Навчальний посібник для студентів спеціальності «Соціальна педагогіка»



Сторінка15/20
Дата конвертації23.03.2017
Розмір3.14 Mb.
#13036
ТипНавчальний посібник
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

1.Порушення прав дитини в сімї. Дотримання прав людини, проголошених Декла­рацією прав людини, має велике значення у відносинах між членами сім’ї. Адже порушення прав люди­ни в родині, насильство стосов­но матері, батька або інших членів сім’ї так само негатив­но впливає на дитячу психі­ку, як і насильство, виявлене стосовно неї самої.

Ситуація 1.1. До шкільного психолога звернувся 10-річний Сашко. У нього жорсткий безсердечний батько. Коли батько прихо­дить додому напідпитку, він стає просто звіром, бє матір, погрожує її зарізати, кричить на хлопчика та його 3-річну сестричку. Діти цілу ніч тремтять, забившись у куток, а мати мовчить і терпить знущання. Вона не хоче викликати міліцію, бо залякана погрозами і, головне, „громадською думкою” що скажуть люди, якщо вона власного чоловіка відправить до вязниці.

Звернемо увагу на таку статтю Дек­ларації: кожна людина має пра­во на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і спри­ятливі умови праці та на за­хист від безробіття. Чи може порушення цієї статті щодо матері завдати психологічної травми ди­тині?

Ситуація 1.2. На прийом до психолога прийшла 30-річна Тетяна. Після закінчення інституту в неї була цікава робота, друзі, можливість професійного рос­ту. Після одруження чоловік запропонував їй звільнитися. Це було однією з умов одружен­ня. На цей час він уже був про­цвітаючим бізнесменом і міг забезпечити сімю. „Я хочу зро­бити твоє життя садом, у якому ти будеш найкращою квіткою” казав чоловік. Спо­чатку він приділяв їй багато уваги, радився з нею, вони час­то зустрічалися з її та його друзями. Після народження дитини питання про роботу відпадало. Але скоро дитина підросла, у чоловіка зявилися нові друзі, нові інтереси. І якось вона зрозуміла, що живе із си­ном і чоловіком у різних часо­вих вимірах — уже не було мови про спільне проведення вільно­го часу, про задушевні розмови і поради, чоловік виділяв їй об­межену суму грошей і вимагав звіту про їх витрату, він міг зневажливо говорити з нею і насміхатися з її інтересів. Підростаючи, син засвоював такий зневажливий тон щодо мами, вона не була більше ав­торитетом для нього. Мати залежала матеріально від тата, як і він, і, крім того, тато все одно міг змінити будь-яке її розпорядження. Так само зверхньо і зневажливо хлопчик почав ставитися до своїх товаришів у школі. У ньо­го виникли проблеми.

У наведених випадках порушува­лися права дорослих у сім’ї, але при цьому страждали діти, які внаслідок стресів та нега­тивних емоцій зазнати пси­хологічної травми. Оскільки за Конвенцією:


  • дитина має право знати своїх батьків;

  • не розлучатися з батьками;

  • підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини;

  • залишити будь-яку країну, зокрема власну, та повертатися до неї для підтримки контактів із батьками, якщо вони живуть у різних країнах.

Як час­то після „бурхливого” розлу­чення всі негативні емоції од­ного із батьків, того, з ким залишається дитина (найчасті­ше матері), спрямовані про­ти чоловіка, передаються ди­тині, їй не дозволяють бачи­тися з батьком, постійно розповідають, який він поганий, як жорстоко ставиться до „них” і що він не гідний любові дитини. Але маленьке дитяче серце ще не навчилося любити за достоїнства, воно просто любить, бо це її батько, бо він їй потрібен, бо, нарешті, ди­тина мас право мати власну думку щодо цього. І її серце розривається від болю та страждання між любов’ю до двох таких рідних і таких жорстоких до неї людей. Час­то це призводить до психоло­гічної травми дитини і накла­дає в подальшому відбиток на все її життя. Чи цього хоті­ла любляча мати ?

  • право дитини на захист від зазіхань на її честь та ре­путацію, недоторканність житла та таємницю кореспон­денції;

  • право на особисте життя.

Ці права дитини розглянемо у порівнянні з іншою статтею Конвенції, а саме:

  • права та обовязки батьків, що несуть згідно із законом відповідальність за дитину, повинні відповідним чином керувати дитиною у реалізації ними визнаних да­ною Конвенцією прав і роби­ти це відповідно до розвитку здібностей дитини.

Часто, реалізуючи свої права та обов’язки щодо ке­рування дитиною, батьки не тільки порушують право ди­тини на особисте життя, а й її психологічне право на влас­ну думку і власну помилку. Дорослі, готуючи дитину до самостійного життя, повинні усвідомлювати, що їй самій доведеться в тому житті ро­бити вибір, відстоювати свої погляди, захищати себе. Над­то активно захищаючи дити­ну від життєвих труднощів у дитинстві, ми ризикуємо ки­нути її у бурхливий потік до­рослого життя абсолютно без­збройну, без належних умінь та навичок.

Ситуація 1.3. На прийом до психолога прийшли мати з дівчинкою 12 років. Дівчинка була слухняна, вихована. Але останнім часом вона нічим не цікавилася, у неї не було друзів, вона все гірше вчилася в школі. Мама згада­ла, як ще зовсім недавно в неї були ідеї, бажання, друзі. Але мамі здавалося, що все це відда­ляє дівчинку від неї, справляє негативний вплив. І вона до­клала всіх зусиль, щоб захис­тити її від цього.



На запитання, чим би вона хотіла займатися, дівчинка сказала: я б хотіла робити те, чого від мене хочуть батьки, щоб їх не засмучувати. Дити­на була абсолютно зломлена. У неї не залишилося ніяких влас­них бажань.

Чи цього хотіли батьки?



  • Право на захист від ви­конання будь-якої роботи, яка може завдати шкоди для її здоровя та чинити пере­шкоди для отримання нею освіти.

  • Право на захист від тор­тур або інших жорстоких не­людських чи таких, що при­нижують гідність, видів по­водження або покарання.

Ситуація 1.4. Після смерті чоловіка жінка залишилася з двома дітьми. Важкі економічні умо­ви змусили її переїхати в село до іншого чоловіка. Цьому чо­ловіку все життя доводилося важко працювати, і, зійшов­шись із новою сімєю, він так само вимогливо ставився до всіх домашніх. Хлопчика і дівчинку він примушував тяж­ко працювати з ранку до пізнього вечора, караючи їх за кожну провину. До школи діти приходили вкрай зморені, не здатні сприймати навчальний матеріал. Вітчим часто вза­галі не пускав їх до школи. Під час розмови з ним він ніяк не хотів визнати, що він зну­щається з дітей. На все була одна відповідь — вони повинні працювати.

У даному випадку можна спостерігати явне порушення права дитини на повноцінну освіту та на не жорстоке по­водження і захист від тортур.

Оскільки сім’я — це спілкування з партнерами — батьками, дітьми, подружжя між собою, то важливо знати і пам’ятати свої людські пра­ва та права інших людей. Ці права має кожна людина в сім’ї, незалежно від віку. Тільки поважаючи і дотриму­ючись цих прав, можна досяг­ти справді партнерських відносин. Усі члени, як мо­лодші, так і дорослі, мають знаходитись у психологічно комфортному середовищі. Ось ці права:

Психологічне право лю­дини — право не дозволяти іншим маніпулювати Вами.

Ситуація 1.5. На консультацію прийшла жінка, яка ніяк не може знай­ти спільної мови зі своєю п’ятирічною донькою, їхні непоро­зуміння починалися із самого ранку. „Вона зовсім мене не слу­хається”, — говориш жінка. „Я їй кажу: одягай червоні колгот­ки, а вона — тільки сині. І мене зовсім не слухає”. Коли запитали, чим іще відрізня­лися колготки, крім кольору, жінка не змогла відповісти.

Не поважати бажання та уподобання дитини — це ха­рактерно для багатьох сімей. В неї не може бути своїх за­нять, роботи — вона не може бути зайнятою — хіба це не порушення прав дитини?



  • Право на свій розсуд ви­рішувати, що робити, як ро­бити і як відчувати.

Це право дитини часто порушується, коли діти дорос­лішають і намагаються відшу­кати своє місце в житті. Зви­чайно ж, люблячі батьки кра­ще знають, як треба влашту­вати життя дитини, з ким їй одружитися, куди піти навча­тися. Саме керуючись цією „незаперечною логікою”, батьки псують життя собі і своїм дітям.

  • Право самим відпові­дати за вирішення своїх проб­лем.

оли дитина робить ви­бір, вона повинна усвідомлю­вати, що при цьому і відпові­дальність за наслідки зроб­леного вибору покладається на неї.

Адже часто за найменших труднощів батьки намагають­ся перебрати ініціативу на себе, працюючи рятівною службою. При цьому в дити­ни залишається відчуття своєї нікчемності, відчуття того, що вона ні на що не здатна.



  • Право робити помилки, право зробити помилку, відчути її наслідки і зробити висновки — дає можливість дитині самоствердитися, зро­зуміти свої можливості, стати дорослішою.

  • Право на свою власну думку — право дитини, яка здатна формулювати свої по­гляди, висловлювати їх з усіх питань, що її стосуються (Конвенція прав дитини).

В основі партнерської сім’ї є повага до всіх її членів, від найменшого до найстаршого. Дитина має право на свою власну думку в обговоренні тих питань, що її стосуються. В одній із сімей під час пере­їзду на нову квартиру сім’я в повному складі обговорювала оформлення квартири. Діти пропонували свої проекти оформлення дитячої кімнати, мама — кухні, тато — кабіне­ту, і всі разом обговорювали, як краще можна оформити спільну кімнату.

Ситуація 1.6. До психолога звернулася жінка. Вона звинувачувала сво­го сина-підлітка в негативно­му, грубому ставленні до неї. Вона розповіла, що поки син був у таборі на відпочинку, вона повністю поміняла меблі в його кімнаті і, облаштовуючи осе­лю, викинула всі непотрібні, на її погляд, речі, записки та лис­ти з його кімнати. Вона не розуміла, чому син був на­стільки вражений, адже вона зробила все до ладу в його кімнаті. А син від такого вчин­ку був психологічно глибоко травмований.



  • Право не відчувати за собою провини.

Часто, коли ми доручаємо дитині виконувати якусь справу, у нас не вистачає тер­піння, такту. Звичайно, дити­на одягається самостійно значно довше, ніж коли б ми її одягали самі. І посуд вона митиме довше і не так вправ­но, і не одну тарілку при цьо­му буде розбито. Але якщо ви хочете, щоб ваша дитина не зненавиділа цю роботу на все життя, не насміхайтеся з її перших невмілих спроб, не звинувачуйте її у нездатності до роботи. Дитина повинна отримати досвід і навчитися на власних помилках.

  • Право змінювати свої уявлення.

Ми всі пов’язані з оточу­ючим світом. Дитина росте в цьому світі, пізнає його, до­рослішає сама і разом з нею дорослішають і змінюються її погляди. Це її право. Право бути різною. Приректи дити­ну на якусь одну, наперед за­дану роль — означає створи­ти дисгармонію з її внутрішнім світом. Немож­ливість бути собою теж ство­рює психологічну травму і часто ламає долю дитини. Проте можна згадати багато прикладів, коли батьки не можуть вибачити дитині, що вона в пошуках себе раптом змінює свої уподобання (за­лишає музичну школу, не за­кінчивши ВНЗ, іде працюва­ти за іншим фахом).

Одна з умов партнерської сім’ї — це сприймати себе і оточуючих такими, які вони є.



Отже, батьки порушують права дитини, якщо:

знущаються над дити­ною;

бють її;

завдають шкоди здоровю дитини;

залякують дитину, вико­ристовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, психіатричну лікарню);

порушують її статеву не­доторканість;

навіюють страх за допо­могою жестів, поглядів;

перебивають дитину під час розмови;

ізолюють дитину;

контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків;

використовують образливі прізвиська:

соромлять дитину;

використовують її як пе­редавача інформації між бать­ками під час конфліктів у сімї;

контролюють поведінку дитини за допомогою грошей;

ігнорують її;

не задовольняють її ос­новні потреби;

використовують дитину як засіб економічного торгу під час розлучення;

погрожують залишити її;

погрожують фізичною розправою;

поводяться з дитиною, як із прислугою;

підмовляються повідомн­ім про важливі рішення, які безпосередньо стосуються її долі.

Зневажання людських прав дитини, приниження її гідності сприяють виникненню дитячої психічної травми, яка дефор­мує особистість, порушує при­родний психологічний та фізіологічний розвиток дитини.



2.Право дитини на житло.

Приклад 2.1. У районній державній адміністрації та районному відділі внутрішніх справ з 1997 року на обліку як неблагополучна перебувала сім’я Сайків, у якій батьки зловживали спиртними напоями, вихованням двох дітей не займалися. Незважаючи на це, районна державна адміністрація не тільки не вирішила питання про позбавлення їх батьківських прав, а й безпідставно у березні 2000р. надала дозвіл на продаж квартири, частина якої належала неповнолітнім Сайкам Петрові та Павлу. За протестом прокурора незаконне рішення адміністрації скасовано.

Приклад 2.2. Подружжя Крохіних з дозволу органу опіки та піклування продали квартиру, в якій вони мешкали разом з двома неповнолітніми дітьми у м. Запоріжжі. Але, придбавши інше житло взамін проданого, Крохіни оформи­ли право власності на нову квартиру тільки на себе, незважаючи на те, що квартира, яку вони перед цим продали, була у спільній власності Крохіних та їхніх дітей. Прокурором заявлено позов в інтересах неповнолітніх.

Приклад 2.3. У червні 2000 року Дніпропетровським районним судом за ст.ст. 143 ч. 2, 141 ч. 2 КК України до 6 років позбавлення волі засуджено Ж. Мезеру, яка протягом 1995 – 1997 років шляхом шахрайства та погроз отримала від громадян право на розпоряджання їх квартирами у місті Дніпропетровську, де потерпілі меш­кали разом з неповнолітніми дітьми, після чого квартири продавала, а гроші привласнювала. Всього Мезера заволоділа шістьма квартирами, право влас­ності на які разом з батьками мали їх неповнолітні діти.

Приклад 2.4. Приватним нотаріусом Запорізького міського округу Мико­лаївською Л.Б. без згоди органу опіки та піклування засвідчено угоду купівлі-продажу квартири, частина якої належала неповнолітньому Яшину С. Ана­логічні порушення закону виявлено в діях нотаріуса в Дніпропетровській та Одеській областях.



Приклад 2.5. У м.Івано-Франківську порушено кримінальні справи щодо видачі житлово-ко­мунальною організацією недостовірної довідки про склад сім’ї (дитина не була вписана до складу сім’ї), й також укладений неправомірний договір оренди житла (угоду уклав старший брат неповнолітньої).

Приклад 2.6. Подружжя Коваленків з метою уникнення необхідності отримання дозволу на відчуження квартири, де вони мешкали з двома непо­внолітніми дітьми, вирішили приватизувати житло тільки на одного доросло­го члена сімї. Для цього мати з дітьми до подання батьком заяви про привати­зацію виписалася разом з дітьми з квартири, після чого квартира була прива­тизована тільки Коваленком О. Прокурором заявлено позов про визнання свідоцтва на право власності на житло, яке видано Коваленку О., недійсним.

Приклад 2.7. Начальник ЖЕУ ЗАТ „ЕСМА” Мілевська Ф. видала довідку про склад сімї, в якій зазначила завідомо неправдиві дані про те, що в квартирі мешкає лише одна доросла особа, хоча в ній на той час проживали четверо неповнолітніх. Діти через злочинні дії Мілевської були позбавлені права на житло. За вироком Ленінградського районного суду м. Києва Мілевська Ф. засуджена за ч. 2 ст. 165 та ст. 172 КК України.

Приклад 2.8. Пікуль О. Виконувала обов’язки опікуна неповнолітніх Юртаєвих, продала 4-кімнатну квартиру, що належала її підопічним, а взамін придбала 3-кімнатну, оформивши право власності на це житло на себе. Такі ж порушення встановлено у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Харків­ській та інших областях.

Приклад 2.9. У Новоукраїнському районі Кіровоградської області порушено карну справу про­ти опікуна Л. Краковської, яка використовувала пенсію своєї підопічної Л. Мо­роз по втраті годувальника на особисті потреби.

Приклад 2.10. Після смерті матері опікунство на хлопчика оформлює вітчим. Він — бізнесмен, проторгувався чи пропився — борги. За дозволом опікунської ради, продав квартиру, купив однокімнатну, 18 кв. м. Потім продав і цю квартиру. Опікун попросив хлопчика написати дозвіл на продаж, хлопець і написав. Тепер їм не­має де жити. Дитина без прописки, без квартири – бомж.

Приклад 2.11. Районний суд Житомирської області прийняв рішення про усиновлення Сергія. Рівно через десять років, інший районний суд це усиновлення скасував. Сімя, в якій він проживав стільки часу, приватизувала житло. Звичайно, Сергія в списках сімї не було. Відтоді минув майже рік, але в історії зі скасуванням усиновлення та житлом досі не поставлено крапки.

Приклад 2.12. Мама-наркоманка продала квартиру і, вийшовши заміж, виїхала в Грузію. Після смерті чоловіка повернулася в Україну. Дитину покинула на базарі. Позбавити маму батьківських прав практично неможливо, тому що вона немала громадян­ства України і відповідно — прописки. Щоб розвязати проблему довелося робити за­пит до посольства Грузії. Для вирішення подальшої долі дівчинку тимчасово пропи­сали за адресою Центру. На сьогодні вона стоїть на обліку на усиновлення.



3. Кожна дитина має право на захист від жорстких, нелюдських або принижуючих гідність людини видів поводження чи покарань

Ситуація 3.1. До Центру „Розрада” звернулася жінка, яка проживає з трьома дітьми в одній квартирі разом з батьком-насильником. Діти знаходитися там не можуть. Про­те жити їм немає де. Періодично жінка з дітьми проживає в притулку.

Ситуація 3.2. У Галі О. Мати хоч і пиячила, але якось доглядала за дівчинкою. Вона померла, коли дитині не було ще восьми років, і залишилася дівчинка на утриманні вітчима, який постійно над нею знущався. Недолюдок не лише морив падчерицю голодом, але постійно бив її, а іноді підвішував і так залишав на тривалий час. У Олі С. Мати також померла, а батько запив, втратив роботу, пропив майно, а потім і квартиру.

Ситуація 3.3. Вітчим 10-річного Джона Веста завжди сильно бив хлопчика за найменшу провину, посилаючись на своє, закріплене законом, право „на розумну жорстокість”. Тоді рідний батько Джона від його імені подав позов до Європейського суду з прав людини.



4.Кожна дитина має право на захист здоровя та медично-санітарне обслуговування

Приклад 4.1. Громадянка К.Михайлик звернулася до Уповноваженого зі скаргою на незадовільне лікування її тяжко хворої дитини в районній лікарні. Було відкрито провадження по цій справі та направленні подання по цій справі до МОЗ України та обласної держадміністрації. Завдяки проведеній роботі дитина отримала можливість пройти курс обстеження та лікування в умовах спеціалізованого відділення обласної лікарні.

Приклад 4.2. Громадянка К.Каграманова звернулася до Уповноваженого з проханням допомогти в обстеженні та лікуванні хворих дітей ( 11 та 3 років ), оскільки обласна держадміністрація відмовила їй в такій допомозі. Уповноваженим було відкрито провадження у справі про порушення прав дитини на медичну допомогу та направлено подання до МОЗ України. В результаті дітей направили на обстеження і лікування до спеціалізованої лікарні у м.Києві. Права дітей було поновлено.

Приклад 4.3. Гр. Баштаненко, жителька м.Кременчука звернення щодо зволікання протягом декількох років у вирішенні питання про направлення на лікування за кордон її неповнолітнього сина, який через лікарську помилку отримав такі післяопераційні ускладнення, які неможливо усунути.



Описані і проаналізовані найтиповіші ситуації і випадки порушень прав та інтересів дітей в нашій країні демонструють приклади реального застосування на практиці нормативно-правових актів у сфері прав дитини.

Література

Нормативно-правова:

  1. Конвенція ООН про права дитини. – К.:PrintXPressTM, 1999.

  2. Конституція України. Статті 3, 8, (. 22, 28, 29, 31, 32,41, 47, 55, 56, 68, 124.

  3. Закон Украъни «Про охорону дитинства» (м.Киъв, 26 квытня 2001 р., № 2402-ЫЫЫ0.

  4. Закон Украъни «Про попередження насильства в сым¢’ї”( № 2789-ІІІ від 15.11.2001.- ВВР, 2002,№10, ст.. 70).

  5. Кодекс про шлюб і сім’ю України ( Закон України № 2006-УІІ (2006а-07) від 20.06.69, ВВР, 1969, № 26, ст..204).

  6. Закон України про освіту (м. Київ, 23 травня 1991 р. № 1060-ХІІ із змінами і доповненнями

  7. Закон України про загальну середню освіту ( м. Київ, 13 травня 1999 р. № 651-ХІУ із змінами і доповненнями

  8. Закон України про охорону дитинства (м. Київ, 26 квітня 2001 р. № 2402-ІП із змінами і доповненнями)

  9. Закон України про соціальну роботу з дітьми та молоддю (м. Київ, 21 червня 2001 р. № 1613-111 із змінами і доповненнями)

  10. Кримінальний Кодекс України (вибрані статті) - ВВР, 2001, №25-26, с.131.

  11. Про затвердження Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 646

  12. Про Національну доктрину розвитку освіти: Указ Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347/2002

Навчально-наукова:

  1. Бюлетень Незалежного дитячого медіа-центру „Голос дитини”, № 1 (березень 2002р.).

  2. Вегера С.А. Аспекти праці та соціальної захищеності дітей в Україні. Міністерство праці та соціальної політики в Україні. – Київ, 2001., - С. 7.

  3. Діти України про свої права. Попередні результати соціологічного опитування дітей віком від 9 до 17 років. – К.: Ценр „Соціальний моніторинг” / ЮНІСЕФ, 2000.

  4. Емельянов В. Гражданское право Украины. Изд. Первое, Днепропетровск, УкОМА Пресс, 1994. – 144с.

  5. Коваленко З.Д., Келим О.І., Кіященко Г.В., Тайсумов В.В.Твої права: Порадник для громадян та громадських організацій із захисту своїх прав. - Полтава, 2004. – С. 3-7

  6. Конвенція про права дитини: Заключні зауваження Комітету з прав дитини: Україна: Інформаційний бюлетень Представництва ООН в Україні. Спеціальний випуск. – 31 березня 1996 р.

  7. Тематична держана доповідь про становище дітей в Україні: Праця дітей в Україні. – Київ, 2001.

Каталог: docs
docs -> Основні вимоги до реферату
docs -> Уточнення щодо оформлення документів та питання, які вступники до аспірантури задають найчастіше
docs -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
docs -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
docs -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка