Навчальний посібник для професійної гігієнічної підготовки посадових осіб та працівників організацій громадського харчування


Ліцензування окремих видів діяльності



Сторінка2/10
Дата конвертації20.03.2017
Розмір2.72 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Ліцензування окремих видів діяльності

Види господарської діяльності, пов'язані з потенційною небезпекою для здоров'я людей, підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

До ліцензійних умов щодо видів господарської діяльності, провадження яких пов'язане з потенційною небезпекою для здоров'я людей, обов'язково включаються вимоги щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Державні санітарно-епідеміологічні експертизи

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це вид професійної діяльності органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об'єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об'єктах, встановленні відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм - в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза щодо безпечності харчових продуктів - професійна діяльність, яку провадять органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби з метою попередження, зменшення та усунення можливого шкідливого впливу на здоров'я людини харчового продукту і яка полягає в оцінці ризику, визначенні відповідних санітарних заходів та/або технічних регламентів щодо виробництва та/або введення в обіг харчових продуктів і проведенні перевірки (розширеного контролю) на відповідність цим заходам та регламентам наданого виробником або постачальником зразка харчового продукту, допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів, а також нових технологій і технологічного обладнання;

Метою державної санітарно-епідеміологічної експертизи є збереження та захист здоров'я людей шляхом виявлення, попередження, зменшення та усунення шкідливого впливу на них об'єктів експертизи.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза передбачає:

визначення безпеки господарської та іншої діяльності, умов праці, навчання, виховання, побуту, що прямо чи побічно негативно впливають або можуть вплинути на здоров'я населення;

встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарних норм;

оцінку повноти та обґрунтованості санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів;

оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов'язаних з діяльністю об'єктів експертизи, визначення ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення.

Державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають:

проекти міждержавних, державних цільових, регіональних, місцевих і галузевих програм соціально-економічного розвитку;

інвестиційні проекти і програми у випадках і порядку, встановлених законодавством;

схеми, передпроектна документація, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо;

проектна документація на відведення земельних ділянок, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти будівництва, розширення, реконструкції об'єктів будь-якого призначення, за винятком тих, для затвердження проектів будівництва яких висновок державної експертизи не є обов'язковим;

проекти нормативно-технічної, інструкційно-методичної документації, що стосується здоров'я та середовища життєдіяльності людини;

продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров'ю людей;

документація на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо;

діючі об'єкти, у тому числі військового та оборонного призначення.

Основними завданнями експертизи є:

- обґрунтування необхідності застосування вимог санітарного законодавства до конкретного об'єкта експертизи;

- організація обстеження, дослідження об'єктів експертизи та встановлення відповідності їх вимогам санітарного законодавства України.

У разі відсутності санітарних норм - наукове обґрунтування відповідних вимог стосовно об'єктів експертизи - визначення показників безпеки та умов безпечного використання з установленням гігієнічних та епідеміологічних регламентів реалізації, функціонування, транспортування, утилізації чи інших аналогічних дій стосовно об'єкта експертизи, застосування відповідних показників та їх граничнодопустимих рівнів, умісту, концентрацій тощо.

- оцінка ефективності, обґрунтованості, достатності заходів щодо охорони здоров'я населення;

- оцінка можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов'язаних з діяльністю об'єктів експертизи визначення потенційного ризику для здоров'я населення;

- підготовка об'єктивних, обґрунтованих висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Об'єктом державної санітарно-епідеміологічної експертизи є будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти будівництва, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров'я людини, а також діючі об'єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Забороняється використання або функціонування об'єктів експертизи без наявності позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза діючих об'єктів експертизи призначається лише в разі наявності в головного державного санітарного лікаря офіційних матеріалів про негативний вплив об'єктів на здоров'я людей або зміну їх властивостей, що може спричинити такий вплив, а також у разі внесення змін до санітарного законодавства, якими встановлюються більш жорсткі вимоги до об'єктів експертизи.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза включає такі етапи:

- звернення заявника до Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров'я України або до установ, закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України;

- здійснення вимірювань, досліджень об'єктів, наукового обґрунтування відповідних вимог щодо об'єкта експертизи (показників безпеки та умов використання тощо) та оформлення звіту;

- проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та оформлення її результатів у вигляді протоколу експертизи;

- підготовка проекту висновку;

- затвердження висновку експертизи та внесення його до реєстру висновків експертизи.

Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об'єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров'я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов'язковим для виконання власником об'єкта експертизи;

Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо безпечності харчових продуктів - документ установленої форми, в якому на підставі результатів аналізу ризику та перевірки (розширеного контролю) наданого виробником або постачальником зразка харчового продукту, допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів, його виробничої технології і технологічного обладнання, що використовується при його виробництві, визначається перелік санітарних заходів та технічних регламентів, яких повинні дотримуватися виробник та постачальник для забезпечення безпечності харчового продукту;

Висновки у двох примірниках затверджує власним підписом та печаткою головний державний санітарний лікар або вповноважені ним заступники, яким делеговані повноваження в установленому порядку.

Після затвердження висновок уноситься до реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи і йому присвоюється відповідний номер. Висновок уважається дійсним тільки за наявності номера реєстрації в реєстрі.

Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи регулюється Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Порядком проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.10.2000 N 247, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2001 за N 4/5195.

Права та обов'язки громадян, підприємств, установ і організацій

Відповідно до статті 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» громадяни мають право на:

- безпечні для здоров'я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище;

- участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів;

- відшкодування шкоди, завданої їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства;

- достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я, здоров'я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров'я та їх ступінь.

Законодавством України громадянам можуть бути надані й інші права щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Статтею 5 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачені обов’язки громадян.

Громадяни зобов'язані:

- піклуватися про своє здоров'я та здоров'я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян;

- брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів;

- проходити обов'язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках;

- виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

- виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Підприємства, установи і організації згідно з статтею 6 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» мають право на:

- одержання від органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також відповідних органів і закладів охорони здоров'я інформації про стан здоров'я населення, санітарну та епідемічну ситуацію, нормативно-правові акти з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та санітарні норми;

- відшкодування збитків, завданих їм внаслідок порушень санітарного законодавства підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Статтею 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачені обов'язки підприємств, установ і організацій.

Підприємства, установи і організації зобов'язані:

- за пропозиціями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи;

- у випадках, передбачених санітарними нормами, забезпечувати лабораторний контроль за виконанням вимог цих норм щодо безпеки використання (зберігання, транспортування тощо) шкідливих для здоров'я речовин та матеріалів, утворюваних внаслідок їх діяльності викидів, скидів, відходів та факторів, а також готової продукції;

- на вимогу посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби надавати безоплатно зразки використовуваних сировини і матеріалів, а також продукції, що випускається чи реалізується, для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи;

- виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

- усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я;

- негайно інформувати органи, установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров'ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю;

- відшкодовувати у встановленому порядку працівникам і громадянам шкоду, завдану їх здоров'ю внаслідок порушення санітарного законодавства.

Власники підприємств, установ і організацій та уповноважені ними органи зобов'язані забезпечувати їх необхідними для розробки та здійснення санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів санітарними нормами.
Санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи

Обов’язкове проведення громадянами, індивідуальними підприємцями та юридичними особами відповідно до здійснюваної ними діяльності санітарно-протиепідемічних (профілактичних) заходів передбачено статтею 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та СанПін 42-123-5777-91 СРСР «Санитарные правила для предприятий общественного питания, включая кондитерские цехи и предприятия, вырабатывающие мягкое мороженое». Санітарно-протиепідемічні (профілактичні) заходи проводяться з метою попередження масового виникнення та поширення інфекційних та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та містить, в тому числі, заходи із:



  • здійснення виробничого контролю;

  • здійснення заходів відносно хворих інфекційними захворюваннями;

  • проведення медичних оглядів;

  • проведення профілактичних щеплень;

  • гігієнічного виховання та навчання громадян;

Санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи - комплекс організаційних, адміністративних, інженерно-технічних, медичних, нормативних, екологічних, ветеринарних та інших заходів, спрямованих на усунення або зменшення шкідливого впливу на людину факторів середовища життєдіяльності, запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб і масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та їх ліквідацію.

Санітарний захід безпечності харчових продуктів - застосування будь-яких законів, постанов та інших нормативно-правових актів, вимог та процедур для захисту життя і здоров'я людей від ризику, що виникає від споживання харчових добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів у харчових продуктах, підконтрольних санітарній службі, та харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, виконання яких є обов'язковим. Санітарні заходи включають, зокрема, обов'язкові параметри безпечності кінцевого продукту; методи переробки та виробництва; процедури експертизи, інспектування, сертифікації та ухвалення; положення щодо відповідних статистичних методів; процедури відбору зразків та методів оцінки ризику; вимоги щодо пакування та етикетування, які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів.

Об'єкти санітарних заходів - харчові продукти, в тому числі для спеціального дієтичного споживання, функціональні харчові продукти, а також харчові добавки, ароматизатори, дієтичні добавки та допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів, допоміжні засоби та матеріали для виробництва та обігу харчових продуктів.

Санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи повинні здійснюватися своєчасно та в повному обсязі.


Необхідність здійснення індивідуальними підприємцями та юридичними особами виробничого контролю за дотриманням санітарних правил та виконанням санітарно-протиепідемічних (профілактичних) заходів в процесі виробництва, зберігання, транспортування та реалізації продукції, виконання робіт та послуг визначена статтею 17 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Санітарними правилами Міністерства охорони здоров’я СРСР N 5781-91 від 16.04.91р. «Санитарные правила для предприятий продовольственной торговли СанПиН 5781-91. та методичними рекомендаціями МОЗ України МР 4.4.4.-108-2004. «Періодичність контролю продовольчої сировини та харчових продуктів за показниками безпеки».

Виробничий контроль здійснюється в порядку, що встановлений санітарними правилами та державними стандартами, з метою забезпечення безпеки та (або) нешкідливості для людини та середовища існування, робіт та послуг. Проведення виробничого контролю дозволяє юридичним особам та індивідуальним підприємцям в оперативному порядку можливий негативний вплив на здоров’я населення здійснюваної ними діяльності, виконуваної роботи, а також продукції, що виробляється.

Індивідуальні підприємці та юридичні особи зобов’язані організовувати та проводити виробничий контроль, в тому числі за допомогою лабораторних досліджень та випробовувань.

Виробничий контроль здійснюється у відповідності до програми виробничого контролю, погодженої з територіальною СЕС. Програма розробляється індивідуальним підприємцем або юридичною особою, в ній визначається порядок здійснення виробничого контролю за якістю та безпекою харчових продуктів, матеріалів та виробів, а також перелік об’єктів виробничого контролю (контрольних та критичних точок) та періодичність відбору проб.

Юридичні особи та індивідуальні підприємці повинні призначити посадових осіб (працівників), на яких покладені функції із здійснення виробничого контролю.

Відповідальність за своєчасність організації, достовірність здійснюваного виробничого контролю несуть юридичні особи, індивідуальні підприємці.

Юридичні особи та індивідуальні підприємці надають інформацію про результати виробничого контролю територіальним СЕС за їх запитами.
Під особливостями виробництва розуміють такі види діяльності, за яких велика ймовірність попадання збудника інфекційних хвороб від носія в продукцію, що призначена для масового вжитку (підприємства харчової промисловості, масового харчування, продовольчої торгівлі, водопостачання), а також діяльність котрих пов’язана з необхідністю контактів з великою кількістю людей або з організованими колективами (дитячі освітні заклади, підприємства комунального та побутового обслуговування населення).

Попередні при прийняті на роботу та періодичні профілактичні медичні огляди працівники окремих професій, виробництв та організацій при виконанні своїх трудових обов’язків повинні проходити з метою попередження виникнення та поширення інфекційних захворювань (отруєнь) та професійних захворювань (стаття 26 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», стаття 21 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”). Індивідуальні підприємці та юридичні особи повинні забезпечувати умови, необхідні для своєчасного проходження робітниками медичних оглядів. Цей обов’язок передбачає:



  • звільнення працівника від роботи на період проходження огляду;

  • виділення, за необхідності, обладнаних відповідним чином приміщень для проведення медичних оглядів;

  • надання інформації, необхідної для підготовки документів, пов’язаних з проведенням оглядів;

Працівники, що відмовляються від проходження медичних оглядів до роботи не допускаються. Відомості про проходження медичних оглядів підлягають внесенню до особової медичної книжки.

Об’єм та періодичність медичних оглядів регламентуються наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 №280 «Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб», наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 №246 «Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій»

Обов'язкові попередні (до прийняття на роботу) та періодичні профілактичні медичні огляди працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, проводяться за рахунок роботодавців у порядку, встановленому законодавством ( стаття 21 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”).

Дані про результати обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників заносяться до їх особистих медичних книжок та інших медичних документів і підлягають обліку у відповідних установах державної санітарно-епідеміологічної служби.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядок проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок установлені постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 № 559.

Гігієнічне виховання та навчання громадян обов’язкові та спрямовані на підвищення їх санітарної культури, профілактику захворювань та поширення знань про здоровий спосіб життя, що регламентується статтею 21 Закону України «Про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення».

Гігієнічне виховання та навчання громадян здійснюється:


  • у процесі виховання та навчання в дошкільних та інших освітніх закладах;

  • при підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації працівників засобом включення до програми навчання розділів про гігієнічні знання;

  • при професійній гігієнічній підготовці та атестації посадових осіб та працівників організацій, діяльність котрих пов’язана із виробництвом, зберіганням, транспортуванням та реалізацією харчових продуктів та питної води, вихованням та навчанням дітей, комунальним та побутовим обслуговуванням населення, іншими видами діяльності, передбачені чинним законодавством.

Гігієнічне виховання є одним з головних завдань виховних установ та навчальних закладів. Курс гігієнічного навчання - обов'язкова складова частина загальноосвітньої та професійної підготовки, підвищення кваліфікації кадрів.

Гігієнічні знання є обов'язковими кваліфікаційними вимогами для працівників, які підлягають обов'язковим медичним оглядам, а також для тих, хто зазнає у виробництві, сфері послуг, інших галузях ризику дії небезпечних факторів.

Органи та заклади охорони здоров'я, медичні працівники, а також працівники освіти і культури зобов'язані пропагувати серед населення гігієнічні навички, здоровий спосіб життя.

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані брати участь і створювати умови для гігієнічного навчання і виховання громадян, пропаганди здорового способу життя.


Організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров'я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Проведення профілактичних щеплень забезпечують спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та установи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Особи, які є бактеріоносіями, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, за їх згодою тимчасово переводяться на роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб. Якщо зазначених осіб перевести на іншу роботу неможливо, вони відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом. На період відсторонення від роботи цим особам виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Зазначені особи можуть бути визнані тимчасово або постійно не придатними за станом здоров'я для виконання певних видів робіт.

Рішення про тимчасову чи постійну непридатність осіб, які є бактеріоносіями, для виконання певних видів робіт приймається медико-соціальними експертними комісіями на підставі результатів лікування, даних медичних оглядів тощо. Таке рішення медико-соціальної експертної комісії може бути в установленому порядку оскаржено до суду.

Перелік видів робіт, для виконання яких особи, які є бактеріоносіями, можуть бути визнані тимчасово або постійно не придатними, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Особи, що є носіями збудників інфекційних хвороб, якщо вони можуть бути джерелами поширення інфекційних захворювань у зв’язку з особливостями виробництва, або виконуваною ними роботою, за їх згоди тимчасово переводяться на іншу роботу, не пов’язану з ризиком поширення інфекційних хвороб (стаття 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-111 від 06.04.2000р., наказ МОЗ України від 14.04.1995 №66 «Про затвердження Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності»).





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка