Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»



Сторінка16/29
Дата конвертації16.03.2017
Розмір8.48 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   29

Зрозуміло, що не в кожному виданні є можливість і потреба повністю використати весь асортимент способів розміщування заголовків для вираження їх супідрядності. Так, у виданнях невеликого обсягу, друкованих великими тиражами, заголовки на окремих сторінках (шмуцтитулах) застосовують дуже рідко. Це пояснюють не тільки великою витратою паперу, а й тим, що членування видання малого обсягу на частини за допомогою шмуцтитулів може зробити видання композиційно рихлим, неоправдано порожнім.

Через те, що значину заголовка визначає не тільки його місце на сторінці видання, а й інші способи оформлювання (шрифтові і графічні), дуже часто заголовки різної значущості оцінюють однаково. Так, використовуючи способи шрифтового оформлювання, можна легко розмістити врозріз тексту до трьох заголовків безпосередньо один за одним.

Способи розміщування заголовків один відносно одного та відносно сторінки складовини. Вони мають значину не стільки для вираження супідрядності заголовків, скільки для зовнішнього художньо-композиційного образу видання. З точки зору

131


способів розміщування заголовків один відносно одного і відносно сторінки складовини є три принципово різні схеми: симетрична, несиметрична та змішана.

За симетричної схеми всі заголовки розміщують так, щоб середина будь-якого рядка заголовка збігалася з вертикальною віссю, уявно проведеною через центр сторінки складовини. У цьому разі відстань від початку і кінця будь-якого рядка заголовка до найближчого краю сторінки складовини завжди буде однакова. Симетрична схема набула великої поширеності, оскільки вона створює спокійну, зрівноважену, завершену композицію текстової сторінки з заголовками.

Порівняно з симегричною несиметрична схема дає більш динамічну, виразну композицію сторінки; вона має багато варіантів. Розглянемо кілька з них, принципово різних.

Можна розмістити всі заголовки (і будь-які їхніі частини) у виданні так, що правий (або лівий) край усіх рядків буде розташований на межі сторінки складовини чи два окремих рядки заголовка можуть бути зміщені до правої (або лівої) межі сторінки. Таке розташовування заголовків називають прапорцевим з виформатовуванням праворуч (або ліворуч) до краю сторінки складовини.

5.3.6. Розмічання заголовків

Розмічання заголовків полягає в тому, що їх за допомогою буквоміра ділять на логічно закінчені рядки і біля кожного вказують гарнітуру, розмір та накреслину шрифту. Одночасно розмічають відбивки між рядками всередині заголовків і кожного заголовка від попереднього й подальшого текстів.

Розміри відбивок вибирають однакові для заголовків одного ступеня з одинаковою кількістю рядків; сума рядків заголовка з відбивками має дорівнювати цілому числу рядків основного тексту (табл. 16).

Заголовки впідбір до тексту підкреслюють, розшифровуючи підкреслювання на берегах видавничого текстового оригіналу. Для оформлювання їх використовують виокремлювання (напівгрубе, курсивне, врозрідження). Між заголовками впідбір також може бути певна супідрядність і, виражаючи її, враховують, що напівгрубий шрифт "старший" від курсивного, а курсивний - за розрідження.

У деяких виданнях заголовки великих розділів розміщують' 'шапкою", з лінійкою або без неї. Такий заголовок є своєрідною заставкою. Біля нього треба написати: "вгору сторінки" і задати розмір спуску, долучивши до нього цей заголовок.

Якщо у виданні заголовки розділів виносять на шмуцтитул, то на оригіналі останнього пишуть: "на чергову непарну сторінку, зворот порожній", а на останній текстовій сторінці вказують: "почати з чергової непарної сторінки". Іноді шмуцтитули розміщують на парних сторінках видання. У цьому випадку треба писати: "шмуцтитул на чергову сторінку", а в черговому тексті: "на чергову сторінку".

132


Таблиця 16. Рекомендовані мінімальні відбивки заголовків, заверстуваних урозріз тексту, п.*

Кегль шрифту заголовка, п.

Варіант шрифту заголовка

Складання тексту кеглем, п.

6

8

10

Число рядків у заголовках

1

2

3

4

1

2

3

4

1

2

3

4

6

Малі літери без розрядки

12-6 (4)

12-0-6 (5)

12-0-0-6 (6)

12-0-0-0-6 (7)

10-8 (3)

12-0-8 (4)

14-0-0-8 (5)

16-0-0-0-8 (6)

14-10 (3)

18-0-10 (4)

12-0-0-10 (4)

16-0-0-0-10

(5)


Малі літери врозрядку і великі літери

12-6 (4)

10-2-6 (5)

14-2-2-6 (7)

12-2-2-2-6 (8)

10-8 (3)

10-2-8 (4)

10-2-2-8 (5) .

10-2-2-2-8 (6)

14-10 (3)

16-2-10 (4)

18-2-2-10 (5)

20-2-2-2-10 (6)

8

Малі літери без розрядки

10-6 (4)

14-0-6 (6)

12-0-0-6

(7)


16-0-0-0-6 (9)

16-8 (4)

16-0-8 (5)

16-0-0-8 (6)

16-0-0-0-8

(7)


12-10 (3)

14-0-10

(4)


16-0-0-10 (5)

18-0-0-0-10 (6)

Малі літери врозрядку і великі літери

10-6

(4)


12-2-6 (6)

14-2-2-6 (8)

16-2-2-2-6 (10)

16-8

(4)


14-2-8 (5)

12-2-2-8 (6)

10-2-2-2-8 (7)

12-10 (3)

12-2-10 (4)

12-2-2-10 (5)

12-2-2-2-10 (6)

10

Малі літери без ^розрядки

14-6 (5)

10-0-6 (6)

12-0-0-6 (8)

14-0-0-0-6 (10)

14-8 (4)

12-0-8 (5)

10-0-0-8 (6)

16-0-0-0-8 (8)

20-10 (4)

20-0-10 (5)

20-0-0-10 (6)

20-0-0-0-10 (7)

Малі літери врозрядку і великі літери

14-6 (5)

14-2-6 (7)

14-2-2-6 (9)

14-2-2-2-6 (П)

14-8 (4)

10-2-8 (5)

14-2-2-8 (7)

10-2-2-2-8 (8)

20-10 (4)

18-2-10 (5)

16-2-2-10 (6)

14-2-2-2-10 (7)

12

Малі літери без розрядки

12-6 (5)

12-0-6 (7)

12-0-0-6 (9)

12-0-0-0-6 (П)

12-8

(4)


16-0-8 (6)

12-0-0-8 (7)

76-0-0-0-8 (9)

18-10 (4)

16-0-10 (5)

14-0-0-10 (6)

12-0-0-0-10 (7)

Малі літери врозрядку і великі літери

12-6 (5)

10-2-6 (7)

14-2-2-6 (10)

12-2-2-2-6 (12)

12-8 (4)

14-2-8 (6)

16-2-2-8 (8)

10-2-2-2-8 (6)

18-10 (4)

14-2-10 (5)

20-2-2-10 (7)

16-2-2-2-10 (8)

* У таблиці крайня ліва цифра означає відбивку заголовка від попереднього тексту, крайня права - від подальшого тексту; середні цифри - відбивка між рядками заголовка; цифра в дужках - кількість рядків основного тексту, які займає заголовок разом з відбивками.

5.4. Робота над виокремлюванням у тексті

Виокремлювання в тексті- спеціальне оформлювання його елементів (літер, слів, речень), щоб спростити читання, активізувати запам'ятовування термінів або інших текстових елементів, пришвидшити їх шукання, вирізнити значили деяких із них.

За роллю у виданні розрізняють приховані в тексті заголовки, логічні підсилини, мнемічно-довідкові виокремини, структурні та технічні виокремини; за способом оформлювання - шрифтові й нешрифтові виокремини.

Для того, щоб допомогти читачеві правильно зорієнтуватися в тексті та краще засвоїти його зміст, часто вдаються до виокремлювання й акцентування певних його частин.

У різних виданнях об'єкти внутрітекстових виокремин можуть бути найрізноманітніші. Це можуть бути акцентування основних думок автора та інтонаційно-логічних підсилень у тексті: виокремлювання правил і виознак (дефініцій), нових термінів, назв, імен учених тощо.

У лінгвістичних виданнях виокремлювання не тільки слова або групи слів, а й частин слів та окремих літер полегшують сприймання тексту. У виданнях словниково-довідкового типу виокремини допомагають усистемлювати текст й організувати спрямоване прочитування його. У деяких виданнях трапляються й особливі види акцентування, коли виокремлюваному текстові надають графічно зображальних характеристик, що створюють у читача певні зорові образи.

Щоб звернути увагу читача на виокремлювані елементи тексту, треба зробити їх оглядово іншими, ніж решта тексту. Це завдання вирішує використовування низки виокремчих способів, які змінюють графічно звичний вигляд тексту, створюючи на сторінці місця іншої насиченості, кольорового контрасту, проміжки-паузи, й організують нові вертикалі початку читання.

Усі основні засоби і способи виокремлювання для зручності розглядання можна розбити на дві групи:

шрифтове виокремлювання пов'язане зі зміцнюванням накреслини,


гарнітури та кегля шрифту. До нього належать користання капітелі курсивного,
напівгрубого, грубого накреслин великих кеглів, змінювання кегля і гарнітури
шрифту;

нешрифтове виокремлювання. Сюди належать композиційні способи


(розріджування, втяжка, зміна формату складовини), виокремлювання за допомогою
складально-графічних елементів (відкреслювальних та підкреслювальних лінійок,
рамок, графічних символів), а також застосовування кольору.

Для підсилювання дії виокремин і будування особливих шрифтових конструкцій використовують змішані варіанти виокремин.

Розглянемо послідовно обидві групи виокремчих засобів, починаючи з найелабших - шрифгових. Капітельний шрифт характерний тим, що малі літери в

134


ньому такі самі за рисунком, як і великі. На тлі звичайного шрифту капітель виокремлюється слабко, він має вигляд великого варіанта зменшеного кегля. Використовують капітель дуже рідко і тільки у виданнях для кваліфікованого читача (наприклад, у науковій літературі, для складання власних імен або латинських термінів). Помітніший капітель у складовині окремих рядків або абзаців.

Курсивний світлий шрифт завдяки нахиленій накреслині добре виокремлюється на тлі прямого шрифту і водночас майже не порушує структури складовини. Курсивну накреслину шрифту дуже широко застосовують як засіб виокремлювання майже у всіх видах літератури. Таким шрифтом можна акцентувати основні думки автора, інтонаційно-логічні підсилення в тексті, виознаки, терміни тощо. Дуже часто курсивний шрифт використовують для імітування рукописного тексту (наприклад, складаючи посвяти, підписи, дати листів, документи тощо).

Напівгрубий прямий шрифт створює на сторінці складовини сильний кольоровий контраст між основним текстом та виокремленими елементами. Літери, слова і рядки, складені напівгрубим шрифтом, ніби підвищуються над рештою тексту та якоюсь мірою руйнують площину сторінки. Такий шрифт доцільний тоді, коли потрібно особливо виокремити або коли у виданні є слабкіші засоби акцентування.

Напівгрубий прямий шрифт найчастіше застосовують в навчальній літературі для виокремлювання правил та виознак (дефініцій), в агітаційно-пропаган­дистських виданнях для акцентування основних думок і формульовану у словниково-довідникових виданнях для виокремлювання слів, у лінгвістичній літературі, де через велику кількість виокремлюваних об'єктів різної значущості використовують майже всі види шрифтових засобів.

Напівгрубий курсивний шрифт виокремлюється на сторінці не тільки своєю насиченістю, а й нахиленою накреслиною літер. Найчастіше його застосовують як засіб підсилювання світлого курсивного шрифту або для виокремлювання особливо значущих частин тексту.

Великий варіант цього шрифту дуже різко виокремлюється своїми розмірами на тлі основного тексту. Велика різниця в розмірах шрифту основної складовини та виокремлених елементів, а також часткове зменшення міжрядкових проміжків (у великих літер немає верхніх заплечиків) роблять його незручним для внутрітекстових виокремин.

Великий варіант напівгрубого курсивного шрифту використовують або у разі потреби різко виокремити слова на початку абзаца, або в окремих рядках (наприклад, вокабули в енциклопедіях чи імена дійових осіб у п'єсах). Ним користуються також для імітування текстів оголошень, гасел тощо.

Шрифт іншого рисунка (гарнітури) може бути одним із найсильніших засобів акцентування, якщо гарнітури для виокремних частин тексту вибирати за

135


принципом контрасту до основного тексту. Цей засіб застосовують здебільшого для виокремлювання цілих рядків або абзаців, коли напівгрубий шрифт своєї гарнітури здається недостатнім.

Шрифти іншої гарнітури часто використовують разом з нешрифтовими засобами для шрифтових композицій, які імітують різні документи або створюють певні зорові образи.

Відступ — найчастіше вживаний спосіб нешрифтового виокремлювання. Він не змінює характеру основного шрифту, а лише трохи освітлює його та уповільнює ритм читання через збільшену відстань між літерами.

Незначний відступ майже не змінює ні забарвлення, ні фактуру сторінки складовини. Виокремлювання відступом великої кількості рядків підряд створює на сторінці дуже освітлені місця, читання яких утруднюється через строкатість і "дірчатість" тексту, що дратує око та заважає відчувати чітку лінію рядків. Тому відступ використвують тільки для виокремлювання окремих слів і невеликої кількості рядків (термінів, власних імен, логічних підсилень тощо).

Малокваліфіковані читачі відступ майже не відчувають, через це у виданнях для дошкільного та молодшого шкільного віку застосовувати його недоцільно.

Одно- і двобічні відступи зменшують формат складовини по ширині, створюючи на сторінці додаткові прогалини з одного або двох боків виокремного тексту. Додаткова прогалина і нова вертикаль початку читання тексту фіксують увагу читача.

Відступ слугує для виокремлювання абзаців або окремих рядків (висновків, виознак, цитат тощо).

Треба відзначити, що велика кількість подібних виокремин на сторінці, особливо, якщо відступи різні, руйнує прямокутність сторінки складовини та утруднює сприймання тексту.

Відкреслювальні лінійки в межах формату сторінки підсилюють відступ і водночас підкреслюють межі сторінки складовини, зберігаючи її чітку прямокутність. Змінюючи відступ та інтенсивність лінійки, можна одержати виокремини різної активності.

Відкреслювальні лінійки на берегах - також графічно наочна форма акцентування тексту; особливо допомагає вона читачеві у повторюванні або конспектуванні.

Підкреслювальні лінійки використовують здебільшого для виокремлювання цілих рядків або у складанні на шпонах. Тільки в складних текстах з великою кількістю проміжків між рядками їх можна застосовувати для виокремлювання окремих частин рядка, слів і навіть частин слова (лінгвістичні, формульні тексти).

Рамки сприймаються як один із найактивніших засобів нешрифтового виокремлювання. Однак часте повторювання їх у тексті не тільки знижує ефективність такого виокремлювання, а й створює надмірну графічну строкатість,

136


що заважає сприйманню тексту. Крім того, користання великої різноманітності форматів рамок призводить до руйнування чіткої прямокутності сторінок та розворотів. Тому рамки застосовують тільки для виокремлювання особливо важливих частин тексту (наприклад, основних правил у підручниках) і для імітування різних документів. Рамки, як правило,, дають у поєднанні з іншими способами та засобами виокремлювання (складання на зменшений формат, користання шрифтів змінних накреслини, кегля, гарнітури).

Складанно-графічні елементи у вигляді квадратиків, трикутничків тощо розташовують поруч з виокремлюваним текстом (найчастіше в межах формату складовини або на берегах) і тим самим змушують читача звернути увагу на цю частину тексту.



Рисунок, насиченість, просторові характеристики всіх складанно-графічних елементів (лінійок, рамок та ін.) мають бути пов'язані з рисунком шрифту основного і виокремлюваного текстів.

Залежно від бажання оформлювача підбиранням відповідних шрифтів, складанно-графічних елементів та композиційних способів можна досягти різної графічної виразності, а також різного ступеня їхньої дії.

Як зазначено вище, для активнішої дії на читача можна поєднувати різні шрифтові і нешрифтові виокремчі способи. Змішані варіанти виокремлювання застосовують також, будуючи особливі текстові композиції, які створюють у читача певні зорові образи.



До найбільш наочних змішаних варіантів виокремин належить користання другої, а іноді й третьої фарб. Другу фарбу можна застосовувати для друкування виокремлюваного тексту, плашки під нього або будь-яких складанно-графічних елементів. Наочність та підвищення декоративності видання дають змогу широко й успішно використовувати цей спосіб у дитячих, навчальних, науково-популярних і рекламних виданнях.

Дуже важливо правильно вибрати способи і засоби виокремлювання й акцентування. У цьому разі доводиться насамперед ураховувати вид видання. Конкретний зміст, цільова настанова, читацька призначеність видання, з одного боку, смислова значущість, види, характер та кількість різних груп виокремлюваного тексту, з іншого, - ось що передусім визначає вибір цих способів і засобів.

Треба ураховувати також стильові особливості твору, його структуру і характер основного тексту. Активність того чи іншого способу виокремлювання залежить від особливостей складання основного тексту видання.

Вибір способів виокремлювання тісно пов'язаний з характером оформи заголовків видання, особливо його нижчих ступенів (часто складених упідбір), для яких можна застосовувати ті самі виокремчі засоби (шрифтові та нешрифтові), що й для внугрітекстового виокремлювання. Здебільшого цього треба уникати.

137


Якщо у виданні є кілька видів виокремлюваних текстів, то ступінь активності їх дії па читача має відповідати їхній змістовній значущості.

Послідовне користання однакових способів виокремлювання для однакових (за видом і характером) текстів дає змогу читачеві швидше та легше орієнтуватися у виданні та засвоювати його зміст.

Вибираючи способи виокремлювання, треба враховувати, що занадто велика кількість різних виокремин у тексті може призвести до перенасиченості видання зоровою інформацією. Це не тільки притупляє силу впливу виокремлених частин тексту, а й затримує читання основного тексту видання.

Виокремлювання в тексті виконують за вказівкою редактора. Розмічають ці виокремини у видавничому текстовому оригіналі, за винятком тих випадків, коли міня­ють розмір, гарнітуру шрифту абс задають особливі конструктивні побудови тексту.

Часто видавничий текстовий оригінал надходить у технічну редакцію з уже розміченими виокреминами. У всякому разі все те, що пов'язано із зміною шрифту (його накреслини, насиченості, гарнітури тощо), має бути розмічено у процесі вичитування цього оригіналу ще до того, як він надійде у технічну редакцію.

Технічному редакторові треба пам'ятати про те, що остаточно готуючи оригінал до складання він може і зобов'язаний підказати редакторові найкращі способи виокремлювання; треба також пам'ятати, що іноді важко змінити вже вибрані способи виокремлювання, бо під час вичитування їх позначають в оригіналі чорнилом (пастою). Після одержання вичитаного оригіналу технічному редакторові треба старанно ознайомитися з характером виокремин та акцентів, приводячи у відповідність з ними (наскільки це можливо) всю оформу видання і, особливо, оформу його рубрикацій.

Зміни в акцентах і виокреминах вносять тільки з дозволу редактора.



5.5. Робота над додатковими текстами

До додаткових текстів належать: анотація, посвята, епіграф, передмова, список умовних познак, примітки, післямова, додатки, бібліографія. Призначеність усіх цих текстівдоповнювати, уточнювати або роз'яснювати основний текст видання.

Особлива роль додаткових текстів у виданні потребує графічно чітко відокремити їх від основного тексту. Залежно від призначеності кожного з додаткових текстів визначають його місце у виданні, вибирають гарнітуру, розмір та накреслину шрифту, ступінь акцентування усього тексту або окремих його частин, характер залучених окладанно-графічних елементів і різних композиційних способів для відокремлення його від основного тексту.

Бибір способів та засобів оформлювання додаткових текстів тісно пов'язаний як із загальною структурою всього видання, так і з характером побудови основного тексту.



138

5.5.1. Анотація

Анотація призначена для того, щоб коротко ознайомити читача із змістом та призначеністю видання. Тому текст анотації розміщують або на його зовнішніх елементах, або на початку основного тексту так, щоб анотацію було легко знайти, швидко переглядаючи видання.

У зовнішніх елементах оформи видання текст анотації можна розташувати на клапанах або останніх сторінках суперобкладинки й обкладинки (в обкладинці можна використати для цього другу сторінку). Потрапляючи у будь-який із цих елементів, анотація стає частиною зовнішньої оформи видання, що й визначатиме вибір формату складовини, гарнітури і кегля шрифту.

У тих випадках, коли видавництво хоче особливо зацікавити читачів змістом видання, анотацію розміщують на розвороті з титулом. Тоді вибір формату складовини та шрифту для анотації буде визначатися характером оформи звороту титулу (див. дод. 2).

Якщо суперобкладинки у виданні немає, то анотацію найчастіше розташовують на звороті титулу. Визначаючи шрифти, формат і виформатовування її на шпальті в цьому разі, треба враховувати композицію всього розвороту. Анотацію, як правило, оформлюють компактніше, ніж основний текст. Шрифт прямої або курсивної накреслили вибирають меншого розміру (наприклад, кг. 8, складаючи основний текст кг. 10). Доцільно попередньо розрахувати текст анотації для того, щоб точно визначити формат її складовини відповідно до композиції складовини усього видання.

Розмічаючи анотацію, вказують формат складовини, розмір абзацного відступу, розмір міжрядкових проміжків і розташунок на шпальті (відстань від верхньої та бічної меж сторінки складовини).

У дод. 15 наведено схему і розміри макета занотованої картки для книжкових видань форматом 84х 108/32, а в дод. 16 - розміри занотованих карток для видань із форматом складовини менш як 51Л кв. і зразок макета занотованої картки.

5.5.2. Посвята

Посвята - напис перед основним текстом видання, в якому автор повідомляє про те, кому він присвячує свій твір і чому він це робить. Посвяту, як правило, складають шрифтами меншого кегля від основного з виокремлюванням (курсивом, курсивом напівгрубим, шрифтом іншої гарнітури) на вужчий формат, ніж формат сторінки складовини.

Посвяту верстають:



1. На окремій сторінці після титулу, коли далі розміщують сторінку з початком основного тексту, у верхній частині сторінки складовини із спуском на 1 ...2 кв. із відступом праворуч на У2 або 1 У2 кв. чи на її середині,

139


  1. На окремій сторінці після шмуцтитулу з заголовком твору, якщо між титулом
    і початком основного тексту розміщують передмову, список скоротин тощо, чи
    на звороті такого шмуцтитулу.

  2. На спуску початкової сторінки видання перед його основним текстом
    (початковим заголовком). В кінці тексту посвяти крапку не ставлять.

5.5.3. Епіграф

Епіграф, на противагу посвяті, має безпосереднє відношення до тексту. Його подає автор для того, щоб розкрити основну думку, ідею як усього твору, так і його окремих частин.

Епіграф, який стосується усього видання, може бути поданий на окремій сторінці перед початком тексту, на шмуцтитулі або на початковій шпальті. Епіграфи, що належать до окремих частин тексту, розташовують безпосередньо перед цими текстами після заголовка (якщо він є) і перемішують, як правило, до правої межі сторінки складовини або розташовують з невеликим відступом від неї.

Дій складання епіграфів найчастіше використовують шрифти тої самої гарнітури, що й для складання основного тексту, але меншого кегля. За невеликого тексту дозволено курсивний або збільшений варіант шрифту. Якщо потрібно виокремити епіграф, то його можна складати шрифтом напівгрубої накреслили і навіть іншою гарнітурою (але, звичайно, відповідно до загальної шрифтової оформи видання).

Епіграфи супроводжують посилками на джерело, текст якого доцільно складати шрифтом або на кегель меншим, ніж складовина самого епіграфа, або врозрідження, або іншою накреслиною шрифту (але так, щоб цей рядок був менш активно сприйнятний, ніж текст епіграфа). Текст джерела відокремлюють від епіграфа приблизно на 2...4 п. і переміщують до його правої межі.

Якщо на початковій шпальті треба помістити два епіграфи (до всього твору та до його окремої частини), то різну їхню значущість вирізняють розташунком і різною накреспиною шрифту.

Складають епіграфи завжди на вужчий формат - від 1/3 до 2/3 довжини рядка основного тексту складовини та шрифтами меншого кегля з виокремлюванням (курсивом, напівгрубим курсивом). Коли в епіграфі є іншомовний текст із перекладом, ці два тексти складають різними накреслинами шрифту з відбивкою один від одного у 4... 8 п. В епіграфах майже завжди є посилки на джерела, тексти яких складають окремим рядком з виокремлюванням шрифту без крапки в кінці, а також з відбивкою і виформатовуванням правої межі рядка. Найчастіше епіграф до всього твору складають на першій текстовій сторінці над першим заголовком за рахунок спуску. Над таким епіграфом можна розмістити заставку.

Епіграфи до частин чи розділів видання заверстують під їхніми назвами з відбивкою від рубрик та від основного тексту.

140


Розміщують епіграфи або в правій частіші сторінки складовини, або з великим відступом ліворуч, іноді на половину розміру рядка основного тексту.

У кінці епіграфа завжди ставлять крапку чи інший потрібний за змістом знак. В лапки текст епіграфа не беруть.



5.5.4. Передмови

Передмова - елемент апарату видання; у ній автор, видавництво чи редактор повідомляють читача про те, що треба мати на увазі, читаючи, переглядаючи або вивчаючи видання. Передмова може містити відомості про користування, особливості змісту і форми твору, а передусім про його відмінність від інших творів на цю чи подібну тему, про принципи побудови та добір матеріалів, невисвігаені теми і проблеми.

За наявності кількох передмов треба дотримуватися такого порядку їх розміщування у виданні:

  • передмова видавництва;

  • передмова редактора;

  • передмова автора до перекладного видання;

  • передмова автора до оригінального видання.

Передмови, як правило, верстають на початку видання після титулу та складають шрифтами меншого кегля або відмінними від основного за накреслинами. Іноді тексти передмов складають з іншою міжлітерною чи міжрядковою відстанню.

Вибір шрифтів та форматів складовини для цих текстів залежить насамперед від їхніх значин, обсягу і, звичайно, типу видання.

Вступні тексти, як правило, складають на той самий формат, а також тою самою гарнітурою шрифту, що й основний текст, знижуючи тільки розмір шрифту.

За особливої значущості цих текстів можливі й інші варіанти їх оформи, які сприяють активнішому сприйманню текстів. Так, часто використовують складання на шпонах, зберігаючи той самий розмір шрифту, що й в основному тексті, а також застосовують іншу накреслину (наприклад, курсивну) або змінюють формат складовини.

Під вступним текстом, як правило, подають підпис, який складають курсивним шрифтом того самого кегля, що й сам текст. Рядок із підписом переміщують у правий край складовини з відбивкою від тексту на 1 ...2 п.

Список умовних познак та вказівки, як користуватися виданням, у зв'язку з їх великою значущістю, краще складати тим самим кеглем шрифту, що й основний текст. Однак для компактності складовини цих текстів (особливо за великого їхнього обсягу) використовують шрифт меншого кегля. У разі коротких рядків ці тексти можна розмістити на зменшений формат, розташовуючи на сторінці дві-три шпальти незалежно від того, на скільки шпальт складено основний текст видання.

141


5.5.5. Примітки

Примітки - додаткові тексти, що пояснюють чи уточнюють основний текст видання. їх розміщують безпосередньо за основним текстом під назвою "Примітки".

Слово "Примітки" складають, як правило, з виокремлюванням курсивним шрифтом або врозрідження з абзацним відступом, у цьому разі інші рядки додаткового тексту мають бути складені на повний формат без додаткових втяжок (якщо всі примітки складено з втяжкою, то абзацний відступ дають поверх втяжки, а інші рядки складають на формат із втяжкою).

Якщо у виданні є кілька пронумерованих приміток, які йдуть одна за одною, то слово "Примітки" не повторюють, а нумерацію приміток вирівнюють за розрядами цифр, тобто коли рядки кожної примітки дають із більшою втяжкою (абзацний відступ плюс довжина слова "Примітки").

Примітки залежно від їхньої значини можуть бути розміщені:



  • безпосередньо в тексті (внутрітекстові);

  • на сторінці складовини (виноски);

  • в кінці глави, розділу чи видання.

Ці тексти здебільшого не потребують особливого виокремлювання. Як правило, їх складають тим самим шрифтом, що й основний текст, але зменшеним кеглем шрифту.

Внутрітекстові примітки бувають двох видів:



  • вміщені безпосередньо в основний текст;

  • винесені окремими абзацами.

Перші беруть у дужки і складають упідбір до основного тексту, виокремлюючи тільки накреслиною шрифту, найчастіше курсивною. Примітки, винесені окремими абзацами, відрізняються від складовини основного тексту меншим розміром шрифту або відступом від лівого краю сторінки складовини.

У разі особливої важливості приміток їх можна складати з великою лівобічною втяжкою шрифтом того самого кегля, що й основний текст.

Щоб краще виокремити примітки, складені шрифтом меншого кегля, іноді дають невеликі відступи від лівого краю складовини.

До внутрітекстових приміток дають заголовок, який може бути складений впідбір до тексту приміток чи окремим рядком. У всіх випадках його зміщують до лівого краю складовини приміток з абзацним відступом чи без нього залежно від композиції складовини видання. Заголовок складають і верстають за правилом, описаним вище.

Виноски доповнини або пояснини до основного тексту, які розміщують унизу сторінки чи шпальти за наявності в тексті, якого вони стосуються, знака виноски (зірочки або цифри).

142


Виноски завжди складають шрифтом тої самої гарнітури, що й основний текст видання, але меншого кегля. Якщо основний текст складено шрифтом кг. 8 і меншим, то виноски складають тим самим шрифтом того самого кегля. Складання кожної виноски починають з абзацного відступу, який дорівнює абзацному відступові в основному тексті. Від основного тексту виноски відокремлюють проміжком або проміжком з тонкою лінійкою завдовжки 1 кв. Відбивка виносок від тексту в межах 1 — 2 кегельних. Вона має бути такою, щоб висота виноски разом з відбивкою та лінійкою була кратною кеглеві основного шрифту. Виноски, як правило, поміщають на тій сторінці чи в тій шпальті, що і фрагмент основного тексту. Для економії паперу можна:

  • розміщувати всі виноски до двох сторінок розвороту внизу тільки правої
    сторінки чи останньої шпальти правої сторінки за багатошнальтового складання;

  • розставляти виноски упідбір одна до одної через крапку і тире, що й роблять
    уразі коротких виносок.

На кінцевій сторінці технічні правила верстання видання вимагають розташоаувати виноски в самому низу сторінки, якщо немає інших вказівок видавництва.

Виходячи зі змісту та мети кінцевої прогалини на кінцевій сторінці, логічніше розміщувати виноску під кінцевим рядком основного тексту зі звичайною для цього відбивкою від основного тексту.

Якщо виноска велика і не поміщається на одній сторінці, то її можна продовжувати на черговій сторінці, повторюючи основну відбивку (лінійку). Основна вимога в разі перенесення виноски, щоб у першій її частині було не менш як три рядки та щоб частина перенесеного тексту не починалася кінцевим рядком абзаца, а яка залишається рядком з абзацним відступом.

Залежно від композиції всього видання, а також від кількості, обсягу і значини виносок можна застосовувати й інші варіанти їх розташунку та побудови. Часом виноски розташовують на бічних берегах, а іноді врізають в основний текст видання.

У разі багатошпальтового верстання виноски складають на формат одної шпальти та підверстують у тій шпальті, де є знак виноски. Якщо виноска стосується заголовка чи елемента видання, який займає повний формат сторінки, то її заверстують у першій шпальті. Можна поділити виноску й на дві сторінки, але не можна переносній з останньої шпальти непарної сторінки на першу шпальту парної.

У дод. 17 показано сторінку складовини з виносками.

Виноски складають на формат основного тексту видання шрифтом зменшеного кегля, відокремлюючи кожну примітку від чергової невеликим проміжком. Оформлюючи виноски, треба виокремлювати текстові елементи, за якими читач міг би легко знайти потрібну йому примітку. Для цього можна застосовувати як шрифтові, так і композиційні способи виокремлювання порядкової нумерації приміток, сторінок, назв, розділів, оповідань, віршів, слів або груп слів, яких стосується примітка. Іноді слова чи групи слів, яких стосується примітка,

143


складають упідбір до тексту приміток, виокремлюючи їх шрифтом урозрідження, курсивної або напівгрубої накреслини чи прямим шрифтом із великих літер.

5.5.6. Післямова та завершальна стаття

Післямову та завершальну статтю як елементи довідкового апарату видання розмішують після його основного тексту.

Складають післямову або завершальну статтю завжди шрифтом тої самої гарнітури, що й основний текст, але кеглем, зменшеним на 2 п. Часто кегель та інтерліньяж вибирають залежно від значущості й обсягу цього тексту, а також від типу видання.

Верстають післямову зразу після основного тексту. За наявності у виданні післямови і біографії автора першою заверстують післямову.



5.5.7. Покажчики

Покажчики - довідковий матеріал, що допомагає читачеві швидко знайти потрібний текст у виданні. За призначеністю покажчики ділять на предметні, термінологічні, іменні, географічні, хронологічні та покажчики заголовків. Іноді трапляються у виданнях і скомбіновані покажчики.

За характером оформи покажчики бувають занотовані (з короткими відомостями про наведеш, імена, пояснинами термінів) і "глухі" (тільки з посилками на сторінки видання).

У "глухих" покажчиках посилки на сторінки від термінів нічим не виокремлюють й відокремлюють проміжком у половину кегля шрифту, яким складено покажчик; в занотованих покажчиках після терміна, який, як правило, складають шрифтом з виокремлюванням, ставлять крапку та тире або тільки тире. Цифри - посилки на сторінки видання - складають шрифтом, що відрізняється від основного, -курсивної чи напівгрубої накреслини.

Покажчики складають кеглем, на ступінь меншим від основного тексту, іноді на зменшений формат.

Кожний рядок покажчика починають із лівого краю шпальти, подальші рядки верстають із втяжкою.

Якщо покажчик складають із загальних і поодиноких понять, то подальші верстають із невеликим відступом від лівого краю.

Кожний покажчик починають з нової сторінки зі спуском, перший з покажчиків бажано починати на непарній сторінці видання.

Першим завжди верстають іменний покажчик, а останнім - покажчик заголовка для багатотомних видань.

Іноді рядки покажчиків дуже короткі, тоді текст краще складати та верстати у дві шпальти.

144


Усі покажчики розміщують у кінці видання, за ними можуть бути заверстані лише оглав і випускові дані.

5.5.8. Бібліографічні списки

Бібліографічні списки, або покажчики літератури, бувають прикнижкові, внутрікнижкові, внутріжурнальні тапристатейні, В більшості видань- це перелік використаної у виданні літератури і літератури, рекомендованої для поглибленого вивчання предмета, з короткими даними (бібліографічними записами простої структури) про кожне згадуване видання.

У кожному бібіографічному заїшсі, як правило, подають відомості про авторів, назву видання, номер тому, місце та рік видання. Складання покажчиків літератури характерне застосовуванням різноманітних видань, частим використовуванням іншомовних шрифтів, особливою системою скоротан і розставлення знаків пунктуації. Бібліографічні списки складають шрифтами зменшеного кегля на сторінку складовини основного тексту. При достатній її ширині та коротких бібліографічних відомостях їх можна верстати у дві шпальти.

Оформлюючи бібліографічні списки, виокремлюють прізвища авторів або назву праці залежно від побажань автора і редактора. Іноді для більшого виокремлювання початку кожної нової групи рядків роблять відступ у першому рядку чи втяжку для подальших. У деяких виданнях оформлювання бібліографічних списків підпорядковують загальному принципові оформлювання усього видання.

Бібліографічний список верстають після додатків на окремих сторінках видання зі спуском.

Внутрікнижкові та пристатейні покажчики літератури до окремих частин, розділів чи статей підверстують до їхніх текстів як додатковий текст.

Верстаючи видання, у яких є бібліографічні списки чи інші додаткові тексти, важливо зберігати суміщеність верстки, тобто збіг рядків основного тексту з лицьового боку і звороту сторінок, а також точність розмірів усіх сторінок складовини. Цього можна досягти правильним вибиранням відбивки додаткових текстів від основного. Загальний розмір вертикальної відбивки має бути такий, щоб висота додаткового тексту разом з відбивками була кратною кеглеві рядків основного тексту, а відбивки додаткового тексту зверху і знизу були однаковими або відбивка зверху була трохи менша, ніж знизу.

5.5.9. Додатки

Дооаткм-складовачастина видання, довідковий апарат, який подають в кінці видання. Додатками можуть бути окремі статті, документи, листи, карти, схеми, всі види

145


покажчиків, коментарі, примітки, літопис життя і творчості автора, зміст томів, список ілюстрацій тощо.

Для складання додатків використовують шрифт зменшеного кегля порівняно з основним текстом. Формат складовини, якщо можливо, зберігають той самий, що й для основного тексту. Якщо додатки у виданні відокремлено шмуцтитулом, то перше речення їх може бути заверстано без спуску.

Додатком можуть бути також несамостійний твір, виданий окремо, але пов'язаний з основним виданням, яке він роз'яснює, коментує, доповнює, а також самостійний твір як додаток до основного перідичного видання. У цьому разі його верстання виконують за правилами складання та верстання основного видання.

5.5.10. Оглав

Оглав система заголовків усіх більш-менш значущих частин видання із зазначенням сторінох, де їх розміщено.

Оглав може бути заверстаний в кінці або на початку видання. Розташунок його залежить від кільшх чинників, головними з яких є обсяг й умови користування виданням.

Особливості складання отаву - наявність шрифтів найрізноманітніших накреслин, велика кількість різних відступів і втяжок, вирівнювання розрядів цифр у номерах сторінок та рядів крапок, які відокремлюють кінець тексту в кожній позиції від цифр.

Здебільшого оглав складають шрифтами зменшеного кегля порівняно з основним текстом.

Оглав завжди верстають зі спуску. Іноді він може займати неповну сторінку; тоді, коли немає інших вказівок видавництва, його розташовують на середині сторінки складовини.

Оглав на початку видання верстають у технічних, довідкових, навчальних і наукових книжках - відразу за зворотом титулу чи після епіграфа, посвяти на окремій сторінці.

В окремих випадках найважливіші частини оглаву виносять на зовнішні елементи видання або на титул, у цьому разі не вилучаючи їх із загального оглаву, розташованому на початку або в кінці видання.



У кінці видання оглав може бути заверстаний на будь-якій сторінці, після нього верстають лише випускові дані.

Для виокремлювання головних рубрик видання у оглаві можна застосовувати різні накреслини шрифтів, а також іншу гарнітуру за умови, що характер цього шрифту композиційно узгоджений із зовнішньою і внутрішньою оформою видання.

Використовуючи шрифти різних насиченості та накреслини для підпорядкування рубрик, треба уникати зайвої строкатості, що негативно позначається на сприйманні тексту оглаву.

146


5.5.11. Випускові дані

Випускові дані - основні дані про видання. Це дані про осіб, які підготували і видали його. Для книжкових видань - це прізвища, імена та по батькові всіх авторів, гірізвища редакторів, коректора, художника-оформлювача, дати підписання видання до складання і до друкування, кількісні показники видання (формат паперу, частка аркуша, обсяг у фізичних друкарських та обліково-видавничих аркушах, тираж). Окрім того, подають також повну назву й адресу видавництва і друкарні, номер замови.

У дод. 18 показано варіант верстання випускових даних видання.

Випускові дані найчастіше складають шрифтом кг. 6. їх можна заверстувати на окрему сторінку чи, склавши на повний формат, розмістити під тонкою лінійкою внизу сторінки, а також можна перенести на зворот титулу.

Розташовуючи випускові дані на окремій сторінці, можна верстати їх на центрі у вигляді блока чи окремими рядками на формат від 21/?. до 4 кв. залежно від формату видання. У художніх виданнях випускові дані підпорядковують загальному принципові їх оформлювання.

5.6. Робота над оригіналами таблиць і виводів 5.6.1. Особливості складання таблиць і виводів

Таблицею називають текстовий та цифровий матеріал, згрупований у вигляді гори-зонгальних рядків і вертикальних стовпчиків, розділених лінійками, що мають заголовки.

Виводи - текстовий та цифровий матеріал, згрупований у вигляді рядків і вертикальних стовпчиків за допомогою проміжків без застосовування лінійок. Лінійка може бути лише у підсумку.

Кожну таблицю складають із двох основних частин (рис. 21):

ESSSSSS Номер таблиці Тематичний

заголовок Головка з ярусами

Хвіст


Підсумкова частина

Боковик

Прографка



Рис. 21. Будова таблиці.

147

  • головки, що містить заголовки всіх стовпчиків (у свою чергу, головка може
    бути розчленована горизонтальними лінійками на яруси);

  • основного текстового та цифрового матеріалу в рядках таблиці, які утворюють
    її хвостову частину - хвіст.

Здебільшого хвостову частину складають з боковика - лівого стовпчика, що містить дані про зміст кожного з рядків таблиці, та прографки, яка охоплює зміст таблиці.

В окремих випадках у хвостовій частиш таблиці міститься підсумкова частина (підсумкова лінійка і підсумковий рядок), в якій подають сумарні дані кожного стовпчика. Хвостову та заголовкову частини таблиці відокремлюють між собою підзаголовковою лінійкою. Кожна таблиця чи вивід мають надзаголовкову частину, складену з нумераційного і тематичного заголовків. Окремі таблиці мають примітки, їх складають безпосередньо за хвостовою частиною. По вертикалі таблицю можна поділити на кілька самостійних частин.

Таблиці - складники книжок та журналів, називають книжково-журнальними; таблиці - зразки форм обліку і звітності складені тільки із заголовкової і надзаголовкової частин, - проформами; таблиці з незаповненою прографкою, яку можна заповнювати вручну, - бланками.

Залежно від характеру заповнювання граф таблиці ділять на цифрові (всі стовпчики містять тільки цифрові дані та математичні знаки), текстові (всі стовпчики прографки містять тільки текст), змішані (одна частина стовпчиків текстова, а інша - цифрова), математичні (один стовпчик містить математичні або хімічні знаки чи формули) й ілюстраційні (хоча б в одному стовпчику є ілюстрації).



Здебільшого застосовують таблиці, в яких лінійки є лише в заголовковій частині, або таблиці, що мають тільки горизонтальні лінійки.

Таблиці, оформлені з чотирьох боків у рамку з лінійок, називають закритими, із трьох боків - напівзакритими, а якщо лінійка є тільки зверху - відкритими.

Таблиці, що займають усю площу сторінки видання, називають сторінковими, а ті, які займають лише частину сторінки, - клаптиковими. Якщо таблиці розташовані поздовж сторінки і їх читають як основний текст, то їх називають поздовжніми, а якщо впоперек - поперечними.

За характером розміщування на сторінці видання можна виокремити такі таблиці (див. дод. 19): клаптикові, заверстані в обклад (а) чи врозріз (б...г); клаптикові поперечні або розгорнуті, заверстані в обклад (д) чи врозріз (є, є); сторінкові поздовжні (ж), поперечні (з), поздовжні та поперечні з клаптиком (м), розгорнуті поздовжні (й), поперечні (к) та поперечні з обкладом на парній сторінці (л). Великі за обсягом таблиці можна поміщати на одному чи кількох розворотах з перенесенням або на окремих вклейках.

Складаючи та верстаючи в одному виданні таблиці й виводи, їх треба подавати однотипно за шрифтами, кеглями, товщиною лінійки, розмірами заголовків і

148


стовпчиків, оформою заголовкових та надзаголовкових частин, розмірами абзацних відступів і втяжок, виформатовуванням стовпчиків, системами рубрикації в боковиках, характером вертикального розбиття рядків тощо. Не можна в одному виданні частину таблиць оформлювати закритими, а решту - відкритими чи напіввідкритими.

5.6.2. Складання заголовкової частини таблиці та виводу

Заголовкова частина таблиці може бути простою і складною, а може складатися з кількох ярусів.

Тексти заголовків, якщо можливо, треба розташовувати горизонтально. Великі заголовки у вузьких стовпчиках розміщують вертикально; у такому разі заголовки всіх стовпчиків, крім боковика, можна теж розтапювувати вертикально.

У заголовках, розташованих горизонтально, рядки тексту верстають посередині стовпчика з відбивкою від вертикальних лінійок не менш як на 2 п. По висоті заголовки розміщують також посередині. Верхня відбивка від горизонтальних лінійок, як правило, на 2 п. більша, ніж нижня.

Рядки заголовків, розташованих вертикально, завжди починають від одної горизонтальної лінії. Заголовкову частину таблиць переважно складають шрифтами того самого кегля, що і хвостову. Проте, щоб уникнути вертикального розташунку заголовків, їх можна складати кеглем на ступінь нижчим, ніж розмір шрифту боковика та прографки. В одноярусному заголовку текст кожного стовпчика складають із великої літери; в багатоярусному самостійні заголовки теж складають із великої літери, а підпорядковані граматично заголовки в нижніх ярусахіз малих. В кінці заголовка кожного стовпчика розділові знаки не ставлять (крім обов'язкових крапок у скоротинах).

У книжково-журнальних таблицях рядки заголовків стовпчиків не повинні мати міжрядкового розбиття. Бланкові таблиці можна розбивати на шпони до кегля шрифту.

У виводах вертикальних заголовків робити не можна; горизонтальні рядки заголовків розміщують точно посередині відповідного стовпчика.

Надзаголовкову частину таблиці, що містить нумераційний і тематичний заголовки, оформлюють згідно зі всією рубрикацією видання. Найчастіше нумераційний заголовок складають окремим рядком з виформатовуванням у правий край, а тематичний - з виформатовуванням окремим рядком зі змістовним розбиттям по рядках. Між нумераційним та тематичним заголовками відбивки не роблять. Дозволено й інші композицйні варіанти оформи заголовків таблиць.

Надзаголовкову частину таблиці відокремлюють від верхньої лінійки проміжком у 2...6 п. У виводах иадзаголовкову частину відокремлюють від перших рядків проміжком у 2...4 п.

149


5.6.3. Складання боковика таблиці та виводу

У відкритих таблицях і виводах боковики мають бути складені від лівого краю формату таблиці (виводу), а в закритих таблицях з відбивною від лівої оформчої лінійки на півкегельну. Якщо в боковику закритої таблиці є тільки цифрові дані або назви марок машин, то вони мають бути розміщені по центру формату боковика.

Цифрові дані в стовпчиках таблиць і виводів треба, якщо можливо, розміщувати так, щоб розряди чисел були вирівняні по вертикалі, тобто одиниці під одиницями, десятки під десятками тощо. Таке розміщування обов'язкове, коли в таблиці є підсумкова частина. Найбільше число верстають посередині стовпчика з відбивками не менш як 2 п. За відсутності даних в окремих рядках замість слова "ні" ставлять тире, за відсутності відомостей - три крапки.

Дво- і багаторядкові елементи боковика мають бути складені або з абзацного відступу зі складанням подальших рядків на повний формат, або без абзацного відступу а край (за наявності лівої лінійки - з відбивною від неї на півкегельну), зі складанням подальших рядків із втяжкою. Розмір абзацного відступу або втяжки - кегельний.

Усі рядки боковика, крім кінцевих, мають закінчуватися на одній вертикалі: в таблицях - за півкегельну від лінійки, що відокремлює боковик від прографки; у виводах із заголовками - за півкегельну від лівого краю заголовка першого стовпчика; у виводах без заголовка - за 1 ...3 кегельних від лівого краю першого стовпчика.

Текстові та цифрові елементи боковиків у таблицях верстають із виформатовуванням переважно в лівий край. За наявності лівої обрамлювальної лінійки текст відокремлюють від неї на півкегля основного шрифту, яким складено боковик, а цифрові дані (наприклад, в логарифмічних таблицях) верстають із виформатовуванням на середину. Багаторядкові елементи складають з абзацним відступом першого рядка і втяжкою подальших. Кінцеві неповні рядки тексту боковиків можна доповнювати до формату стовпчика крапками. Крапки не можна застосовувати, якщо боковик складено тільки з цифрових даних.

У простих боковиках усі елементи починають з великих літер, у складних - усі самостійні чи пронумеровані елементи завжди починають з великих літер, а підпорядковані елементи - з малих. У кінці елементів боковика розділові знаки не ставлять, за винятком (у потрібному місці) двокрапки.

У складних боковиках із різними втяжками один відступ від іншого має відрізнятися не менш як на кегельну.

Якщо всі елементи боковика пронумеровано, то мають бути вирівняні розряди в номерах і початок тексту в усіх елементах. Для цього має бути збільшений абзацний відступ у менших чисел, а між крапкою після номера та текстом має бути відбивка (півкегельна).

150


5.6.4. Складання прографки таблиці та виводу

Цифрові дані в стовпчиках таблиць і виводів мають бути вирівняні за розрядами (у змішаних числах - по комі). В цьому випадку найбільше число верстають із виформатовуванням по центру, причому відбивка від лінійок у стовпчику таблиці не повинна бути менша від 2 п., а відстань між сусідніми стовпчиками у висновку - не менша від кегельної. Рівняти за розрядами треба обов'язково, якщо в таблиці або висновку є підсумковий рядок.

Якщо більшість даних у цифровому стовпчику визначають межі величин, які з'єднано знаком тире, то вони мають бути вирівняні по тире з виформатовуванням найбільшої величини по центру стовпчика.

Якщо числа різко відмінні між собою, особливо якщо вони різнорідні за змістом, усі числа мають бути заверстані з виформатовуванням по центру стовпчика. Числа, що мають назви, мають бути заверстані з виформатовуванням по центру стовпчика разом з цими назвами.

Якщо хоча б в одному стовпчику є п'ятизначне (або більше) число, то всі числа в таблиці (виводі), починаючи від чотиризначних, мають бути розбиті на розряди проміжками по 2 п.

Складання цифрових стовпчиків у таблиці (виводі) має бути одноманітним за способом виформатовування даних.

Текстові дані в стовпчиках мають бути складені так, щоб відбивка повних рядків від лінійок у таблиці була не менша від 2 п. з обох боків, а відстань між стовпчиками у виводі не менша від кегельної.

Рядки тексту в стовпчиках мають бути заверстані з виформатовуванням одним із трьох способів:


  • у повний рядок - повноформатні рядки без відступів - на формат стовпчика,
    кінцевий рядок, якщо він не повний, - по центру формату стовпчика;

  • перші рядки абзаців - з відступом, подальші - на формат стовпчика;

перші рядки - на формат стовпчика, подальші з утяжкою.
Рекомендований розмір абзацного відступу і втяжки - кегельний.

Спосіб виформатовування тексту в стовпчиках таблиць має бути однаковий у всьому виданні.

У разі повторювання однакових слів у суміжних текстових рядках, стовпчики слова, що повторюється, можуть бути замінені блоками точно посередині замінюваного слова. Якщо повторюються текстові елементи, які займають більш як один рядок, то при першому повторенні мають бути слова "Те саме", а при подальших - лапки. При переході таблиці на чергову шпальту текстовий елемент у першому рядку має бути повторений повністю.

Знаки тире або трьох крапок, що їх використовують в стовпчиках замість відсутніх даних, завжди мають бути заверстані з виформатовуванням по центру формату стовпчика.

151


У цифрових таблицях і виводах числа в стовпчиках мають бути розташовані точно навпроти кінцевого рядка відповідного елемента боковика. Так само мають бути розташовані дані в стовпчиках змішаних таблиць та виводів з короткими текстами в окремих стовпчиках.

У текстових і змішаних таблицях та виводах із багаторядковими текстовими елементами в стовпчиках тексти і цифри мають бути вирівняні по верхніх рядках відповідних елементів боковика, оформлюваного без крапок.

У таблицях, дані яких розділено горизонтальними лінійками, тексти та числа мають бути відокремлені від горизонтальних лінійок однаково зверху і знизу. Дозволено робити відбивку зверху на 2 п. більшою, ніж знизу. В таблицях крапок не використовують.

Від підзаголовкової та нижньої обрамлювальної лінійок тексти і числа в боковику та стовпчиках мають буги відокремлені (по найбільш заповненому стовпчику) в межах кегля шрифту. Якщо нижньої обрамлювальної лінійки в таблиці немає, то вертикальні лінійки мають виступати за лінію нижнього рядка на кегельну.



Якщо оригіналом передбачено розбиття даних на групи по вертикалі, то розмір усіх відбивок має бути однаковий і лежати в межах від 2 п. до кегельного.

Підсумковий рядок у таблиці та виводі має бути відокремлений від прографки підсумковою лінійкою, яка перекриває слово "Разом" на 12 п. Відбивка підсумкової лінійки від даних прографки та від підсумкового рядка у виводах - на півкегельну, в таблицях - на кегельну.

За наявності текстового або цифрового матеріалу, стосовно кількох суміжних стовпчиків (перерізів) таблиці, вертикальні лінійки мають бути розірвані тільки на кегель перерізу, а його текст заверстаний з виформатовуванням по центру загального формату суміжних стовпчиків таблиці (виводу).

Для текстових перерізів, що належать до всієї прографки або таблиці та мають значили внутрішніх заголовків, вертикальні лінійки мають бути розірвані на розмір, кратний кеглеві шрифту таблиці, а текст перерізу відокремлений зверху на 2...4 п. більше, ніж знизу.

У таблицях книжково-журнальних видань формули мають бути заверстані або по центру стовпчика, або в лівий край з відступом від вертикальної лінійки на півкегельний. Інші елементи в цьому випадку мають бути вирівняні по середній лінії формул. Від горизонтальних лінійок формули мають бути відокремлені не менш як на півкегельний проміжок.

Фігурні дужки у таблицях і виводах мають повністю охоплювати всі рядки, яких вони стосуються, а вістря фігурної дужки має бути розташоване посередині кегля рядків, які вона охоплює. У таблиці фігурні дужки розташовують у стовпчику, що має меншу кількість рядків; у виводах - із відбивкою на 2..Л п. від стовпчика з великою кількістю рядків.

152


У таблицях книжково-журнальних видань завжди мають бути суцільними обрамлювальні лінійки, всі вертикальні лінійки в заголовку, а також горизонтальні лінійки прографки. У бланкових таблицях суцільними стають усі вертикальні лінійки. Проміжки у стиках лінійок та в кутках не повинні перевищувати 0,5 п.

5.6.5. Складання шпальтових і розгорнутих таблиць

Загальна висота шпальтової таблиці, разом з надзаголовковими рядками, має дорівнювати текстовій шпальті видання. Дозволено відхили до 1 п.

У продовжуваних таблицях, зокрема багатошпапьтових, надзаголовкові рядки не повинні повторюватися, замість них мають бути складені слова "Продовжена табл....". Заголовкова частина повторюється у всіх випадках, навіть за наявності нумераційного рядка.

У складовині розгорнутих таблиць усіх видів лінійки мають виходити в корінцевий берег на 12 п. На цей розмір збільшують формат кожної половини розгорнутої таблиці. В поздовжніх розгорнутих таблицях треба подовжувати обрамлювальиі лінійки, підзаголовкову лінійку, лінійку нумераційного рядка й усі горизонтальні лінійки прографки. В поперечних розгорнутих таблицях подовжують усі вертикальні лінійки.



Якщо розгорнуту таблицю розділено на місці лінійки (лінійки, що розділяє стовпчики в поздовжній таблиці, або горизонтальної лінійки - переріз у поперечній таблиці), то таку лінійку повторюють на обох шпальтах.

Надзаголовкові рядки в поздовжній розгорнутій таблиці верстають із виформатовуванням за прийнятою для видання оформою стосовно загального формату на розвороті. Розривати заголовки краще по проміжку між словами. Якщо ж розрив припадає на середину слова, то знак перенесення не ставлять.

За наявності текстових перерізів у поперечних розгорнутих таблицях і таблицях із продовжинами бажано починати нову шпальту текстом перерізу. Не дозволено залишати текст перерізу в кінці шпальти, під ним має бути не менш як три рядки таблиці.

Для бланкових таблиць висота кожного рядка (між лінійками) має становити 16 або 24 п. Для розрахунку формату окремих стовпчиків треба враховувати заповнення бланка, виходячи з того, що кожна надрукована або рукописна літера займає приблизно 6 п.

Якщо таблиця по висоті не розміщується в заданому форматі, то дозволено складати її з продовжиною, причому прографка у продовжині таблиці по висоті має становити не менш як 1 кв. У журнальних, газетних, інформаційних виданнях оперативної поліграфії дозволено зменшувати кегель складовини окремих таблиць.

153


5.6.6. Формат складовинн текстових даних у стовпчиках таблиці

Цей формат має бути такий, щоб відстань між текстом і лінійками була не менша від 2 п. з кожного боку, а відстань між стовпчиками у виводі - 8 п. Текст кожного елемента стовпчика завжди складають із великої літери, а розділові знаки всередині тексту - згідно із правилами граматики. В кінці кожного елемента розділові знаки не ставлять. Спосіб виформатовування тексту має бути однаковий для таблиці, бажано для таблиць усього видання. Якщо в суміжних однорядкових елементах текстового стовпчика повторюються однакові слова, то їх можна замінити лапками. Якщо ж повторюються багаторядкові елементи, то при першому повторенні їх замінюють словами "Те саме", а при подальших - лапкою, розміщеною посередині цих слів. Не дозволено замінювати лапками числа, марки машин, символи тощо.

За наявності підсумкової частини в таблиці підсумкова лінійка має перекривати слово "Разом" на 12 п. Це слово в таблицях складають часто зі зміною шрифту або застосовуючи розріджування так, щоб після нього було 3...5 крапок. Підсумковий рядок, як правило, верстають з відбивкою від підсумкової лінійки на 8 п.

У виводах підсумкову лінійку відокремлюють від тексту і підсумкового рядка на півкегельний проміжок.




Рис. 22. Схема верстання

таблиці у разі

багатошпальтового

складання видання.


У разі багатошпальтового складання видання таблиці бажано верстати на формат одної шпальти (рис. 22). Якщо це неможливо, то таблиці за такого складання можуть бути заверстані на формат двох або кількох шпальт. Не можна верстати таблиці в такому складанні на проміжні формати, наприклад на 1,5 шпальти з обкладом. Таблиця не повинна розрізати текст сторінки складовини, тобто текст у кожній шпальті переходить через таблицю від верху до низу. Відбивку текстів, рубрик, цифр для такого складання виконують так само, як і за одношпальтового складання видання.

У дод. 19 показано варіанти верстання таблиць.

5.6.7. Особливості оформлювання виводів

Виводи майже не відрізняються від таблиць. Прості за побудовою таблиці можуть бути перетворені на виводи. Тому термін "вивід" - поняття дещо умовне.

Зовнішньо вивід відрізняється від таблиці тим, що його частини розділяють не лінійками, а проміжками. Такого розділення досить, оскільки порівняно з таблицями вивід має простішу будову. Крім того, він, як правило, тісніше пов'язаний з текстом, ніж таблиця, бо вивід ніби завершує думку автора, і тому його недоцільно

154


виокремлювати із тексту лінійками. Цим поясшоють і те, що вивід, як правило, не має ні тематичного, ні нумераційного заголовків, а тому повинен міститися безпосередньо за тим текстом, якого він стосується.

Так само, як і таблиця, вивід має заголовкову частину, боковик, прографку та підсумкову частину з підсумковою лінійкою (єдина лінійка, яка може бути у виводі), але, як уже було зазначено, будова виводу завжди нескладна. Його головка, як правило, одноярусна і складена із невеликих за обсягом заголовків, кількість стовпчиків також невелика.

Розрахунок та складання виводу загалом аналогічні розрахунку і складанню таблиць. Виводи складають тою самою гарнітурою, що й текст видання, але кеглем на ступінь меншим, а головку можна складати ще меншим кеглем.

Через те, що вивід не розділений лінійками, для зручності його читання треба витримувати достатні проміжки між заголовками стовпчиків. Ці проміжки мають бути не менші від кегельного, а заголовки треба відокремлювати від прографки на проміжок у 2...4 п. Заголовки треба розміщувати горизонтально, вертикально розташовувати їх дозволено як виняток.

Вивід завжди складають на менший формат, ніж основний текст. Різниця має становити не менш як 72 кв. і бути кратною 24 п. для того, щоб за симетричного виформатовування можна було закласти з боків великий прогалинний матеріал, який доповнює вивід до формату сторінки складовини.

Оскільки вивід складають на менший формат, ніж основний текст, і через те, що його не можна відривати від тексту, починати шпальту виводом не рекомендовано. Небажано й закінчувати виводом шпальту; краще, якщо він буде прикритий не менш як двома рядками тексту. З цієї самої причини не можна розривати вивід, переносячи його частину на чергову шпальту.

5.7. Робота над оригіналами формул 5.7.1. Особливості складання формул

Цей вид складання належить до складного, оскільки у ньому використовують шрифти різних абеток, накреслин, кеглів, а також математичні знаки, дужки, лінійки. Складні формули складають згідно з розміткою видавничого текстового оригіналу. Формули треба складати однаковими шрифтом і знаками з однотипним способом вирівнювання рядків та розташовування індексів, лінійок. Формульні тексти є частиною основного тексту видання, через що їх верстають у суворій відповідності з вказівками у видавничому текстовому оригіналі. Складність роботи з цим видом текстів полягає в тому, що окремі елементи формул залежно від розташунку, розміру й накреслили тих самих знаків можуть набувати різних змістових значин.

155


Складаючи та верстаючи формули, треба аналізувати видавничий текстовий оригінал і велику увагу приділяти його розмітці, правильно трактувати коректурні знаки. Для літерних познак математичних величин використовують шрифти латинської, грецької та готичної абеток. Щоб правильно відтворити їх, варто пам'ятати, що в розмітці латинські літери підкреслюють коректурним знаком "курсив", грецькі - обводять червоним кружечком, готичні - синім.

Коректурним знаком позначають літери, що мають однакову накреслину. Умовні скоротний треба складати шрифтами латинської абетки прямої накреслили. Скоротини назв фізичних величин незалежно від латинського чи української абетки теж складають шрифтом прямої накреслини.

Однорядкові формули складають кеглем основного шрифту, дворядкові -зменшеним кеглем, а в багаторядкових ту частину формули, що займає один рядок, складають кеглем основного шрифту, а два і більше рядків - зменшеним кеглем. У шкільних підручниках для молодших класів усі частини формул краще складати шрифтом основного кегля.

Формули бувають хімічні та математичні. Останні залежно від кількості рядків, які займає формула, ділять на одно-, дво- та багаторядкові формули, а залежно від складників — на цифрові, літерні (символьні) та змішані. Складають їх окремими рядками з розташунком по центру. Прості математичні формули можна розташовувати в рядку з відбивкою від тексту на піврозмір шрифту. Дрібні формули складають в окремий рядок з відбивкою одну від одної. Однорядкові формули складають, як і звичайний текст, тобто окремими рядками з вирівнюванням на середину. Прості математичні формули можна розташовуваги в рядку з відбивкою від тексту на півкегля. Дрібні формули, складені в окремий рядок, відокремлюють одну від одної не менш як на розмір кегля формульного шрифту. Останній залежить від кегля основного шрифту. Ці формули складають шрифтом, що й основний текст, або на 2 п. меншим для багаторядкових формул.

Хімічні формули (рядкові та структурні) складають шрифтом того самого кегля, що й текст, якого вони стосуються. Коефіцієнт і підрядкові індекси складають шрифтом прямої накреслини без відокремлювання від символу. Хімічні символи складають літерами латинської абетки прямої світлої накреслини, знаки та зв'язки - без відокремлювання від попередніх і чергових елементів формули. Хімічні рядкові формули, характерні для простих хімічних реакцій, складають та розташовують, як однорядкові математичні формули.

Складання структурних хімічних формул ускладнює наявність у них кількох рядків, розташовуваних по горизонталі, вертикалі, а також з'єднані горизонтальними, вертикальними, похилими зв'язками. Формули можна розташовувати по діагоналі, зигзагами тощо. Згідно з видавничим текстовим оригіналом їх можна будувати зліва направо, зверху вниз і по діагоналі. їхня конфігурація має точно відповідати оригіналові. За способом складання

156


Приклад:

F(d) =

,Α*

Індекси, стосовно математичних знаків з межами, мають бути написані або під (над) цими знаками чи збоку. Приклади:




2кІЬ

і:

2ка


або


г

J2K/a

л=0


3. Дужки у видавничому текстовому оригіналі треба писати так, щоб вони повністю охоплювали по висоті вміщені в них формули. Відкривальні та закривальні дужки одного вигляду мають бути однакової висоти. В разі використовування однакових за накреслиною дужок зовнішні дужки мають бути більшого розміру, ніж внутрішні.

Приклади:

. ν- 1

4. Знак кореня в оригіналі має бути такий, щоб він охоплював усі елементи підкореневого виразу. Приклади:


або

2 ].

5. Надрядкові знаки математичної символіки в оригіналі треба писати точно
над цими символами. _ _

Приклади: α; α Ψ

6. У написанні дробів, особливо багаторядкових, основна лінія має бути довша від лінії інших дробів, що входять до складу математичної формули. Приклади:

5oc+ctgP


W =

a 5oc(ctgj3) '

Каталог: Files -> downloads
downloads -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
downloads -> Уроках «Художньої культури»
downloads -> Науковий керівник : учитель стасюк о. С. Консультанти: батьки, бібліотекар, вчитель географії
downloads -> Реферат з основ корекційної педагогіки та спеціальної психології на тему: Психолого-педагогічна допомога сім'ям, які мають дітей з порушенням у розвитку
downloads -> Образотворче мистецтво
downloads -> Чернігівська міська централізована бібліотечна система
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   29


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка