • лягти на землю або іншу поверхню, яка не горить, та
  • притиснути до неї місце горіння одягу (мал.);
  • • якщо горить одночасно декілька ділянок одягу з двох або
  • більше сторін, необхідно збити полум'я, перекочуючись по землі;

Питання для повторення й обговорення:

  • Які основні принципи дії ядерної зброї? Які типи ядерних боєприпасів ви знаєте?
  • У чому полягають їх відмінності?
  • 2. Які особливості вражаючої дії нейтронного боєприпасу?
  • 3. Яка схема утворення радіаційної хмари?
  • 4. Які особливості травмування організму людини надмірним тиском скачка ущільнення ударної хвилі?
  • 5. Які зони радіаційного забруднення можна виділити? За яким принципом вони виділяються? Назвіть їх основні характеристики.
  • 1. Яка існує класифікація небезпечних хімічних речовин за фізіологічною дією на організм?
  • 2. Що таке зона зараження й осередок хімічного ураження?
  • 3. Що таке токсодоза та які існують види токсодоз?
  • 4. Які види бактеріологічного і токсичного зараження вважаються найнебезпечніми?
  • 5. Що таке карантин і обсервація? За яких умов відбувається впровадження режиму біологічного захисту?
  • 1. Чому боєприпаси об'ємного вибуху називають вакуумною зброєю? Які їх основні вражаючі чинники?
  • 2. Які принципові відмінності вогневої дії напалмів і металізованих запалю­вальних речовин, термітів і пірогелів?
  • 3. Які особливості гасіння напалму при потраплянні на одяг і відкриті ділянки тіла ви знасте?

ПІДСУМОК УРОКУ



Скачати 13.46 Mb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка