Навчальний посібник для студентів спеціальності «Соціальна педагогіка»

Ситуація 1.1. До шкільного психолога звернувся 10-річний Сашко. У нього жорсткий безсердечний батько. Коли батько прихо­дить додому напідпитку, він стає просто звіром, б’є матір, погрожує її зарізати, кричить на хлопчика та його 3-річну сестричку. Діти цілу ніч тремтять, забившись у куток, а мати мовчить і терпить знущання. Вона не хоче викликати міліцію, бо залякана погрозами і, головне, „громадською думкою” що скажуть люди, якщо вона власного чоловіка відправить до в’язниці.

Звернемо увагу на таку статтю Дек­ларації: кожна людина має пра­во на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і спри­ятливі умови праці та на за­хист від безробіття. Чи може порушення цієї статті щодо матері завдати психологічної травми ди­тині?

Ситуація 1.2. На прийом до психолога прийшла 30-річна Тетяна. Після закінчення інституту в неї була цікава робота, друзі, можливість професійного рос­ту. Після одруження чоловік запропонував їй звільнитися. Це було однією з умов одружен­ня. На цей час він уже був про­цвітаючим бізнесменом і міг забезпечити сім’ю. „Я хочу зро­бити твоє життя садом, у якому ти будеш найкращою квіткою” — казав чоловік. Спо­чатку він приділяв їй багато уваги, радився з нею, вони час­то зустрічалися з її та його друзями. Після народження дитини питання про роботу відпадало. Але скоро дитина підросла, у чоловіка з’явилися нові друзі, нові інтереси. І якось вона зрозуміла, що живе із си­ном і чоловіком у різних часо­вих вимірах — уже не було мови про спільне проведення вільно­го часу, про задушевні розмови і поради, чоловік виділяв їй об­межену суму грошей і вимагав звіту про їх витрату, він міг зневажливо говорити з нею і насміхатися з її інтересів. Підростаючи, син засвоював такий зневажливий тон щодо мами, вона не була більше ав­торитетом для нього. Мати залежала матеріально від тата, як і він, і, крім того, тато все одно міг змінити будь-яке її розпорядження. Так само зверхньо і зневажливо хлопчик почав ставитися до своїх товаришів у школі. У ньо­го виникли проблеми.

У наведених випадках порушува­лися права дорослих у сім’ї, але при цьому страждали діти, які внаслідок стресів та нега­тивних емоцій зазнати пси­хологічної травми. Оскільки за Конвенцією:

• 
  дитина має право знати своїх батьків;
  

• 
  не розлучатися з батьками;
  
• 
  підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини;
  
• 
  залишити будь-яку країну, зокрема власну, та повертатися до неї для підтримки контактів із батьками, якщо вони живуть у різних країнах.
  

• 
  право дитини на захист від зазіхань на її честь та ре­путацію, недоторканність житла та таємницю кореспон­денції;
  
• 
  право на особисте життя.
  

• 
  права та обов’язки батьків, що несуть згідно із законом відповідальність за дитину, повинні відповідним чином керувати дитиною у реалізації ними визнаних да­ною Конвенцією прав і роби­ти це відповідно до розвитку здібностей дитини.
  

Ситуація 1.3. На прийом до психолога прийшли мати з дівчинкою 12 років. Дівчинка була слухняна, вихована. Але останнім часом вона нічим не цікавилася, у неї не було друзів, вона все гірше вчилася в школі. Мама згада­ла, як ще зовсім недавно в неї були ідеї, бажання, друзі. Але мамі здавалося, що все це відда­ляє дівчинку від неї, справляє негативний вплив. І вона до­клала всіх зусиль, щоб захис­тити її від цього.

Чи цього хотіли батьки?

• 
  Право на захист від ви­конання будь-якої роботи, яка може завдати шкоди для її здоров’я та чинити пере­шкоди для отримання нею освіти.
  
• 
  Право на захист від тор­тур або інших жорстоких не­людських чи таких, що при­нижують гідність, видів по­водження або покарання.
  

У даному випадку можна спостерігати явне порушення права дитини на повноцінну освіту та на не жорстоке по­водження і захист від тортур.

Оскільки сім’я — це спілкування з партнерами — батьками, дітьми, подружжя між собою, то важливо знати і пам’ятати свої людські пра­ва та права інших людей. Ці права має кожна людина в сім’ї, незалежно від віку. Тільки поважаючи і дотриму­ючись цих прав, можна досяг­ти справді партнерських відносин. Усі члени, як мо­лодші, так і дорослі, мають знаходитись у психологічно комфортному середовищі. Ось ці права:

• Психологічне право лю­дини — право не дозволяти іншим маніпулювати Вами.

Ситуація 1.5. На консультацію прийшла жінка, яка ніяк не може знай­ти спільної мови зі своєю п’ятирічною донькою, їхні непоро­зуміння починалися із самого ранку. „Вона зовсім мене не слу­хається”, — говориш жінка. „Я їй кажу: одягай червоні колгот­ки, а вона — тільки сині. І мене зовсім не слухає”. Коли запитали, чим іще відрізня­лися колготки, крім кольору, жінка не змогла відповісти.

Не поважати бажання та уподобання дитини — це ха­рактерно для багатьох сімей. В неї не може бути своїх за­нять, роботи — вона не може бути зайнятою — хіба це не порушення прав дитини?

• 
  Право на свій розсуд ви­рішувати, що робити, як ро­бити і як відчувати.
  

• 
  Право самим відпові­дати за вирішення своїх проб­лем.
  

Адже часто за найменших труднощів батьки намагають­ся перебрати ініціативу на себе, працюючи рятівною службою. При цьому в дити­ни залишається відчуття своєї нікчемності, відчуття того, що вона ні на що не здатна.

• 
  Право робити помилки, право зробити помилку, відчути її наслідки і зробити висновки — дає можливість дитині самоствердитися, зро­зуміти свої можливості, стати дорослішою.
  
• 
  Право на свою власну думку — право дитини, яка здатна формулювати свої по­гляди, висловлювати їх з усіх питань, що її стосуються (Конвенція прав дитини).
  

Ситуація 1.6. До психолога звернулася жінка. Вона звинувачувала сво­го сина-підлітка в негативно­му, грубому ставленні до неї. Вона розповіла, що поки син був у таборі на відпочинку, вона повністю поміняла меблі в його кімнаті і, облаштовуючи осе­лю, викинула всі непотрібні, на її погляд, речі, записки та лис­ти з його кімнати. Вона не розуміла, чому син був на­стільки вражений, адже вона зробила все до ладу в його кімнаті. А син від такого вчин­ку був психологічно глибоко травмований.

• 
  Право не відчувати за собою провини.
  

• 
  Право змінювати свої уявлення.
  

Одна з умов партнерської сім’ї — це сприймати себе і оточуючих такими, які вони є.

• знущаються над дити­ною;

• б’ють її;

• завдають шкоди здоров’ю дитини;

• залякують дитину, вико­ристовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, психіатричну лікарню);

• порушують її статеву не­доторканість;

• навіюють страх за допо­могою жестів, поглядів;

• перебивають дитину під час розмови;

• ізолюють дитину;

• контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків;

• використовують образливі прізвиська:

• соромлять дитину;

• використовують її як пе­редавача інформації між бать­ками під час конфліктів у сім’ї;

• контролюють поведінку дитини за допомогою грошей;

• ігнорують її;

• не задовольняють її ос­новні потреби;

• використовують дитину як засіб економічного торгу під час розлучення;

• погрожують залишити її;

• погрожують фізичною розправою;

• поводяться з дитиною, як із прислугою;

• підмовляються повідомн­ім про важливі рішення, які безпосередньо стосуються її долі.

Зневажання людських прав дитини, приниження її гідності сприяють виникненню дитячої психічної травми, яка дефор­мує особистість, порушує при­родний психологічний та фізіологічний розвиток дитини.

Приклад 2.4. Приватним нотаріусом Запорізького міського округу Мико­лаївською Л.Б. без згоди органу опіки та піклування засвідчено угоду купівлі-продажу квартири, частина якої належала неповнолітньому Яшину С. Ана­логічні порушення закону виявлено в діях нотаріуса в Дніпропетровській та Одеській областях.

Приклад 2.6. Подружжя Коваленків з метою уникнення необхідності отримання дозволу на відчуження квартири, де вони мешкали з двома непо­внолітніми дітьми, вирішили приватизувати житло тільки на одного доросло­го члена сім’ї. Для цього мати з дітьми до подання батьком заяви про привати­зацію виписалася разом з дітьми з квартири, після чого квартира була прива­тизована тільки Коваленком О. Прокурором заявлено позов про визнання свідоцтва на право власності на житло, яке видано Коваленку О., недійсним.

Приклад 2.7. Начальник ЖЕУ ЗАТ „ЕСМА” Мілевська Ф. видала довідку про склад сім’ї, в якій зазначила завідомо неправдиві дані про те, що в квартирі мешкає лише одна доросла особа, хоча в ній на той час проживали четверо неповнолітніх. Діти через злочинні дії Мілевської були позбавлені права на житло. За вироком Ленінградського районного суду м. Києва Мілевська Ф. засуджена за ч. 2 ст. 165 та ст. 172 КК України.

Приклад 2.8. Пікуль О. Виконувала обов’язки опікуна неповнолітніх Юртаєвих, продала 4-кімнатну квартиру, що належала її підопічним, а взамін придбала 3-кімнатну, оформивши право власності на це житло на себе. Такі ж порушення встановлено у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Харків­ській та інших областях.

Приклад 2.9. У Новоукраїнському районі Кіровоградської області порушено карну справу про­ти опікуна Л. Краковської, яка використовувала пенсію своєї підопічної Л. Мо­роз по втраті годувальника на особисті потреби.

Приклад 2.10. Після смерті матері опікунство на хлопчика оформлює вітчим. Він — бізнесмен, проторгувався чи пропився — борги. За дозволом опікунської ради, продав квартиру, купив однокімнатну, 18 кв. м. Потім продав і цю квартиру. Опікун попросив хлопчика написати дозвіл на продаж, хлопець і написав. Тепер їм не­має де жити. Дитина без прописки, без квартири – бомж.

Приклад 2.11. Районний суд Житомирської області прийняв рішення про усиновлення Сергія. Рівно через десять років, інший районний суд це усиновлення скасував. Сім’я, в якій він проживав стільки часу, приватизувала житло. Звичайно, Сергія в списках сім’ї не було. Відтоді минув майже рік, але в історії зі скасуванням усиновлення та житлом досі не поставлено крапки.

Приклад 2.12. Мама-наркоманка продала квартиру і, вийшовши заміж, виїхала в Грузію. Після смерті чоловіка повернулася в Україну. Дитину покинула на базарі. Позбавити маму батьківських прав практично неможливо, тому що вона немала громадян­ства України і відповідно — прописки. Щоб розв’язати проблему довелося робити за­пит до посольства Грузії. Для вирішення подальшої долі дівчинку тимчасово пропи­сали за адресою Центру. На сьогодні вона стоїть на обліку на усиновлення.

Ситуація 3.1. До Центру „Розрада” звернулася жінка, яка проживає з трьома дітьми в одній квартирі разом з батьком-насильником. Діти знаходитися там не можуть. Про­те жити їм немає де. Періодично жінка з дітьми проживає в притулку.

Ситуація 3.2. У Галі О. Мати хоч і пиячила, але якось доглядала за дівчинкою. Вона померла, коли дитині не було ще восьми років, і залишилася дівчинка на утриманні вітчима, який постійно над нею знущався. Недолюдок не лише морив падчерицю голодом, але постійно бив її, а іноді підвішував і так залишав на тривалий час. У Олі С. Мати також померла, а батько запив, втратив роботу, пропив майно, а потім і квартиру.

Ситуація 3.3. Вітчим 10-річного Джона Веста завжди сильно бив хлопчика за найменшу провину, посилаючись на своє, закріплене законом, право „на розумну жорстокість”. Тоді рідний батько Джона від його імені подав позов до Європейського суду з прав людини.

Приклад 4.1. Громадянка К.Михайлик звернулася до Уповноваженого зі скаргою на незадовільне лікування її тяжко хворої дитини в районній лікарні. Було відкрито провадження по цій справі та направленні подання по цій справі до МОЗ України та обласної держадміністрації. Завдяки проведеній роботі дитина отримала можливість пройти курс обстеження та лікування в умовах спеціалізованого відділення обласної лікарні.

Приклад 4.2. Громадянка К.Каграманова звернулася до Уповноваженого з проханням допомогти в обстеженні та лікуванні хворих дітей ( 11 та 3 років ), оскільки обласна держадміністрація відмовила їй в такій допомозі. Уповноваженим було відкрито провадження у справі про порушення прав дитини на медичну допомогу та направлено подання до МОЗ України. В результаті дітей направили на обстеження і лікування до спеціалізованої лікарні у м.Києві. Права дітей було поновлено.

Приклад 4.3. Гр. Баштаненко, жителька м.Кременчука звернення щодо зволікання протягом декількох років у вирішенні питання про направлення на лікування за кордон її неповнолітнього сина, який через лікарську помилку отримав такі післяопераційні ускладнення, які неможливо усунути.

28. 
    Конвенція ООН про права дитини. – К.:PrintXPressTM, 1999.
    
29. 
    Конституція України. Статті 3, 8, (. 22, 28, 29, 31, 32,41, 47, 55, 56, 68, 124.
    
30. 
    Закон Украъни «Про охорону дитинства» (м.Киъв, 26 квытня 2001 р., № 2402-ЫЫЫ0.
    
31. 
    Закон Украъни «Про попередження насильства в сым¢’ї”( № 2789-ІІІ від 15.11.2001.- ВВР, 2002,№10, ст.. 70).
    
32. 
    Кодекс про шлюб і сім’ю України ( Закон України № 2006-УІІ (2006а-07) від 20.06.69, ВВР, 1969, № 26, ст..204).
    
33. 
    Закон України про освіту (м. Київ, 23 травня 1991 р. № 1060-ХІІ із змінами і доповненнями
    
34. 
    Закон України про загальну середню освіту ( м. Київ, 13 травня 1999 р. № 651-ХІУ із змінами і доповненнями
    
35. 
    Закон України про охорону дитинства (м. Київ, 26 квітня 2001 р. № 2402-ІП із змінами і доповненнями)
    
36. 
    Закон України про соціальну роботу з дітьми та молоддю (м. Київ, 21 червня 2001 р. № 1613-111 із змінами і доповненнями)
    
37. 
    Кримінальний Кодекс України (вибрані статті) - ВВР, 2001, №25-26, с.131.
    
38. 
    Про затвердження Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 646
    
39. 
    Про Національну доктрину розвитку освіти: Указ Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347/2002
    

40. 
    Бюлетень Незалежного дитячого медіа-центру „Голос дитини”, № 1 (березень 2002р.).
    
41. 
    Вегера С.А. Аспекти праці та соціальної захищеності дітей в Україні. Міністерство праці та соціальної політики в Україні. – Київ, 2001., - С. 7.
    
42. 
    Діти України про свої права. Попередні результати соціологічного опитування дітей віком від 9 до 17 років. – К.: Ценр „Соціальний моніторинг” / ЮНІСЕФ, 2000.
    
43. 
    Емельянов В. Гражданское право Украины. Изд. Первое, Днепропетровск, УкОМА Пресс, 1994. – 144с.
    
44. 
    Коваленко З.Д., Келим О.І., Кіященко Г.В., Тайсумов В.В.Твої права: Порадник для громадян та громадських організацій із захисту своїх прав. - Полтава, 2004. – С. 3-7
    
45. 
    Конвенція про права дитини: Заключні зауваження Комітету з прав дитини: Україна: Інформаційний бюлетень Представництва ООН в Україні. Спеціальний випуск. – 31 березня 1996 р.
    
46. 
    Тематична держана доповідь про становище дітей в Україні: Праця дітей в Україні. – Київ, 2001.