Навчальний посібник д ля студентів вищих навчальних закладів спеціальності "Дошкільна освіта" 2-ге видання


Тема 1. Розвиток мовленнєвої особистості



Сторінка13/18
Дата конвертації09.09.2018
Розмір3.4 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18
Тема 1. Розвиток мовленнєвої особистості

в дошкільному дитинстві
План

  1. Мовленнєва особистість – центральна фігура освітнього процесу в ДНЗ.

  2. Сутність понять "мовна особистість" та "мовленнєва особис­тість".

  3. Засоби і прийоми формування мовленнєвої особистості.

  4. Створення розвивального мовленнєвого середовища для фор­мування мовленнєвої особистості.

  5. Методика формування мовленнєвого самовираження дошкіль­ни­ків.


Література

  1. Аніщук А. М. Педагогічні умови оптимізації мовленнєвого само­вираження дошкільників різної статі : дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.08 / Аніщук А. М. – К., 2009. – 258 с.

  2. Аніщук А. М. Оптимізація мовленнєвого самовираження старших дошкільників / А. Аніщук // Дошкільне виховання. – 2008. – № 10. – С. 3–5.

  3. Аніщук А. М. Особливості мовленнєвого самовираження до­шкіль­ників / А. М. Аніщук // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. / Ін-т проблем виховання АПН України. – К., 2005. – Вип. 8. – Кн. 2. – С. 204–207.

  4. Аніщук А. М. Педагогічні умови оптимізації процесу мовленнє­вого самовираження дошкільників / А. Аніщук // Молодь і ринок. – 2008. – № 7/8 (42/43). – С. 144–148.

  5. Аніщук А. М. Підготовка майбутніх вихователів до формування мовленнєвої особистості дошкільника / А. М. Аніщук // Наукові записки Ніжинського держ. ун-ту імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2007. – № 4. – С. 74–76.

  6. Аніщук А. М. Характеристика типів мовленнєвого самовираження старших дошкільників / А. М. Аніщук // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. / Ін-т проблем вихо­вання АПН України. – К., 2006. – Вип. 9.– С. 261–270.

  7. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" / М-во освіти і науки України, Акад. пед. наук України ; наук. ред. та упоряд. О. Л. Кононко. – К. : Світич, 2008. – 430 с. – С. 338–341.

  8. Березіна О. Мовні ігри та забави : метод. посіб. / О. Березіна, Т. Павловська. – Тернопіль : Мальва – ОСО, 1999. – 103 с.

  9. Богин Г. И. Современная лингводидактика : учеб. пособие / ГИБо­гин. – Калинин : Изд-во Калининградского ун-та, 1980. – 61 с.

  10. Богуш А М. Мова ваших дітей / А. М. Богуш. – К. : Рад. шк., 1989. – 130 с.

  11. Вашуленко М. С. Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до чотирьохрічного початкового навчання / М. С. Вашуленко // Початкова школа. – 2000. – № 4. – С. 12.

  12. Гончаренко А. М. Розвиток мовленнєвої компетентності стар­ших дошкільників : навч.-метод. посіб. до Базової прогр. розв. дитини дошк. віку "Я у Світі" / А. М. Гончаренко. – К. : Світич, 2009. – 160 с.

  13. Єрмоленко С. Л. Навчально-виховна концепція вивчення україн­ської (державної) мови / С. Л. Єрмоленко, Л. І. Мацько // Початкова школа. – 1995. – № 1. – С. 33–37.

  14. Захарченко В. Г. Мовленнєвий розвиток дошкільників в сюжет­но-рольовій грі : навч.-метод. посіб / В. Г. Захарченко. – К. : Вища шк., 2001. – 60 с.

  15. Калмикова Л. О. Комунікативний підхід до розвитку мовлення дошкільнят / Л. О. Калмикова // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 1. – C. 51–55.

  16. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні : наук.-метод. посіб. / наук. ред. О. Л. Кононко. – К. : Ред. журн. "Дошкільне виховання", 2003. – 243 с.

  17. Кононко О. Л. Орієнтир сьогодення – компетентна особистість / Олена Кононко // Дошкільне виховання. – 2005. – № 7. – С. 7–9.

  18. Крутій К. Л. Створення мовленнєвого середовища: теоретичні засади і практична реалізація / К. Крутій. – 2-ге вид. – Запоріжжя : ТОВ "ЛІПС" ЛТД, 2006. – 168 с.

  19. Ладивір С. Внутрішній світ дитини як проекція життєдіяльності / С. Ладивір // Дошкільне виховання. – 2006. – № 5. – С. 4–6.

  20. Луцан Н. І. Місце вербальних ігор у мовленнєвому розвитку дошкільників : міжвуз. зб. наук. праць / Н. І. Луцан // Актуальні проблеми дошкільного виховання. – Рівне, 1997. – С. 112–116.

  21. Львов М. Р. Словарь-справочник по методике преподавания рус­ского языка : пособие для студ. пед вузов и колледжей / М. Р. Львов. – М. : Изд. центр "Академия" ; Высшая школа, 1999. – 272 с.

  22. Менг К. Коммуникативно-речевая деятельность старших до­школь­ников в ситуативной обусловленности (компоненты и градации) / К. Менг // Психолингвистика : сб. статей / отв. ред. А. М. Шахнарович. – М., 1984. – С. 241–259.

  23. Методичні аспекти реалізації Базової програми розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" / О. Л. Кононко, З. П. Плохій, А. М. Гонча­ренко та ін. – К. : Світич, 2009. – 208 с. – С. 125–132.

  24. Пироженко Т. А. Коммуникативно-речевое развитие ребенка / Т. А. Пироженко – К. : Норе-принт, 2002. – 309 с.

  25. Піроженко Т О. Мовленнєва генеза в особистісному вимірі / Т. О. Піроженко // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка – К., 2002.

Т. 4, ч. 7. – 2002. – С. 192–199.

  1. Федоренко Л. П. Методика развития речи детей дошкольного воз­раста : пособие для учащихся дошк. пед. училищ / Л. П. Федоренко. – М. : Просвещение, 1977. – 239 с.

  2. Чистякова М. И. Психогимнастика / М. И. Чис­тякова ; под ред. М. И. Буянова. – М. : Просвещение, 1990. – 128 с.

  3. Шумарова Н. П. Мовна компетенція особистості в ситуації бі­лінг­візму / Н. П. Шумарова // Мовознавство. – 2002. – № 1. – С. 69–71.

  4. Эльконин Д. Б. Детская психология : учеб. пособ. для студ. ву­зов / Д. Б. Эльконин ; ред.-сост. Б. Д. Эльконин. – 2-е изд., стереотип. – М. : Академия, 2005. – 384 с.



1. Мовленнєва особистість центральна фігура освітнього процесу в ДНЗ
У сучасних умовах актуалізується проблема формування свідомої особистості, здатної вільно й відповідально визначати свою позицію серед інших, приймати рішення, спираючись на систему певних знань, правильно оцінювати себе та навколишню дійсність, чітко усвідомлювати свої бажання та наміри, доводити, обґрунтовувати, відстоювати власну думку. І саме в дошкільному віці у дитини формується вміння верба­лізу­вати свої життєві враження, передавати власні думки словами і діями. Сьогодні не досить стандартизувати мовленнєві знання та вміння, слід показати, якими навичками мовленнєвої діяльності, засобами та фор­мами має володіти дитина певного віку, щоб заявити про себе. Виникає нагальна потреба переорієнтації кінцевої мети опанування рідної мови із формування окремих мовленнєвих умінь і навичок на "комунікативно-прагматичний", за яким мова виступатиме передусім знаряддям само­вираження особистості й засобом спілкування.

На жаль, у більшості сучасних дошкільних навчальних закладів основна увага приділяється в першу чергу мовному, ніж мовленнєвому розвитку дитини. Мовленнєвий розвиток підпорядковується завданням формування у вихованців мовних навичок: фонетичних, лексичних, гра­матичних, орфоепічних, стилістичних. Але потреби сучасного життя ви­ма­гають від дошкільника не тільки засвоєння мовних навичок, а й сформованого уміння адекватно й доречно користуватися мовою в конкретних комунікативних ситуаціях, оскільки засвоєння та закріплення мовних норм, які історично склалися, не замінить уміння слухати та розуміти іншого, правильно висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання, ввічливо звернутися, запропонувати товаришеві допомогу, дати пораду, тактовно висловити незгоду тощо.

Тому одним із завдань дошкільної освіти є формування мовле­ннє­вої особистості, яка б володіла вміннями і навичками у соціально прий­нятній мовленнєвій формі виражати свої потреби, інтереси, мож­ливості, наміри, доводити, обґрунтовувати, відстоювати власну точку зору.

2. Сутність понять "мовна особистість"

та "мовленнєва особистість"
Вперше словосполучення "мовна особистість" з’явилося у працях лінгвістів кінця ХХ століття К. Ажежа, С. Петкова, Р. Будагова. Поряд з цим терміном поширені й інші "мовна / мовленнєва здатність" В. Гум­больдта, "володіння мовою" Л. Крисіна, "мовна компетенція" особистості Н. Шумарової.

Мовна особистість як лінгвістична і лінгводидактична категорія нині перебуває у полі зору багатьох дослідників. За визначенням українських лінгвістів С. Єрмоленко і Л. Мацька, мовна особистість – це той носій мови, який не лише володіє сумою лінгвістичних знань (знає поняття і відповідні правила) чи репродукує мовну діяльність, а саме той, у кого виробились навички активної роботи зі словом. Г. Богін характеризує мовну особистість як таку, яка не лише знає мову, але й може її використовувати. Автор зазначає, що людина не може бути особистістю, не будучи частково мовною особистістю. На думку Н. Шумарової, мовна особистість постає як феномен, який виявляється у мовній поведінці, відображеній у мовленнєвій діяльності в різних комунікативних актах.

Аналізуючи мовну особистість, Н. Чепелєва, Т. Піроженко заува­жують, що мовна особистість вивчається на дорослому контингенті і розглядається як багатогранний, структурно упорядкований набір мовних здібностей, умінь та навичок. По відношенню до дитини дошкільного віку Т. Піроженко, А. Гончаренко вживають термін "мовленнєва особис­тість". Автори центрують свою увагу на особистісних якостях дитини, які проявляються у мовленнєвій комунікації. А. Гончаренко акцентує свою увагу на формуванні мовленнєвої особистості, яка ставиться до слова не лише як до інструмента відтворення почутої від дорослого мо­ви, а як до дійства розкриття свого внутрішнього світу, свого ставлення до інших та до самої себе. Мовленнєва особистість – це насамперед діяльна особистість, оскільки виокремлення розвитку мовлення як такого неможливе без діяльності.

Мовна особистість починається з пробудження індивідуальної мо­вотворчості, що забезпечує вільне самовираження. Мова шліфує, карбує думку, а оригінальна думка завжди здобувається на визнання, коли вона втілена в досконалому інформативному, повноцінному, переконливому слові (Єрмоленко С. Л. Навчально-виховна концепція вивче­ння україн­ської (державної) мови / С. Л. Єрмоленко, Л. І. Мацько // Початкова шко­ла. – 1995. – № 1. – С. 35).



3. Засоби і прийоми формування

мовленнєвої особистості
Проблемі формування мовленнєвої особисті в дошкільному віці приділяють такі науковці, як А. Богуш, Н. Гавриш, Т. Піроженко, А. Гон­ча­ренко, Л. Калмикова, К. Крутій та ін.

Програма розвитку дитини "Я у Світі" орієнтує педагогів у наданні пріорітету вільній, не регламентованій дорослим діяльності дітей, коли дошкільник вчиться самостійно обирати в мовленнєвому розвивальному середовищі вид, форму діяльності, матеріал, зміст, партнерів, тематику для реалізації власного задуму. Організація вільної й самостійної діяль­ності дитини у спеціально організованому мовленнєвому середовищі і сприятиме формуванню мовленнєвої особистості.



Засоби формування мовленнєвої особистості дошкільника: дра­ма­тизація та інсценування художніх творів, мовленнєві ситуації та мовле­ннєві вправи, сюжетно-рольові ігри, які сприяють й стимулюють мов­леннєвий розвиток, активність і самостійність дитини дошкільного віку.

Прийоми: захоплення, здивування, концентрування уваги, враху­вання думки більшості дітей.

Формуванню мовленнєвої особистості в дошкільному дитинстві сприяють:

  • створення мовленнєвих ситуацій, які стимулюватимуть дошкіль­ників до оптимальної мовленнєвої активності, коли дитина вміє не тільки змістовно, послідовно, логічно, виразно висловитися, а й правильно сприй­няти (зрозуміти) висловлювання іншого. Важливо забезпечити умо­ви, за яких у дитини виникне бажання висловити свою думку, по­чуття, настрої, поділитися ними з ровесниками та дорослими;

  • входження дорослого в ігрові стосунки з дітьми завдяки вико­ристанню особливих звернень-реплік, порад, запитань, нагадування, опо­середкованої активізації дитячого мовлення; стимулювання в до­шкіль­ників бажання висловлювати свої судження, наміри, відповідати на запитання викликає потребу у мовленнєвому висловлюванні;

  • активізація мовленнєвої діяльності шляхом гуманізації особистих стосунків дітей, залучення їх до різних видів діяльності та різного мовленнєвого партнерства;

  • проведення інтерактивних форм виховання та навчання, що вклю­чають: обґрунтування позиції, укладання угоди, вихід з конфліктної ситуації, висловлення подяки, визнання провини тощо;

  • збагачення власного і дитячого активного та пасивного словника емоційно забарвленими словами та словосполученнями, що слугують засобами мовленнєвого висловлювання дошкільника, зокрема, тими, які виражають поняття, заявлені Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні (інтерес, радість, подив, горе, гнів, презирство, страх, сором, провину, байдуже або недружнє ставлення та ін.) (див. дод. Г, Д);

  • сприяння мовленнєвому висловлюванню представників різної статі – хлопчиків і дівчаток із збереженням їх специфіки та збагаченням;

  • утримання від вживання неприємних слів, слів-образ, брутальних слів;

  • посилення роботи, спрямованої на виховання позитивного став­лення дошкільника до себе і до тих, хто його оточує (в тому числі і тих, кого він не любить).



4. Створення розвивального мовленнєвого середовища для формування мовленнєвої особистості
Мовленнєвий розвиток дітей неможливо обмежити рамками занять, однієї змістової лінії або й сфери життєдіяльності, бо він наскрізно проходить крізь усю життєдіяльність дошкільнят. Мовлення – засіб і спосіб спілкування, самовираження, активності дитини у різних напрямках життєдіяльності. Те, наскільки вільно буде почуватися дитина в інформаційному, діяльнісному середовищі, багато в чому залежить від педагога. Тому практичне вирішення завдань мовленнєвого розвитку дошкільника потребує ґрунтовної психолого-педагогічної основи для організації освітнього процесу та створення розвивального мовленнєвого середовища.

Розвивальне мовленнєве середовище – це потенційні можливості позитивного впливу різноманітних факторів у їх взаємодії на мовле­ннєвий розвиток дитини і формування мовленнєвої особистості. Органі­зація розвивального мовленнєвого середовища потребує від педагога врахування вікових, індивідуальних та статевих відмінностей.

Основою розвивального середовища є забезпечення добро­зич­ливої атмосфери, де б дитині надавалося право на мовленнєву актив­ність, на довіру, на помилку та доброзичливе ставлення.

Лінгводидактичні підходи до створення мовленнєвого середовища, зорієнтовані на цінності та інтереси дитини, висвітлені у працях К. Менга, М. Монтессорі, Л. Федоренко, М. Львова, А. Богуш, К. Крутій, А. Гонча­ренко, Л. Калмикової та ін.

Основним завдання щодо створення мовленнєвого середовища є включення дитини в "інтеракційну (взаємодіючу) діяльність", яка перед­бачає наявність у неї мовленнєвих знань, умінь і навичок, що є однією з базисних характеристик особистості, її компетентності (К. Менг). Л. Федо­ренко, М. Львов пропонують такі визначення потенціалу мовленнєвого середовища, як "розвивальні можливості мовленнєвого середовища, в якому росте дитина", "природне мовленнєве середовище, в якому росте дитина". Під природним мовленнєвим середовищем М. Львов розуміє мовлення, яке сприймає дитина в природних умовах: мовлення членів сім’ї, товаришів, знайомих, мова радіо і телебачення, мова книжок, які читають дитині, тощо. Л. Калмикова приділяє важливе значення форму­ванню у дошкільників потреби в мовленнєвій діяльності дитини в при­род­них умовах, оскільки така діяльність, за словами автора, по­роджується бажанням висловлювати свої думки, почуття, настрої, обмі­нюватися ними з людьми, передавати інформацію. К. Крутій пропо­нує мо­дель створення освітнього мовленнєвого середовища, яка скла­дається зі спеціально організованої мовленнєвої діяльності дітей, спіль­ної доросло-дитячої мовленнєвої діяльності, вільної самостійної мовле­ннєвої діяль­ності дітей. Найбільш ефективними вправами, на думку автора, є мовленнєві ситуації та мовленнєві вправи, які сприяють й стимулюють мовленнєвий розвиток, активність і самостійність дитини дошкільного віку. О. Кононко однією з умов організації розвивального середовища виділяє домірну тональність мовлення, виважені й урів­новажені звер­нення й оцінки, спокійні, з відтінком гумору, заува­же­ння.

На проблему створення розвивального середовища звертала свою увагу і М. Монтессорі, яка найважливішою передумовою розкриття ди­тиною внутрішнього світу вважала вільну самостійну діяльність у ство­ре­ному педагогом середовищі. Дорослому відводилася роль опосеред­ко­ва­ного учасника, організатора розвивального середовища, яке спри­ятиме активності кожної дитини, заохочення її до творчих ініціа­тивних кроків. Поступово в сприятливих умовах життєзабезпечення у малюка фор­мується індивідуальний внутрішній світ, що й визначає характер всієї його діяльності, в тому числі і мовленнєвої. Тому, на її думку, завдання педагога полягає насамперед у наданні дитині засобів саморозвитку й ознайомленні її з правилами користування ними. Зба­гачене середовище передбачає єдність соціальних і природних засобів забезпечення повно­цінної життєдіяльності дитини.

А. Богуш під мовленнєвим середовищем розуміє сукупність сімей­них, побутових, соціально-педагогічних неорганізованих і цілеспря­мо­ваних умов спілкування дитини в системах "дорослий (батьки, родичі, вихователь, учитель) – дитина, "дитина – дорослий", "дитина – дитина".

За твердженням А. Богуш, мовленнєве середовище, що оточує дитину, за своїм впливом на розвиток мовлення може бути стихійно-нестимульованим, стимульованим і актуальним. Стихійно-нестиму­льо­ваному мовленнєвому середовищу властива пасивна мовленнєва взає­модія. Дитина сприймає мовлення дорослих і всіх мовців цього сере­довища таким, яким вона його чує, мовлення, яке притаманне саме цій мовленнєвій спільності. Дитина відчуває його вплив опосередковано у процесі щоденного спілкування в сім’ї та соціумі.

Стимульоване мовленнєве середовище автор розглядає як орга­нізований процес навчання мови і розвитку мовлення на різних вікових етапах у навчальних закладах різного типу, який супроводжується педагогічно стимульованою мовленнєвою взаємодією педагога і дітей.

А. Гончаренко розвивальним називає таке середовище, яке при­стосується до природного темпу кожного малюка, не порушуючи його і не нівелюючи. Вона стверджує, що неможливо створити уніфіковане сере­довище, яке за змістом, формою задовольнить кожну дитину. Відмінності (статеві, індивідуальні, вікові) очевидні, що й підтверджується резуль­татами обстеження мовних засобів та комунікативної взаємодії. Се­редовище тоді набуде вільного розвивального змісту, зазначає автор, коли дитина самостійно зможе обирати однолітків для спілкування або гри, трудової чи іншої діяльності, зважаючи на взаємну прихильність, територіальне перебування, враження від попередніх контактів. Це передбачає наповнення досвіду дитини такими способами і формами мовленнєвої взаємодії, які б набували варіативності залежно від тривалості контактів, кількісної та статевої характеристики угруповання, від змісту діяльності.

Середовище буде розвивальним і комфортним для дитини, на дум­ку А. Гончаренко, за умов надання їй можливості дозувати мовленнєво-комунікативну діяльність:


  • встановлювати мовленнєву взаємодію з бажаними для неї парт­нерами;

  • визначати час, тривалість контактів;

  • перемежовувати розширення партнерів у спілкуванні з усамітне­нням.

Пріоритетом для розвивального середовища мають бути спілку­вання, обговорення, мовленнєво-творча діяльність, роздуми вголос без страху помилитися чи не співпасти з думкою дорослого. Підставою до виникнення власної позиції дитини є її життєвий досвід, а набувається, накопичується і реалізується він кожним по-своєму.

Отже, на думку автора, розвивальний ефект середовища залежить не стільки від умов, скільки від характеру мовленнєвого спілкування дорослого та дитини, від тих ситуацій, способів, завдань, які спри­ятимуть і стимулюватимуть мовленнєвий розвиток, активність і самостійність ди­тини дошкільного віку.

А. Гончаренко виокремлює складові мовленнєвого розвивального середовища:


  • природне довкілля;

  • довкілля культури;

  • людське довкілля (соціальне);

  • середовище власного "Я".

Як зазначає автор, людина – це частка природи, тому педагоги мають організовувати різні види праці, де б поєднувалося мовлення з активними діями дитини, забезпечували спілкування дітей з такими об’єктами і явищами природи, які б поповнювали враження про цілісність світобудови, викликали б емоції, мовленнєву активність.

Предмети, іграшки, окремі витвори мистецтва, з якими постійно чи періодично діє дитина, спостерігає за ними, дізнається про назву, їхню функцію, викликають емоції й активізують мовленнєву діяльність дітей. Завдання педагога – урізноманітнити дитячу діяльність, здатну роз­ви­нути цікавість, звичку підходити до кожної нової речі вже з власними засо­бами, що спонукало б до поєднання попередніх вражень з новими; орга­нізовувати ігрову діяльність, оскільки гра мотивує самостійні вислов­лювання, активізує словник дитини, наповнює його термінами.

Соціальне середовище представлено людьми, з якими вступає в контакт дитина та від яких отримує і засвоює суспільно-історичний досвід. Тому педагоги мають стимулювати дітей до мовленнєвого спіл­кування в різних видах діяльності; ознайомлювати з художньою літера­турою, яка змальовує реальні життєві ситуації; дотримуватись мовле­ннєвої культури.

Розвиток особистості передбачає посилення уваги до становлення у дитини самоактивності, свідомого ставлення до життя, уміння здійс­нювати власний вибір. Іноді подібні вчинки, дії потребують словесного обґрунтування для себе та, за потреби, для інших. Розвивальне сере­довище стимулює до означення словом власних станів, переживань, на­мірів, сподівань, ставлень, зіставлення оцінки своєї поведінки з мораль­ними нормами.

Створення розвивального мовленнєвого середовища уможливить дошкільникам досягнення оптимального рівня мовленнєвого розвитку, формування емоційно-ціннісного ставлення до себе та інших, оптимізує процес мовленнєвого самовираження та самоствердження, сприятиме становленню мовленнєвої особистості в дошкільному дитинстві.

5. Методика формування

мовленнєвого самовираження дошкільників
Під мовленнєвим самовираженням дошкільників розуміється вміння дитини за допомогою мовленнєвих засобів та форм поведінки заявити про себе; виразити свої думки, наміри, бажання, ставлення; оцінити ставлення до неї інших (переживає, байдужа); проявити індивідуаль­ність, творчу активність та інтонаційну виразність.

Компонентами мовленнєвого самовираження дошкільників є: когні­тивний, емоційний, поведінковий. Когнітивний компонент забезпечує, з одного боку, саму можливість вираження думок, почуттів, ставлення до іншого, і з іншого – можливість бути зрозумілим і сприйнятим оточенням. Емоційний компонент включає певні емоційні прояви по відно­шенню до дорослих та однолітків, які виражаються у мовленнєвих конст­руктах, забарвлених приємними (неприємними) відчуттями, відповідною інто­на­цією та емоційним ставленням до інших; бажання однієї дитини досягти успіху, іншої – уникнути неуспіху, залишитися в тіні. Пове­дін­ковий ком­понент засвідчує сформовану (несформовану) потребу через мовле­ннє­ве висловлювання заявити про себе, надати емоційному забарвленню певну дієвість.



Критерії та показники мовленнєвого самовираження дітей стар­шого дошкільного віку:

  • прагнення заявити про себе іншим та самій собі (сфор­мо­ваність потреби заявити про себе, усвідомлення мотиву, що спонукав до мовленнєвого висловлювання, прагнення до визнання, сталість (не­сталість) прояву мовленнєвого самовираження);

  • уміння виразити свою індивідуальність (володіння умінням ви­ра­зити себе по відношенню до інших, презентувати свої хороші якості іншим; сформулювати узагальнене судження про себе, диференціювати основні почуття);

  • здатність вербалізувати свої наміри у соціально прийнятній, культурній формі (оформлення мовленнєвого конструкта виразно, гра­мотно, доступно, адекватно, змістовно, творчо, емоційно забарвлено; використання соціально прийнятних форм (приємних, неагресивних, ми­ро­любних, налаштованих на об’єднання зусиль); побудова вислов­лю­вання з урахуванням можливих реакцій людей).

Типи мовленнєвого самовираження дошкільників:

конструктивний збалансована й відносно стійка потреба вира­зити себе у взаєминах з іншими, уміння презентувати свої хороші якості, досягнення, вчинки; порівняти їх з іншими, виявити по відношенню до них своє ставлення. Дошкільники гармонійно поєднують зміст вислов­лення та його мовленнєве оформлення; легко знаходять у своєму актив­ному словнику адекватні слова та вирази, володіють базовими мораль­ними поняттями, диференціюють основні почуття; виявляють творчість, використовують емоційно забарвлені мовленнєві конструкти; володіють засобами інтонаційної виразності, здатністю у соціально прийнятній формі відстояти і захистити свою гідність; усвідомлюють вплив своїх слів на інших людей, будують висловлювання з урахуванням можливих реакцій оточення;

суперечливий потреба виразити своє "Я" дає про себе знати час від часу, залежить від заохочення дорослих, а зміст і форма мов­ле­ннєвого самовираження – від конкретної ситуації. Дошкільники володіють уявленням про зміст висловлюваного, але не завжди користується відповідними словами для його вираження. За умови надання дорослим пояснення чи підказки вони адекватно співвідносять почуте зі своїм життєвим досвідом, знаходять у своєму словнику потрібні слова та ви­рази. Діти схильні до вибіркового ставлення, у спільній діяльності керу­ються власним емоційним ставленням до ровесників. Частково во­лодіють засобами інтонаційної виразності; доступність та адекватність висловлювання часто порушується через невміння співвіднести змістові характеристики свого ставлення до довкілля з його мовленнєвим оформленням. Недостатньо розвинена здатність творчо підбирати слова. Самостверджуються у соціально прийнятній формі, проте не завжди здатні відстояти своє право на мовленнєве самовираження та усвідомити вплив своїх слів на інших;

деструктивний мовленнєве самовираження характеризується сформованою потребою заявити про себе за відсутності адекватних спо­собів її реалізації. Дошкільники вирізняються конфліктним, егоїстичним, демонстративним характером поведінки, хвалькуватістю, зазнайством, авторитарністю. Зміст та форма мовленнєвого висловлювання змі­нюється залежно від умов організації діяльності, настрою. Володіють базовими поняттями, але в більшості випадків мовленнєве оформлення не відповідає змісту висловлюваної думки; засобами інтонаційної ви­разності, проте не регулюють силу голосу і темп мовлення, що часто продукує крик. Мовлення емоційно напружене, егоцентричне, відсутня куль­тура мовленнєвого висловлювання, дошкільники вдаються до гру­бих, образливих слів; практично відсутні елементи творчості, вжи­вають­ся готові мовленнєві штампи. Часто вступають в суперечки заради від­сто­ювання свого права на самовираження. Самостверджуються у со­ціально неприйнятній, різкій, агресивній, демонстративній формі ви­слов­лю­вання;

невизначений низька виразність мовленнєвого самовираження, майже не розвинена потреба заявити про себе, обмежений активний словник; діти не володіють базовими поняттями, відчувають труднощі у вербалізації своїх почуттів. У цих дошкільників відсутня власна думка, вони без вагань погоджуються з думкою інших, уникають будь-яких ситуацій, де потрібно визначитися, заявити про себе. Не вміють порів­нювати себе з іншими, індиферентно ставляться до оцінних суджень дорослих та однолітків, практично не реагують на них. Мовленнєві ви­словлювання незмістовні, непослідовні, інтонаційно невиразні, надміру лаконічні та схематичні. Не володіють культурою мовленнєвого вислов­лю­вання, відсутні прояви творчості у виборі мовленнєвих засобів та уміння відстояти право на самовираження. Форма мовленнєвого само­ви­ра­ження примітивна, відсутнє усвідомлення впливу своїх слів на інших;

умови оптимізації процесу мовленнєвого самовираження – це ті чинники, що стимулюють, активізують мовленнєву діяльність дітей, обу­мовлюють повніше виявлення їхніх можливостей та умінь, не викли­каючи, водночас, переобтяження ні дітей, ні педагогів. Як дієвий чинник, що з умови оптимізації продукує новий етап процесу мовле­ннєвого самовираження, виступають вихователі, діти;



педагогічні умови оптимізації мовленнєвого самовираження до­шкільників: розвиток мовленнєвої особистості через освоєння нею життєвосмислових мовленнєвих конструктів; впровадження гендерного підходу до мовленнєвого виховання дошкільників; вдосконалення мовленнєвої культури педагогів і батьків; поетапна перебудова взаємодії педагога з дітьми на засадах особистісно орієнтованого підходу до мовленнєвого розвитку дошкільників.



Рис. 4.1. Модель формування соціально прийнятної форми мовленнєвого самовираження

Доцільними методами формування мовленнєвого самовираження є: розповідь педагога, читання й обговорення художніх творів, складання і переказування дітьми розповідей, розігрування мовленнєвих ситуацій, сю­жетно-рольових ігор, виконання мовленнєвих вправ і завдань (див. дод. В.)

У ході дослідження А. Аніщук встановлено, що:


  • художні твори сприяють усвідомленню та засвоєнню дітьми сло­весних характеристик героїв твору; збагаченню словника мовле­ннєвими конструктами емоційного змісту; формуванню вмінь і навичок пере­давати образи героїв, їх вчинки адекватними мовленнєвими засобами, проявляти словесну творчість; вихованню емоційно-ціннісного ставлення до героїв твору;

  • у спеціально створених умовах вдається донести до розуміння дітей значення понять, які виражають почуття чуйності та байдужості, добра і зла, заздрості, сердитості;

  • залучення дітей до різних видів діяльності сприяє збагаченню активного словника і формує потребу у мовленнєвому самовираженні;

  • сюжетно-рольова гра стимулює дошкільників до мовленнєвої ак­тив­ності, сприяє розвитку мовленнєвої творчості, взаєморозумінню, фор­муванню позитивного ставлення до партнера по грі;

  • диференційована робота сприяє кращому засвоєнню мовле­ннє­вих знань і умінь, необхідних для адекватного вираження своїх думок та почуттів.

Модель формування соціально прийнятної форми мовленнєвого самовираження відображено на рис. 4.1.

Семінарські заняття


Каталог: dspace -> bitstream -> 123456789
123456789 -> Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
123456789 -> Актуальні проблеми розвитку дитини раннього віку Навчально-методичний комплекс Укладач
123456789 -> Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів
123456789 -> Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів спеціальності "Дошкільна освіта"
123456789 -> Практикум Посібник Ніжин-20 12 (075. 8)
123456789 -> М. П. Бойко Є. Ф. Венгер О. В. Мельничук
123456789 -> Практикум посібник Ніжин-2012 (075. 8)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка