Навчальний посібник для студентів спеціальності «Соціальна педагогіка»


Допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми



Сторінка14/20
Дата конвертації23.03.2017
Розмір3.14 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   20

Допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми


Умови призначення допомоги малозабезпеченим сім'ям з дітьми. Допомога призначається малозабезпеченим сім'ям з дітьми (у тому числі з усиновленими дітьми та дітьми, які перебувають під опікою чи піклуванням) віком до 16 років (учнів - до 18 років), якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї є нижчим від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми призначається з місяця звернення по допомогу терміном на шість місяців і виплачується щомісячно. Питання про продовження виплати зазначеної допомоги вирішується на підставі поновлених документів про стан матеріального забезпечення сім'ї.



Розмір допомоги малозабезпеченим сім'ям з дітьми. Розмір допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом за попередні шість місяців.

Отже, в Україні законодавчо передбачено соціальний захист дітей та молоді. Система заходів щодо охорони дітей передбачає забезпечення належних умов для охорони здоров'я, навчання, виховання та всебічного розвитку дітей, підвищених гарантій щодо працевлаштування неповнолітніх і протягом їх трудової діяльності, забезпечення дітей-сиріт харчуванням та утриманням, безоплатне медичне обслуговування та охорону здоров'я дітей, виплату соціальних допомоги сім'ям з дітьми, створення притулків для безпритульних неповнолітніх, їх соціальну адаптацію тощо. Законодавством передбачено додатковий соціальний захист окремих категорій дітей та підлітків. Зокрема, 22 грудня 2003 р. відбулися парламентські слухання "Про проблему бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання", Рекомендації схвалено Постановою Верховної Ради України від 3 лютого 2004 p. № 1428-IV. Зазначалося, що на профілактичному обліку служб у справах неповнолітніх перебуває понад 129 тис. підлітків, які бродяжать і жебракують, схильні до правопорушень, вживають наркотичні речовини та алкогольні напої тощо. Особливої уваги з боку держави потребує сьогодні вирішення проблемних питань безпритульних дітей, зменшення чисельності дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яких налічується понад 100 тис., більшість із них — "сироти" за живих батьків, відновлення житлових і майнових прав дітей. Кардинальних змін потребує діяльність місцевих органів виконавчої влади, органів опіки та піклування, правоохоронних органів та молодіжних організацій. На розв'язання цих проблем спрямований Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13 січня 2005 p. № 2342-IV. Відповідно до статті 7 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають вагітні жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме: жінки з числа військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, СБУ, військ цивільної оборони, інших військових формувань та з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; жінки, звільнені з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації незалежно від форми власності за умови, що вагітна жінка була звільнена з роботи не раніше ніж за шість місяців до набуття права на одержання допомоги; жінки, зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні; аспірантки, докторантки, клінічні ординатори, студентки вищих навчальних закладів І—IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів; непрацюючі жінки. Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" одноразова допомога при народженні дитини надається одному з батьків (усиновителю, опікуну), не застрахованому в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один із батьків дитини, усиновитель, опікун, дідусь, бабуся або інший родич), не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення названої допомоги по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновителі, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішенні про усиновлення дитини) немає запису про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновителя) дитини. Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) мають вдови та вдівці з дітьми, мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або державну соціальну допомогу. Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновителям (вдовам, вдівцям), матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, призначається на кожну дитину.

Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, мають право у разі потреби перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність відповідних документів, поданих для призначення допомоги.

Підприємства, установи та організації несуть відповідальність за шкоду, заподіяну сім'ям з дітьми або державі внаслідок несвоєчасної видачі документів або видачі недостовірних даних, і відшкодовують її в установленому законом порядку.

Органи місцевого самоврядування мають право за рахунок місцевих бюджетів встановлювати додаткові соціальні допомоги, в тому числі сім'ям з дітьми.

Інваліди з дитинства та діти-інваліди мають право на кілька соціальних виплат: на пенсію згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на соціальну допомогу згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу інвалідам дитинства та дітям-інвалідам". Ці законодавчі акти передбачають різні умови призначення названих соціальних виплат. Особа повинна проконсультуватися в органах соціального захисту й обрати для себе найбільш сприятливий вид соціального захисту. При цьому слід зауважити, якщо інвалід з дитинства або дитина-інвалід має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника і державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", ці виплати призначаються одночасно. Закон України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" гарантує інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства і діти-інваліди віком до 18 років. Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України, з одночасним роз'ясненням інвалідам з дитинства їх права на державну соціальну допомогу. Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13 січня 2005 р. визначив правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У Законі сформульовано визначення термінів, які застосовуються у законодавстві про соціальний захист такої категорії осіб. Зокрема дитина-сирота — це дитина, в якої померли чи загинули батьки.

Діти, позбавлені батьківського піклування, — це діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, батьки яких не відомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти. Закон вводить термін "особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", — це особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, не призначається у разі перебування дитини на повному державному утриманні. Якщо дитина, яка перебуває на повному державному утриманні, під час літніх канікул перебуває вдома з опікуном чи піклувальником, названа допомога призначається за повні місяці перебування дитини вдома на підставі довідки навчального закладу, про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням і є вихованцями дитячих навчальних закладів, що фінансуються не за рахунок бюджетних коштів, призначається на загальних підставах. Державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від форми їх влаштування та утримання, і затверджуються відповідно до законодавства



2.4. Захист майнових прав дітей
Теоретичний основи захисту майнових прав дітей Повага до прав людини починається зі ставлення суспільства до своїх дітей. Передбачливе суспільство турбується про забезпечення їх, гідності, створюючи умови, за яких кожен повною мірою зможе розкрити свої здібності.

Деякі права людини мають безпосередні відношення до дітей, відображаючи їх, потребу в особливій турботі та увазі, їх вразливість та відмінність від світу дорослих. Це визначено ще Декларацією прав дитини 1959 року. Зобов’язань зроблено в цьому плані дуже мало. Що ж стосується забезпечення прав дитини . ще менше, зважаючи на Конвенцію про права дитини. Власне, Конвенція ґрунтується на принципі обов’язків держави захищати права дітей і допомагати батькам виростити їх здоровими й щасливими.

Якщо брати статистику, то у 1993 році дитяче населення України налічувало 11 мільйонів. Народжуваність катастрофічно продовжує падати й досі: за кількістю абортів наша молода держава посідає ганебне третє місто у світі. Кожна сота дитина має вроджені аномалії. з’являються неухильно збільшується кількість розумово відсталих дітей. Надзвичайно висока смертність серед дітей першого року народження. Щороку Україна втрачає 16 тисяч дітей віком до чотирнадцяти років.

Людина має багато потреб, але базовими є дві: потреба в любові та у власній гідності. Це дозволяє усвідомити й реалізувати себе як особистість.



Нормативно-правове забезпечення майнових прав дітей. Механізми захисту майнових прав дітей через соціальну роботу. Державі потрібно докладати немало зусиль, аби вона була спрямована, як закликає Конвенція про права дитини, на розвиток особи, виховання поваги до прав людини, підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві.

Кожне продеклароване цією Конвенцією положення, може бути темою окремої доповіді і майже кожне з них, хоч як прикро, є проблемою для

України. Зупинимось лише на майнових правах дитини у сім’ї.

Згідно з Кодексом про шлюб та сім’ю, при житті батьків діти не мають право на їх майно, як і батьки . право на майно дітей. Звичайно, в сім’ї існує загальний бюджет, і батьки утримують своїх неповнолітніх дітей. Діти, у тому числі й неповнолітні, можуть мати майно на праві приватної власності. Таке право у дітей може виникнути в наслідок спадкування, дарування, купівлі-продажу та інших угод. Дітям також належать на праві власності речі приватного користування. Діти у віці від 15 до 18 років й повнолітні діти можуть придбати майно за рахунок свого заробітку.

Принцип окремого майна батьків і дітей має велике значення у випадку розділу майна подружжя. При розділі загального майна подружжя речі, що належать дітям не враховуються.

Діти до 15 років не дієздатні, а діти у віці від 15 до 18 років частково дієздатні. Якщо у дітей до 15 років є майно, то батьки керують ним як опікуни, а у відношенні майна, що належить дітям у віці від 15 до 18 років, батьки здійснюють функції піклувальника.

Функції опікуна полягають у тому, що батьки розпоряджаються майном - діють від імені дітей та в їх інтересах.

По відношенню до майна, що належить дітям віком від 15 до 18 років, батьки, здійснюючи функції піклувальника, дають згоду на здійснення цими дітьми тих угод, котрі по закону ці діти не можуть здійснювати самі.

Діти у цьому віці можуть самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією. Опікун і піклувальник не вправі здійснювати дарування від імені підопічного, але є дійсними договори дарування, котрі здійснюють батьки на користь неповнолітніх дітей.

Що стосується утримання дітей віком до 18 років, то це обумовлено тим, що неповнолітні діти не здатні самі добувати засіб для існування, не можуть утримувати самі себе, тоді як на харчування, одежу, ліки та інші потреби потрібні засоби.

Обов’язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з момент народження дитини й зберігається до досягнення нею повноліття.

Обов’язок батьків по утриманню своїх неповнолітніх дітей здійснюється ними у більшості випадків добровільно. Якщо батьки ухиляються від цього обов’язку й не надають засоби на утримання дітей добровільно, такі засоби стягуються через суд у вигляді аліментів.

Якщо дитина проживає з матір’ю, то аліменти стягуються з батька, а якщо дитина проживає з батьком, аліменти можуть бути стягнені з матері, якщо ж дитина виховується й проживає у третіх осіб (діда, баби, тітки, дядька), аліменти повинні стягуватися як із батька, так і з матері на користь дітей. Ці позови про стягнення аліментів можуть бути подані вказаними особами, якщо вони є опікунами (піклувальниками), або органами опіки й піклування, або прокурором.

Право на утримання від батьків мають повнолітні діти у випадках:

а) вони є непрацездатними . визнані встановленому законом порядку інвалідам І, ІІ, ІІІ черги, а також повнолітні діти, що досягли загального пенсійного віку (жінки . 55 років, чоловіки . 60 років);

б) вони потребують матеріальної допомоги.

За таких обставин немає значення, коли настає непрацездатність - до досягнення повноліття, або в інший час.

Діюче шлюбно-сімейне законодавство зобов’язуючи батьків до утримання ними своїх неповнолітніх дітей не ставить розмір такого утримання у залежність від ступеня матеріального забезпечення батьків (або одного з них). Розмір аліментів, що стягаються з батьків неповнолітніх дітей окреслена тільки законом і може бути змінена судом лише у випадках:

а) якщо у того з батьків, який повинен сплачувати аліменти, є інші неповнолітні діти, які при стягненні аліментів у тому розмірі, у якому вони вказані у статті 82, а саме: на одну дитину - чверть, на двох дітей - 1/3, на трьох та більше - половина заробітку, але не менш одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину, буде забезпечена матеріально менше ніж ті діти, що отримують аліменти;

б) кщо той з батьків, із якого стягують аліменти, є інвалідом І або ІІ черги;

в) якщо діти працюють та мають заробіток або інші причини.

Вирішуючи питання про зменшення розміру аліментів по вище зазначеним підставам, суд приймає до уваги заробіток отримувача аліментів, а також заробіток інших членів сім’ї тієї особи, що сплачує аліменти.

У випадку зазначеному у пункті б) підставою для зменшення розміру аліментів є не сама по собі інвалідність тієї особи, що сплачує аліменти, а викликані нею матеріальні труднощі для задоволення власних нужд. Тому, якщо не дивлячись на інвалідність, матеріальне становище сплачувальника аліментів дає йому цю можливість у встановленому законом розмірі, то у суду немає підстав для його зниження. Інваліди ІІІ черги за загальним правом, зберігають певну ступінь працездатності, тому вони не в праві вимагати зниження розміру аліментів.

Повне звільнення інвалідів від сплати аліментів законом не передбачено.

Стягнення аліментів у знов визначеному розмірі проводиться з дня вступу у законну силу рішення суду.

Утримання аліментів з працівників здійснюється з усіх видів заробітку й додаткового винагородження як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом :

1) основної заробітної платні по посадовому окладу, тарифній ставці та ін.;

2) всіх видів доплат і надбавок до зарплати;

3) грошових та натуральних премій;

4) оплати за понаднормову працю, за працю у вихідні дні, святкові дні;

5) із зарплатні, що зберігається за час відпустки;

6) із зарплатні, що зберігається за час виконання державних та громадських обов’язків;

7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств, організацій;

8) допомоги по безробіттю;

9) допоміг по державному страхуванню;

10) стипендій;

11) пенсій;

12) доходів від підприємницької діяльності та інших видів заробітку.

Утримання аліментів не здійснюється з:

- вихідної допомоги при звільненні;

- премій, присуджених за видатну працю в галузі науки, літератури, мистецтва;

- допомог у зв’язку з народженням дитини

- державних допомог на поховання;

- державних допомог багатодітним та одиноким матерям та інше.

Утримання аліментів здійснюється із суми заробітку, що належить особі, яка сплачує аліменти після утримання з цього заробітку податків.

Нашому суспільству бракує розуміння захисту прав дитини. Як свідчать опитування, більшість юристів навіть не мають уявлення про зміст Конвенції про права дитини. Широкому ж загалові цей документ взагалі не відомий.



Задачею соціальних педагогів є поширення знань про права дитини серед широкого загалу.

Л і т е р а т у р а :

Нормативно-правова:

  1. Конвенція ООН про права дитини. – К.:PrintXPressTM, 1999.

  2. Конституція України. Статті 3, 8, (. 22, 28, 29, 31, 32,41, 47, 55, 56, 68, 124.

  3. Закон Украъни «Про охорону дитинства» (м.Киъв, 26 квытня 2001 р., № 2402-ЫЫЫ0.

  4. Закон Украъни «Про попередження насильства в сым¢’ї”( № 2789-ІІІ від 15.11.2001.- ВВР, 2002,№10, ст.. 70).

  5. Кодекс про шлюб і сім’ю України ( Закон України № 2006-УІІ (2006а-07) від 20.06.69, ВВР, 1969, № 26, ст..204).

  6. Закон України про освіту (м. Київ, 23 травня 1991 р. № 1060-ХІІ із змінами і доповненнями

  7. Закон України про загальну середню освіту ( м. Київ, 13 травня 1999 р. № 651-ХІУ із змінами і доповненнями

  8. Закон України про охорону дитинства (м. Київ, 26 квітня 2001 р. № 2402-ІП із змінами і доповненнями)

  9. Закон України про соціальну роботу з дітьми та молоддю (м. Київ, 21 червня 2001 р. № 1613-111 із змінами і доповненнями)

  10. Кримінальний Кодекс України (вибрані статті) - ВВР, 2001, №25-26, с.131.

  11. Про затвердження Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 646

  12. Про Національну доктрину розвитку освіти: Указ Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347/2002

Навчально-наукова:

  1. Бюлетень Незалежного дитячого медіа-центру „Голос дитини”, № 1 (березень 2002р.).

  2. Вегера С.А. Аспекти праці та соціальної захищеності дітей в Україні. Міністерство праці та соціальної політики в Україні. – Київ, 2001., - С. 7.

  3. Діти України про свої права. Попередні результати соціологічного опитування дітей віком від 9 до 17 років. – К.: Ценр „Соціальний моніторинг” / ЮНІСЕФ, 2000.

  4. Емельянов В. Гражданское право Украины. Изд. Первое, Днепропетровск, УкОМА Пресс, 1994. – 144с.

  5. Коваленко З.Д., Келим О.І., Кіященко Г.В., Тайсумов В.В.Твої права: Порадник для громадян та громадських організацій із захисту своїх прав. - Полтава, 2004. – С. 3-7

  6. Конвенція про права дитини: Заключні зауваження Комітету з прав дитини: Україна: Інформаційний бюлетень Представництва ООН в Україні. Спеціальний випуск. – 31 березня 1996 р.

  7. Тематична держана доповідь про становище дітей в Україні: Праця дітей в Україні. – Київ, 2001.

  8. Хавеман Р., Війєрс М. Огляд законодавства про боротьбу з торгівлею людьми в Україні: 2001: Доповідь на запит Міжнародної організації з міграції (МОМ). – Київ, 2001. – 95с. – С.54-84.

  9. Шость Н.В., Козир М.К., Ситник О.М. Енциклопедія правового захисту неповнолітніх. – Київ, 1997.

  10. www.rada.kiev.ua Інформація про становище дітей в Ук4раїні

  11. www.unicef.org}publications/index_24432.htmi ЮНІСЕФ. Доповідь „Становище дітей світу в 2005 році”.

  12. www.savehechildren.net/homepage (Міжнародний альянс з порятунку дітей

  13. www.unicef.org}protection/indextmi (Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ))

  14. www.crin.org Сайт інформаційної мережі з прав дитини

  15. www.europeanchildrensnetwork.org Євронет, Європейська дитяча мережа

www.undp.org/rbec Регіональне бюро ПРООН для країн Європи та СНД

2.5. Практика реалізації соціальним педагогом правозахисної функції
Згідно з Конституцією України встановлено права людини, в т.ч. дитини, знати свої права та обов’язки. При цьому незнання законів не звільняє особу від юридичної відповідальності

Більшість населення України і уявлення не має про особисті права дітей, Конвенцію 00Н про права дитини, інші міжнародні документи цієї спеціалізації, тому дуже легко порушити права дітей, бо історично склалося, що ці права завжди порушувались, до дітей не ставилися як до самостійної особистості. На жаль, дуже багато дорослих не вважають за потрібне і зараз визнавати ці права, бо бояться великої відповідальності, а також звикли до старих канонів виховання.

В Україні відбувається активний процес формування національного законодавства та механізмів щодо реалізації державної політики у сфері дитинства. За часів незалежності було прийнято низку нормативних актів, спрямованих на виконання зобов’язань України щодо Конвенції ООН про права дитини.

Функцію захисту конституційних прав та свобод громадян, у тому числі й неповнолітніх, покладено на судову владу. Крім судових, існують ще й позасудові методи захисту прав дитини через звернення до відповідних уповноважених органів та посадових осіб. ЮНІСЕФ є головним механізмом міжнародної допомоги дітям, які перебувають у тяжких умовах. У 1997 році ЮНІСЕФ відкрив постійне представництво в Україні для допомоги урядові у реалізації різноманітних програм, спрямованих на захист та розвиток дітей.

Сьогодні вже не достатньо змінювати світ в інтересах дітей, сьогодні вже йде мова про те, щоб змінювати світ разом з дітьми. Для цього потрібно прислухатися до того, що говорить молодь, треба надавати їм можливість висловлювати свою думку і приймати участь у прийнятті рішень, що стосуються їх життя. Настав час перейти від доброчинності стосовно дітей до визнання того, що дитина, як і кожна людина, має власні права.

Повага прав і свобод людини визначається відношенням суспільства до своїх дітей. Обов’язок держави – забезпечити дітям нормальні умови життя та розвитку, насамперед дітям з особливими потребами. Вона на законодавчій основі повинна здійснювати свій конституційний обов’язок щодо захисту прав і свобод громадян і найбільшою мірою – стосовно дітей.

В Конституції України, дітям гарантуються всі права, необхідні для їх розвитку і життя. Але незважаючи на досить чітку розроблену, на сьогодні, законодавчу основу щодо захисту прав дітей, в Україні дедалі збільшується кількість дітей безпритульних, втягнений у злочинний світ, знедолених, хворих, дітей-інвалідів. Існують проблеми щодо дитячої смертності, жорстокого ставлення до дітей, використання їх в наркотичному, сексуальному та порнобізнесі.

Приведення українського законодавства з питань захисту прав дітей у відповідність з функціонуванням української держави та новими умовами життя людей, їх світоглядом, культурою, освітою й охороною здоров’я сьогодні є конче необхідним для захисту української нації, майбутнього України.

Проблем багато. І не тільки з особистими, але і з політичними, соціальними, економічними, культурними правами дитини. Ситуація потребує змін на законодавчому рівні.

Поринувши у світ нездійсненних мрій, я на мить уявила, що дотримуються всі права дитини. Наша країна перетворилася на „казкову”, в якій не існують перепони щодо виявлення дитячих можливостей в різних галузях. Кожна дитина живе в таких умовах, при яких має все, щоб збагатити свій інтелект. Дітей не принижують, фізично не карають тощо. Жодна мати не позбавить свою дитину права на життя. Дотримання всіх правових норм призведе до того, що суспільство стане демократичним, де будуть діяти і виконуватися закони, стосунки між людьми будуть базуватися на принципах гуманізму, взаємодопомоги та любові. І в Україні, нарешті, з’явиться шанс на світле майбутнє, адже, як сказав В.Сухомлинський: „Сьогодні діти – завтра народ”.

Але і в такому ідеальному світі, на мою думку, можуть з’явитися певні проблеми. В Конвенції про права дитини зазначається, що дитина має право на свою думку, щоб її почули, щоб її інтереси враховувались як найкраще. Та деякі діти вважають, що можуть набридати дорослим своїми зауваженнями, вказувати їм тощо. Користуючись правом , що ніхто не може примусити дитину робити те, що їй не приємно чи може завдати шкоди, інші діти вважають, що це звільняє їх від навчання у школі чи від виконання роботи вдома. Дехто з них вважає, що права дітей є абсолютними, безмежними. Але слід пам’ятати, що права однієї людини закінчуються там, де починаються право іншої. Певна категорія дітей, в повній мірі користуючись правами, може знехтувати своїми обов’язками.

Наш світ не досконалий, і про повне дотримання прав дитини ще рано говорити, але кожна держава повинна докладати максимум зусиль, щоб покращити життя дітей, особливо тих, хто потребує цього найбільше.

Об’єктом особливої уваги з боку держави, як наголошується в Конвенції про права дитини, мають бути діти, що живуть у важких соціальних умовах. До категорії таких дітей в Україні належить низка груп: діти-сироти; діти, що залишилися без піклування батьків; діти із соціальних сімей; діти, які порушили закон; діти-інваліди; діти із сімей безробітних або ті, що змушені працювати; діти—жертви економічних катастроф; діти, що втекли з дому; діти-наркомани та ті, що зловживають спиртними напоями. Кожна з цих категорій дітей потребує особливої уваги і диференційованого підходу щодо форм захисту. Це можливо за умови вирішення низки проблем, а саме: економічних, соціальних, культурно-психологічних тощо. І все це має позитивно впливати на формування гармонійно розвиненої особистості з високим почуттям відповідальності, прав і свободи.

На сьогоднішній день питанням пов’язаним з захистом прав і свобод дітей та молоді, насамперед, дітей з особливими потребами приділяється багато уваги з боку держави і всього суспільства.

Зараз проблема дитинства одна з найважливіших проблем нашої країни. І не треба легковажно ставитися до ситуації, що склалася, бо діти – це наше майбутнє і треба сприймати це дуже серйозно.

На паперах все виглядає не так, як у реальному житті. Більшість дітей, як і їхні батьки, і уявлення не має про права дитини і про Конвенцію ООН про права дитини. Та навіть ті, хто знають, не можуть застосовувати свої знання належним чином. Проблемою нашого населення була юридична необізнаність та неграмотність. Так, держава робить деякі окремі, повільні, рідкі кроки на шляху вирішення цієї проблеми, але повинні існувати дійсні шляхи виходу, справжня рішуча програма.

Права людини є природною приналежністю, невід’ємною властивістю кожного члена суспільства з самого моменту його народження. Саме завдяки здійсненню прав і свобод проявляється унікальність особистості, розкриваються творчі здібності і можливості кожної людини, що вирішальним чином відбивається на розвитку суспільства в цілому.

Не випадково Загальна декларація прав людини починається зі слів про те, що основою свободи, справедливості і загального миру є визнання рівної гідності, властивої всім членам людської сім’ї, а також їх рівних і невід’ємних прав. Права людини це одна з найсвятіших й найдорожчих людських цінностей, тому треба їх шанувати і дотримуватись, вміти відстоювати і поважати.

Майбутнє кожної людини і людства в цілому потенційно залежить від підростаючого покоління, тому забезпечення прав дітей та їх правовий захист безумовно є основним завданням сучасності, у вирішенні якої має бути зацікавленим все світове співтовариство.

Представляється, що в світлі сказаного немає необхідності приводити аргументи. Як доказ того, що одним із найважливіших досягнень і результатів дій міжнародної системи захисту прав людини є не тільки визнання міжнародним співтовариством факту, що “дитина, через її фізичну і розумову незрілість, потребує спеціальної охорони і турботи, включаючи відповідний правовий захист, як до, так і після народження”, але і визнання дітей самостійними суб’єктами.

Мільйони дітей в усьому світі живуть в особливо тяжких умовах. Це – сироти і бездомні діти, біженці, жертви війн, стихійних лих та екологічних катастроф, діти мігрантів та інших представників населення, які знаходяться у неблагоприємних умовах. Також це діти, які змушені працювати, або молоді люди, втягнуті у проституцію, жертви сексуального насильства та інших форм експлуатації, діти-інваліди і малолітні злочинці, жертви апартеїду та іноземної окупації. Такі діти потребують особливої уваги, захисту та допомоги з боку родини, держави, міжнародного співробітництв

Розглянемо ряд типових ситуацій порушення окремих прав і свобод дитини, гарантованих їй міжнародними і державними нормативно-правовими актами.



Каталог: docs
docs -> Основні вимоги до реферату
docs -> Уточнення щодо оформлення документів та питання, які вступники до аспірантури задають найчастіше
docs -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
docs -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
docs -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   20




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка