Науково-методичний центр


Конспект заняття для дітей старшого дошкільного віку «Вітряки і млини України»



Скачати 239.05 Kb.
Сторінка7/10
Дата конвертації18.09.2018
Розмір239.05 Kb.
#49976
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Конспект заняття для дітей старшого дошкільного віку «Вітряки і млини України»

Мета: Розширити знання дітей про господарчі споруди села на Україні та їх призначення – вітряк. Познайомити дітей з репродукцією картини українського художника С. І. Святославського «Вітряк». Розширювати кругозір дітей про етапність проходження зернових культур від поля до столу. Викликати інтерес до національних традицій та виховувати повагу до праці людей села.

Обладнання: Репродукція картини українського художника С. І. Святославського «Вітряк»; ілюстративні матеріали млинів та вітряків; колоски злакових культур: пшениця, овес, ячмінь; рушник вишитий, хліб, сільничка з сіллю.

Хід заняття.

(Діти стоять півколом, вихователь читає дітям уривок вірша, в руках тримає на вишитому рушнику хліб-сіль)

Вихователь: Дітки послухайте уривок вірша.

Є багато країн на землі,

В них озера, річки і долини…

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина.

Вихователь: Діти, з покоління в покоління в Україні передається традиція зустрічі гостей хлібом з сіллю на вишитому рушнику. Для українського народу хліб був не просто стравою, а святинею. Навіть таке важливе слово для кожної людини, як «життя», походить від слова «жито» – назва однієї із зернових культур. Багато, дуже багато тому років назад людина вирощувала зерно, але молоти не вміла, і ось тоді вона придумала млин, а потім вітряк.

Запитання: А чи знаєте ви щось про них?

А хочете дізнатися про них?

Вихователь: Тож сьогодні дітки ми поговоримо про млин, вітряк.

Вихователь: Тож сідайте рядком і слухайте ладком. Спочатку з’явилися ручні млини – це два каменя, між ними насипали жменьку борошна та перетирали на муку. Згодом з’явилися перші водяні млини, бо села будувалися біля річок і вже набагато пізніше з’явилися вітряки. Хазяїна млина чи вітряка називали мельником, бо він молов зерно, і він вважався самою багатшою людиною на селі. Українським художникам хотілося зображувати на своїх полотнах вітряки та млини (вихователь виставляє репродукцію картини Сергія Івановича Світославського «Вітряк»).

Вихователь: Давайте діти розглянемо репродукцію картини українського художника Сергія Івановича Світославського «Вітряк».

Розповідь вихователя: На полотні художник зобразив степ з пожовклими травами, сірими хмарами, які готові пролитися холодним дощем, що викликає почуття суму. Але головне місце на полотні художник відводить – вітряку, який гордо стоїть посеред степу і розправив свої крила – лопасті та чекає на вітер, щоб розпочати свою роботу. На перший погляд, дивлячись на пейзаж на душі з’являється смуток, хочеться тепла, сонця, але вітряк наче нам говорить: «Моє призначення приносити добро людям – молоти зерно на муку».

Дидактична вправа: «Запитую-відповідай»

- Як ви гадаєте дітки, з якого матеріалу будували вітряки?

- Чому така будівля називається «вітряк»?

- Хто з працює у вітряку і допомагає йому приносити користь людям?

- Як ви гадаєте, чого чекають воли біля вітряка?

Фізкультхвилинка «Вітряк»

Руки в боку, руки так,

Руки вгору, як вітряк

Будем з вами присідати,

Щоб ногам роботу дати.

Потім дружно підстрибнемо

І муку молоть почнемо.

Вихователь: (виставляє ще одну репродукцію картини Петра Олексійовича Левченко «Водяний млин») Ми вже з вами знайомі з цією репродукцією картини.

- Як називається ця репродукція картини?

- Хто її створив?

- Чому художник назвав так свої полотно?

- Чим різняться ці репродукції картини?

- Як ви гадаєте, як будували їх?

Вихователь: Дітки, відгадайте загадки за цими репродукціями:

Хоч не літа, а крилатий

Без крил не може працювати (вітряк).

Сила йому потрібна річкова,

Щоб текла ріка мучна (водяний млин).

Вихователь: Послухайте цікавий віршик українського поета Івана Блажкевич «Млин»

Фу! Фу! Фу!

Фуркоче млин –

Вас багато, я один.

Та для діток

Залюбки


Швидко намелю муки.

Чи то жита, чи з пшениці,

Будуть гарні паляниці.

Вихователь: Діти, скажіть будь-ласка, це великий млин, а маленький, як називають? (млинчик). Тож давайте повторіть за мною скоромовку про млинчик:

«Мишеня муку мололо, у млинчику малому»

(повільно, тихо, швидко)

Фізкультхвилинка «Два півника»

Два півники, два півники,

Горох молотили.

Три курочки, три курочки

До млина носили.

Цап меле, цап меле,

Коза насипає,

А маленьке козенятко

На скрипочці грає. (діти виконують рухи до тексту)

Вихователь: Послухайте, які прислів’я та приказки народ склав про млини та вітряки.

Порожній млин і без вітру меле.

Млин меле – мука буде, язик меле – біда буде (дітки, а може з вас хтось знає прислів’я чи приказку про млин чи вітряк)

Як ви розумієте ці прислів’я?

Запитання до дітей:

- Як називається репродукція картини, про яку я вам розповідала?

- Який матеріал використовували, щоб збудувати млин чи вітряк?

- Для чого потрібні млини та вітряки?

- Яка традиція є в українського народу, пов’язаних з їх побудовою?


Конспект заняття для дітей старшого дошкільного віку «Легенда про Україну»

Мета: Ознайомити дітей з легендою про Україну, сприяти усвідомленню дітьми «високої і нетлінної» краси рідної землі; розвивати зв’язне мовлення, словниковий запас дітей, уміння уважно слухати твір, відповідати на запитання; творче та логічне мислення дошкільників; виховувати патріотичні почуття, любов до України.

Обладнання: Комп’ютерна техніка, презентація «Усе моє, все зветься – Україна», текст легенди про Україну, світлини із зображенням України.

Хід заняття:

Вихователь. Діти, я хочу розпочати наше заняття віршем відомої української поетеси Ліни Костенко «Усе моє, все зветься – Україна».

Вірш декламує вихователь.

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є – дорога, явори,

усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

Вихователь. Автор вірша Ліна Костенко дуже влучно описала «високу і нетлінну» красу нашої батьківщини – України.

Я запрошую вас здійснити віртуальну мандрівку Україною, щоб разом помилуватися її неозорими полями, густими лісами, прозорими і глибокими ріками, високими горами.

Віртуальна подорож Україною у супроводі комп’ютерної презентації

(Під час розгляду слайдів вихователь коментує зображення, обговорює їх з дітьми).

Вихователь. Діти, сьогодні ми познайомимося з легендою про Україну, з якої дізнаємося, чому українська земля така прекрасна.

Читання вихователем легенди про Україну.

Легенда про Україну.

Колись дуже-дуже давно роздавав Господь землі державам. Багато зібралося їх біля Божого порогу. І кожна держава сподівалася отримати найкращу часточку  на планеті.

Але до загальної черги не встигла держава Україна. Вона важко працювала і втомлена ледве прийшла до Бога. Стала осторонь і не сміє очей підняти. Господь побачив заквітчану красуню, покликав до Себе і запитав: «Чому ти спізнилася, Україно?»

«Прости мені, Господи, я працювала», – опустила очі Україна, з яких рясно посипалися сльози-перли.

Поглянув Господь на дівчину-Україну, на її спрацьовані руки, на її втомлене, але таке гарне обличчя і сказав: «Знаю тебе, мила Україно, знаю. Знаю серце твоє вразливе та ніжне, знаю душу твою співучу і просту. Знаю, як працюєш важко, як співаєш щиро. Знаю, як любиш простір і небо, волю і життя. Знаю, бо Сам сотворив тебе такою. Не йди, зачекай… Є у Мене моя земля. Залишив її Собі, щоб тішитися, але з радістю віддаю тобі! Пануй, господарюй, працюй і радій! Це земля, де перегукуються степи з небом, а зоряний простір вкриває собою тишу дерев, де гори шепочуться з ріками, а у небі співає жайвір. І сонце там особливе, і люди незвичайні. Твої люди, Україно!

Живи і радій! А Я з цього часу буду з тобою назавжди. Бо ти та земля, той край, що в Моєму серці…»

Фізкультурна хвилинка «Гори Карпати»

Раз-два – піднімається гора,

Три, чотири – це круті гірські схили,

П'ять, шість – це орли дивний танець завели,

Сім, вісім – це смерічки похилилися до річки,

Дев'ять, десять – це вода з водоспаду витіка.

Бесіда за запитаннями

Чи сподобалася вам легенда про Україну?

Яку особливу землю подарував Бог Україні?

За що Бог нагородив Україну? Чому, на вашу думку, Він віддав Україні найкращу свою землю, яку залишив для Себе?

Чим особлива наша українська земля? Чому про неї говорять «райська земля»?

Практичне завдання

Намалюйте один «райський» куточок України (краєвид).

Словникова робота

Краєвид – це місцевість, що відкривається перед очима.

Діти малюють краєвиди України. Розповідають, що зобразили на малюнках.

Інсценування вірша «Як ти любиш Україну» О. Лупія

– Як ти любиш Україну,

Мій маленький друже?

– Нашу рідну Україну

Люблю дуже, дуже!

– З Україною нікого

В світі не боюся.

І щоранку я до Бога

За неї молюся.

Щоб була щаслива, дуже,

Щоб була багата.

Я люблю її так дуже,

Як маму і тата.
Конспект заняття для дітей старшого дошкільного віку «Люби і знай свій рідний край»

Мета: Збагатити знання учнів про нашу державу, національні символи, мову, славетних українців. Ознайомити з найвідомішими містами, найбільшими річками та озерами України. Розвивати мислення, мовлення, уяву. Виховувати патріотичні почуття, прививати любов до рідного краю.

Обладнання: Кросворд, карта України, портрети славетних українців, малюнки.

Хід заняття:

Діти: Ми вам раді, добрі люди,

І вітаємо щиро вас.

Та запрошуємо ласкаво

На заняття у цей час.

Вихователь: Є багато країн на землі,

В них – озера, річки і долини.

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди Батьківщина!

Наше заняття присвячене Батьківщині, її символам, мові, народу. Поговоримо про це на сторінках нашого усного журналу. Розглядаючи сторінки журналу складемо чарівну квіточку.

Як називається країна в якій ми живемо?

Україна, рідний край, Батьківщина, Вітчизна – прості і прекрасні слова. Це буде середина нашої квітки.

Без чого не може існувати держава? Про це ми сьогодні і дізнаємося, складаючи пелюстки нашої чарівної квіточки.

Але пелюстки не прості. Як і квітка вони чарівні із завданням. Щоб відкрити першу пелюстку треба розгадати кросворд.

1. Як називається збірка віршів Т.Г. Шевченка?

2. Який птах є символом України?

3. Найрідніша, наймиліша, вона всіх нас пестить, тішить.

Завжди скрізь буває з нами. Відгадайте, хто це?

4. У вінку зеленолистім, у червоному намисті.

Видивляється у воду на свою хорошу вроду.

5. Зібрання родичів. Мама, тато, я це –…

Яке слово утворилося по вертикалі? (земля)

Вірно! Жодна країна не може існувати без своєї території, землі.

Легенда «Наша земля»

Колись давно Бог створив народи і кожному наділив землю. Наші ж предки кинулись пізніше, але землі їм уже не дісталося. От вони й прийшли до Бога, а він у цей час молився, і вони не сміли йому щось сказати. Стали чекати. По якійсь хвилі Бог обернувся, сказавши, що вони чемні діти, хороші. Дізнавшись, чого прийшли до нього, запропонував їм чорну землю. «Ні, – відповіли наші предки, – там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці». «Ну, тоді; я вам дам землю ту, що залишив для раю, там усе є: річки, озера, ліси, пустелі. Але пам'ятайте, якщо будете її берегти, то вона буде ваша, а ні – то ворога».

Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А країну свою назвали Україною.

Насправді, географічне положення нашої держави дуже зручне. Вона розташована в центрі Європи. В Україні сприятливий клімат для росту і розвитку тваринного і рослинного світів. А тепер перевіримо що ви знаєте про свою державу.

На якому материку розташована Україна? Покажіть територію України на глобусі.

З якими державами межує Україна?

Які гори є в Україні? Покажіть на карті.

Якими морями омивається наша держава?

Які ріки протікають на території України?

В якому місті ми живемо?

Яка головна вулиця нашого міста?

Молодці, розкрили першу пелюсточку. Виконуємо наступне завдання. Без чого ще не може існувати держава, дізнаємось, розшифрувавши слово.

24 серпня 1991 р. прийнято акт проголошення незалежності України за яким Україна є самостійною демократичною державою. Вона, як і будь-яка країна має свої державні символи. Які?

Герб тризуб має глибокі корені в історії українського народу і належить до часів князювання в Києві Володимира Великого. Тризуб зберігся на золотих і срібних монетах Володимира. Протягом багатьох століть був поширений в усіх князівствах Київської Русі, як символ князівської влади. Тризуб символізує ту ж саму трійцю життєтворчих енергій що і хрест. Мудрість, знання і любов, які виходять з одного джерела. Тризуб широко шанується в Індії, Ірані та в інших народів. Так що ми повинні пишатись нашим гербом, як символом загальнолюдських цінностей, що мають історичні корені.

Прапор України також має вікові корені. Чисте небо – символ миру, а пшеничне поле – символ достатку і працелюбності.

В основу сучасного державного гімну покладено мелодію пісні композитора 19ст. М.Вербицького. Слухаючи гімн, українці кладуть руку на серце, а коли вносять державний прапор всі встають.

А які народні символи ви знаєте? (обговорення)

Час переходити до іншого завдання і відкривати ще одну пелюстку.

Жодна держава не може існувати без народу. І сьогодні ми згадуємо славетних українців. Людей, які боролися за незалежність, прославляли нашу країну далеко за її межами.
Кого з видатних українців ви знаєте? Це діячі культури (письменники, музиканти, художники), спортсмени. Чим вони видатні? (розгляд портретів, розповіді дітей).

Наступна пелюсточка – мова. Тому що народ не може існувати без мови. Зараз ми дізнаємося які ви мовознавці. Всім відомо, що перлиною нашої мови є усна народна творчість, а саме прислів’я .

Виконання завдання віднови прислів’я.

Маленька праця * * а лінь марнує.

Праця чоловіка годує, * * а невченому тьма.

Вченому світ * * за велике безділля

Хочеш собі добра, * * не роби нікому зла.

Виконання завдання віднови вірш.

Та попід горою.

Тече вода із-за гаю

Поміж осокою.

Хлюпощуться качаточка

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Виконання завдання склади вірш… сніжинки наче

Кружляють, літають,

На землю…

А … сніжок як ….

Наша мова гарна, мелодійна. І звичайно мовною перлиною є українська пісня. Звучить пісня «Україна».

III. Заключна частина

Не забуваємо, що ми українці. Бережімо рідну землю, національну гідність. Продовжуйте вивчати історію рідного краю. І як сказав М. Рильський «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього».

Конспект заняття для дітей старшого дошкільного віку «Маленьким українцям про державні символи»

Мета: Продовжити знайомити дітей з поняттям «Наша Батьківщина», формувати знання про державні символи: прапор, герб та ознайомити з державним Гімном України. Розвивати інтерес до України, бажання спілкуватися рідною мовою. Виховувати громадянина своєї держави, любов до рідного краю, шанобливе ставлення до національних та державних символів, повагу до українського народу, гордість за красу і велич нашої Батьківщини.

Словник: Держава, Україна, незалежність, символи, прапор, герб, тризуб, гімн.

Попередня робота: Знайомство з картою України, заучування віршів, прислів’їв до теми, виготовлення атрибутів до гри «Віночок», «Священні символи».

Обладнання: Карта України, прапор, герб, гімн, загадка, вірші, прислів'я, легенда, дидактична вправа «Додай слівце», дидактична гра «Віночок», дидактична гра «Священні символи», паперові квіти.

Хід заняття:

Вихователь загадує дітям загадку:

На землі великій є одна країна:

Гарна, неповторна, красна, як калина.

І живуть тут люди добрі, працьовиті

І скажу, до речі, ще й талановиті.

Землю засівають і пісні співають,

На бандурі грають і вірші складають

Про ліси і гори, і про синє море,

Про людей і квіти, то скажіть же, діти,

Що це за країна? – Наша славна Україна!

Бесіда про Україну. Україна – це Батьківщина для всіх людей, які живуть на її території. Що таке Батьківщина? Батьківщина – це найкраще і найдорожче місце у світі. Пригадайте, що сказали поети про Батьківщину. Дитина читає вірш М. Познанської.

Про нашу Україну

Ми дуже любим весь наш край,

І любим Україну.

Її лани, зелений гай,

В саду рясну калину.

Там соловейко навесні

Співає між гілками

Та й ми співаємо пісні, -

Змагається він з нами!

Батьківщина наша велика, неосяжна. А складається вона з окремих країв, які мають свої назви: (показ на карті) Полісся, Поділля, Волинь, Галичина, Слобожанщина. А які ви знаєте великі міста України? Назвіть великі ріки. Народ склав багато приказок і прислів'їв про нашу Батьківщину. Давайте зберемо зерна народної мудрості в маленьку скриньку.

Дидактична вправа «Додай слівце» /читання прислів’я.

Вихователь ділить дітей на групи по-троє і роздає прислів’я. Хто правильно вставив слово в прислів’я, отримує емблему сонечка. І кладе прислів’я в скриньку.

Прислів’я:

Рідний край – земний … / рай.

Кожному мила своя … / сторона.

Що країна, то … / родина.

Людина без вітчизни, як соловей без … / пісні.

Добре тому, хто у своєму … /домі.

Діти, а по чому впізнають українців в усьому світі?

З’являються Калинка та Барвінок /діти з групи.

Вітаються з дітьми.

Доброго ранку ліси і поля,

Доброго ранку, плането Земля!

Щастя й здоров’я всім людям бажаємо,

З ранку в дитячий садок поспішаємо!

- Який у Калинки гарний віночок. От і ми зараз сплетемо такий.

Дидактична гра «Віночок».

Вихователь роздає дітям пелюстки квітів, з якої складається український віночок. Дитина повинна назвати її і прикріпити до квітки на віночку.

Перепочиньмо.

Фізкультхвилинка

Ми мандруєм, ми мандруєм,

Україною крокуєм.

Ось побачили Карпати,

Як вершину нам дістати?

Заглядаємо в озерця,

Не торкнутися нам дна!

Так ми довго-довго йшли,

І до групи знов прийшли!

- Калинка і Барвінок знають гарну легенду і хочуть вам її розповісти.

Розповідання легенди. Давно-давно жила колись жінка. І було в неї три сини. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю. Підросли вони і вирішили піти у світ. Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку про себе подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. Як його назвали? (Тризуб). Настала черга середнього сина. Йому мати подарувала в дорогу синьо-жовту тканину. Своїми звитяжними ділами прославляв він свою матір. Яке ім'я одержав середній син? (Прапор). А там, де був найменший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мати своєму наймолодшому синові подарувала красивий солов’їний голос. І одержав син за свій голос і величний спів ім'я Гімн.

Діти розглядають прапор України. Прапор – символ незалежної держави. Прапор України – блакитно-жовтий. Його кольори означають синє небо та золоту ниву. Кольори на прапорі «читають» згори донизу.

Дитина читає вірш Н. Поклад

Прапор України

Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави,

Це для всіх ознака сили, це для всіх ознака слави.

Синьо – жовтий прапор маєм:

Синє – небо, жовте – жито,

Прапор свій оберігаєм,

Він святиня, знаєм всі ми.

Розглядають герб України. Тризуб – це герб України. Він золотий на голубому тлі. Відображає триєдність життя: батько – мати – дитя, які символізують собою силу, мудрість, любов. На ньому можна прочитати слово Воля.

Дитина читає вірш В. Паронова

Тризуб


Тризуб – немов сім’я єдина,

де тато, мама і дитина

живуть у мирі і любові

На Україні вольній, новій.

Розповідь про Державний гімн. Державний Гімн України – це урочиста пісня, символ нашої державної єдності. Називається він «Ще не вмерла України і слава, і воля...». Слова гімну написав поет Павло Чубинський, а музику композитор Михайло Вербицький. Коли звучить Державний гімн, треба обов'язково встати, цим ми виявляємо особливу пошану до наших державних святинь (Звучить Гімн).

Тепер перевіримо, які державні символи ви запам’ятали.

Дидактична гра «Священні символи».

Діти об’єднуються у дві команди, в грі беруть участь Калинка та Барвінок. За сигналом вони повинні скласти герб та прапор України, розповісти, що вони означають. Перемагає команда, яка швидше впорається із завданням.

Вихователь збирає дітей навколо карти України та пропонує прикрасити її квітами, щоб наша Батьківщина стала ще красивішою, ще багатшою, ще мальовничішою. Погляньте, яка краса!

Діти грають в українську народну гру «Подоляночка».

Калинка і Барвінок прощаються з дітьми:

Молодці, діти, стільки знань показали нам про Україну. Весело було з вами, але настав час вирушати до інших дітей.


Конспект заняття для дітей старшого дошкільного віку «Мандрівка по Батьківщині»

Мета: Продовжувати ознайомлювати дітей з українськими народними традиціями та звичаями; розширити знання дітей про рушник, його призначення, ознаки візерунка і кольору; ознайомити дітей з оберегом, лялькою-мотанкою з тканини; вчити дітей виготовляти ляльку-мотанку власноруч; розвивати пам'ять, увагу, інтерес до народних традицій; виховувати любов, шану до рідного слова, пісні, народного фольклору, до України.

Обладнання: різноманітні ляльки-мотанки, картини із зображенням визначних місць України, карта України, рушники.

Хід заняття:

Вихователь:

Зараз, люба дітвора

В нас цікава буде гра

Вирушаємо ми нині

Мандрувати по Україні

До бабусі на гостини

Вихователь: Діти а як називається країна в якій ми живемо?

Діти: Україна

Вихователь: Хочете довідатися звідки пішла назва Україна?

Послухайте легенду.

Легенда про Україну.

Колись давним-давно в одному селі жила бідна вдова. Не було в неї ніякої втіхи від життя, тільки одна важка робота. І ось настав радісний день. В неї народилась дівчинка – маленька, крихітна, гарненька. І мати стала думати, яке ім’я дати своєму дитяті. Тут, звідки – невідомо, осяяна маревом, з’явилася в хаті чарівниця. Вона з тривогою і жалістю дивилася на немовля і сказала вдові: «Не давай дитині імені, вона сама його знайде, а якщо даси, то вона помре.» дівчина росла-підростала, була розумною, слухняною, але невеселою, часто журилася тим, що у неї немає імені. І ось їй виповнилось 16 років. Задумала вона вирушити у білий світ, щоб знайти своє ім’я. мати ніяк не хотіла розлучатися з донькою, але вона була невідступна і потайки вирушила в дорогу. Бідна вдова чекала день, другий, не витримала розлуки і пішла свою доньку шукати. Ішла, йшла і вийшла в чисте поле, жовте-жовте і пшеницею колоситься. В чистому блакитному небі ластівки кружляють, світить ясне сонечко. І бачить мати – спить на полі дівчина, її дочка, та така гарна, що вона мимоволі замилувалась нею. Раптом потемніло синє небо, здійняв вітер куряву, полягла до землі колосиста пшениця. Почувся тупіт та іржання коней, брязкання зброї, вигуки чужою мовою. Це були війська хана Батия. Попереду їхав син хана. Раптом він побачив красуню-дівчину, зупинився і вигукнув: «Україна», що на його мові означало «Дівчина молода». Дівчина прокинулась, хан схопив її і забрав із собою. Мати, побачивши це, опустилася на коліна і стала благати Господа Бога захисту для своєї єдиної дитини. Раптом стало все чорне-чорне, загримів грім, затряслася, здригнулася земля, а потому все стихло… По небу пропливали ніжно-блакитні хмаринки. Лише курява здіймалась навкруги, і на полі стояла самотня вдова.

Пішла вона плачучи по землі шукати свою дитину. А в пам’яті лишилося одне – Україна, Україна. Йшла… З очей падали сльози. І там, де на землю падали сльозинки, проростали квіти волошки. Мати йшла боса, колола ноги, і, де на землю падала крапля крові, виростали маки. Де пройшла мати по землі, так і стала та земля зватись Україною.

Дівчинка співає пісню. «Україночка»

Не одні хани у полон мене брали,

Били-вбивали, на чужину гнали,

Били-вбивали, на чужину гнали.

А я не скорилася, із сльози відродилася,

Українкою ж я народилася.

Приспів:


Кажуть люди я сама, наче квіточка,

Що пливуть мої слова, як та річечка,

Що душа моя співає, мов сопілочка.

А я просто українка, україночка,

А я просто українка, україночка.

А я не скорилася,

із сльози відродилася,

Українкою ж я народилася.

Приспів (2).

Вихователь: Хто бажає розповісти віршика про Україну?

Дитина:

Україна – рідний край

Поле, річка, зелен гай

Любо стежкою іти

Тут живемо я ї ти.

Вихователь: Діти (беруться за руки і «змійкою» ідуть до бабусі на гостину):

Туру-тур-тору

Їде віз під гору,

А з гори на долину –

До бабусі на гостину.

Ось ми уже і підійшли до села, в якому живе бабуся. Село називається Княжа.

Як гарно у бабусі в кімнаті (бабуся вишиває, співає українську пісню «Два кольори». Коли бабуся закінчує співати, діти вітаються)

Бабуся: Добрий день, дітки. А я оце вишиваю та співаю, долю свою згадую. Проходьте до моєї світлиці.

Вихователь: А чому, цю кімнату бабуся назвала світлицею? (відповіді дітей)

Кімната ніби у віночку. Навіть прислів’я таке є: «У хаті, як у віночку, і сама сидить, як квіточка» Діти, як ви думаєте, кого у цьому прислів’ї назвали квіточкою (відповіді дітей). Дітки, у вас у кожного є бабуся, вона завжди приготує смачну вечерю і розкаже цікаву казочку, заспіває пісню. А ви знаєте прислів’я про бабусю? (Бабуся скаже, як зав’яже. Бабусине слівце – плідне деревце. Хто бабусю має, той горя не знає. Де онуки – там і бабусині руки)

Бабуся: А ви, дітки, допомагаєте підтримувати порядок у групі, у себе вдома (відповіді дітей) Молодці, отже, ростете ви, добрими господарями та господинями. Чи сподобалися вам мої рушники. В Україні , за народною традицією, в кожній хаті повинен бути вишитий рушник. У народі говорили: «Хата без рушника, що родина без дітей»

Вихователь: Діти, пригадайте, яке призначення має вишитий рушник?


  • На вишитий рушник клали хліб із сіллю і зустрічали гостей.

  • Клали немовля, щоб було щасливе.

  • На щастя – на долю давала мати рушник, коли виряджала сина в дорогу.

  • В день весілля наречені стають на рушник, щоб життя було щасливим.

Бабуся: У чарівну силу рушника вірили, як у доброго чудодія. А сила рушника – в його візерунках, кольорах. Ось бачите, на рушнику є такі краєчки, які ще називають «вужики, кривульки» – це ознаки води. А де вода – там життя. А ще на рушниках є квадрати, ромби. Це символи сонця або поля. Якщо добре подивитися, можна помітити, на всіх рушниках два однакових кольори. Які це кольори? (червоний і чорний) Що означають ці кольори? (чорний – колір землі, годувальниці; червоний – любов до рідних, один до одного, або колір калини – улюбленого куща нашого народу)

Танець-хоровод про калину.

Бабуся: А це, рушник – утирач. Навіщо він, як ви гадаєте? Чи є у вас такий рушник? (відповіді дітей)

Вихователь: - Давайте з дороги умиємося:

Наберу з криниці чистої водиці,

Буду умиватись, буду промовляти:

«Водичка, водичка, умий моє личко,

Щоб щічки горіли, щоб очка блистіли,

Щоб сміявся роток, щоб кусався зубок»

Бабуся: Погляньте на ці рушники, їх вішали над вікнами, дверима, щоб вони оберігали хату від злих очей і біди. такі рушники називали – оберегами.

(Пісня-танок «Рушничок», вірш «Рушничок»)

Бабуся: А в мене ще щось є (дістає ляльку-мотанку). Що це? З чого вона зроблена?»

Дидактична гра «Що з чого зроблено?»

Вихователь: Це лялька-мотанка. Мотанки або вузлові ляльки. Процес їхнього виготовлення називається «крутити куклу». Ляльки майстрували з домотканого полотна, пофарбованого соком буряка, бузини, пасльону тощо. Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від злих сил й нечистих помислів. Іноді, з рук майстра народжувались ляльки, про які складалися легенди і передавалися від матері до дочки, як священний переказ. З давніх-давен, в українських родинах молода мати, чекаючи дитину, робила ляльку-мотанку, котра уособлювала собою майбутнє дитя. Перш ніж покласти в колиску новонароджену дитину, туди клали цю лялечку, і вона ставала оберегом дитини, її захисницею, символом зв’язку дитини з усім родом. Цей зв'язок захищав людину, де б вона не була. Мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок тканини, прив’язувала паличку і давала малюку як іграшку, тому в основі хрест. Людина вигадала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому. Кожен з вас може самостійно зробити таку ляльку із тканини.

Виготовлення ляльки.

Вихователь: А зараз, візьміть свої ляльки на руки, ніби маленьких діточок і поколихайте їх. Що співали діткам мами і бабусі, щоб заспокоїти їх та заколисати?

Пісня «Колискова»

Бабуся пригощає дітей хлібом та молоком.

Вихователь: Шануйте, друзі, рушники,

Квітчайте ними свою хату –

То обереги від біди.

Шануйте ті, що дала мати,

Готуйте дітям з чистої роси,

Щоб легко їм в житті здолати

Похмурі та скрутні часи.

Лото «Моя Україна»

Мета: допомогти дітям дізнатися більше про рідну землю, перейнятися повагою до історичного минулого, пізнати красу рідного слова; розвивати вміння працювати в команді.

Вихователь:

Ми малі, та всі ми друзі

Ми – одна родина

Та найбільша наша мати

Ненька Україна

Хоч про тебе Україно

Ми ще мало знаєм

Та чомусь серденьком щиро

Ми тебе кохаєм.

Конструювання «Національне сердечко» (синьо-жовті сердечка).

Діти з прощаються з бабусею і повертаються в дитячий садочок.


Каталог: attachments -> article
article -> Методичні рекомендації до самостійної роботи з дисципліни «історія україни» для студентів окр «Молодший спеціаліст»
article -> Основи теорії літератури
article -> До листа Міністерства освіти і науки України від 17. 08. 2016р. №1/9-437
article -> План роботи методичного об’єднання вчителів-предметників суспільно-гуманітарних наук на 2015/2016 навчальний рік
article -> План роботи методичного осередку вчителів-предметників природничо-математичних наук на 2015/2016 навчальний рік
article -> Рішення щодо оцінювання навчальних досягнень учнів курсів за вибором приймається навчальним закладом
article -> Получение патента на полезную модель

Скачати 239.05 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка