Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни студентами спеціальностей 050106 «Облік І аудит», 050100 «Економіка підприємства»


ТемА 7. Господарський комплекс України



Сторінка5/18
Дата конвертації09.11.2017
Розмір4.02 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
ТемА 7. Господарський комплекс України,

його структура і трансформація в ринкових умовах
7.1. Сутність та структура народного господарства України

7.2. Структура господарського комплексу України

7.3. Промисловість України і форми її територіальної організації

7.4 Основні проблеми розвитку та розміщення народного господарства України
7.1. Сутність та структура народного господарства України

Система виробництва, обміну, розподілу і споживання, що склалася в межах України, формує її народногосподарський комплекс. Його об’єднують в єдине ціле транспортна система, система розселення, управління і зв’язку.

Інтегральним показником оцінки економічного розвитку держави є показник валового внутрішнього продукту (ВВП), який характеризує рівень розвитку економіки, особливості його структури, ефективність функціонування окремих галузей, рівень участі країни у світових інтеграційних процесах.

Сукупний показник ВВП характеризує вартість товарів і послуг, які вироблені в Україні всіма галузями економіки і призначені для кінцевого споживання.

Структура суспільного виробництва — це співвідношення між його галузями, що виражає господарські пропорції та стан суспільного поділу праці. Це поняття вживається для вираження всіх господарських пропорцій і сукупності стійких зв’язків виробництва, що забезпечують його цілісність. Структура суспільного виробництва визначається як натуральними, так і вартісними показниками (валовий внутрішній продукт, чисельність зайнятих, вартість основних фондів — основного капіталу). Вона характеризується такими пропорціями:

1) відтворювальними — між виробництвом засобів виробництва й предметів споживання, у використанні валового внутрішнього продукту на заміщення спожитих ресурсів основного капіталу та особисте споживання й накопичення;

2) галузевими — співвідношення між різними галузями економіки;

3) територіальними — розміщення виробництва по окремих економічних районах;

4) зовнішньоекономічними — ввезення продукції з різних регіонів і вивезення продукції різних галузей і районів у зарубіжні країни.

Вдосконалення структури виробництва — дуже складна і багатопланова проблема. Вона включає в себе насамперед соціально-економічну структуру економіки, яка характеризується формами власності на засоби виробництва. Другим важливим елементом є організаційно-економічна будова економіки, що визначається співвідношенням різних форм організації виробництва. Існує також виробничо-технологічна структура економіки, яка виражає внутрішню організацію продуктивних сил, тобто співвідношення матеріального виробництва та сфери послуг, промисловості й сільського господарства, виробництва засобів виробництва та предметів споживання, видобувних та обробних галузей господарства. Вона характеризується питомою вагою наукомістких та високоекономічних галузей економіки — галузей з повільним обігом капіталу (суднобудування, ракетно-космічна техніка тощо) та галузей зі швидким обігом капіталу (виробництво товарів широкого вжитку, пріоритетні галузі агропромислового комплексу, сфери побуту й торгівлі).



Галузь господарства — сукупність підприємств і організацій, об’єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці. Галузева структура господарства безпосередньо відображає процес суспільного поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. На її основі проводиться аналіз міжгалузевих пропорцій і зв’язків, зіставляються показники економічної ефективності виробництва. Вона слугує цілям управління економікою. Галузі господарства відрізняються роллю в задоволенні суспільних потреб у матеріальних і духовних благах у процесі виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ або виконанні різних послуг. Залежно від їх ролі в господарському комплексі виділяють виробничу і невиробничу сфери.

До виробничої сфери належать ті види діяльності, які: 1) створюють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво); 2) доставляють створені матеріальні блага споживачам (транспорт і зв’язок по обслуговуванню матеріального виробництва); 3) пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу (торгівля, матеріально-технічне постачання, заготівлі, громадське харчування). Роль кожної галузі у створенні суспільного продукту і національного доходу різна. В таких галузях, як промисловість, будівництво, сільське господарство створюються нові споживні вартості. Вантажний транспорт завершує процес виробництва і на основі цього бере участь у створенні національного доходу.



Невиробнича сфера — сукупність галузей господарства, які здійснюють функції щодо надання послуг нематеріального характеру суспільству і населенню. До неї належать: 1) галузі послуг — житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування населення, транспорт і зв’язок по обслуговуванню населення; 2) галузі соціального обслуговування — освіта, охорона здоров’я, культура і мистецтво, наука і наукове обслуговування; 3) галузі органів управління і оборони; 4) галузі, які включають кредитування, фінанси і страхування.

Господарський комплекс України – сукупність технологічно та економічно взаємопов’язаних виробництв і підприємств, що розвиваються пропорційно і функціонують в системі світової економіки.

Народногосподарський комплекс України характеризується такими основними рисами:



  • наявність потужної промислової та агропромислової ланок,

  • активна участь у міжнародному територіальному поділі праці,

  • територіальна зосередженість господарства більш ніж у 60 великих економічних вузлах;

  • високий рівень зосередження промисловості у промислових агломераціях;

  • консервативність галузевої структури промисловості з переважанням у ній виробництва засобів виробництва;

  • паритетність (рівність) промислового та агропромислового виробництв в багатьох областях;

  • переважно екстенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва з недосконалими системами землеробства;

  • недостатній розвиток рекреаційного комплексу;

  • наявність розгалуженої транспортної системи;

  • недостатній розвиток ринкової, виробничої, соціальної та екологічної інфраструктури;

  • слабкий розвиток інноваційного комплексу;

  • низька забезпеченість власними паливно-енергетичними, водними та лісовими ресурсами;

  • застарілість технологій та зношеність основних виробничих фондів;

  • недостатнє використання потужностей сировинної бази (у тому числі відходів), зокрема у будівництві.

7.2. Структура господарського комплексу України

Структура економіки - співвідношення різних елементів національної економічної системи, що відбивають народногосподарські пропорції та стан суспільного поділу праці. Структура суспільного виробництва характеризується такими пропорціями:

1) відтворювальними - між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, у використанні валового внутрішнього продукту на заміщення спожитих засобів виробництва і особисте споживання і нагромадження;

2) галузевими - співвідношення між різними галузями економіки;

3) територіальними - у розміщенні виробництва по окремих економічних районах;

4) зовнішньоекономічними - ввезення і вивезення продукції різних галузей і районів у зарубіжні країни.

У складі національної економіки України виділяють галузі, підгалузі, міжгалузеві комплекси тощо.



Великі (комплексні) галузі (такі, як промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво, зв'язок, лісове господарство тощо) охоплюють підприємства й організації, які здійснюють виконання однотипних функцій і видів діяльності.

У складі великих галузей виділяють підгалузі - сукупність підприємств, які випускають однорідну продукцію або виконують однорідні роботи, надають однорідні послуги (у промисловості - вугільна, нафтогазова, легка, харчова, хімічна, металургійна, машинобудівна тощо; у сільському господарстві - рослинництво, тваринництво).

Особливою галузевою пропорцією в економіці є співвідношення між галузями матеріального виробництва та галузями, які забезпечують їх функціонування – інфраструктурою. Інфраструктура існує двох типів:

- виробнича інфраструктура охоплює галузі, які безпосередньо обслуговують матеріальне виробництво (транспорт, зв'язок, шляхове господарство, енерго-, газо-, водопостачання, природоохоронні споруди тощо);

- невиробнича інфраструктура охоплює галузі, які опосередковано пов'язані з виробництвом (загальна і професійна освіта, охорона здоров'я тощо).

Виділяють галузі сфери матеріального виробництва і невиробничої сфери. До сфери матеріального виробництва належать галузі, які визначаються видами діяльності, що створюють, відновлюють або знаходять матеріальні блага (продукцію, енергію, природні ресурси), а також продовжують виробництво у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції чи інших видів діяльності. Усі інші види діяльності у своїй сукупності становлять сферу нематеріального виробництва (невиробничу сферу) (рис.7.1).



Основу сучасної галузевої структури національної економіки становлять макропропорції між галузевими секторами економіки, тобто між групами галузей, що мають однакові економічні характеристики.

Згідно із запровадженою в Україні системою національного рахівництва економіка структурується на п'ять секторів:



  1. Нефінансові корпорації, у складі яких виділяють три групи галузей: галузі, пов'язані з видобуванням ресурсів; галузі, зайняті переробкою ресурсів та виготовленням готової продукції; сфера послуг
    (у тому числі інформаційне, науково-технічне, комунікаційне, фінансове обслуговування виробництва);

  2. Фінансові корпорації;

  3. Сектор загального державного управління;

  4. Домашні господарства;

  5. Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.

У сучасних постіндустріальних суспільствах під впливом НТП відбуваються структурні зрушення у бік скорочення відносної частки першої та другої групи та зростання третьої групи галузей нефінансового сектора економіки. На галузеві пропорції , окрім НТП і витрат бізнесу на наукові дослідження та впровадження інновацій у виробництво, відчутно впливають також витрати на робочу силу, екологічні фактори тощо.

Рисунок 7.1 – Групування галузей господарства України


Актуальним є вивчення просторової (територіальної) структури господарства.

Підприємства, установи, організації розташовані на території по-різному одне відносного іншого, відносно джерел сировини, населених пунктів тощо. Вони часто використовують спільну виробничу і соціальну інфраструктуру, створюють певні поєднання, які називаються елементами територіальної структури. Ці елементи можуть бути точковими, вузловими, лінійними, кущовими та площинно-ареальними.



Ареальні форми мають ті види діяльності, які тісно пов'язані з природним середовищем - сільськогосподарські, лісові, промислові зони і райони, гірничо-видобувні басейни. Переробна промисловість орієнтується переважно на мережу розселення, тому утворює такі форми територіальної організації виробництва, як промисловий пункт, промисловий центр, промисловий кущ, промисловий вузол.

Лінійні форми мають шляхи сполучення (транспортні лінії).

Сучасна територіальна і галузева структура господарства України характеризується нераціональністю й неефективністю, ознаками яких є:

-деформована галузева структура господарства, значна частка первинного сектора за недостатнього розвитку виробництва товарів широкого вжитку;

-велика частка у структурі господарства підприємств ВПК;

-недостатній розвиток АПК, зокрема переробки сільськогосподарської продукції;

-незадовільний і обмежений (за видами) розвиток сфери послуг;

-технічна відсталість вітчизняних підприємств і, як наслідок, велика матеріало-, енергомісткість, собівартість, низька конкурентоспроможність продукції.

Нерівномірність територіального розвитку господарства, що виявляється у надмірній концентрації виробництва та значній екологічній напруженості в одних регіонах і слабкому розвитку промисловості в інших (так званих «депресивних») регіонах.

Подолання означених вад є необхідною умовою подальшого розвитку господарства країни, який полягає у:

-формуванні ринкового середовища, сприянні вільній конкуренції;

-визначенні пріоритетних галузей та підтримці державою. В Україні такими галузями є машинобудування, АПК, легка промисловість;

-стимулюванні інноваційної діяльності підприємств, запровадженні нових технологій;

-зменшенні енергомісткості виробництва, закритті неефективних виробництв та зміні галузевої структури господарства;

-підвищенні конкурентоспроможності українських підприємств та розширенні ринків збуту для вітчизняних товарів.



7.3. Промисловість України і форми її територіальної організації

Промисловість Українинайважливіша галузь виробництва, яка включає підприємства, що здійснюють видобування й заготівлю природної сировини, виробництво засобів виробництва й товарів споживання (заводи, фабрики, шахти, електростанції, комбінати тощо). Промисловість створює основну частину національного доходу і валового суспільного продукту. Вона виробляє понад 41% обсягу випуску продукції галузей економіки
(в основних цінах) і налічує 9105 промислових підприємств (об’єднань), що перебували на самостійному балансі. Від розвитку промисловості значною мірою залежить рівень задоволення безпосередніх потреб населення. Внаслідок поглиблення територіального поділу праці, процесів спеціалізації й кооперування відбувається її галузева диференціація й формується галузева структура, що показує склад галузей, кількісні та якісні співвідношення і зв’язки між ними.

Галузь промисловостіце сукупність підприємств (об’єднань), яка характеризується: єдністю економічного призначення виробленої продукції, однорідністю перероблюваної сировини й основних матеріалів, спільністю технологічного процесу й виробничо-технічної бази, професійним складом кадрів і специфічними умовами праці.

Для характеристики галузевої структури промисловості використовують різні показники: кількісні, структурні, а також виробничі зв’язки. Кількісні показники визначаються питомою вагою галузей у загальному обсязі виробленої продукції, загальною чисельністю робітників і вартістю основних виробничих фондів. Структурні зміни в промисловості — це зрушення у питомій вазі галузей та темпах їх розвитку. Для характеристики виробничих зв’язків (міжгалузевих і внутрігалузевих) використовуються показники частки продукції галузі, яка надходить на подальше промислове перероблення до інших галузей, і частки внутрігалузевого споживання продукції.

За характером виробництва і предметів праці промисловість буває видобувна і обробна. Видобувна промисловість об’єднує галузі, зайняті видобуванням сировини, а також палива з надр землі, вод і лісів. Вона включає підприємства й організації з видобутку палива (вугілля, нафти, природного газу, горючих сланців, торфу); підприємства з видобутку і збагачення залізних марганцевих руд, руд кольорових металів, нерудних корисних копалин і лісозаготівлі.

Обробна промисловість — це сукупність галузей промисловості, підприємства яких обробляють і переробляють сировину й матеріали. Відповідно до прийнятої класифікації до промисловості України належать 18 укрупнених галузей: електроенергетика, паливна промисловість, чорна металургія, кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна, машинобудування і металообробка, лісова, деревообробна і целюлозно-паперова; промисловість будівельних матеріалів; скляна і фарфоро-фаянсова; легка; харчова; мікробіологічна; борошномельно-круп’яна і комбікормова; поліграфічна.

Структура промисловості України може бути представлена в генералізованому вигляді: за міжгалузевими комплексами, серед яких виділяють паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хімічний, лісопромисловий, будівельний, соціальний, агропромисловий. Провідне місце займають міжгалузеві комплекси, які спеціалізуються на виробництві сировини, палива, енергії (паливно-енергетичний і металургійний).

За особливостями виробництва товарів і надання послуг в Україні можна виділити такі типи виробничих спеціалізацій областей:

1) промислово-сільськогосподарсько-транспортно-рекреаційна (АРК);

2) промислово-сільськогосподарсько-транспортна (Івано-Франківська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Сумська області);

3) промислово-транспортна (Дніпропетровська, Запорізька, Донецька області);

4) сільськогосподарсько-промислово-транспортна (Вінницька, Волинська, Житомирська, Тернопільська, Чернівецька, Чернігівська області);

5) промислово-транспортно-сільськогосподарська (Київська, Харківська області);

6) транспортно-сільськогосподарсько-промислова (Черкаська область);

7) промислово-сільськогосподарська (Хмельницька область);

8) транспортно-промислово-сільськогосподарська (Одеська область);

9) сільськогосподарсько-транспортно-промислова (Закарпатська, Кіровоградська і Херсонська області).

Різко диференційованим є індекс виробництва промислової продукції на душу населення (зокрема, показник Вінницької області у 4,5 раза перевищує відповідний показник Закарпатської області).

Важливою особливістю територіальної організації промисловості України є формування її територіальної структури. Основними її елементами виступають: промислові райони, вузли, центри і пункти.



Промисловий район — інтегральний район з переважаючим значенням промислового виробництва як головної галузі виробничої спеціалізації (Донбас, Придніпров’я та ін.). В Україні виділяються також галузеві промислові райони, які утворюються поєднанням і виробничими взаємозв’язками підприємств однієї або кількох галузей промисловості. В Україні чітко визначились вугільно-металургійний, металургійний, залізорудний, нафтогазоносний та інші райони.

Промисловий вузол — зосередження на обмеженій території виробничо-територіального поєднання підприємств, що склалося історично або формується. Підприємства промислового вузла об’єднані між собою економічними і виробничими зв’язками, єдиною виробничою і соціальною інфраструктурою. Це забезпечує в межах промислового вузла ефективне використання економічних і природних ресурсів. В Україні формуються понад 70 промислових вузлів. Найбільшими є Донецько-Макіївський, Київський, Запорізький, Харківський, Дніпропетровсько-Дніпродзержинський.

Промисловий центр — місто або селище міського типу, де зосереджено кілька промислових підприємств і які є основною спеціалізованою містоутворюючою галуззю.

Промисловий пункт — промислове підприємство разом з поселенням, яке виникло при ньому.

7.4. Основні проблеми розвитку та розміщення народного господарства України

Сучасний етап економічного і соціального розвитку України пов’язаний з радикальними змінами, зумовленими переходом до ринкових відносин. Він передбачає створення соціально зорієнтованої економіки, яка означає поворот всього виробництва до потреб споживача. Соціально зорієнтована ринкова економіка розуміється як господарська система, в якій кожна група і соціальний тип населення одержують можливість для реалізації своїх життєвих здібностей і запитів на основі вільної праці і зростання особистих доходів.

Властиві ринку механізми саморегулювання повинні забезпечити збалансованість економіки країни; найкращу координацію всіх виробників; раціональне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів; гнучкість виробництва, його сприйняття досягнень науково-технічного прогресу; органічне поєднання вітчизняної економіки із світовим господарством.

Перетворення на шляху до ринкової економіки здійснюються за кількома взаємопов’язаними напрямами:

1) лібералізація економіки, тобто зняття адміністративних обмежень з цін, господарських зв’язків, зовнішньоекономічної діяльності;

2) стабілізація фінансів і грошової системи, які забезпечують зміцнення гривні як загального еквівалента і єдиного платіжного засобу на території країни;

3) приватизація, розвиток підприємництва, створення інших інституційних передумов ефективного ринкового господарства і економічного зростання;

4) структурна перебудова економіки, її демілітаризація, інтеграція в світове господарство, підвищення конкурентноздатності української продукції на світовому ринку;

5) створення конкурентного ринкового середовища;

6) активна соціальна політика з метою пристосування працездатного населення до нових умов, соціальний захист найбільш вразливих верств населення, створення передумов економічного зростання на основі підвищення ролі ділової активності населення.

За концептуальними розробками науковців Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, основною метою розвитку народногосподарського комплексу України в перспективі повинно бути неухильне зростання темпів ВВП як важливого джерела підвищення життєвого рівня населення.

Стратегічним напрямом економічних реформ повинна стати їх соціальна спрямованість. Державна політика у цій сфері має бути спрямована на покращення соціально-економічних та виробничих умов праці підвищення реальних доходів населення зростання освітнього і культурно-технічного рівня населення, покращення медичного обслуговування, посилення охорони довкілля.

Поступове становлення економічного потенціалу України пов’язане з реалізацією структурної політики у сфері матеріального виробництва. Така політика полягає у створенні високорозвинутого народногосподарського комплексу, який відповідає сучасним вимогам ринкового господарства.

Основа формування структурної політики в галузях матеріального виробництва зумовлена тим, що нині склалася недосконала структура виробництва, а дія адміністративних, економічних та соціальних важелів управління значно послаблена.

Основними напрямами у фінансовій сфері є: посилення контролю за діяльністю комерційних банків з боку національного банку, орієнтація на підтримку національних товаровиробників, запобігання створенню фіктивного капіталу, залучення коштів у довгострокові депозити. В сфері грошової політики необхідно приборкати інфляцію, забезпечити пріоритет національної валюти як платіжного засобу, підвищити золотовалютні резерви національного банку.

Створенню збалансованого народного господарства України значною мірою заважає не виважена цінова політика держави. Поступовий розвиток народного господарства України буде неможливим без активної науково-технічної політики, яка повинна забезпечити технологію оновлення виробничого потенціалу, сприяти випуску наукомісткої продукції.

Зовнішньоекономічна політика держави повинна бути спрямована на подальшу інтеграцію у світовий простір на базі створення могутнього експортного потенціалу та досягнення збалансованості торговельного балансу.

Важливою складовою економічної політики держави є її регіональний аспект. Тільки завдяки обґрунтованій національній політиці, спрямованій на подальше розширення повноважень і відповідальності місцевих органів влади, можна поєднати різні за своїми природними та соціально-економічними умовами регіони у єдиний народногосподарський комплекс.


Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення народногосподарського комплексу України.

2. Що таке галузь господарства?

3. Що ви розумієте під виробничою сферою і який її склад?

4. Що входить до невиробничої сфери?

5. Які особливості співвідношення виробничої і невиробничої сфери в Україні?

6. Яке значення промисловості України?

7. Як поділяється промисловість України за характером виробництва і предметів праці?

8. Назвіть основні галузі промисловості України.

9. Які особливості галузевої структури промисловості України?

10. Назвіть міжгалузеві комплекси промисловості України.

11. Які основні напрями дальшого розвитку народного господарства України?


Питання для дискусії

1. Вплив структурних перетворень на народногосподарський комплекс України.

2. Сучасні форми територіальної організації промисловості.

3. Проблеми і напрями вдосконалення структури народного господарства України.




Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Методичні рекомендації до організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання
123456789 -> Методичні рекомендації для студентів денної форми навчання Оздоровче і прикладне значення занять
123456789 -> «Аналіз розподілу та використання прибутку банку»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка