Навчальний посібник для студентів спеціальності «Соціальна педагогіка»


Розділ 2. Практика соціально-правового захисту дітей і молоді в Україні



Сторінка9/20
Дата конвертації23.03.2017
Розмір3.14 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   20

Розділ 2.
Практика соціально-правового захисту дітей і молоді в Україні
2.1. Соціально-правове забезпечення гендерної рівності

2.2. Правовий захист дітей від насильства та жорстокого поводження

2.3. Соціально-правовий захист сімей з дітьми у контексті сучасної соціальної політики в Україні

2.4. Захист майнових прав дітей

2.5. Практика реалізації соціальним педагогом і соціальним працівником правозахисної функції

2.6. Соціально-правовий захист дітей з вадами у психофізичному розвитку

2.1. Соціально-правове забезпечення гендерної рівності
На сучасному історичному етапі одним з найактуальніших стає питання забезпечення переходу України до стійкого соціального розвитку, проте, справжню рівність прав та свобод можна здобути тільки на основі визнання цінності кожної особистості, створення стійких умов для саморозвитку інтелекту людини, найбільш повної реалізації її творчого потенціалу і творчих здібностей, що дозволить забезпечити повноцінний внесок кожного в розвиток суспільства.

Один із необхідних засобів на шляху до мети – гендерна підготовка управлінських кадрів, яка повинна стати нормою кваліфікації відповідальних осіб.

В Україні, як на рівні окремої родини, так і в масштабах усієї країни, має місце гендерний дисбаланс. Гендерна політика держави повинна бути спрямована на подолання усіх форм і проявів дискримінації за ознакою статі.

Реальне стимулювання жіночих ініціатив, боротьба з негативними гендерними стереотипами, сприяння формуванню справжньої політичної демократичної еліти, впровадження актуальних і перспективних гендерних програм у науку, освіту та культуру, розвиток активного та незалежного громадського руху, надання рівноправного доступу як чоловікам, так і жінкам до органів державної влади, законодавче закріплення та практичне втілення гендерних правозахисних механізмів сприяють гендерній соціалізації та запобіганню гендерних конфліктів у суспільстві.

Українські реалії засвідчують, що представники еліти, не зацікавлені в зміцненні інститутів громадського суспільства та становленні правової держави в Україні.

Тому, зараз є досить актуальною проблема соціально – правового забезпечення гендерної рівності в Україні.



Теоретичні основи історичного становлення тендерної рівності у суспільстві. Рівень цивілізованості суспільства залежить від становища в ньому жінки. Ш. Фур”є першому належить думка про те, що в кожному суспільстві рівень емансипації жінки є природним показником загальної емансипації.

Становище жінки в суспільстві постійно перебувало в центрі уваги наукової думки. Дуже суперечливе ставлення до цієї проблеми демонструє релігія. Масонський церковний собор 1400 років тому офіційно вирішував питання, чи є жінка душа, і перевагою лише одного голосу ухвалив, що жінка хоча і є нижчою істотою, але все ж має щось подібне за душу. Такий погляд є результатом того, що протягом тисячоліть жінці не давали можливості розвивати свій інтелект.

Негативне ставлення до жінки мало місце вже в Стародавній Греції. Видатний філософ Платон заявляв, що жінка має безліч недоліків і є засобом задоволення чоловічого щастя на Землі. В діалозі «Тімей» він твердив, що душі боягузів та недостойних чоловіків після смерті переселяються в жінок. Аналогічну точку зору висловив у своїй праці «Політика» грецький філософ Аристотель, зображуючи жінку як слабке і недосконале створіння, яке в силу свого недостатнього розвитку повинно підкорятися чоловікові. Середньовіччя посилило традиційне презирство до жінки. В епоху Ренесансу та Реформації в Європі жінка стала лише об’єктом естетичного поклоніння, одночасно зберігаючи своє принизливе становище. [10,179]

Буржуазне суспільство породило багато псевдо теорій щодо неповноцінності жінок. А. Шопенгуер, Ф. Ніцше, О. Вейнінгер твердили, що за своєю природою жінки брехливі, зрадливі, невдячні. А. Шопенгауер підкреслював, що жінці за її натурою потрібен господар. Ф. Ніцше також принижував жінок, не бачачи в них ні таланту, ні розуму. Німецький філософ О. Вейнінгер вважав, що геніальність абсолютно недосяжна для жінки, яка позбавлена оригінальності мислення.

Принципово нове ставлення до жінки започаткували соціалісти – утопісти ХІХ ст.., особливо Ш. Фур”є. Він писав, що прагнення зробити всіх жінок домашніми господарками свідчить про хибність соціального механізму. Вагомий внесок у цю проблему вніс Бебель. У своїй книзі «Жінка і соціалізм» він дав глибокий аналіз шляхів соціального визволення жінки, необхідності їй зайнятися творчою діяльністю. Твердив, що жінка досягне повної досконалості, коли стане рівноправним членом суспільства. Англійський вчений А. Барнетт у книзі «Рід людський» справедливо відзначає, що різне суспільне становище чоловіка і жінки безпосередньо визначається їх різною роллю у відтворенні. Вперше жінки заявили про себе активною участю у Великій Французькій революції, започаткувавши жіночі клуби, журнали. Але революційна влада, оцінивши громадську активність жінок, не визнала їх самостійним суб’єктом історії. Це спричинило виникнення нового суспільного явища – фемінізму як руху на захист політичних і громадських прав жінок. За одне століття фемінізм поширився в усьому світі, вперше порушивши питання про права жінок, рівність статей. [5,349]

Загалом у гендерній теорії пропонується таке визначення гендеру:

1. Гендер – розходження між чоловіками і жінками за аналогічною статтю.

2. Гендер – соціальний розподіл, часто заснований на анатомічній статі, але не обов’язково співпадаючий з ним.

Гендерні дослідження мають своїм предметом становище жінки в новий час, коли проблему жіночої рівноправності сприйняли як значиму і актуальну. Однак, звернення до досвіду епох, що передують новому часові, доповнює дану проблему.

В остання роки можна констатувати появу ряду досліджень середньовічної культури, які приділяють увагу тендерній рівності в суспільстві. Серед вдалих історичних гендерних розробок слід виділити такі: П.В. Крилова, С.А. Польської, В.В. Шишкіна. Ряд робіт, присвячених місцю жінки в системі позашлюбних відносин у середньовічній Скандинавії, був створений американськими дослідниками Д.Л. Байок і Д. Джохенс. Ім’я французької дослідниці Режин Пернез багато в чому асоціюється з її емоційним і глибоким дослідженням життя цікавої жінки доьи Середньовіччя – Аліенор Аквітанської. Велику увагу гендерній проблематиці приділяють і інші дослідники середньовічної ментальності. Наприклад, П. Дильценбахер, розглядаючи основні тенденції релігійного розвитку Європи ХІІ-ХІІІ ст., робить особливий акцент специфіці жіночого релігійного ренесансу зазначеного періоду. Жорж Дюби, що у своїй «Історії Франції» детально зупиняється на специфіці соціальної ролі представників різних статей.

Вітчизняні психологи лише з 70-х років почали розробляти дану проблему: психологічні аспекти статевого та сімейного виховання (Д.Н. Ісаєв, С.В. Ковальов, А.А. Логінов, А.Г. Хрипкова). Ряд опублікованих оглядових та емпіотчних робіт висвітлюють проблему гендерної соціалізації та засвоєння гендерних ролей (Ю.Е. Альошина, Г.М. Бреслав, В.Е. Каган, Б.І. Хасан), подано глибокий аналіз зарубіжних теорій (В.С. Агеев, І.С. Кон, Т.А. Репіна). Питання статево-рольового розвитку дитини-дошкільника аналізуються в працях В.В. Авраменкової, Я.Л. Коломенського, М.Х. Ментас. [1,3]

Динаміка процесу формування гендерного напрямку диктує необхідність звернути увагу на методологічну сторону цього процесу. Гендерні проблеми не знаходять місця в традиційних напрямках досліджень в галузі вивчення середніх віків. Більш за все наближається той напрямок науки, що вивчає маргінальні групи суспільства. Саме він створює теоретичну базу для історико - гендерних досліджень. Жінки виявляються ідеальним об’єктом терпимості в негативному сенсі.

Таким чином, якщо абстрагуватися від створення специфічно феміністичних досліджень у період до ІІ половини ХХ ст., загальна тенденція методологічного підходу до вивчення історичного буття жінки могла бути порушена тільки в контексті досліджень маргінальних елементів суспільства. При цьому жінка виявлялася тим об’єктом, що не міг бути ототожнений із соціальною групою.

Роботи з історії і соціальної філософії останніх років істотно розширили рамки об’єкта дослідження. [10,183]



Основні тенденції утвердження гендеру. Соціальна нерівність, яку можна прослідкувати ще з часів первісного суспільства стала чинником, який призвів до виділення опозиції чоловічого / жіночого, маскулінного / фемінного, патріархального / матріархального. Як зазначають сучасні дослідники, зокрема Гізела Бік, у сучасних соціальних і гуманітарних дослідженнях використовується як комплексне переплетіння відносин і процесів.

Поняття фемінний і маскулінний також стали активно використовуватися разом з розробкою концепції гендеру і вживаються в гендерних дослідженнях для позначення культурно – символічного змісту «жіночого» і «чоловічого» . [9,33]

ХІХ і ХХ ст. характеризується проблемами, пов’язаними із складністю для жінки утвердитися нарівні з чоловіком, а також проблемами, що виникають чоловіків, коли їм треба змінюватися у поглядах і відповідно в поведінці при сходженні жінки в усі сфери життя на одному рівні. На зламі тисячоліть можна говорити про факти непокори жінки чоловіковій прагнення її до соціальної свободи, а про процеси гендеризації всіх сфер соціального життя. До основних тенденцій утвердження гендеру належать:

- глобалізація тендерної впорядкованості суспільства;

- конституційне забезпечення рівних прав і можливостей у національних суспільствах;

- світове утвердження законодавчого закріплення державного забезпечення рівних прав і можливостей у національних суспільствах;

- зближення змісту у підходах до забезпечення рівних прав і можливостей у національних державних механізмах;

- зближення рис і особливостей законодавчого закріплення рівних прав і можливостей у рівних державах світу, регіонах, національних суспільствах;

- поширення впливу гендерної ідеології на свідомість населення;

- урізноманітнення форм гендерної демократії;

- формування гендерної культури як культури сучасної цивілізації;

- становлення гендерного компонента в політичній культурі держави;

- утворення гендерного конструкту в державній політиці;

- формування суверенної особистості у світовому процесі з розумінням необхідності й почуттям потреби у рівних правах і можливостях, їх правового забезпечення як умови самоутвердження й освоєння справедливості й свободи самовираження. [4,12]

Національний гендерний порядок будь – якої країни пов'язаний з світовим ладом і гендерними змінами планетарного порядку. У ХІХ ст. адекватно уявити національні темпи гендерних змін, їх характер і якість та гендерні перспективи можна тільки при розгляді їх у контексті міжнародних трансформацій.

До глобального масштабу трансформацій можна віднести:



  • здійснення процесу гендерної революції світового масштабу;

- розширення активності жінки в усіх сферах життя суспільства й привнесення нею нового в реально існуючі, історично зумовлені суспільні форми поведінки;

- гендерне оновлення процесу організації й управління та відповідних їм організаційних та управлінських структур;

- наповнення гендерним компонентом нормативного регулювання соціального життя суспільства;

- активізація міграції населення жіночої статі поряд із чоловічою;

- розширення процесу входження жінки як лідера нарівні з чоловіком у керівні структури;

- активне освоєння жінкою системи інформації;

- зміни гуманітарного клімату в культурі спілкування жінки й чоловіка з поступовим привнесенням атмосфери партнерства; [9,10]

Дедалі більший вплив на національний і міжнародний порядок голосу жінки.

Тенденції зумовлені світовими інтеграційними процесами й самобутністю розвитку національних утворень. Їх аналіз переконує в необхідності узагальнення міжнародного досвіду щодо утвердження гендерної рівності, вивчення різноманіття форм здійснення гендерної політики в регіонах, їх результативності.
Психологічні аспекти гендерних стереотипів у суспільстві. Поняття «гендер» включає соціальні, культурні та психологічні аспекти, які формують норми і стереотипи поведінки, взаємини між чоловіком і жінкою. Отже, гендерні стереотипи – це сформовані в культурі узагальнення про поведінку чоловіка та жінки в повсякденному житті. Певна гендерна роль та відповідність її гендерним стереотипам реалізується через механізм соціального впливу.

Культура кожного суспільства, як і уява соціалізованого в ній індивіда, містить узагальнені уявлення про те, якими є чоловіки й жінки. [11,293]

Гердерні стереотипи виявляються насамперед як гендерно – рольові стереотипи, що стосуються прийняття різноманітних ролей і видів діяльності для чоловіків і жінок, а також як стереотипи гендерних рис, тобто психологічних і поведінкових характеристик, притаманних чоловікам і жінкам.

Розподіл статей за різними соціальними ролями, що має тривалу історію й еволюцію.

Здатність жінки до дітонародження та догляду за дітьми автоматично визначає її експресивну роль. Чоловік, який не може виконувати цих біологічних функцій, змушений брати на себе інструментальну роль.

Е. Маккобі та К.Джаклін виокремили лише чотири характеристики, що їх можна вважати найбільшими гендерними відмінниками:



  • у дівчат кращі вербальні здібності та навички,

  • у хлопців ліпші візуально – просторові здібності та навички,

  • хлопці вправніші від дівчат щодо математичних здібностей,

  • хлопці агресивніші за дівчат. [6,232]

Сучасні дослідження гендерних ролей і стереотипів переважно ґрунтуються на ідеях соціально – конструктивістської парадигми, в межах якої гендер розглядається як соціально – сконструйовані відносини за ознакою статі. Заснований на переконанні, що в соціальному розумінні, жінки та чоловіки створюються самим суспільством, гендерні ролі формуються внаслідок тривалої, постійно відтворюваної взаємодії між людьми. [11,295]

Основою формування гендерних ролей виступав розподіл праці за статевою ознакою.

На індивідуальному рівні традиційні гендерно – рольові стереотипи обмежують розвиток особистості, можливості самореалізації, вибору людей та манер поведінки, видів професійної діяльності, кар’єрного просування, звужують або розширюють економічні, політичні та соціальні можливості людини.

На рівні міжособистісних відносин стереотипні уявлення обмежують прояви тих соціально – психологічних рис, що їх вважають непритаманними цій статі.

На суспільному рівні декларовані права та можливості особистості, незалежно від статі, реально не дотримуються, упереджене ставлення й гендерна дискримінація продовжують відтворюватися, жінки та чоловіки як соціальні спільноти загалом мають неоднаковий доступ до соціальних статусів, ресурсів, привілеїв, престижу, влади. [6,238]

Нормативне забезпечення політики тендерної рівності.

-Гендерна рівність у міжнародних документах. Становлення прав рівності статей, боротьба за юридичне забезпечення можливостей їх реалізувати відбувається і на національному, й на міжнародному рівнях.

Документи з проблем гендеру, що їх приймають Організація Об’єднаних Націй та інші міжнародні організації, - це Конвенції (міжнародні договори, що після ратифікації державами набувають загальнообов’язкового значення й невиконання яких тягне за собою міжнародну відповідальність) та Декларації (заяви держав про наміри, які не мають зобов’язального характеру).

У Преамбулі до Статуту ООН рівність прав чоловіків і жінок розглядається в системі основних прав. Широкий діапазон гендерної проблематики покладається на спеціалізовані установи ООН.

Міжнародно – правові норми й рекомендації ООН стосовно питань гендеру становлять важливий політичний і правовий інструментарій для регіональних та національних гендерних перетворень. Основоположним документом, що проголосив рівноправність чоловіків і жінок, стала Загальна декларація прав людини, прийнята 1948 року. [18,24]

У статті 1 Загальної декларації прав людини проголошено «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти стосовно один одного у дусі братерства». Право на рівність серед прав і свобод людини – на першому місці. На основі Загальної декларації прав людини прийнято багато міжнародно – правових актів, які забороняють порушення принципу рівноправності.

В обох міжнародних пактах про права людини (Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 р.) закріплена як первинна норма рівноправності статей. У ст.3 обох пактів держави зобов’язались забезпечувати рівність жінок і чоловіків у користування всіма громадянськими, політичними, економічними, соціальними і культурними правами.

Основну роль у становленні гендеру відіграв правозахисний документ, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 18 грудня 1979р., - Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Україна ратифікувала її 19 грудня 1980р. До Конвенції приєдналися майже всі країни світу.

Конвенція є першим міжнародним юридичним документом, в якому заборонено дискримінацію жінок. Це одне з найважливіших положень і означає будь – яку відмінність, виняток або обмеження за статевою ознакою, спрямовані на послаблення чи такі, що зводять нанівець визнання, користування, здійснення жінками незалежно від їхнього сімейного стану, на основі рівноправності чоловіків і жінок, прав людини й основних свобод у політичній, економічній та інших сферах. [18,115]

Додатковий імпульс реальному втіленню цього документа дав Факультативний протокол до Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 6 жовтня 1999р. Протокол спрямовано на забезпечення гарантій гендерної рівності. У ньому висвітлено процедуру подання повідомлень, заяв жінок, які стали жертвами порушення державою – учасницею будь – якого з гарантованих Конвенцією прав, і процедуру проведення розслідування.

Переоцінку прав людини здійснила Всесвітня конференція з прав людини під егідою ООН (Відень, 1993р.), яка стала важливою ланкою в забезпеченні гендерної рівності як проблеми планетарного значення. Конференція прийняла Декларацію і Програму дій, де стверджується, що права людини є універсальними й незмінними. Віденська декларація вперше в історії людства проголосила, що «права людини, жінок і дівчат є невіддільними і неподільними складовими загальних прав людини».

Процесові правового забезпечення гендеру сприяла Декларація ООН про соціальний прогрес (Копенгаген, 1995р.). Декларація проголосила десять зобов’язань, взятих на себе державами – учасницями. Серед них: сприяти змінам у поглядах, структурах, політиці, законодавстві та практиці, для того, щоб усунути всі перешкоди на шляху до людської гідності, рівності та справедливості в сім ї й суспільстві; сприяти всебічній рівній участі міських та сільських жінок і жінок – інвалідів у соціальному, економічному і політичному житті; створити структури, розробити політику та конкретні показники для забезпечення справедливого представництва чоловіків і жінок у процесі прийняття рішень на всіх рівнях.

Копенгагенська декларація акцентувала увагу на сприянні повному розвиткові ресурсів і соціальної сфери, на загальному й справедливому доступі до якісної освіти, на досягненні найвищого рівня фізичного й психічного здоров’я та доступу всіх людей до первинних медико – санітарних послуг без розрізнення за статтю.

Серед подій 90-х рр., де най масштабніше визначено гендерну позицію при розв’язанні проблеми рівності статей та окремо виділено її юридичний ракурс, була Четверта всесвітня конференція ООН зі становища жінок (вересень, 1195р. Пекін). [18,74]

Там прийнято Декларацію і Платформу дій, де чітко викладено, поруч з іншими, історичну програму юридичного утвердження гендерної рівності.

Основні документи Пекінської конференції розглядають поліпшення становища жінок і забезпечення рівноправності чоловіків і жінок як питання прав людини й одну з умов забезпечення соціальної справедливості. Вони наголошують: поліпшення становища жінок не слід розглядати ізольовано, як одне з питань, що стосується лише жінок. Розширення прав і можливостей жінок можливе тільки в контексті забезпечення рівноправності обох статей.

Підтримано Конвенцію комплексного підходу до становлення гендерної рівності . [18,100]

Підсумки гендерно спрямованої діяльності проаналізовано на спеціальній Сесії Генеральної Асамблеї ООН з порядком денним «Жінки у 2000 році: рівність жінок і чоловіків. Розвиток і миру ХХІ столітті» (Нью – Йорк, 2000р.).

Серед багатьох загальнообов’язкових документів особливо виділяється Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод, прийнята 4 листопада 1950р. в Римі. Там зазначено, що «користування првами та свободами забезпечується без дискримінації за ознакою статі». Документ містить розроблений і ефективний механізм міжнародно – правового захисту й реалізації прав людини. Україна ратифікувала європейську конвенцію з прав людини 11 вересня 1997 року.

Вираження потреб світового і національного осмислення та втілення прав людини є прийняття Радою Європи 1961р. Європейської соціальної хартії.

Ця хартія регламентує стандарти прав, а також містить гарантії забезпечення прав як системи організаційно – правових, економічних заходів.

В кінці 80-х рр. на перший план у структурі гендерної проблематики вийшли питання інтеграції жінок до владних структур. 1986 р. прийнято резолюцію Європейського Парламенту про насильство щодо жінок і вироблення шляхів його подолання, 1988 р. - Декларацію Комітету міністрів про рівноправність жінок і чоловіків, 1991р. – Декларацію Ради Європи про застосування рекомендацій комісії із захисту гідності жінок і чоловіків на робочому місці. [18,115]

Серед документів Ради Європи гендерно значимою є прийнята Декларація про рівноправність жінок і чоловіків (1988р.).

Європейське Співтовариство формує гендерно – правовий простір. Цьому сприяє прийняття міжнародно – правових актів з гендерного законодавства в країнах Європи. Зокрема,

- Директива про застосування принципу однакової оплати праці чоловіків і жінок, 1975р.;

- Директива про принцип однакового поводження з чоловіками і жінками у сфері соціального забезпечення, 1978р.;

- Директива про рівне ставлення до чоловіків і жінок, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, 1986р.;

- Директива про охорону здоров’я і техніку безпеки на робочому місці вагітних жінок, 1992р.;

- Директива про організацію робочого часу, 1993р.;

- Директива про наказування роботодавця у випадках дискримінації за ознакою статі, 1997р.;

- Директива про рівне ставлення до чоловіків і жінок щодо зайнятості, професійного навчання та просування по службі, 2002р.

На Четвертій Європейській конференції міністрів з рівності чоловіків і жінок (листопад, 1997р.) прийнято Декларацію про рівність між жінками та чоловіками.

Було проголошено:

- встановлення демократії, за якої жінки й чоловіки рівні, передбачає урівноважене представництво статей;

- досягнення рівності статей можливе за допомогою спеціальних стратегій у політичній, соціальній та інших сферах життя суспільства;

- досягнення рівності статей є не лише обов’язком держави, але й суспільства загалом;

- впровадження перспективи рівності статей у всі програми та плани на всіх рівнях і визначення наслідків для жінок і чоловіків їх здійснення є об’єктивною потребою;

- для практичного застосування комплексного підходу до проблеми рівності між статей необхідно передбачити людські і фінансові ресурси;

- є важливим і необхідним розроблення спеціальних стратегій для чоловіків щодо їх Урядом України була прийнята програма попередження Торгівлі жінками та дітьми на 1999 – 2001 рр. [3,1]участі в досягненні рівності статей. [18,100]


Каталог: docs
docs -> Основні вимоги до реферату
docs -> Уточнення щодо оформлення документів та питання, які вступники до аспірантури задають найчастіше
docs -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
docs -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
docs -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   20




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка