Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів



Сторінка12/14
Дата конвертації04.11.2016
Розмір3.19 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14
Опрацювання матеріалу

Зібрані під час практики тексти переписуються в загальний зошит – щоденник. Кожен текст незалежно від розміру має свій порядковий номер. Відкриває зошит історико-етнографічний нариc. У ньому характеризується населений пункт, де відбувалась практика. Подається коротка історія села (міста), опис його географічного становища, сучасного розвитку економіки і культури, відомостей про мешканців.

Наступна сторінка – матеріал, присвячений інформаторам. Дуже важливо, щоб це були постійні мешканці населеного пункту. Розповідь може йти як про них, так і від їх імені. Бажано мати фотографії інформаторів, що може полегшити сприймання фольклорного твору.

Фольклорний матеріал, зібраний під час практики, варто згрупувати за жанрами. На початку кожного розділу вміщується розповідь про виконавця, потім переписуються почуті від нього твори. Завершують розділ коментарі та примітки до текстів.

Орієнтовна послідовність запису творів:


  1. Календарно-обрядові пісні:

а) величальні (колядки, щедрівки, посипалки);

б) веснянки;

в) русальні;

г) купальські;

д) петрівочні;

е) жнивні (зажинкові, власне жнивні, обжинкові).



  1. Родинно-обрядові пісні:

а) весільні;

б) голосіння.



  1. Замовляння.

  2. Ліричні пісні:

а) соціально-побутові (козацькі, чумацькі, рекрутські та солдатські, бурлацько-наймитські, заробітчанські);

б) родинно-побутові пісні (про кохання, про жіночу долю, гумористичні та сатиричні, колискові).



  1. Думи та історичні пісні.

  2. Казки:

а) про тварин;

б) чарівні;

в) соціально-побутові.


  1. Легенди та перекази.

  2. Анекдоти.

  3. Балади.

  4. Коломийки та частівки.

  5. Малі фольклорні жанри:

а) загадки;

б) прислів’я та приказки;

в) скоромовки;

г) забавлянки;

д) лічилки.


  1. Народна драма.

У коментарях та примітках наводяться відомості про умови та обставини, в яких виконуються тексти, змальовуються обряди, ритуальні дії, з якими пов’язані твори, пояснюються діалектизми та рідковживані слова. Все, що говоритиме виконавець про твір, варто навести в цій частині.

Упорядкування фольклорних матеріалів

Існує два способи упорядкування фольклорних матеріалів. Перший полягає в тому, що тексти з усіма даними і коментарями відразу записують на окремих аркушах. Потім їх збирають за жанровою приналежністю в одну папку, нумерують і реєструють.

Другий спосіб. Чернетки переписують начисто в загальний зошит, розміщують матеріали за виконавцями. Спочатку записують дані про інформатора, а тоді тексти виконаних ним творів. Кожний текст повинен мати свій порядковий номер. У зошиті нумеруються сторінки. На обкладинці зошита позначають час і місце проведення практики.


Зразок оформлення титульної сторінки зошита
Матеріал фольклорної практики

зібрано в c. Некрасовому

Глухівського району Сумської області

з 17 по 30 червня 1998 року



Збирач: студент 12 групи,

філологічного факультету

Глухівського державного педагогічного університету

Дем’янчук Віктор Олександрович


У кінці записів подається зміст записаних народних творів у згаданому вище порядку. Якщо потрібно скласти зміст записів на магнітофонній плівці, то назви творів фіксують із вказівкою на їх жанрову приналежність у тій послідовності, в якій вони були записані. Проти кожного жанру ставлять порядкові номери відповідних текстів.

Важливе значення має електронний каталог фольклорної практики. На основі поданих матеріалів студентами-дослідниками укладаються добірки текстів для шкільних кабінетів української літератури, краєзнавчих музеїв, будинків народної творчості.

Разом із записами текстів кожен учасник фольклорної практики подає звіт про виконану роботу, для складання якого бажано вести щоденник, де подається стисла характеристика зібраного фольклорного матеріалу (за жанрами), творчі портрети інформаторів, спостереження над побутуванням фольклорних творів, впливу на фольклорну традицію засобів масової інформації. Майбутнім учителям-словесникам доцільно замислитись над психологією, філософією казки, легенди, пісні, прислів΄я. Безумовно, кожен фольклорний твір має значний вплив на розвиток почуттів і поведінки особистості.
7.1.3.Фольклорна підготовка на заняттях мовно-літературного, психолого-педагогічного циклів, у процесі педагогічної практики
Продовження цілісної фольклорної підготовки відбувається у курсах літературознавчого, мовознавчого, педагогіко-психологічного блоків. Дидактичну функцію фольклорні дослідження виконують у курсах культурології, етнопсихології, етнопедагогіки. Психолінгвістичні, лінгводидактичні, педагогічні аспекти впливу фольклорних жанрів на формування мовної особистості знаходять місце в курсах методик викладання української мови і літератури. Ефективність запропонованих фольклорних засобів полягає в тому, що вони базуються на принципах природо- та культуровідповідності, розглядають національно-мовне виховання як невід’ємну “складову природи” українського народу.

Для розв΄язання проблеми інтеграції у вивченні українського фольклору однією з важливих технологій є впровадження міжпредметних зв΄язків між курсами літературознавчого, етнографічного, мовознавчого, педагогіко-психологічного блоків. Функцію таких інтегрованих курсів виконують “Лінгвістичний аналіз художнього тексту”, “Українознавство”, “Етнолінгвістика”, “Етнопсихологія”, “Українська етнопедагогіка” тощо.

Розглянемо окремі блоки дисциплін.

При вивченні мовознавчих дисциплін, наприклад, важливим стає співвивчення мови і національної культури, опанування українською мовою як матеріальною і духовною цінністю народу, як складовою частиною його національної культури. Серед шляхів такого підходу вартими уваги й застосування є шлях залучення на заняття матеріалу (текстів) про українську мову як засобу вираження національної культури народу, її самобутнього мовленнєвого етикету, національно-культурних слів-символів, що називають характерні реалії побуту, фольклору, історії.

Належне місце відведемо спостереженню за національно-культурними лексемами або лінгвокультуремами (т.зв. характеристиками-носіями матеріальної і духовної культури українців): мати, хата, хліб, рушник, козак тощо.

Формуванню мовної особистості у процесі вивчення лінгвокультурем, етнографізмів (на основі культурологічного підходу) сприятиме також залучення фольклорного матеріалу рідної місцевості (у нашому випадку – Сумщини), наявного у працях місцевих етнографів, що залишаються майже не дослідженими і до сьогодні.

(Детальніше див. Додаток Б).

При вивченні етнопедагогіки звернемо увагу на родинно-сімейний фольклор: прислів΄я, приказки, легенди, казки тощо.

В образi батька втiлюється людська відповiдальнiсть за кожний наш крок, вчинок, за весь наш життєвий шлях – вiд народження до смертi. Тpадицiйна моpаль ґpунтується на автоpитетi батькового слова: „Хоч батько i скупий на слово, але воно є законом”. Вiн – захисник пpиpодного стану дитини, уособлює гiднiсть, свободу i стiйкiсть духу свого pоду, фоpмує в дiтей такi фiзичнi i вольовi якостi, як витpивалiсть, незламнiсть духу, дисциплiнованiсть, пpацелюбство.

Мати – нацiональний обеpiг, носiй любовi, гуманiзму. Заслуга матеpi – у вихованнi гуманних цiнностей особистостi: милосеpдя, здатностi до спiвчуття, теpпимостi, добpочинностi. Про це ж говорить і прислів΄я „Немає в світі цвіту цвітнішого, як маківочка, немає і роду-ріднішого, як матіночка”.

Дiдусь та бабуся пеpедають дiтям наpоднi знання, вipування, тpудовий досвiд, своїм пpикладом спонукають до твоpчої пpацi, вчать цiнувати й обеpiгати честь pоду. Чеpез спiлкування з пpедставниками стаpшого поколiння вiдбувається фоpмування свiтогляду пiдpостаючого поколiння, засвоєння ними життєво необхiдних знань та моpальних цiнностей. Шанобливе ставлення до pодовiдних тpадицiй вiдобpажено в обpядах „Дiдiв” („Зеленi дiди”, „Осiннi дiди”, „Вечеpя для дiдiв”).

У складниках пам΄яті народу зберігаються такі прислів΄я „Поки діда, поти й хліба, поки баби, поти й ради”, „Баба без діда – як борщ без хліба”, „Добре було при діду: щодня рибка к обіду”, „Баба як грім: робить за раз робіт сім”, „Поки жива бабуся, я нікого не боюся.”

У громаді високо цінувалося побpатимство та посестpинство. Ці традицiї спонукали до дpужби, глибокої пошани до гpомади, вipностi обов’язку пеpед дpугом, пеpед piдною землею: „Один – як нi одного, а тепер добре, що вдвох”, „Як на двох буде, то й третiй поживиться”, „Хто став у ряду, той держи й бiду”. В основi цих тpадицiй – взаємна пpихильнiсть, довip’я, вiдданiсть, товаpиська солiдаpнiсть, духовна близькiсть, спiльнiсть iнтеpесiв, щиpа спiвдpужнiсть, що грунтується на взаємоpозумiннi. (Детальніше про зв΄язок фольклору і педагогіки у посібнику О.Семеног „Мовне родинознавство”, Глухів, 1999).

При вивченні курсів психології варто звернути увагу на дослідження О.О.Леонтьєва, C.Л.Рубінштейна, Л. C.Виготського та інших науковців, що допоможуть з΄ясувати природу мислення як основного прийому для роботи над фольклорними творами. У праці О.О.Леонтьєва „Мистецтво як форма спілкування” мистецтво характеризується як „художнє виробництво” і як „художнє пізнання”, а отже, виступає однією з форм спілкування. Роботи C.Л.Рубінштейна містять аналіз мислительних процесів індивида: з одного боку, йде мова про оперування існуючими узагальненнями, в іншому – установка на дослідження процесу мислення.

Майбутньому вчителеві-словеснику доцільно звернутись також і до фундаментальної праці Л. C.Виготського „Психологія мистецтва”. Важливі міркування вченого про уявлення, емоції, про відміну художнього почуття від звичайного тощо. Корисними для студента, котрий займається вивченням фольклору, вчення психологів про теорію установки, формування особистості, мистецтво спілкування, особистісно-орієнтовне навчання (І.C.Кон, А.В.Мудрик, І.C.Якиманська та ін.).

На заняттях з етнопсихології корисно використати наукові розвідки Ю.Липи „Призначення України”, В.Петрова „Походження українського народу”, що характеризують менталітет українського народу. Про психологію української пісні йде мова у збірці „Українська душа”, де подані праці О.Кульчицького, Б.Цимбалістого, М.Шлемкевича. Фольклорні твори допоможуть при характеристиці етнопсихологічних особливостей різних регіонів України тощо.

На заняттях з методик викладання української мови, літератури при аналізі фольклорних творів важливо запропонувати різні методичні прийоми: виконати словесний малюнок легенд, пісень, балад тощо, створити зорово-дотикові картини:

Наприклад, картина чумацької пісні Дрібний дощик накрапає, туман налягає. Дощик крапле, чумаченькам доріженька пахне показує шлях чумаків проляже через весняний, свіжий, пахучий степ.

У практиці викладання літератури можливе використання різних шляхів залучення матеріалів фольклорного краєзнавства: на уроках літератури, позакласного читання, заняттях факультативу, фольклорного гуртка, при проведенні зустрічей з місцевими виконавцями фольклорних творів, екскурсій до краєзнавчого музею тощо.

Педагогічна практика – невід’ємна складова частина навчально-виховного процесу. Вона забезпечує оптимальне поєднання теоретичної (фахової, психолого-педагогічної) підготовки майбутніх учителів української мови і літератури з їх практичною діяльністю в освітніх закладах різних типів, виховує потребу систематично поповнювати свої знання і творчо застосовувати їх у практичній діяльності, сприяє формуванню творчого ставлення до педагогічної діяльності, визначає рівень професійної компетенції, інтенсифікує процес формування професійних особистісних якостей.

Під час проходження педагогічної практики з´являється можливість у проведенні дослідницької роботи за темами курсових або дипломних робіт з фольклору. Важливо ознайомитись з практичним доробком учителів-словесників даного навчального закладу, провести педагогічний експеримент (пошуковий, навчальний, контрольний), бесіди з учителями та учнями, анкетування вчителів і учнів стосовно знання ними фольклорних жанрів.

Проводячи уроки з фольклору або уроки з використанням елементів фольклору, слід дотримуватись принципів історизму, що вимагає конкретно-історичного підходу до аналізу подій, епохи, в яку вони відбуваються, науковості, тобто здійснювати аналіз твіру, зважаючи на родову та жанрову специфіку мистецтва слова, дотримуватись принципів єдності змісту й форми, доступності, емоційності. Головна мета уроківнавчити учня відчувати фольклорне слово, думати над ним, відшукувати в ньому істинне „зерно”, захоплюватись його красою, з΄ясовувати психологічне підгрунтя.

Кожний урок, присвячений фольклорному твору, повинен мати чітку мету – виявити естетичний, психологічний потенціал даного жанру, порівняти його з іншими жанрами, з таким же в іншій культурі. Фольклор повинен розкриватись перед юними читачами у всьому його багатстві і різноманітності проблем, образів, тем.

Серед методів і видів роботи, які важливо використовувати при опануванні фольклору: проблемний, що включає проблемний виклад і організацію матеріалу, пояснювально-ілюстративний для ознайомлення з текстами міфів, біблійних легенд тощо, репродуктивний, коли характеризуються визначення жанрів тощо.

Урок фольклору має бути різноманітний за методами, прийомами, формами роботи. Важливі творчі роботи: словесне малювання, складання інсценувань тощо, пошукові дослідження під керівництвом учителя.

Важливо, щоб на уроках звучав текст твору, міркування над виховним, педагогічним потенціалом фольклорного твору. Особливу увагу слід звернути на виховання читацької культури учнівської молоді.
7.1.4. Науково-дослідна робота з фольклорного краєзнавства. Філологічні (фольклорні) ресурси Інтернету
Науково-дослідницька діяльність сприяє не лише поглибленню і розширенню знань, а й збагачує світогляд студентської молоді, стимулює розвиток самостійності, творчого потенціалу, інтелектуальних здібностей кожної особистості, індивідуалізації та естетизації процесу навчання, виступає одним із найважливіших засобів підвищення якості підготовки освітніх фахівців.

У процесі опанування дисциплінами, формування і вдосконалення професійної компетенції на педагогічній практиці студентам, майбутнім вчителям-словесникам, слід набути відповідних фахових умінь і навичок, зокрема досліджувати мовні та літературні факти і явища в їх системному взаємозв’язку; логічно, послідовно, відповідно до норм літературного мовлення формувати творче, аналітичне мислення, чітко, доречно висловлювати власну думку; вести наукові пошуки, використовуючи все багатомаїття методів наукового дослідження, розвивати потребу, бажання, вміння самостійно поповнювати свої знання за фахом. Для майбутніх предметників-вихователів важливо мати чіткі уявлення про внутрішні механізми науки, її закономірності, методи, адже саме їм доведеться формувати основи творчого мислення школярів.

Логічно, щоб тема, обрана як реферативна на заняттях з фольклору, знайшла подальше відображення у курсовій, дипломній, магістерській роботах. Теми можуть стосуватись як загальної характеристики певного жанру, наприклад, казки, так і порівняльного аналізу української казок інших народів, рослинної символіки родинно-обрядових пісень і фольклорної символіки як засобу відображення національного менталітету. Важливо досліджувати фольклорні жанри певного регіону, села: наприклад, легенди і перекази Полісся, зокрема Глухівщини тощо.

У зв΄язку з виникненням наук, що розвиваються на перетині мови і культури, – етнолінгвістики, лінгвокультурології, лінгвофольклористки, наукові роботи можуть бути присвячені вивченню фольклорних жанрів через призму цих наук: наприклад, етнолінгвістичний підхід до аналізу весільнообрядової лексики тощо.

Виконуючи такі роботи, скористайтесь працями В.Жайворонка, В.Кононенка з етнолінгвістики. Науковці вважають, що етнолінгвістичні дослідження ґрунтуються передусім на антропоцентричній основі розуміння мовних явищ, отже передбачають, у свою чергу, антропоцентричну парадигму їхнього опису. Сама мова окреслює своєму носієві напрямки світосприйняття, про що свідчить хоч би традиційне дискурсивне її вживання – через фольклорні тексти замовлянь, вірувань, оповідей-міфів (у формі казки, переказу, легенди, анекдоту), вербальних фрагментів весільних та інших обрядів, ритуальних дійств тощо. Особливе місце серед таких дискурсних одиниць належить сентенційним і орнаментальним народним висловленням-пареміям як вищому прояву народного духу, глибин його філософії, етики та естетики.

Пізнавальне значення мають теми, присвячені використання фольклору у творчості письменника. Наприклад: „Народна пісня в житті і творчості О.Довженка”, „Фольклорна основа творів І.Нечуя-Левицького” тощо. Детальніше див. додаток


Філологічні (фольклорні) ресурси Інтернету

Всесвітній форум з проблем освіти, що був проведений ЮНЕСКО у квітні 2000 р. в Дакарі, значною мірою визначив основні риси сучасної освіти, умови для забезпечення її високої якості. Серед головних – використання в освітньому процесі нових педагогічних підходів і застосування інформаційних і комунікаційних технологій.

Телебачення, відео, комп΄ютерна графіка надають можливість отримання образної інформації, сприяють особистісно-орієнтованому навчанню. У науково-дослідних лабораторіях з фольклору на кожній кафедрі української літератури педагогічних університетів зберігаються аудіо-, відеозаписи обрядів, фольклорно-етнографічних експедицій, здійснених студентами ГДПУ, зустрічей з відомими фольклористами, етнографами, уроків вчителів української мови і літератури, які можуть використовуватися як джерело навчальної інформації, ілюстративного матеріалу, контролю знань і вмінь.

Відеозаписи дозволять студенту-філологу побувати в різних регіонах України, „умовно попрацювати” на уроці чи позакласному заході, сприяють самоосвіті, самовихованню, самовдосконаленню майбутніх педагогів-словесників.

Серед ефективних методів отримання знань з фольклору, як і інших філологічних, психолого-педагогічних, методичних дисциплін, – інформаційні технології. Вони дозволяють розвивати читацькі навички, пов΄язані з розширенням інформаційного кола, укладання власної електронної бібліотеки, сприяють формуванню комунікативної компетенції.

Майбутньому вчителеві-філологу завжди необхідно мати поряд, „під рукою” різні словники, енциклопедії, довідкові матеріали, солідну бібліотеку художньої і фахової літератури, орієнтуватись у новинках філології тощо. Тож Інтернет прийде в цьому випадку на допомогу. Пошук відповідних сайтів займає багато часу, тому наведемо приклади сайтів, які доцільно відвідати при вивченні фольклору.

htpp: // poetry.uazone.net / -Бібліотека української поезії

htpp: // www.uahistory.cjb.net / -Історія України

htpp: // marth.ucsd.edu / broido / indexkoi.html -Фольклор

htpp: // www. Internetri.net / lib – Електронна бібліотека „Просвіта”.

Лозко Г. Берегиня: Богиня чи Русалка? – http: // www.svaroh.alfacom.net / svarohs / sv-boh / beregena6.html

РОЖАНИЦЯ. // Іменослов.– http: // lozko.bigmir.net / imenoslov / ginka / r-gin.htm


Творчі та пошукові завдання
1.Поміркуйте над словами педагога Г.Ващенка: „Традиційний ідеал людини – це не тільки вишивана сорочка, яку можна скинути і все ж таки залишитись українцем. Ідеал людини – це те найкраще, що створив народ у розумінні можливостей людської особистості та її призначення”. Яке значення цього висловлювання для фольклорної підготовки майбутнього вчителя-вихователя?
2. П.Куліш у „Записках о Южной Руси” цілком слушно вказує на одну істотну деталь при записуванні фольклорного тексту від інформатора: „Мне казалось, что будет сделано очень хорошо, если я буду записывать его размышления и рассказы по мере того, как они будут произвольно высказываться передо мною; и это было действительно очень хорошо, если б внезапная кончина Архипа не разорвала нашей только что начинавшейся дружбы” (Записки о Южной Руси: Издал П.Кулиш. – К.:Днипро, 1994. – C.8).

Про що тут йдеться? Підказку шукайте у статті Бріциної О. Сучасні аспекти методики збирання народної прози // Народна творчість та етнографія. – 2003. – № 3. – C. 24 – 34).


3. Опрацюйте фонди бібліотеки і складіть картотеку до тем „Фольклорна Глухівщина”, „Фольклорна Сумщина” (або інший регіон).
4. У лабораторії університету проаналізуйте матеріали фольклорних практик студентів філологічного факультету: розгляньте структуру роботи, змістове наповнення, специфіку представлених фольклорних жанрів.
5. Укладіть жанрово-топографічну картотеку фольклорної практики, проведеної в цьому році.
6. Укладіть електронну картотеку фольклорної практики, проведеної в цьому році.

7. У бібліотеці університету познайомтесь з дипломними і магістерськими роботами студентів, що присвячені проблемам фольклору. З΄ясуйте структуру, понятійний апарат, опрацюйте змістове наповнення робіт.

8. Підготуйте повідомлення "Мовний образ України у творах української усної народної творчості".
Література до теми:
1. Антонова М.В.Региональный компонент в преподавании курса „Русское устное народное творчество” в Орловском государственном университете // Образование и общество 2001. № 5(11) htpp: // www.education.recom.ru /

2. Давидюк В.Ф. Фольклорно-краєзнавчі експедиції з школярами // Позакласна робота з літератури / Уклад.В.Я.Неділько. – К.: Рад шк., 1986. – C. 135 – 144.

3. Державна програма “Вчитель” // У кн.:ІІ Всеукраїнський з΄їзд працівників освіти. – К., 2002. – 232 c.

4.Єрмоленко C., Мацько Л. Навчально-виховна концепція вивчення української (державної) мови // Дивослово. – 1994. – № 7. – C.33

5.Жайворонок В. З чорнозему, любистку, з душі невмирущої // Урок української, 2002. – № 5 – 6. – C.34.

6.Жайворонок В.В.Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень // Мовознавство. – № 5. – 2001. – C. 48 – 63.

7.Наукові основи методики літератури. Навчально-методичний посібник / За ред. доктора пед.наук, професора, члена-кореспондента АПН України Н.Й.Волошиної. – К.: Ленвіт, 2002. – 344 c.

8.Неділько В.Я. Концептуальні питання викладання літератури в середній школі // Українська мова і література в школі. – 1990. – № 2. – C.26-32.

9.Оліфіренко В. Вивчення літератури рідного краю в школі: Посібник для вчителів і студентів. – Донецьк, 1996. – 94 c.

10.Скиба О. Шкільний етнографічно-фольклорний гурток // Українська література в загальноосвітній школі. – 1999. – № 1. – c. 51 – 54.

11.Фольклорное краеведение в школе // В сборнике „Из опыта работы учителей СШ№ 66 г. Ульяновска” / Под ред. А.Ф.Кошелевой, В.Н.Янушевского. – Ульяновск: ИПК ПРО, 2001. – 120 c.

Післямова

Науковців, педагогів, громадськість постійно турбують питання: якій бути українській школі у XXI столітті, яким має бути учитель української мови і літератури, що і яким чином потрібно змінити, удосконалити, наповнити загальнолюдськими цінностями у професійній парадигмі фахівця-словесника.

Цілісна система навчання, обов΄язковими складовими якої виступають фундаментальність, глибина, інтелектуальна і практична спрямованість, особистісно- і професійно-орієнтований характер, повинна бути спрямована на формування професійних рис предметника, зокрема його лінгвістичної, мовної, літературознавчої, культурознавчої, педагогічної, психологічної, методичної, комунікативної компетенції.

Фольклор віддзеркалює ментальність українського народу, “відтворює історичне тло, на якому формувалася і деформувалася національна самосвідомість мас”, вводить читача “в ситуації емоційного співпереживання, виховує естетичний ідеал”. Тому метою фольклорної підготовки майбутнього словесника є становлення духовного світу особистості, створення умов для формування внутрішньої потреби особистості у неперервному вдосконаленні, в реалізації своїх творчих можливостей. Навчитися глибоко і естетично повноцінно сприймати фольклорний твір, тобто осмислювати, міркувати над психологією, філософією казки, легенди, пісні, оповідання тощо, співвідносити прочитане з власними уявленнями і цінностями, – головне завдання фольклорної підготовки.

Культурознавча компетенція реалізується у знаннях матеріальної і духовної культури, історичного розвитку української нації, фольклору, традицій, звичаїв і обрядів рідного народу, а також в уміннях використовувати культурознавчі знання у професійній діяльності.

Компетентний, високоерудований вчитель-словесник має плекатися у рідному слові, а слово лише тоді набуває вагу, лише тоді стає засобом виховання, коли за ним знаходиться багатий внутрішній світ, високі моральні принципи, особистість педагога.



ДОДАТКИ

Додаток А.
Словник термінів
АНЕКДОТ – ( від гр. anekdotos – неопублікований) – коротке усне жартівливе оповідання з несподіваним закінченням.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.



БАЙКА—ліро-епічний жанр: невеличкий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, у якому людське життя відтворюється або в образах тварин, рослин і речей, або зведене до простих і умовних стосунків.

* Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.


БАЛАДА (від прованс. ballar — танцювати) — віршований твір з гострим драматичним сюжетом, любовного, казково-фантастичного, легендарно-історичного, героїко-патріотичного змісту.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.


БИЛИНИ (від старод. слова "быль" — те, що справді було) — українські та російські епічні народні пісні героїчного, соціально-побутового та казкового характеру, складені безіменними співцями про події переважно XI—XVI ст. Збереглися головним чином у північних районах Росії.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003. Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.


БУВАЛЬЩИНА — в народній творчості — коротке усне оповідання про те, що нібито сталось насправді.

* Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ “Академія”, 1997


ВЕРТЕП (від старослов. печера) — народний ляльковий театр, поширений в Україні XVIII—XIX ст. Являв собою скриньку у вигляді двоповерхового будиночка із прорізами в підлозі, через які вертепник управляв дерев'яними ляльками. Виконавцями та авторами вертепних драм виступали школярі й мандрівні дяки, пізніше — мандрівні артисти.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.


ВЕСІЛЬНІ ПІСНІ — сімейно-побутові пісні, якими супроводжувався обряд весілля. За змістом і жанром їх можна поділити на величальні, любовні, застольні, гумористичні, танкові та ін. Основними виконавцями весільних пісень були хори, що складалися з дружок—подруг молодої—й свашок та світилок— у молодого. Піснями висловлювались побажання щасливого й заможного життя молодим, звеличувалась їх краса, сила і працьовитість, а також гостинність та щедрість батьків.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003. Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.



ВЕСНЯНКИ, ГАЇВКИ ЧИ ГАГІЛКИ — давні за походженням обрядові, переважно танкові дівочі, пісні, що виконувалися на честь приходу весни й оспівували пробудження природи, кохання, радісну працю на землі. Весняні обрядові пісні були дуже поширені в Росії, в Україні й Білорусії.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003. Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.



ДРАМА НАРОДНА — різні форми народного театрального мистецтва, які передавалися в усній формі від одного покоління до іншого і виконувалися самодіяльними артистами. Елементи народної драми були в обрядах (різдвяних, купальських, весільних та ін.), але існували й різні види театру: ляльковий (вертеп з інтермедіями в Україні, театр Полішинель в Італії, Петрушка — в Росії та ін.), «живий театр», у якому ролі виконували люди, релігійні вистави з інтермедіями тощо.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.



ДУМИ — народні ліро-епічні пісні переважно героїчного характеру про важливі події Історії України (починаючи з XV ст.), виконувані народними співцями речитативом (співом-декламацією) під акомпанемент кобзи чи ліри.

* Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.


ЗАГАДКА — один із жанрів народної творчості, метафоричне описання предмета чи явища, яке необхідно розгадати.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.



ЗАКЛИЧКИ — вид дитячого фольклору, пісенне звертання до природи із проханням сприяння, допомоги. Заклички пов'язані з вірою давньої людини в магічну силу слова. Поступово ця віра втрачалася, але її відгомін залишився жити у дитячому фольклорі.

* Кузьменко В.І. Словник літературознавчих термінів: навч. посібник з літературознавства за оновл. прогр. для вчителів та учнів серед.шк., проф.уч-щ, ліцеїв, гімназій. – К.: Укр.письменник, 1997.


ЗАМОВЛЯННЯ — слова, вислови, віршовані формули, дуже давні за походженням, яким приписується магічна сила, здатна викликати бажаний стан. Тематика замовлянь досить широка: господарчі, лікувальні, любовні тощо. Виникли вони дуже давно, відбиваючи тодішній стан свідомості людини, але збереглися дотепер. Виконувалися замовляння в супроводі певних рухів, жестів тощо.

* Кузьменко В.І. Словник літературознавчих термінів: навч. посібник з літературознавства за оновл. прогр. для вчителів та учнів серед.шк., проф.уч-щ, ліцеїв, гімназій. – К.: Укр.письменник, 1997. Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003. Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.


ІСТОРИЧНІ ПІСНІ — народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та видатних історичних осіб. В історичних піснях прославляється героїчна боротьба народу проти татарських, турецьких та польських поневолювачів, а також проти внутрішніх гнобителів. В історичних піснях показані також події російсько-японської війни 1904—1905 рр., першої світової війни, трьох російських революцій, громадянської й Вітчизняної воєн. Термін виник у 30-х роках XIX ст.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003. Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.


КАЗКА — фольклорний розповідний твір про вигадані, а часто й фантастичні події, що відбуваються з людиною чи твариною. Казки виникли в доісторичні часи і відігравали значну роль у духовному житті всіх народів.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003. Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.



КОБЗАР, або БАНДУРИСТ — український народний співець, який виконує пісні під акомпанемент кобзи (пізніше — бандури). Основний репертуар кобзарів — думи, історичні пісні, а також веселі, розважальні частівки.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.



КОЛИСКОВІ ПІСНІ — народні пісні, що співаються тоді, коли заколисують дітей, присипляють їх. За походженням — різновид народної поезії, але пізніше колискові почали створювати і поети, надаючи їм нерідко соціального змісту (Т.Шевченко, І.Франко та ін.).

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.



КОЛОМИЙКА (від назви гуцульського міста Коломия) — коротка лірична або жартівлива танцювальна пісня, поширена на західноукраїнських землях.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003. Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.



КОЛЯДКИ — давні за походженням обрядові величальні пісні, обрядові пісні, що виконувалися групами молоді (колядників) під час різдвяних свят.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003. Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.



КУПАЛЬСЬКІ ПІСНІ — обрядові пісні весняно-літнього циклу, поширені у східних слов'ян, особливо в Україні та Білорусії. Назва походить від свята Івана Купала (24 червня), яке увійшло в народний побут ще з язичницьких часів.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.



ЛЕГЕНДА (від лат. legendа — те, що слід читати) — переказ, фантастичне оповідання про події, які могли бути в минулому. Найбільш поширені легенди про заснування міст (наприклад, про заснування Києва трьома братами і сестрою), про видатних людей, святих подвижників.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.



МІФ (від гр. mythos — слово, мова) — один з ранніх видів фольклору, фантастичне оповідання, яке в образній формі пояснює явища навколишнього світу. Міф розуміють і як цілісну систему стародавньої культури, і як релігію, і як вияв вищої мудрості, і як носія надцінного людського досвіду. У літературознавстві XX ст. на Заході виникла концепція сучасного міфу, яка надає міфу нового, широкого значення. За цією концепцією, міфи — це сюжети світової культури — від давніх міфологій до новітньої літератури, у яких закріпився загальнолюдський життєвий досвід і які набули знакових значень

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.



НАЙМИТСЬКІ ТА БУРЛАЦЬКІ ПІСНІ — соціально-побутові пісні, що виникли за часів кріпацтва, а особливого поширення набули в другій половині XIX ст. у зв'язку із збіднінням села і появою значного прошарку безземельних селян, які шукали заробітку в наймах, бурлацьких артілях, на різних промислах.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003. Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.



НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ, НАРОДНА ПОЕЗІЯ, НАРОДНА СЛОВЕСНІСТЬ ЧИ ФОЛЬКЛОР (англ. — мудрість народу) — колективна уснопоетична творчість, що у досконалій мистецькій формі відображає життя, працю, боротьбу за кращу долю, історію, побут, думки, прагнення й погляди трудового народу, а також побутує в його середовищі.

* Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965. Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.


НЕБИЛИЦЯ — невеличкий фольклорний твір з сатиричним чи гумористичним змістом, побудований на каламбурі.

* Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.


ОБЖИНКОВІ ПІСНІ — обрядові величальні пісні, що супроводжували свято закінчення жнив.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.


ОБРЯДОВА ПОЕЗІЯ — один з найдавніших видів народної поезії, тісно пов'язаний з побутом і трудовою діяльністю людей. Обрядову поезію поділяють на календарну і сімейно-обрядову.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.



ПЕСТУШКИ— дитячі пестливі пісні, якими супроводять рухи маляти чи гру з ним.

* Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.


ПІСНЯ — невеликий ліричний вірш, який співають. За тематикою пісні поділяються на любовні, полі т и ч н і, ж а р т і в л и в і та ін.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003. – с. 11.



ПРИМОВКИ — жартівливі, переважно римовані вислови, якими починається чи завершується казка; дотепні зауваження, що вплітаються в розповідь чи текст твору, тощо.

* Кузьменко В.І. Словник літературознавчих термінів: навч. посібник з літературознавства за оновл. прогр. для вчителів та учнів серед.шк., проф.уч-щ, ліцеїв, гімназій. – К.: Укр.письменник, 1997.


ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ — стислі і влучні афористичні вислови, в яких у художній формі виражено судження народу про життєві явища.

* Кузьменко В.І. Словник літературознавчих термінів: навч. посібник з літературознавства за оновл. прогр. для вчителів та учнів серед.шк., проф.уч-щ, ліцеїв, гімназій. – К.: Укр.письменник, 1997.


ПРИСПІВКИ — коротенькі гумористичні пісеньки, які супроводжують танець. За змістом близькі до частівок і коломийок.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.



ПРИТЧА — невелике алегоричне оповідання повчального характеру на релігійну чи побутову тему. За формою близька до байки: у першій частині розповідається про певну подію, у другій — висловлюється дидактична ідея.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.


РЕКРУТСЬКІ ТА СОЛДАТСЬКІ (ЖОВНІРСЬКІ) ПІСНІ — народні пісні про тяжку солдатську долю. Виникнення цих пісень розпочинається з кінця XVIII ст., коли на Україні було ліквідоване козацьке військо і введено обов'язкову військову службу, що тривала 25 років.

* Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.


РУСАЛЬНІ ПІСНІ — обрядові пісні, що виконувалися на «русальному тижні» (кінець травня—початок червня).

* Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.


СПІВОМОВКА — короткий гумористичний вірш, часто побудований на якомусь народному анекдоті, приказці чи казковому мотиві.

* Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.


ТРУДОВІ ПІСНІ—найдавніші за походженням пісні, що створювалися в процесі тяжкої групової праці і, допомагаючи ритмізації зусиль, полегшували її. Почали виникати ці пісні одночасно з виникненням мови.

* Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.


УСМІШКА — невеликий прозовий гумористичний твір. Термін належить Остапу Вишні, автору збірок «Вишневі усмішки».

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.


ФОЛЬКЛОРИСТИКА — наука про уснопоетичну народну творчість (фольклор), що вивчає значення словесного мистецтва народних мас і його специфіку, особливості й закономірності розвитку в різні періоди історії, співвідношення колективного й особистого творчих начал у фольклорі, його взаємозв'язки з художньою літературою та іншими видами мистецтва, досліджує походження, зміст і форму фольклорних жанрів, окремих творів, їх варіанти і т. д.

* Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.


Частівка — жанр народної лірики, чотирирядкова, іноді — шестирядкова римована пісня швидкого темпу виконання, адресована конкретній особі чи аудиторії, оформлена як моментальний влучний відгук на злобу дня. За змістом вони близькі до коломийок, але відзначаються більшою різноманітністю ритміки.

* Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ “Академія”, 1997. Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.


ЧУМАЦЬКІ ПІСНІ — вид народної ліричної пісні про чумацьку долю.

* Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.


ЩЕДРІВКИ — старовинні обрядові величальні пісні, якими зустрічали початок нового хліборобського року, початок весняної рільницької праці, що починалася наприкінці березня. Назва походить від «щедрого вечора», коли молодь ходила від оселі до оселі, славила господарів і просила винагороди. Про щедрування розповідається в багатьох творах української літератури.

* Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ “Академія”, 1997. Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.



Додаток Б.

Глухівщина в записах фольклористів та етнографів
Численні фольклорні дослідження народних пам’яток, їх вивчення і систематизація було здійснено на Глухівщині нашими земляками. Цікаво вивчати етнографічні здобутки родини Марковичів. Опанас Маркович з дружиною М.Віленською (Марко Вовчок) приїздили до рідного брата В.В.Марковича в c. Локотки (під Шосткою), де слухали колядки, щедрівки місцевого населення і записували почуте, а на Остерщині – варіант думи про брацлавського полковника Івана Нечая та історичну пісню про Івана Бондаренка.

Відомі його “Народні південно-російські пісні” (1854). Прилуцька гілка Марковичів – Олександр Іванович (1847 – 1903) – фольклорист, літературознавець; Микола Андрійович (1804 – 1860) – етнограф, фольклорист, ним створені збірки обробок.“Українські народні наспіви”(1840), “Південно-російські пісні” (1857).

Син Миколи Андрійовича – Андрій Миколайович (1830 –1907) є автором збірки “Украинские народные напевы, положенные на фортепиано” (1860). У Глухові народився і творив Іван Кульжинський (1803 – 1884) – відомий цілою серією краєзнавчих нарисів („Малоросійське весілля”, „Обжинки”, „Вечорниці”).

До когорти яскравих особистостей кінця ХІХ – початку ХХ ст. належить етнограф, письменниця, учасник громадівського руху Пелагея Яківна Литвинова (уроджена Бартош) (1833 – 1904). У Землянці, звідки вона родом, записані нею весільні обряди і звичаї. Однією з найдокладніших та найкращих її наукових праць була робота „Весільні обряди і звичаї у c.Землянці”, яка була надрукована в 1900 році в ІІ томі „Матеріалів до українсько-руської етнології”. Зроблені нею записи принесли їй славу видатного українського народознавця не тільки в Україні, а й у Європі.

В „Киевской старине” за червень 1886 р. було опубліковано статтю П.Литвинової-Бартош „Как землянцы потеряли свою вольницу”, за березень 1899 р. – статтю „Закрутки і заломи”, де розповідалось про чаклунство в c.Землянка”, за травень 1904 р. – „К истории основопрививания в Малороссии”. Перу дослідниці належить також стаття „Криниця – богиня родючості у сіверян”. Незавершеними залишились „Народний календар”, „Народна кухня”, „Ткацтво”.

Додаток В


Каталог: txt -> semenogo
txt -> №1 (73) січень-лютий 2006 Костянтин Нікітенко
txt -> Наукового товариства
txt -> Биография С. А. Лебедева Малиновский Б. Н
txt -> Наукового товариства
txt -> Lingua Sovetica як феномен тоталітарної політичної культури
txt -> Федорів Марія Л
semenogo -> Інститут педагогіки І психології професійної освіти апн україни Глухівський державний педагогічний університет
semenogo -> Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка