Наталія череповська візуальна медіакультура учнів зош



Сторінка3/11
Дата конвертації11.09.2018
Розмір0.78 Mb.
#49533
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Медіатворчість

Творчість у розвитку стробоскопа перегукується з творчістю у розвитку камери-обскури: здійснювалися як наукові розвідки, так і пошуки практичного характеру, спрямовані на технічне вдосконалення самого пристрою. Проблемою стробоскопа займалися переважно науковці та розумні люди свого часу.

Історія розвитку стробоскопа (у всіх його технічних формах) спрямована, по суті, на створення кінематографа: як відтворення оптичної ілюзії предметного світу у четвертому вимірі — в русі. Однак, практично це було неможливим у ті часи, бо фотографія робила лише свої перші кроки. Втім, розвиток і вдосконалення стробоскопічного пристрою сприяв науковим розвідкам в інших галузях.
Комунікація

Як візуальна, оптична забава, стробоскоп, хоча й був достатньо поширеним способом розваг, дещо поступався магічному ліхтареві. Але за реалізацією функції комунікації — вони схожі: саме сприйняття оптичної ілюзії, яка мала смислове наповнення, опосередковано спонукало людей до особистого спілкування. Як і магічний ліхтар, стробоскоп не передавав зображення на відстань, хоча виробництво зображень для демонстрації вже мало певну уніфікацію та масовість.

Розглянуті вище пристрої, які створювали оптичні ефекти, склали технічні передумови та забезпечили розвиток майбутніх візуальних медіазасобів.
Висновки

Протомедіа — це не медіазасоби у прямому розумінні. Однак, здійснення ними деяких медіафункцій дає нам підставу вважати їх саме протомедіями — попередниками медіазасобів.

Печатка, гравюри різних видів хоча й копіювали, тиражували зображення, по-перше, не замінили ручної праці людини-художника; по-друге, відтиснуті, репродуковані зображення передавалися не опосередковано технологічним способом, а завдяки контакту людина-людина.

Камера-обскура, магічний ліхтар, різновиди стробоскопа були не здатні виконувати основні функції засобів масової комунікації: багаторазово відтворювати зображення, передавати його на відстань за допомогою технічних засобів. Їх вирішальна роль у розвитку засобів масової комунікації полягала у створенні технічних передумов для розвитку майбутніх медіазасобів. Важливим внеском оптичних протомедій було, передусім, створення ілюзії реальності у її штучному відображенні завдяки оптичним приладам та технічному забезпеченню: винаходу портативної камери, удосконаленню системи лінз тощо.

Отже, поєднання технологій створення ілюзорного простору та технологій ілюзорного руху й удосконалення самих пристроїв відкрило новий етап у медіаісторії, що спричинило виникнення та бурхливий розвиток новітніх медій та «екранних» видовищ зокрема: фотографії, кіно, телебачення, мультиплікації.
Контрольні запитання

1. Які два основні види візуальних протомедій склали передумови розвитку сучасних медіазасобів й на яких принципах вони засновані?

2. Із якою метою й ким використовувалася камера-обскура?

3. Яку важливу функцію медіа виконував магічний ліхтар?

4. На чому засновано принцип роботи різновидів стробоскопа?

5. Що таке персистенція і в чому її суть?

6. Які особливості/функції всіх вищезгаданих протомедій перейшли до сучасних медіазасобів й до яких саме?
ФОТОГРАФІЯ
Ключові слова: фотографія, дагеротипія, калотипія, негатив, плівка, матриця, аналогова фотографія, цифрова фотографія, жанри фотографії.
Фотогра́фія (грец. фотос — світло та графо — пишу; світлопис) — сукупність різноманітних науково-технічних засобів і технологій, за допомогою яких можна отримати й зберегти статичне зображення на світлочуттєвому матеріалі (фотоплівці або фотографічній матриці).

Фотографія умовно поділяється на два види:

1. Фотографія традиційна — аналогова. Базується на досягненнях оптики та хімічних технологій у галузі світлочутливих матеріалів. Аналогова фотографія, у свою чергу, поділяється на монохромну (зокрема, чорно-білу) та кольорову.

2. Фотографія електронна — цифрова. Базується на електроннооптичних технологіях і технічних засобах, як аналогових, так і цифрових (дігітальних від англ. Digital, DG — цифровий).



Принцип дії

Принцип дії фотографії заснований на отриманні статичних зображень, одержуваних за допомогою світла (електромагнітних хвиль) та фіксуванні їх за допомогою хімічних, фізичних, а також електронних процесів.

Світлопис здійснюється завдяки технічному пристрою, який називається «фотоапарат» або «фотокамера».

У кожного фотоапарата є:



  • об’єктив — оптична система, яка формує оптичне зображення на світлочутливий матеріал;

  • затвор — його функцію може виконувати кришка об’єктива;

  • корпус фотоапарата — захищає світлочутливий матеріал від засвічування побічним світлом у процесі зйомки;

  • касета зі світлочутливим матеріалом або світлочутлива матриця з відповідним приладдям.

Назва «фотографія» в 1839 р. була запропонована Французькою академією як найбільш милозвучна поміж кількох варіантів.
Історія винаходження фотографії

Зображення за допомогою відбитого від предметів світла одержували дуже давно й використовували для живописних і, можливо, для технічних робіт. Згадаймо камеру-обскуру, яка пізніше у часі «отримала» систему оптичних лінз. Однак це ще не було фотографією.

Розвиток хімічної науки та винахід методу фіксації зображення одночасно або майже одночасно кількома винахідниками, завершив історичний «підготовчий» період і «народилася» фотографія.

Засновниками фотографії вважаються:

Французький винахідник Нісефор Н’єпс, який уперше зробив закріплене фотографічне зображення ще у 1822 р. До наших днів збереглася його світлина, яка, по суті, є першою в історії фотографією: «Вид із вікна майстерні. 1826 рік». Процес фотографування тривав вісім годин при яскравому сонячному світлі.

У 1839 р. француз Луї Жак Манде Дагерр опублікував спосіб одержання зображення на мідній пластині, покритій сріблом. Знімки, зроблені за його технологією були досить високої якості: як освітлені, так і темні деталі були досить виразні. Свій спосіб одержання фотографічного зображення Дагерр назвав дагерротипія.

Практично в той же самий час англієць Вільям Генрі Фокс Тальбот винайшов інший спосіб одержання фотографічного зображення, що назвав калотипією (від грец.красивий відбиток). Носієм зображення Тальбот обрав папір, просочений хлористим сріблом, і одержав перший у світі негатив. Експозиція тривала біля години, на світлині — ґратчасте вікно будинку Тальбота.

Також, у 1833р. франко-бразильській винахідник і художник Еркюль Флоранс описав метод отримання фотографії за допомогою нітрату срібла. Свій винахід він не запатентував і потім не претендував на першість.



Види фотографії

Історію фотографії також ілюструють види фотографії, поява яких знаменувала певні етапи її розвитку.



Чорно-біла фотографія

Чорно-біла фотографія — це історично перший вид фотографії. Після появи кольорової, а пізніше — цифрової фотографії, чорно-білі світлини зберегли свою популярність. Навіть іноді для отримання художнього ефекту кольорові фотографії перетворюють на чорно-білі.



Кольорова фотографія

Кольорова фотографія з’явилася у середині ХІХ ст. Перше стійке кольорове фото було зроблено у 1861 р. Дж. Максвеллом за методом ділення кольорів або методом трьохкольорової фотографії.

Для отримання кольорового знімку використовувалися три фотокамери, у кожній з яких був окремий кольоровий фільтр: червоний, зелений і синій. Знімки дозволяли відтворити три проекції, які у процесі фотодрукування давали можливість отримати кольорове зображення.

До розвитку трьохкольорової фотографії доклали руки такі вчені й винахідники як німецький фотохімік Герман Вільгельм Фогель, його учень Адольф Міте, учень останнього — Сергій Прокудін-Горський.

З початку ХХ ст., поряд із методом поділу кольорів, почали активно розвиватися й інші процеси (методи) кольорової фотографії. Зокрема, у

1905 р. були запатентовані й надійшли у вільний продаж фотопластини «автохром» братів Огюста і Луї Люм’єрів, які дозволяли досить легко отримувати кольорові фотографії. Незважаючи на чисельні недоліки (швидке збліднення фарб, крихкість пластин, зернистість зображення), метод швидко завоював популярність, до 1935 р. у світі було зроблено 50 млн. автохромних пластинок.

Альтернатива цієї технології — розробки Agfacolor (1932), Kodachrome (1935), а також Polaroid (1963).
Цифрова фотографія

Цифрова фотографія відносно нова, однак дуже популярна фототехнологія. Вона з’явилася у 1981 р., коли компанія Sony випустила на ринок камеру Sony Mavica з ПЗС-матрицею. Цей апарат ще не був цифровим у сучасному розумінні (на диск записувався аналоговий сигнал), однак він вже дозволяв відмовитися від фотоплівки. Перша повноцінна цифрова фотокамера DCS 100 була випущена у 1990 р. компанією Kodak.

Принцип роботи цифрової камери полягає у фіксації світлового потоку матрицею й у перетворенні цієї інформації у цифровий код.

Нині цифрова фотографія практично витіснила плівкову аналогову фотографію у різних галузях.


Медіатворчість: творчі здобутки та досягнення фотографії

Розвиток фотографії здійснювався у двох основних напрямах: технічному та функціонально-змістовому.



Технічний розвиток полягав, передусім, в удосконаленні фотографічного приладу та допоміжних засобів фотографування. Починаючи від портативної камери-обскури до сучасної фотокамери, було створено значну кількість різних конструкцій і допоміжних механізмів для отримання зображень.

Функціонально-змістовий шлях розвитку фотографії передбачав визначення функцій фотографії, її різновидів і жанрів.

Спочатку фотографія функціонувала у сфері документалістики, криміналістики, у воєнних справах (аерофотозйомка).

Однак, у ХХ ст., коли техніка фотографії стала досконалішою, з’явилися чутливі фотографічні матеріали й зручні фотоапарати, фотографія з технічної забавки, документальної та кримінальної перетворилася на мистецтво, споріднене з живописом.

Особливе місце й роль фотографії в художній культурі пов’язане, передусім, з її технічною, науковою сутністю. Важливою властивістю фотографії є її достовірність, правдивість відтворених подій. Фотографія — за своєю суттю є об’єктивною, й недаремно «око» камери, спрямованої на реальний предмет, на навколишню дійсність називається об’єктивом. Саме тому дехто вважає, що фотографія примушує реальність «перетікати» з предмета на його репродукцію, оскільки це світловий відбиток, зліпок існуючого; фотографія повинна неупереджено відображати матеріальний світ (як під час аерофотозйомок).

Однак, найчастіше поза об’єктивом фотокамери стоїть жива людина — людина зі своїми почуттями, індивідуальними особливостями візуального сприйняття, баченням і розумінням світу, системою цінностей та особистісним спрямуванням. Усе це дуже знижує рівень об’єктивності фотозображення. Людина, яка дивиться на світ через об’єктив фотокамери, створюючи фотозображення, радше перетворює відображуваний світ (іноді й художньо), аніж об’єктивно створює з нього відбиток.

Тому фотозображення, як і зображення у живописі, можуть мати в собі й художнє узагальнення, розкривати внутрішній смисл відображеної ситуації, передавати характер людини тощо.

Фотограф за своєю суттю є художником, із певними художніми можливостями — фототехнікою та фотоматеріалами. Фотограф, як і художник, застосовує засоби виразності, споріднені із зображувальними прийомами живопису: точка знімання, ракурс, лінійна композиція, план, перспектива, освітлення. Однак у фотографа ці прийоми опосередковані технічно — фототехнічно, й саме тому об’єктивність фотозображення є значно суттєвішою, ніж у мистецтві. Саме фотографічність (як об’єктивність відображуваного) вплинула на розвиток самого мистецтва: відпала потреба у реалістичних портретах, натюрмортах, пейзажах тощо. Можна сказати, що фотографія спричинила революцію у світі мистецтва, змусивши митців відійти від копіювання, наслідування природи, ілюстрування реальності як у живописі, так і в літературі. Тепер художникам уже не було потрібно зображувати світ так, як його відтворювала фотографія. Перед ними постала необхідність відтворювати його інакше: не так копію реальності, як її образ або свої враження від неї. Згадаймо імпресіоністів, експресіоністів, модерністів, абстракціоністів тощо.

Фотографія, документуючи реальність, перетворювала її на образ, запозичила у мистецтва відповідні жанри живопису й рисунку та перетворилася на художню фотографію — фотомистецтво.



Жанрами фотомистецтва є натюрморт, портрет, пейзаж, оголена натура (ню), автопортрет, побутовий жанр, папараці.

У фотографії виокремлюють і специфічні жанри, властиві лише для неї.



Специфічні види фотографії: архітектурна фотографія, астрофотографія, весільна фотографія, вулична фотографія, документальна й наукова фотографія, жанрова фотографія, ломографія та мобілографія, мікрофотографія та мікрофотографія, нічна фотографія, панорамна, підводна зйомка, пікторіальна фотографія, реографія, рекламна фотографія, репортаж, репродукція, світлографіка, спортивна фотографія, тривимірна фотографія, фотографіка, фотополювання, чорно-біла, шадографія, фотографічний монтаж, фотоколаж, фото-Digital Art (який іноді відносять до фотомистецтва).

Деякі позажанрові поняття: любительська фотографія, фотоаматорство — один із видів масової самодіяльної творчості з використанням методів і засобів фотографії.

У сучасних фотографів є потреба у вдосконаленні майстерності, набутті нового досвіду, що іноді приводить до створення фотогуртків, творчих фотостудій і фотоклубів.



Застосування фотографії у різних сферах людської діяльності сприяло творчому оновленню існуючих галузей, розширенню можливостей нових досліджень, творчому прориву у нових технологіях.

Технічна документальна фотозйомка вплинула на відображення історії. Винахід і масове застосування фотографії (а в подальшому й кінематографа), змінило уявлення про історичні події: їх документальна фіксація у візуальній, образній формі, створила підґрунтя для нового сприймання та розуміння історії людства. Відтворення історії, зафіксованої на плівку, можна порівняти з винаходом писемності.

Можливість зупинити мить швидкоплинного життя, зберегти її для нащадків, починаючи від сімейних фотоальбомів і фотозображень до суспільних подій — саме ця властивість фотографії й обумовила її величезне значення. До появи телебачення фотографія була провідною медіасистемою у фіксуванні та збереженні історичних фактів у форматі візуальної інформації.

Законодавство, судова та слідча справи

До появи копіювальної техніки фотокопія документів була розповсюдженою в юриспруденції.

Використання фотографії як на плівці, так і цифрової, дозволило у певних аспектах принципово змінити діяльність слідчих органів.

Астрономія, мікроскопія, ядерна фізика, біологія, картографія

У цих сферах використання фотографії сприяло колосальному прориву в об’єктивності отримуваних даних, розширенню можливостей і прискоренню досліджень. Перехід в астрономії від спостережень до фотографії повністю змінив цю науку й доступні для дослідження простори.



Рентгенографія

Це вид дослідження внутрішньої структури об’єктів, які відображуються за допомогою рентгенівських променів на спеціальній плівці або папері. Найчастіше застосовується у медицині для діагностики різних органів, наявності травм, захворювань.



Електроніка

Фотолітографія та наближені до неї технологічні процеси сприяли розвитку електронної промисловості, зробили сучасний світ напівпровідниковим і «цифровим».


Комунікаційний ресурс особистості у галузі фотографії

Фотозображення, як і будь-яке інше зображення, — це не просто повідомлення. Можливість створенння, збереження, багаточисельного репродукування робить фотографічний знімок медіаповідомленням, яке, у свою чергу, передбачає відправника та отримувача, тобто, комунікацію.

Фотографія як певна візуальна медіасистема, що здатна об’єктивно відтворювати фізичні об’єкти та суб’єктивно надавати їм певного смислового наповнення, породжує новий тип комунікації між фотографією та глядачем — медіаперцептивну комунікацію.

Передусім фотографію можна розглядати й багаторазово повертатися до перегляду. Перегляд фотографії, якщо вона матеріально втілена, не потребує застосування технологічних засобів для перегляду, її можна взяти з собою, розташувати в інтер’єрі тощо. Фотографія як статичне зображення дає змогу людині аналізувати її, вдивлятися в неї, віднаходити нові асоціації та смислові значення.

Загалом, фотографія є відносно індиферентною до типу комунікацій: вона однаково пристосована як для інтимного, «монологічного», так і для публічного, інтерактивного перегляду в аудиторії.

Групове сприйняття фотозображень у фотоальбомах, а пізніше — у фотосалонах, на фотовиставках можна розглядати як передумову нових типів комунікацій не лише з друзями, знайомими, а навіть із незнайомими людьми.

Йдеться про нові типи комунікації — електронні, віртуальні. Людина може надсилати фотографії електронною поштою, а може розміщувати їх на своїй веб-сторінці, очікуючи на зворотний зв’язок. Комунікація, опосередкована фотознімками, часто стає достатньо інтерактивною: можуть відгукнутися «друзі» (справжні й віртуальні), можуть відреагувати й інші, незнайомі користувачі, які «оцінять» світлину, залишать коментар тощо.

На окрему увагу заслуговують комунікаційні стосунки в Інтернеті у спеціалізованих групах, блогах, іміджбордах, конкурсах, форумах. Зокрема, цікавим різновидом комунікації в Інтернеті, пов’язаним із фотографією, є спільна творчість різних користувачів (найчастіше особисто не знайомих між собою) зі створення, редагування таких медіапродуктів, як «фотожаби», «демотиватори» тощо.




Висновки

Чудовою особливістю фотографії є точне відзеркалення об’єктивної реальності, розкриття її фізичної сутності. Фотографія дала поштовх розвитку нових наукових галузей, прискорила й удосконалила розвиток інших галузей, обумовила глобальні зміни у царині художнього мистецтва, вплинула на розвиток кінематографа, створила власний вид мистецтва — фотомистецтво. Без перебільшення можна сказати, що фотографія створила нову культурну, соціально-психологічну медіареальність.


Контрольні запитання

1. Які основні види фотографії є сьогодні?

2. Загальний принцип дії фотографії.

3. Розвиток якої науки посприяв виникненню феномена фотографії?

4. У яких сферах діяльності необхідне застосування фотографії?

5. Жанри, притаманні саме фотографії.

6. Як фотографія вплинула на розвиток художнього мистецтва? Жанри художньої фотографії.

7. У чому полягає медіатворчість у галузі фотографії?

8. Які нові види комунікацій виникли завдяки фотографії?
КІНЕМАТОГРАФ
Ключові слова: кінематограф, кіномистецтво, кіноіндустрія, фільм, жанр, монтаж, інновація, мультиплікація, анімація.
Кінематограф (грец. kinema — рух, зміна; grafo — писати; «записаний рух») галузь людської діяльності, яка полягає у створенні зображення в русі. Іноді згадується сінематограф (франц. застаріле cinématographe) й кінематогра́фія.

Кінематограф було винайдено у XIX ст., особливої популярності він набув у XX ст. До поняття кінематографії входить кіномистецтво — вид сучасного зображувального мистецтва, твори якого створюються за допомогою рухливих зображень і кіноіндустрія (кінопромисловість) — галузь економіки, яка створює кінопродукцію, кінотехніку, що забезпечує процеси створення фільмів, спецефекти для кінофільмів, проективну кінотехніку, яка демонструє ці твори для глядачів, тобто займається виробництвом і показом фільмів, підготовкою акторських кадрів.

Безперечний вплив кінематографа на культуру й мистецтво. Висловлюються припущення про значущість впливу кінематографа на політику та економіку. У багатьох країнах кіноіндустрія — значуща галузь економіки: виробництво кінофільмів зосереджено у кіностудіях; фільми демонструються у кінотеатрах, по телебаченню, розповсюджується «на відео» у формі відеокасет і відеодисків.
Принцип роботи

Принцип роботи кінематографа (як і його медіапрототипів) засновано на ефекті персистенції, коли око людини здатне поєднувати зображення, що швидко змінюються, в одне рухливе. Саме завдяки цьому й функціонує кінематограф, оскільки будь-яке рухливе зображення (чи то в кіно, чи то на екрані монітора), по суті, становить безліч фотографічних статичних зображень, які завдяки швидкому прокручуванню створюють ілюзію руху.

Кінематограф народився з фотографії й спочатку був її галуззю: у кінематографічних процесів є багато спільного з фотографічними. Фотографічна природа кіно — основа його матеріального існування.

Принцип функціонування кінематографа в технічному плані:

1) зйомка: «фотографування» як фіксація реальних сцен у русі кіноапаратом/кінокамерою на плівку/матрицю;

2) робота з плівкою (копіювання негативів у позитиви) або з матрицею (перенесення закодованої у цифру інформації на матеріальний носій);

3) проекція на екран картин у русі.

Виокремлюються дві основні технічні функції: знімальна як фіксація фаз руху об’єкта у вигляді послідовних фотознімків (кадрів кінозображення та їх обробка) і проекційна (ілюзія рухливого зображення; у сучасних кінотеатрах частота проекції становить 24 кадри на секунду).

У культурному й змістовому плані головною функцією кінематографа є, передусім, розважальна. Однак, не менш важливі просвітницька, освітня, наукова та інші функції кінематографа.


Історія появи кінематографа

Історично кінематограф з’явився у результаті розв’язання завдання на закріплення зображення на матеріальному носії у безперервному русі об’єкта, а також проекції цього руху на екран. Розв’язанню цього завдання сприяли відразу декілька винаходів: гнучка світлочутлива плівка, апарат хронофотографічної зйомки, проектор рухливих зображень.

Поряд із технічними винаходами відбувався процес розвитку самого продукту кінематографа — різних видів фільмів.
Перші короткометражні фільми

Початком поширення кінематографа була зйомка та публічна демонстрація саме короткометражних фільмів.

1 листопада 1895 р. у Берліні, в кав’ярні «Зимовий сад»

М. Складановський продемонстрував свій винахід — «біоскоп», однак ця подія залишилася без особливої уваги. 28 грудня того ж року в Парижі на бульварі Капуцинів у «Гран-кафе» брати Огюст та Луї Люм’єр продемонстрували свій «синематограф», репрезентувавши фільм «Прибуття потягу». Саме ця подія ознаменувала народження кінематографа.

Протягом 1896—1897 рр. короткометражні фільми було публічно продемонстровані в усіх столицях світу.
Епоха німого кіно

Перші короткометражні фільми (15—20 метрів, приблизно 1,5 хвилини демонстрації) найчастіше були документальними, однак уже в комедійному інсценуванні «Политий поливальник» відображуються тенденції зародження ігрового кіно. Невелика довжина перших фільмів була обумовлена технічною недосконалістю кіноапаратури. Проте, вже у 1900-х

роках довжина кінокартин збільшилася до 200—300 метрів (15—20 хв. демонстрації).

Удосконалення знімальної та проекційної техніки сприяло подальшому збільшенню тривалості фільмів, якісному та кількісному збільшенню художніх прийомів зйомки, акторської гри та режисури.

Розповсюдженість і популярність кінематографа забезпечили його економічну вигоду, що відповідно вплинуло на художню цінність кінокартин.

Саме у цей період ускладнення та подовження сюжету фільмів починають формуватися жанри кінематографа, оформлюється їх художня своєрідність, створюється специфічний для кожного жанру набір виразних зображувальних прийомів. Найбільшого свого розквіту «німе» кіно досягло у 20 - ті роки ХХ ст., коли воно повністю сформувалося як самостійний вид мистецтва з власними художніми засобами.

Відомі актори німого кіно — Чарлі Чаплін, Рудольф Валентино, Мері Пікфорд, Ґрета Ґарбо, Віра Холодна та багато інших.


Каталог: uploads -> editor
editor -> Особливості культур заходу і сходу Презентація до уроку (9 клас)
editor -> Конкурс «Учитель року 2016»
editor -> Індивідуальний характер перевірки
editor -> Відділ освіти Нікопольської міської ради Комунальний заклад «Нікопольська середня загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №8»
editor -> Методичні рекомендації щодо організації роботи в групах продовженого дня./ Упорядник Л. В. Пономаренко Пирятин: рмк, 2015
editor -> Гайдаренко Світлана Анатоліївна
editor -> Сталий розвиток суспільства
editor -> Бібліотечні уроки для учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів 2013 Греджева Н. О
editor -> Календарно-тематичне планування уроків з художньої культури на І семестр для 9-11 класів. Художня культура 9 – 11 класи Розробка змісту навчальної програми «Художня культура»
editor -> Методичні рекомендації щодо ведення класних журналів Упорядник: Сергата Світлана Миколаївна завідувач районного методичного кабінету відділу освіти Новомиргородської районної державної адміністрації


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка