Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»



Сторінка7/29
Дата конвертації16.03.2017
Розмір8.48 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   29

47

І абвАБВ абвАБВ Розмір шрифту (кегель) виражають в

I _ ___— 1 пунктах, тобто в одиницях типометричної



Рис. 6. Лінія шрифту і розмір вічка системи вимірювання (наприклад, кг. 8,

в різних гарнітурах. ^ 12кг 2g)

У більшості КВС, використовуваних в Україні, застосовано англійську типометричну систему вимірювання, у якій один пункт (1/72 дюйма) дорівнює 0,352 мм. Французький же друкарський пункт (1/72 французького дюйма) дорівнює 0,376 мм.

Шрифти, що мають розмір до 12 п. долучно, прийнято вважати текстовими, а шрифти, розмір яких більший, - титульними, або заголовковими. В дод. 10 наведено порівнянні характеристики кеглів шрифту гарнітури Times.

Гарнітура - це шрифти одного рисунка, але різних накреслин вічка та кегля. Стандарт "Шрифти поліграфічні" передбачає використовування близько 2000 гарнітуро-кеглів шрифтів, 348 з них призначені для фотоскладання. До бібліотеки Para Type долучено 176 назв гарнітур шрифтів.

Знаки і літери одної гарнітури мають, безумовно, збігатися за всіма графічними ознаками. Визначальними для гарнітури можуть бути одна-дві ознаки (наприклад, характер засічок та відношення товщини основного штриха до допоміжного). Змінюючи інші графічні ознаки гарнітури, можна одержати різні варіанти накреслин її шрифтів. Змінюючи товщину ліній у літерах, можна дістати шрифт світлий, напівгрубий або грубий, а змінюючи ширину літери, - шрифт вузької, нормальної чи широкої накреслин тої самої гарнітури.

Літературна гарнітура характеризована невеликою контрастністю основних та з'єднувальних штрихів, плавним переходом від основного штриха до з'єднувального.

Літера "а", "Л", "л", "С" мають краплеподібну, трошки сплющену кінцевину; літери "С", "є" відкриті; у малих літерах "р" і "ф" замість верхньої засічки -виступ наліво. Засічки літер короткі, у вигляді трикутників.

Гарнітура має накреслину:



  • пряму нормальну світлу;

  • курсивну нормальну світлу;

  • пряму нормальну напівгрубу;

  • пряму вузьку напівгрубу.

Укомплектованість для всіх видів складання, висока зручність читання та велика поширеність роблять цю гарнітуру одною з найуживаніших.

Банниківська гарнітура характеризована малою контрастністю основних і з'єднувальних штрихів. Вічко літер досить широке.

У літерах "Ц" та "щ" нижні виносні елементи нахилені ліворуч, а у літери "д" повернені до центра. Характерні накреслини мають літери "з", "л".

Гарнітура має накреслину:



48

  • пряму нормальну світлу;

  • курсивну нормальну напівгрубу;

  • пряму нормальну напівгрубу.

У зв'язку з неукомплектованістю формульними знаками та специфічним виглядом літер ця гарнітура має порівняно вузьке вживання - в дитячій та художній літературі, у виданнях з мистецтва та науково-популярній літературі, а також її використовують для складання спеціальних таблиць.

Звичайна нова гарнітура характеризована великою контрастністю основних і з'єднувальних штрихів, порівняно великою шириною знаків та загальною масивністю, насиченістю літер, засічками у вигляді прямих ліній.

У літерах "К", "ж", "я" нижні штрихи закінчуються на рядку, ніби обрубані, в малій літері "ф" вертикальний штрих закінчується роздвоїною ("ластівчин хвіст").

Гарнітура має накреслини:



  • пряму нормальну світлу;

  • курсивну нормальну світлу;

  • пряму нормальну напівгрубу;

  • курсивну нормальну напівгрубу;

  • пряму вузьку (тільки великі літери збільшеного розміру).
    Ця гарнітура має велику поширеність.

Єлизаветинська гарнітура - насиченіша, ніж звичайна нова гарнітура, її літери трохи вужчі, а контрастність більша.

Характерні накреслини мають кінці великої літери "З" і малих літер "ц", "щ". Своєрідно побудований верхній елемент літери "в".

Гарнітура має накреслини:



  • пряму нормальну світлу;

  • курсивну нормальну світлу.

Цю гарнітуру використовують у виданнях дитячої та художньої літератури, а також у виданнях й альбомах з мистецтва.

Академічна перша гарнітура має досить високу насиченість, завдяки потовщеним з'єднувальним штрихам. Контрастність мала. Засічки за формою наближені до бруска. Характерні для гарнітури накреслини мають літери "д", "з", "л", "ц", "щ". Літера "є" має дві різні накреслини. У напівгрубій накреслиш вічко літер вужче, ніж у світлому. Рядкові літери порівняно з великими - дуже малі.

Гарнітура має накреслини:



  • пряму нормальну світлу;

  • курсивну нормальну світлу;

  • пряму нормальну напівгрубу;

  • пряму нормальну грубу.

Цю гарнітуру використовують в журнальній, дитячій, природознавчій літературі-

49

Шкільна гарнітура характеризована широким вічком, невеликою контрастністю між основними і з'єднувальними штрихами, засічками у вигляді потовщених прямих ліній. Малі літери майже квадратні та вдвічі нижчі від великих.

Гарнітура має накреслиш:


  • пряму нормальну світлу;

  • курсивну нормальну світлу;

  • пряму нормальну напівгрубу;

  • курсивну нормальну напівгрубу.

Останнім часом цю гарнітуру все ширше використовують у виданнях без формул і таблиць.

Бажанівська гарнітура є тільки у великих знаках і призначена для оформлювання обкладинок, титулів, заголовків. Характерна своєрідним рисунком багатьох знаків. Наприклад, у літері "Д" верхню частину побудовано як у літери "А", своєрідні є будова нижнього горизонтального штриха літери "Е", косого з'єднувального штриха літери "И", особливий рисунок літери "Л".

Гарнітура має накреслини:



  • пряму нормальну світлу;

  • курсивну нормальну світлу;

  • пряму нормальну напівірубу;

  • пряму нормальну грубу.

Брускова гарнітура характеризована майже повною відсутністю контрасту між основними та з'єднувальними штрихами, засічками у вигляді брусків. Є тільки у великих розмірах. Використовна для складання заголовків у газетах і журналах, іноді в книжкових виданнях.

Обрубана гарнітура не має контрастності та засічок, чим відрізняється від інших. Характерний для гарнітури рисунок мають літери "ж", "к", "л", "м". Загальне враження від рисунка цієї гарнітури - округлість багатьох знаків.

Гарнітура має накреслини:



  • пряму нормальну світлу;

  • пряму нормальну напівгрубу;

  • пряму широку світлу;

  • пряму широку напівгрубу;

  • пряму широку грубу.

Цю гарнітуру використовують для складання заголовків у виданнях для дітей і заголовків у газетах, журналах та книжкових виданнях.

Журнальна обрубана гарнітура відрізняється від обрубаної гарнітури більшою "гостротою" багатьох знаків. Своєрідний рисунок мають малі літери "и", "к", "м" - у них гострі кути.

Гарнітура має накреслини:



пряму нормальну світлу;

50

  • курсивну (нахилену) світлу;

  • пряму нормальну грубу.

Цю гарнітуру широко використовують для складання тексту і заголовків. Шрифти кожної гарнітури ділять на такі групи:

  • прямого і курсивного накреслин залежно від положини вічка;

  • нормальної, вузької та широкої накреслин залежно від ширини вічка;

  • світлої, напівгрубої і грубої накреслин залежно від насиченості вічка.

2.3.3. Електронні (комп'ютерні) шрифти

Наявність доброякісних шрифтів для КВС - це ключовий чинник використовування їх у видавництвах. Для лазерних принтерів і фотовиводових пристроїв створено великі бібліотеки поліграфічних шрифтів різних гарнітур, призначених для складання тексту та заголовків.

Під час розробляння шрифтових бібліотек запропоновано різні способи описування літер. Найпростіший —у кожній матриці, що описує літеру, крапка, яка належить образові літери, одержує значину 1, а крапка, що лежить поза літерою, - значину 0. Однак бібліотеки шрифтів, у яких для кожної літери відведено матрицю 300x400 крапок, позначених нулями й одиницями, займають досить багато місця в пам'яті комп'ютера. Тому поширеніший спосіб, у якому літери описано контурами, що обмежують їхній образ. Опис літер у цьому разі стислий, а за допомогою математичних операцій можна автоматично відтворювати літери в різному масштабі. За такого способу достатньо зберігати один опис літери в якомусь базовому розмірі, спираючись на який програми автоматично будують і ставлять на сторінку шрифт різного кегля для заголовків та основного тексту.

Перший спосіб описування літер за допомогою матриць використовують в лазерних принтерах серії Laser Jet фірми Hewlett-Packard. Для керування цими принтерами створено спеціальну мову PCL (Printer Contral Language). Контурно-векторне описування шрифтів, запропоноване фірмою Adobe, використовують у лазерних принтерах різних фірм. Спеціальна мова для контурного описування шрифтів і керування цими принтерами дістала назву PostScript.

Мовою PostScript можна не тільки плавно змінювати розмір шрифту (наприклад, задати кегель 11,2 п.), а й трансформувати саме вічко, звужуючи або розширюючи, нахиляючи або повертаючи його, і, строго кажучи, переходити від одної гарнітури до іншої. Завдяки описаним перевагам напрям контурно-векторного описування шрифтів успішно розвивається, а за допомогою нових програм, що з'являються, кожний художник, працюючи у видавництві за комп'ютером, може створити власні шрифти та цілі шрифтові бібліотеки. Програми Publisher Paint Brush, Font Designer, Fontographer і Fontlabe - добре знаряддя для випрацьовування на комп'ютері елементів шрифту та формування

51

шрифтових бібліотек у різних форматах. Більше того, останнім часом з появою технології перекодовування шрифтів одного типу на інший для КВС стали доступними бібліотеки професійних систем, які мають досить великі шрифтові колекції (наприклад, створені фірмою Linotype).



Отже, комп'ютерні шрифти ділять на два типи: растрові та векторні [5]. В растрових шрифтах символи зберігають в пам'яті комп'ютера у вигляді початкового розташунку. Растровий шрифт не допускає масштабування і змінювання накреслин, у зв'язку з чим цей тип шрифтів використовують рідше. В растровому шрифті кожний знак складається з певної кількості крапок - пікселів (pixsels). Прямокутна таблиця масштабу матриці з нулів та одиниць, що описують оцифрован! шрифти, які можна передавати на відстань, дістала назву бітової карти (bitmap). Кількість елементів у таблиці пов'язано з розміром символу на екрані монітора. Таблицю, що містить всі 256 бітових карт символів для визначання кеглів і накреслин шрифтів, називають bitmap font (font — шрифт). Для одної гарнітури потрібні bitmap-шрифти кількох кеглів. Растрові шрифти використовують для друкування на матричних принтерах та для виводження на екран монітора. Чим вищий розшир, тим меншою за розмірами має бути одна базова крапка. Для всіх растрових крапок уведено поняття "розшир", який вказує на те, скільки базових крапок пристрою потрібно для того, щоб створити штрих завдовжки один дюйм (25,4 мм).

Використовування растрових шрифтів забезпечує потрібну якість та швидкість роботи. До недоліків їх можна віднести неможливість плавного змінювання кегля і жорстку прив'язаність до конкретних типів принтера та монітора. В разі масштабування утворюється зубчатість форми контуру літери і кривих ліній. Утруднено також редагування, оскільки неможливо редагувати, наприклад, растрову графіку в цілому, а доводиться опрацьовувати окремі крапки, з яких складається образ.

Векторні шрифти зберігаються у вигляді математичних виразів, що описують спосіб будування кожного символу. Вони легко масштабуються та змінюють свою накреслину. Образ символу формується у вигляді асортименту векторів, які заповнюють простір під символ. У разі масштабування якість відтворення погіршується, але трансформування можливе. Векторні (штрихові) шрифти використовують для виводження інформації на плоттери і векторні монітори.

Контурні шрифти утворюють, описуючи контури символів прямими та кривими лініями. їх відтворює спеціальна програма - пастеризатор. Ці шрифти належать до найпоширеніших шрифтів, що підлягають масштабуванню у форматах True Type і PostScript. Опис гарнітур типу True Type, кожна з яких відповідає сім'ї шрифтів різного кегля, розміщено у теці Windows/Fonts. Файли описів гарнітур шрифтів True Type мають розшир ttf. У форматі PostScript структуру образу описано незалежо від пристрою виводження, оскільки контур

52

символу математично розраховується для кожного гарнітуро-кегля. Можна використовувати будь-які перетворення (у певній програмі), хоча маніпулювання напрямовими крапками у перетворюванні форми символу досить трудомістке. Тому шрифти невеликих кеглів, коли спотворення непомітні, подають в матрично­му вигляді, а шрифти великих кеглів - у контурному.



Найбільшої поширеності дістали растрові та контурні методи описування символів в оцифрованих шрифтах. Для виведення на принтер чи фотоскладальний автомат шрифти True Type треба перетворити на формат PostScript. Вибираючи між цими двома шрифтами, перевагу віддають останньому. Варіант, що не потребує перетворювання, - це використовування дня виводження шрифтів PostScript, які є в пам'яті принтера і відповідають шрифтам True Type; щоправда точної відповідності немає.

У видавничій справі застосовують шрифти, що їх можня масштабувати, опис яких створюють мовою PostScript. У цій мові передбачено спеціальні команди та математичні рівняння, за допомогою яких літеру подають не у вигляді набору крапок, а у вигляді сукупності кривих, що відповідає її контурам. Завдяки цьому розмір шрифту можна змінювати у значних межах — від 4 до 650 п. Головна незручність PostScript-шрифту полягає в тому, що він ніби складається з двох частин: екранного шрифту, який насправді растровий, та принтерного. Для того щоб образ шрифту створювався не тільки в лазерному принтері чи фотоскладальному автоматі, а й на екрані монітора, працюючи в середовищі Windows, потрібно використовувати програму Adobe Type Manager. Вона створює крапковий образ шрифту на основі опису контуру літер, наявному у файлі опису гарнітури. True Type-шрифти широко використовують в офісних програмах; вони чудово зарекомендували себе в тих роботах, для яких достатньо виводити результат на лазерних принтерах або погрібне швидке виводження інформації на екран монітора, а контурні шрифти застосовують для виводження результату на принтерах. Тому бажано в комплекті мати і ті, й інші шрифти.

2.3.4. Властивості шрифтів

Зручність читання - одна із найважливіших якостей друкарського шрифту. Якщо видання складати невдалим (незручним) за рисунком шрифтом, то очі читача будуть швидко втомлюватися, а якщо читати доводиться багато, то це може призвести до погіршення зору. Основний критерій зручності читання -безпомилковість сприймання літер і знаків зв'язаного тексту.

Різні гарнітури шрифтів мають неоднакову зручність читання (табл. 8).

Зручність читання залежить не тільки від особливостей рисунка знаків та літер гарнітури шрифту, а й від його кегля. Найкращими щодо зручності читання вважають кеглі 10 і 12 п..

53

Таблиця 8. Порівнянна зручність читання гарнітур шрифтів



Порядковий номер зруч­ності читання (від більш зручного до менш зручного)

Гарнітури шрифтів

текстові

титульні

1

Літературна

Обрубана напівгруба

2

Звичайна нова

Обрубана світла

3

Журнальна

Журнальна світла

4

Журнальна обрубана

Давня

5

Академічна

Плакатна

6

Єлизаветинська

Обрубана груба

Велику значину для зручності читання має також довжина рядка. Найкращими при кеглях 10... 12 п. вважають рядки завдовжки від 4У2 до 6 кв.

Технічному редакторові треба пам'ятати, що турбота про зручність читання особливо важлива в тих виданнях, де текст призначений для безперервного читання.

Друга, не менш важлива, якість шрифтуйого економічність, яка залежить від кількості знаків, розміщених на сторінці. Так, якщо скласти на той самий формат тим самим кеглем той самий текст, то зразу стане видно, що одна гарнітура щільніша від іншої, а отже, і вигідніша, економніша (табл. 9). Економічність шрифту значною мірою визначає рентабельність видання. Для підвищення економічних показників шрифту треба прагнути збільшити кількість знаків, розміщуваних на сторінці. Для розв'язання цього завдання треба використовувати у складанні вузькі шрифти, що призведе до збільшення коефіцієнта використовування паперу.

Таблиця 9. Порівнянна економічність шрифтів різних гарнітур

Порядковий номер економічної гарнітури (від більшої до меншої)

Гарнітура

Економічність,

%


1

Звичайна вузька (з дрібним вічком)

100

2

Звичайна

98

3

Академічна (з дрібним вічком)

94

4

Літературна

88

5

Академічна

86

6

Єлизаветинська

86

7

Звичайна нова

86

8

Банниковська

83

9

Обрубана напівгруба

80

10

Таблична

79

54

Економічність видання залежить не тільки від гарнітури і кегля шрифту, а й від інтерліньяжу, формату сторінки складовини та низки інших особливостей видання. Технічному редакторові треба пам'ятати, що він зобов'язаний турбуватися про економічність кожного видання за умови, що не будуть погіршені зручність читання та якість видання.

2 3.5. Вибирання шрифту

Вибираючи шрифт, технічний редактор (дизайнер), як правило, ставить перед собою три запитання: Чи легко розпізнавати шрифтовий рисунок? Чи відповідає він характеру і стилеві складаного тексту? Чи задовольняє шрифт читача естетично?

Різноманітність шрифтів залежить не тільки від їхніх графічних особливостей, а й від специфіки сприймання та психології тої чи іншої категорії читачів. Тому, вибираючи гарнітуру видання, дизайнер повинен уявляти собі його основну читацьку адресу. Так, загальновизнано, що починаючи читати, діти легше сприймають "гротески", оскільки вони неконтрастні, цільні за рисунком.

Якщо ви більше турбуєтесь про зручність для читача, ніж про економію паперу, то треба намагатися не використовувати звужених накреслин, особливо якщо текст досить довгий і розрахований на суцільне читання, бо перевагу в розрізненності мають шрифти з відчутними між- та вігутрілітерними прогалинами.

Стосовно вибирання шрифту з естетичних позицій, то тут найголовніше - вміти уникати тих чи інших типових помилок. Одна з них - використовування шрифтів, розроблених на невисокому професійному рівні, в яких трапляються знаки з незвичним для ока рисунком, через що останні "випадають" із загального гарнітурного ряду. Передусім це стосується кирилівських версій латинських шрифтів, якими оснащено зарубіжну складальну техніку, що прийшла на український ринок, і багатьох вітчизняних комп'ютерних "погвор", які виникли та розтиражовані внаслідок дилетантської шрифтової творчості користувачів комп'ютерів.

Видавцям, які й зараз використовують технологію металевого складання і фотосинтезу, проблему шрифтового оформлювання видань вирішувати важко. Для них вибір гарнітури обмежений, як правило, вузькими рамками того шрифтового асортименту, який має конкретна друкарня. Однак із упровадженням КВС, появою комп'ютерних шрифтів та переміщенням додрукарських процесів у видавництва в останніх є набагато більше можливостей для використовування шрифтів на свій розсуд. Щоправда, на практиці ці можливості реалізуються не завжди повно.

По-перше, купляючи складальне устаткованая, видавець дуже часто вважає, що він обійдеться тими шрифтами, якими оснащено устатковання заводом-виробником. Результат цієї поширеної помилки - знеособлення деякої маси книжкової продукції, підготованої за технологією КВС: складання деякої її частини

55

незалежно від специфіки видань з використовуванням або шрифту "Тайме", або шрифту "Гельветика".



По-друге, значна частка комп'ютерних шрифтів, застосовувана сьогодні як складальні, є не оригінальні рисунки, а модифікації лінотипних шрифтів. Отже, зберігаючи традиційні гарнітури, видавці нехтують оновленням шрифтової естетики і позитивними зсувами щодо розпізнання шрифту, пов'язаними з переходом до його комп'ютерного проектування та із звільненням від жорстких обмежин, які диктує метал або матеріал друкарської форми.

На вибір рисунка шрифту для видання впливають:



  • вид видання (книжка, газета, журнал);

  • вид літератури (художня, наукова, дитяча);

  • виробничо-технічні чинники (геометричні параметри, гарнітура, кегель,
    накреслина);

  • технологічні параметри складання (формат, інтерліньяж, проміжки між
    словами, розташунок на сторінці);

  • економічність;

  • естетичність;

  • зручність читання.

Рекомендовано дотримуватися таких основних правил, вибираючи шрифтову оформу видань:

  • стриманість, а деякою мірою і строгість;

  • послідовність та узгодженість;

  • чіткість і розбірність шрифту;

  • контраст.

Треба пам'ятати, що змінити макет видання легше, ніж його шрифт. Дотримування цієї умови завжди забезпечить успіх справи.

2.4. Обсяг видання

Технічний редактор повинен знати, що одним із основних моментів у його роботі є попередній розрахунок обсягу видання. Для цього треба ознайомитися з одиницями виміру обсягу друкового твору і навчитися знаки видавничого оригіналу переводити у рядки складовини.

Будь-якому видавництву треба знати:



  • скільки паперу піде на видання (обсяг видання у паперових аркушах, щоб
    пізніше за ним і тиражем визначити загальну масу паперу на тираж);

  • яким буде обсяг видання у друкарських аркушах (без цього не можна
    визначити його обсяг у паперових аркушах);

  • який обсяг твору, створеного автором (обсяг видання в авторських аркушах
    - від нього залежить розмір авторського гонорару, якщо його призначають з

56

розрахунку певної суми за один авторський аркуш; цей обсяг- один із договірних показників, установлених для автора видавництвом);



  • чому дорівнює обсяг усього другового матеріалу видання - і авторського, і
    не авторського (обсяг видання в обліково-видавничих аркушах - його треба
    зазначати у випускових даних кожного видання, як це передбачено стандартом;
    без нього не можна визначити місткість одного друкарського аркуша, тобто
    місткість всього видання);

  • друкарський обсяг усього тиражу (обліково-видавничий обсяг видання в
    аркушах-відбитках).

2.4.1. Фізичний друкарський і паперовий аркуші

Друкарський аркуш фізично, предметно - це площа поверхні одного боку паперового аркуша, який сприймає фарбу з друкарської форми тих самих розмірів, або інакше - половина паперового аркуша стандартного розміру (формату).

Такий друкарський аркуш називається фізичним.

На кожному паперовому аркуші видання маємо два відбитки: один - на лицьовому боці, інший - на звороті. Таким чином, знаючи, скільки фізичних друкарських аркушів буде у виданні, можна, поділивши це число на два, одержати обсяг видання у паперових аркушах.

Те, що деякі видання друкують на рулонному папері, справи не міняє, адже після друкування паперове полотно розрізають на аркуші стандартного формату, і підраховування у паперових аркушах стає можливим.

Припустимо, що на друкарському аркуші розміщено 16 с. видання. Поділивши загальну кількість сторінок у виданні на кількість їх в одному друкарському аркуші, дістанемо обсяг видання у фізичних друкарських аркушах.

Приклад підраховування обсягу видання у фізичних друкарських і паперових аркушах: у виданні 160 с. На кожному друкарському аркуші 16 с. Обсяг видання у фізичних друкарських аркушах 160 : 16=10. Отже, паперових аркушів на один примірник видання знадобиться 10:2 = 5.

Знаючи масу їм2 паперу і тираж, легко підрахувати, скільки тонн паперу потрібно для того, щоб надрукувати видання.

Якщо площу паперового аркуша позначити S 2), масу їм2 паперу - М(г), обсяг видання у паперових аркушах - П, тираж видання - N (примірників) і норму відходів на технологічні витрати - Т(т), то кількість паперу Κ (τ), потрібного для випускання видання,

v SMITNT

К = ;—.

ΙΟ6

57

2.4.2. Умовний друкарський аркуш



Ввдання (книжки, брошури тощо) друкують на папері різних форматів, і, щоб можна було зіставити друкарський обсяг різноформатних видань, було введено загальну міру- друкарський аркуш формату 60x90 см. Це і єумовний друкарський аркуш. До нього прирівнюють друкарські аркуші всіх інших форматів. Звідси інша його назва - зведений друкарський аркуш.

Приклад переведення фізичних друкарських аркушів в умовні: видання обсягом 10 фізичних друкарських аркушів друкують на папері формату 84 χ 108 см. Щоб дізнатися, чому дорівнює обсяг цього видання в умовних друкарських аркушах, треба площу фізичного друкарського аркуша поділити на площу умовного, тобто визначити, скільки умовних друкарських аркушів вміщується на аркуші такої площі. Маємо (84 χ 108): (60 χ 90) = 9072:5400 = 1,68.

Отже, в одному фізичному друкарському аркуші формату 84x108 см вміщується 1,68 умовного друкарського аркуша, а в 10 фізичних друкарських аркушах - у 10 разів більше, тобто 16,8 умовного друкарського аркуша.

Таким чином, для переведення фізичних друкарських аркушів в умовні треба обсяг видання у фізичних друкарських аркушах помножити на число, яке показує скільки умовних друкарських аркушів вміщується в одному фізичному. Таке число, різне для фізичних форматів, називається перевідним коефіцієнтом.

Знаючи коефіцієнти переводження фізичних друкарських аркушів усіх стандартних форматів, легко підрахувати обсяг будь-якого видання в умовних друкарських аркушах, помноживши його обсяг у фізичних друкарських аркушах на перевідний коефіцієнт (табл. 10).

Таблиця 10. Коефіцієнти переводження фізичних друкарських аркушів

в умовні

Формат аркуша паперу, см

Коефіцієнт переведення

Формат аркуша паперу, см

Коефіцієнт переведення

60x70

0,78

70x100

1,30

60x84

0,93

70x108

1,40

60x100

1,11

75x90

1,25

60x108

1,20

80x100

1,48

61x86

0,97

84x90

1,40

70x75

0,97

84x100

1,56

70x84

1,09

84x108

1,68

70x90

1,17

90x100

1,67

Знаючи обсяг видання, в умовних друкарських аркушах, видавець може розрахувати загальний друкарський і загальний паперовий обсяги річного випуску продукції, скільки б видань різних форматів у ньому не значилось.

58

2.4.3. Авторський аркуш



Це одиниця обсягу матеріалу (тексту, таблиць, ілюстрацій), створеного автором Вона дорівнює: 40 000 знаків прозового тексту (рахуючи за знак і кожний проміжок між словами, і кожній розділовий знак, цифру тощо, і неповні рядки як повні); 700 рядків віршового тексту; 3000 см2 площі ілюстраційного або іншого зображального матеріалу на сторінках видання.

У великих видавництвах цю роботу, як правило, виконує працівник виробничого відділу - калькулятор, виходячи з надрукованого видання або аркушів, підписаних до друкування, для остаточних розрахунків з авторами, якщо винагороду обчислюють за обсягом видання в авторських аркушах. Однак видавцеві, який прийме авторський оригінал, треба вміти прикинути обсяг видання в авторських аркушах, щоб унеможливити приймання оригіналу в надто завищеному обсязі, прикинути витрати на папір, складання, виготовляння оригіналів ілюстрацій та ін.

Обсяг в авторських аркушах, підрахований за оригіналом, може істотно відрізнятися від обсягу, підрахованого за коректурними аркушами, підписаними до друкування, або за виданням, що вийшло з друку. Впливає на обсяг насамперед формат сторінки видання. Якщо він вузький, то за невеликих абзаців багатосторінкового тексту після складення обсяг може значно збільшитися: там, де в оригіналі один або два рядки, у складанні набігає два або чотири через виганяння кількох знаків у кінцевий рядок, а оскільки неповні рядки рахують як повні, за того самого тексту його обсяг у складанні збільшиться.



Існує кілька способів підраховування обсягу прозового тексту в авторських аркушах для машинописної форми оригіналу.

Найпростіший, дуже приблизний: загальну кількість сторінок машинописного оригіналу ділять на 2,3, тобто на середню кількість сторінок в авторському аркуші за стандартно надрукованого оригіналу (30 рядків по 60 знаків у рядку).

Точніший: підраховують середню кількість рядків у сторінці (за коливання кількості рядків вибирають 10 с із різних місць оригіналу і загальну кількість рядків у них ділять на 10); потім середню кількість знаків у рядку (для цього суму знаків у 10 рядках різної довжини ділять на 10) множать на середню кількість рядків у сторінці, а одержаний результат ділять на 40 000, визначаючи обсяг сторінки в авторських аркушах. Помноживши це число на кількість сторінок, дізнаються про обсяг оригіналу в авторських аркушах.

Якщо частини оригіналу надруковано по-різному (на різних машинках, із різною кількістю рядків і знаків у рядку в кожній частині), то для точності краще обсяг кожної такої частини підраховувати окремо.

Другий варіант цього способу: дізнавшись про кількість знаків у сторінці оригіналу, ділять 40 000 на це число і визначають, скільки сторінок оригіналу

59

становлять авторський аркуш, а потім загальну кількість сторінок в оригіналі ділять на це число. Наприклад, 40 000:1800 = 22,2; за наявності в оригіналі 222 с його обсяг в авторських аркушах становитиме 222:22,2 =10.



Автори, які передають у видавництво оригінал, підготований за допомогою комп'ютера (роздрук або дискету), нерідко не розуміють, навіщо підраховувати прозовий текст в авторських аркушах, якщо комп'ютер автоматично підраховує обсяг оригіналу в знаках (приймаючи за них і кожний можливий проміжок).

Причин є кілька. По-перше, неповні рядки рахують як повні, а комп'ютер ураховує тільки реальну кількість знаків у кожному неповному рядку, через що обсяг в авторських аркушах виявляється меншим від того, який підраховано. По-друге, далеко не всі автори користуються, готуючи оригінал, комп'ютерами. По-третє, не всі видавництва мають КВС, щоб завтоматизувати підраховування обсягу в процесі складання видання.

Отже, за повної комп'ютеризації готування оригіналу авторами і складання у видавництвах та на поліфафічних підприємствах можна буде відмовитися від рутинних способів підраховування обсягів видань.

У підраховування обсягу зображального матеріалу (ілюстрації, прикраси) є свої особливості. Насамперед підраховування ускладено тим, що площа образу в авторських оригіналах ілюстрацій, як правило, більша від тої, яку вони займуть у надрукованому виданні, а підраховувати їхній обсяг будуть не за оригіналами, а за площею ілюстрацій у виданні. Тому завчасно треба знати, яким буде масштаб зменшення. Дізнатися про це можна, відразу ж поділивши ілюстрації на три групи за відношенням їхньої площі до площі сторінки: сторінкові, напів- і чвертьсторінкові. Потім кожні чотири чвертьсторінкові та кожні дві напівсторінкові ілюстрації вважати за сторінкові. Знаючи кількість сторінок під ілюстрації, а також площу сторінок, можна, перетворивши ці дані, легко визначити, яку площу (в см2) займуть ілюстрації. Поділивши одержане число на 3000 см2, можна дізнатись, скільки авторських аркушів у зображальних авторських оригіналах.

2.4.4. Обліково-видавничий аркуш

Це одиниця обсягу всього матеріалу видання, окрім рекламних текстів. За кількісною значиною обліково-видавничий аркуш нічим не відрізняється від авторського і його підраховують подібно. Тільки вій містить ще додаткові елементи підраховування, а саме: все те, що не створено автором, а внесено у видання видавництвом, тобто видавничу анотацію, колонцифри (номери сторінок) і оглав, якщо він просто повторює заголовки в середині тексту; виходові відомості на титулі, авантитулі, контртитулі, кінцевій сторінці, а також лінійки, які відокремлюють підрядкові примітки від тексту; слова, винесені під час складання вірша в окремий рядок через вузький формат складовини, а також заголовки типу ^родовжина таблиці", "Кінцевина таблиці".

60

2.4.5. Тираж і кількість аркушів у виданні



Тираж - це кількість примірників видання, виготовленого поліграфічним підприємством на замову видавництва.

Кількість аркушів- кількість аркушів (друкарських або обліково-видавничюс) у всьому тиражі.

Друкарський аркуш-відбиток визначає обсяг друку в тиражі видання, якщо друкарський аркуш одиниця обсягу всього тиражу, всіх примірників видання. Він тому і називається аркушем-відбитком, що означає, скільки разів друкувався кожний аркуш.

Щоб дізнатися, скільки всього друкарських аркушів-відбитків у тиражі, потрібно обсяг видання у друкарських аркушах (умовних або фізичних) помножити на його тираж у примірниках.



Приклад підраховування: нехай обсяг видання 10 умовних друкарських аркушів, 16,8 фізичного друкарського аркуша, а тираж 50 000 примірників; тоді кількість аркушів 10x50 000 = 500 000 умовних друкарських аркушів-відбитків або 16,8x50 000 = 840 000 фізичних друкарських аркушів-відбитків.

За кількістю аркушів у виданні визначають, скільки паперу потрібно на тираж видання, тиражі всіх видань річного випуску тощо. Досить поділити надруковану кількість аркушів на два, щоб дізнатись, скільки паперових аркушів треба для всього тиражу. Знаючи масу їм2паперу, площу аркуша, норми відходів паперу, неважко підрахувати загальну масу паперу для одного або кількох тиражів.

2.4.6. Місткість друкарського аркуша та її коефіцієнт

Місткість друкарського аркуша - це величина, що показує, який обсяг матеріали умістив друкарський аркуш. Чим більше знаків складовини та зображального матеріалу вміщує друкарський аркуш, тим вища його місткість, і навпаки, місткість друкарської о аркуша дорівнює кількості обліково-видавничих аркушів, що вмістилися в друкарському аркуші. Отже, для того щоб обчислити, чому дорівнює місткість друкарського аркуша, треба його обсяг в облішво-видавничих аркушах поділити на кількість умовних друкарських аркушів (умовних тому, що це дає змогу порівняти місткість друкарського аркуша різноформатних видань). Наприклад, у виданні 12 обліково-видавничих аркушів і 10 умовних друкарських, місткість умовного друкарського аркуша становить 12:10 =1,2 обліково-друкарського аркуша.

За місткістю друкарського аркуша оцінюють те, наскільки економно витрачає видавництво папір: бо чим більша місткість друкарського аркуша, гам менше паперу йде на видання.

Відношення обсягу видання в обліково-видавничих аркушах до його обсягу в умовних друкарських аркушах називають коефіцієнтом місткості (див. вище приклад його підраховування).

61

Коефіцієнт місткості умовного друкарського аркуша, менший від одиниці, свідчить про неекономну витрату паперу. Щоправда, коефіцієнт місткості друкарського аркуша в поетичних творах, зображальних виданнях (альбомах), виданнях із великою кількістю формул і таблиць навіть за економного їх оформлення не може, як правило, бути більший від одиниці.



Місткість друкарського аркуша залежить від формату складовини (чим довший рядок і відповідно менші берега, тим місткість більша), кегля шрифту (чим кегель менший, тим більше знаків шрифту одного рисунка вміщує рядок одного формату), місткості шрифту того чи іншого рисунка (гарнітури) (чим більша кількість знаків припадає на один квадрат, тим вища місткість).

Середній коефіцієнт місткості умовного друкарського аркуша всіх видань видавництва, випущених за гой чи інший період, дає можливість оцінити, як видавництво використало друкарський обсяг і відповідно папір загалом. Для цього загальний обсяг усіх видань в обліково-видавничих аркушах ділять на загальний обсяг цих видань в умовних друкарських аркушах.

Каталог: Files -> downloads
downloads -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
downloads -> Уроках «Художньої культури»
downloads -> Науковий керівник : учитель стасюк о. С. Консультанти: батьки, бібліотекар, вчитель географії
downloads -> Реферат з основ корекційної педагогіки та спеціальної психології на тему: Психолого-педагогічна допомога сім'ям, які мають дітей з порушенням у розвитку
downloads -> Образотворче мистецтво
downloads -> Чернігівська міська централізована бібліотечна система
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   29


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка