Навчальний посібник для студентів спеціальності «Соціальна педагогіка»



Сторінка1/20
Дата конвертації23.03.2017
Розмір3.14 Mb.
#13036
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
Міністерство освіти і науки України

Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка


Н.М. Савельєва
Основи соціально-правового захисту особистості

Навчальний посібник

Полтава –– 2008
УДК 364.013:343.627 – 053.2/5 – 056.2/3 (075.8)

ББК 65.27я73 + 67.305я73

Рекомендовано до друку рішенням ученої ради Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка ( протокол № від листопада 2008 р.)


Рецензенти:


Стрельніков В.Ю. –– доктор педагогічних наук, професор, декан факультету післядипломної освіти Полтавського університету споживчої кооперації.

Пивоварська К.Б. .– кандидат історичних наук, доцент кафедри правознавства Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка

Н.М.Савельєва

Основи соціально-правового захиту особистості: Навчальний посібник для студентів спеціальності «Соціальна педагогіка». –– Полтава: ПДПУ, 2008. — 268 с.

У навчальному посібнику, укладеному на основі державного стандарту вищої освіти зі спеціальності 6.010100, 7010105 – Соціальна педагогіка, розкриваються теоретичні основи соціально-правового захисту дітей і молоді методами соціально-педагогічної діяльності. Значне місце відведено висвітленню світової історії та практики соціально-правового захисту та сучасній практиці вирішення цих завдань в Україні. Подається характеристика відповідних документів правового поля України та особливості їх тлумачення на користь прав та інтересів вказаної соціальної групи, специфіка застосування судових та несудових механізмів захисту прав дитини, приклади їх використання. Розглянуто роль і функції соціального педагога у цьому процесі, розкрито питання здійснення консультативно-просвітницької роботи з учителями, батьками та особами, що їх замінюють. Для зручності використання посібника у навчальному процесі з курсу „Основи соціально-правового захисту особистості” окреме місце в його змісті відведено матеріалам методичного характеру, подано короткий тлумачний словник основних понять і термінів курсу, перелік загальновживаних у нормативно-правових джерелах та науковій літературі скорочень.

Навчальний посібник розрахований на студентів, магістрантів, викладачів і аспірантів вищих педагогічних навчальних закладів. Призначений також для практичного використання соціальними педагогами і соціальними працівниками з метою удосконалення професійної діяльності та формування професійної компетентності.



З м і с т

Передмова ……………………………………………………………………........
Розділ 1. Теорія і практика соціально-правового захисту дітей ...................

1.1. Соціально-правовий захист особистості дитини

у діяльності соціального педагога

1.2. Міжнародні правові механізми захисту прав і свобод людини і громадянина

1.3. Світова історія та практика соціально-правого захисту дітей: вступ до проблеми

1.4. Реалізація прав та інтересів дітей в Україні

1.3. Правовий захист дітей від насильства та жорсткого поводження

1.5. Соціально-правовий захист молоді в Україні


Розділ 2. Практика соціально-правового захисту дітей і молоді в Україні

2.1. Соціально-правове забезпечення тендерної рівності

2.2. Правовий захист дітей від насильства та жорстокого поводження

2.3. Соціально-правовий захист сімей з дітьми у контексті сучасної соціальної політики в Україні

2.4. Захист майнових прав дітей

2.5. Практика реалізації соціальним педагогом і соціальним працівником правозахисної функції

2.6. Соціально-правовий захист дітей з вадами у психофізичному розвитку
Розділ 3. Методичні матеріали .............................................................................

3.1. Тести .................................................................................................



3.2. Словник основних понять і термінів .................................................................
Література ...............................................................................................................


Скорочення



ГА

- Генеральна Асамблея (ООН)

ВВР

– Відомості Верховної Ради України

Відділ РАГСу

– відділ реєстрації актів громадянського стану

ЄЕС

- Європейське економічне співтовариство

ЄС

- Європейський союз

ЖК

– Житловий кодекс

КЗпП

– Кодекс законів про працю

КК

– Кримінальний кодекс

КМ

- Кабінет Міністрів

КпАП

- Кодекс про адміністративні правопорушення

КПД

- Комітет з прав дитини

КПК

- Кримінально-процесуальний кодекс

КпШС

- Кодекс про шлюб та сім’ю

КПЛ

- Комітет з прав людини

КУ

- Конституція України

МОП

- Міжнародна організація праці

МСЕК

- Медико-соціальна експертна комісія

МВС

- Міністерство внутрішніх справ

НБСЄ

- Нарада з безпеки і співробітництва в Європі

НУО

- неурядова організація

ОБСЄ

- Організація з безпеки і співробітництва в Європі

ООН

- Організація Об’єднаних Націй

ЦК

- Цивільний кодекс

ЦПК

- Цивільно-процесуальний кодекс

ЮНІСЕФ

- Дитячий фонд ООН

D

- Загальна декларація прав людини

E

- Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права

C

- Міжнародний пакт про громадянські та політичні права

Дітей немає, є люди”



Януш Корчак

Передмова

Сучасне становище дітей в Україні викликає обґрунтоване хвилювання суспільства і вимагає нових підходів в аналізі і вирішенні цієї проблеми, оскільки соціально-економічні труднощі у першу чергу зачіпають інтереси найбільш слабкої категорії громадян – дітей. Не зменшуються випадки сирітства, викрадення дітей, продаж їх за кордон, народження дітей неповноцінних у розумовому та фізичному відношенні. Невпинно зростає кількість дітей, що вживають алкоголь та наркотики. Не вдається зупинити збільшення правопорушень і злочинів, як вчинюваних неповнолітніми, так і по відношенню до них. Не менш складною є проблема забезпечення достатнього життєвого рівня неповнолітніх.

Вислів „Діти – наше майбутнє” не є красивою фразою. Доля будь-якої спільноти, нації, держави в майбутньому залежить від того, якими будуть якості людей, котрі населятимуть її.

У дітях – майбутнє кожної держави, перспективи її економічного, соціального і демографічного розвитку. Життєвий досвід не тільки свідчить, а й вчить: не буде дітей – не буде і держави. Діти дзеркало держави, вони її майбутнє. Через специфіку свого віку діти від народження не можуть самостійно скористатися власними правами. Необхідні опіка дорослих, їх допомога не лише як вияв природних людських почуттів, норм моралі, а такі, які підкріплювалися б правовими документами і відповідали інтересам усіх дітей.

Оскільки в Україні діти становлять понад 12 мільонів, тобто чверть усього населення, проблема захисту законних прав та інтересів дітей є особливо актуальною. Дитину жодним чином не можна прирівнювати до дорослої людини, у тому числі й у правових аспектах. Дитина має бути забезпечена особливими правами, особливим захистом, які мають часовий вимір і спеціальне призначення. Дитина, як і кожна людська істота, від народження має права людини.

Захист інтересів дітей — це можливість взяти участь у змінах для кожного з нас – для громадян та громадянок кожної країни, для кожної громадської та приватної організації, кожного національного лідера, кожної дитини та підлітка. Ці зміни потрібні у всьому світі для захисту прав та забезпечення постійно­го покращення життя дітей. Ці зміни починаються з кон­кретних дій, зроблених батьками, педагогами, майбутніми фахівцями різних сфер роботи з дітьми та молоддю.

Визнання цього знайшло останнім часом своє відображення у підходах до змісту вищої педагогічної освіти. До державних стандартів окремих її напрямків – зокрема, це „Соціальна педагогіка”, «Соціальна робота», ”Корекційна освіта”, - включено нормативні навчальні дисципліни соціально-правового характеру, метою вивчення яких є підготовка майбутніх фахівців цих галузей діяльності до конкретних дій у межах своєї компетенції у сфері захисту прав та інтересів дітей.

Цей навчальний посібник автор адресує майбутнім соціальним педагогам, соціальним працівникам, дефектологам, логопедам, об’єктом майбутньої професійної діяльності яких є найуразливіша категорія населення – діти і молодь. Ми сподіваємося, що його зміст допоможе студентам у підготовці до практичних дій із захисту прав та інтересів наших юних співгромадян, до надання консультативної допомоги їх вчителям, батькам та піклувальникам.

Діти є найціннішим скарбом людської родини, але одночасно найвразливішим та найбеззахиснішим. Ніхто не може залишатись байдужим, коли невинні діти терплять і переживають відкинення і приниження людської гідності. Тому обов’язок кожного з нас – охороняти, захищати та виховувати дітей у повазі та любові.

А для дієвості та продуктивності кожна дія в піклуванні про дітей та підлітків має завжди враховувати їхні фундаментальні права...”

Іоанн Павло ІІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------


Розділ 1.
Теоретичні основи соціально-правового захисту особистості
1.1. Соціально-правовий захист особистості дитини

у діяльності соціального педагога

1.2. Міжнародні правові механізми захисту прав і свобод людини і громадянина

1.3. Світова історія та практика соціально-правого захисту дітей: вступ до проблеми

1.4. Реалізація прав та інтересів дітей в Україні

1.3. Правовий захист дітей від насильства та жорсткого поводження

1.5. Соціально-правовий захист молоді в Україні

Соціально-правовий захист особистості дитини

у діяльності соціального педагога
Соціально-економічні тенденції в українському суспільстві, які зумовлюють необхідність соціально-правового захисту дітей та молоді. У сучасних соціально-економічних та криміногенних умовах в Україні гостро стоїть проблема соціально-правового захисту учнівської молоді. Такий складний стан соціального оточення, в якому доводиться існувати молоді та підліткам і який негативно впливає на формування підростаючого покоління, підтверджують офіційні статистичні дані.

Насторожують в статистиці такі дані, як кількість злочинів, скоєних неповнолітніми або за їх участю; кількість злочинів у місцях масового перебування та відпочинку населення кількість злочинів, скоєних в стані алкогольного сп’яніння.

Викликає занепокоєння в науковців, соціальних педагогів, психологів, медиків та інших спеціалістів соціально-демографічна ситуація в суспільстві та її вплив на формування особистості учнівської молоді, зокрема проблема суїциду, насильне позбавлення життя громадян тощо. Із статистичних даних найбільшу тривогу викликає саме соціальний аспект цієї проблеми.

Зазначені проблеми і тенденції в нашому суспільстві, інші соціальні чинники (наприклад, безробіття, наркоманія, сирітство тощо), засвідчують, що в сьогоднішніх умовах особистість дитини, підлітка потребує конкретної соціальної допомоги, яку повинні надавати професійно підготовлені фахівці. Такої потреби в зазначених спеціалістах відчувають різні установи (наркодиспансери, центри соціальних служб для молоді, кримінальна міліція у справах неповнолітніх, школи-інтернати, притулки, дитячі будинки, загальноосвітні школи тощо), хоча вони вже виправляють наслідки соціальної девіації учнівської молоді, а не вирішують в цілому проблему соціально-правового захисту.

Сучасне суспільство ставить значну кількість проблем, пов язаних з соціально-економічними і духовно-моральними тенденціями розвитку соціуму. Серйозні зміни відбуваються і в сучасних українських сім ях, більшість з яких в умовах економічної і політичної кризи значно менше уваги приділяють вихованню дітей, процесу їх соціалізації у суспільстві. Однією із найгостріших проблем сучасного українського суспільства є проблема дитинства. На практиці ми постійно стикаємося з явищем, коли суспільство, з одного боку, проголошує права дитини на гідне життя, захищеність, можливість саморозвитку і самореалізацію, а з іншого . спостерігаємо значні відхилення у протіканні дитинства. Спостерігається тенденція скорочення народжуваності, а значить і зменшення дитячого населення, прослідковується порушення фізичного і психічного здоров я. Сьогодні ми змушені констатувати, що відсутність належної уваги держави до підростаючого покоління є причиною багатьох негативних явищ, в тому числі і причиною зростання злочинності серед неповнолітніх.

Сьогодні відсутність належної уваги держави до проблем дитини, молодої людини є причиною багатьох негативних явищ, у тому числі і зростанням злочинності серед неповнолітніх. Так, за статистичними даними кожного дня підлітки скоюють 104 злочини, у тому числі: одне вбивство або тяжке тілесне пошкодження, два-три розбійні напади, вісім пограбувань, двадцять шість крадіжок державного, 46 . особистого майна громадян (з них 16 квартирних крадіжок) і майже щодня вони вчиняють зґвалтування [5, 7].

Як наслідок недостатньої уваги суспільства до потреб і запитів молодих людей, соціальні і культурні запити їх є примітивними. За даними лабораторії профілактики правопорушень серед неповнолітніх Інституту педагогіки АПН України у 37% школярів спостерігається інфантильне ставлення до пошуку свого місця у житті; 78% . байдужі до власного інтелектуального розвитку; 73% . до набуття культурних навичок; 47% . до власного здоров я і здорового способу життя . Значній кількості школярів властива наркогенна орієнтація, що також стає причиною різкого зростання правопорушень і

злочинів серед неповнолітніх [5, 6].

Проблеми поведінки неповнолітніх тісно пов язані із сьогоднішньою соціально-економічною і політичною нестабільністю у суспільстві, умовами виховання у сім ї, недоліками в організації навчально-виховного процесу у навчальних закладах, неблагополучним побутовим оточенням. Проблемним залишається питання формування у підлітків поваги до закону і загальноприйнятих правил поведінки у суспільстві.

Аналізуючи соціально-правове становище дітей і підлітків в Україні, необхідно зазначити, що досить часто діти і молоді люди самі стають суб єктами протизаконної поведінки. Жорстоке поводження з дітьми є очевидним і зростаючим явищем, неприємним для свідомості суспільства фактом, негативною реальністю. У 1991 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини на фізичну, сексуальну, психологічну недоторканість. Проте, на жаль, багато із гарантованих Конвенцією прав залишаються на папері. Суспільство ще не готове відкрито говорити про проблему порушення прав людини, а тим більше робити серйозні кроки щодо її вирішення.



Професійне призначення ері та професійні можливості соціальних педагогів щодо соціально-правового захисту дітей та учнівської молоді та їх компетенцію в цій сфері. Серед основних причин, що гальмують процес дотримання у суспільстві прав дитини, є як низький рівень правової освіти в країні в цілому, так і ціле направленої діяльності кваліфікованих фахівців по захисту прав дитини.

Подібне становище дозволяє говорити про те, що різні громадські інститути, які займаються проблемами дитинства, не забезпечують належного його соціального благополуччя. Це в свою чергу, обумовлює необхідність переосмислення підходів до вирішення проблеми захисту дитинства і пошуку найбільш ефективних форм підготовки майбутніх соціальних педагогів до реального розв язання даної проблеми. Оскільки найбільші можливості щодо масового навчання і виховання дітей, а отже і їх соціально-правового захисту мають загальноосвітні навчальні заклади, то цілком логічним є запровадження в цих закладах штатних працівників – соціальних педагогів.

Професійна діяльність соціального педагога має ряд особливостей. Суть її полягає в тім, що на відміну від учителя чи соціального працівника, соціальний педагог має справу у своїй професійній діяльності з дитиною та підлітком у процесі їхнього розвитку, соціального становлення.

Допомоги соціального педагога потребують ті, хто “випали” із соціуму, не тільки суб’єкти з інтелектуальними, педагогічними, психологічними, соціальними відхиленнями від норми, що з’явилися як результат дефіциту повноцінного соціального виховання, а й чимала кількість дітей та молоді з фізичними, психічними чи інтелектуальними відхиленнями. Усі ці люди потребують особливої турботи суспільства, зокрема, соціально-правового захисту.

Соціальний педагог: здійснює комплекс заходів і різних видів діяльності для виховання, освіти, розвитку й соціального захисту особистості в установах і за місцем проживання, серед яких :


  • виявлення інтересів і потреб, труднощів і проблем, конфліктних ситуацій, відхилень у поведінці суб’єктів і своєчасно надання їм соціальної допомоги й підтримки;

  • посередницькі функції між особистістю і установою, сім’єю, фахівцями різних соціальних служб, відомств, правоохоронних і адміністративних органів;

  • вжиття заходів для соціального захисту й соціальної реабілітації дітей і молоді.

Спеціаліст, підготовлений до професійної діяльності соціального педагога, впливає на розв’язання особистісних, міжособистісних, внутрішньосімейних конфліктів, подає необхідну консультативну психолого-педагогічну допомогу дитячим, молодіжним об’єднанням, групам соціального ризику, дітям, підліткам, які потребують опіки; поважає гідність дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного чи психічного насильства, запобігає вживанню алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам, пропагує здоровий спосіб життя; займається профілактикою правопорушень неповнолітніх.

Слід відзначити, як позитивну тенденцію те, що професійна діяльність соціальних педагогів і соціальних працівників у нашій країні протягом останніх років набуває все вагомішої соціальної значущості. Одним із важливих аспектів професійної підготовки соціальних педагогів є усвідомлення майбутніми фахівцями пріоритетних напрямків своєї професійної діяльності. Останні дослідження дозволили виявити основні категорії клієнтів, з якими працюють соціальні педагоги і ті проблеми, які найчастіше їм доводиться вирішувати. Виявилось, що перше місце серед категорій населення, які потребують допомоги соціального педагога, є неблагополучні сім ї. Далі у відповідях практикуючих соціальних педагогів фігурують так звані важкі підлітки, учні шкіл, діти з особливими потребами, діти-сироти.

Серед основних напрямків своєї діяльності респонденти виділили виявлення груп ризику і надання їм допомоги (35% опитаних), захист прав дитини (24% опитаних), профілактика злочинності серед неповнолітніх (23% опитаних), виявлення і допомога проблемним сім ям (23% опитаних), організація дозвілля (12%), соціальну адаптацію і реабілітацію дітей (11%). Із наведених даних видно, що головну свою місію соціальні педагоги вбачають у тому, щоб надавати активну допомогу індивіду в активному залученні його до життя суспільства, сприяти саморозвитку і самореалізації особистості кожної людини у суспільстві.

Коротко розглянемо досвід вирішення даної проблеми у зарубіжних країнах. У західноєвропейських країнах спостерігаються певні тенденції щодо вдосконалення підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників до вирішення проблеми прав людини. Незважаючи на те, що країни . члени Ради Європи . підписали Декларацію про права людини, на практиці ці права постійно порушуються. Важливим завданням соціальних педагогів і соціальних працівників є захист прав людини в кожному окремому випадку, прав особистості, сім.ї і цілих громад. Власне тому підготовка соціальних працівників і соціальних педагогів в дусі захисту прав людини трактується як одне з надзвичайно важливих завдань. У 1991 році Рада Європи прийняла .Рекомендацію щодо підготовки соціальних працівників у сфері захисту прав людини.. Цей документ, призначений перш за все для керівництва країн . членів Європейської Ради, містить пропозиції щодо надання навчальним закладам підтримки у впровадженні навчальних курсів із прав людини на всіх рівнях підготовки соціальних працівників; залучення навчальних закладів до планування змісту цих курсів; забезпечення необхідною літературою та ін. Від викладачів навчальних курсів із прав людини вимагається проведення зі студентами досліджень, які б сприяли інтерпретації теми прав людини з точки зору соціальної роботи та практичному втіленню цих прав у подальшій професійній діяльності. Варто звернути увагу й на той факт, що Кодекс професійної етики соціальних працівників більшості країн західної Європи передбачає охорону прав та основних свобод людини [10, 28].

У звітах, підготовлених країнами-учасницями Ради Європи у 1994-1995 рр. відзначається, що частково права людини висвітлюються в таких курсах, як етика соціальної роботи, соціологія, соціальна політика, антропологія. На сьогоднішній день дискусійним залишається питання про те, чи достатньо часу й уваги приділяється проблемі прав людини у навчальних програмах базової професійної підготовки.

У світлі проблеми прав людини особливо актуальним є питання прав національних меншин. Найбільш гостро це питання стоїть у розвинутих європейських країнах, оскільки в останні два десятиліття населення цих країн збільшилось за рахунок потоку мігрантів з країн Південної і Східної Європи.

Дана проблема є злободенною як для практичної соціальної роботи, так і для сфери соціальної освіти. Т. Егелунд, представник Датської школи соціальної роботи, підкреслює, що далеко не всі країни усвідомлюють необхідність підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників на між культурній основі. Західноєвропейські країни і окремі школи соціальної роботи займаються розробкою програм, які передбачають підготовку викладачів та адміністрації шкіл, перегляд навчальних програм і планів з врахуванням необхідності включення до них спеціальних етнічних предметів, створення мовних курсів для груп студентів, які належать до етнічних меншин.

Як свідчать дослідження, існують два шляхи розв.язання даної проблеми. Перший полягає у створенні спеціальних курсів для студентів, які належать до певних етнічних груп. Передбачається, що працювати у таких групах будуть викладачі тієї ж національності, а підготовка буде опиратися на національну культуру, менталітет і релігію даного народу. На думку переважної більшості організаторів навчання у сфері соціальної роботи, цей шлях не є єдино розумним і раціональним. Другий шлях передбачає включення міжкультурних проблем і шляхів їх вирішення в усі без винятку предмети. Особливо важливими є питання взаємовідносин між національною більшістю та етнічними меншинами, боротьба з націоналізмом і расизмом, врахування соціально-педагогічними закладами потреб багатонаціонального суспільства.



Школами соціальної роботи багатьох країн Європи вже нагромаджено певний досвід вирішення проблем підготовки майбутніх соціальних працівників до вирішення проблем захисту прав людини, особливо до роботи по захисту прав представників національних меншин. Так, школа соціальної роботи Стокгольмського університету втілює в життя програму підготовки бакалаврів для роботи у багатонаціональному соціумі. Школа підтримує контакти з муніципалітетами найближчих міст, в яких живуть люди різних національностей. Програма передбачає прийом абітурієнтів у наступному співвідношенні: 50% представники національної більшості, 50% . представники національних меншин. Окрім цього тісні контакти із муніципалітетами створюють оптимальні можливості для здійснення професійної діяльності у багатонаціональному соціумі. Програма передбачає також перепідготовку викладачів школи на основі діалогу між різними культурами, а також залучення до навчального процесу викладачів-представників національних меншин. Варто зазначити, що тенденція підготовки соціальних працівників і педагогів на між культурній основі лише починає визначатися. У недалекому майбутньому прогнозується її значний розвиток.

Головні функції соціально-педагогічної роботи у контексті соціально-правового захисту. Соціально-педагогічна діяльність, спрямована на захист дитинства повинна базуватися на положенні про необхідність всебічного захисту дитинства, як на макрорівні так і на мікрорівні. Майбутні соціальні педагоги повинні під час навчання в університеті не тільки опанувати теоретичні засади здійснення даного виду діяльності, але й уже під час проходження різноманітних видів соціально-педагогічних практик втілювати у життя окремі елементи практичної діяльності по захисту прав дитини. Вся діяльність соціального педагога в даному напрямку повинна носити цілеспрямований характер і здійснювати такі функції:

  • постійно привертати увагу суспільства до проблем дитинства і підвищувати в цілому у суспільстві рівень правової культури у сфері прав дитини;

  • виявляти і нейтралізувати чинники, які негативно впливають на процес формування і розвитку дитини як у суспільстві в цілому, так і на особистісно-індивідуальному рівні;

  • усіма наявними засобами ціленаправлено формувати знання у сфері прав дитини як серед дорослого населення так і серед дітей;

  • формувати і розвивати у дітей активну соціальну позицію у тому числі і стосовно захисту своїх прав;

  • виявляти і брати активну участь у реалізації заходів по призупиненню дій осіб чи установ, які не дотримуються прав дитини.

Однією з основних умов досягнення результативності даної роботи є забезпечення єдності інформаційного і діяльнісного підходів до проблеми захисту прав дитини. Важливою ланкою є діяльність соціального педагога по підготовці суспільства до сприйняття дитини у якості рівноправного суб єкта відносин. Перш за все це стосується роботи соціального педагога з сім єю як первинним осередком соціалізації дитини, з педагогами, які повинні відігравати провідну роль не тільки в аспекті актуалізації проблеми прав дитини, але і в реалізації цієї проблеми, з іншими спеціалістами, які безпосередньо взаємодіють з дітьми. У якості важливого напрямку даної діяльності є формування громадської думки через засоби масової інформації, безпосередня роз яснювальна робота серед дітей.

Правовий захист дитинства це :

  1. соціальний захист процесу розвитку і формування особистості;

  2. соціальний захист середовища формування і розвитку особистості;

  3. соціальний захист прав молодої людини, це і цільовий соціальний захист.

Тому діяльність соціального педагога по захисту прав дитини повинна бути спрямована перш за все на:

  1. Захист особистості дитини . процесів його фізичного, психічного, емоційно-вольового, інтелектуального і духовно-морального розвитку. У даному контексті із студентами проводяться бесіди про можливості медико-соціальної реабілітації, оздоровлення дітей і пропаганду здорового способу життя; діагностичну, корекційну і терапевтичну роботу, направлену на переборення особистісних психологічних проблем і проблем між особистісної взаємодії; профілактичної діяльності по нейтралізації негативних факторів взаємодії на дитину і формування у неї навиків безпечної життєдіяльності; формування розуміння цінності людського життя, сутності понять .людська гідність., .честь., .справедливість. та ін.

  2. Захист соціального середовища проживання дитини . сім ї, місця проживання, дошкільних, шкільних і позашкільних закладів, дитячих об єднань та ін. У даному аспекті діяльність соціального педагога повинна бути направлена на підвищення психолого-педагогічної і правової культури батьків у сфері прав дитини; підвищення виховного потенціалу сім ї, профілактику конфліктних ситуацій і психогігієну стосунків у сім ї; підвищення рівня психологічних і правових знань педагогів про дитину в школі, допомога педагогам у здійсненні диференційованого особистісно-зорієнтованого підходу, що базується на повазі особистості, честі, гідності і прав дитини; методичну і практичну допомогу у вирішенні конфліктних ситуацій, формуванні навиків ефективної комунікації; організацію дозвіллєвої діяльності за місцем проживання; відмежовування дитини від несприятливих чинників впливу навколишнього соціального середовища через залучення до соціально значимої діяльності.

  3. Захист прав, які регламентують життєдіяльність дитини, до яких відносяться право на виживання, розвиток, освіту, навчання, медичну допомогу та ін. У даному контексті соціальний педагог виступає безпосереднім захисником прав дитини на різних рівнях. Він бере активну участь у роботі комісії з прав неповнолітніх, в діяльності опікунчих органів, прагне до залучення державних і громадських інститутів, дитячих організацій, засобів масової інформації до вирішення проблем дитинства, орієнтує всю свою діяльність на підвищення психолого-педагогічної і правової грамотності населення у сфері прав дитини, при необхідності використовує засоби покарання стосовно до тих, хто не дотримується прав дитини.

  4. Цільовий соціальний захист, який передбачає надання соціальної допомоги і підтримки дитині та її сім ї в кризових ситуаціях і несприятливих умовах через соціальну адаптацію, реабілітацію, цільове забезпечення і надання соціальних послуг. У даному напрямку завданням соціального педагога є виявлення дітей і сімей, які неспроможні забезпечувати свою життєдіяльність на належному рівні без соціальної допомоги і підтримки, надавати їм консультативну допомогу, направляти до спеціалістів, які можуть сприяти у вирішенні конкретних проблем, проводити соціально-педагогічну допомогу з дітьми групи ризику, попереджувати насилля стосовно дітей у сімейному середовищі і за місцем проживання, повідомлення органів опіки і охорони дитинства про несприятливі умови життєдіяльності дітей і випадки жорстокого поводження з ними.

Закон України "Про освіту" (стаття 22 "Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти") передбачає, що "соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії закладів освіти, сім’ї суспільства у вихованні дітей, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам, особам, які їх замінюють. Педагогічний патронаж здійснюється соціальними педагогами. За своїм статусом соціальні педагоги належать до педагогічних працівників" [2, 261]. Соціальний педагог - це співробітник освітньої установи, який створює умови для соціального і професійного саморозвитку вихованців шляхом організації діяльності педагогів і батьків на основі принципів гуманізму, з урахуванням історичних і культурних традицій міста.

Разом з тим дана стаття Закону України "Про освіту" спрацьовує не у повній мірі, оскільки:



  • спостерігається відсутність державного замовлення на соціальних педагогів;

  • функції соціального патронажу виконують класні керівники, директора та його заступники з навчальної та виховної роботи, в яких зовсім інші функціональні обов’язки стосовно навчання та виховання учнівської молоді, аніж надання останнім так необхідного їм соціально - правового захисту;

  • вирішення соціально-педагогічних задач часто здійснюється недостатньо повно, без урахування правової складової;

  • недостатня професійно-правова компетентність соціальних педагогів.


Професійні можливості соціальних педагогів щодо соціально-правового захисту учнівської молоді та їх компетенція в цій сфері.

У самому загальному вигляді перелік проблем і віднесення їх до компетенції соціального педагога можна представити в наступних розділах:



1.Проблеми, пов’язані з неадекватною і девіантною поведінкою, дезадаптацією дітей і підлітків у соціальному середовищі:

  • "важкі" діти (некеровані, педагогічно занедбані, які ведуть себе виклично, агресивно);

  • делінквентність, „погана”, асоціальна компанія, кримінальні контакти, причетність до кримінальних обставин, облік у кримінальній міліції у справах неповнолітніх;

  • вживання дітьми алкоголю, наркотиків, різні види нехімічних адикцій неповнолітніх;

  • адаптація до нового середовища (у дитячому колективі за місцем проживання та навчання );

  • .дезадаптація відносно норм соціального життя в колективі і, як наслідок, самотність, дефіцит спілкування.

2. Проблеми, пов’язані з неблагополуччям у сім’ї, порушенням прав дитини і насиллям:

  • психологічне неблагополуччя в сім’ї, сім’я "соціального ризику", важкий матеріальний стан, безпритульність дітей, алкоголізм і/або наркоманія батьків;

  • дотримання, охорона і захист прав дітей і підлітків, що потребують правової, соціальної і педагогічної, медичної і психологічної допомоги, опіка, піклування, сирітство, соціальне сирітство;

  • агресія, насильство над дітьми з боку батьків, родичів, сусідів, опікунів, піклувальників.

3. Проблеми, пов’язані з конфліктами і морально-психологічним кліматом у школі:

  • агресія вчителів (крик, образи, таврування тощо);

  • конфлікти між вчителями й учнями, необ’єктивність, відсутність єдності вимог, відмова вчителів працювати з учнями;

  • пригніченість через нерозуміння навчального матеріалу, низька успішність, ухиляння від навчання, відсутність інтересу;

  • конфлікти в середовищі однолітків („один проти одного”, „усі проти одного”);

  • багатобічні конфліктні ситуації за участю дітей, батьків, учителів, адміністрації тощо.

4. Проблеми, пов’язані зі збереженням психічного здоров’я дітей, розвитком особистості, самовизначенням дітей і підлітків:

  • професійне самовизначення підлітків з врахуванням можливостей соціального середовища;

  • психологічна дезадаптованість, тривожність, фобії;

  • саморозвиток дитини і реалізація її можливостей у соціосередовищі;

  • особистісне самовизначення, рефлексія (Хто я? Який я?) [3, 12-13].

Проблемне поле професійної діяльності соціальних педагогів досить складне, а найскладнішими проблемами у вирішенні для соціальних педагогів, як свідчить практика, є такі:

  • проблеми дітей, що не знаходять собі місця в нормальному соціумі, дезадаптовані стосовно норм соціального життя і до життя в колективі; це, як правило, діти, що мають кримінальний контакт;

  • проблеми важкого матеріального стану батьків, бездоглядність, алкоголізм і, як наслідок, педагогічна занедбаність дітей;

  • педагогічна та правова безграмотність батьків, їх неготовність і/або небажання займатися повноцінним вихованням дітей;

  • вирішення проблем психологічного стану дитини при наявності багатобічних ієрархічних конфліктів між адміністрацією школи, батьками і учнями [3, 13-14].

У змісті професійної діяльності соціальних педагогів можна виділити три головні функції соціально-педагогічної роботи:

    1. профілактична: профілактика важкої життєвої ситуації дитини, попередження або створення умов для вирішення проблем соціального життя дитини, спільне з ним подолання труднощів на шляху до вирішення життєво важливих завдань;

    2. захисно-охоронна: захист і охорона прав дитини у вже сформованій важкій життєвій ситуації: захист дитини від соціального середовища, якщо в неї виникають проблема з адаптацією до цього середовища, і захист соціального середовища від деструктивного впливу на нього з боку дитини;

    3. організаційна: координація дій або засобів, що сприяють виходові дитини з важкої життєвої ситуації; розвиток і зміцнення соціальних зв’язків для використання можливостей різних людей і організацій; залучення їх до вирішення проблем соціального життя дитини й активне включення самої дитини у ці зв’язки.

Професійні засоби реалізації соціально-правових функцій соціального педагога.

У процесі реалізації цих функцій соціальний педагог відповідно виконує ролі наставника, посередника, координатора, а у ході реалізації кожної ролі застосовує певні механізми вирішення проблем різних груп дітей. Виконуючи у своїй діяльності ці три функції, соціальний педагог може застосовувати одні й ті самі засоби для роботи з різними групами дітей.



Розглянемо засоби, що використовуються соціальними педагогами при реалізації даних функцій:

1) соціально-педагогічні засоби для виконання профілактичної функції:

  • вивчення умов розвитку дитини в сім’ї, у школі, визначення рівня її особистісного розвитку, психологічного і фізичного стану, соціального статусу сім’ї за допомогою соціологічних опитувань, соціометричних методик, методів самооцінки професійного самовизначення, тестування, валеологічної експертизи;

  • первинна професійна діагностика з застосуванням методик визначення професійної спрямованості, інтересів дитини і сім’ї;

  • включення елементів соціального виховання в предмети базового навчального циклу;

  • правове, психологічне, педагогічне просвітництво батьків, учителів, учнів;

  • навчальні і практичні заняття, рольові ігри, тренінги;

2) соціально-педагогічні засоби для виконання захисно-охоронної функції:

  • створення картотеки, банку даних дітей і сімей, де спостерігаються проблемні або конфліктні ситуації;

  • підготовка документації для педагогічних консиліумів, для представлення інтересів дітей у державних установах, в установах соціального забезпечення та в правоохоронних органах;

  • оформлення в ПТУ, змінну школу, допомога у працевлаштуванні дітей і підлітків, допомога у проходженні медичної комісії, лікарського обстеження;

  • індивідуальні бесіди, групові заняття з учасниками складних і конфліктних ситуацій, забезпечення контакту дітей з батьками і вчителями у випадку виникнення конфлікту;

  • комплексний, багатобічний аналіз проблемної ситуації на основі визначеного концептуального підходу;

  • підготовка сімей, дітей, учителів до надання самодопомоги у критичній ситуації;

3) соціально-педагогічні засоби для виконання організаційної функції:

  • організація групових тематичних консультацій фахівців із запрошенням юристів, психологів, лікарів;

  • забезпечення індивідуальної консультативної і практичної допомоги батькам, учителям, учням;

  • контакт з органами місцевої влади і муніципальних служб щодо соціального захисту сім’ї і дитинства, з правоохоронними органами, із батьківськими громадськими організаціями школи, району, міста;

  • організація шкільних заходів (безкоштовне харчування, пільгові проїзні квитки для учнів);

  • організація дозвілля і відпочинку через зв’язок із дитячими об’єднаннями і установами додаткової освіти;

  • вироблення рішень і рекомендацій, розробка програми дій;

  • розробка рекомендацій по організації соціально-орієнтованого учбово-виховного процесу в освітніх установах;

  • зв’язок із спонсорами, шефами, організаціями з метою отримання підтримки, гуманітарної і матеріальної допомоги [3, 14-17].

Таким чином, підводячи підсумок сказаному, зробимо такий висновок: соціальні педагоги мають конкретні соціально-педагогічні засоби для вирішення завдань соціально-правового захисту учнівської молоді, а таку можливість надає їм сама педагогічна реальність. Правовою основою їх діяльності є розвинута міжнародна та вітчизняна нормативно-правова база.

Література



  1. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / А.Й.Капська, О.В.Безпалько, Р.Х.Вайнола; Загальна редакція А.Й.Капської. . К., 2002. . 164 с.

  2. Актуальні проблеми теорії та практики соціальної роботи на межі тисячоліть: Монографія. . К.: УДЦССМ, 2001. .344с.

  3. . Закон України "Про освіту" //ВВР.- 1996. . Ст.84.- С.253-279. Закон України .Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні. // Відомості Верховної Ради України. . 2000. . № 27. . С. 474-480.

  4. Закон України . Про соціальну роботу з дітьми та молоддю. 21 червня 2001 р., № 2558-III.

  5. Нагавкина Л.С., Крокинская О.К., Косабуцкая С.А. Социальный педагог: введение в должность: Сб. материалов. - СПб.: КАРО, 2000. - 272с.

  6. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх / Навчально-методичний посібник. . Київ, 1966. . 352 с.

  7. Соціальна робота в Україні на початку ХХI Століття: проблеми теорії і практики: Матеріали доповідей на Міжнародній науково-практичній конференції 29.31 жовтня 2002 року. Частина II. . К., 2002. . 316 с.

  8. Соціально-правовий захист молоді: Збірник наукових статей / Заг. ред.: І. В. Козубовська, В. М. Великий. . Ужгород, 2002. .319 с.

  9. Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / Під ред. А.Й.Капської. . К., 2002. . 327 с.

  10. Яркина Г. Ф. Гуманізм как теоретико-методологическая основа социальной педагогики. . М.: Институт педагогики социальной работы, 1977. . 157 с.

  11. Coordinated research in the social field. Study Group 1 on the initial and further training of social workers training into account their cnanging role Final report (DRAFT) . Strasbourg, 1995. . S. 71 .


Міжнародний правовий механізм захисту прав і свобод людини і громадянина
Питання прав і свобод людини і громадянина на сьогодні є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики усіх держав світової спільноти. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод особи, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому.

Права людини є складним, багатовимірним явищем. У різні епохи проблема прав людини, незмінно залишаючись політико-правовою, набувала релігійно-етичного, філософського звучання.

Людство на шляху утвердження прав і свобод людини пройшло тернистий шлях, крок за кроком обмежуючи всевладдя держави, поширюючи принцип рівноправності на все більше коло осіб та відносин між ними. Часто саме боротьба за права людини, за нові й нові ступені свободи ставала каталізатором широкомасштабних змін у суспільно-політичному житті тієї чи іншої країни, вела до нового осмислення ролі людини в її відносинах з суспільством та державою.

Після другої світової війни проблема прав людини з чисто внутрішньої стала перетворюватися в міжнародну. Поступово Конституційне право почало попадати під вплив міжнародних стандартів. Були прийняті ряд міжнародних документів, що зобов'язують держави, що підписали їх дотримувати і розвивати повагу до прав людини, без якої-небудь дискримінації. Першим великим правовим актом стала Загальна декларація прав і свобод людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. 3 вересня 1953 року була прийнята Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод. Цей документ гарантував громадянам держав членів Ради Європи дотримання їхніх конституційних прав. Для того щоб ефективно захищати права людини і належним чином реагувати на їхнє порушення, створені органи контролю: Комісія з прав людини, Центр прав людини, Європейський суд, що розглядає порушення прав людини на державному рівні.

Істотною відмінністю міжнародних правових документів у галузі прав людини від інших міжнародних угод є те, що зобов'язання, що накладаються на держави, регулюють відносини не стільки з іншими державами, скільки мають своєю метою захистити права і свободи громадян саме цієї держави. Однак, у багатьох країнах справи з розвитком конституційного права, а головне з його виконанням знаходяться не в найкращому стані. Здавалося б, що говорити про рабство в ХХ столітті вже смішно, але в східному султанаті Оман рабство було скасовано лише в 1962 році.


Каталог: docs
docs -> Основні вимоги до реферату
docs -> Уточнення щодо оформлення документів та питання, які вступники до аспірантури задають найчастіше
docs -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
docs -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
docs -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка