Наша дума, наша пісня Не загине у віках Пісні та думи рідного краю(слайд №1)



Скачати 133.63 Kb.
Дата конвертації23.03.2017
Розмір133.63 Kb.
Наша дума, наша пісня

Не загине у віках
Пісні та думи рідного краю(слайд №1)
Мета: познайомити учні із піснями та думами Кіровоградщини, формувати інтерес до вивчення фольклорних творів, удосконалювати навички дослідницької роботи, виразного читання, виховувати почуття прекрасного, бажання відроджувати історичне минуле рідного народу.
Обладнання: виставка книг: Бокій Н.М., Брайченко О.Д., Куценко Л.В. "До джерел історії краю"; Руснак І. "Думи та історичні пісні", "До храму власної культури, частина І, ІІ; Смоленчук М.К. "Із степів полинових".
Епіграфи: О пісне! Від народу кров і плоть,

Тебе ніхто не зможе побороть,

Бо вільний дух твій – правдою повитий,

Ти узяла , щоб лиш йому служити.

М. Рильський(Слайд №3)


Той не може знати історію свого краю,

отже, не може як слід розуміти й сучасність,

хто не ознайомлений із прекрасною нашою думовою та пісенною спадщиною.

М. Рильський



Хід уроку
І. Мотиваційний етап. Визначення емоційної готовності до уроку
(Тихо звучить мелодія. На тлі її вчитель читає поезію М. Сома «Українські народні пісні»)
Ти вся в мені від сонечка до грому

Від крику "ой" до ніжного "люблю".

До тебе я вертаюсь, як додому,

Коли забуду щось чи загублю,

Живи в мені! Ти спів святий Тараса,

Ти Гонти клич, Нечаєві мечі…

Пройдешніх днів, прийдешніх днів окраса,

Живи в мені при світлі і свічі

На тихі зорі і на ясні води

Виводь мене, учителько моя.

Твій кожний спів – це заклик до свободи,

А кожний приспів – серце солов’я,

Не все живе, що хоче жити вічно,

Вмирає все, що славить небуття

А ти живеш! Бунтуєш час космічний

І я з тобою міряю життя.


Слово вчителя.

Із глибини віків до нащадків доходить лише найцінніше. Кожна людина бере в дорогу лише те, що може пригодитися на все життя, так і кожен народ крізь усі катаклізми історії проносить свій найдорожчий скарб – пісню.

Усе зникало в вогнях світових потрясінь, цілі народи й цивілізації. У пожарищах війн – від монгольських до фашистських руйновищ – рушилися мури й фортеці, горіли храми й палаци, попеліли картини, літописи, мільйонами гинули самі люди. А от пісня – мов Фенікс… Живий голос батьків, дідів. Заповіт нащадкам. Духовна естафета поколінь. Усе це – пісня!

Пісня, дума… Такі близькі, такі рідні…

Ще в ХVІ ст. думи називалися "русинськими", далі "козацькими", "українськими" піснями.

І пісні, і думи – неначе поетичний літопис козацького життя, бурхливого, широкого, як море…(Слайд №4)


ІІ. Актуалізація суб’єктивного досвіду та опорних знань


  1. Метод "Мікрофон".




  • Що ми називаємо народною піснею?


Теорія літератури.

Народна пісня – це невеликий усний віршований твір, що співається.(Слайд №5)

  • Які різновиди пісень ви знаєте? (складання схеми жанрово-тематичного ромаїття пісень).(Слайд №6)





  • Для чого народ склав пісні? (Слайд 7)
    (Для відображення історичного минулого України).

  • Які особливості мають історичні пісні?

  • Зображення важливих суспільних подій і видатних людей;

  • Стислість розповіді про них;

  • Наявність застарілих слів, висловів;

  • Порівняно невеликий обсяг.

  • Що ми називаємо думою?(слайд №8)


Теорія літератури.

Думи – вид українського народного героїчного епосу. Це великі народні пісні, переважно героїчні, про важливі події в історії України (починаючи з ХV ст), які виконували речитативом кобзарі та лірники, бандуристи.

Речитатив – протяжне проказування, наближене до співу, під супроводом музичного інструмента – кобзи, бандури, ліри.

  • Які особливості народних дум?(Слайд №9)
    (Характерними особливостями дум є нерівноскладовість рядків, дієслівне римування, своєрідність побудови: зачин, основна частина, кінцівка; великий обсяг).

  • Що ж поєднує історичні пісні й думи?
    (І пісні, і думи належать до народного епосу. Вони зображають історичні події та видатних людей).


ІІІ. Цілевизначення та планування
1. Повідомлення теми та завдань уроку.

2. Робота з епіграфами.
Слово вчителя.
Пісня… Це серце народу, його душа, його краса. Витворена народом пісня пахне травневими дощами, синіми льонами, теплом маминих рук…

Пісня торкає найтонші струни людської душі, є джерелом історії України.

Думи… Світ схарактеризував думи як щось нове, невідоме досі у творчості інших народів. Ці твори сповнені глибинних патріотичних почуттів.

Дума – неначе поетичний літопис козацького життя, бурхливого й широкого, як море…

Діти, давайте подивимося на історію нашого краю через призму століть і дізнаємося, як вона відтворена в народних піснях і думах.

Над визначеним питанням працювали "краєзнавці". Їм даємо слово.(Слайд №10)


Пошукова робота
1-й учень.

Розпочати розмову варто з найпершої історично-літературної згадки про наш край, зафіксованої у пам’ятці давньоруської літератури – Київському літописі. Записом за 6698 рік (1090-й за новим літочисленням) літописець повідує: "Того ж року Святослав зі сватом своїм Рюриком, утишивши землю Руську, а половців підкоривши під волю свою і порадившись, пішли на лови по Дніпру в човнах, на устя Тесмені, і тут, лови діявши, наловили безліч звірів…

Ця розповідь потребує пояснень. Справа в тому, що кордони Київської Русі проходили якраз по північній частині нашої області. Про це свідчать чисельні сліди поселень на території Новоархангельська, Світловодська, Онуфріївського району.
2-й учень.

Прикордонні землі постійно ставали ареною боротьби руських дружин із половецькими ордами. Причини були різні: міжусобиці між князями, багатство й родючість наших земель.

Починаючи з часів Київської Русі й до кінця ХVІІІ століття територія нашого степового краю була постійною ареною боротьби із зовнішніми ворогами. При цьому тут, на степах межиріччя Дніпра, Синюхи, Південного Бугу, не раз вершилася доля українського народу.
3-й учень.

Безпристрасним, об’єктивним і ретельним істориком долі прикордоння, а отже, долі нашого краю, була народна дума, пісня.

Близько 50-ти сюжетів дум, реалізованих у кількох сотнях варіантів, розповідають про козацьку доблесть, про турецьку неволю, про народних ватажків і героїв.
4-й учень.

Із нашим краєм пов’язана дума "Про Івася Коновченка-вдовиченка". Цей ліро-епічний твір відомий досі у понад 50-ти варіантах і майже всі вони пов’язані з найстарішим поселенням області – містом Крилов. Воно було збудовано на Дніпрі ще в ХІІ столітті (нині це територія Світловодського району, затоплена Кременчуцьким морем).

Місто Крилов неодноразово згадується в літописі Самійла Величка. Зокрема, розповідаючи про історичну битву під Жовтими водами у 1648 році, Величко зазначає, що з Чигирина до Крилова "прибуло до Хмельницького дві тисячі охотників".

Дума віддзеркалює долю наших предків – поселенців прикордоння, котрим першими доводилося зустрічати ворога, посилаючи до Великого Лугу своїх синів:


Оттоді у городі Крилові

Жила собі удова,

Старенька жона,

По мужові Грициха,

А прізвище Коновчиха

Та мала собі сина єдиного –

Івася Вдовиченка,

Змалку леліла, у найми не пускала,

Чужим людям на потурання

не давала,

Іще ж то вдова глас козацький зачуває,

Сина свого Івася Вдовиченка

У поле до плугів одсилає.
Історія не знає імені Івася Вдовиченка. Та, можливо, козак-співець був свідком подвигу і смерті в бою реального крилівчанина Івася Ковновченка. Доля Івася, за козацькою традицією прозваного в Січі Вдовиченком, – доля сотень тисяч юнаків нашої степової землі.
5-й учень.

Багатовікова боротьба проти ординців пов’язана з Чорним лісом. Про нього складено безліч пісень і дум. За Чорним лісом далеко в південні степи виходили сторожові загони, які мусили попереджати про наближення ворожого війська.

До участі в охороні південних кордонів від турецько-татарської навали залучалися жителі з інших країв. Записана на Житомирщині пісня "Гонять, мамко, на сторожу", розпочинається такими словами:

Гонять, мамко, на сторожу,

Під Чорний ліс на могилу;

Видить ми ся, моя мамко,

Що, либонь, я там загину.
Словник.___Либонь'>Словник.

Либонь – мабуть.
Мотиви тривоги й суму, якими пронизаний цей твір, теж історично обумовлені.

Із Чорним лісом пов’язана й сумна слава України. Через нього проходив старовинний "торговий путь" – Чорний шлях, яким протягом віків неодноразово гнали бранців у турецьку неволю.


6-й учень.

Історична пам’ять народу не обминула й Жовтоводську битву 1648 року. Здається, ця подія не має відношення до нашої області. Та історія твердить, що урочище Жовті Води, оспіване в піснях і думах, знаходиться на межі нинішніх Кіровоградської та Дніпропетровської областей. Після вдалого наступу козацького війська поляки змушені були відступати. Наступного дня в урочищі Княжі Байраки (нині села Попельнасте та Григорівка Олександрійського району Кіровоградської області) польське військо було оточене й розгромлене.

Саме як безпосередній відгук подій битви другого дня читаються рядки з пісні "Не дивуйтеся, добрії люди" (Пісня про Максима Кривоноса та Богдана Хмельницького):

Ой, чи бач, ляше, як пан Хмельницький

На Жовтім піску підбився,

Від нас, козаки, від нас, юнаки,

Ні один ляшок не скрився.
7-й учень.

Подіям російсько-турецької війни (1735-1739 роки) присвячені козацькі пісні "Ой над Бугом, над рікою" та "Ой за річкою та й за Синюхою".

Перша з пісень розповідає про одну з героїчних битв російського війська й козацьких полків із турецькою ордою, прославляючи мужність захисників кордону:

Ой, над Бугом, над рікою,

На турецькій границі,

Там стояли пікінери

За ними – компанійці.

Зеленої неділеньки орда натупає

"Гей, панове, уступімо,

Запасу немає".

"Ой, чого ж нам уступати,

Чого боїмося?

Ой, хоч орди багато йде, –

Ми їй не здамося".


Словник.

Пікінер  вид піхоти в європейських арміях XVI - початку XVIII ст., озброєної переважно 5-6 метровими піками. Злагоджено діюче шикування пікінерів представляло грізну силу в обороні, але відрізнялося низькою мобільністю при атаці.

Пісня ж "Ой за річкою та й за Синюхою" розповідає про важке становище населення покордоння – притиснення запорожців на будівництві оборонної лінії в боротьбі проти Туреччини (будівництво земляних укріплень):


Ой, дала ж дала славним запорожцям

Та цариця зарплати:

Ой, понабивала на ноги кайдани,

Дала в руки лопати,

Ой, да послала на легку роботу –

Та канави копати…


8-й учень.

Не менш важливу роль у зосередженні й формуванні козацьких загонів зіграв і Чутівський ліс.

Пісня "Не славная Чута" записана відомим фольклористом В.М. Ястребовим наприкінці ХІХ століття:

Не славная Чута

З Низу куренями.

А й у Чуті в лісі

Козаки гуляли

З лядської області

Здобич вони мали…

Так наші земляки оспівували формування гайдамацького руху в лісостепових районах Кіровоградщини.


9-й учень.

Земля козацьких зимівників віками ростила синів для січового війська, для походів на ординців і поляків. Сотні молодих козаків не поверталися із далеких походів на Азов, Чорне море, Дунай.

Козакова смерть, як і звитяга, теж оспівані в чисельних народних піснях і думах:

Ой на горі жито

Копитами збито.

Під білою березою

Козаченька вбито.

Ой убито, вбито,

Затягнено в жито

Чорним шовком-китайкою

Личенько накрито.

В ногах кін вороний Скаче, скаче

А над головою чорний ворон кряче.
10-й учень.

Найпоширенішою, тематичною групою є пісні, в яких оспівується туга за сином-козаком, туга дружини та нареченої за коханим.

На території нашої області дуже поширені пісні: "Сивий гомін, сивий", "А в гаю під кручею криниця", "Зажурилася вдова", "Раз козак в поход собирався" та інші. Наведу уривок пісні "Сивий гомін, сивий"

Ой чи довго, сину,

Тебе маю ждати.

Хоче стара мати

Онуків гойдати.

Мамо, не женився,

Я з ворогом бився.

Прийдіть на чужину,

На мою могилу.

Сивий гомін, сивий

По діброві сизій.

Ходе мати й досі

Сина зустрічати.
11-й учень.

Відомим дослідником фольклору є наш земляк Микола Кузьмович Смоленчук. Його знання про український народ і його культуру мали енциклопедичний харатер.

До збірки М.К. Смоленчука "Із степів полинових" увійшли записи окремих народнопісенних творів, зроблених переважно в 1947-1953 роках у південно-західному регіоні Кіровоградщини.

Пропонована збірка має розділ "Народна лірика". Вона містить зразки соціально-побутових пісень, які вже давно перейшли до народного репертуару.

Слід зауважити, що в зазначеній збірці загалом переважають характерні для нашого регіону варіанти загальновідомих пісень.

Особливу увагу привертає раніше невідомий варіант (і це є його перша публікація) української народної пісні, що є своєрідною музичною візитівкою нашої області "Там, де Ятрань круто в’ється, в якому звучить виразний соціальний мотив – тема волелюбства й жалю за втраченою перспективою і визвольних змаганнях після зруйнування Запорізької Січі.


Там, де Ятрань круто в’ється
Там, де Ятрань круто в’ється,

Де по каменях біжить,

Там дівчина, а як зветься,

Козак знає та мовчить.


Дурно, дівко, квіти сієш,

Вони тобі не зійдуть

Дурно батька-матір просиш,

Бо за мене не дадуть.


Ти, дівчинонько, щаслива:

В тебе й батько й матір є,

Дід багатий, хата гарна,

А що в хаті – все твоє.


А я козак-сиротина

Сірий полин – то ж мій брат

Шабля, люлька – вся родина,

Світ широкий – то ж мій сват.


Козак зроду не знав пана,

Він родився на степах,

Птахом став із чоловіка,

Бо ріс в кінських стременах.


Коню сивий, коню милий,

Коню, коню, де ж той час,

Як з тобою турків били,

Як усюди знали нас,


Як Січ нашу зруйнували

З-за дніпровських порогів,

Як на чайках забігали

Наших лютих ворогів?


Слово вчителя.
Підсумовуючи спробу розглянути народні пісні й думи Кіровоградської області через призму краєзнавства, можна ще раз і ще раз наголосити, що ці зразки фольклору – дорогоцінна спадщина нашого народу. Ними захоплюється не одне покоління. Саме тому ці твори живуть віками.

Великий Кобзар Тарас Шевченко сказав пророчі слова: Наша дума, наша пісня



Не вмре, не загине

От де, люде, наша слава,

Слава України!
V. Підсумок уроку
Роздум –речення.
"То в чому ж загадка довговічності українських пісень і дум?
VI. Домашнє завдання


  1. Систематизувати опрацьований на уроці матеріал.

  2. Напишіть міні-твір: "Гей, вдарте в струни, кобзарі,

Натхніть серця піснями!"

  1. Підготувати групові проекти за темами: "Героїчний епос Кіровоградщини";

"Дивопісня рідного краю"

Скачати 133.63 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка