Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»



Сторінка18/29
Дата конвертації16.03.2017
Розмір8.48 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   29

Рис. 23. Можливі варіанти розташунку колонцифр.

Колонцифри всіх видів не ставлять:



  • на титульних сторінках видання (титулі, контртитулі, авантитулі, фронтиспісі
    та шмуцтитулі);

  • на порожніх сторінках (звороті титулу та шмуцтитулу, сторінках для записів);

  • на сторінках з виходовими даними;

  • на сторінках, повністю зайнятих ілюстраціями;

  • на вклейках, що не входять у загальну нумерацію сторінок;

  • у кінці розділів, не зайнятих повністю текстом;

  • на всіх кінцевих сторінках, за винятком тих, де розміщено матеріал, назва
    якого міститься в оглаві видання.

Верхні колонцифри, як правило, розміщують в одному рядку з колонтитулом з виформатовуванням у зовнішній край. За наявності колонлінійки колонцифру іноді верстають по центру сторінки складовини. За будь-якого розташунку верхня колонцифра обов'язково входить у розміри сторінки складовини. У словниках, енциклопедіях верхні колонцифри іноді складають без колонтитулів, але тоді вони мають бути заверстані з відбивкою від початку тексту на 4... 12 п. для забезпечення суміщенності верстки.

У двошпальтових виданнях іноді нумерують не сторінки, а шпальти; тоді на всіх сторінках колонцифру лівої шпальти верстають із виформатовуванням ліворуч, а правої - праворуч.

Верхні колонцифри з колонтитулами, колонлінійками чи без них не ставлять на всіх початкових сторінках із спуском.

5.103. Колонтитули, колонлінійки

Колонтитули (від франц. colone - стовпчики та лат. titulus - напис) - текстові рядки, поміщені над основним текстом кожної сторінки видання. Колонтитули

171


слугують для полегшення користування виданням, іноді - для поліпшення його оформи.

У сучасних виданнях колонтитули, що мають суто декоративну значину (так звані "мертві"), майже не застосовують. Композиційне розмішування колонтитулів може бути різноманітним, хоча переважно їх складають окремим, майже завжди одним рядком, шрифтами, які відрізняються від основного (курсивним, напівгрубим курсивним, капітельними літерами, великими літерами зменшеного кегля). Здебільшого в одному рядку з колонтитулом може бути розташована колонцифра.

Дуже часто колонтитул закривають знизу тонкою лінійкою на повний формат сторінки складовини. Трапляються колонтитули, відокремлені лінійками зверху і знизу.

Колонтитули з колонцифрами чи без них завжди входять у розмір сторінки складовини. їх відокремлюють від тексту не менш як на розмір основного шрифту або трохи більше, враховуючи, щоб загальний формат сторінки складовини був кратний кеглеві основного шрифту.

Колонтитули не розміщують на всіх титульних сторінках видання, порожніх сторінках, на сторінках, зайнятих повністю ілюстраціями (крім наукової та технічної літератури), а також на початкових сторінках видання із спуском.

Колонлінійки це лінійки чи прикраси, які розміщують на кожній сторінці складовини над основним текстом як елемент художньої оформи. Композиційне розташовування колонлінійок різноманітне. Часто з колонлішйками компонують колоїшифри. Колонлінійки, як і колонтитули, завжди входять у розмір сторінки складовини.

У дод. 20 показано сторінку видання з колонтитулом, колонлінійками, колонцифрою, нормою та сигнатурою.

5.10.4. Сигнатура

Сигнатура - порядковий номер друкарського аркуша видання, потрібний для полегшення виконування друкарських операцій, а саме: друкування, фальцювання, комплектування блоків, перевіряння готової продукції.

Сигнатуру переважно складають шрифтами тої самої гарнітури, що й основний шрифт, цифрами кегля 8 п. і поміщають у лівому кутку першої та третьої сторінок кожного друкарського аркуша видання. На третій сторінці аркуша після сигнатури (без відбивки від неї) складають зірочку. У формат сторінки складовини сигнатура не входить. її заверстують в одному рядку з нижньою колонцифрою або нижче неї з відбивкою 4 п.

Сигнатура - це перш за все технічно допоміжний елемент видання, і тому в різних виданнях може трапитися неоднаковий порядок розміщування сигнатур.

Верстаючи сигнатури, треба пам'ятати, що перш за все це номер друкарського

172

аркуша і їїрозташунок має відповідати частці аркуша. Для видань, друкованих в 1/ 16 частку, - через 16 с, в 1/8 частку - через 3 с тощо.

Сигнатуру ніколи не ставлять на титулі.

У дод. 21 наведено колонцифри сторінок, на яких ставлять сигнатуру та сигнатуру з зірочкою.

5.10.5. Норма

Норма - коротка позначка замови, яка містить прізвище автора, перші слова назви, іноді просто номер замови. Розміщують її на першій сторінці кожного друкарського аркуша, крім першого, і слугує вона для полегшення операції комплектування книжкових блоків.

Норму завжди складають шрифтом кг. 6 гарнітурою основного шрифту та поміщають у лівому кутку першої сторінки друкарського аркуша слідом за сигнатурою з відбивкою 8... 12 п.

Норму ставлять також на вклейках.



На сторінках з художніми ілюстраціями норму бажано заверстувати так, щоб відрізати її під час обрізування блока.

У дод. 21 наведено колонцифри сторінок, на яких ставлять норму.

5.11. Способи оформлювання і правила розмічання віршового тексту

Віршовий текст, на відміну від прозового, зорганізовують у певній ритмічній послідовності, оскільки він складений з окремих віршових рядків, побудованих на ритмічному чергуванні наголошених та ненаголошених складів.

Завдання технічного редактора не тільки в тому, щоб зберігати авторську форму рядка. Треба підкреслити і виявити її всією побудовою складовини (розташунком рядків, відступами, проміжками між строфами тощо).

Віршові твори переважно розміщують на сторінках видання по центру; через це для різних сторінок виформатовування рядків великого віршового твору може бути різним, тому що центрують вірші за найдовшим рядком, який є на заданій сторінці. Іноді вірші центрують оглядово за текстом складовини на сторінці. Якщо на сторінках треба помістити окремі короткі вірші, то спуск у всьому виданні має бути однаковий. За великої кількості коротких віршів, зокрема за двох таких віршів на розвороті, рубрики віршів чи зірочки можна розмістити за рахунок спуску, щоб вірші на розвороті вирівняти за першими рядками. Відбивка між строфами, як правило, становить один-два рядки кегля основного шрифту. Якщо строфи розділено різними відступами, то між ними відбивку можна не робити.

Цифри та зірочки, що розділяють строфи, верстають із виформатовуванням окремим рядком і відокремлюють зверху більше, ніж знизу.

173


Переносять вірші із сторінки на сторінку, не розбиваючи строф. У межах одного-двох рядків цього можна досягти, зменшуючи або збільшуючи міжстрофні проміжки, як правило, роблячи їх однаковими на кожному розвороті та для кожного вірша.

В окремих випадках рядки переносять парами, але у такому разі не можна переносити на чергову сторінку останні два рядки вірша (членування). У віршах вільної побудови (не розбитих на строфи) переносити рядки взагалі не можна, тому що вони змінюють авторське акцентування окремих частин твору й ускладнюють його сприймання. Є три варіанти оформи вільного вірша (див. дод. 22):

  • східчасте (драбинкою), коли рядки починаються від одної вертикалі, а кожна
    частина (такт) римованого рядка йде з нового рядка і починається від кінця
    попереднього;

  • прапорцеве, коли всі рядки та частини рядків починаються від одної вертикалі
    незалежно від їхньої довжини;

  • змішане, коли використовують обидва попередніх варіанти.

Щоб перенесення в окремих довгих рядках з рядка в рядок на сторінці, коли вони необхідні, не порушували ритму читання, у віршах треба переносити не частину слова, як це можна робити в прозовому творі, а ціле слово чи групу слів. Перенесене слово верстають із виформатовуванням у правий край складовини окремим рядком. Щоб уникнути зайвих перенесень, складаючи вірші, треба для кожного видання індивідуально вибирати формат, сторінку складовини і шрифти. За невеликих форматів краще використовувати місткі шрифти або складати видання шрифтами зменшеного кегля.

Віршові твори верстають двома способами. За першим способом кожний вірш подають із нової сторінки, за другим - віршові твори верстають підряд. Для збереження композиційної однаковості всіх розворотів усі вірші треба верстати з однаковим спуском. Відстані між строфами мають бути завжди однакові, передусім це стосується віршів на розворотах.

Заголовки віршів треба компонувати як одне ціле з віршем, тому його виформатовування визначає побудова твору на сторінці складовини.

Від тексту заголовок треба відокремлювати більше, ніж відбивка між строфами вірша. Колонцифру за симетричного розміщування віршів треба ставити посередині сторінки складовини, а за асиметричного, коли центральної осі немає, її краще ставити в край, На кінцевих сторінках у віршових виданнях колонцифру ставлять усюди або ніде. Якщо на кінцевих сторінках є малі окремі вірші, назви яких входять у оглав видання, то колонцифри краще ставити на всіх цих сторінках.

Посвяти та епіграфи, якщо вони є у віршах, складають шрифтами зменшеного кегля курсивними, а також рядковими літерами. Дату написання вірша розміщують під ним біля лівої межі, а складають її світлим курсивним шрифтом зменшеного кегля. У прозових творах вірші складають шрифтом зменшеного кегля порівняно з основним і верстають відповідно до загальної композиції твору.

174


5.11.1. Вибирання сторінки складовини віршового тексту

Ми знаємо, що віршовий текст на відміну від прозового ніколи не заповнює прямокутника сторінки складовини. Його силует залежатиме від форми, побудови та довжини рядків кожного вірша. Будь-яке, не передбачене автором, перенесення частини віршового рядка порушує форму вірша, а отже, й ритм його читання. Якщо у віршах класичного типу перенесення іноді ще дозволено, то у віршах вільної побудови вони взагалі недозволені, оскільки змінюють авторське акцентування окремих частин рядка й утруднюють сприймання його змісту.

Тому, вибираючи формат видання і формат сторінки складовини для віршового тексту, доводиться ураховувати не тільки ті чинники, що впливають на вибір формату для будь-якого прозового видання, а й особливості побудови віршів та довжину віршових рядків.

Ураховуючи специфіку читання віршів і заповнення ними сторінок складовини, для віршових видань, як правило, використовують формати невеликого розміру та частіше подовжених пропорцій. Так, з наявних на сьогодні форматів для віршових видань можна рекомендувати такі (починаючи з найменших): 70 χ 108/64,84 χ 108/64, 60x84/32,60x90/32,70x90/32,70х 108/32,75x90/32,84х 100/32,84х 108/32,70х 100/32.

Основна вимога, якій мають відповідати формати видання і формат сторінки складовини віршового твору, - можливість розміщення віршових рядків без перенесень або з найменшою їх кількістю. Так, для віршових текстів, де багато довгих рядків, краще вибрати формат великого розміру або ширший, ніж дня віршів з переважно короткими рядками.

На вибір формату можуть впливати також довжина віршів та тип верстки. Наприклад, якщо у виданні багато коротких віршів і починаються вони кожного разу з нової шпальти, то треба взяти формат менший за висотою, ніж у тому разі, коли вірші довгі або коли вони йдугь підряд один за одним.

У технічних умовах на верстання є три варіанти оформи шпальт. Для складання віршів дуже часто ці варіанти доводиться змінювати як у ширину, так і у висоту залежно від довжини рядків.

Як же розрахувати сторінку складовини для віршових видань?



Здебільшого раціонально вибрати ширину сторінки складовини, виходячи з найдовших рядків віршового тексту. Для цього підраховують кількість знаків у найдовшому рядку (рахуючи прогалки за один знак) і залежно від вибраної гарнітури та кегля шрифту визначають формат, у якому рядок розміститься без перенесення. Це і є рядок складовини.

Так, якщо в найдовшому рядку 45 знаків, а для складання вибрано літературну гарнітуру кг. 10, то сторінка складовини (виходячи з таблиці місткості шрифтів) дорівнюватиме 5 кв. Для того, щоб уникнути можливого перевантаження правих боків сторінок складовини у разі розміщування віршів по центральній осі, можна

175


трохи збільшити формат порівняно з найдовшим рядком. У нашому прикладі можна взяти ширину формату від 5 до 5'/2 кв.

У тих випадках, коли у віршових текстах є кілька довгих рядків або розрахунок за найдовшими рядками призводить до недоцільного за шириною формату, ширину сторінки складовини визначають за довжиною більшості середніх рядків, допускаючи перенесення для найдовших.

Щоб перенесення менше порушувало ритм читання, у віршах переносять не частину слова, як у прозових текстах, а все слово повністю або навіть групу слів. Перенесені слова верстають із виформатовуванням у правий край складовини окремим рядком (можна задати невеликий відступ від правого краю, незмінний для всього видання).

Задавати однаковий відступ ліворуч не можна, бо це створює враження нового короткого рядка, а не перенесення. Іноді переноси верстають із виформатовуванням у кінець чергового рядка, що також неприйнятно, оскільки це утруднює читання тексту.

У віршах східчастої побудови, щоб уникнути перенесень, роблять відступи зліва для окремих частин віршового рядка. Це трохи порушує пов'язане виформатовування рядків, зате зберігає авторську форму вірша.

Висоту сторінки складовини також треба пов'язувати з довжиною більшості рядків віршового тексту. Так, якщо у виданні переважають короткі рядки, які створюють в основному звужені шпальти тексту і широкі бічні береги, висоту сторінки складовини потрібно трохи зменшити. Якщо цього не зробити, то шпальта буде здаватися занадто довгою та вузькою на сторінці складовини, а бічні береги - занадто великими відносно верхніх і нижніх берегів.

Формат шпальти, як правило, узгоджують із гарнітурою й кеглем шрифту. Щоб уникнути зайвих перенесень під час складання віршів у невеликі формати, краще використати місткіші гарнітури або шрифт зменшеного кегля.

5.11.2. Розташовування віршів на сторінках складовини

Як зазначено вище, у тому самому виданні можуть траплятися вірші, різні за побудовою, які утворюють на сторінках і розворотах неоднакові за формою силуети. Щоб зберегти цілісність та однаковість композиції всього видання, треба прийняти однаковий принцип розташовування віршів на сторінках складовини.

Існує два способи виформатовування віршів :

по центральній осі сторінки складовини (симетричний розташунок);

від одної лівої вертикалі (асиметричний розташунок).

Перший - симетричний - спосіб використовують частіше, бо в цьому випадку створюється рівномірна зорова навантага по центрапьних осях усіх сторінок складовини, що, у свою чергу, допомагає зберегти відносні розміри берегів у

176


всьому виданні. Особливо підходить цей спосіб для віршів класичного типу, які у своїй більшості мають яскраво виражену центральну вісь.

Практично це роблять так: вірші, рядки яких дорівнюють форматові сторінки складовини, верстають від лівого краю, а вірші з коротшими рядками розміщують по центру сторінки складовини з відступом від лівого краю. Щоб правильно розрахувати відступ, треба орієнтуватися на основний масив вірша. Якщо зорова вісь цього масиву збігається з центральною віссю сторінки складовини, то вірш зміщений точно посередині сторінки.

Як же визначити ширину основного масиву вірша? Найчастіше - за рядками середньої довжини, а різницю між середніми і короткими рядками ніби компенсують довгі. Проте в деяких віршах цей масив чітко окреслюють довгі рядки.

Коли знайдено ширину основного масиву вірша, вже неважко визначиш розмір відступу від лівої межі сторінки складовини. Прийнявши кожний знак (охоплюючи проміжок між словами) в середньому за півкегельну шпацію, підрахуємо, скільки знаків уміститься в рядку, що визначає ширину основного масиву вірша. Пізніше визначимо кількість знаків повноформатного рядка складовини (ураховуючи вибрані для складання гарнітуру та розмір шрифту). Від кількості знаків у повноформатному рядку віднімемо кількість знаків рядка, що визначає масив вірша; залишок поділимо на 4 (на 2, щоб порівну поділити прогалинний матеріал ліворуч і праворуч, та ще на 2, аби визначити відступ не в знаках, а в кегельних шпаціях). У результаті такого підрахування одержимо кількість кегельних шпацій (круглих) для відступу від лівої межі сторінки складовини. Неважко розрахувати відступ і в частинах квадрата (наприклад, для ручного складання); у такому разі кількість знаків у рядку, що визначає ширину масиву вірша, перетворюємо на квадрати та віднімаємо це число від ширини формату складовини. Залишок ділимо навпіл й одержуємо відступ зліва, виражений у квадратах і пунктах.

Визначаючи відступ, треба стежити за тим, щоб найдовші рядки вірша помістилися у форматі складовини за такого відступу. Якщо найдовший рядок не вміщується у форматі складовини, то треба зменшити відступ, щоб цей рядок не виходив за межі сторінки складовини.

Якщо вірш не вміщується на одній шпальті і його треба переносити, то не завжди можна на черговій шпальті задавати ті самі відступи. Перенесена частина вірша може мати інший силует, іншу ширину свого масиву, а отже, і свій відступ зліва.

За другим - асиметричним - способом виформатовування віршів на сторінках складовини усі вірші зсувають ліворуч, оскільки їх верстають із виформатовуванням або безпосередньо від лівої межі формату складовини, або з однаковим відступом від неї. Цей спосіб краще підходить для віршів вільного типу, в яких ліва вертикаль майже завжди виражена чіткіше, ніж центральна вісь вірша.

Для того, щоб асиметричне розташування віршів не призвело до деякої незрівноваженості розворотів, треба відповідним виформатовуванням решти

177


елементів розвороту (заголовків, колонцифр, складанно-графічних елементів) підтримати цю композицію.

Є (але його рідко використовують) спосіб виформатовування усіх рядків віршів на новий рядок. Його застосовують іноді для байок або віршів з неритмічним чергуванням різностопних рядків. Читання віршів за такого виформатовування рядків виходить утруднене через занадто нерівний лівий край складовини.

5.11.3. Верстання віршових текстів

Для віршових текстів використовують два способи верстання. Перший - коли кожний вірш верстають з нової шпальти, другий - коли вірші верстають підряд.

У першому випадку у виданні буде стільки початкових (спускових) шпальт, скільки є віршів. Хоча цей спосіб і менш економний, зате він дає можливість чітко відокремити кожний вірш, що дуже важливо не тільки для більш цілісного його зорового сприймання, а й для сприймання змісту вірша.

Щоб зберегти композиційну однаковість усіх розворотів, треба для всіх віршів давати зорово однакові спуски. Саме зорово, бо фактично різниця у розмірах спусків може коливатися в межах одного-двох рядків. Розмір спуску залежатиме від ширини основного масиву вірша, його силуету, наявності заголовків, кількості та довжини рядків і сгроф. Особливо важливо зберегти зорову однаковість спусків на розворотах.

У віршах, поділених на строфи, відстань між ними має бути однакова. Проміжок, як правило, займає не менш як один та не більш як два рядки. Бажано, щоб у виданні й, особливо, на розворотах було дотримано зорової однаковості проміжків між строфами.

Переносячи частини вірша на іншу шпальту, строфи краще не розбивати (особливо чотиривіршові), а якщо це неможливо, то дозволено переносити на чергову шпальту або залишати на попередній не менш як два-три рядки строфи.

У разі східчастого складання віршів не можна розривати римований рядок, переносячи його частину на іншу сторінку. Можна переносити тільки рядки, що починаються від лівого краю вірша.

Щоб уникнути розриву віршового рядка, між рядками (там де менш помітно), можна закладати двопунктові шпони, витягуючи тим самим зайвий рядок.

За розташушу віршів підряд у виданні задають тільки один або кілька спусків (якщо вірші групують за розділами). Крім зорової однаковості спусків, тут бажано зберегги зорову однаковість відстаней між віршами. Ці відстані мають бути більші на два-три рядки, ніж проміжки між строфами у віршах, щоб відокремити кожний вірш на шпальті.

За такого верстання віршів доводиться робити деякі поправки в розрахунку відступів зліва. Так, якщо вірші, які розмішують на одній шпальті, мають незначну різницю у розмірі рядків, а отже, й відступів, то нею можна знехтувати і задати однаковий відступ для обох віршів. Якщо різниця у відступах велика, то її треба

178


трохи зменшити, бо шпальта сприймається як одне ціле і довгі рядки всіх віршів на ній ніби доповнюють короткі.

5.11.4. Складання і компонування заголовків, колонцифр та додаткових текстів у віршових виданнях

Вибираючи розміри і накреслини шрифтів для заголовків треба враховувати, що вірші виглядають на сторінці складовини легше, ніж проза. Тому заголовок того самого кегля, що і кегель складовини віршів, але нашвгрубої великої накреслини, здебільшого здаватиметься занадто важким, і краще подати його кеглем на один ступінь меншим.

Заголовок компонуватиметься на шпальті як одне ціле з віршем, тому його виформатовування (однакове для всього видання) залежатиме в основному від композиції віршів на сторінці складовини. Так, у разі розташування їх по центру сторінки складовини, заголовки розміщують з відповідним виформатовуванням й інших елементів на сторінці (наприклад, колонцифр, індексів тощо). Від тексту заголовок треба відокремлювати проміжком не меншим, а краще навіть трохи більшим, ніж відокремлено одну від одної строфи віршів.

Колонцифри у віршових текстах, як правило, підтримують основні ідеї композиції сторінки складовини. Так, верстаючи кожного вірша з нової шпальти та композиції віршів і заголовків по центру шпальти, колонцифру також треба помістити посередині, щоб вона підтримувала центральну вісь сторінки складовини. За асиметричного розташунку віршів або у разі верстання їх підряд, коли на шпальті може бути заверстано кілька віршів, а центральну вісь не завжди чітко витримано, краще розміщувати колонцифру в край. На кінцевих шпальтах треба дотримуватися одного правила складання колонцифри: або всюди знімати, або всюди залишати. Частіше робиться останнє, бо інакше за змістом неможливо відшукати короткі вірші.

Додаткові тексті - посвята, епіграф, рік написання вірша - треба компонувати на шпальті залежно від силуету вірша та його відступу зліва. Так, відступ зліва для посвяти або епіграфа має визначатися шириною основного масиву вірша і розташунком його на шпальті. Оскільки і посвята, і епіграф тексти додаткові, краще їх складати кеглем на один-два ступені меншими, ніж кегель основного тексту. Для посвяти доцільно використовувати курсивну рядкову накреслину шрифту, ніби імітуючи його нахил від руки. Дату написання вірша до його лівої межі складають шрифтом світлим курсивним кеглем на один-два ступені меншим від кегля основного тексту.

5.11.5. Особливості розмічання віршових текстів

Усе, що було викладено про композицію віршових текстів на шпальті й розвороті, можна передбачити, розмічаючи видавничий текстовий оригінал. Як



179

завжди, роблять пошпальтове розмічання, оскільки віршові тексти не потрібно розраховувати так, як прозові. Тільки за такого розмічання віршових текстів можна точно розрахувати відступи для віршів, дати однакові спуски, визначити місце посвяти та епіграфів, передбачити правильність перенесення частин вірша на іншу шпальту і кількість рядків, які залишаються на кінцевих шпальтах. Пошпальтовий розрахунок дає можливість визначити точний обсяг видання, що також має дуже велику значину. Те, що для цього метода для розмічання потрібно більше часу, повністю компенсується на подальших стадіях роботи: зверстані аркуші не потребують виправляння і видання виходить продумане та грамотне за своїм внутрішнім змістом.

Пошпальтовий розрахунок можна розпочати тільки після того, як детально продумано оформу видання. Цей розрахунок треба зробити спочатку начорно, позначаючи у видавничому текстовому оригіналі простим олівцем кінець кожної шпальти і нумеруючи її. Розрахунок начорно дає можливість зразу ж уточнити обсяг видання та досконало попрацювати над розмірами спусків і переносами частин вірша на іншу шпальту.

Остаточно розмістивши всі елементи віршового тексту на шпальтах та розворотах, можна вже начисто розмітити оригінал, розкреслюючи кольоровим олівцем кожну сторінку і проставляючи її номер. Окрім того, чорнилом (пастою) задають розміри спусків, відбивки заголовків, додаткових елементів та віршових строф. Відступи для кожного вірша і його частин позначають чорнилом або різними кольоровими олівцями, зазначаючи, якому відступу відповідає кожний колір.

5.12. Драматичний текст

Драматичний текст це текст, написаний у формі прямої мови всіх дійових осіб із зазначенням кожного разу імені особи, якій належать певні слова. Текст драматичних творів розчленовують на окремі вислови дійових осіб - репліки. Перед кожною реплікою складають ім'я дійової особи, яка її виголошує. Завжди в драматичному творі є вказівки до вистави - ремарки, які, у свою чергу, ділять на виставові (характеризують облаштовання на сцені, час і місце дії) та акторські (характеризують дію чи стан особи, яка говорить у певний момент). Основний текст драматичного твору - репліки. Крім того, весь такий текст, у свою чергу, розбито на дії, акти, картини і яви. Як правило, система рубрикації в такому творі дуже складна. Складаючи і верстаючи драматичний твір, перш за все треба використовувати лише одну гарнітуру шрифту з різноманітними її виокреминаші і накреслинами.

Репліки складають шрифтами прямої світлої накреслини.

Імена дійових осіб виокремлюють шрифтом урозрідження чи напівгрубої накреслини.

І

180

Імена дійових осіб відносно тексту реплік можуть бути розміщені такими способами:

  • впідбір до тексту реплік з абзацного відступу;

  • впідбір до тексту реплік без абзацного відступу, але з невеликою втяжкою всіх
    рядків репліки, крім першої;

  • окремими рядками над текстом репліки або з виформатовуванням в лівий край;

  • окремою шпальтою зліва від реплік.

Перший та другий способи придатні також для верстання прозових творів, інші використовують у віршових текстах.

Ремарки в драматичному творі можуть бути двох видів, а саме: пояснини за ходом усієї дії, а також перед її початком зауваг, стосовно дійової особи, яка подає репліку. Перші ремарки називають зовнішніми, другі - внутрішніми. Зовнішні ремарки розміщують окремими рядками та складають кеглем на ступінь меншим від кегля шрифту реплік.

Найчастіше ремарки розташовують по центру сторінки окремими рядками, хоча їх можна верстати по-різному відповідно до композиції видання.

Від реплік ремарки відокремлюють невеликими проміжками (від 2 до 6 п.), якщо можливо, однаковими зверху й знизу. Внутрішні ремарки верстають упідбір з іменами дійових осіб або репліками і складають шрифтом курсивної накреслили у дужках без зміни кегля шрифту.

Верстаючи заголовки в драматичних творах, треба лише стежити, щоб у системі рубрикації заголовки найнижчого ступеня були оглядово активніші, ніж імена дійових осіб.

Верстаючи драматичні тексти не можна закінчувати сторінку іменем дійової особи, складеної окремим рядком, а також першим або першим та другим рядками довгої репліки. В кінці сторінки репліка повинна мати не менш як три рядки або може закінчуватися кінцевим рядком. Ніколи не починають нову сторінку авторською ремаркою, що є всередині репліки. Відбивка імені дійових осіб зверху має бути приблизно в півтора рази більша, ніж знизу.

Списки дійових осіб для всього драматичного твору верстають на окремій сторінці на її середині. Можна верстати на звужений формат чи у дві шпальти. Якщо імена дійових осіб складено впідбір з репліками, то одне від одного їх не відокремлюють.

У дод. 23 показано варіанти верстання драматичного тексту.

5.13. Технологічна специфікація для верстання книжок і журналів. Видавнича специфікація

Технологічну специфікацію для верстання видання [19] готує видавництво, тобто його працівник, який оформлює видання до складання та верстання. Це має бути документ, в якому відображають такі вказівки:

181


  • формат сторінки складовини у квадратах і пунктах та кількість рядків у сторінці;

  • гарнітура шрифту і його розмір, розміщеність колонцифр, їхній розмір,
    відбивка від краю складовини та до тексту;

  • за наявності колонлінійок з колонцифрами - їхні гарнітура, кегель і рисунок,
    розташунок;

  • зміст, гарнітура та розмір шрифту колонтитулів, розташунок рядків тексту,
    вид лінійок, розташунок колонцифр, відбивка від тексту і лінійок;

  • зміст, гарнітура та розмір шрифту норми, відбивка від тексту і лівого краю
    сторінки складовини;

  • гарнітура та розмір шрифту сигнатури, відбивка від тексту, узгодження з
    нормою;

  • розміри спусків до тексту на початкових сторінках, початкових заголовків від
    верхнього краю сторінки складовини;

  • мінімальна кількість рядків основного тексту на кінцевих сторінках, відбивка
    кінцевий від тексту, їхній характер, розміри;

  • розміри відбивок від тексту заголовків і підзаголовків, таблиць, виводів,
    формул;

  • порядок оформлювання виносок, відбивка їх від тексту;

  • кількість та розташунок ілюстрацій, шрифт і розташунок підписів до них;

  • місце та порядок розміщування оглаву на сторінці видання, розташунок
    виходових і випускових даних, анотації, каталожної картки;

  • послідовність верстання, порядок та місце заверстування післямови, додатків,
    бібліографічних списків, указівок усіх видів;

  • характер і заверстування титулу;

  • порядок верстання початкових сторінок видання.

Видавнича специфікація [19] — це технологічний документ, у якому зазначають: автора та назву видання, обсяг, формат, тираж, докладні вимоги до складання і верстання, кількість графічного та ілюстраційного матеріалу, дані про папір і матеріали, друкарські та брошурувально-палітурні процеси.

У розділі, де йдеться про складання і верстання видання, має бути зазначено:



  • шрифти (гарнітура, розмір, інтерліньяж) для основного та додаткового текстів,
    заголовків, таблиць і формул, підписів до ілюстрацій, виносок;

  • формат рядка складовини, висота сторінки складовини у квадратах та рядках
    основного тексту, розмір середників при багатошпальтовому складанні;

  • місце і характер виформатовування оглаву;

  • місце та порядок відбивки колонцифр і колонтитулів;

  • текст та шрифт норми;

  • розмір абзацних відступів в основному і додатковому текстах;

  • розмір спусків у квадратах та рядках до основного тексту чи до заголовка;

  • характер титульних елементів й обкладинки.

182

До специфікації потрібно додати вказівки щодо верстання, в яких зазначити:



  • формат сторінки складовини, кількість шпальт на ній, висоту сторінки в рядках
    основного і додаткового текстів;

  • шрифт та розташунок колонцифр, відбивку їх від тексту в пунктах;

  • розміри спусків до тексту, відбивку тексту від заголовка;

  • способи виформатовування заголовків, кількість рядків основного тексту, які
    займають одно-, дво- чи багаторядкові заголовки;

  • відбивку виносок від тексту, наявність і характер лінійки, що відокремлює
    виноску;

  • наявність та характер макета;

  • характер верстання ілюстрацій;

  • порядок верстання початкових сторінок видання.

У дод. З наведено зразок видавничої специфікації. Цей документ призначений для друкарні. Він дає можливість працівникам, які планують роботу в її цехах, ознайомитися з особливостями майбутнього видання.

Специфікація є ніби додатком до розмітки видавничого текстового оригіналу; крім того, вона містить ті відомості, яких у розміченому оригіналі немає (наприклад, загальні відомості про тираж, характер палітурки тощо). Проте специфікація має й іншу призначеність. Заповнюючи специфікацію, технічний редактор ще і ще раз може перевірити, чи все з того, що має бути вирішено задумом оформлювання, справді виконано, чи щось не забуто.

Видавнича специфікація - офіційний документ. Друкарня, приймаючи до виробництва замову, аналізує його за розміткою видавничого текстового оригіналу та специфікацією. Прийнявши замову за цими документами, вона юридично не має права не погодитися з будь-якими особливостями видання. З іншого боку, видавництво, передавши специфікацію до друкарні, також не має права що-небудь змінювати в тих особливостях видання, які відображено у специфікації.

Як же треба складати видавничу специфікацію та як її заповнювати?



Перша частина специфікації загальна: в ній зазначають прізвище автора і назву видання, його обсяг та формат, тираж. Усі ці дані в бланку специфікації заповнюють відповідно до документів, одержаних технічним редактором разом із видавничим текстовим оригіналом (іноді це може бути план оформи або інший документ).

Друга частина специфікації- характеристика майбутнього видання з погляду його складання. Формат складовини, формат верстання та розмір абзацного відступу, гарнітури і кеглі використовуваних шрифтів, характер внутрітекстових виокремин та інші відомості визначають тільки після завершення розмічання видавничого текстового оригіналу. Значною своєю частиною відомості про складання у специфікації повторюють це розмічання.

183


За наявності макетів (наприклад, макетів початкових сторінок) у специфікації можна записати, що такий-то елемент треба виконувати згідно з макетом (наприклад, "спускові шпальти верстати за макетом").

Відомості про тексг норми* заповнює технічний редактор після погодження із завідувачем технічної редакції.

Дуже уважно треба давати відомості про графічний матеріал, бо він допомагає врахувати, скільки оригіналів передано до друкарні. У спеціальній таблиці треба записати загальну кількість окремих аркушів ілюстрацій. (Ця кількість може не збігагися з нумерацією ілюстрацій). У цю таблицю потрібно долучити також оригінали зовнішньої оформи видання, але зафіксувати їх окремо.

Третя частина специфікації- відомості про друкування майбутнього видання. Ці відомості дуже потрібні для працівників друкарні, оскільки за розміткою видавничого текстового оригіналу важко з'ясувати особливості його відтворювання.

Кілька пунктів специфікації, стосовно друкування видання, заповнюють відповідно до чинних норм і правил. Наприклад, за нормативами у разі високого друкування безпосередньо після складення можна друкувати тираж, якщо він не перевищує 25 тис. примірників. Отже, якщо тираж видання більший то у специфікації треба зазначити, що видання треба матрицювати або виготовляти два комплекти складовини.



Таких правил та нормативів досить багато; для грамотного заповнення специфікації у складних випадках технічний редактор повинен бути добре обізнаний у цій спразі. Технічний редактор-початківець у цьому разі повинен консультуватися із завідувачем технічноїредакції.

Особливо багато труднощів спричиняють пункти специфікації про спуск шпальти дня того чи іншого способу фальцювання зошитів (у два, три або чотири згини). Треба пам'ятати, що найчастіше треба задавати кількість шпальт для спуску, а це відповідає частці аркуша.

Окремо заповнюють графи специфікації про друкування обкладинки і вклейок, накидок або вкладок. Вимоги, що є у специфікації про тип машин для друкування обкладинки, для друкарні не обов'язкові; працівникам поліграфічних підприємств на місці видніше, на яких саме машинах краще друкувати той чи інший елемент майбутнього видання. Тому ці відомості (відносно обкладинок та вклейок) можна не вносити у специфікацію.

Черговий розділ специфікації «Брошурування» стосується фальцювання аркушів й обкладинки (якщо видання випускають в обкладинці, а не в палітурці). Потрібно знати різницю між вкладкою і вклейкою, між шиттям ушиванням і наопашки, нитками та дротами.

' Скорочена назва видання, номер замови або прізвище автора розміщують унизу першої шпальти кожного аркуша для полегшення контролю під час виконування брошурувальних процесів.

184


Якщо видання планують випускати в палітурці, то всі відомості про неї повідомляють у спеціальному розділі специфікації.

Треба застерегти від заповнення граф, стосовно ширини корінця. Точно задати ширину корінця, розмічаючи видавничий текстовий оригінал важко - остаточний обсяг видання у сторінках буде відомий тільки після підписання його до друкування. Тому в специфікації треба зазначити, що корінець виконати за обкладинкою.

Спочатку багато труднощів спричинює заповнювання розділу специфікації про матеріали на видання - папір, картон, тканини. Ці відомості мають відповідати планові оформи видання.

Бувають випадки, коли характер ілюстрацій видання потребує паперу високої якості (наприклад, тоді, коли у виданні є растрові ілюстрації з дрібними деталями). Паперу потрібної якості у видавництві може не бути. Технічний редактор зобов 'язаний інформувати завідувача технічної редакції про те, який папір вибрати з наявних. Але це вже справа завідувачів технічної редакції, відділу постачання та інших служб. Тому заповнювати графи про матеріали - особливо це стосується видань зі складними ілюстраціями - можна тільки після узгодження із завідувачем технічної редакції.

Особливо старанно треба заповнити розділ "Додатки", у якому перераховують усе, що передають друкарні. Тут треба зазначити, скільки передають сторінок видавничого текстового оригіналу, аркушів ілюстрацій, макетів тощо.

Специфікація має бути підписана художнім та технічним редакторами. Заповнюють її в кількох примірниках, один із яких має зберігатися у технічного редактора до виходу видання у світ.

У деяких випадках, окрім специфікації, заповнюють спеціальний бланк вказівок щодо верстання видання. Ці вказівки найчастіше дають у разі гранкового способу верстання видання і прикладають до макета гранок.

Заповненням видавничої специфікації завершується робота технічного редактора над розмічанням видавничого текстового оригіналу.

185


Розділ б

РОБОТА НАД ПРОБНИМИ ВІДБИТКАМИ 6.1. Робота над іранками та ілюстраційними відбитками

Гранки треба подавати у видавництво друкарнею старанно виправлені та в укомплектованому вигляді, тобто всі складанні елементи (заголовки, виноски, таблиці, формули, схеми та ін.) мають бути розміщені на своїх місцях. На окремих гранках дають тільки підписи до ілюстрацій, колонтитули, а також елементи, що перевищують за своїми розмірами ширину шпальти гранок.

Після читання гранок у видавництві до технічного редактора надходять два примірники: чистий і робочі гранки, тобто гранки, в яких є авторська, редакційна та коректорська правки.

Розпочинаючи готування гранок для розклеювання макета, технічний редактор переглядає всю правку, внесену в робочі гранки. Правку, що змінює обсяг абзаца, заголовка, таблиці та інших елементів хоча б на один рядок у гой чи інший бік, переносять у чисті гранки.

Якщо внаслідок виправлення абзац зменшився на якусь кількість рядків, то на ньому роблять відповідну позначку. Вилучений у робочих гранках абзац або інший елемент треба закреслити в чистих гранках. Коли під час виправляння в абзаці додають рядки, то на ньому чорнилом (пастою) чітко записують кількість доданих рядків зі знаком "плюс" (+).

Якщо в тексті є вставка, то підраховують її обсяг у повноформатних рядках сюїаданного тексту і чорнилом після попереднього абзаца записують: "вставка ό рядків".

Коли гранки у видавництві не читають, технічний редактор працює тільки з одним, чистим примірником гранок.

У разі читання гранок у видавництві технічний редактор старанно перевіряє, чи виконано складання згідно із вказівками у видавничому текстовому оригіналі та чи відповідає його якість технічним правилам складання. У робочих гранках біля усіх неправильно складених елементів дають вказівки щодо їх перескладання, одночасно враховуючи, як ця виправа відіб'ється на обсязі такого елемента.

Після цього на кожній чистій гранці кольоровими олівцями обводять прямокутником (або підкреслюють) посилки на ілюстрації, а також на елементи,

186


які не були заверстані на свої місця (великі таблиці, схеми та ін.)· Кожен вид посилок обводять або підкреслюють певним кольором.

Потім безпосередньо за текстом кожної гранки кольоровим олівцем наносять кілька разів її номер, охоплюючи ним один-два абзаци. Номери проставляють по всій гранці, причому суміжні номери мають перетинатися або дотикатися (якщо частини розрізаної гранки переплутаються, то за лініями номерів легко скласти їх у правильній послідовності).

Щоб визначити, чи вкладається весь матеріал у зручно прочитний обсяг, бажано спочатку підрахувати обсяг майбутнього видання за гранками репродукційних відбитків ілюстрацій.



Спочатку розраховують обсяг текстової частини. Типометричною лінійкою визначають за гранками кількість рядків основного тексту. Потім розраховують обсяг заголовків та всіх додаткових елементів у рядках основного тексту, враховуючи розмір вибраних для них відбивок, і все це підсумовують з обсягом основного тексту. До результату додають розмір спуску, також виражений у рядках основного тексту, й одержують обсяг текстової частини видання.

Потім визначають обсяг ілюстраційної частини видання, для чого типометричною лінійкою обмірюють кожну ілюсграцію, а також підписи до неї

Обсяг ілюстрації, наміченої до заверстування урозріз, визначає її висота, розмір підпису до ілюстрації та розмір відбивок (у цілому числі рядків основного тексту).

Обсяг ілюстрації в повноформатних рядках тексту, наміченої для заверстування в обклад, розраховують за формулою

де В^ - висота ілюстрації з урахуванням підпису та відбивок у рядках тексту, в яких заверстують кліше; Шіл - ширина ілюстрації, кв.; Φ - формат складовини, в який заверстують кліше, кв.

Обсяг шпальтової ілюстрації дорівнює кількості рядків основного тексту, потрібних для заповнення одної сторінки складовини за наміченого формату верстки.

Підсумувавши обсяги всіх ілюстрацій, одержують обсяг ілюстраційної частини видання у повноформатних рядках основного тексту.

Потім підсумовують обсяги текстової та ілюстраційної частин видання, а результат ділять на кількість рядків основного тексту, що вміщуються на одній шпальті за вибраного формату, й одержують кількість сторінок видання. До цього числа додають кількість титульних сторінок (а також шмуцтитульних, якщо їх заплановано у виданні), кінцеву сторінку для випускових даних (коли для них відведено окрему шпальту) й одержують загальний обсяг видання у сторінках.

187


У виданнях з розділами (частинами, главами), які починаються із нових сторінок, обсяг треба підраховувати в межах кожного розділу (частини, глави), а загальний обсяг видання виразиться сумою цих обсягів.

Якщо одержаний обсяг видання незадовільний з технічної точки зору, то намічають способи доведення обсягу до потрібного. Для цього можна змінити розміри спусків, а також відбивки і порядок розмішування заголовків, ілюстрацій та інших елементів видання (виходових відомостей, замови) або ввести (зняти) авантитул, фронтиспіс у першому аркуші, шмуцтитули та ін.



Після підготування гранок, підрахування обсягу і вирішення питання про формат шпальти та зміни оформи елементів розпочинають виклеювати макет видання.

Спочатку готують макетки для розклеювання макета. Макетки комплектують у зошити з кількістю сторінок, які відповідають одному друкарському аркушу, й окреслюють у них межі сторінки складовини вибраного формату. Залежно від обсягу видання готують певну кількість зошитів та нумерують сторінки.

Під час виклеювання макета макетні аркуші кладуть перед собою, ліворуч від них - гранки, праворуч - репродукційні відбитки і іранки підписів до ілюстрацій. Оригінал розташовують нарівні макетних аркушів, за ними.

Керуючись макетом художника (якщо він є), планом оформи, розміткою оригіналу й орієнтуючись на примітки у гранках (посилки на ілюстрації, таблиці, виноски, викидання, вставки), послідовно виклеюють макет усього видання, починаючи від титульних сторінок та закінчуючи випусковими даними.

У процесі виклеювання макета видання зберігають однаковість у розміщуванні його однорідних елементів. Ілюстрації, таблиці, схеми розташовують якомога ближче до внутрітекстових посилок на них, знаходячи водночас для кожного розвороту найкращий композиційний розв'язок.

Якщо якісь елементи випущено за формат шпальти на берег або під обріз ураховують відповідні обмежини. Біля елементів, випущених за формат шпальти, на березі зазначають розмір випуску.

Деякі поілюстровані видання оформлюють із рівномірним випуском ілюстрацій на береги, а іноді й під обріз, унаслідок чого у виданні виникають ілюстраційні шпальти (рис. 24), тобто шпальти, які перевищують формат сторінки складовини. У цьому разі видання верстають одним із двох способів:

  • текстові шпальти - на свій формат, а ілюстраційні - на формат, збільшений
    на розмір випусків (у друкуванні в цьому випадку будуть використані два види
    розкладок: один - для текстових, інший - для ілюстраційних шпальт);

  • усі шпальти видання верстають на формат ілюстраційної шпальти, для чого
    текстові шпальти обкладають додатково прогалинним матеріалом, а для всього
    видання використовують одну загальну розкладку.

Кількість повноформатних рядків, що підлягають складанню в обклад, розраховують за таблицями або безпосередньо вимірюванням типометричною

188














лінійкою. Ці рядки приклеюють одним краєм до свого місця у макеті, а біля них записують формат обкладу і кількість його рядків.










Якщо під час роботи над макетом видання виникає потреба внести зміни у складовину якихось елементів - тексто­вих, табличних, формульних тощо, то вказівки про це дають у робочих гранках. Коли ж гранки у видавництві не читають, то ці вказівки задають у макеті.




Після розклеювання макета видання зазначають у ньому розміри спусків, відбивок між елементами, записують, у яких текстах і наскільки треба збільшити інтерліньяж, проставляють на своїх місцях колонцифри, сигнатуру та норму, задають розподіл елементів на фарби.

Рис. 24. Ілюсгпраційні шпальти.


Потім оформлюють вказівки щодо верстання. Макет видання з доданням робочих гранок і вказівок до верстання передають до друкарні.

У гранковому способі можна уникнути розклеювання макета та дати вказівки до розверстування матеріалів видання за гранками. Для цього розклеюють ілюстравдйні відбитки так само, як і при безгранковому способі: береги гранок не обривають, а безпосередньо на цих берегах, окреслюють (зазделегідь розрахувавши) кожну шпальту. Також на берегах або на спеціально підготованих аркушах паперу рисують схеми розташунку елементів складних шпальт.


Каталог: Files -> downloads
downloads -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
downloads -> Уроках «Художньої культури»
downloads -> Науковий керівник : учитель стасюк о. С. Консультанти: батьки, бібліотекар, вчитель географії
downloads -> Реферат з основ корекційної педагогіки та спеціальної психології на тему: Психолого-педагогічна допомога сім'ям, які мають дітей з порушенням у розвитку
downloads -> Образотворче мистецтво
downloads -> Чернігівська міська централізована бібліотечна система
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   29


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка