Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів


Які напрями та школи фольклористики виділяються в науковій літературі?



Сторінка4/14
Дата конвертації04.11.2016
Розмір3.19 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Які напрями та школи фольклористики виділяються в науковій літературі?

2. Коли було видано першу музикознавчу працю про український музичний фольклор?


3. Хто із зарубіжних фольклористів досліджував український фольклор?
4. Коли розпочав свою діяльність Інститут українського фольклору АН УРСР?
5. Які основні теми висвітлював журнал „Етнографічний вісник”?
Тестові запитання
1. Який текст української народної пісні є найдавнішим?

А).балада про Степана Воєводу;

Б).балада про козака Плахту і калину;

В).дума про козака Голоту


2. Коли починається друк народних мелодій?

А).з першої половини ХVІІ ст.;

Б).з першої половини ХVІІІ ст.;

В). з другої половини ХVІІ ст.


3. Хто автор „Малороссийских песен”?

А). М.Максимович;

Б). П.Куліш;

В). І.Срезнєвський.


4. Коли було видано альманах „Русалка Дністровая”?

А). у 1856 – 1857 рр.;

Б). у 1837 році;

В). У 1861.


5. Хто автор „Этнографические материалы, собранные в Черниговской й соседней с ней губерниях”?

А). М.Костомаров;

Б). О.Гулака-Артемовський;

В). В.Милорадович;

Г). І.Манжури;

Д). Б.Грінченко


6. Де у 1898 p. була створена Етнографічна комісія?

А). при Львівському науковому товаристві ім. Т.Г.Шевченка;

Б). при Київському університеті;

В). при історико-філологічному товаристві Харківського університету.


7. Хто автор першої музикознавчої праці про український музичний фольклор?

А).М. Лисенко;

Б). З.Доленга-Ходаковський;

В). Людвіг Куба


8. Як називався журнал „Народна творчість та етнографія” у 20-х роках ХХ ст.?

А). „Етнографічний вісник”;

Б). "Український фольклор”;

В). „Народна творчість”.



Пошукові і творчі завдання:
1. І.Франко наголошував: “Виразних і тривких границь між словесністю і письменством нема, бо те, що раз затверджено на письмі, може переходити знов в усну традицію, в пам’ять і життя нових поколінь і, навпаки, те, що вчора зложилося в усній передачі або існувало від віків у пам’яті людей, сього дня може бути закріплене письмом”. Доведіть тезу І.Франка на прикладі його ж творів.
2. Підготуйте повідомлення на одну з пропонованих нижче тем:

  • Фольклористично-етнографічна діяльність І.Срезневського, М. Шашкевича, Я. Головацького, І. Вагилевича (на вибір).

  • Т. Шевченко та народна поезія.

  • Діяльність П. Куліша як фольклориста та етнографа.

  • Збирання народної поезії Марком Вовчком, C.Руданським, А.Свидницьким, І.Біликом, П.Мирним, І. Манжурою (на вибір).

  • Тематичне розмаїття збірника М.Номиса „Українські приказки, прислів’я і таке інше”.

  • Творче освоєння усної поезії Б.Грінченком .

  • Фольклористична діяльність М. Драгоманова.

  • Праці О. Потебні на ниві фольклористики.

  • Науковий доробок П.Житецького і М.Сумцова в галузі українського фольклору (на вибір).

  • Наукове товариство ім. Шевченка як осередок фольклористичних студій наприкінці XIX – на початку XX ст.

  • Формування методологічних засад української радянської фольклористики в 20-х рр. Діяльність фольклористичних установ Всеукраїнської Академії наук.

  • Стан науки про фольклор у 1930 – 1950-х рр.

  • М. Рильський як фольклорист.

  • Фольклористичні праці Р.Кирчіва.


3. Познайомтеся з тематикою статей, уміщених у часописі „Народна творчість та етнографія” за 2002 – 2003 рр. Визначте проблеми фольклористичних досліджень у ХХІ ст.


4. З іменем М.Рильського пов’язана ціла епоха в розвитку української фольклористики. М.Т.Рильський глибоко знав і захоплювався красою української народної пісні, народної казки. Познайомтесь з його казкою „Король” (у журналі “Народна творчість та етнографія” за 2003 р. № 3). Про що йдеться у цій казці? Які естетичні, психологічні відчуття викликає ця казка?

Література до теми:
1. Березовський І.П. Українська радянська фольклористика: Етапи розвитку і проблематика. – К.: Наук. думка, 1968. – 343 c.

2. Бріцина О. Сучасні аспекти методики збирання народної прози // Народна творчість та етнографія. – 2003. – № 3. – C. 24 - 34

3. Галей C. Народознавча спадщина Пантелеймона Куліша // Народна творчість та етнографія. – 2002. – № 4. – C. 62 - 74.

4. Гарасим Я.Культурно-історична концепція фольклору в працях Михайла Драгоманова // Молода нація: Альманах. – 1996. – № 2. – C. 79 - 108.

5. Горинь В. Катерина Грушевська: талан чи доля... на сайті htpp: // postub.brama.com / index.html

6. Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. – Т.1. – Упоряд.В.В.Яременко; Автор передм П.П.Кононенко, Примітки – Л.Ф.Дунаєвська. – К., 1993. – 392 c.

7. Гунчак І. Оказіонально-обрядовий фольклор в дослідженнях українських вчених // Народна творчість та етнографія. – 2002. – № 5-6. – C. 31 – 43.

8. Дей О.І. Сторінки з історії української фольклористики. – К.: Наук. думка, 1975. – 271 c.

9. Дмитренко М. Гнат Танцюра: До 100-річчя від дня народження. – Київ – Вінниця, 2001. – 48 c.

10. Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України. Нариси й статті. – Львів, 2002.

11. Козар Л.Фольклористична діяльність Бориса Грінченка // Народн. творч. та етнограф. – 1996. – № 2 – 3. – C. 3 – 10.

12. Музиченко Я. Антивеликодні кампанії „штабу СВУ”, або безрадісна еволюція етнографічної комісії ВУАН // Народознавство, 1997. – № 36 – 37.

13. Мушинка М. Академік Володимир Гнатюк як дослідник фольклорних скарбів Закарпатської України // Народна творчість та етнографія. – 2002. – № 5 – 6. – C. 3 – 14.

14. Мушинка М. “Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?” (Нове про історію дослідження і місце найдавнішого запису української народної пісні // Народна творчість та етнографія. – 2000. – № 2 – 3. – C. 3 – 15.

15. Лановик М., Лановик З. Українська усна народна творчість: Підручник. – К.: Знання – Прес, 2001. – 591 c.

16. Петров В. Методологічно-світоглядні напрями в українській етнографії та фольклористці ХІХ – ХХ століття // Народна творчість та етнографія. – 2000. – № 4. – C. 70 – 74.

17. Українська художня культура: Навч.посібник / За ред.І.Ф. Ляшенка. – К.: Либідь, 1996.

18. Франко І. Дві школи у фольклористиці // Франко І. Твори: У 50 т. – Т. 29. – К.: Наук.думка, 1981. – C. 416 – 424.

19. Шишов І. Видатний український народознавець // Народна творчість та етнографія. – 2002. – № 4. – C. 3 – 14.

Тема 1.3.
Види і жанри народної творчості
Зміст теми
1.3.1.Жанрове багатство фольклорних творів, їх пізнавально-виховна спрямованість.

1.3.2.Міфологія і фольклор.

1.3.3.Історико-етнографічні регіони України. Особливості фольклору різних регіонів України.
1.3.1. Жанрове багатство фольклорних творів,

їх пізнавально-виховна спрямованість
Фольклор – цілісна й відкрита жанрова система. Пізнати його особливий світ можна, осягнувши єдність, взаємозв’язок образів, мотивів, сюжетів, тобто всіх частин цієї цілісної системи. Така система дає можливість людині зрозуміти довколишній світ, орієнтуватися в ньому, про що свідчать збережені традиції родинної і календарної обрядовості та записи фольклорних творів [див. 1].

Дослідники зазначають, що фольклорний жанр – це сукупність творів, об’єднаних спільністю поетичної системи, побутового призначення, форм виконання і музичної форми. Існує і таке визначення: це тип словесної (часто також музичної) форми, усталеної в народному побуті та пов’язаної з повторенням певних змістових елементів. Проблема жанру пов’язана з проблемою „виконавець – слухацька аудиторія” (у літературознавстві: письменник – читач). Фольклорні жанри живуть не ізольовано, а розвиваються в тісних взаємозв’язках. Найпоширеніші в світі і водночас спільні жанри – це міф, обрядова пісня, казка, прислів’я.

Існують різні класифікації фольклорного матеріалу. В основу існуючих класифікацій покладено різноманітні критерії і аспекти: вербальний, етнографічний, музикологічний, хореографічний, регіональний тощо. Найбільшу поширеність здобула жанрова класифікація, тобто поділ фольклорного матеріалу на обрядовий і позаобрядовий.

В усній народній творчості повноцінно представлено три роди мистецтва: лірика, епос, драма. Фольклор поділяється на поетичний, прозовий, драматизований. Прозовий фольклор представлений казками, небилицями, легендами, переказами, билинами, оповідками, оповіданнями.

До поетичної народної творчості належать: пісні, голосіння, думи, билини, приказки, примовки, прислів’я, каламбури, вітання, прокльони, побажання, афоризми, тобто пареміографічні жанри, які в образній формі відображають найсуттєвіші сторони навколишнього середовища, суспільних і родових відносин.

Пісні, наприклад, класифікуються таким чином: трудові, колядки, щедрівки, веснянки, купальські, петрівчані, обжинкові, гребовецькі, весільні, ігрові, хороводні та ін.

До епічного жанру належать: думи, балади, історичні пісні.

Кожному фольклорному жанру властиві певні ознаки. Зокрема в думах, історичних, соціально-побутових піснях наявне соціальне, громадське звучання. Ліричні пісні про кохання і балади характеризуються емоційними особливостями.

Герой у ліричних піснях, як правило, знаходиться поза планом розповіді, наявний монолог-розповідь. Дія відбувається або в даний момент, або в минулому, або ж іде мова про майбутнє героя.

Натомість у думах, історичних піснях, баладах, солдатських, рекрутських, наймитських піснях найчастіше маємо поєднання кількох часових планів. Це дозволяє показати еволюцію подій, настроїв і переживань героїв.

Для народнопісенних жанрів характерні силабічні групи (коліна) із 3 - 4 складів з одним наголосом та силабічні групи (коліна) із більшою кількістю складів і двома основними наголосами. Наприклад, коломийковий ритм складається із двох чотирискладових і одного шестискладового колін, які повторюються двічі.

Для фольклорних жанрів може бути характерне народнопісенне римування, тобто розташування рим у певному порядку: перехресному – абаб, суміжному – аабб, кільцевому – абба, трапляється внутрішнє римування.



1.3.2. Міфологія і фольклор
Фольклор тісно пов’язаний з міфологією. Основи української міфології закорінені у спільнослов’янському світосприйманні. Мисленню пращурів були притаманні антропоморфізм (олюднення всієї природи), зооморфізм (уявлення богів в образах тварин), тотемізм (віра в існування родоначальника кожного людського роду у тваринному світі), анімізм (визнання душі в речах та явищах органічної й неорганічної природи).

На матеріалі міфології виникли найдавніші жанри народної творчості – казки, легенди, героїчний епоc.

У поетиці фольклору зафіксована розмаїта і багатогранна символічна спільнослов’янська та власне українська система. Наприклад, квітка рожа виступає символом таємниці, тиші, радості, слави, воскресіння, гордості, досконалості, витонченості, любові, часто символізує материнство, дитину; барвінок зелений, хрещатий, барвінковий вінок – атрибут українського весілля, а також символ вкороченого, обірваного життя, смерті взагалі; рута – символ дівочості, дівочої честі. Вислів „садити руту” означає “зберігати честь”, дівочість, втрата дівчиною рутяного віночка стає причиною зневаги, дорікань з боку родичів, нареченого. Терен є вираженням морального чи фізичного страждання, забуття, занедбаності.

У фольклорі куниця – це красна дівиця, небо – це сім’я, місяць – господар, парубок, сонце – господиня, зірки – діти, дівчата. Образ чистої води – це символ чесної дівчини, скаламучена водиця – скомпрометована дівчина. Море, річка, вітер – джерело вістей, а дощ – це сльози і недобрі чутки. Рушник – це благословення, подарована хустина – символ щастя і вірності, виноград – достаток у сім’ї.

Злагода з милим у піснях визначається такими словосполученнями, як збирати виноград, рвати льон, сіяти руту, збирати розсипане золото. Соловей, який в’є гніздо у веснянках, – це образ будівника оселі.

Колядки, щедрівки, весільні пісні, народні ігри зберігають естетичні і символічні ознаки, пов’язані із слов’янською символікою, віруваннями, обрядами. Спільність слов’янських мотивів довів видатний дослідник О.Потебня.

Відомо, що у всіх слов’ян існує пісенний сюжет, в якому панич, попович, ґречний молодець, премудрий стрілець, син купецький, grzeczny paruboczek (польськ.) пропонує дівчині відгадати три загадки. У сербському варіанті сама дівчина ставить запитання, а розгадує риба з моря.

У слов’ян і литовців збережений мотив переваги судженого перед іншими членами родини, навіть перед батьком і матір’ю. На українському ґрунті це звучить таким чином: "Ліпше миленький, як брат рідненький" (бо саме брат викупає з неволі), у чехів таким чином: "Lepsi jedna mila nez cela rodina."

Цікавим є спільнослов’янський символ напування. Якщо дівчина, жінка напуває свого судженого або чоловіка, то це означає, що вона любить його, коли ж вона дає води іншому, це означає – зраджує.

Слов’яни досить часто обмінюються символами, сюжетами. Познайомтесь з уривками пісень, знайдіть ознаки спільності: з української пісні „Ой там на горі горять огні, а все терновії... коло тих столов сидять ковальчики, а все молодії”; з російської „За горами огни горят, а все терновые, а в кузенке кузнечики, а все молодые”.


1.3.3. Особливості фольклору різних регіонів України
Кожний регіон України відзначається своєрідними природно-географічними умовами, неповторним етнічним автопортретом. Детальніше дане питання радимо опрацювати за книгами А.Пономаріва „Українська етнографія”, C.Павлюка „Українське народознавство”, Г.Лозко „Українське народознавство” (Можна скористатись Інтернет-сайтом: htpp: // www.geocities.com).

Фольклор, як правило, виявляється у вигляді “фольклорних діалектів”(Ю.Ледняк), тобто має регіональну специфіку. Регіоном називають соціальний та географічний простір, в якому відбувається соціалізація людини, формування, збереження та трансляція норм життя.

На вивчення місцевої народнопоетичної традиції спрямована праця Р.Кирчіва, котрий досліджує визначальні прикмети загальнонаціональної спільності і цілісності українського фольклору та його регіональні, локальні риси, особливості міжетнічних взаємозв’язків і взаємовпливів, роботи фольклористів Поділля (C.Стельмащук, О.Смоляк, П.Медведик, Р.Крамар), Полісся і Волині (О.Ошуркевич, C.Шевчук, В.Давидюк, Л.Семенюк), Буковини (О.Роменець, Г.Сінченко, А.Яківчук). Ґрунтовні дослідження з уснонароднопоетичної творчості окремих реґіонів України виконані О.Деєм, Г.Дем’яном, І.Березовським, C.Мишаничем, C.Грицем, Л.Орел, М.Пазяк, Н.Шумадою, І.Мацієвським, М.Дмитренком, В.Погребенником, О.Правдюком та ін.

Упродовж ХХ ст. фольклористам-ентузіастам вдалося записати значну кількість народних пісень, прозових творів усної народної творчості. Важливе завдання сьогодення – зберегти ці фольклорні надбання. З цією метою „Арт Екзистенція”, Українська експериментальна лабораторія фольклору, Мистецьке агентство „Арт Велес” та Українсько-британське спільне підприємство „Комора” започаткувало проект „Моя Україна. Берви” (htpp: // www.ukrfolk.kiev.ua / BERVY). На сьогодні в рамках проекту видано 5 компакт-дисків з унікальними записами у виконанні автентичних фольклорних колективів. На сайті можна знайти цікаві матеріали про музично-поетичну творчість, кобзарсько-лірницьку традицію, інструментальну музику Поділля, Полісся, Карпат. *Матеріали, присвячені фольклористам Глухівщини, ви знайдете в додатку А.


Контрольні запитання
1. Що називається фольклорним жанром?
2.Які критерії покладені у класифікацію фольклорного матеріалу?
3.Яка класифікація фольклорного матеріалу є найпоширенішою?
4. Які риси характерні для лірики, епосу, драми?
5. У чому виявляється зв’язок фольклору з міфологією?
6. Які жанри народної творчості виникли на основі міфології?
7. Що таке антропоморфізм, зооморфізм, тотемізм, анімізм?
8. Що називають регіоном?
Тестові завдання:

1. Прозовий фольклор представлений:

А). казками, небилицями, легендами, переказами, билинами, оповідками, оповіданнями;

Б). піснями, голосіннями, думами, билинами, приказками.
2.До якого жанру належать думи, балади, історичні пісні?

А).до епічного;

Б).до лірики;

В).до драматичного.


3. Яким жанрам властиве соціальне, громадське звучання?

А).думам, історичним, соціально-побутовим пісням;

Б).ліричним пісням;

В).казкам.


4.Прочитайте текст. Який жанр він представляє?

Колись дуже давно через наше село проходив чумацький шлях. Обабіч нього росли кремезні, високі дерева-берестки. Під ними часто відпочивали чумаки. І звідси пішла назва села Берестівка.

А). казку;

Б). переказ;

В). легенду.
5. Серед поданих текстів знайдіть:

А). колядку;

Б). веснянку;

В). весільну пісню.


1. Бігла теличка та з бережничка, та в будник,

Дай, дядьку, бублик, а ти, дядино,

поглянь на поличку, дай паляничку.

Та не начинай, а по цілому давай.


2. А вже весна, а вже красна

Із стріх вода капле

Молодому козакові

Мандрівочка пахне


Помандрував козаченько

У чистеє поле

За ним іде дівчинонька

“Вернися соколе!”


3. Прилетіла зозуленька

З темного лісочку

Сіла й закувала

В зеленім садочку

Ой як вийшла Марусенька,

В неї запитала:

- Скажи мені, зозуленько,


Каталог: txt -> semenogo
txt -> №1 (73) січень-лютий 2006 Костянтин Нікітенко
txt -> Наукового товариства
txt -> Биография С. А. Лебедева Малиновский Б. Н
txt -> Наукового товариства
txt -> Lingua Sovetica як феномен тоталітарної політичної культури
txt -> Федорів Марія Л
semenogo -> Інститут педагогіки І психології професійної освіти апн україни Глухівський державний педагогічний університет
semenogo -> Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка