Наполеонівські війни



Скачати 27.24 Kb.
Дата конвертації27.03.2017
Розмір27.24 Kb.
#14517

НАПОЛЕОНІВСЬКІ ВІЙНИ

  • «Я не боюся визнати, що дуже багато воював; я будував величні плани, намагався забезпечити Франції панування над усім світом», - говорив Наполеон.
  • -Чи можна виправдати загарбницьку політику Наполеона?

Період з 1796 по 1815 рік часто називають епохою Наполеонівських воєн. Вони не були перманентними, але територія на якій відбувалися ці війни охопила майже всі країни Європи. Про могутню Наполеонівську Францію заговорив увесь світ. Визначні військові походи в 1796-1797 р. та 1800р (другий) в Італію, 1798-1799р. в Єгипет, 1805 р. в Австрію, 1806 р. в Прусію, 1806-1807р. в Польщу та інші не менш вдалі військові кампанії змусили Європу боятися, а отже і поважати Францію.

  • Період з 1796 по 1815 рік часто називають епохою Наполеонівських воєн. Вони не були перманентними, але територія на якій відбувалися ці війни охопила майже всі країни Європи. Про могутню Наполеонівську Францію заговорив увесь світ. Визначні військові походи в 1796-1797 р. та 1800р (другий) в Італію, 1798-1799р. в Єгипет, 1805 р. в Австрію, 1806 р. в Прусію, 1806-1807р. в Польщу та інші не менш вдалі військові кампанії змусили Європу боятися, а отже і поважати Францію.

Головною суперницею Франції була Англія. Наполеон нічого не міг вдіяти з міцним Англійським флотом і всі його спроби були марними. Зате на суші, бездоганно вишколена армія Наполеона під командуванням хороших генералів перемагала раз за разом, не залишаючи жодних шансів противнику. Наприклад такі бездоганно проведені битви, як битва під Ульмом (осінь 1805р.), Битва під Аштетеном (5 листопада 1805р.), бій під Дюренштейном (11 листопада 1805р.) та інші битви будуть взяті за зразок і їх тактика і спланованість будуть вивчатись у військових училищах.

  • Головною суперницею Франції була Англія. Наполеон нічого не міг вдіяти з міцним Англійським флотом і всі його спроби були марними. Зате на суші, бездоганно вишколена армія Наполеона під командуванням хороших генералів перемагала раз за разом, не залишаючи жодних шансів противнику. Наприклад такі бездоганно проведені битви, як битва під Ульмом (осінь 1805р.), Битва під Аштетеном (5 листопада 1805р.), бій під Дюренштейном (11 листопада 1805р.) та інші битви будуть взяті за зразок і їх тактика і спланованість будуть вивчатись у військових училищах.

  • Війна Першої коаліції— загальна назва воєнних дій, що відбувались у 1793—1797 роках з метою захисту від Франції, яка оголосила у 1792 році війну Австрії.
  • Воєнні дії почались із вторгнення французьких військ до володінь німецьких держав на Рейні. У відповідь війська коаліції перейшли кордон Франції. Французькі війська витіснили ворога з території Франції і перенесли бойові дії на територію Іспанії, Сардинського королівства й західних німецьких держав.
  • Війна Першої коаліції

Битва під Вальмі (1792)

  • Битва під Вальмі (1792)
  • Облога Тулона (1793)
  • Битва під Ватіньї 1793)
  • Битва під Гандсхоотом (1793)
  • Битва під Флерюсом (1794)
  • Базельський мир (1795)
  • Битва під Монтенотте (12.04.1796)
  • Битва під Лоді (10.05.1796)
  • Бій під Арколе (15-17.11.1796)
  • Битва при Ріволі (14-15.01.1797)
  • Кампо-Формійський мир
  • Перебіг воєних дій
  • 1793—1797:

  • У 1793 році, відбулась битва під Тулоном, де вперше проявив себе молодий і талановитий полководець Наполеон Бонапарт.
  • Коаліціанти були змушені визнати Французьку республіку та всі її завоювання.
  • Результати війни
  • проти І коаліції

  • У 1798-1799 pp. Бонапарт здійснив похід в Єгипет і Сирію (30-тисячна армія з артилерією на 350 суднах), сподіваючись згодом відібрати в Англії найціннішу її колонію — Індію. Успіхи початкового етапу експедиції незабаром змінилися невдачами. Похід закінчився повним провалом. Населення чинило загарбникам відчайдушний опір. Армія зменшувалася від безперервних боїв, спеки й чуми. Зв'язок із Францією перервався. Англійський адмірал Нельсон знищив французький флот у нічній битві біля мису Абукир.
  • Під час єгипетського походу утворилася друга антифранцузька коаліція (Англія, Австрія, Росія, Туреччина, Неаполітанське королівство). Дізнавшись про перемоги російського генерала О. Суворова в Італії та Швейцарії, а також про те, що становище Директорії хитке, Наполеон залишив армію в Єгипті та з великими труднощами, проскочивши крізь загородження англійських кораблів, що чатували на нього, у жовтні 1799 р. з'явився в Парижі. Залишки французької армії в Єгипті згодом здалися англійцям.
  • Єгипетський похід Бонапарта

  • Придушивши заколот роялістів, Наполеон здобув прихильність Директорії. 27-річного генерала було призначено в Північну Італію командувачем армії, яка мала йти походом на австрійців.
  • Армія налічувала трохи більше 30 тис. роззутих і кепсько одягнених солдатів; їм протистояла 80-тисячна, добре озброєна армія Австрії. Незважаючи на це, Бонапарт розбив кращих австрійських генералів. Про нього заговорила вся Європа.
  • Ідучи в Італію, він заявляв, що метою походу є визволення її населення від австрійців і гніту феодальних урядів. Однак обіцянки виявилися брехнею. Панування Австрії було замінено пануванням Франції. Італійців Наполеон Бонапарт пограбував, жорстоко придушивши народний рух в Італії.
  • Війна проти другої антифранцузької коаліція

Війну було закінчено миром 17 жовтня 1797 р. Франція здобула Бельгію, Ломбардію з сусідніми країнами та лівий берег Рейну. Італію було перетворено на кілька «дочірніх», а насправді — залежних від Франції республік. Швейцарія та Голландія також перетворилися на залежні від Франції республіки. Проте Англія — головний ворог — залишалася невразливою.

  • Війну було закінчено миром 17 жовтня 1797 р. Франція здобула Бельгію, Ломбардію з сусідніми країнами та лівий берег Рейну. Італію було перетворено на кілька «дочірніх», а насправді — залежних від Франції республік. Швейцарія та Голландія також перетворилися на залежні від Франції республіки. Проте Англія — головний ворог — залишалася невразливою.
  • Наслідки війни проти ІІ коаліції

Війна Третьої коаліції (також відома як російсько-австро-французька війна 1805) — війна між Францією, Іспанією, Баварією та Італією з одного боку та Третьою антифранцузькою коаліцією, до якої входили Австрія, Росія, Велика Британія, Швеція, Неаполітанське королівство та Португалія — з іншого.

  • Війна Третьої коаліції (також відома як російсько-австро-французька війна 1805) — війна між Францією, Іспанією, Баварією та Італією з одного боку та Третьою антифранцузькою коаліцією, до якої входили Австрія, Росія, Велика Британія, Швеція, Неаполітанське королівство та Португалія — з іншого.
  • 1805 року Росією та Великою Британією було укладено Петербурзьку союзну угоду, що заклала основу третьої коаліції. Того ж року Велика Британія, Австрія, Росія, Неаполітанське королівство та Швеція сформували Третю Коаліцію проти Франції та її союзниці Іспанії. У той час як флот коаліції вдало бився на морі, армії діяли без успіху й були розбиті, тому коаліція розпалась доволі швидко — у грудні.
  • Війна Третьої коаліції

Наполеон планував вторгнення до Англії починаючи з Ам'єнського миру 1802 року, який було укладено Корнуоллісом від Англії та Жозефом Бонапартом від Франції. У цей час (влітку 1805) 180-тисячна армія Наполеона («Велика Армія») стояла на французькому узбережжі Ла-Маншу, в Булоні, готуючись висадитись в Англії. Цих сухопутних сил було цілком достатньо, але воєнного флоту для прикриття десанту Наполеону не вистачало, тому була потреба відтягнути британський флот подалі від Ла-Маншу.

  • Наполеон планував вторгнення до Англії починаючи з Ам'єнського миру 1802 року, який було укладено Корнуоллісом від Англії та Жозефом Бонапартом від Франції. У цей час (влітку 1805) 180-тисячна армія Наполеона («Велика Армія») стояла на французькому узбережжі Ла-Маншу, в Булоні, готуючись висадитись в Англії. Цих сухопутних сил було цілком достатньо, але воєнного флоту для прикриття десанту Наполеону не вистачало, тому була потреба відтягнути британський флот подалі від Ла-Маншу.
  • Плани Наполеона

Спроба відволікти британців, погрожуючи їхньому пануванню у Вест-Індії зазнала невдачі: франко-іспанський флот під командуванням французького адмірала Вільньова був розбитий англійською ескадрою на зворотному шляху до Європи поблизу мису Фіністерре, та відступив до Іспанії, в порт Кадіс, де був заблокований.

  • Спроба відволікти британців, погрожуючи їхньому пануванню у Вест-Індії зазнала невдачі: франко-іспанський флот під командуванням французького адмірала Вільньова був розбитий англійською ескадрою на зворотному шляху до Європи поблизу мису Фіністерре, та відступив до Іспанії, в порт Кадіс, де був заблокований.
  • Адмірал Вільньов, незважаючи на поганий стан флоту, до якого сам же його й довів, та довідавшись, що його збираються замінити адміралом Россільї, вийшов, слідуючи вказівкам Наполеона, наприкінці жовтня у море. Біля мису Трафальгар франко-іспанський флот прийняв бій з англійською ескадрою адмірала Нельсона й був цілком розбитим, попри те, що Нельсон був смертельно поранений у цьому бою. Французький флот так і не відновився після цієї поразки, поступився англійському флотові пануванням на морі.
  • Воєнні дії на морі

Незабаром після Аустерліца Австрія уклала з Францією Пресбургський мир, за яким втратила низку територій та стала союзницею Франції. Росія, незважаючи на тяжкі втрати, продовжувала воєнні дії проти Наполеона у складі четвертої антифранцузької коаліції, яку також було організовано за активної участі Англії. Континентальна частина Неаполітанського королівства включаючи столицю — місто Неаполь була завойована Наполеоном. На цій території було утворено державу-сателіт Франції з тією самою назвою. Острівна частина королівства, тобто Сицилія, зберегла незалежність, але активної участі у воєнних діях не брала.

  • Незабаром після Аустерліца Австрія уклала з Францією Пресбургський мир, за яким втратила низку територій та стала союзницею Франції. Росія, незважаючи на тяжкі втрати, продовжувала воєнні дії проти Наполеона у складі четвертої антифранцузької коаліції, яку також було організовано за активної участі Англії. Континентальна частина Неаполітанського королівства включаючи столицю — місто Неаполь була завойована Наполеоном. На цій території було утворено державу-сателіт Франції з тією самою назвою. Острівна частина королівства, тобто Сицилія, зберегла незалежність, але активної участі у воєнних діях не брала.
  • Підсумки війни проти третьої коаліції

Битва під Аустерліцом — відбулася 2 грудня (20 листопада за старим стилем) 1805 року, рівно через рік після коронації Наполеона, на горбистому просторі навколо Праценських висот, західніше села Аустерліц, за 120 кілометрів на північ від Відня (нині — це містечко Славков біля Брно, Чеська Республіка). Характеризується як одна з найграндіозніших за своїм значенням у всесвітній історії, одна з найкривавіших в наполеонівській епопеї, одна з найбільших поразок Російської імперії. У «Битві трьох імператорів», як її охрестили сучасники, проти Наполеона виступили імператор австрійський Франц ІІ та російський Олександр І.

  • Битва під Аустерліцом — відбулася 2 грудня (20 листопада за старим стилем) 1805 року, рівно через рік після коронації Наполеона, на горбистому просторі навколо Праценських висот, західніше села Аустерліц, за 120 кілометрів на північ від Відня (нині — це містечко Славков біля Брно, Чеська Республіка). Характеризується як одна з найграндіозніших за своїм значенням у всесвітній історії, одна з найкривавіших в наполеонівській епопеї, одна з найбільших поразок Російської імперії. У «Битві трьох імператорів», як її охрестили сучасники, проти Наполеона виступили імператор австрійський Франц ІІ та російський Олександр І.
  • Битва під Аустерліцем

Після повернення Наполеона з о. Ельби під час так званих Ста днів вчинив, як виявилось, останню спробу стати на чолі Франції. Першим його кроком після повернення стало відновлення Імперії, а отже і її армії. У 1815 році на плато Мон-Сен-Жан, недалеко від Брюсселя, у битві при Ватерлоо Наполеон Бонапарт зазнав остаточної поразки від об'єднаних англо-голландських та пруських військ, якими керували відповідно Веллінгтон та Блюхер. Повернувшись у Париж імператор підписав акт зречення та здався на милість англійців. Попри його прохання перевезти його до США, британський уряд вирішив заслати його, як почесного полоненого на о. Святої Єлени. Таким чином битва при Ватерлоо поставила остаточну крапку в ході Наполеонівських війн.

  • Після повернення Наполеона з о. Ельби під час так званих Ста днів вчинив, як виявилось, останню спробу стати на чолі Франції. Першим його кроком після повернення стало відновлення Імперії, а отже і її армії. У 1815 році на плато Мон-Сен-Жан, недалеко від Брюсселя, у битві при Ватерлоо Наполеон Бонапарт зазнав остаточної поразки від об'єднаних англо-голландських та пруських військ, якими керували відповідно Веллінгтон та Блюхер. Повернувшись у Париж імператор підписав акт зречення та здався на милість англійців. Попри його прохання перевезти його до США, британський уряд вирішив заслати його, як почесного полоненого на о. Святої Єлени. Таким чином битва при Ватерлоо поставила остаточну крапку в ході Наполеонівських війн.
  • Остання битва Наполеона (Битва при Ватерлоо)

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

  • Підготували:
  • Левенець Інна Володимирівна,
  • вчитель історії
  • Кам’янської загальноосвітньої школи
  • І-ІІІ ступенів №2
  • Кам’янської районної ради
  • Черкаської області
  • Галата Ірина Петрівна,
  • методист відділу освіти
  • Кам’янської районної державної адміністрації


Скачати 27.24 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка