Навчальний посібник д ля студентів вищих навчальних закладів спеціальності "Дошкільна освіта" 2-ге видання



Сторінка11/18
Дата конвертації09.09.2018
Розмір3.4 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   18
Тема 2. Методика організації

художньо-мовленнєвої діяльності дітей
План

  1. Змістова характеристика художньо-мовленнєвої діяльності.

  2. Методика ознайомлення дітей з малими фольклорними жанра­ми.

  3. Види занять з казкою. Методика використання казок у різних вікових групах.

  4. Особливості сприймання і розуміння дітьми змісту художніх тво­рів.

  5. Методика читання дітям художніх творів.

  6. Види бесід після художнього читання.


Література

  1. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах : підручник / А. М. Богуш, Н. В. Гавриш ; за ред. А. М. Богуш. – 2-ге вид., доповн. – К. : Видавничий дім "Слово", 2011. – 704 с. – С. 561–577.

  2. Богуш А. М. Мовленнєвий розвиток дошкільника від народження до семи років : монографія / А. М. Богуш. – К. : Слово, 2004. – 376 с. – С. 181–194.

  3. Богуш А. М. Методика організації художньо-мовленнєвої діяль­ності дітей у дошкільних навчальних закладах : підруч. для студ. вищих навч. закл. / А. Богуш, Н. Гавриш, Т. Котик. – К. : Видав. дім "Слово", 2006. – 304 с. – С. 42, 75, 103–122, 146– 205.

  4. Гавриш Н. В. Художнє слово і дитяче мовлення / Н. В. Гавриш. – К. : Ред. загальнопед. газ., 2005. – 128 с. − С. 10–36; 37–56. (Бібліотека "Шкільного світу". Дитячий садок).

  5. Дошкільна лінгводидактика. Хрестоматія : навч. посіб. для студ. вищ. пед. навч. закл. / упоряд. А. М. Богуш. – К. : Видавничий дім "Слово", 2005.

Ч. 1. – 2005 ; Ч. 2. – 2005. – 720 с. – С. 612–613, 612–646.

  1. Запорожец А. В. Избранные психологические труды : в 2 т. / А. В. За­порожец ; под ред. В. В. Давыдова, В. П. Зинченко. – М. : Педа­гогика, 1986.

Т. 1: Психологическое развитие ребенка. – 1986. – 318 с. С. 6876.

  1. Казки та оповідання для дитячого виховання. − Вид. 2-ге, випр. і доповн. / упор. В. Паронова. – Тернопіль : Навч. кн. "Богдан", 2007. – 160 с.

  2. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні : наук.-метод. посіб. / наук. ред. О. Л. Кононко. – К. : Ред. журн. "До­шкільне виховання", 2003. – 244 с. – С. 149.

  3. Лаврова О. А. Казка – перший крок у формуванні статевої по­ведінки / О. Лаврова // Світло. – 2003. – № 2. – С. 48–49.

  4. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі : навч. посіб. для студ. пед. ін-тів і учнів педучи­лищ / А. М. Богуш, Н. П. Орланова, Н. І. Зеленко та ін. ; за ред. А. М. Бо­гуш. – К. : Вища школа, 1992. – 414 с. – С. 288–321.

  5. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям / В. А. Сухомлин­ский. − К. : Рад. шк., 1981. − 382, [1] с.

  6. Франко І. Я. Передмова / І. Я. Франко // Франко І. Я. Зібр. тво­рів : у 50 т. – К., 1979.

Т. 20. – 1979. – С. 74–75, 167–170.



    1. Змістова характеристика

художньо-мовленнєвої діяльності
Проблему художньо-мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку досліджували Л. Гурович, Р. Жуковська, Н. Карпинська, О. Ушакова, Є. Фльоріна, А. Богуш, Н. Гавриш, О. Лещенко, Є. Лукіна, С. Чемортан, Л. Таллер та ін.

Складові художньо-мовленнєвої діяльності: 1) сприймання на слух та розуміння дітьми змісту художніх творів; 2) відтворення змісту й ви­конавча діяльність (декламування, відповіді на запитання, перека­зува­ння, бесіда за ілюстраціями, узагальнювальні бесіди, розповідання за ролями тощо); 3) театралізована діяльність (інсценування, театральні вистави); 4) творчо-імпровізована діяльність (ігри-драматизації, ігри за сюжетами літературних творів, словесно-поетична творчість).

Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності в до­шкільних закладах – це галузь педагогічної науки, яка вивчає особ­ли­во­сті сприймання, запам’ятовування, розуміння і відтворення дітьми до­шкіль­ного віку змісту художніх творів, специфіку педагогічної діяль­ності, спрямованої на формування у дітей знань і навичок роботи з книгою, художнім текстом, уміння аналізувати художні тексти, зіставляти їх зміст з власною поведінкою й однолітків, розігрувати (декламувати, театра­лі­зу­вати, інсценувати) зміст художніх творів (А. Богуш, Н. Гав­риш, Т. Ко­тик).

Змістова сторона художньо-мовленнєвої діяльності складається з різних видів компетентностей: когнітивно-мовленнєвої; поетично-емо­цій­ної; оцінювально-етичної; театрально-ігрової.

Художньо-мовленнєва діяльність є одним з найулюбленіших спосо­бів самовираження маленької дитини. Вона відбувається в організованих формах (у вигляді занять) та в процесі життєдіяльності, за ініціативою ді­тей.

А. Богуш, Н. Гавриш, Т. Котик виділяють такі види занять: читання і розповідання казок, читання оповідань морально-етичної та гуморис­тич­ної спрямованості; заучування віршів (індивідуально); розігрування за­бав­лянок, утішок, пісень; ігри-драматизації, етичні бесіди, узагальнені бесіди (про письменників, улюблених героїв тощо); показ різних видів театрів; показ діафільмів; перегляд телепередач; театралізовані ігри; ігри за сюжетами художніх творів; інсценування художніх творів, про­слуховування платівок.

Сучасна методика досить гнучко підходить до організації занять, на перший план ставить інтереси дітей. Педагог своїми виховними діями має прилаштуватися до інтересу дитини, в разі потреби – у довірливій, доступній формі показати перспективу успішного вирішення проблеми.



2. Методика ознайомлення дітей

з малими фольклорними жанрами
Ознайомлення дітей з малими фольклорними жанрами здійс­ню­ється: під час організованих занять; режимних моментів (на про­гулянці, під час сніданку, обіду, вечері, підготовки до сну, одягання та роздягання, умивання і т. д.); під час спостереження; після читання ху­дожніх творів; на заняттях з образотворчої діяльності.

Зміст і завдання ознайомлення дітей з різними жанрами фольк­ло­ру:

Молодші дошкільники – зацікавити дітей загадками, вчити розуміти їх зміст, повторювати за дорослим тексти рухливих ігор зі словами; доби­рати описові загадки, прості за змістом і формою; загадки, побудовані на порівнянні, запереченні, зіставленні; невеличкі колискові пісеньки з пов­торами; використовувати наочність. Вправляти дітей у самостійному доборі засобів художньої виразності, ознайомити дітей зі скоромовками, примовками, жартами, прислів’ями.

Старші дошкільники – ознайомити дітей із жанровими особли­вос­тями скоромовок, метафоричних загадок, фразеологізмів, прислів’їв, за­бав­лянок; вчити усвідомлювати образну будову народної мови, пе­реносити здобуті знання і навички в самостійні висловлювання.

У повсякденному житті й у процесі роботи з художньою літературою вихователь постійно використовує малі фольклорні жанри: прислів’я, приказки, примовляння, загадки, мирилки, а також фразеологізми. Най­час­тіше їх підбирають за тематичним принципом для найбільш вдалої характеристики образів героїв, точного висловлення головної думки твору. Проте сам фольклорний твір у такій ситуації виконує здебільшого допоміжну функцію і не усвідомлюється дітьми як самоцінний витвір мистецтва слова.

Прислів’я доступні дітям усіх вікових груп. Заучують прислів’я інди­відуально або з невеличкою групою дітей впродовж дня. Широко ви­користовуються прислів’я і приказки під час режимних процесів, упро­довж яких завжди можна знайти привід для застосування тієї чи іншої приказки. Так, наприклад, якщо хтось із дітей образив іншого, вихователь може використати прислів’я: "Слово може врятувати людину, слово може і вбити", "Рана загоїться, а лихе слово – ні".

Прислів’я моральної тематики використовуються після читання художніх творів. Наприклад, після читання творів про чесність і прав­дивість у бесіді можна використовувати такі прислів’я: "Правда і в морі не тоне", "Краще гірка правда, ніж солодка брехня", "Правда кривду пе­ре­важить", "На злодієві і шапка горить". Бесіду про сміливість і хо­робрість супроводжують прислів’я: "Страху немає там, де його не бояться", "Сміливого куля боїться", "Вовків боятися – в ліс не ходити" та ін.

Праця дітей на ділянці дошкільного закладу, на городі супро­воджується прислів’ями: "Добрий початок – половина діла", "Як посієш, так і пожнеш", "Щоб мати, треба працювати", "Не хитруй, не мудруй, а чесно працюй" тощо.

Зі старшими дошкільниками можна провести заняття, цілком побу­доване на народних прислів’ях і приказках на тему: "Чому так у народі говорять?" Для цього вихователь добирає прислів’я з кількох моральних тем, наприклад, про скромність, ввічливість, дружбу, чесність, прав­дивість, сміливість. Заняття починається з прислів’я, наприклад такого: "Хвалько – пустий чоловік". Діти пояснюють зміст прислів’я, наводять конкретні приклади з художньої літератури про скромних та хвальків, аналізують поведінку літературних героїв, поведінку дітей своєї групи. Після цього пропонується інше прислів’я і т. д.



3. Види занять з казкою. Методика використання казок у різних вікових групах
Види занять з казкою: читання казок; розповідання народних казок; театралізація, розігрування та показ казки вихователем; драматизація-розігрування в ролях знайомої дітям казки; відтворення характерних рис героїв; інсценізація казки; ігри за сюжетами знайомих казок; показ казок через проекційні ліхтарі; перегляд казок у телепередачах; узагальню­вальні бесіди на теми: "Моя улюблена казка", "В гостях у казки"; ди­дактичні ігри: "З якої казки герой?", "Добери картинку"; переказування знайомих казок дітьми; бесіди на морально-етичні теми за змістом казки; самостійне складання дітьми казок; бесіди за змістом казкових ілюст­рацій та репродукцій художніх картин на казкові сюжети; свято казки у дошкільному закладі.

Методика використання казок у різних вікових групах

Казки використовуються у всіх вікових групах. Оскільки казки різні за змістом, за сюжетом, різняться композиційною будовою, методика їх використання у різних вікових групах також специфічна. Казки повинні насамперед відповідати віковим особливостям дітей.

Дітям раннього та молодшого дошкільного віку доступні казки "зві­риного епосу", про тварин, оскільки вони " ... змущують їх сміятися й думати, розбуджують їх цікавість та увагу до явищ природи". Дітям середнього дошкільного віку, крім казок "звіриного епосу", доступні чарівні казки. А старші дошкільники вже спроможні зрозуміти та вислу­хати будь-яку казку. В. Сухомлинський дійшов висновку, що складовою частиною виховання дітей повинно бути розповідання, читання, слухання казок: "Казки виховують любов до рідної землі вже тому, що вони творіння народу". Перш ніж прочитати чи розповісти дітям казку, по­тріб­но добре підготуватися: кілька разів уголос її прочитати, дотримуючись засобів інтонаційної виразності. Робота над мистецтвом художнього читання, за словами Е. Фльоріної, має стати професійним обов’язком кожного вихователя. Народ склав казку, письменник її записав, а донести її зміст до свідомості дитини – обов’язок вихователя.

Для того щоб вплинути на почуття дітей, їхні переживання, вихо­ватель заздалегідь докладно аналізує казку, добирає найвдаліші засоби виразного читання або розповідання (інтонації, розстановку пауз, логічні наголоси), виробляє чітку і правильну вимову кожного слова, фрази, речення. Вихователь готуючись до розповідання казки, має добре запам’ятати текст, щоб дослівно передати зачини, повтори, пісеньки, образні народні вирази. Слід визначити, які слова, фрази потребують унаочнення, пояснення, продумати прийоми, час і місце їх пояснення.

На другому році життя вчать дітей розуміти зміст коротеньких казок ("Ріпка", "Коза-дереза"); залучають до показу окремих дій казкових героїв, стимулюють висловлювання дітей (наслідування, повтори).

Третій рік життя: дітей спонукають до відтворення змісту казок за допомогою запитань вихователя, залучають до ігор-драматизацій та те­ат­ралізованих ігор за змістом добре знайомих казок у музичному супро­во­ді, з нескладними атрибутами (хусточкою, шапочкою, хвостиком); пока­зують різні види театрів за змістом знайомих творів.

Четвертий рік життя: вчать дітей розуміти казки без унаочнення, запам’ятовувати та відтворювати повтори, образні вирази; передавати зміст знайомих казок, розповідати за змістом ілюстрацій; упізнавати героїв у знайомих казках, висловлювати своє ставлення до них; за­лучають дітей до ігор-драматизацій та інсценування художніх творів.

П’ятий рік життя: ознайомлюють з чарівними казками; вчать впіз­навати й визначати казкові елементи, зачини, кінцівки, повтори, давати оцінку діям та вчинкам героїв; відповідати на запитання за змістом казок, самостійно розповідати та переказувати знайомі казки. Спонукають до самостійної організації ігор-інсценізацій за змістом добре знайомих казок, вчать дотримуватись відповідної інтонації, тембру, сили голосу; залу­чають дітей до показу окремих дій у театральних виставах.

Шостий рік життя: продовжують ознайомлювати з новими чарів­ними та соціально-побутовими казками; вчать сприймати виразні засоби (фантастичні перетворення, чарівні речі, афористичні вислови, пісеньки, зачини, кінцівки); розуміти, що казка – це вигадка, фантастика. Діти мають знати напам’ять зачини, кінцівки казок; самостійно розповідати зміст знайомих казок, переказувати їх; висловлювати своє ставлення до героїв; оцінювати їхні вчинки; впізнавати назву казки за описом героїв, ілюстраціями та уривками з тексту творів; самостійно розігрувати сюжети знайомих казок.

Структура заняття з використанням казки:

1. Вступна бесіда.

2. Розповідання казки. Унаочнення та пояснення окремих слів, ви­ра­зів. Розглядання ілюстрацій.

3. Коротка бесіда за змістом казки.

4. Виведення морального правила. Прислів’я.



4. Особливості сприймання і розуміння дітьми змісту художніх творів
Художня література – це мистецтво слова, до якого діти при­лу­чаються з раннього дитинства. Мистецтво слова відображає довкілля в художніх образах, об’єднує в них типове на основі узагальнення життє­вих явищ. Художній твір для дітей акумулює в собі мистецтво, психо­логію і педагогіку. Саме тому художні твори використовують у дошкільних закладах з педагогічною метою як засіб виховання.

Читання і розповідання творів є важливим засобом як розвитку мов­лення, так і естетичного та морального виховання. Вплив літера­тур­них творів на розумовий, моральний та естетичний розвиток дитини зале­жить від добору відповідних творів, розуміння їх, уміння вихователя керувати процесом сприймання.

Сприймання і розуміння дітьми змісту художніх творів було пред­метом дослідження А. Богуш, А. Бородич, Н. Ветлугіної, Л. Ви­готського, Є. Фльоріної, Н. Карпинської, Г. Костюка та ін. Учені зазна­чають, що якість художнього сприймання залежить від вербалізації цього процесу. Мовлення супроводжує процес сприймання і бере в ньому активну участь. Художнє слово викликає чуттєвий образ і полегшує розуміння дітей, робить їх конкретними, переконливими. Єдність по­чуття і думки є характерною рисою сприймання художнього твору.

Процеси сприймання художніх творів: слухання, уявлення, усвідом­лення прослуханого та розуміння.

Літературний твір сам собою не забезпечує успіху його сприймання і впливу на дитину. Шлях до дитячого розуму і почуття перебуває в руках вихователя. Яким чином зможе вихователь донести твір письменника до дитини, наскільки якісним буде його виконання – це і буде вирішальним у його сприйманні дітьми.

У ході слухання дитина виявляє особливу внутрішню активність, стає немовби співучасником подій, які сприймаються нею. За умови правильного виховання дитина з відчутною безпосередністю виявляє своє ставлення до прослуханого твору і висловлює судження про нього.

Суттєву роль у сприйнятті відіграє процес розуміння, який вияв­ляється в судженнях, поняттях, умовисновках, поглядах, переконаннях, розповідях. Процес розуміння керується педагогом, який має вчити дітей зіставляти, порівнювати факти, знаходити в них подібне і відмінне, ви­діляти основне, робити висновки.

Чим тісніший зв’язок між змістом художнього твору й життєвим до­сві­дом дитини, як зазначає Н. Карпинська, тим емоційніше їхнє сприй­ня­ття.

У психолого-педагогічній літературі велися дискусії щодо характеру процесу сприймання дітьми художніх творів. Так, одні вчені (І. Олпертон, Ж. Піаже та ін.) заперечували активний характер сприймання дітьми змісту художніх творів. Вони стверджували, що дошкільникам властивий егоцентризм, небажання й невміння прийняти точку зору інших, вони не зможуть зрозуміти мотиви і вчинки героїв. Інші вчені (А. Богуш, О. За­порожець, Н. Карпинська, Є. Лукина, Л. Славіна та ін.), навпаки, акцен­ту­вали увагу на активному сприйманні дитиною художніх текстів. Вони за­зна­чали, що діти постійно переживають хід подій, втручаються в події, звертаються із запитаннями, намагаються допомогти героям. Дошкіль­ник, за словами О. Запорожця, не егоцентричний у сприйманні твору. Його активність виявляється у тому, що він легко приймає позицію героя, подумки діє з ним, імітує жестами деякі дії, бореться з ворогами. Активне дієве ставлення приводить дитину іноді до несподіваних, на погляд дорослих, дій. Вона чорною фарбою замальовує на картинці негативного героя, вириває ілюстрації з його зображенням, випускає під час переказу неприємні для неї події, змінює кінцівку.

Під час сприймання художніх творів у дітей формується вміння правильно, об’єктивно оцінювати вчинки і поведінку літературних героїв, хоч іноді по-своєму, по-дитячому. Але, як вважає Н. Карпинська, своє ставлення до героїв діти виявляють швидко і переважно правильно. Зрозумілі і близькі дітям приклади поведінки героїв казки вони зістав­ляють з особистим досвідом і переносять на себе або на своїх товаришів деякі якості персонажів.

Основні завдання розвитку особистості дошкільника через озна­йом­лення з художніми творами:



  • виховувати любов до художнього слова, бажання запам’я­тову­вати і читати вірші; вміння слухати і розуміти зміст прочитаного, не пе­ребиваючи того, хто читає, бажання сприймати зміст творів; вихо­вувати оцінювальне ставлення до героїв твору;

  • виховувати ціннісне ставлення до дитячої книги як духовного тво­ру; вміння користуватися нею, виховувати інтерес до книги, бажання ма­ти власні книжки;

  • формувати літературні художні враження, уявлення про змінність і багатогранність художнього образу, уявлення про структуру, типових персонажів, сюжетно-тематичні одиниці літературного твору;

  • розвивати виразне літературне мовлення, творчу уяву, пов’язану з літературним образом;

  • навчати емоційно та виразно передавати зміст невеликих текстів, читати вірші, брати участь у драматизації літературних творів;

  • стимулювати намагання дітей створити власні рукописні книжки.

Принципи добору художніх творів: висока художня майстерність твору; образність, жвавість мови твору, її відповідність літературним нормам; цікавий сюжет твору; простота й чіткість композиції; доступність художнього твору для дитини; новизна й контрастність змісту; конкретні педагогічні завдання, для розв’язання яких добирається художній твір.

Принципи ознайомлення дітей з художнім твором: принцип емоцій­но-виразного читання художнього твору; усвідомлення й розуміння діть­ми змісту художнього твору; повторюваність читання; включення дітей в активну пізнавальну діяльність за змістом художніх творів; взаємозв’язок пізнавальних, виховних і мовленнєвих завдань; тематичне читання тво­рів; оцінювання дітьми змісту художнього твору.

Напрями роботи з художнім твором: ознайомлення з дитячою книгою; бесіда про письменника, ознайомлення з портретом пись­ме­нни­ка, окремими виданнями його творів; виставки творів українських пись­ме­нників у куточку книги; літературні ранки, вечори, зустрічі з дитячими письменниками.

5. Методика читання дітям художніх творів
Підготовка вихователя до читання твору: добір твору, виразне читання, виділення важливих слів, добір ілюстрацій, наочності, технічних засобів навчання.

Методичні прийоми під час читання художніх творів: коротка вступна бесіда, прислів’я, приказки, загадки, показ ілюстрацій, предметів, картини, іграшок; ігрова ситуація, зацікавлення, заохочення та ін.

Прийоми активізації дітей на заняттях; уявний діалог дітей з літературним героєм (дитина сама формулює і дає відповіді від імені героя); написання листа літературному герою (дитина розповідає, що б вона написала герою і що б запропонувала; вихователь записує, а потім зачитує лист); елементи драматизації (розігрування епізоду); словесний портрет (допомагає краще уявити образ героя, його зовнішній вигляд, одяг, вираз очей тощо); літературна вікторина (допомагає пригадати твори, їх автора, назву, кінцівку) та ін.

Успіх заняття залежить від його початку. Важливо створити інтерес до читання.



Молодша група: перед розповіданням казки варто створити ігрову ситуацію, продемонструвати іграшки, речі, пов’язані з казкою; прийоми – зацікавлення, заохочення.

Старші діти: з метою систематизації літературних знань провести літературну вікторину або вступну бесіду. У старшій групі перед чита­нням доцільно створити проблемну ситуацію, це сприятиме більш глибо­кому сприйманню тексту.

У попередню роботу входить підготовка дітей до сприйняття літе­ратурного тексту, до осмислення його змісту і форми. З цією метою можна активізувати особистий досвід дітей, збагатити його шляхом організації спостережень, екскурсій, розглядання картин, ілюстрацій. По­яснення незнайомих слів – обов’язковий прийом, що забезпечує повно­цінне сприйняття твору. Слід пояснювати значення тих слів, без розу­міння яких стає незрозумілим основний зміст тексту, характер образів, вчинки персонажів.

Методика проведення занять з художнього читання та розповідання і його побудова залежать від типу заняття, змісту літературного матеріалу і віку дітей. У структурі типового заняття можна виділити три час­тини. У першій частині відбувається ознайомлення з твором, основна мета – забезпечити дітям правильне і яскраве сприйняття шляхом ху­дожнього слова. У другій частині проводиться бесіда про прочитане з метою уточ­нення змісту та літературно-художньої форми, засобів ху­дож­ньої ви­разності. У третій частині організується повторне читання тексту з метою закріплення емоційного враження і поглиблення сприйнятого. Прове­дення заняття вимагає створення спокійної обстановки, чіткої орга­нізації дітей, відповідної емоційної атмосфери.

Читанню може передувати коротка вступна розмова, яка готує дітей до сприйняття, що зв’язує їх досвід, поточні події з темою твору. Це може бути коротка розповідь про письменника, загадка, вірш, малюнок.

Під час читання не слід відволікати дітей від сприйняття тексту питаннями, дисциплінарними зауваженнями, досить буває підвищення або зниження голосу, паузи. Наприкінці заняття можливе повторне чи­тання твору і розгляд ілюстрацій, які поглиблюють розуміння тексту, уточнюють його, повніше розкривають художні образи.

Методика використання ілюстрацій залежить від змісту і форми книги, від віку дітей. Основний принцип – показ ілюстрації – не повинен порушувати цілісного сприйняття тексту. Ілюстровану книжку можна по­ка­зати напередодні, а наступного дня розпочати заняття повідом­ленням про те, що зараз прочитають книжку, в якій вчора розглядали малюнки.



Одним із прийомів, що поглиблюють розуміння змісту і виразних за­собів, є повторне читання. Невеликі за обсягом твори повторюються від­ра­зу після первинного читання, великі вимагають якогось часу для ос­мис­лення. Далі можливе читання тільки окремих, найбільш значущих час­тин.

У старших групах потрібно привертати увагу дітей до мови твору, включати в питання слова і словосполучення з тексту, використовувати вибіркове читання поетичних описів, порівнянь.



6. Види бесід після художнього читання
Велике значення має читання книг з моральним змістом. У них через художні образи виховуються сміливість, почуття гордості і захоп­лення героїзмом людей, співчуття, чуйність, турботливе ставлення до близьких. Читання цих книг обов’язково супроводжується бесідою. Діти вчаться оцінювати вчинки персонажів, їх мотиви. Педагог допомагає дітям осмислити ставлення до героїв, домагається розуміння головної мети. При правильній постановці питань у дитини виникає бажання наслідувати моральні вчинки героїв.

Види бесід після читання:

  • за запитаннями автора твору;

  • у зв’язку з прочитаним;

  • морально-оцінювального характеру;

  • спрямована на з’ясування розуміння дітьми засобів художньої ви­разності твору;

  • на розуміння дітьми жанрів твору.

У старшій групі етичні бесіди, бесіди за творами одного пись­менника, узагальнювальні бесіди ("Мої улюблені книги", "Мої улюблені герої", "Дитячі письменники"), спрямовані на з’ясування композиційної структури твору; порівняльного характеру за декількома творами як одного, так і різного жанру. Можна поєднувати кілька видів бесід на одному занятті.

Семінарські заняття

Каталог: dspace -> bitstream -> 123456789
123456789 -> Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
123456789 -> Актуальні проблеми розвитку дитини раннього віку Навчально-методичний комплекс Укладач
123456789 -> Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів
123456789 -> Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів спеціальності "Дошкільна освіта"
123456789 -> Практикум Посібник Ніжин-20 12 (075. 8)
123456789 -> М. П. Бойко Є. Ф. Венгер О. В. Мельничук
123456789 -> Практикум посібник Ніжин-2012 (075. 8)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка