Навчальний посібник д ля студентів вищих навчальних закладів спеціальності "Дошкільна освіта" 2-ге видання



Сторінка15/18
Дата конвертації09.09.2018
Розмір3.4 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18
Тема 1. Мовленнєва готовність дітей до навчання у школі (2 год)
План

  1. Поняття "наступність" та "перспективність", їх сутність і специ­фі­ка в організації навчально-мовленнєвої діяльності ДНЗ і початкової шко­ли.

  2. Форми і методи забезпечення наступності і перспективності з навчання дітей та учнів рідної мови.

  3. Характеристика мовленнєвої готовності дітей до навчання у школі російськими (Л. Айдарова, А. Арушанова, Г. Бєлякова, Д. Ельконін, Л. Журова, А. Маркова, Л. Пеньєвська, Ф. Сохін, С. Струніна, О. Ушакова та ін.) та українськими вченими (А. Богуш, М. Вашуленко, А. Іваненко, Л. Калмикова, Н. Шиліна та ін.).

  4. Компоненти мовленнєвої готовності (А. Богуш, Н. Шиліна).

  5. Комунікативна готовність дітей до навчання у школі.


Завдання

1. Визначте та законспектуйте сутність понять: "наступність", "перс­пективність", "неперервна освіта", "спадкоємність", "мовленнєва підго­тов­ка", "мовленнєва готовність дітей до навчання у школі", "комунікативна готовність".



3. Проаналізуйте змістовий аспект мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку та учнів початкових класів за Базовим компонентом дошкільної освіти та Державним стандартом початкової освіти. Зробіть порівняльний аналіз рівнів мовленнєвої освіченості дошкільника та учня початкової ланки загальноосвітньої школи. Результати занесіть до таблиці 5.1.
Таблиця 5.1

Характеристика рівнів мовленнєвої освіченості

старших дошкільників та учнів


Рівні мовленнєвої освіченості старших дошкільників та учнів

Дошкіль­ники

комунікативний

когнітивний

лінгвістичний

особистісний













Учні














Література

  1. Базовий компонент дошкільної освіти України / авт. кол.: А. М. Бо­гуш, Г. В. Бєлєнька та ін. – К., 2012. – 26 с.

  2. Богуш А. Вектор наступності Державних стандартів дошкільної і початкової освіти / А. Богуш // Дошкільне виховання. – 2012. – № 7. – С. 20–23.

  3. Богуш А. М. Мовленнєва готовність старших дошкільників до на­вчання у школі / А. М. Богуш, Н. Є. Шиліна. – О. : ПНУ АПН України, 2003. – 335 с.

  4. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: теорія і методика навча­ння дітей рідної мови : підручник / А. М. Богуш, Н. В. Гав­риш ; за ред. А. М. Богуш. – К. : Вища шк., 2007. – 542 с. – С. 467–489.

  5. Голота Н. М. Психологічна готовність старших дошкільників до викликів початкової освіти / Н. М. Голота // Вихователь-методист до­шкільного закладу. – 2012. – № 5. – С. 50–54.

  6. Дошкільна лінгводидактика. Хрестоматія : навч. посіб. для студ. вищ. пед. навч. закл. / упоряд. А. М. Бо­гуш. К. : Видавничий дім "Сло­во", 2005.

Ч. 1. – 2005 ; Ч. 2. – 2005. – 720 с. – С. 11–41.

  1. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні : наук.-метод. посіб. / наук. ред. О. Л. Кононко. – К. : Ред. журн. "Дошкільне виховання", 2003. – 243 с. – С. 177–182.

  2. Кочерга О. Коли дитина готова до школи? / О. Кочерга // До­шкільне виховання. – 2012. – № 12. – С. 17–20.

  3. Піроженко Т. Комунікативно-мовленнєвий розвиток дошкільника / ТО. Піроженко. – Тернопіль : Мандрівець, 2013. – 152 с.

  4. Рожок Т. Л. Забезпечення наступності між дошкільним на­вчаль­ним закладом та початковою школою / Т. Рожок, В. Харлатова // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2012. – № 8. – С. 56–63.

  5. Шиліна Н. Є. Формування мовленнєвої готовності дітей стар­шого дошкільного віку до навчання у школі : дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.02 / Шиліна Н. Є. – О., 2003. – 316 с.

  6. Якименко Л. Дитина в колективі однолітків (підготовка до школи) / Л. Якименко // Дошкільне виховання. – 2012. – № 6. – С. 8–11.

Тема 2. Методика формування

оцінно-контрольних дій

у навчально-мовленнєвій діяльності (2 год)
План

  1. Сутність і характеристика оцінної діяльності.

  2. Функції впливу оцінок на особистість дитини (Б. Ананьєв).

  3. Передумови формування оцінно-контрольних дій у мовленнєвій діяльності дошкільників (Н. Анкудинова, А. Богуш).

  4. Методика поетапного формування оцінно-контрольних дій.

  5. Критерії сформованості оцінно-контрольних дій.

  6. Методи і прийоми стимулювання дітей до оцінно-контрольних дій.

  7. Дидактичні ігри, вправи, мовленнєві завдання і ситуації у форму­ванні оцінно-контрольних дій.


Завдання

  1. Законспектуйте визначення понять: "оцінка", "оцінювання", "оцінні судження", "самооцінка", "взаємооцінка", "контрольні дії", "оцінні дії", "оцінно-контрольні дії", "оцінні еталони", "педагогічна оцінка", "оці­нно-мовленнєві судження". Покажіть взаємозв’язок між даними поня­ттями.

  2. Підберіть 3–4 дидактичні гри чи вправи, які сприяють форму­ванню оцінно-контрольних дій у дітей старшого дошкільного віку.

  3. Розробіть тексти мовленнєвих коригувальних завдань, що спря­мовані на виправлення таких помилок: а) неправильний порядок слів у реченні; б) неправильне узгодження слів у реченні (помилки в закін­ченнях іменників, прикметників, числівників тощо); в) вживання приймен­ників у реченні.


Література

  1. Богуш А. М. Мовленнєвий розвиток дошкільника від народження до семи років : монографія / А. М. Богуш. – К. : Слово, 2004. – 376 с. – С. 195–289.

  2. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: теорія і методика на­вчання дітей рідної мови : підручник / А. М. Богуш, Н. В. Гавриш ; за ред. А. М. Богуш. – К. : Вища шк., 2007. – 542 с. – С. 452–466.

  3. Богуш А. М. Мовленнєво-ігрова діяльність дошкіль­ників: мовле­ннєві ігри, ситуації, вправи : навч.-метод. посіб. / А. М. Бо­гуш, Н. І. Лу­цан. – К. : Видавничий дім "Слово", 2008. – 256 с.

Тема 3. Теоретико-методичні підходи до навча­ння

дошкільників елементів грамоти (2 год)
План

  1. Поняття навчання грамоти. Психолого-педагогічні та лінгвістичні основи навчання грамоти.

  2. Історичний огляд вітчизняних методів навчання грамоти (К. Ушин­ський, В. Сухомлинський).

  3. Характеристика зарубіжних методів навчання грамоти (М. Мон­тессорі, Макіндер, Жакото).

  4. Методика навчання звукового аналізу слів (Д. Ельконін, Л. Жу­ро­ва).

  5. Етапи початкового навчання читання (Д. Ельконін).

  6. Методичні прийоми формування уявлень дітей про склад, слово, речення.


Завдання

1. Проаналізуйте статті К. Ушинського "Про час початку навчання", В. Сухомлинського "Як ми вчилися читати і писати". Визначте спільне та відмінне у поглядах педагогів.

2. Підготуйте 2–3 дидактичні гри для ознайомлення дошкільників з літерами, складами, словами.

3. Ознайомтеся з експериментальними дослідженнями щодо на­вчання дошкільників елементів грамоти на сучасному етапі, проана­лі­зуйте їх та занесіть результати до таблиці 5.2.


Таблиця 5.2

Сучасні наукові дослідження щодо навчання дошкільників елементів грамоти




Прізвище автора

Назва публікації

Основна характе­ристика

У чому полягає елемент новизни

Доцільність, переваги запропонованого методу, прийому




















Література

  1. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і ме­тодика на­вчання дітей рідної мови : підручник / А. М. Богуш, Н. В. Гав­риш ; за ред. А. М. Богуш. – К. : Вища шк., 2007. – 542 с. – С. 480–489.

  2. Козак І. Вчимо малят читати за методикою М. О. Зайцева / І. Козак, Л. Ровінська // Дошкільне виховання. – 2011. – № 2. – С. 18–21.

  3. Бондар Л. Пізнаємо літери через казку й ліплення (грамота) / Л. Бондар // Дошкільне виховання. – 2012. – № 11. – С. 28–29.

  4. Дитина : програма виховання і навчання дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту: О. В. Огнев’юк, К. І. Волинець ; наук. кер. про­грамою: О. В. Проскура та ін. ; Київ. ун-т ім. Б. Грінченка. – 3-тє вид., доповн. – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2012. – 492 с.

  5. Дитина в дошкільні роки: комплексна додаткова освітня прог­рама / авт. кол. ; наук. кер. К. Л. Крутій. – Запоріжжя : ТОВ "ЛІПС" ЛТД, 2011. – 188 с.

  6. Дошкільна лінгводидактика. Хрестоматія : навч. посіб. для студ. вищ. пед. навч. закл. / упоряд. А. М. Богуш. – К. : Видавничий дім "Сло­во", 2005.

Ч. 1. – 2005 ; Ч. 2. – 2005. – 720 с. – С. 650–694.

  1. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі : навч. посіб. для студ. пед. ін-тів і учнів педучи­лищ / А. М. Богуш, Н. П. Орланова, Н. І. Зеленко та ін. ; за ред. А. М. Бо­гуш. – К. : Вища школа, 1992. – 414 с. – С. 359–379.

  2. Ушинський К. Д. Рідне слово / К. Д. Ушинський // Ушинський К. Д. Ви­брані педаго­гічні твори : у 2 т. / за ред. О. І. Пискунова. – К. : Рад. шк., 1975.

Т. 1. – С. 121−133.

  1. Сухомлинський В. О. Народження громадянина / В. О. Сухом­линський. – К. : Рад. шк., 1970. – 288 c.

  2. Сухомлинский В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинский // Вибрані твори : у 5 т. – К. : Рад.шк., 1977.

Т. 3. – 1977. – С. 76–84, 176–185.

Тема 4. Підготовка руки дитини до письма (2 год)
План

  1. Закономірності формування рухових навичок у дітей.

  2. Завдання й зміст підготовки руки дитини до письма.

  3. Гігієнічні і педагогічні вимоги до організації занять з підготовки руки дитини до письма.

  4. Ознайомлення дітей з зошитом.

  5. Ігри та вправи для розвитку дрібних м’язів руки.

  6. Специфіка занять з підготовки руки дитини до письма й методика їх проведення у випускній групі дитячого садка.

  7. Діагностичні методики обстеження мовленнєвої підготовленості дітей до школи.

Завдання

  1. Підготуйте зразки вправ та зразки штрихування для підготовки руки дитини до письма.

  2. Зробіть порівняльну характеристику системи підготовки руки ди­ти­ни до письма А. Богуш та І. Карабаєвої. Результати занести до таб­лиці 5.3.


Таблиця 5.3

Порівняльна характеристику авторських систем

підготовки руки дитини до письма


Концепції,

завдання,

розділи,

форми

Основні авторські підходи

Відмінність

А. Богуш

І. Карабаєвої














Література

  1. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика на­вча­ння дітей рідної мови : підручник / А. М. Богуш, Н. В. Гав­риш ; за ред. А. М. Богуш. – К. : Вища шк., 2007. – 542 с. – С. 489–497.

  2. Богуш А. М. Підготовка руки дитини до письма / А. М. Богуш, К. Л. Крутій. – Запоріжжя : ТОВ "ЛІПС", ЛТД, 1999. – 60 с.

  3. Дошкільна лінгводидактика. Хрестоматія : навч. посіб. для студ. вищ. пед. навч. закл. / упоряд. А. М. Богуш. – К. : Видавничий дім "Слово", 2005.

Ч. 1. – 2005 ; Ч. 2. – 2005. – 720 с. – С. 694.

  1. Карабаєва І. І. Підготовка старших дошкільників до оволодіння писемним мовленням / І. І. Карабаєва. – К. : Нора-прінт, 2000. – 68 с.

  2. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у до­шкільному закладі : навч. посіб. для студ. пед. ін-тів і учнів педучилищ / А. М. Богуш, Н. П. Орланова, Н. І. Зеленко та ін. ; за ред. А. М. Богуш. – К. : Вища школа, 1992. – 414 с. – С. 379–391.

  3. Кочерга О. Коли дитина готова до школи? / О. Кочерга // До­шкільне виховання. – 2012. – № 12. – С. 17–20.

  4. Боровик Г. Тренують пальчики малята, щоб гарно розмовляти / І. Г. Боровик. – Х. : Ранок, 2011. – 64 с.

  5. Дитина: Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту: О. В. Огнев’юк, К. І. Волинець ; наук. кер. програмою: О. В. Проскура та ін. ; Київ. унт ім. Б. Грінченка. – 3-тє вид., доповн. – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2012. – 492 с.

  6. Дитина в дошкільні роки : комплексна додаткова освітня прог­рама / авт. кол. ; наук. кер. К. Л. Крутій. – Запоріжжя : ТОВ "ЛІПС" ЛТД, 2011. – 188 с.

  7. Програма розвитку дитини дошкільного віку "Українське до­шкілля" / О. І. Білан, Л. М. Возна, О. Л. Макси­менко. – Тернопіль : Манд­рівець, 2012. – 264 с.



Лабораторне заняття
Тема. Сутність мовленнєвої підготовленості дітей до школи
Завдання. Обстежити мовленнєву підготовленість дітей до школи.

Мета: вивчити та визначити рівень мовленнєвої підготовленості дітей до школи та рівень мовленнєвої активності й сформованості оцінно-контрольних дій (ОКД).

Хід досліду. Варіант 1. Кожній дитині пропонується послідовно виконати такі завдання: а) розглянути сюжетну картинку, відповісти на запитання за її змістом, скласти розповідь; б) переказати знайоме опо­відання; в) скласти розповідь із власного досвіду на тему, запропоновану дослідником. Результати дослідження занести до таблиці 5.4.


Таблиця 5.4


Ім’я, прізви­ще

Активність

Якість відповідей

ОКД

Рівень мовленнєво­го розвитку




Висока

Недостатня

Низька

Висока

Недостатня

Низька

Наявні

Відсутні

Високий

Середній

Низький






































Активність: В – висока; Нд – недостатня; Нз – низька; С – серед­ня.

У текстовому матеріалі за кожним параметром наводяться конк­ретні приклади.



Показники активності:

Активність висока: дитина постійно прагне відповідати, бере участь у спілкуванні, шукаючи відповіді на поставлене запитання; готова доповнити товариша, вказати на помилки, яких він припустився у мов­ленні, виправити їх.

Активність недостатня: дитина зовнішньо пасивна, не виявляє бажання відповідати, проте на запитання вихователя відповідає охоче, хоч і не завжди правильно та повно; виявляє невпевненість, соромиться, нервує.

Активність низька: дитина пасивна, не має бажання відповідати: не виявляє інтересу до змісту мовленнєвої діяльності.

Показники якості відповідей:

Якість відповідей висока: відповіді поширені, змістовні, самостійні, адекватні поставленому запитанню чи завданню.

Якість відповідей недостатня: відповіді у вигляді одного слова або простого непоширеного речення; дитина відповідає невпевнено, потребує додаткових запитань.

Якість відповідей низька: дитина повторює вже сказане вихова­те­лем чи іншими дітьми, потребує додаткових (уточнювальних запитань) або під­ка­зок, допомоги вихователя; у мовленні припускається багатьох по­ми­лок.

Характеристика рівнів мовленнєвого розвитку:

Високий рівень: висока мовленнєва активність і якість мовленнєвих відповідей; правильна звуковимова; відсутність граматичних помилок; достатній обсяг словника; уміння самостійно переказувати й будувати розповідь; наявність оцінно-контрольних дій, уміння помічати та виправ­ляти помилки.

Середній рівень: недостатня мовленнєва активність, дитина потре­бує стимулювання мовленнєвої діяльності; якість відповідей неза­до­вільна; помилки у звуковимові; граматичні помилки; переказує тільки добре знайомий текст; розповідає лише за зразком розповіді вихователя.

Низький рівень: незадовільні мовленнєва активність і якість відпо­відей; у мовленні багато помилок; не володіє зв’язним висловлюванням; переважає ситуативне мовлення; відсутні ОКД.

Варіант 2. Дитині пропонується скласти розповідь: за опорними словами, з власного досвіду, на задану тему, переказати твір. Розповіді записуються на диктофон. Під час прослуховування записів дитина ви­ступає в ролі вчителя й оцінює розповідь, мотивуючи свою оцінку, однією з трьох фішок: червоною – все правильно, синьою – є деякі помилки, чор­ною – багато помилок, незв’язна розповідь. Можна запропонувати оціни­ти "відповіді" ляльки (записати заздалегідь розповідь із помилками).

Сформованість ОКД під час першого та другого прослуховування обчислюється за формулою:

n п n1

К окд = ---------- . 100 %; F1 = ----------- . 100 %,

m д m1


де F окд, F1 показники сформованості; mд, m1 – кількість допущених помилок; nп, n1 – відповідно кількість помічених дитиною помилок. Ре­зультати досліду заносять до таблиці 5.5.

Таблиця 5.5

Ім’я, прізвище

Оцінка ситуа­ції

Кількість помилок

F,%

Кіль­кість

дітей

F 1,%

Кількість

дітей


Во

Со

m

n

m1

n1





















Примітка. Во – взаємооцінка; Со – самооцінка.


Література

  1. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови : підручник / А. М. Богуш, Н. В. Гав­риш ; за ред. А. М. Богуш. – К. : Вища шк., 2007. – 542 с. – С. 498–499.

  2. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: теорія і методика на­вчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах : підручник / А. М. Богуш, Н. В. Гавриш ; за ред. А. М. Богуш. – 2-ге вид., доповн. – К. : Видавничий дім "Слово", 2011. – 704 с. – C. 687–690.


Самостійна робота
Тема 1. Сутність мовленнєвої підготовленості дітей до школи
Завдання 1. Визначити та законспектувати сутність понять: "наступ­ність", "перспективність", "неперервна освіта", "спадкоємність", "мовле­ннєва підготовка", "мовленнєва готовність дітей до навчання у школі", "комунікативна готовність".

Завдання 2. Проаналізувати змістовий аспект мовленнєвого роз­вит­ку дітей дошкільного віку та учнів початкових класів за Базовим ком­понентом дошкільної освіти та Державним стандартом початкової освіти. Зробити порівняльний аналіз рівнів мовленнєвої освіченості дошкільника та учня початкової ланки загальноосвітньої школи.

Тема 2. Методика формування

оцінно-контрольних дій
Завдання 1.

а) Опрацювати теоретичний матеріал у посібнику: Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: теорія і методика навчання дітей рідної мови : підручник / А. М. Богуш, Н. В. Гавриш ; за ред. А. М. Богуш. – К. : Вища шк., 2007. – 542 с. – С. 452–466.

б) Законспектувати визначення понять: "оцінка", "оцінювання", "оці­нні судження", "самооцінка", "взаємооцінка", "контрольні дії", "оцінні дії", "оцінно-контрольні дії", "оцінні еталони", "педагогічна оцінка", "оцінно-мовленнєві судження". Показати взаємозв’язок між даними поняттями.

Завдання 2. Підібрати 3–4 дидактичні гри чи вправи, які сприяють формуванню оцінно-контрольних дій у дітей старшого дошкільного віку.

Завдання 3. Розробити тексти мовленнєвих коригувальних завдань, що спрямовані на виправлення таких помилок: а) неправильний порядок слів у реченні; б) неправильне узгодження слів у реченні (помилки в за­кін­ченнях іменників, прикметників, числівників тощо); в) вживання прий­менників у реченні.

Тема 3. Теоретичні засади підготовки дітей

до навчання елементів грамоти
Завдання 1. Опрацювати статті К. Ушинського "Про час початку на­вчання", В. Сухомлинського "Як ми вчилися читати і писати".

Завдання 2. Підготувати 2–3 дидактичні гри для ознайомлення дошкільників з літерами, складами, словами.

Завдання 3. Ознайомитися з експериментальними дослідженнями щодо навчання дошкільників елементів грамоти на сучасному етапі та проаналізувати їх.

Тема 4. Методика навчання дітей читання
Завдання 1. Опрацювати та законспектувати статті В. Сухом­лин­ського "Як ми вчилися читати і писати", Л. Журової "Психологічні засади початкового навчання читання".

Завдання 2. Виділити і законспектувати етапи початкового на­вча­ння читання за Д. Ельконіним (стаття Л. Журової "Психологічні засади початкового навчання читання").
Література

Дошкільна лінгводидактика. Хрестоматія : навч. посіб. для студ. вищ. пед. навч. закл. / упоряд. А. М. Богуш. – К. : Видавничий дім "Слово", 2005.



Ч. 1. – 2005 ; Ч. 2. – 2005. – 720 с. – С. 650–694.

Тема 5. Підготовка руки дитини до письма
Завдання 1. Опрацювати теоретичний матеріал: Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: теорія і методика навчання дітей рідної мови : підручник / А. М. Богуш, Н. В. Гавриш ; за ред. А. М. Богуш. – К. : Вища шк., 2007. – 542 с. – С. 489–497.

Завдання 2. Підготувати зразки вправ та зразки штрихування для підготовки руки дитини до письма.

Завдання 3. Зробити порівняльну характеристику системи підго­товки руки дитини до письма А. Богуш та І. Карабаєвої. Результати за­нес­ти до таблиці 5.3.
Питання для самоперевірки
1. Розкрийте зміст мовленнєвої готовності дитини до навчання у школі.

2. Доведіть значення забезпечення наступності в роботі з розвитку мовлення дошкільників і молодших школярів.

3. З якими діагностичними методиками визначення рівня мовле­ннєвої готовності ви знайомі?

4. Розкрийте зміст пропедевтичної роботи з навчання дитини пись­ма.

5. Розкрийте сутність звукового аналітико-синтетичного методу навчання читання. Хто його автор?

6. У чому полягають особливості розвитку фонематичного слуху дошкільників?

7. Розкрийте основні напрями навчання дітей звукового аналізу слів.

8. Які підготовчі вправи сприяють освоєнню дітьми вмінь дифе­ренціювати звуки?

9. Зіставте вимоги до мовлення старшого дошкільника та молод­шого школяра.

10. Визначте чинники, що впливають на формування мовленнєвої готовності дитини до навчання в школі.

11. Визначте ваше власне ставлення до випереджального навча­ння дітей дошкільного віку читання й письма.

12. Розкрийте форми і методи забезпечення наступності і перспек­тивності з навчання дітей та учнів рідної мови.

13. Розкрийте сутність оцінної діяльності.

14. Проаналізуйте функції впливу оцінок на особистість дитини.

15. Виділіть передумови формування оцінно-контрольних дій.

16. Розкрийте методику формування оцінно-контрольних дій у навчально-мовленнєвій діяльності дітей.

17. Виділіть методи і прийоми стимулювання дітей до оцінно-контрольних дій.

18. Проаналізуйте погляди вітчизняних вчених на час початку на­вчання грамоти.

19. Розкрийте методи навчання грамоти у зарубіжній педагогіці (Монтессорі, Макіндер, Жакото).

20. Проаналізуйте сучасні варіанти методик навчання грамоти й звукового аналізу слів дітей дошкільного віку.

21. Розкрийте методику ознайомлення дітей з реченням, його будовою, словом, складом, звуком, наголосом.

22. Розкрийте методику ознайомлення дітей з голосними, приго­лосними, твердими, м’якими приголосними звуками, схемою звукового аналізу слів.

23. Розкрийте методику ознайомлення дітей з буквами.

24. Виділіть етапи початкового навчання читання за Д. Елько­ні­ним.

25. У чому полягає проблема раннього навчання грамоти?

26. Розкрийте формування рухових навичок у дітей, покажіть їх відмінність від навичок малювання.

27. Визначте завдання й зміст підготовки руки дитина до письма.

28. Виділіть гігієнічні і педагогічні вимоги до організації занять.

29. Розкрийте методику ознайомлення дітей з зошитом.

30. Охарактеризуйте вправи з підготовки руки дитини до письма.

31. Специфіка занять з підготовки руки дитини до письма й мето­дика їх проведення у випускній групі дитячого садка.


Тестові завдання
Варіант 1
1. Тип: множинний вибір – єдина відповідь.

Висловлення. Методику підготовки руки дитини до письма роз­роблено:

1) А. Богуш;

2) Н. Шиліною;

3) М. Вашуленком.



2. Тип: множинний вибір – єдина відповідь.

Висловлення. У шкільному курсі грамоти від першокласників ви­магається:

1) вміння орієнтуватися в обмеженому просторі;

2) писати букви, не виходячи за межі рядка;

3) заштриховувати трафаретне зображення букв.



3. Тип: множинний вибір – єдина відповідь.

Висловлення. На початкових етапах навчання дітей основ грамоти вихователь:

1) вчить писати букви, цифри, слова;

2) формує фонематичне сприймання;

3) вчить виконувати звуковий аналіз слів.



4. Тип: множинний вибір єдина відповідь.

Питання (завда­ння). Який з перерахованих чинників запобігає кри­зовим явищам у пси­хічному розвитку особистості?

  1. перспективність;

  2. наступність;

  3. спадкоємність.

5. Тип: множинний вибір – множинна відповідь.

Питання (завдання). Активізація мовленнєвої діяльності як одного з показників мовленнєвої готовності сприяють.

1) наближення умов навчання до природних умов спілкування;

2) введення дітей у мовленнєву ситуацію;

3) навчання дітей аналізу мотивів спілкування;

4) розширення життєвого досвіду дітей.

6. Тип: множинний вибір множинна відповідь.

Питання (завдання). У молодшому шкільному віці відбувається удосконалення передусім таких функцій:

1) узагальнювальної функції мовлення;

2) номінативної;

3) планування мовлення;

4) абстрагування.

7. Тип: множинний вибір множинна відповідь.

Висловлення. Мовленнєва готовність дітей до школи включає такі компоненти:


  1. вимова перших слів-речень;

  2. висока мовленнєва активність;

  3. знання про навколишню дійсність;

  4. оволодіння артикуляційним апаратом;

  5. оволодіння елементарними оцінно-контрольними діями у сфері мовленнєвої діяльності;

  6. рівень розвитку мовленнєвих навичок;

  7. розвинений фонематичний слух;

  8. якість (точність і повнота) відповідей на занятті.

8. Тип: множинний вибір множинна відповідь.

Висловлення. Функції впливу оцінок на особистість дитини (за Б. Ананьєвим):

  1. емоційна;

  2. організаційна;

  3. орієнтовна;

  4. пізнавальна;

  5. планувальна:

  6. стимулювальна.

9. Тип: множинний вибір – встановлення послідовності етапів роботи.

Робота з навчання звукового аналізу слів має відбуватися в такій послідовності:



  1. вимовляння слова дітьми;

  2. повільне вимовляння слова вихователем з інтонаційним виділе­нням кожного звука;

  3. позначення звуків фішками;

  4. розглядання картинки і називання її;

  5. розглядання схеми звукового аналізу слова;

  6. фіксація уваги на тому, що слово складається зі звуків.

10. Тип: заповніть бланк.

Висловлення. Аналітико-синтетичний метод навчання грамоти обґрунтував…

11. Тип: заповніть бланк.

Висловлення. Позитивних результатів під час формування оцінно-контрольних дій можна досягти, якщо зорієн­туватися на…

12. Тип: істина / хибність.

Висловлення. Регулювальна і плану­вальна функції з’являються у дитини молодшого дошкільного віку.

13. Тип: істина / хибність.

Висловлення. Для забезпечення мов­леннєвої готовності до шкіль­ного навчання передусім треба засвоїти основи грамоти.

14. Тип: істина / хибність.

Висловлення. Підготовка руки дитини до письма передбачає за­своєння дітьми правил написання букв і слів.
Варіант 2
1. Тип: множинний вибір єдина відповідь.

Висловлення. Методика навчання дошкільників основ грамоти бу­ла розроблена:

1) К. Д. Ушинським;

2) Д. Ельконіним і Л. Журовою;

3) Г. Доманом;

4) О. М. Зайцевим.

2. Тип: множинний вибір єдина відповідь.

Висловлення. У процесі формування фонематичного сприймання дітей вчать:

1) букв алфавіту;

2) складового читання;

3) розрізняння голосних та приголосних.



3. Тип: множинний вибір єдина відповідь.

Висловлення. Мовленнєва підготовка до школи здійснюється:

1) протягом усього дошкільного періоду;

2) у старшій групі дошкільного закладу;

3) у центрах підготовки до школи.



4. Тип: множинний вибір єдина відповідь.

Висловлення. Ба­зовий компонент дошкільної освіти – це:

1) зведення норм і положень, що вимагають державні вимоги до рівня освіченості й вихованості дітей дошкільного віку;

2) рівень сформованості знань, умінь і навичок у дітей на кожному віковому етапі;

3) зведення норм і положень, що вимагають державні вимоги до мовленнєвої компетенції дошкільника;

4) рівень сформованості мовленнєвої готовності дітей до навчання у школі.

5. Тип: множинний вибір множинна відповідь.

Питання (зав­дання). Під мовленнєвою підготовкою А. М. Богуш ро­зу­міє:

1) наявність навичок усного мовлення;

2) розмаїття використання одиниць мови у мисленні, спілкуванні;

3) усвідомлення знакової системи мови;

4) спеціальні вміння в галузі читання й письма;

5) вміння аналізувати мовні явища.



6. Тип: множинний вибір множинна відповідь.

Питання (зав­дання). Мовленнєва підготовка передбачає:

1) оволодіння практичними мовленнєвими навичками;

2) удосконалення комунікативних форм і функцій мовлення;

3) формування усвідомленого мовлення;

4) розвиток фонематичного слуху.

7. Тип: множинний вибір множинна відповідь.

Питання (завдання). Підготовка руки дитини до письма перед­ба­чає розвиток:


  1. артикуляційного апарату;

  2. дрібних м’язів пальців;

  3. емоційно-вольової сфери;

  4. координації рухів руки, пальців, очей, передпліччя;

  5. окоміру;

  6. плавності, точності й ритму рухів;

  7. просторових уявлень;

  8. фонаційного дихання.

8. Тип: множинний вибір множинна відповідь.

Питання (зав­дання). Для вироблення свідомого читання фраз М. Монтессорі пропонує:

  1. картки з картону чи дощечку, на якій з одного боку зображено предмет, а з другого – його назву;

  2. картки з малюнками, на яких зображено якусь дію;

  3. картки, на яких пишеться якесь доручення (картки "наказні");

  4. літери рукописної абетки;

  5. предметні картки.

9. Тип: заповніть бланк.

Висловлення. Спеціальний спосіб до­слідження звукової будови слова називається …

10. Тип: заповніть бланк.

Висловлення. У дитини має виникнути потреба у комунікації, оскіль­ки діяльність, що відбувається …, породжує бажання вислов­лю­вати свої думки, почуття, бажання, обміню­ватися ними з людьми.

11. Тип: заповніть бланк.

Висловлення. Позитивне або негативне судження педагога про процес (результат) діяльності або вчинку дитини називається …

12. Тип: істина / хибність.

Висловлення. Мовленнєва підготовка – це змістовий аспект навчання рідної мови.

13. Тип: істина / хибність.

Висловлення. Звуковий аналітико-син­те­тичний метод навчання читання розробив Л. Виготський.

14. Тип: істина / хибність.

Висловлення. Д. Ельконін довів необ­хідність використання звуко­вих моделей під час навчання дітей читання.
Варіант 3
1. Тип: множинний вибір єдина відповідь.

Висловлення. Найсприятливішою ситуацією для розвитку й усві­домлення регулювального мовлення є:

1) спільна навчальна діяльність під керівництвом дорослого;

2) ігрова мовленнєва діяльність;

3) спілкування з ровесниками;

4) мовленнєві дії дітей на занятті з розвитку мовлення.

2. Тип: множинний вибір єдина відповідь.

Питання (завдання). Автором методики раннього навчання дітей читання на основі оригінальної технології є:

1) О. М. Зайцев;

2) Н. Шилова;

3) Б. Нікітін;

4) Г. Доман.

3. Тип: множинний вибір єдина відповідь.

Питання (завдання). Хто з педагогів розмежовує акти письма і чи­та­ння?


  1. М. Монтессорі;

  2. Г. Д. Макіндер;

  3. В. Золотов;

  4. Ф. Стубітський;

  5. К. Ушинський.

4. Тип: множинний вибірєдина відповідь.

Висловлення. Основною змістовою лінією мовної освіти у почат­ковій ланці загаль­но­освітньої школи є:

1) лінгвістична;

2) комунікативна;

3) українознавча;

4) діяльнісна.

5. Тип: множинний вибірєдина відповідь.

Висловлення. Кри­терієм оцінної діяльності є:


  1. оцінка;

  2. оцінний еталон;

  3. оцінні судження;

  4. оцінювання;

  5. педагогічна оцінка;

  6. самооцінка.

6. Тип: множинний вибір множинна відповідь.

Питання (зав­дання). Формування фонематичного сприймання спря­моване на:

1) диференціацію звуків у слові;

2) вміння виокремлювати перший звук у слові;

3) вміння виконувати звуковий аналіз слова;

4) вміння складати речення за схемою.

7. Тип: множинний вибір множинна відповідь.

Питання (зав­дання). Про рівень мовленнєвої готовності дошкіль­ника свідчить:

1) достатній словник;

2) правильна звуковимова;

3) граматична правильність мовлення;

4) оволодіння елементарними оцінно-контрольними діями у сфері мовленнєвої діяльності;

5) якість (точність і повнота) відповідей на занятті.



8. Тип: множинний вибір множинна відповідь.

Питання (зав­дання). Мовленнєва готовність дітей до навчання у школі включає:

  1. вміння вільно спілкуватися з однолітками і дорослими;

  2. наявність знань і уявлень про довкілля;

  3. оволодіння навичками читання і письма;

  4. правильну звуко-, слововимову;

  5. розвиток фонематичного слуху;

  6. сформованість мовленнєвого апарату.

9. Тип: заповніть бланк.

Висловлення. ... передбачає сформованість фо­не­тичної, лексич­ної, граматичної, діалогічної та монологічної компе­тен­цій.

10. Тип: заповніть бланк.

Висловлення. Головне завдання занять з грамоти в старших гру­пах дитячого садка – навчання дітей…

11. Тип: заповніть бланк.

Висловлення. Як зазначає Ф. Сохін, під­готовка дитини до школи ви­суває нове завдання у навчанні мови…

12. Тип: істина / хибність.

Висловлення. Формування мовленнєвої готовності до навчання у школі передбачає набуття мовленнєвої компе­тентності дошкільника.

13. Тип: істина / хибність.

Висловлення. Звуковий аналітико-синтетичний метод навчання чи­та­ння розробив В. Сухомлинський.

14. Тип: істина / хибність. Висловлення. Поняття "наступність" і "перспективність", що характеризують взаємозв’язок дошкільної та по­чат­кової ланок освіти – синоніми.
Портфоліо


  1. Виконання самостійної роботи та практичних завдань до семінар­ських занять.

  2. Законспектувати:

    • Технології раннього навчання дітей читання за М. Зайцевим.

    • Розвивальна методика, спрямована на навчання дитини читання, Глена Домана.

  3. Розробити методику формування в дошкільників фонематичного сприймання.

4. Написати конспект заняття з навчання дітей основ грамоти.

Рекомендована література до розділу 5


  1. Базовий компонент дошкільної освіти України / авт. кол.: А. М. Бо­гуш, Г. В. Бєлєнька та ін. – К., 2012. – 26 с.

  2. Богуш А. Вектор наступності Державних стандартів дошкільної і початкової освіти / А. Богуш // Дошкільне виховання. – 2012. – № 7. – С. 20–23.

  3. Богуш А. М. Мовленнєвий компонент дошкільної освіти : програ­ма та метод. реком. – Харків : ТОВ "Ранок", 2011. – 178 с.

  4. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: теорія і методика на­вча­ння дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах : підручник / А. М. Богуш, Н. В. Гавриш ; за ред. А. М. Богуш. 2-ге вид., доповн.К. : Видавничий дім "Слово", 2011. – 704 с. – С. 634–687.

  5. Богуш А. М. Мовленнєвий розвиток дошкільника від народження до семи років : монографія / А. М. Богуш. – К. : Слово, 2004. – 376 с. – С. 195–289.

  6. Богуш А. М. Мовленнєво-ігрова діяльність дошкіль­ників: мовле­ннє­ві ігри, ситуації, вправи : навч.-метод. посіб. / А. М. Бо­гуш ; Н. І. Лу­цан. – К. : Видавничий дім "Слово", 2008. – 256 с.

  7. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: теорія і методика навча­ння дітей рідної мови : підручник / А. М. Богуш, Н. В. Гавриш ; за ред. А. М. Богуш. – К. : Вища шк., 2007. – 542 с. – С. 452–466, 467–489, 489–497.

  8. Богуш А. М. Мовленнєва готовність старших дошкільників до навчання у школі / А. М. Богуш, Н. Є. Шиліна. – О. : ПНУ АПН України, 2003. – 335 с.

  9. Богуш А. М. Підготовка руки дитини до письма / А. М. Богуш, К. Л. Крутій. – Запоріжжя : ТОВ "ЛІПС", ЛТД, 1999. – 60 с.

  10. Бондар Л. Пізнаємо літери через казку й ліплення (грамота) / Л. Бондар // Дошкільне виховання. – 2012. – № 11. – С. 28–29.

  11. Боровик Г. Тренують пальчики малята, щоб гарно розмовляти / І. Г. Боровик. – Х. : Ранок, 2011. – 64 с.

  12. Голота Н. М. Психологічна готовність старших дошкільників до викликів початкової освіти / Н. Голота // Вихователь-методист до­шкіль­ного закладу. – 2012. – № 5. – С. 50–54.

  13. Гордієнко С. Зустріч із жайворонком. Бінарне заняття для стар­ших дошкільнят з ФФНМ (Грамота) / С. Гордієнко, Н. Руденко // Палітра педагога. – 2012. – № 2. – С. 23–24.

  14. Деркач О. Я – школяр. Формування внутрішньої позиції до­шкіль­ника засобами мультимодальної арт-педагогіки / О. Деркач // До­шкільне виховання. – 2013. – № 2. – С. 12.

  15. Дитина в дошкільні роки: комплексна додаткова освітня прог­рама / авт. кол. ; наук. кер. К. Л. Крутій. – Запоріжжя : ТОВ "ЛІПС" ЛТД, 2011. – 188 с.

  16. Дитина : програма виховання і навчання дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту: О. В. Огнев’юк, К. І. Волинець ; наук. кер. програмою: О. В. Проскура та ін. ; Київ. ун-т ім. Б. Грінченка. – 3-тє вид., доповн. – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2012. – 492 с.

  17. Дошкільна лінгводидактика. Хрестоматія : навч. посіб. для студ. вищ. пед. навч. закл. / упоряд. А. М. Богуш. – К. : Видавничий дім "Слово", 2005.

Ч. 1. – 2005 ; Ч. 2. – 2005. – 720 с. – С. 11–41, 650–694.

  1. Зрожевська А. Грамота для дошкільнят: організація навчаль­ного процесу / А. Зрожевська, Т. Потоцька, Л. Гордієнко // Дошкільне ви­хо­вання. – 2013. – № 6. – С. 14.

  2. Калмикова Л. О. Розвиток мовленнєвої діяльності дітей до­шкільного віку: діагностико-розвивальна програма : монографія / Л. О. Кал­микова. – Переяслав-Хмельницький : ПП "СКД", 2010. – 212 с.

  3. Карабаєва І. І. Підготовка старших дошкільників до оволодіння писемним мовленням / І. І. Карабаєва. – К. : Нора-прінт, 2000. – 68 с.

  4. Козак І. Вчимо малят читати за методикою М. О. Зайцева / І. Козак, Л. Ровінська // Дошкільне виховання. – 2011. – № 2. – С. 18–21.

  5. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні : наук.-метод. посіб. / наук. ред. О. Л. Кононко. – К. : Ред. журн. "Дошкільне виховання", 2003. – 243 с. – С. 177–182.

  6. Кочерга О. Коли дитина готова до школи? / О. Кочерга // Дошкільне виховання. – 2012. – № 12. – С. 17–20.

  7. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у до­шкільному закладі : навч. посіб. для студ. пед. ін-тів і учнів педучилищ / А. М. Богуш, Н. П. Орланова, Н. І. Зеленко та ін. ; за ред. А. М. Богуш. – К. : Вища школа, 1992. – 414 с. – С. 379–391.

  8. Піроженко Т. Комунікативно-мовленнєвий розвиток дошкільни­ка / Т. О. Піроженко. – Тернопіль : Мандрівець, 2013. – 152 с.

  9. Програма розвитку дитини дошкільного віку "Українське до­шкілля" / О. І. Білан, Л. М. Возна, О. Л. Максименко. – Тернопіль : Мандрівець, 2012. – 264 с.

  10. Рожок Т. Л. Забезпечення наступності між дошкільним на­вчальним закладом та початковою школою / Т. Рожок, В. Хар­латова // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2012. – № 8. – С. 56–63.

  11. Сарапулова Є. Учити без переучування. Технологія навчання швидкого свідомого читання / Євгенія Сарапулова // Палітра педагога. – 2013. – № 1 (75). – С. 18.

  12. Сухомлинский В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинский // Вибрані твори : у 5 т. – К. : Рад. шк., 1977.

Т. 3. – 1977. – С. 76–84, 176–185.

  1. Сухомлинський В. О. Народження громадянина / В. О. Сухом­линський. – К. : Рад. шк., 1970. – 288 c.

  2. Ушинський К. Д. Рідне слово / К. Д. Ушинський // Ушин­ський К. Д. Вибрані педаго­гічні твори : у 2 т. / за ред. О. І. Пискунова. – К. : Рад. шк., 1975.

Т. 1. – 1975. – С. 121−133.

  1. Шиліна Н. Є. Формування мовленнєвої готовності дітей стар­шого дошкільного віку до навчання у школі : дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.02 / Шиліна Н. Є. – О., 2003. – 316 с.

  2. Якименко Л. Дитина в колективі однолітків. Соціальний аспект підготовки до школи: дошкільна освіта з 5 років / Л. Якименко // До­шкільне виховання. – 2012. – № 6. – С. 8–11.



Питання до екзамену з курсу

"Дошкільна лінгводи­дак­ти­ка"

1. Дошкільна лінгводидактика як наука. Предмет та завдання.

2. Природничо-наукові основи дошкільної лінгводидактики.

3. Теорії виникнення мови.

4. Закономірності мовленнєвого розвитку дітей.

5. Принципи мовленнєвого розвитку дітей.

6. Характеристика засобів розвитку мовлення дошкільників.

7. Класифікація методів розвитку мовлення дітей.

8. Класифікація прийомів розвитку мовлення дітей.

9. Становлення і розвиток дошкільної лінгводидактики в ХІХ та першій половині ХХ ст.

10. Дошкільна лінгводидактики у поглядах зарубіжних вчених.

11. Сучасні дослідження з проблем сучасної лінгводидактики.

12. Концептуальні положення мовної освіти дітей.

13. Сучасне заняття в дошкільному закладі. Види занять, їх ха­рак­те­ристика.

14. Міні-заняття – ефективна форма роботи з розвитку мовлення дошкільників. Зміст міні-занять, завдання та основні вимоги.

15. Особливості домовного періоду дітей від народження до 6 міся­ців.

16. Характеристика мовленнєвого розвитку дітей 6–12 місяців.

17. Становлення і розвиток мовлення дітей раннього віку.

18. Завдання і зміст виховання звукової культури мовлення. При­йоми індивідуальної перевірки звуковимови у дітей.

19. Методи наукового дослідження в дошкільній лінгводидактиці. Діагностичні методи.

20. Становлення граматичної будови мови у дітей. Характеристика мовленнєвих періодів. Дослідження проблеми вченими (О. Гвоздєв, Н. Красногорський).

21. Дитяче словотворення. Його види, типи. Механізми та принципи цього явища.

22. Етапи оволодіння словом дитиною.

23. Погляди вчених щодо визначення феномена "мовленнєва ді­яль­ність" (лінгвістичний, психологічний, психолінгвістичний). Структура мовленнєвої діяльності та її види.

24. Завдання з розвитку мовлення дітей дошкільного віку, їх зміст.

25. Навчально-мовленнєва пізнавальна діяльність.

26. Мовленнєвий розвиток дітей раннього та дошкільного віку за Базовою програмою розвитку дитини "Я у Світі".

27. Характеристика закономірностей розвитку мовлення дітей.

28. Перші слова, їх характеристика. Теорія "відкриття" В. Штерна та Ш. Бюллер.

29. Образне мовлення, його характеристика.

30. Поняття зв’язного мовлення. Види та типи зв’язного вислов­лювання. Дослідження проблеми зв’язного мовлення (С. Рубінштейн, Т. Ладиженська, Л. Щерба, Г. Леушина, О. Потебня та ін.).

31. Оволодіння дітьми значення слова. Ступені узагальнення слів за значенням (Л. Виготський, М. Кольцова, А. Іваненко).

32. Функції і форми мовлення дітей дошкільного віку.

33. Статеві відмінності мовлення хлопчиків та дівчаток.

34. Закономірності засвоєння звука дитиною. Передмовні стадії: крик, гукання, гуління, трелі, лепет.

35. Характеристика монологічного мовлення. Ситуативне та кон­текстне мовлення, становлення його у дітей (Г. Леушина).

36. Типові помилки в мовленні дітей та їх причини.

37. Усвідомлення дітьми звукової сторони мовлення. Сучасні до­слідження.

38. Характеристика засобів виразності дитячого мовлення.

39. Особливості становлення та засвоєння дитиною звукової систе­ми рідної мови (голосних, приголосних).

40. Використання педагогічних категорій у методиці навчання дітей рідної мови.

41. Методика становлення граматичної правильності мовлення.

42. Типові помилки у мовленні дітей.

43. Види порушення звуковимови.

44. Завдання словникової роботи з дітьми.

45. Класифікація розповідей, якими оволодівають діти дошкільного віку.

46. Вимоги до літературних творів, які пропонуються дітям.

47. Характеристика різних видів театрів для дітей.

48. Умови та шляхи формування граматичної правильності мов­ле­ння.

49. Методика навчання розповідання дітей молодшого та серед­нього віку за дидактичними картками.

50. Методика складання розповідей з власного досвіду. Тематика розповідей, структура занять і прийоми керівництва.

51. Методика проведення бесіди: підготовка вихователя і дітей, структура бесіди, вимоги до запитань та відповідей дітей.

52. Методика навчання дітей творчого розповідання.

53. Методика проведення бесіди за дидактичними картинами.

54. Прийоми навчання дітей переказування художніх творів.

55. Безпосередні методи ознайомлення дітей з довкіллям, їх характеристика.

56. Методика проведення занять з розвитку мовлення у різно­вікових групах.

57. Методика роботи з репродукціями художніх картин на заняття з розвитку рідного мовлення.

58. Методика проведення заняття на ознайомлення дітей з якос­тями та властивостями предметів, на формування узагальнень, класи­фікації предметів і наукових понять (за В. Логіновою).

59. Словникова робота у ході режимних моментів та на заняттях з інших розділів програми.

60. Опосередковані методи закріплення знань про довкілля.

61. Бесіда – основний метод розвитку діалогічної мови. Види, зміст, тематика бесід. Значення бесід для розумового, морального, естетич­ного розвитку дітей.

62. Усна народна творчість у словниковій роботі з дітьми. Методика використання загадок, прислів’їв у роботі з дітьми.

63. Куточок книги та форми роботи з дітьми.

64. Складові мовної та мовленнєвої компетентності дошкільника. Їх характеристика.

65. Формування мовленнєвої особистості в дошкільному дитинстві.

66. Сутність понять "мовна особистість" та "мовленнєва особис­тість".

67. Теоретичні засади створення розвивального мовленнєвого се­редовища.

68. Умови створення розвивального мовленнєвого середовища.

69. Складові мовленнєвого розвивального середовища.

70. Мовлення вихователя – один з основних чинників мовле­ннє­вого розвитку дітей.

71. Сутність поняття "мовленнєве самовираження дошкільників".

72. Характеристика типів мовленнєвого самовираження до­шкіль­ни­ків.

73. Педагогічні умови оптимізації мовленнєвого самовираження до­шкільників.

74. Методика формування мовленнєвого самовираження дошкіль­ни­ків.

75. Індивідуальний та диференційований підходи до мовленнєвого виховання хлопчиків та дівчаток.

76. Значення культури мовлення у професійній діяльності педагога.

77. Педагогічне спілкування як фактор становлення особистості дитини і розвитку мовлення.

78. Види спілкування як провідної діяльності на різних етапах дошкільного дитинства.

79. Методи і прийоми організації мовленнєвого спілкування.

80. Форми розмови вихователя з дитиною.

81. Вимоги до запитань вихователя.

82. Поняття "наступність" та "перспективність", їх сутність і специ­фі­ка в організації навчально-мовленнєвої діяльності ДНЗ і початкової шко­ли.

83. Аналіз Базового компонента дошкільної освіти та Державного стандарту початкової освіти в галузі мовленнєвого розвитку.

84. Форми і методи забезпечення наступності і перспективності з навчання дітей та учнів рідної мови.

85. Сутність мовленнєвої підготовленості дітей до школи.

86. Завдання мовленнєвої підготовки дітей до шкільного навчання.

87. Компоненти мовленнєвої підготовки дітей до шкільного навча­ння.

88. Сутність і характеристика оцінної діяльності.

89. Поняття "оцінка", "оцінювання", "оцінні судження", "самооцінка", "взаємооцінка", "контрольні дії", "оцінні дії", "оцінно-контрольні дії", "оцінні еталони", "педагогічна оцінка", "оцінно-мовленнєві судження".

90. Передумови формування оцінно-контрольних дій.

91. Методика формування оцінно-контрольних дій у навчально-мов­леннєвій діяльності дітей.

92. Дидактичні ігри, вправи, мовленнєві завдання і ситуації у фор­му­ванні оцінно-контрольних дій.

93. Теоретичні засади навчання грамоти.

94. Погляди вітчизняних вчених на час початку навчання грамоти.

95. Методи навчання грамоти у зарубіжній педагогіці (Монтессорі, Макіндер, Жакото).

96. Характеристика сучасного звукового аналітично-синтетичного методу навчання грамоти.

97. Дослідження Д. Ельконіна й Л. Журової з навчання дітей звуко­вого аналізу слів.

98. Сучасні варіанти методик навчання грамоти й звукового аналізу слів дітей дошкільного віку.

99. Ознайомлення дітей з реченням, його будовою, словом, скла­дом, звуком, наголосом.

100. Психологічні засади початкового навчання читання.

101. Методика ознайомлення дітей з буквами.

102. Етапи початкового навчання читання (Д. Ельконін).

103. Формування рухових навичок у дітей, їх відмінність від на­ви­чок малювання.

104. Завдання й зміст підготовки руки дитини до письма.

105. Специфіка занять з підготовки руки дитини до письма й мето­дика їх проведення у випускній групі дитячого садка.



106. Діагностичні методики обстеження мовленнєвої підготовле­ності дітей до школи.
Тезаурус (тлумачний словник)



  1. Активізація – вдосконалення організаційних форм навчаль­но-пізнавальної діяльності дітей.

  2. Активізація словника – завдання словникової роботи, що пе­ред­бачає застосування дітьми лексичних засобів у різних мовленнєвих си­туаціях.

  3. Активний словник – це слова, які дитина не тільки розуміє, а й доречно, свідомо використовує в своєму мовленні.

  4. Ампліфікація – оптимальне використання дорослими можли­вос­тей кожного віку для повноцінного розвитку дитини.

  5. Бесіда – це організована, цілеспрямована розмова вихователя з дітьми з певної теми, яка складається із запитань і відповідей.

  6. Вербальний – словесний, усний.

  7. Взаємини – духовні утворення, що складаються в процесі спілкування і відображають його позитивний або негативний характер.

  8. Виразно-емоційна компетенціявміння виразно та емоційно передати зміст художнього твору, дотримуючись адекватних засобів виразності й вдало їх поєднуючи.

  9. Виховання – збагачення моральної свідомості й поведінки дошкільника; його залучення до світу вироблених людством цінностей; формування ціннісних основ до навколишнього світу та самого себе.

  10. Граматична категорія – це система протиставлених одна одній однорідних граматичних величин.

  11. Граматика – розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови.

  12. Граматична компетенція – неусвідомлене вживання грама­тичних форм рідної мови згідно з законами і нормами граматики (рід, число, відмінок, клична форма тощо).

  13. Граматична правильність мовлення – це дотримування в процесі спілкування основних граматичних норм, сформульованих у вигляді правил.

  14. Граматичне значення – це значення відношень між явищами дійсності, які позначаються словами.

  15. Державний стандарт освіти – це зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості особи на рівні початкової, базової і повної загальної середньої освіти та гарантії держави в її досягненні громадянами.

  16. Дидактична розповідь – це розповідь, у якій вихователь пе­редбачає правильне вживання різних частин мови, навмисно пропускає чи вставляє слова для заміни чи доповнення їх дитиною.

  17. Дослідницький метод навчання – метод, за допомогою якого діти самостійно розв’язують пізнавальні й практичні завдання шляхом дослідів та експериментування при керівній ролі педагога.

  18. Експериментальна група – група дітей, з якою педагоги та експериментатор працюють за експериментальною методикою.

  19. Збагачення словникового запасу – одне із завдань слов­никової роботи у дошкільному навчальному закладі, яке полягає у попов­ненні кількісного складу лексики новими словами, а також засвоєння дітьми нових значень слів, що наявні у їх лексичному запасі.

  20. Інтеграція – об’єднання в ціле раніше ізольованих частин для досягнення мети.

  21. Інтегровані заняття – це форма навчально-виховної роботи, яка об’єднує блоки знань з різних галузей навколо однієї теми з метою інформаційного та емоційного збагачення сприймання, мислення, по­чуттів дітей, що дає змогу пізнати певне явище з різних боків, досягти цілісності знань.

  22. Когнітивно-мовленнєва компетенція – наявність певних знань у дітей про письменників та їхні твори в межах програми вікової групи; здатність відтворити зміст знайомих творів, назвати автора твору, впізнати твір за його уривком чи ілюстрацією, прочитати напам’ять вірш; пригадати загадки, прислів’я, скоромовки, лічилки.

  23. Компетентність дитини – інтегральна характеристика роз­витку особистості, основними показниками якої є оптимальний для віку ступінь сформованості провідної діяльності, всіх форм активності та ба­зових якостей.

  24. Конструктивні вправи – самостійні вправи дітей з різним матеріалом після пояснення вихователя.

  25. Контрольна група – група дітей, з якою педагоги працюють за звичайною методикою і в ній проводяться одночасно з ЕГ ті ж зрізи.

  26. Культура мовленнєвої поведінки – передбачає осмислення своїх експресивних проявів, їх критичну самооцінку і свідоме викорис­тання можливостей мови у спілкуванні.

  27. Лексика – сукупність слів певної мови, її окремих сфер.

  28. Лексична компетенція – наявність певного запасу слів у ме­жах вікового періоду, здатність до адекватного використання лексем, доречне вживання образних виразів, приказок, прислів’їв, фразео­ло­гічних зворотів.

  29. Лексична робота з дітьми дошкільного віку – це робота над розв’язанням завдань словникової роботи з дітьми дошкільного віку.

  30. Лексичний матеріал – матеріал, який використовується у дитячому садку для лексичної роботи (загадки, вірші, прислів’я, приказки, образні вислови).

  31. Лексичний розвиток – це розвиток словника дитини.

  32. Лексичні вправи – прийом словникової роботи, який полягає у багаторазовому повторенні дитиною дій лексичного змісту.

  33. Літературно-мовленнєва діяльність – діяльність, безпо­се­ред­ньо пов’я­за­на зі сприйманням, елементарним аналізом літературних творів і сло­весною творчістю під впливом художніх вражень.

  34. Метод вправ – багаторазове повторення дитиною дій (ро­зумових чи практичних) певного змісту.

  35. Метод проектів – організація навчання, за якою діти на­бу­ва­ють знань і навичок у процесі планування і виконання практичних зав­дань-проектів.

  36. Методи безпосереднього ознайомлення з довкіллям – це методи, в основі яких лежить безпосередній чуттєвий досвід дитини, її сенсорне виховання (це наочні, практичні та ігрові методи).

  37. Методи опосередкованого ознайомлення з довкіллям – це словесні методи, методи, які опосередковуються словом (серед них: читання художніх творів, розповідь вихователя, словесні дидактичні ігри, бесіда, усна народна творчість, метод уявлюваних ситуацій).

  38. Мова – система знаків, матеріальних за природою і суспільних за своєю роллю.

  39. Мовленнєва активність уміння встановлювати мовленнєву взаємодію, грамотно будувати й висловлювати свої думки, підтримувати діалог, трактується не лише як здібність суб’єкта певного кому­ніка­тивного акту висловлюватися, а й здібність сприймати (розуміти) мов­лення іншого.

  40. Мовленнєва готовність дітей до школи – наявність навичок усного мовлення, навичок використання одиниць мови для мислення, спілкування, усвідомлення знакової системи мови, спеціальні вміння у галузі читання, письма, вміння аналізувати мовні явища (за А. Богуш).

  41. Мовленнєва компетентність – складова мовленнєвої діяль­ності, забезпечує вміння дитини підтримувати мовленнєву взаємодію з іншими, вибудовувати логіку висловлювань, забезпечувати мовленнєве взаєморозуміння з дорослими та однолітками, формувати комунікативні здібності, мовленнєве самовираження, розвивати соціальне мовлення (вміння презентувати себе оточенню, виражати особисту позицію щодо інших тощо).

  42. Мовленнєва культура наслідування норм та уміння свідомо вибирати найбільш доцільні варіанти мовленнєвої поведінки (точні у смисловому відношенні, стилістично доречні, виразні), знаходити адек­ватну щодо ситуації нову мовленнєву форму.

  43. Мовленнєва особистість – діяльна особистість, яка ставиться до слова не лише як до інструмента відтворення почутої від дорослого мови, а як до дійства розкриття свого внутрішнього світу, свого став­ле­ння до інших та до самої себе.

  44. Мовленнєва підготовка – оволодіння практичними мовле­ннєвими навичками, вдосконалення комунікативних форм і функцій мов­леннєвої дійсності, формування її усвідомлення (за А. Богуш).

  45. Мовленнєве самовираження – вміння дитини за допомогою мовленнєвих засобів та форм поведінки заявити про себе; виразити свої думки, наміри, бажання, ставлення; оцінити ставлення до неї інших (пе­реживає, байдужа); проявити індивідуальність, творчу активність та інто­наційну виразність.

  46. Мовленнєвий етикет – виконання правил мовленнєвої пове­дінки: дотримання ввічливого ставлення до адресата мовлення, де­монст­рації зацікавлення у розмові, емпатії, щирості у висловлюванні своїх думок тощо.

  47. Мовлення – процес і результат функціонування мови, продукт мовленнєвої діяльність мовця, спосіб словесного вираження, стиль, який має індивідуальні прояви.

  48. Моделювання – наочно-практичний метод навчання, в основі якого лежить створення моделей та їх використання для формування знань про властивості і зв’язки предметів та явищ.

  49. Морфологія вивчає словотворення, граматичні властивості слів, частини мови.

  50. Навчання – організований процес формування у дитини піз­на­вальної активності, пробудження потреби у нових знаннях; відкриття нею значущості учіння для її особистісного становлення, творчого став­лення до дійсності; формування уміння переносити набуті знання у нові умови.

  51. Наступність – обізнаність педагогів з програмами й мето­диками навчання та виховання дітей у дошкільному навчальному зак­ладі, з їх результатами з метою врахування отриманих знань у подаль­шій роботі початкової школи; "погляд згори вниз" (за М. Львовим).

  52. Неперервна освіта – полікомпонентне утворення, ефектив­ність якого залежить від реалізації таких його чинників, як: наступність, спадкоємність, перспективність і готовність.

  53. Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення.

  54. Образотворчо-мовленнєва діяльність це вид художньо-мовленнєвої діяльності, в якій мовленнєві дії підпорядковуються меті та змісту образотворчої діяльності дитини для її збагачення, спрямування, стимулювання і коментарю.

  55. Освіта – процес набуття людиною в процесі виховання та навчання базису особистісної культури, духовного обличчя.

  56. Оцінювально-етична компетенція – здатність дитини свідомо аналізувати поведінку героїв художнього твору, висловлювати своє ставлення до них, мотивувати моральні та естетичні оцінки.

  57. Пасивний словник – це слова, які дитина розуміє, пов’язує з конкретними уявами, але ними в активному мовленні не користується.

  58. Педагогічна майстерність – уміле, раціональне і комплексне впровадження у практику виховання, навчання, досягнень та рекомен­дацій педагогічної науки.

  59. Педагогічне новаторство – наявність та використання автор­ських власних знахідок, нових ефективних прийомів, методів і форм в освітньому процесі.

  60. Педагогічний експеримент – комплексний метод дослідження, що поєднує спостереження, усне і письмове опитування, вивчення та узагальнення педагогічного досвіду та інше.

  61. Передшкільна освіта це проміжна ланка між дошкільною і початковою освітою, яка асоціює спеціальну (засвоєння знань, умінь і навичок) і загальну (готовність дітей до навчання у школі) підготовку з усіма її компонентами (мотиваційний, вольовий, розумовий, комуніка­тив­ний, мовленнєвий, фізичний), яка відбувається на позитивному, емоцій­ному тлі взаємовідносин педагога і дітей з орієнтацією на особистісно-діяльнісний і комунікативний підходи, які повинні зберегтись і в першому класі (А. Богуш).

  62. Перспективність (за М. Львовим) – обізнаність педагогів до­шкільної ланки освіти з програмами і технологіями навчання та вихо­ва­ння учнів початкової школи; "погляд знизу вгору".

  63. Поетично-емоційна компетенція – здатність дітей виразно читати вірші, здійснювати елементарний художній аналіз віршів (знахо­дити повтори голосних і приголосних звуків, римовані рядки, добирати ри­мо­вані слова тощо).

  64. Полілог – це проблемна, не репродуктивна бесіда, у процесі обговорення якої здійснюється спільний пошук відповідей на проблемні питання.

  65. Полісемія – наявність у словах кількох лексичних значень.

  66. Предмет дослідження – міститься в межах об’єкта і є його частиною. Саме на П. спрямована основна увага автора-дослідника.

  67. Прийом командного змагання – це прийом лексичної роботи із дошкільниками, який полягає у виконанні певних лексичних завдань невеликими групками дітей – командами, з використанням елементів змагання.

  68. Розвивальне мовленнєве середовище – це середовище, в якому дитина привласнює мовленнєві цінності, позитивний мовленнєвий досвід, створюється атмосфера високої мовленнєвої культури.

  69. Розвиток – процес кількісних і якісних змін у становленні осо­бистості, її ціннісного ставлення до навколишнього світу та самої себе.

  70. Середовище розвивальне – єдність соціальних і предметних засобів збагачення різноманітної діяльності дитини.

  71. Синергетика – нелінійне мислення, здатне сприймати істинну реальність нескінченної змінності світу.

  72. Синтаксис – досліджує засоби і правила побудови речень і словосполучень.

  73. Словник – сукупність слів, які використовуються в чиїй-небудь мові.

  74. Словник-мінімум – обов’язковий словниковий набір за темами для різних вікових груп для систематичної і планомірної лексичної ро­боти з дошкільниками.

  75. Словотворення – активний процес неусвідомленого створення нових слів і граматичних форм на основі чуття рідної мови.

  76. Спадкоємність – це успадкування школою діяльнісного й комунікативного аспектів життя дитини в дошкільному віці.

  77. Творчі вправи – самостійні вправи дітей на основі раніше засвоєних способів діяльності.

  78. Творчість – притаманна лише людині діяльність, що породжує якісно нове, відмінне, неповторне, оригінальне, унікальне.

  79. Театрально-ігрова компетенція це наявність у дітей умінь і навичок самостійно розігрувати зміст знайомих художніх творів у театра­лізованих іграх, іграх-драматизаціях, іграх за сюжетами літературних творів, інсценувати твори в театральних виставах.

  80. Театрально-мовленнєва діяльність – це вид художньо-мов­леннєвої діяльності дошкільників, пов’язаний з відтворенням засобами театрального мистецтва художніх образів.

  81. Тлумачний словник для дітей – пояснення лексичного зна­чення слів у словнику, підібраного до певної, доступної дітям, лексики.

  82. Художній аналіз – методичний прийом, який використовується в процесі ознайомлення дітей з художнім словом для розуміння лек­сичного значення складних виразів (прислів’я, приказки, фразеологічні зво­роти тощо).

  83. Художньо-мовленнєва діяльність – це специфічний вид діяльності, пов’язаний зі сприйманням, розумінням і відтворенням дітьми змісту художніх творів у різних видах ігор і театралізованих дійств; це продуктивно-естетична діяльність (музична, образотворча, конструк­тивна), що супроводжується образним мовленням та у процесі якої використовуються різні жанри художнього слова.

  84. Цілісна картина світу – уявлення про навколишнє середовище та внутрішнє, душевне життя (власне та інших людей).

  85. Якісне засвоєння лексики – завдання словникової роботи, що виявляється в поглибленому розумінні значення й смислових відтінків слів і словосполучень, подальшому оволодінні узагальненням, яке в них виражене.


ДОДАТКИ
Додаток А
1. Опис навчальної дисципліни


Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

ДП, ДІ

заочна форма навчання

Кількість кредитів – ECTS: 4/6


Галузь знань –

0101 "Педагогічна освіта"

(шифр і назва)



Нормативна


Напрям підготовки

6.010101 "Дошкільна освіта (шифр і назва)



Модулів – 1/1

Спеціальність

(професійне спрямування):

6.010101 "Дошкільна освіта"


Рік підготовки:

Змістових модулів – 5/5

3-й

3-й

Індивідуальне науково-дослідне завдання

Семестр

Загальна кількість годин – 144/180

5, 6-й

5, 6-й

Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 2

самостійної роботи студента – 2,5


Освітньо-кваліфікаційний рівень:

бакалавр


20 год

10 год

2 конс.


Практичні, семінарські

32 год

14 год

Лабораторні

18 год

14 год

Самостійна робота

60 год

140 год

Індивідуальні завдання: 14 год/0 год

Вид контролю: екзамен

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної та індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання – 70/60/14;

для заочної форми навчання – 40/140/–.


Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета навчальної дисципліни – психолого-педагогічна і методична підготовка майбутніх фахівців до професійно-мовленнєвої діяльності в системі національної дошкільної освіти.

Завдання. Ознайомити студентів з:

  • теоретичними основами дошкільної лінгводидактики;

  • закономірностями та принципами розвитку мовлення і навчання дітей рідної мови на різних вікових етапах;

  • метою, завданнями, змістом, засобами, формами, методами і прийомами розвитку мовлення дітей;

  • основними напрямками розвитку мовлення дітей раннього та до­шкільного віку;

  • методикою розвитку зв’язного мовлення та організацією худож­ньо-мовленнєвої діяльності дітей;

  • теоретичними засадами підготовки дітей до навчання елементів грамоти;

  • сучасними законодавчими і нормативними документами з до­шкільної і мовної освіти, експериментальними дослідженнями, знахід­ка­ми, інноваційними методичними технологіями розвитку мовлення дітей;

  • визначити ефективні шляхи та засоби розвитку мовлення дітей.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

  • науково-теоретичні основи курсу;

  • Базовий компонент дошкільної освіти, нормативні програми, базисні характеристики мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку;

  • сучасні методичні технології розвитку мовлення й навчання дітей рідної мови;

  • закономірності та принципи розвитку мовлення і навчання дітей рідної мови на різних вікових етапах;

  • основні напрямки розвитку мовлення дітей раннього та до­шкільного віку;

уміти:

  • діагностувати рівні засвоєння дітьми рідної мови, сформованості діяльності мовленнєвого спілкування;

  • прогнозувати навчально-виховні процеси і планувати різні види роботи з розвитку мовлення й навчання дітей мови;

  • створювати сприятливу комунікативну атмосферу для станов­лення мовленнєвої особистості, оптимальний рівень мовленнєвого се­редовища для дітей різних вікових груп;

  • формувати у дітей мовленнєві навички, досвід мовленнєвої взає­модії з дорослими й однолітками; зв’язне монологічне мовлення;

  • оптимізувати процес мовленнєвого самовираження дошкільників різної статі;

  • виховувати у дітей шанобливе ставлення до рідної мови, куль­туру мовленнєвого спілкування;

  • здійснювати професійне мовленнєве спілкування з дітьми на за­садах гуманізації і демократизації виховної взаємодії з дітьми, осо­бистісно орієнтованого підходу.



2. Програма навчальної дисципліни
Змістовий модуль 1
Теоретико-методологічні засади дошкільної лінгводидактики
Тема 1. Теоретичні основи дошкільної лінгводидактики

Дошкільна лінгводидактика як наука (А. Богуш, С. Гончаренко, Н. Шанський). Об’єкт, предмет, завдання дошкільної лінгводидактики. Завдання з курсу дошкільної лінгводидактики у фаховій підготовці май­бутніх вихованців.

Методологічні засади лінгводидактики. Мова як суспільне явище, су­спільний характер походження мови, мова як засіб спілкування, взає­мо­зв’язок мови й мислення, слово і поняття; мова та історія: мова і поезія, роль чуттєвого досвіду в розвитку мовлення, практика – критерій істини.

Природничі засади лінгводидактики. Вчення І. Павлова про дві сиг­нальні системи; О. Іванова-Смоленського, М. Красногорського, М. Коль­цової щодо становлення другої сигнальної системи в дітей; будова центральної й периферичної частини мовного апарату. Врахування вчення фізіологів у методиці розвитку мовлення дітей.

Вчення психологів про мовлення, мовленнєву діяльність. Зарубіжні психологи (Ж. Піаже, В. Штерн, Карл і Шарлотта Бюллер та ін.) та їхні пра­ці в галузі становлення і розвитку мовлення дітей. Теорія егоцентричного мовлення Л. С Виготського, Ж. Піаже. Критичні зауваження та експе­ри­ментальні дослідження в розвитку егоцентричного та соціалізованого мовлення. Усвідомлення дітьми дошкільного віку звукового та слов­никового складу мовлення (Д. Ельконін, О. Лурія, С. Карпова, Р. Лєвіна, Л. Журова, Н. Швачкін, О. Шахнарович). Психологічна природа мовлення (Л. Виготський, С. Рубінштейн, Н. Жинкін, О. Леонтьєв).

Психологічні аспекти мовлення у працях українських вчених (Б. Баєв, Г. Костюк, О. Синиця, В. Семиченко та ін.). Психолінгвістика про розвиток мовлення дітей (О. Леонтьєв, І. Зимня, О. Шахнарович).

Лінгвістика – теоретичне підґрунтя дошкільної лінгводидактики. Функ­ції мови і мовлення: комунікативна, номінативна, експресивна, гно­сеологічна та ін. Текст як основне лінгвістичне поняття лінгво­дидак­тики; ознаки тексту; засоби зв’язку в тексті. Стилі мовлення. Норма­тив­ність у культурі мовлення.

Педагогіка як база лінгводидактики. Використання категорій педа­го­гіки (навчання, розвиток, формування, принципи, методи, прийоми, фор­ми, фактори, умови, виховання) в методиці навчання дітей рідної мови.

Методи наукового дослідження в методиці: спостереження, бесіда, психолого-педагогічний експеримент, діагностичні методики.

Ключові поняття: лінгводидактика, методологія, мова, мовлення, мовленнєва діяльність, лінгвістика, функції мови і мовлення, психолінг­вістика.
Тема 2. Навчально-мовленнєва діяльність дітей

дошкільного віку

Пізнавальна діяльність дітей. Мовленнєва діяльність, її характе­ристика (Л. Виготський, С. Рубінштейн, І. Зимня, О. Леонтьєв). Навчаль­но-мовленнєва діяльність дітей, її специфіка на етапі дошкільного дитин­ства. Взаємозв’язок пізнавальної і навчально-мовленнєвої діяльності дітей. Структура навчально-мовленнєвої діяльності. Мовленнєві вміння і навички. Мовленнєві ситуації. Мовленнєва активність. Мовна і мовле­ннєва компетенції, їх види і характеристика.



Ключові поняття: навчально-мовленнєва діяльність, пізнавальна діяльність, мовленнєва діяльність, мовленнєві вміння і навички, мовле­ннєві ситуації, мовленнєва активність, мовна і мовленнєва компетенція.
Тема 3. Мовленнєве спілкування як діяльність

Сутність мовленнєвого спілкування (О. Леонтьєв, М. Лісіна, Т. Піро­женко та ін.). Педагогічне спілкування як фактор становлення особис­то­сті дитини і розвитку мовлення. Види спілкування як провідної діяльності на різних етапах дошкільного дитинства. Форми спілкування дитини з до­рос­лими та однолітками (М. Лісіна, Д. Ельконін). Комунікативна спрямо­ваність навчання дітей рідної мови. Мовленнєве висловлювання як одиниця комунікації (О. Леонтьєв). Комунікативно-мовленнєві вміння і навички. Мовленнєвий етикет дошкільника. Сучасні дослідження. Куль­тура мов­леннєвого спілкування дітей. Комунікативна компетенція випус­к­ника до­шкільного закладу освіти.



Ключові поняття: спілкування, комунікація, мовленнєве вислов­лювання, комунікативно-мовленнєві вміння і навички, мовленнєвий ети­кет, комунікативна компетенція.
Тема 4. Закономірності та принципи розвитку мовлення

і навчання дітей рідної мови

Мовленнєве середовище, розвивальний потенціал мовленнєвого середовища. Мовлення дорослих (батьків, вихователів) та його вплив на мовлення дітей. Мовлення однолітків та старших за віком дітей і його вплив на мовлення дітей.

Закономірності розвитку мовлення дітей (Л. Федоренко): управління м’язами мовного апарату, засвоєння лексичних і граматичних знань, виразності мовлення, чуття мови, координація в розвитку усного і пи­семного мовлення.

Принципи засвоєння і навчання дітей рідної мови. Врахування за­гальнодидактичних принципів навчання: принцип виховного навчання, єдності навчання з життям, теорії з практикою, усвідомленість, послі­довність, систематичність, науковість, наочність, творча активність, до­ступність, міцність засвоєння знань, урахування індивідуальних особ­ли­востей дітей.

Методичні принципи навчання. Загальні принципи: принцип уваги до матерії мови, розуміння мовних значень, оцінки виразності мовлення, розвитку чуття мови, випереджального розвитку усного мовлення, посту­пового прискорення темпів збагачення мовлення.

Часткові методичні принципи: комунікативна спрямованість навча­ння, навчання мовлення як діяльність, активна мовленнєва практика, організація спостережень над мовним матеріалом, комплексний підхід до розвитку всіх аспектів мови, мотивація мовної діяльності, вплив ху­дож­ньої літератури на мовний розвиток дітей (А. Богуш, В. Скалкін).



Ключові поняття: мовленнєве середовище, розвивальний потен­ціал, закономірності розвитку мовлення, принципи навчання.
Тема 5. Мета, завдання, зміст, засоби, форми, методи

і прийоми розвитку мовлення дітей

Мета і завдання дошкільних закладів з розвитку мовлення і на­вчання дітей рідної мови. Формування мовленнєвої особистості – мета сучасної лінгводидактики на етапі дошкільного дитинства. Структурні компоненти змісту процесу формування мовлення дошкільнят: мовле­ннєва компетенція як одна з ключових базисних характеристик особис­тості; мовленнєвий розвиток (формування мовленнєвих умінь і навичок, що забезпечують функціонування мовлення); навчання мови (обсяг елементарних знань про мову і мовлення, що формуються на основі розвитку мовного чуття і водночас зумовлюють цей розвиток); мов­ле­ннєве виховання, мета якого – виховання мовленнєвої культури особис­тості. Напрями роботи з розвитку мовлення: структурний, функціо­наль­ний, когнітивний. Завдання розвитку мовлення дошкільнят: виховання звукової культури мовлення; розвиток словника; формування грама­тичної правильності мовлення; розвиток зв’язного мовлення; формува­ння еле­ментарного усвідомлення явищ мови і мовлення.

Змістова характеристика видів мовленнєвої компетенції дошкіль­ника. Базовий компонент дошкільної освіти – мінімально необхідний і водночас достатній для нормального функціонування дитини у довкіллі рівень знань, умінь і навичок, рівень обізнаності, або ступінь компе­тент­ності. Базисний компонент мовленнєвого розвитку випускника дошкіль­ного закладу в навчально-мовленнєвій та художньо-мовленнєвій діяль­ності. Опанування дошкільником лексичного багатства української мови (у межах вікових можливостей) через розвиток умінь розуміти та вживати слова для позначення назв, особливостей та дій, пов’язаних зі сферами життєдіяльності.

Засоби розвитку мовлення: організація спілкування у різних на­прямах діяльності – гра, праця, сприймання різних видів образотворчого мистецтва; довкілля, природа, ознайомлення дітей з художньою літе­ратурою, використання технічних засобів; мовлення вихователя як засіб впливу на мовлення дітей. Значення мовлення вихователя й вимоги до нього: змістовність, точність, логічність, доступність, багатство словника, чиста звуковимова, виразність, образність, відповідність нормам літе­ра­турної вимови.

Форми роботи з розвитку мовлення в дошкільному закладі: про­цес життєдіяльності; організовані заняття. Основний життєвий контекст, у якому відбувається становлення мовленнєвої особистості, – життє­ді­яльність дитини. Особистісно орієнтований підхід до мовленнєвого роз­витку дитини.

Категоріальні, змістові та структурні характеристики сучасного за­ня­ття. Види занять за спрямованістю: односпрямовані – предметне, різно­спрямовані – інтегроване, комплексне; за дидактичними цілями: заняття з формування нових знань; заняття із закріплення раніше засво­єних знань; контрольно-оцінні заняття. Роль інтегрованого заняття у фор­муванні в дошкільників системного знання, позитивно-емоційного ставлення до процесу пізнання. Типи занять за способом організації дітей: групове (фронтальне), підгрупове, індивідуальне.

Міні-заняття – ефективна форма роботи з розвитку мовлення до­шкільників. Зміст міні-занять, завдання та основні вимоги.

Специфіка занять з рідної мови у різновікових групах.



Методи й прийоми розвитку та навчання рідної мови в до­шкіль­ному закладі. Загальне поняття про методи й прийоми. Наочні методи навчання, їх характеристика. Взаємозв’язок слова і наочності; словесні методи навчання, їх характеристика. Практичні методи навчання, їх характеристика. Взаємозв’язок і взаємозалежність методів навчання.

Прийоми навчання дітей рідної мови: наочні, словесні, ігрові. Мов­ле­ннєвий зразок вихователя й вимоги до нього. Запитання вихователя й вимоги до них, вимоги до відповідей дітей.

Умови успішного розвитку мовлення дітей дошкільного віку в ди­тячих установах: гігієнічні; правильне мовлення навколишніх людей; зміс­тов­ність дитячого життя; забезпечення мовленнєвої практики; наявність посібників із розвитку мовлення. Безпосереднє сприймання предметів і явищ – основа для свідомого засвоєння слів.

Ключові поняття: засоби, форми, методи, прийоми, мовлення ви­хователя, інтегровані, комплексні заняття, міні-заняття, життєдіяльність дитини, мовленнєва особистість.
Тема 6. історичний огляд становлення і розвитку дошкільної лінгводидактики

Становлення і розвиток дошкільної лінгводидактики в Україні в ХІХ та першій половині ХХ ст. Софія Русова – фундатор методики навчання дітей рідного мовлення в українському дитячому садку. Концепція мовної освіти дітей дошкільного віку в Україні: єдність біологічного і соціального в мовленнєвому розвитку дітей: співвідношення діалектного і літера­турного мовлення; форми і методи навчання дітей рідної мови.

І. Срезнєвський та його книги "Запорізька старовина" , "Про вивче­ння рідної мови взагалі й особливо в дитячому віці". Правила розвитку мовлення.

Вчення К. Ушинського про рідну мову. Стаття і книга "Рідне слово". Лінгводидактична концепція К. Ушинського.

Рідномовні обов’язки Івана Огієнка. Праця "Наука про рідномовні обов’язки". О. Ольжич: національне виховання українського довкілля. Статті "Українське дошкілля", "Дошкілля".

Лінгводидактична концепція В. Сухомлинського. Праці і статті "Сер­це віддаю дітям", "Слово рідної мови", "Рідне слово", "Слово про слово" та ін. Шляхи виховання любові до рідного слова у дітей на етапі до­шкільного дитинства.

Сучасні дослідження з проблеми дошкільної лінгводидактики в Україні: розвиток мовлення у дітей раннього віку (А. Богуш, Г. Лоза, Т. Нау­менко та ін.), розвиток зв’язного мовлення (В. Захарченко, А. Зро­жевська, С. Ласунова, О. Лещенко, Н. Луцан, Н. Малиновська, Н. Орла­нова, Т. Постоян, Л. Фесенко, Г. Чулкова та ін.); виховання звукової культури мовлення та його виразності (О. Аматьєва, В. Борова, О. Жиль­цова, О. Трифонова та ін.); формування граматичної правильності мовлення (А. Богуш, Л. Калмикова, Н. Лопатинська, Н. Маковецька, Г. Ні­колайчук, Т. Сорочан та ін.); словесна творчість і образне мов­лення (Н. Гавриш, Л. Кулибчук, Ю. Руденко та ін.); лексична робота з дітьми дошкільного віку (А. Іваненко, В. Коник, Н. Кирста, І. Луценко, І. Не­пом­няща, Н. Савельєва та ін.); становлення і розвиток української до­шкільної лінгводидактики (А. Богуш, Н. Малиновська, Т. Садова та ін.).

Витоки дошкільної лінгводидактики у працях зарубіжних учених (Я. Комен­ський, Ж-Ж. Руссо, Г. Песталоцці, Дж. Локк, М. Монтессорі, Ф. Фре­бель) та в Росії (В. Одоєвський, А. Симонович, Л. Шлегер, Є. Ти­хеєва, Є. Фльоріна). Сучасні дослідження з проблеми дошкільної лінгво­дидактики в Росії (М. Алексє­єва, А. Арушанова, А. Бородич, Л. Во­рошніна, В. Гербова, Е. Короткова, Г. Ляміна, Ф. Сохін, О. Ушакова, Н. Старжинська, С. Чемортан, Т. Юртайкіна та ін.).



Ключові поняття: лінгводидактична концепція, спадщина, рідно­мовні обов’язки, предметові і речові лекції, материнська школа, наукові доробки, мовний інстинкт.

Змістовий модуль 2
основні напрямки розвитку мовлення дітей раннього

та дошкільного віку
Тема 1. Становлення і розвиток мовлення дітей раннього ві­ку

Значення мови в розвитку мови дітей раннього віку. Необхідність цілеспрямованого керівництва розвитком мовлення дітей з боку до­рос­лих. Періоди розвитку мовлення дітей раннього віку: підготовчий (1 мі­сяць – 1,5–2 роки), період активного мовленнєвого розвитку (1,5–2 роки – 3 ро­ки).



Перший рік життя. Етапи розвитку мовлення дітей. Особливості домовленнєвого періоду. Розвиток голосових реакцій (гукання, гуління, трелі, белькіт), наслідування звуків і слів. Розвиток розуміння мовлення оточення, поява перших усвідомлених слів. Базисна характеристика розвитку мовлення дітей. Зміст і завдання розвитку мовлення дітей першого року життя. Шляхи розвитку мовлення дітей першої групи ра­ннього віку: розвиток домовних проявів і наслідування звуків. Розвиток розуміння мовлення. Навчання дітей вимови перших усвідомлених слів. Методика проведення ігор-занять з розвитку мовлення. Прийоми орга­нізації індивідуальних і групових ігор-занять. Використання картинки й художньої літератури в роботі з дітьми першого року життя.

Другий рік життя. Характеристика мовлення дітей другого року життя. Розвиток розуміння мовлення, фонематичного слуху, активного мовлення дітей. Специфіка засвоєння дітьми слів, темпи збагачення словника. Оволодіння граматичними елементами мови. Базисна харак­теристика розвитку мовлення дітей. Зміст і завдання розвитку мовлення дітей на другому році життя. Методика проведення занять з дітьми другого року життя, їх види й характеристика. Структура заняття. Вико­ристання на заняттях різноманітних прийомів навчання: показ з нази­ванням, показ предметів у дії, зразок мовлення вихователя, повторення слів і речень, запитання, відшукування й впізнавання предметів, емо­ційно-ігрові прийоми. Використання картинок, показ інсценівок, читання й розповідання дітям (оповідання, казки, потішки, вірші). Розвиток мов­ле­ння дітей другого року життя у процесі спілкування в повсякденному житті. Організація спілкування з дітьми старшого дошкільного віку.

Третій рік життя. Характеристика мовлення дітей третього року життя: розвиток мовлення, словниковий запас. Звукова й граматична пра­вильність мовлення, діалогічне мовлення, особливості засвоєння речень. Спілкування як важлива умова розвитку активного мовлення дітей. Розмова вихователя з дітьми в повсякденному спілкуванні як метод розвитку діалогічного мовлення. Базисна характеристика розвитку мовлення дітей. Зміст і завдання розвитку мовлення дітей третього року життя. Методика розвитку мовлення дітей третього року життя. Види занять, їх кількість, специфіка проведення. Методи й прийоми розвитку мовлення на третьому році життя: спостереження, цільові прогулянки, розглядання предметів і бесіда про них, розмови вихователя з дітьми. Розповіді вихователя. Доручення мовного характеру, дидактичні ігри, бесіди-розповіді, бесіди за картинками, показ інсценівки, театрів, діафіль­мів, читання й розповідання казок, оповідань, віршів, потішок. Розвиток мовлення в процесі життєдіяльності.

Ключові поняття: домовленнєвий період, мовленнєвий період, голосові реакції (крик, гукання, гуління, трелі, белькіт), розуміння мовле­ння, усвідомлені слова, ситуативне мовлення.
Тема 2. Розвиток мовлення дітей дошкільного віку

  1. Специфічні особливості мовлення дітей молодшого дошкільного віку: домінуючий тип мовлення, загальна пом’якшеність мовлення, не­стійкість вимови, надзвичайна мовленнєва активність, словотворчість, допитливість (чомучки); провідний вид спілкування як діяльності (А. Ар­кін, М. Лісіна, Д. Ельконін); ситуативність мовлення, співвід­ноше­ння ситуативного і контекстного мовлення (З. Істоміна, Г. Леушина); спів­відношення соціалізованого та егоцентричного мовлення; специфіка засвоєння словника і граматичної правильності мовлення; поява нових типів зв’язного мовлення; функції і форми мовлення. Інтелектуально-психологічні особливості дітей різної статі (Я. Коломинський, І. Кон, В. Мухіна, І. Морозова, Т. Титаренко та ін.). Статеві відмінності мовлення хлопчиків і дівчаток. Базисні характеристики мовлення дітей 3–5 років.

Характеристика мовлення дітей старшого дошкільного віку. До­сягнення в розвитку мовлення дітей цього віку: завершення процесу фонематичного сприймання; позитивні зміни у розвитку словника; удос­коналення граматичної правильності мовлення; поява нових форм моно­логічного та діалогічного мовлення. Провідний вид спілкування. Функції і форми мовлення.

Періодизація мовленнєвого розвитку дітей (А. Маркова, Т. Піро­жен­ко, Д. Ельконін). Базисна характеристика мовлення випускника дошкіль­ного закладу освіти.



Ключові поняття: мовленнєва активність, словотворчість, ситуа­тивність мовлення, соціалізоване, егоцентричне мовлення; функції і форми мовлення.
Тема 3. Методика виховання звукової культури мовлення

Закономірності засвоєння звука дитиною. Стадія крику й белькоту. Дискусійні погляди на час появи й функції белькоту. Значення домовних проявів у становленні звукової культури мовлення. Особливості за­своєння дітьми фонем. Періоди засвоєння дітьми фонем. Роль слухового й мовно-рухового аналізаторів у засвоєнні дітьми звуків (В. Бельтюков, О. Гвоздєв, Н. Швачкін).

Сприймання звуків на слух і їх артикуляція. Усвідомлення звукового аспекту рідного мовлення. Дослідження вчених (О. Гвоздєв, С. Берн­штейн, В. Бельтюков, Н. Швачкін, Д. Ельконін, Л. Журова та ін.) за­сво­є­ння дітьми звукового аспекту мовлення. Поняття "фонема", "звук", "звукова культура мовлення": фонетична й орфоепічна правильність мовлення, дикція, мовне дихання, фонематичний і мовний слух, темп мовлення, сила голосу, інтонаційна виразність. Характеристика компо­нентів зву­кової культури мовлення.

Передумови виховання звукової культури мовлення: розвиток слу­хового й мовленнєво-рухового аналізаторів, фонематичного слуху, гігієна нервової системи, охорона органів слуху, мовлення, носоглотки; пра­вильне мовлення оточення, активна мовленнєва практика, наяв­ність дидактичного матеріалу, спільна робота дошкільного закладу й сім’ї.

Особливості звуковимови дітей різних вікових груп. Завдання й зміст виховання звукової культури мовлення. Прийоми індивідуальної перевірки звуковимови дітей. Система роботи щодо виховання звукової культури мовлення: розвиток слухової уваги, фонематичного слуху, мовного дихання, дикції, сили голосу, інтонації. Фронтальна та інди­відуальна робота з дітьми.

Методи і прийоми виховання звукової культури мовлення дітей. Дидактичні ігри й вправи для виховання звукової культури мовлення. Обладнання та дидактичні матеріали. Місце малих жанрів фольклору в закріпленні правильної звуковимови (О. Трифонова).



Ключові поняття: фонема, звук, мовно-руховий, слуховий аналі­затори; звукова культура мовлення, орфоепічна правильність, фоне­матичний слух, мовленнєвий апарат, артикуляція звуків, темп мовлення, сила голосу, інтонаційна виразність.
Тема 4. Методика словникової роботи в дошкільному закладі

Закономірності засвоєння слова дитиною. Перші слова, їх спе­ци­фіка й особливості. Етапи оволодіння словами. Критика теорії "відкриття" В. Штерна та Ш. Бюллера. Оволодіння значенням слова. Лексичне зна­чення слів. Ступені узагальнення слів за значенням (М. Кольцова), засвоєння дітьми прямого й переносного значення слів.

Завдання й зміст словникової роботи в різних вікових групах до­шкільного закладу. Добір слів для засвоєння дітьми. Словник-мінімум, тематичні словники.

Ускладнення вимог програми до словника дітей у різних вікових групах: розширення словника на основі ознайомлення дітей з новими пред­метами, явищами навколишнього життя; введення нових слів у про­це­сі поглиблення знань дітей про предмети, явища та їх відношення, якості, властивості; введення антонімів, синонімів, порівнянь; розвиток словника у процесі узагальнення уявлень про предмети та явища; вве­дення слів, що означають елементарні поняття (видові, родові) (В. Ло­гі­но­ва). Ос­новні завдання розвитку лексики: збагачення кількісного складу лексики; якісне засвоєння лексики; активізація словника; їх взає­мо­зв’я­зок.

Принципи словникової роботи: єдності розвитку словника з розвит­ком сприймання, мислення; взаємозв’язку слова і попереднього уявле­ння про нього; взаємозв’язку усіх завдань словникової роботи.

Характеристика методів і прийомів словникової роботи.

Поетична та усна народна творчість у словниковій роботі з дітьми; методика використання загадок і прислів’їв у роботі з дітьми. Народні та дидактичні ігри й дидактичні вправи, їх види, зміст і методика проведення в різних вікових групах. Настільно-друковані ігри, народні хороводні ігри та їх місце у словниковій роботі (Н. Луцан).

Специфіка занять зі словникової роботи, їх види й методика про­ведення: ознайомлення з якостями та властивостями предметів, заняття на формування понять, узагальнень і класифікацію, методика їх про­ве­дення (І. Непомняща, В. Логінова, О. Ушакова).

Розвиток словника в процесі життєдіяльності дитини. Робота над словником на заняттях з усіх розділів програми виховання і розвитку.

Ключові поняття: лексика, активний, пасивний словник; антоніми, синоніми, порівняння, видові, родові поняття; збагачення, уточнення, акти­візація; усна народна творчість, процес життєдіяльності.
Тема 5. Методика формування граматичної правильності мовлення

Загальне поняття про граматичну будову мови: граматика, мор­фологія, синтаксис, словотвір; граматичні і лексичні значення; грама­тична категорія; граматична правильність мовлення. Значення засвоєння граматичної будови мови для мовленнєвого розвитку дітей та підготовки їх до школи.

Становлення граматичної будови мови у дітей. О. Гвоздєв про періоди становлення граматичної будови мовлення дітей раннього віку. Пасивне та активне засвоєння граматичної будови мови (Д. Ніколенко).

Особливості засвоєння граматичної будови мови дітьми до­шкіль­ного віку. Оволодіння відмінковими формами, вживання дієслівних префіксів, поетапне засвоєння словотвірних моделей (О. Гвоздєв, А. За­харова, Н. Лопатинська). Особливості засвоєння синтаксису (О. Гвоздєв, К. Крутій, Т. Сорочан, М. Феофанов, В. Ядешко).

Типові граматичні помилки в мовленні дітей та їх причини (А. Ару­шанова, А. Богуш, К. Крутій, Н. Лопатинська, Н. Маковецька, Г. Ніко­лайчук, С. Цейтлін та ін.). Словотвірні, морфологічні та синтаксичні помилки. Три стадії засвоєння граматичних відношень (Ф. Сохін).

Дитяче словотворення, його характеристика, види, типи, причини цього явища (Ф. Сохін, Т. Ушакова, О. Шахнарович, В. Родзіховська, К. Чуковський, С. Цейтлін, А. Арушанова, О. Гвоздєв та ін.). Книга К. Чу­ковського "Від 2 до 5". Словесна творчість, її характеристика (Н. Гав­риш).

Шляхи формування граматичної правильності мовлення у дітей: перевірка дитячого мовлення та запобігання помилкам; виправлення по­милок; наявність правильного зразка для наслідування; розвиток слу­хової уваги; спільна робота дитячого садка і сім’ї (А. Богуш).

Методи формування граматично правильного мовлення у дітей: ди­дактичні ігри та вправи; розповіді на слово, в якому діти припускаються помилки; розповідання за картинками; переказування художніх опові­дань; читання віршів; складання дітьми розповідей на групу слів та на те­му, запропоновану вихователем (А. Богуш).

Дидактичні ігри, вправи, мовленнєві ситуації, казки, їх місце у фор­муванні граматичної будови мови (К. Крутій, Й. Маковецька, Н. Лопа­тинська, Г. Ніколайчук). Спеціальні заняття з формування граматичної пра­вильності мовлення, методика їх проведення; ознайомлення дітей з ре­ченням, словом, складом (К. Крутій, Т. Сорочан).

Формування граматичної правильності мовлення у процесі режим­них моментів та на заняттях з інших розділів програм.



Ключові поняття: граматична будова мови, граматика, мор­фо­логія, синтаксис, словотвір; граматичні і лексичні значення; граматична категорія; граматична правильність мовлення; словотворення, рече­ння, слово, склад, образне мовлення.
Тема 6. Методика розвитку виразності та образності мовле­ння

Поняття виразності мовлення; співвідношення понять "експре­сив­не" і "виразне мовлення", компоненти виразного мовлення. Мовні та по­замовні (паралінгвістичні, екстралінгвістичні) засоби вираз­ності мовле­ння, їх характеристика. Специфіка засвоєння виразного мов­лення дітьми на етапі дошкільного дитинства (О. Аматьєва, Н. Кар­пинська та ін.). Методика виховання виразного мовлення у дітей в різних вікових групах.

Образне мовлення, його характеристика (Н. Гавриш, Л. Кулибчук, Ю. Руденко). Методика розвитку образного мовлення у дітей.

Ключові поняття: виразне мовлення, образне мовлення, засоби виразності, епітети, метафори, порівняння; лексичний, граматичний, фо­нетичний аспекти образності мовлення.

Змістовий модуль 3
Методика розвитку зв’язного мовлення та організація

художньо-мовленнєвої діяльності дітей
Тема 1. Поняття зв’язного мовлення і розвиток мовних функцій у дітей

Поняття зв’язного мовлення і розвиток мовних функцій у дітей (С. Ру­бінштейн, А. Богуш, Л. Виготський, М. Жинкін, І. Зимня, О. Ле­онтьєв). Текст – результат зв’язного мовлення (Н. Головань, Л. Варза­цька, В. Мельничайко, М. Пентилюк). Дискурс як продукт усного мовле­ння (О. Мельничук). Види зв’язного мовлення (діалогічне, монологічне). Діалог, монолог. Ситуативне й контекстне мовлення. Особливості засво­єння дітьми дошкільного віку зв’язного мовлення. Сучасні дослідження проблеми розвитку зв’язного мовлення в Україні та зарубіжних країнах.



Ключові поняття: зв’язне мовлення, мовні та мовленнєві функції, текст, дискурс, діалогічне мовлення, монологічне мовлення, ситуативне, контекстне мовлення, пояснювальна, планувальна функції.
Тема 2. Методика розвитку діалогічного мовлення

Завдання й зміст розвитку діалогічного мовлення в дошкільному закладі. Розмова вихователя з дітьми в повсякденному спілкуванні – метод розвитку діалогічного мовлення. Вимоги до організації розмов, їх тематика й зміст у кожній віковій групі. Методика організації й про­ведення розмов з дітьми. Прийоми активізації мовлення мовчазних та сором’язливих дітей.

Бесіда – основний метод розвитку діалогічного мовлення (К. Ушин­ський, Є. Тихеєва, С. Русова). Види, зміст і тематика бесід. Значення бесід для розумового, морального та естетичного розвитку дітей. Ме­тодика проведення бесіди: підготовка вихователя й дітей до бесіди, добір наочного, дидактичного, ілюстративного матеріалу та технічних засобів навчання до бесіди (О. Радіна, Є. Фльоріна, А. Богуш, Є. Корот­кова). Структура бесіди. Методичні прийоми розвитку діалогічного мовлення дітей в ході бесіди. Види запитань вихователя, вимоги до запитань та відповідей дітей. Вимоги щодо керівництва розумовою й мовленнєвою активністю дітей під час бесіди (Є. Тихеєва). Сучасні дослідження.

Ключові поняття: діалогічне мовлення, повсякденне спілкування, активізація мовлення: бесіда, вступна, супроводжувальна, заключна бесіда; дидактичний, ілюстративний матеріал, методичні прийоми.

Тема 3. Методика навчання дітей монологічного мовлення

Зміст і завдання навчання дітей монологічного мовлення. Форми монологу: самостійна розповідь, переказ. Мовленнєві жанри: опис, пові­домлення, міркування. Характеристика методів і прийомів навчання дітей монологічного мовлення: спільне мовлення; інсценівка з іграшками; коментоване малювання; структурно-синтаксична схема; командний ме­тод; метод моделювання. Види розповідей, їх класифікація, послідов­ність введення різних видів розповідей, їх місце на заняттях з розвитку мовлення. Сучасні дослідження.

Навчання дітей розповідання за дидактичними картинами. Карти­на – один із головних атрибутів навчального процесу на етапі до­шкільного дитинства (К. Ушинський, М. Коніна, Е. Короткова, Л. Пеньєв­ська, Є. Михеєва, С. Русова та ін.). Особливості сприймання та розуміння дітьми змісту картин (Г. Люблінська, В. Мухіна, С. Рубінштейн, А. Біне, В. Штерн та ін.). Типові помилки щодо організації процесу сприймання дітьми картин. Прийоми навчання розповідання. Бесіда – вдалий прийом навчання розповідання. Вимоги до запитань вихователя. Модифікована методика сприймання зображеного на картині різними органами чуттів (І. Мурашківська). Зразок розповіді вихователя – провідний прийом на­вчання розповіді за картиною. Типові помилки під час керування розпо­віддю дітей (А. Богуш, Н. Гавриш).

Методика навчання описових розповідей за картиною. Сюжетні й творчі розповіді. Навчання дітей розповіді за серією картин. Місце розповідей за дидактичними картинами у структурі заняття з розвитку мовлення. Методика навчання дітей розповідання за картинами на різних вікових етапах. Сучасні дослідження.

Навчання дітей розповідання за іграшками. Види розповідей. Опи­сові розповіді, їх структура й прийоми навчання. Сюжетні розповіді за однією іграшкою та набором іграшок (за ігровою сюжетною обста­новкою). Добір іграшок, вимоги до них. Прийоми навчання розповідання за іграшками в різних вікових групах.

Методика навчання дітей переказу літературних творів. Суть пе­реказу, його значення для розвитку зв’язного мовлення, пам’яті, мис­лення (К. Ушинський, Л. Толстой, І. Волощук, О. Коненко, М. Стель­махович). Добір літературних творів для переказу, вимоги до них. Вимоги до дитячих переказів (усвідомленість, послідовність, точність, образність і граматична правильність мови, інтонаційна виразність, елементи твор­чої доробки). Способи організації переказу (повний переказ, переказ за частинами, колективний, інсценування за ролями, творчий переказ). Особливості навчання переказу в різних вікових групах (А. Бородич, Н. Малиновська).

Методика навчання дітей розповідей з власного досвіду. Значення цього виду розповідей для розвитку інтелектуальних та мовленнєвих здібностей дитини, вимоги до них. Тематика розповідей. Роль сенсор­ного досвіду в складанні розповідей. Методичні прийоми навчання розповідання з власного досвіду: зразок розповіді, план, вказівки. Методика навчання дітей складання листів. Добір матеріалу для змісту листа. Структура заняття й прийоми керівництва (М. Лаврик, Ф. Сохін, Є. Тихеєва).

Методика стимулювання словесної творчості та навчання дітей творчого розповідання. Мовленнєва творчість – один із найскладніших видів дитячої творчості, важливий засіб самовираження, самореалізації дитини (Н. Гавриш). Форми мовленнєво-творчої діяльності дошкільників (сюжетно-рольова гра-сюжетоскладання, діалоги; пізнавальна діяль­ність – міркування, пояснення, запитання; образотворча діяльність – ако­мпа­немент, коментування; спілкування – самопрезентація, фанта­зу­ва­ння; художньо-мовленнєва діяльність – складання віршів, казок; мовні ігри – дражнили, лічилки, заклички; вислів-міркування; вислів-про­по­зиція, вислів-задум; створення індивідуальної казки, оповідання; римовки; ко­лек­тивні етюди; загадки, лічилки, заклички). Способи організації мов­лен­нєво-творчої діяльності дітей (індивідуальний, груповий, колектив­ний).

Роль чуттєвого досвіду, розвиток самостійності й творчої уяви в ході розповідей. Види й тематика розповідей: складання розповідей за опорними словами, продовження початку розповіді (казки) вихователя, складання початку розповіді (казки вихователя, творчі розповіді на тему, розповіді про смішні епізоди, про одного героя, розповіді-мініатюри (етю­ди), самостійне складання казок, небувальщин, складання розповідей, аналогічних прочитаним. Методика проведення кожного з цих видів розповідей. Структурні компоненти заняття й методичні прийоми навча­ння творчого розповідання (Н. Орланова, Н. Виноградова, Є. Тихеєва, С. Ласунова, Т. Постоян).

Методика розвитку творчого мовлення у дітей. Використання сю­жетно-рольових, дидактичних ігор, вправ, мовних логічних задач у на­вчанні зв’язного мовлення. Їх види, зміст, місце на заняттях з розвитку мовлення та в повсякденному спілкуванні. Розповіді дітей вихователю, товаришам. Розвиток пояснювальної, планувальної функції мовлення на заняттях і в різних видах діяльності. Значення розвитку зв’язного мовле­ння у підготовці дітей до школи (Л. Виготський, В. Захарченко, Н. Ви­но­градова).



Ключові поняття: опис, повідомлення, міркування; сюжетні й творчі розповіді; точність, образність, граматична правильність, інто­на­ційна виразність мовлення; розповіді з власного досвіду; творче мовлення; мовленнєво-творча діяльність; пояснювальна, планувальна функції; дидактичні ігри, вправи, мовні логічні завдання.
Тема 4. Методика організації художньо-мовленнєвої діяль­ності в дошкільному закладі

Становлення і розвиток методики організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей (К. Ушинський, С. Русова, Є. Фльоріна, Н. Ветлугіна, Н. Карпинська, Н. Сакуліна та ін.). Дослідження художньо-мовленнєвої діяльності дітей українськими науковцями (Л. Артемова, О. Білан, А. Бо­гуш, Н. Водолага, Н. Гавриш та ін.). Змістова характеристика художньо-мовленнєвої діяльності. Жанри літературного мистецтва. Взаємозв’язок різних видів мистецтв. Функції художньої літератури. Форми організації художньо-мовленнєвої діяльності.

Методика ознайомлення дітей з малими фольклорними жанрами. Значення малих фольклорних жанрів для розвитку мовлення дошкіль­ників. Особливості сприймання й засвоєння дітьми творів усної народної творчості (А. Богуш, Н. Гавриш, Н. Лисенко, М. Стельмахович, О. Три­фонова та ін.). Відтворення дітьми текстів малих фольклорних жанрів на різних вікових етапах (Т. Алієва, Н. Гавриш). Дражнили, прозивалки – своєрідна форма самовираження (С. Бесикало, Ф. Борщевський, О. Но­віков). Лічилки – найпоширеніший спосіб розподілу ролей у грі (Т. Алієва, Г. Виноградов, Н. Гавриш).

Значення казки у вихованні дитини (В. Сухомлинський, І. Франко, О. Запорожець). Методика використання казок у різних вікових групах. Види занять з казкою. Уміння розповідати казку – важлива педагогічна вимога. Вимоги до читання та розповідання казок вихователем. Методи стимулювання проявів творчої уваги дітей. Проведення бесід за змістом казки.



Ключові поняття: художньо-мовленнєва діяльность; малі фольк­лорні жанри; усна народна творчість; прислів’я; приказки; загадки; ско­ромовки; дражнилки, прозивалки; лічилки.
Тема 5. Методика художнього читання та розповідання дітям

Значення художньої літератури для виховання особистості в до­шкільному дитинстві. Особливості сприймання і розуміння дітьми змісту художніх творів (А. Богуш, А. Бородич, Н. Ветлугіна, Л. Виготський, О. За­по­рожець, Н. Карпинська, Г. Костюк, Є. Лукина, Л. Славіна, Є. Фльоріна, Н. Циванюк та ін.). Процеси сприймання: слухання, уявлення, усвідом­лення прослуханого, розуміння. Роль сенсорного виховання у сприйнятті дітей художнього твору. Активне сприймання художніх творів дітьми (О. Запорожець). Можливості старших дошкільників щодо сприймання та осмислення літературних творів. Базові характеристики компетентності старшого дошкільника у світі художньої літератури.

Завдання й зміст педагогічної роботи роботи з ознайомлення дітей з художньою літературою. Принципи добору літературних творів для читання й розповідання дітям. Форми роботи з книгою в дитячому садку. Напрями роботи з художнім твором: ознайомлення з дитячою книгою; бесіда про письменника, ознайомлення з портретом пись­ме­нни­ка, окре­мими виданнями його творів; виставки творів українських пись­менників у куточку книги; літературні ранки, вечори, зустрічі з дитячими пись­мен­никами. Куточок книги: добір, періодичність, змінність, тема­тичність, зв’я­зок з іншими видами діяльності.

Методика читання дітям художніх творів. Підготовка вихователя до читання твору: добір твору, виразне читання, виділення важливих слів, добір ілюстрацій, наочності, технічних засобів навчання. Методичні прийоми під час читання художніх творів (коротка вступна бесіда, при­слів’я, приказки, загадки, показ ілюстрацій, предметів, картини, іграшок; ігрова ситуація, зацікавлення, заохочення та ін.). Прийоми активізації дітей на заняттях (уявний діалог дітей з літературним героєм; на­писання листа літературному герою; елементи драматизації; словесний малюнок; літературна вікторина та ін.). Особливості читання художніх творів у різних вікових групах. Методика роботи з художніми ілюст­ра­ціями (Н. Сакуліна, В. Єзикеєва, Т. Кондратович, А. Яковлічева, Г. Люб­лін­ська, Є. Тихеєва та ін.). Навчання дітей сприймання ілюстрацій (Г. Люблін­ська). Вимоги до розглядання ілюстрацій (Є. Тихеєва).

Види бесід після художнього читання. Методика проведення бесід на морально-етичні теми: підготовка вихователя й дітей, структура етич­ної бесіди, прийоми роботи. Колективні, групові та індивідуальні етичні бесіди. Тематика індивідуальних бесід. Типи запитань. Вимоги до за­питань та відповідей.

Методика ознайомлення дітей з поетичними творами. Значення поезії у вихованні дітей (К. Чуковський). Особливості сприймання і за­пам’ятовування дітьми поетичних творів (В. Бухвостова, Р. Жуковська, Н. Кирста, Л. Панкратова, Є. Тихеєва, Є. Фльоріна та ін.). Сприймання та художній аналіз поезії як важливі компоненти естетичного виховання й літературно-мовленнєвого розвитку дитини. Сучасний підхід (інди­ві­дуальний) до заучування дітьми віршів напам’ять (Н. Гавриш). Озна­йом­лення дітей з поетичними творами в різних вікових групах.



Ключові поняття: художній твір; художнє читання; сенсорне ви­ховання; сприймання художніх творів; куточок книги; художні ілюстрації; етична бесіда; поетичні твори; поетичне слово, естетичне виховання, прийоми активізації, літературно-мовленнєвий розвиток.

Тема 6. Драматизація та інсценування за змістом художніх творів

Види театралізованої діяльності (С. Русова, Л. Артемова, А. Богуш, Н. Водолага). Змістові компоненти театралізованої діяльності (пізна­вальний, ігровий, сценічний). Театралізована діяльність як ігри за сю­жетами літературних творів (Р. Жуковська, В. Захарченко, Ю. Косенко), як творчі рольові ігри (Т. Маркова). Гра-драматизація – самостійний вид театрально-ігрової діяльності дітей. Роль гри-драматизації в розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку (Н. Карпинська). Методика під­готовки, організації та проведення ігор-драматизацій у різних вікових гру­пах. Інсценізація літературних творів дітьми старшого дошкільного віку.

Види театрів: ляльковий, театр маріонеток, пальчиковий театр, театр на фланелеграфі, настільний, картонажний, театр іграшок, театр тіней, театр "живі картинки", книжка-театр (Г. Генов). Специфічні по­тенційні можливості кожного із видів театру щодо розвитку мовлення дітей. Методика їх використання в різних вікових групах.

Ключові поняття: театралізована діяльність; драматизація; інсце­нування; гра-драматизація; ляльковий театр, театр маріонеток, паль­чиковий театр, театр на фланелеграфі, настільний театр, картонажний театр, театр іграшок, театр тіней, театр "живі картинки", книжка-театр.

Змістовий модуль 4
Комунікативно-мовленнєвий розвиток

дитини дошкільнокого віку
Тема 1. Розвиток мовленнєвої особистості в дошкільному дитинстві

Формування мовленнєвої особистості – мета сучасної лінгво­дидак­тики на етапі дошкільного дитинства. Сутність понять "мовна осо­бистість" (К. Ажеж, С. Петков, Р. Будагов, А. Богуш, С. Єрмоленко, Л. Мацько, М. Яцимірська, Ю. Караулов, Н. Шумарова, О. Шахнарович, П. Зернецький, М. Вашуленко, С. Сухих, Ю. Степанов; "мовленнєва осо­бистість" (А. Гончаренко, Н. Гавриш, Т. Піроженко, Л. Калмикова, С. Ку­лачківська та ін.). Мовленнєва особистість – центральна фігура освітнього процесу в ДНЗ. Засоби (мовленнєві ситуації, вправи, сю­жетно-рольові ігри та ін.) і прийоми (захоплення, здивування, концент­рування уваги, врахування думки більшості дітей та ін.) формування мовленнєвої особистості.

Розвиток мовленнєвої особистості через освоєння життєво­смис­лових мовленнєвих конструктів (поетапна перебудова взаємодії педагога з дошкільниками на основі збільшення ролі мовленнєвої складової взагалі, пов’язаної з особистісним самовираженням зокрема; освоєнням дітьми життєвосмислових мовленнєвих конструктів у контексті їх творчої самореалізації; заохоченням і схваленням педагогом конструктивних форм мовленнєвого самовираження дошкільників; збагаченням особис­того досвіду дошкільника враженнями від ефекту "приємних" слів (А. Ані­щук). Організація вільної й самостійної діяльності дитини у спеціально орга­нізованому розвивальному середовищі. Адресна спрямованість мов­лення (наявність співрозмовника, партнера по спілкуванню).

Теоретичні засади створення розвивального мовленнєвого сере­довища (К. Менг, М. Монтессорі, К. Крутій, А. Гончаренко, Л. Калмикова, Л. Федоренко, М. Львов та ін.). Включення дитини в "інтеракційну (взає­модіючу) діяльність" – основне завдання щодо створення мовленнєвого середовища (К. Менг). Складові мовленнєвого розвивального середо­вища: природне довкілля; довкілля культури; людське довкілля (со­ціаль­не); середовище власного "Я". Особливості мовленнєвого розвивального середовища. Мовлення вихователя – один з основних чинників мов­леннєвого розвитку дітей (А. Гончаренко).



Ключові поняття: мовна особистість, мовленнєва особистість, жит­тєвосмислові мовленнєві конструкти, конструктивні форми мовле­ннє­во­го самовираження, особистий досвід, приємні слова, комуні­ка­тивно-мовленнєві здібності, мовленнєве розвивальне середовище; інтер­акцій­на діяльність; природне довкілля; довкілля культури; людське дов­кілля (соціальне); середовище власного "Я".
Тема 2. Методика формування мовленнєвого самовираження дошкільників

Психолого-педагогічні підходи до розв’язання проблеми мовле­ннє­вого самовираження особистості (К. Абульханова-Славська, Г. Абра­мо­ва, Р. Бернс, І. Бех, Л. Божович, В. Бойко, І. Надольний, А. Лосєв, І. Кон, О. Кочетов, О. Кононко, Р. Нємов, В. М’ясищев, О. Петровський, Д. Фельд­штейн, Л. Сохань, І. Єрмаков та ін.). Мовленнєве самовираження в особистісному вимірі (Т. Піроженко, І. Зимня). Особистісний рівень само­вираження: довільність мовлення (прагнення до розгорнення, логічності, зв’язності тексту; можливість довільного керування мовленням, його зміна відповідно до динаміки ситуації; характер тексту (за наочною си­туацією, із досвіду, творчий); особистісні якості, що виявляються в мовленнєвій комунікації (прояв самооцінки у спілкуванні з людьми; риси характеру, що забезпечують успішність взаємодії (дружелюбність, комунікабельність тощо); ціннісні орієнтації, пов’язані з людиною; широта і дієвість мотивів спілкування) (Т. Піроженко).

Мовленнєве самовираження як форма взаємодії дітей з довкіллям. Специфіка мовленнєвого самовираження дошкільників (Н. Гавриш, Т. Пі­роженко, А. Гончаренко, Л. Калмикова, Л. Березовська та ін.). Сутність поняття "мовленнєве самовираження дошкільників". Вивчення особли­вос­тей мовленнєвого самовираження дошкільників. Критерії та показ­ники вивчення рівнів розвитку мовленнєвого самовираження до­шкіль­ників: прагнення заявити про себе іншим (сформованість потреби, усвідомлення мотиву, прагнення до визнання, сталість прояву мовле­ннєвого самовираження); уміння виявити індивідуальність (уміння ви­разити себе, сформулювати узагальнене судження про себе, дифе­рен­ціювати основні почуття); здатність у соціально прийнятній формі відстояти своє право на мовленнєве самовираження (оформлення мовленнєвого конструкта, використання соціально прийнятних мовле­ннєвих форм, побудова висловлювання з урахуванням можливих реакцій людей). Методи вивчення: спостереження, бесіди, анкетування. Характе­ристика типів мовленнєвого самовираження дошкільників (А. Аніщук). Статеві особливості мовленнєвого самовираження дошкільників.

Оптимізація мовленнєвого самовираження дошкільників. Основні концептуальні засади організації моделі оптимізації мовленнєвого са­мовираження в умовах ДНЗ: створення розвивального мовленнєвого середовища (Л. Федоренко, К. Крутій, М. Львов, А. Гончаренко); сприяння вільному прояву мовленнєвої активності дошкільника, цілковитій свободі висловлювань (Т. Піроженко, Л. Калмикова, А. Гончаренко); виховання мовленнєвої культури дорослих та дітей, пропагування дорослим конст­руктивних форм мовленнєвих висловлювань (А. Богуш, А. Гончаренко); врахування статевої диференціації у формуванні мовленнєвих умінь і навичок, необхідних для вираження внутрішнього світу (Я. Коломієць, Т. Титаренко, О. Кононко); використання художніх творів як важливого засобу збагачення активного словника дошкільників, а позитивних якостей героїв – як орієнтиру для виховання мужності у хлопчиків та ніж­ності, чуйності у дівчаток (А. Гончаренко); формування позитивної самооцінки, сприяння усвідомлення дитиною свого внутрішнього світу (М. Чистякова, О. Колесникова, О. Кононко); оснащення адекватними мов­леннєвими засобами повноцінного вираження себе – переживань, ставлень (Т. Піроженко).

Педагогічні умови оптимізації мовленнєвого самовираження до­шкіль­ників, розвиток мовленнєвої особистості через освоєння життє­во­смислових мовленнєвих конструктів; упровадження гендерного підходу до мовленнєвого виховання дошкільників; удосконалення мовленнєвої культури педагогів і батьків; поетапна перебудова взаємодії педагога з дітьми на засадах особистісно орієнтованого підходу до мовленнєвого розвитку дошкільників (А. Аніщук).

Формування соціально прийнятної форми мовленнєвого самови­раження дошкільників. Індивідуальний та диференційований підходи до мовленнєвого виховання хлопчиків та дівчаток. Методика формування у дошкільників уміння виражати соціально прийнятними мовленнєвими засобами доступні віку поняття: чуйність і байдужість, добро і зло, гнів та образу (А. Аніщук). Методи та прийоми формування у дошкільників емоційно-ціннісного ставлення та вміння виражати його засобами мови.

Виховання мовленнєвої культури дорослих і дітей. Методи і прийо­ми виховання мовленнєвої культури дошкільників. Виховання мов­ле­ннєвої культури батьків. Форми і методи роботи з батьками. Значення культури мовлення у професійній діяльності педагога (А. Богуш, Н. Гав­риш, А. Гончаренко, Т. Піроженко, І. Лісіна, І. Луценко, Л. Широ­корадюк, Т. Гордон, Х. Джайнотт).

Ключові поняття: особистість, особистісне самовираження, мов­леннєве самовираження, особистісний рівень самовираження, особис­тісні якості, мовленнєва комунікація, комунікабельність, ціннісні орієн­тації, соціально прийнятні, конструктивні мовленнєві форми, педагогічні умови оптимізації мовленнєвого самовираження, мовленнєва культура, розвивальне мовленнєве середовище, статева диференціація та іденти­фікація, мовленнєві уміння і навички, самооцінка, особистісно орієн­тований підхід, індивідуальний та диференційований підходи, емоційно-ціннісне ставлення.
Тема 3. Мовленнєве спілкування вихователя як комуніка­тив­ний фактор розвитку мовлення дітей.

Педагогіка спілкування як фактор розвитку особистості дитини і розвитку мовлення. Зріла форма спілкування – важливий показник осо­бистісної компетентності старшого дошкільника. Структура мовле­ннєвого спілкування вихователя як комунікативного фактора розвитку мовлення: емоційні контакти, контакти у ході спільних дій, голосові контакти.

Методи та прийоми педагогічного впливу. Вплив стилю спілкування дітей та дорослих на комунікативно-мовленнєву діяльність. Діалогічність мовлення та діалогічна орієнтація у спілкуванні. Змістовність мовлення. Спрямованість мовлення. Нормативність мовлення. Образність мовле­ння. Емоційність мовлення. Пестливість мовлення. Економічність мов­лення. Види педагогічних висловлювань. Формування індивідуального стилю педагогічного спілкування (І. Луценко).

Методи і прийоми організації мовленнєвого спілкування (А. Гонча­ренко, Л. Калмикова, І. Луценко). Прийоми управління мовленнєвим кон­тактом (вербальний, пауза, семантичні рухи, показ наочності та ін.). Форми розмови вихователя з дитиною. Мовленнєва взаємодія вихо­вателя з дітьми (діалог, трилог, полілог). Особистісне спрямування спіл­кування. Вимоги до запитань вихователя.



Ключові поняття: спілкування, особистісна компетентність, кому­нікативний фактор, стиль спілкування, комунікативно-мовленнєва діяль­ність, мовленнєвий контакт, змістовність мовлення, спрямованість мов­лення, нормативність мовлення, образність мовлення, емоційність мовлення, пестливість мовлення, економічність мовлення, діалог, три­лог, полілог.

Змістовий модуль 5
Наступність і перспективність з навчання дітей рідної мови

в ДНЗ та початковій школі
Тема 1. Сутність мовленнєвої підготовленості дітей до школи

Змістовий аспект мовленнєвого розвитку. Поняття "наступність" та "перспективність", їх сутність і специфіка в організації навчально-мов­леннєвої діяльності ДНЗ і початкової школи. Аналіз Базового компонента дошкільної освіти та Державного стандарту початкової освіти в галузі мовленнєвого розвитку. Форми і методи забезпечення наступності і перс­пективності з навчання дітей та учнів рідної мови.

Мовленнєва готовність дітей до навчання у школі. Завдання мов­леннєвої підготовки дітей до шкільного навчання. Характеристика мовле­ннєвої готовності дітей до навчання у школі російськими (Л. Айдарова, А. Арушанова, Г. Бєлякова, Д. Ельконін, Л. Журова, А. Маркова, Л. Пе­ньєв­ська, Ф. Сохін, С. Струніна, О. Ушакова та ін.) та українськими вче­ними (А. Богуш, М. Вашуленко, А. Іваненко, Л. Калмикова, Н. Шиліна та ін.). Компоненти мовленнєвої готовності (знання про навколишню дійс­ність; змістовий бік мовлення; рівень розвитку мовленнєвих навичок (достатній словник, правильна звуковимова, граматична пра­вильність мовлення; діалогічне й монологічне мовлення); висока мов­леннєва актив­ність дітей; якість мовленнєвих відповідей; оволодіння елемен­тарними оцінно-контрольними діями у сфері мовленнєвої діяль­ності) (А. Богуш, Н. Шиліна). Комунікативна готовність дітей до навчання у школі.

Ключові поняття: наступність, перспективність, мовленнєва го­товність, компоненти мовленнєвої готовності, мовленнєві навички, гра­матична правильність мовлення; діалогічне й монологічне мовлення; мовленнєва активність, звуковимова, мовленнєва діяльність, кому­ніка­тивна готовність.
Тема 2. Методика формування оцінно-контрольних дій у навчально-мовленнєвій діяльності дітей

Сутність і характеристика оцінної діяльності. Поняття "оцінка", "оцінювання", "оцінні судження", "самооцінка", "взаємооцінка", "конт­рольні дії", "оцінні дії", "оцінно-контрольні дії", "оцінні еталони", "педа­гогічна оцінка", "оцінно-мовленнєві судження". Функції впливу оцінок на особистість дитини (орієнтовна, стимулювальна) (Б. Ананьєв). Форму­вання оцінок і самооцінок, оцінно-контрольних дій у мовленнєвій діяльності дошкільників (Н. Анкудинова, А. Богуш).

Передумови формування оцінно-контрольних дій. Методика по­етап­ного формування оцінно-контрольних дій. Вимоги до діяльності дитини під час формування взаємооцінки. Критерії сформованості оцінно-контрольних дій (співвіднесення мовленнєвого висловлювання дитини із поданим мовленнєвим оцінним еталоном; послідовний виклад думок за складеним планом; самостійність викладу; наявність само­корекції; реакції дітей на зауваження; висловлювання дітей у процесі виконання завдань; аргументованість; адекватність; об’єктивність оцін­них дій). Методи і прийоми стимулювання дітей до оцінно-контрольних дій. Дидактичні ігри, вправи, мовленнєві завдання і ситуації у формуванні оцінно-контрольних дій.

Ключові поняття: оцінка, оцінювання, оцінні судження, самооцінка, взаємооцінка, контрольні дії, "оцінні дії", "оцінно-контрольні дії", "оцінні еталони", "педагогічна оцінка", "оцінно-мовленнєві судження", дидактичні ігри, вправи, мовленнєві задачі.
Тема 3. Теоретичні засади підготовки дітей до навчання еле­ментів грамоти

Теоретичні засади підготовки дітей до навчання елементів грамоти. Основи підготовки дітей до засвоєння грамоти (А. Іваненко). Лінгвістичні основи навчання грамоти: характеристика рівнів труднощів сприймання звуків на слух. Прийоми звукового аналізу й синтезу.

Психолого-педагогічні основи навчання грамоти. Погляди вітчиз­няних вчених на час початку навчання грамоти (К. Ушинський, В. Су­хомлинський). Короткий історичний огляд методів навчання грамоти у зарубіжній педагогіці (Монтессорі, Макіндер, Жакото). Характеристика сучасного звукового аналітично-синтетичного методу навчання грамоти.

Формування звукового аналізу слів. Дослідження Д. Ельконіна й Л. Журової з навчання дітей звукового аналізу слів. Сучасні варіанти методик навчання грамоти й звукового аналізу слів дітей дошкільного віку. Характеристика "Абеток" для дошкільнят. Ознайомлення дітей з реченням, його будовою, словом, складом, звуком, наголосом. Методика ознайомлення дітей з голосними, приголосними, твердими, м’якими при­го­лосними звуками, схемою звукового аналізу слів. Структура й спе­цифіка занять. Методичні прийоми роботи. Навчання грамоти дітей старшого дошкільного віку (Л. Журова, Н. Варенцова, Н. Дурова).



Ключові поняття: грамота, лінгвістичний аспект, аналіз, синтез, аналітико-синтетичний метод, дидактичний матеріал, абетка, звуковий аналіз слів, речення, слово, склад, звук, голосні, приголосні звуки, тверді, м’які приголосні звуки.
Тема 4. Методика навчання дітей читання

Психологічні засади початкового навчання читання (Д. Ельконін, К. Ушинський). Формування в дітей дій на встановлення послідовності звуків у слові – новий етап у навчанні читання. Методика ознайомлення дітей з буквами. Етапи початкового навчання читання: формування ро­зумової дії звукового аналізу слів; словозміни; відтворення звукової форми слова (Д. Ельконін).

Навчання читання слів, речень, текстів. Зміст сучасних технологій та експериментальні дослідження навчання грамоти. Добуквений етап (підготовчий до навчання грамоти); буквений період (закріплення здо­бутих раніше елементарних знань та умінь). Проблема раннього навча­ння грамоти.

Ключові поняття: читання, буква, словозміна, звуковий аналіз слів, грамота, добуквений етап, буквений період.
Тема 5. Підготовка руки дитини до письма

Формування рухових навичок у дітей, їх відмінність від навичок ма­лювання. Завдання й зміст підготовки руки дитина до письма. Гігієнічні і педагогічні вимоги до організації занять. Ознайомлення дітей з зошитом. Характеристика вправ з підготовки руки дитини до письма (А. Богуш, Н. Маковецька). Специфіка занять з підготовки руки дитини до письма й методика їх проведення у випускній групі дитячого садка.



Діагностичні методики обстеження мовленнєвої підготовленості дітей до школи (уміння виділяти перший та останній звуки у слові; діагностика рівня сформованості тонких рухів пальців руки; визначення рівня розумової працездатності дитини та ін.) (Л. Журова, Є. Павлю­тенко, В. Крижков).

Ключові поняття: письмо, рухова навичка, на лінії, під лінією, між лініями, між першою і третьою лінійкою, лівий верхній кут, правий верхній кут, посередині; прямі, хвилясті, дугоподібні, овальні лінії; трикутник, квадрат, прямокутник, штрихування; діагностичні методи дослідження.
3. Структура навчальної дисципліни


Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма ДП, ДІ

Заочна форма Н

Усьо­го

у тому числі




у тому числі

л.

п.

лаб.

інд.

с.р.

Усього

л.

п.

лаб.

кон.

с.р.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Змістовий модуль 1.

1. Теоретико-методологічні засади дошкільної лінгводидактики

Т. 1. Теоретичні основи до­шкіль­ної лінгво­ди­дактики

6

2

2







2

8

2










6

Т. 2. Навчально-мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку

2













2

6













6

Т. 3. Мовленнєве спілкування як діяльність

2













2

5













5

Т. 4. Зако­но­мір­ності та прин­ципи розвитку мовлення, навчання дітей рідної мови

4

1










2

5













5

Т. 5. Мета, зав­да­ння, зміст, засо­би, форми, мето­ди, прийоми роз­вит­ку мовлення ді­тей

12


1

2

6

2

2

9

2




2




5

Т. 6. Історичний огляд станов­ле­ння і розвитку до­шкільної лінгво­дидактики

6

2

2







2

7




2







5

Разом за змістовим модулем 1

32

6

6

6

2

12

40

4

2

2




32

Продовження таблиці

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13




Змістовий модуль 2.

Основні напрямки розвитку мовлення дітей раннього та дошкільного віку







Т. 1. Становлення і розвиток мов­ле­ння дітей ран­ньо­го та дошкільного віку

8

2

2







4

10

2

2







6




Т. 2. Методика ви­ховання звуко­вої культури мовлення

9

1

2

4




2

8







2




6




Т. 3. Методика словникової ро­боти в дошкіль­ному закладі

7

1

2




2

2

10




2




2

6




Т. 4. Методика формування гра­матичної пра­виль­ності мовлення

6

1

1




2

2

8




2







6




Т. 5. Методика розвитку вираз­ності та образ­ності мовлення

4

1

1







2

6













6




Разом за змістовим модулем 2

34

6

8

4

4

12

42

2

6

2

2

30




Змістовий модуль 3.

Методика розвитку зв’язного мовлення та організації

художньо-мовленнєвої діяльності дітей













4

Т. 1. Поняття зв’язного мов­лення і розвиток мовних функцій

5

1

2







2

6













6




Т. 2. Методика розвитку діало­гічного та монологічного мовлення

7

1

2







4

8

2










6




Т. 3. Методика ор­га­нізації художньо-мовле­ннєвої діяльності дітей

3

1










2

7




1







6




Каталог: dspace -> bitstream -> 123456789
123456789 -> Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
123456789 -> Актуальні проблеми розвитку дитини раннього віку Навчально-методичний комплекс Укладач
123456789 -> Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів
123456789 -> Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів спеціальності "Дошкільна освіта"
123456789 -> Практикум Посібник Ніжин-20 12 (075. 8)
123456789 -> М. П. Бойко Є. Ф. Венгер О. В. Мельничук
123456789 -> Практикум посібник Ніжин-2012 (075. 8)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка