Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»



Сторінка2/29
Дата конвертації16.03.2017
Розмір8.48 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29

ВСТУП

Технічне редагування - це один із предметів, що забезпечує здобуття кваліфікації фахівця видавничої справи.

Навчальний курс "Технічне редагування" - це самостійний курс, який в навчальному процесі належить до основних фахових дисциплін. Він пов'язаний із забезпечувальними дисциплінами - циклом курсів з української мови, художнього оформлювання та редагування, видавничої справи і редагування тощо.



Мета курсу "Технічне редагування" - опанування студентами необхідних теоретичних і практичних основ, що дасть змогу їм брати участь у розроблянні проекту оформи видань та виконувати їх технічне редагування, виходячи з можливостей видавництва і конкретного поліграфічного підприємства. Програмою курсу передбачено послідовне вивчання основ технічного оформлювання друкових видань з урахуванням змісту, категорії читачів, призначеності та забезпечення навичок технічного редагування на всіх етапгх оформлювання видання.

Вивчаючи курс "Технічне редагування", треба спочатку визначити основні поняття і терміни, такі як видання, видавець, видавництво, видавнича організація, видавнича продукція, виробник видавничої продукції та ін.

Видання - твір (документ), що пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншими способами, містить інформацію, призначену для поширювання, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативно-правових актів щодо видавничого оформлювання, поліграфічного та технічного виконування.

Видавець - фізична чи юридична особа, яка готує і випускає видання.

Видавництво - спеціалізоване підприємство, основна діяльність якого -готування та випускання у світ видавничої продукції.

Видавнича організація підприємство, установа або організація, статутом якої поряд з іншими видами діяльності передбачено готувати і випускати у світ видавничу продукцію.

Видавнича продукція - сукупність видань, підготованих до випускання або випущених видавцем (видавцями).

Виробник видавничої продукції - фізична чи юридична особа, яка виробляє замовлений наклад видання.

11

Видання можна поділити на види за такими ознаками: е цільова призначеність;



  • матеріальна конструкція;

  • знакова природа інформації;
    •обсяг;

  • склад основного тексту;

  • періодичність;

  • структура;

  • ступінь аналітико-синтетичиого перероблення інформації.

Види видань мають різновиди. Наприклад, до довідкових видань належать словники, довідники, енциклопедії; до навчальних видань - підручники, навчальні посібники, задачники тощо.

Видавнича справа спрямована на:



  • задоволення потреб особи, суспільства, держави у видавничій продукції та
    отримання прибутку від цього виду діяльності;

  • створення можливостей для самовиявлення громадян як авторів незалежно
    від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних й інших переконань, статі,
    етнічного і соціального походження, майнового статусу, місця проживання,
    повних або інших ознак;

  • забезпечення права на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх
    поглядів і переконань;

  • сприяння національно-культурному розвиткові українського народу
    збільшенням загальної кількості тиражів, обсягів та розширенням тематичного
    спрямування українського книговидавання;

  • забезпечення доступу українського суспільства до загальнолюдських
    цінностей перекладом державною мовою кращих здобутків світової літератури,
    науки тощо, налагодження співпраці з закордонними видавництвами, українською
    діаспорою укладанням відповідних міжнародних угод;

  • збільшення кількості видань чужими мовами, які поширювали б у світі знання
    про Україну;

  • зміцнення матеріально-технічної бази видавничо-поліграфічного комплексу
    і мережі розповсюджування видавничої продукції та ін.

Вивчаючи тему, треба визначити такі поняття, як книжкове видання, книжка, брошура, текстове видання, текст, формат видання, його архітектоніка тощо.

Книжкове видання - це видання у вигляді блока скріплених у корінці аркушів друкового матеріалу певного формату в обкладинці чи оправі.

Книжка - книжкове видання обсягом понад 48 с

Брошура книжкове видання обсягом від 4 до 48 с

Текстове виданняце видання, більшу частину обсягу якого займає словесний, цифровий, у вигляді ієрогліфів, формул (хімічних або тематичних) чи змішаний текст.

12
Текст - частина видання, що містить інформацію, зображену за допомогою певного набору письмових знаків.



Формат видання - розміри готового видання, характеризованих шириною і довжиною сторінки видання у міліметрах чи шириною та довжиною аркуша паперу в сантиметрах із зазначенням частки, яку займає на ньому сторінка видання.

Архітектоніка видання - мистецтво його будування, гармонічне та продумане компонування всіх елементів видання: тексту, ілюстрацій, прикрас тощо, складова частина його художнього конструювання. Вона виражає будову, архітектоніку поміщеного у ньому твору (творів) й усього видання.

Поліграфічна продукція вкрай необхідна в нашому житті, зокрема в науці, культурі, освіті, медицині та інших сферах. її використовують для особистих, суспільних і виробничих потреб.

Значний асортимент продукції зумовлений різноманіттям її тиражів, форматів, призначеності, оформи. Усю поліграфічну продукцію можна поділити на п'ять основних видів:

  • видавнича продукція, що її випускають видавництва чи організації, які
    продають (розповсюджують) її. Основне завдання цієї продукції - інформувальна
    функція;


  • етикетково-пакувальна продукція, від якої значного мірою залежать
    конкурентоспроможність та її купівельна здатність у ринкових умовах;

  • ділова поліграфічна продукція, що виконує організаційні функції, яку ще
    називають акцидентно-бланковою продукцією (звітність, бланки і т. д.);

  • спеціальна продукція міністерств та відомств (цінні папери, марки, бланки
    документів суворої звітності);


  • вироби та напівфабрикати для інших галузей промисловості (шпалери,
    текстурні матеріали, декалькоманія).

Основною тут вважають видавничу продукцію, що слугує одним із засобів (поряд із такими, як телебачення, радіо, мережі Internet) розповсюджування інформації, наукових знань, політичної суспільної думки, збереження духовнюі. цінностей поколінь і народів. До видавничої продукції ставлять низку вимог, основні з яких - максимальна інформативність та відносно невисока вартість, а також оновність, значний строк зберігання.

Видавництва і поліграфічні підприємства повинні тісно співпрацювати, оскільки від їхньої спільної та ефективної роботи залежать як якість випущеної продукції, так і створювання друкової продукції, що відповідає найвищим, естетичним і художнім вимогам. Це стосується також літературного, наукового, інформаційного рівнів матеріалів, публікованих на сторінках видань, форми їх подання, технічної та художньої оформи. Видавництва забезпечують готування, редагування й оформлювання видань, а поліграфічні підприємства повинні

13

належним чином забезпечити технічне та естетичне виконування видання певним тиражем у встановлені терміни.



Художньо-технічне оформлювання видання - це перший етап створювання видавничої продукції; другий етап - її поліграфічне виконування, яке зрештою визначає лице видання. Якість поліграфічної оформи видання визначає низка чинників: якість виконування художником оригіналів його оформи, правильність вибору поліграфічної техніки та технології, якість поліграфічних робіт.

Краса видання полягає не тільки в його ілюстраційності. Використовуючи лише поліграфічні засоби оформлювання (шрифти, орнаменти, сорт паперу), можна гарно оформити видання. Треба враховувати також категорію майбут­нього читача. Істотний вплив на якість поліграфічної оформи видання має вибір способу друкування.

Мета випускання як друкових, так і електронних видань - задоволення потреб у друковій продукції як засобу інформування. Оформлювання сучасного видання має цілеспрямований характер, що виявляється у відшукуванні найзручнішого варіанта подачі текстового повідомлення читачеві. У практиці оформлювання видань видавництва прагнуть до розкриття художнього образу видання і його архітектоніки (побудови), забезпечення зручності читання тексту, користування виданням, доцільності вибирання матеріалів, технологічних процесів. Не треба забувати немаловажний принцип - економічність видання, забезпечуваний правильним вибором шрифтів, формату видання, а також виконанням технічних умов у виготовлянні друкарських форм.

Редакційно-технічне готування інформації та розробляння проекту поліграфічної оформи видання виконують у видавництві згідно з галузевими та державними стандартами [13,16,18]. У разі відхилення від норм цих стандартів оформу видання треба узгодити з поліграфічним підприємством, що випускатиме його.

Мабуть, у жодній іншій сфері суспільної діяльності не співпрацює одночасно стільки фахівців найрізноманітніших сфер виробництва і надавання послуг, як у видавничо-поліграфічний справі. До виходу у світ друкове видання готують автор твору, літературний чи науковий редактор, художник-оформлювач, технічний редактор, технологи поліграфічного виробництва, науковці, які працюють над розроблянням нових технологій та матеріалів. Досконалий зміст і висока якість викону видання залежать від рівня їхньої кваліфікації, а також співпраці. Кожен із вищезгаданих спеціалістів повинен мати як комплексну підготовку із загальноосвітніх та застосовних дисциплін зі своєї спеціальності, так і певні знання про специфіку роботи інших фахівців, причетних до народження друкового видання. Серед вищеназваних фахівців значну роль у створюванні друкової продукції відіграє технічний редактор, який проектує образ майбутнього видання та переводить його в систему умовних познак, макетів, зрозумілих працівникам друкарні, які втілюють цей проект. Він стежить за поліграфічним виконуванням

14

видання на кожному етапі технологічного процесу, мусить не лише правильно оцінити якість роботи, але й зрозуміло і грамотно висловити свої зауваги та дати вказівки щодо виправляння виявлених помилок.



Нині у видавничо-поліграфічній справі користуються терміном "типографіка" [23]. Цей термін увійшов у професійну справу непомітно із зростанням інтересів художників, дизайнерів, технічних редакторів до проблем технічного редагування друкових видань. Барон Г.С. Моррісон в Англії ще в 1929 р. ввів цей термін, який став класичним і його формулюють як "мистецтво належного розташовування складанного матеріалу відповідно до конкретної призначеності...". Надалі його трактования доповнено: "Типографіка... має причетність до визначення зовнішності (лиця) друкової сторінки" (Британська енциклопедія (США)); "друкарське мистецтво" (Словник французької мови Літтре (Франція)); "манера, якою надруковано текст, стосовно шрифту, верстання і т. д." (Словник французької мови Роберта (Франція)); "художнє оформлювання друкових творів (Енциклопедія "Великий Блокгауз" (Німеччина)). За минулий час цей термін розширився [23].

"Проста краса літер" - цю словосполуку уперше використано у передмові до книжки "Порадник з типографії" знаменитого італійського друкаря та словолитника Джамбаттисти Бодоні, ім'я якого часто згадують з пошаною і вдячністю.

Типографікахудожня графіка, в якій використовують поліграфічні засоби та оформлювальні елементи: лінійки, орнаменти, знаки й, основне, складальні шрифти. Типографіка вирішує завдання оптимального сприймання тексту читачем.

Типографіка як графічне оформлювання друкового тексту, проектування або безпосереднє моделюваїшя лиця видання за останнє десятиліття знову починає займати своє за правом важливе місце в поліграфії.

Наприкінці XIX ст. машинна революція в поліграфії на ціле століття поділила друкарів на творців і механічних виконавців. Відбувшись на наших очах, комп'ютерна революція сприяє вертанню до техніки друкаря, здатного мислити та відчувати. Так чи інакше до типографіки причетні друкарі й складальники, автори і редактори, художні та технічні редактори, художники-графіки й оформлювані, каліірафк і проектувальники шрифту, художники та дизайнери-графіки.

Як частина графічного дизайну типографіка автономна, насамперед, відносно ілюстрування - зображальної графіки. Вона є складник графічної діяльності і виступає як найважливіший чинник застосовної графіки. Більше того, від вирішення друкарського завдання неможливо відійти, навіть якщо графічна робота безслівна. З урахуванням ж того, що існування друкової продукції без жодного слова досить проблематичне, а без картинки - більш як природне, значину типографіки у графічному дизайні важко переоцінити. Ось чому і на практиці, і в теорії поняття "типографіка" та "графічний дизайн" усе більше зближуються майже до ототожнення.

15

Розділ 1

АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ТЕКСТОВІ ОРИГІНАЛИ 1.1. Оригінали для поліграфічних видань

Оригінал для поліграфічних видань - це текстовий або графічний матеріал, який зазнав редакційно-видавничого опрацювання і слугує основою для створювання друкового видання засобами поліграфічного виконування: відтворити складанням, репродукціювати фотохімічним або електронним способом, тиражувати на друкарській машині та перетворити після брошурувально-палітурних й оздоблювальних процесів у тираж готового видання.

Основні вимоги до авторських текстових та зображальних оригіналів, що їх передає автор (колектив авторів) у видавництво (видавничу організацію) для видання згідно з укладеним договором, а також до видавничих текстових оригінанів, що їх передають видавництва (видавничі організації) поліграфічним підприємствам, зрегламентовано державним стандартом [19].

Вищеназваний стандарт не поширюється на текстові оригінали для деяких видів видань, які потребують спеціальних способів виробляння друкарських форм: унікальних, факсимільних, експериментальних, нотних (без тексту), картографічних. Стандарт не поширюється також на оригінали для виробляння поліграфічної продукції (етикеток, наклейок, бідових товарів тощо), мікрокопій, ксерокопій.

Стандарт призначений для авторів (зокрема перекладачів, укладачів, відповідальних за видання та ін.), працівників видавницгв (видавничих організацій) і поліграфічних підприємств незалежно від відомчої підпорядкованості.

Розрізняють три основних види оригіналів: авторський, видавничий та оригінал-макет (зрепродукований оригінал-макет).

Авторський оригінал - це оригінал, підготований автором (колективом авторів) твору, що містить всі потрібні складники (основний, додатковий і допоміжний тексти, оригінали ілюстрацій, підписи до них тощо) для передання у видавництво та подальшого редакційно-видавничого його опрацювання і випущення у світ.

Видавничий оригінал - це авторський оригінал після його редакційно-видавничого опрацювання, доповнений оригіналами зовнішньої оформи і

16

розмічений для поліграфічного виконування що має видавничу специфікацію, в якій зазначено техніко-технологічні параметри майбутнього видання. Узагальнюючи, можна сказати: видавничий оригінал - це повний проект видання, який слугує порадником для поліграфічного виконування.



Оригінап-макет - це видавничий оригінал, кожна сторінка якого тотожна відповідній сторінці майбутнього видання. Оригінал-макет може бути машинописний (надрукований на звичайній друкарській машині) або складений на КВС, його підписують до друкування і передають у друкарню для складання та друкування.

Зрепродукований оригінап-макет - це оригінал, підготований для виробляння фотоформи або друкарської форми фотомеханічним способом чи скануванням, як образ. Нині у зв'язку з поширюванням комп'ютерного складання і КВС цей вид оригіналу широко застосовують для друкування оперативних одноколірних видань із невеликим тиражем (авторефератів, матеріалів конференцій, листівок тощо).

Класифікуючи оригінали, виходять із чотирьох основних критеріїв:



  • півтоновий або штриховий оригінал визначає характер сигналу, що створює
    двійковий (бінарний) образ. (До штрихових належать усі текстові оригінали);

  • непрозорий або прозорий оригінал визначає принципи утворювання і
    передавання сигналу, коли образ сприймають у відбигому або пропущеному світлі;

  • чорно-білий або кольоровий оригінал визначає особливості спектра сигналу,
    що створює образ;

  • зображальний (образотворчий) або текстовий оригінал визначає образ
    чи логічну (текстову) інформацію.

Оригінали розрізняють також за способом їх створювання: рисунки, картини, фотографії, відбитки.

Електронні образи як оригінали для поліграфії. Останнім часом широко використовують оригінали у вигляді растрового образу як одно-, так і багатоколірні на відбитках, роздруках або на копіях із копіювальних машин. З упровадженням у поліграфію КВС великої поширеності як оригінали набули електронні образи, створені в комп'ютерних системах (комп'ютерна графіка), цифрових фотокамерах, записані на CD-ROM, а також образи, одержані через Internet.

Образ на CD-ROM. Розвиток цифрової техніки дав змогу фірмам, які пропонують архіви образів, виготовляти свої електронні каталоги. Ідея одноразового якісного сканування із подальшим продаванням у цифровій формі за порівняно невисоку ціну виявилася вдалою. З'явився CD-ROM з оцифрованими образами.

Цифрова фотографія. Період з 1991 до 1994 рр. став переломним. Поліграфісти й видавці перестали боятися настільних видавничих систем (DTP). Технології DTP створили новий шлях готування оригіналу до видання.

У 1997-1999 pp. подібне трансформування пережив світ фотографії. Після швидкого перетворення цифрових фотоапаратів із дорогої іграшки на професійний інструмент змінилася традиційна роль фотографа. Більше йому не

17

доводиться чекати відбитків із фотолабораторії. Фотограф і замовник можуть побачити знімок на моніторі практично відразу після клацнення затвора.



Цифрова фотографія дає змогу експериментувати фотографові. Раніше його робота завершувалася, коли він бачив, що знімки чіткі, з доброю композицією та правильно передають колір. Нині фогограф відповідає не тільки за якість образу, а й за придатність електронного файла до подальшого використовування. До цього звикають не тільки фотографи, а й художні редактори, які змінюють звичні критерії оцінювання роботи фотографа. І хоча кольороділенням поки займаються інші фахівці, фотографи все ж змушені ознайомитися з особливостями перетворювання кольорових просторів RGB та CMYK.

1.2. Класифікація авторських і видавничих текстових оригіналів

Авторським текстовим оригіналом називають текстову частину твору, підготовану автором (колективом авторів) для передання у видавництво та подальшого редакційно-видавничого його опрацювання.

Авторський текстовий оригінал - це початковий матеріал для виготовляння видавничого текстового оригіналу.

Видавничим текстовим оригіналом називають текстову частину твору, що зазнала редакційно-видавничого опрацювання, підписана до складання або друкування відповідальними особами видавництва (видавничої організації) та підготована до передання на поліграфічне підприємство.

Авторські текстові оригінали залежно від виготовлення ділять на:



  • машинописні;

  • надруковані для перевидання без змін (повторні);

  • надруковані для перевидання зі змінами;

  • роздруки з кодових оригіналів (підготованих на персональних комп'ютерах);

  • рукописні.

Видавничі текстові оригінали залежно від характеру їх опрацювання у видавництві ділять на:

  • машинописні;

  • надруковані для перевидання без змін (повторні);

  • надруковані для перевидання зі змінами;

  • роздруки з кодових оригіналів;

  • зрепродуковані оригінали-макети;
    •рукописні.

18

1.3. Авторські текстові оригінали 1.3.1. Склад авторського текстового оригіналу

Авторський текстовий оригінал містить такі елементи:



  • титульну сторінку згідно з [8];

  • основний текст з заголовками, таблицями, формулами, ілюстраціями тощо,
    зокрема авторську передмову, вступ, а також анотацію, для наукових видань (з
    природничої та технічної тематики)
    - реферат згідно з [10];

  • тексти довідкового характеру та додаткові тексти (покажчики, коментарі,
    примітки, додатки);

  • бібліографічний список і посилки згідно з [7];

  • підписи до рисунків;

  • огаав.

1.3.2. Оформлювання титулу та нумерування сторінок

Авторський текстовий оригінал має бути підписаний автором (авторами або іншими відповідальними за видання особами) на титульній сторінці з зазначенням дати і проігумерований простим олівцем у правому верхньому кутку сторінки без пропусків та літерних доповнень. У суцільну нумерацію потрапляють усі елементи авторського оригіналу, перелічені в п. 1.3.1. На титульній сторінці мають бути зазначені загальна кількість сторінок, обсяг вставок і викидів, а також кількість ілюстрацій.

Зразок оформи титульної сторінки наведено в дод. 1, а її звороту - в дод. 2.

13.3. Основні вимоги до авторського текстового машинописного оригіналу

Авторський текстовий машинописний оригінал має бути надрукований на друкарській машинці з висотою рядкових (малих) літер не менш як 2 мм з використовуванням стрічки чорного кольору. У видавництво подають два примірники (перший та другий) оригіналу, надрукованого на одному боці писального паперу білого кольору формату А4 (210x297 мм) чи близького до нього формату. Для розгорнутих таблиць допускний формат A3 (від 297x420 до 288x407 мм). Усі тексти авторського оригіналу, перелічені в п. 1.3.1, треба друкувати через два інтервали 4мм, головки в таблицях дозволено друкувати через один інтервал.

Відбитки машинописного шрифту на папері мають бути чіткі, друкувати здеформованим чи забрудненим шрифтом не дозволено.



Усі тексти авторського машинописного оригіналу мають бути надруковані рядковими (малими) літерами. Заголовковими (великими) літерами друкують заголовки та абревіатури згідно з правилами граматики.

19

До тексту авторських машинописних оригіналів, надрукованих на друкарських машинках, ставлять такі вимоги:



  • в одному рядку тексту має бути 60 ± 2 знаки, у цьому разі кожний прогалок
    (проміжок між словами) рахують як один знак;

  • абзацний відступ має бути однаковий і дорівнювати трьом ударам на
    друкарській машинці, дозволено відступ у п'ять ударів по всьому оригіналу;

  • на одній сторінці суцільного тексту має бути 29±1 рядків* (для словників - 20
    рядків). Меншу кількість рядків дозволено на початкових та кінцевих сторінках,
    перед заголовком та ін.;

  • надрукований текст повинен мати береги таких розмірів: верхній - 20 мм,
    правий - 10 мм; за стандартного формату аркуша паперу А4 (210х297мм),
    довжини рядка 60±2 знаки та кількості рядків на сторінці 29 ± 1 через два інтервали
    розміри лівого і нижнього берегів будуть похідні від зазначених вище параметрів,
    але не менші ніж 20 мм;

заголовки відокремлюють від тексту зверху та знизучрьома інтервалами.
Знаки, літери, символи, познаки, що їх немає на друкарських машинках, а

також математичні, фізичні, астрономічні, хімічні та інші формули автор вписує чорнилом (пастою) чорного кольору в місці, залишеному в машинописному тексті. Розміри вписаних знаків, літер тощо мають бути не менші від машинописного шрифту; над- та підрядкові індекси, показники степеня можуть мати інші розміри, однак не менші ніж 2 мм.

У формулах відносні розміри та взаємна розміщеність символів, знаків, індексів тощо мають точно відповідати їхній значиш, а також загальному змістові формули. Вимоги до написання математичних і хімічних формул наведено в дод. 1.

Виноски до формул, літерних символів та цифр позначають зірочками.



Розмічання елементів тексту машинописного оригіналу автор повинен виконати в оригіналі простим олівцем:

  • підкреслити літери, знаки, слова та речення, які мають бути виокремлені, та
    дати на берегах вказівки щодо характеру виокремлення (зокрема кольором);

  • пояснити на берегах оригіналу літери, відмінні за абеткою від основного
    тексту, а також однакові за накреслиною літери різних абеток;

  • позначити супідрядність заголовків і підзаголовків, пронумерувати їх так,
    щоб заголовки одного рівня рубрикації мали однакові номери;

  • винести на лівий берег номери ілюстрацій та таблиць напроти тих місць, в
    яких бажано розмістити ці елементи;

На друкарських машинках з підвищеною місткістю шрифту дозволено друкувати до 60±2 знаків у рядку. При використовуванні складально-друкарських машин дозволено, крім того, більша кількість рядків на сторінці. В обох випадках потрібно дотримуватися указаних для берегів розмірів. У цьому разі потрібен відповідний перерахунок місткості машинописної сторінки.

Каталог: Files -> downloads
downloads -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
downloads -> Уроках «Художньої культури»
downloads -> Науковий керівник : учитель стасюк о. С. Консультанти: батьки, бібліотекар, вчитель географії
downloads -> Реферат з основ корекційної педагогіки та спеціальної психології на тему: Психолого-педагогічна допомога сім'ям, які мають дітей з порушенням у розвитку
downloads -> Образотворче мистецтво
downloads -> Чернігівська міська централізована бібліотечна система
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка