Навчальний посібник Київ 2002 вступ етнічна психологія наука про психічну своєрідність людей, які на


Модифікований варіант шкали соціальної дистанції



Сторінка4/13
Дата конвертації22.01.2017
Розмір2.61 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Модифікований варіант шкали соціальної дистанції

Шкала соціальної дистанції була запропонована Е. Богардусом у

1925 р. Вона спрямовувалась на визначення установки індивіда, що де-

монструє ставлення до певної етнічної групи. У 1959 р. Е. Богардусом

був запропонований спеціальний бланк шкали соціальної дистанції (за

національною ознакою).



Шкала соціальної дистанції Е. Богардуса

Національність



Категорія

Німці


Поляки  Англійці

Американці

...

п/п


1  До тісного споріднення

через шлюб

2  До членства в моєму клубі

як особистого друга

3  До проживання на моїй

вулиці як сусіда

4  До роботи за моєю

професією

5  До громадянства в моїй

країні


6  У моїй країні тільки як

інтуриста

7  Бажав би не бачити в моїй

країні


Досліджуваному пропонувалося зробити помітку на тому рівні (із за-

пропонованих варіантів) соціальної дистанції, яка б його найбільше

влаштовувала.

Вітчизняні вчені запропонували адаптований до наших умов бланк

модифікованого варіанта шкали соціальної дистанції.

Етнічна група



Соціальна роль

п/п


Росіяни

Українці


Білоруси

Німці


...

1Чоловік (дружина)

2Сусід

3Друг


4Колега

5Територіальний керівник

6Керівник виробництва

7Житель мого району

Вибір етнічних груп може варіюватися залежно від регіону, в якому

проводиться дослідження, та поставлених завдань. Список соціальних ро-

лей також може бути доповнений, якщо це відповідає цілям дослідження
Інструкція: потрібно відзначити всі соціальні ролі, що респондент

згоден надати типовим представникам певної етнічної групи.

Обробка результатів проводиться таким чином: обчислюється сума

плюсів окремо в кожній колонці. Цей показник характеризує ступінь

прийняття респондентом різних етнічних груп. Величина його знахо-

диться в інтервалі від 0 (при найменшому доброзичливому ставленні й,

відповідно, найбільшій соціальній дистанції) до 7 (що свідчить про ви-

ражене доброзичливе ставлення до представників даного етносу). Відпо-

відно всі етнічні групи можуть бути проранговані за допомогою показ-

ника за ступенями їхньої прийнятності для респондента.

Якісний аналіз бланку дає інформацію -- представники яких націо-

нальних груп є найбажанішими в певній ролі, а представники яких --

навпаки -- неприйнятні (порядковий аналіз). Аналіз за колонками пока-

зує, які ролі досліджуваний вважає можливим запропонувати представ-

никам певної етнічної групи, а які -- ні.

Шкала Е. Богардуса та її чисельні модифікації рідко застосовуються

для аналізу етнічних установок окремо взятого досліджуваного. Як пра-

вило, вона використовується для вивчення різних аспектів етнічної сві-

домості на репрезентативній вибірці1 певної етнічної групи.

У зв'язку з цим усі описані показники обчислюються за допомогою

методів математичної статистики, а в найпростішому випадку -- за до-

помогою находження міри центральної тенденції (середнього арифме-

тичного) та ступеню стандартного відхилення.
5.5. Метод інтерв'ю як засіб побудови моделі етнічних ситуацій

Метод інтерв'ю рідко використовується у психологічній практиці.

Вільний характер подачі матеріалу, складність його подальшої обробки

та інтерпретації викликають недовірливе, обережне ставлення до цього

методу.

Цікавий підхід до методу інтерв'ю в етнопсихології був здійснений



голландським ученим Томасом Ван Дейком. Згодом його апробував та

адаптував вітчизняний психолог В. Петренко.

В. Петренко після апробації цього методу зазначив, що аналіз розпо-

відей, зібраних під час інтерв'ю, дає досить багату інформацію про ха-

рактеристики етнічної свідомості, особливо якщо в процедуру його про-

ведення внести ряд змін, які дають можливість повніше використовува-

ти цей методПо-перше, інтерв'ю має бути формалізованим (мати чітку схему),

щоб розповіді респондентів можна було порівнювати.

По-друге, інтерв'ю має бути не про якийсь етнос взагалі, а про ситу-

ації взаємодії з представниками конкретних етнічних груп. Причому ана-

ліз буде значно багатший, якщо побудувати його на порівняльному прин-

ципі, тобто не обмежуватись вивченням одного стереотипу. А дослідити

ситуації взаємодії з представниками кількох етнічних груп, у тому числі

з тою, до якої належать ті, у кого беруть інтерв'ю.

І нарешті, оскільки цей метод є специфічним, краще застосовувати

його не ізольовано, а в комплексі із звичнішими психологічними метода-

ми дослідження.

Питання для самоконтролю

1. Чим схожі та чим відрізняються етнографія та етнопсихологія?

2. У чому полягає актуальність у наші дні концепції національного характеру в

К. Гельвеція?

3. Коли з'явились поняття "народ", "нація" і хто найперший почав їх згадува-

ти?

4. У якому році народилась самостійна наука -- етнопсихологія?



5. Які напрями виділяють у сучасній етнопсихології?

6. У чому полягає сутність теорії географічного детермінізму?

7. Які помилки в теоретичних викладках Г. Лебона привели його до табору апо-

логетів колоніалізму?

8. Хто вважається засновником "Школи народів"?

9. Чому етнопсихологічні дослідження не влаштовували тоталітарний сталін-

ський режим?

10. Що таке "етнос" у сучасному розумінні?

11. Чим відрізняються автостереотипи від гетеростереотипів?

12. У чому полягає сутність кроскультурних досліджень?

13. З якими складними проблемами зіткнулись дослідники у кроскультурних

дослідженнях?

14. Ким вперше був застосований природний експеримент в етнопсихології?

15. Які методи дослідження в етнопсихології ви знаєте?

ПРОБЛЕМА ЕТНОСУ ТА НАЦІЇ В ЕТНОПСИХОЛОГІЇ


  1. Психологічна характеристика етносу



Етнос у структурі етнопсихології розглядається як соціальний орга-

нізм певної території і певних груп людей. У цих людей, завдяки розвит-

ку господарських, культурних, торговельних та інших зв'язків, склалась

спільна мова, загальні риси культури та побуту, особливості психічного

складу. Крім того, якщо ці групи відрізнялись одна від одної у расовому

відношенні, то відбувалась їхня метисація. Прикладом метисації можуть

служити бури в Південній Африці, предками яких були англійські коло-

нізатори та місцеві африканці.

Отже, зміна основних ознак етносу, таких, як мова, культура, релігія,

територія, може привести й до зміни самого етносу. Так вважає ряд спе-

ціалістів з етногенезу. Але, як свідчить історія, зовсім не обов'язково змі-

на названих етноформуючих ознак призводить до зміни етносу. Так, єв-

рейський народ утратив свою територію та державу вже в І ст. від Р. Х.,

ставши народом-діаспорою1; потім цей народ частково втратив мову (у

кращому випадку він став білінгвом). Але незважаючи на те, що було так

багато втрачено, етнічне ядро єврейської нації не було асимільоване.

Вважається, що етноінтегруючу роль у цьому випадку відігравала націо-

нальна релігія -- іудаїзм, який допоміг зберегти як мову (іврит), так і ет-

нокультурні традиції. Безумовно, найважливішу роль у збереженні цьо-

го етносу відігравала національна ідея, яка, в основному, базувалася на

релігійній основі. Єврейський народ завжди відчував себе народом Бо-

жим. Ця національна ідея допомогла йому не тільки вистояти, а й повер-

нути собі, майже через два тисячоліття, територію, державність, мову,

відродити культуру.

Досить драматичною була доля й українського народу -- його землі

грабували та відбирали, його мову забороняли, знищували його культу-

ру та національну еліту, але народ вистояв, зберігся.

Говорячи про психологічну характеристику етносу, слід зазначити,

що у вітчизняній науці ще тільки почали з'являтись роботи, присвячені

"національній душі". У минулому цій проблемі, як правило, приділяли

увагу філософи та письменники.


Наприклад, видатний філософ М. Бердяєв у праці "Російська ідея"

так пояснював феномен російської душі: "Є відповідність між неосяж-

ністю, безмежністю, безкінечністю російської землі та російської душі,

між географією фізичною та географією душевною. У душі російського

народу є така неосяжність, спрямованість у безкінечність, як і в росій-

ській рівнині".

Пригадуючи також гоголівський образ "птиці-трійки", яка летить у

безкінечну даль, ми зрозуміємо, що інтуїтивне осягнення національної

психології хоча й не має чітких наукових визначень, але воно все ж здат-

не проникнути в глибини цієї проблеми.



2. Умови походження та модифікації етносу

Зосереджуючи увагу на проблемах становлення або зміни етносу, за-

значимо, що нема в історії випадків, коли етногенез, тобто формування

того чи іншого етносу, відбувався за якимось єдиним правилом.

Ряд учених-етнопсихологів намагались складний процес етногенезу

народів втиснути у схему, за якою вони начебто пройшли такий шлях:

племінні союзи -- народності -- нації.

Але, як справедливо зазначає Л. Шкляр, як немає народів, які про-

йшли усі рівні суспільно-економічних формацій, так немає (хіба що за

рідкісним винятком) націй, які пройшли всі стадії етногенезу -- від ро-

доплемінної спільності до національних утворень [47].

Цікавим прикладом, який ілюструє складність не тільки схематичної

побудови процесу етногенезу, а й відтворення реального етногенезу кон-

кретної нації, може бути дискусія, що виникла щодо етногенезу україн-

ської нації. Ця дискусія так і не завершилась. Згідно з однією версією ук-

раїнський етнос з'явився у період феодального роздроблення, на руїнах

Київської Русі приблизно у ХІІІ­ХІV ст. Водночас відбувався етногенез

і російської нації.

Інша версія склалась на рубежі ХІХ­ХХ ст. і, згідно з нею, україн-

ський народ -- прямий спадкоємець культури Київської Русі, а його ет-

нічні корені сягають в епоху скіфів і сарматів, антів та гунів і навіть кель-

тів. Її підтримували видатні українські історики М. Костомаров і М. Гру-

шевський, її й сьогодні підтримують українські патріоти. Але ця версія

ще у ХІХ ст. зазнавала жорсткої критики з боку державної школи імпер-

ської історіографії за "сепаратизм", тобто відхід від ідеї східнослов'янсь-

кої єдності. Критикується вона і зараз з боку російських історіографів.

Так, Л. Гумільов охарактеризував згадану версію як прояв "войовничого

провінціоналізму ", що в перекладі на мову психології може означати

те, що українці, переймаючись комплексом меншовартості, створюють

дуже амбітні теорії свого походження, і це є не що інше, як процес гі-

перкомпенсації цього комплексу. Отже, крапка в цій дискусії ще не по-

ставлена.


3. Поняття маргінальності

Поняття маргінальності вживається досить часто в значенні погра-

ничності, перехідності, невизначеності.

Так, у багатьох дослідженнях з етнопсихології йдеться про етнічних

маргіналів -- людей, які не мають чітких етнокультурних орієнтацій, не

можуть з упевненістю заявити свою причетність до того чи іншого етно-

су, до тієї або іншої культури. Гіперболізуючи свою позицію, вони іноді

називають себе "громадянами світу". Таке явище, як маргіналізація, стає

можливим, по-перше, через міжетнічні шлюби, а по-друге, через мігра-

цію населення.

Цікаво зазначити, що діти, які народились від міжетнічних шлюбів,

все ж таки не мають великих складностей у визначенні своєї етнічної на-

лежності. Складнішим і поширенішим явищем є так звана культурна

маргінальність.

Мільйони людей, які проживають за межами території проживання

свого етносу, стають причетними до культури іншого етносу. Представ-

ники малочисельних народів живуть на рубежі культур, одна з яких є, як

правило, вищою за показниками рівня соціально-економічного розвитку

або за престижністю.

Ця культурна "граничність" призводить до відсікання людини від її

етнічних коренів і розмивання національного "я" або національної са-

мосвідомості. Світогляд і ціннісно-духовні орієнтації особистості зали-

шаються поза певної системи цінностей народу, його культури та психо-

логії.


Наслідок такої ситуації -- відмова від національно-культурних цін-

ностей, втрата усвідомлення етнічної ідентичності, невизначеність пове-

дінки та посилення маргіналізації.

Велика загроза маргіналізації різних етносів (у тому числі й україн-

ському) була за радянських часів, коли тоталітарний режим намагався

сформувати "єдину націю -- радянський народ". Тепер ми переживаємо

зворотні процеси -- відродження націй та етносів. Отже, сьогодні пра-

вильний підхід до розв'язання національного питання буде сприяти не

тільки національній консолідації, а й взагалі національному відроджен-

ню народів України.




Соціально-психологічна сутність поняття "нація". Основні етнічні та культурологічні ознаки нації

На сьогодні не існує загальноприйнятого науково-обґрунтованого

визначення поняття "нація". Усі існуючі визначення зводяться до перера-

хування її складових, таких, як спільна мова, територія та економічне й

політичне життя на ній, культура та релігія, спільні расово-етнічні коре-

ні, закладені в генотипі, психологічна єдність, стрижнем якої є націо-

нальна самосвідомість.

Мова. Отже, однією з найістотніших ознак нації вважається мова.

Розглянемо окремі нації з точки зору використання ними рідної мови.

Українці, росіяни, білоруси, що живуть за межами своїх країн, не зав-

жди володіють рідною мовою, але вважають себе українцями, росіянами

та білорусами, і немає підстави не вважати їх такими. Євреї, що живуть

за межами Ізраїлю, як правило, не володіють івритом.

Існують нації з двома або й більшою кількістю мов -- швейцарці, ін-

дуси, бельгійці, канадці. І навпаки, є різні нації, які мають спільну мо-

ву -- німці, австрійці, жителі Люксембургу, Ліхтенштейну, частини

Швейцарії говорять німецькою. Жителі Канади, Австралії, Нової Зелан-

дії говорять англійською, хоча належать до різних націй. До різних націй

належать серби та хорвати, але мови у них майже однакові.

У світі мов також існує таке цікаве явище, як піджан-мови -- своє-

рідні міжнародні мови. Вони сформувались тоді, коли європейським ко-

лонізаторам потрібно було налагоджувати стосунки з корінними жителя-

ми Африки, Америки, Індонезії, Китаю та Тихоокеанських островів.

Безумовно, європейці не вважали за необхідне попрацювати та ви-

вчити місцеву мову. На корінне населення ж вони дивились, як на дітей,

котрим не під силу вивчити мову дорослих, тобто європейців. Отже, за-

войовники розмовляли з жителями колоній спрощеною, "дитячою мо-

вою". Аборигени, сприйнявши цю мову, трохи її змінювали, добавляючи

до неї свої слова. Так виникли піджан-мови. Такими небагатослівними

піджан-мовами було зручно користуватись у торгівлі та бізнесі. Взагалі

слово "піджан" походить від слова "бізнес". Існує версія, що так слово

"бізнес" звучало у китайців, які вперше вчились його вимовляти. Часто

складалось так, що діти росли й чули тільки піджан-мову. Таким чином

формувались нові мови, які називались креольськими. Як приклад фор-

мування такої мови можна навести офіційну мову, що існує в Індонезії.

Індонезією багато років правили голландці, які спілкувались з місцеви-

ми жителями піджан-мовою, яка називалась базар-малай. На той час в Ін-

донезії було багато племен і національних груп, і кожна з них мала свою

мову. Коли вони стали незалежними від Голландії, єдиною спільною мо-

вою була мова базар-малай, яку й проголосили офіційною мовою Індоне-

зії. У подальшому ця мова розвинулась через те, що індонезійці ввели в неї

багато малайських слів. Таким чином, у нації зникло кілька мов, а на змі-

ну їм прийшла одна мова, але сама нація залишилась як така.

Отже, мова, хоч і дуже важлива, глибинна ознака нації, але не така,

без якої нація може втратити свою етнічну специфіку.



Політична та економічна діяльність на спільній території. Також

можливе існування нації і без таких важливих ознак, як спільна політич-

на та економічна діяльність на єдиній території. У межах різних держав

перебувають такі нації, як ірландці, азербайджанці, курди, узбеки, ки-

тайці. Євреї майже упродовж двох тисячоліть не мали своєї держави та

території. Цигани і тепер їх не мають. Українська, вірменська та інші ді-

аспори відірвані від своїх держав, вони розкидані по усьому світу, але

зберегли свою національну самобутність.



Релігія. Важливою, але також необов'язковою ознакою нації є також

релігія. Такі релігії, як християнство, іслам і буддизм, об'єднують безліч

націй і є світовими релігіями. У багатьох націй співіснують дві або кіль-

ка релігій. Так, багаторелігійною є американська нація -- у США існу-

ють усі більш-менш відомі релігії.

У Японії державною релігією вважається синтоїзм ("шлях богів"),

але вона мирно співіснує з буддизмом і конфуціанством. Синтоїзм або

синто вважається істинно народною японською релігією. За своєю сут-

ністю вона наближається до язичества, синто стверджує, що все у світі

має душу -- гори, квіти, райдуга, що з'являється після грози. Перед син-

тоїстським храмом обов'язково будується щось на зразок воріт із двома

поперечними перекладинами. Торій вважається національним символом

Японії, оскільки це один з небагатьох зразків японської архітектури, яка

існувала до іноземного впливу на цю країну.

Священна книга синто складається з багатьох японських легенд. Там

немає ніяких моральних заповідей чи норм поведінки, застережень проти

гріховних учинків. Тому синто не є релігією в звичному розумінні. Адже

релігія -- це зв'язок з Богом. Ця примітивна система вірувань була поро-

джена через обожнення природи. Саме вона виховала в японців любов до

природи та майже релігійне ставлення до чистоти. Бруд ототожнюється в

японців зі злом, а очищення від всіх видів бруду є основою майже усіх об-

рядів. Отже, любов до чистоти в цієї нації має глибоке коріння.

Буддизм, на відміну від простонародного синтоїзму, прижився в Япо-

нії як релігія еліти, оскільки, маючи складне філософське підґрунтя, не

сприймався рядовими японцями. Але ці такі несхожі між собою релігії

не ворогують між собою, а навпаки -- утворюють певний союз. Так, у

сільській місцевості синтоїстські та буддійські храми будують поряд, ос-

кільки вважається, що боги синто захищають Будду від місцевих злих

духів. Буддійський храм відрізняється від синтоїстського статуєю Будди

та прокладеними до нього звивистими доріжками з кам'яних плит. Пе-

ред храмом синто стоїть торій, а веде до нього дорога, що встелена дріб-

ним щебенем, у якому в'язнуть ноги.

З початку ХVII ст. військова влада Японії -- сьогуни -- почали наса-

джувати в країні конфуціанство з його ідеєю покірності владі. Конфуці-

анство дещо витіснило буддизм, але державною релігією все ж таки ста-

ла синто.

Отже, японська нація зазнала впливу трьох релігій. Синто наділив її

чутливістю до краси природи, прагненням до чистоти та легендою про

своє божественне походження. Буддизм з його філософією недовговіч-

ності всього існуючого закріпив у народі стійкість і мужність. Конфуці-

анство принесло з собою ідею про те, що основа моралі -- це вірність і

повага до старших і властей. Ці риси лягли в основу японських традицій

та національного характеру.

Своєрідний підхід до релігії мають цигани. Вони вважають своєю ре-

лігію тієї країни, в якій живуть. При зміні вітчизни вони змінюють і ре-

лігію, але в глибині душі вони завжди залишаються язичниками.

Таким чином, певну релігію далеко не завжди можна ототожнювати з

певною нацією. Те ж саме стосується культури та расових коренів.



Національна самосвідомість. Єдина складова, як вважають спеціа-

лісти, без якої неможливе існування нації, суто психологічна. Це -- на-

ціональна самосвідомість, або усвідомлення етнічної ідентичності (на-

ціональна ідентифікація), як вона називається в західній науці.

Інші фахівці вважають такою складовою національний характер. Ад-

же саме національний характер робить націю неповторною та самобут-

ньою. І нарешті, третя категорія дослідників вважає основною ознакою

нації національну ідею. Отже, усі ці ознаки, хоча й різні за змістом, але

схожі в одному -- це суто психологічні ознаки. Тому націю іноді назива-

ють психологічним видом.



5. Поняття про національну дентифікацію. Сучасні процеси

національного та державного будівництва

Нація існує насамперед завдяки самосвідомості її людей, їх самоото-

тожненню з культурою своєї нації. Національна самосвідомість або по-

чуття етнічної ідентичності лежить в основі національного характеру.

Це, як зазначалось у попередньому розділі, дає підставу вважати націю

психологічним видом на відміну від біологічного виду тварин. Отже, ко-

жен індивід є національним, по-перше, об'єктивно, а по-друге, суб'єк-

тивно, свідомо, оскільки визнає себе частиною тієї чи іншої нації, іден-

тифікує себе з нею. Без цього нація не може бути повноцінною. Через са-

мосвідомість, ціннісні орієнтації. Традиції, національна сутність прояв-

ляється конкретніше, ніж через об'єктивні чинники. Отже, кожна люди-

на найбільшою мірою національна через те, що усвідомлює свою належ-

ність до нації, ідентифікує себе з цілим.

Саме національна самосвідомість допомагає людям вистояти як на-

ції, зберегти свою мову, культуру та навіть, як у євреїв, повернути собі

свою державність. Держава Ізраїль не існувала майже дві тисячі років і

була відновлена в 1948 р. Україна, як і деякі інші держави, що належали

до СРСР, майже ніколи не мала своєї державності. Самостійною держа-

вою вона стала після розвалу СРСР, а у 2001 р. відзначила перше 10-річ-

чя своєї незалежності. Україні ще належить подолати непростий шлях,

перш ніж вона зможе заявити про себе як могутня держава з потужною

економікою та здоровою нацією.

Під час формування "єдиної нації -- радянського народу" усі нації на

території СРСР зазнали величезних втрат.

Розглянемо детальніше, що сталося з українською нацією і в якому

стані вона перебуває на початку шляху її незалежності.



Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Правила прийому до аспірантури державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини»
2015 -> Положення про аспірантуру Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського Загальна частина
2015 -> Анотаці я Історія України
2015 -> Кримінальний процес україни
2015 -> Дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» зі спеціальності
2015 -> Львівський національний університет імені івана франка кафедра історії філософії «затверджую»
2015 -> Організація та порядок проведення “Дня цз” в навчальному закладі. Методика підготовки до Дня цз у загальноосвітніх навчальних закладах таке завдання виконується під час вивчення курсу «Основи життя І здоров’я учнів»
2015 -> Методичні вказівки до виконання та захисту дипломних робіт освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» Київ 2013


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка