Навчальний посібник Київ 2002 вступ етнічна психологія наука про психічну своєрідність людей, які на



Сторінка5/13
Дата конвертації22.01.2017
Розмір2.61 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Мова. За роки радянської влади українська мова стала непрестиж-

ною, "мовою села", необов'язковою для вивчення. Так, у 80-х роках

ХХ ст. набув чинності закон, за яким батьки могли написати заяву до

школи про звільнення їхньої дитини від вивчення української мови.

Молода держава відразу ж попіклувалась про відродження мови --

вийшли Закони "Про освіту", "Про мови". 28 червня 1996 р. було прий-

нято нову Конституцію України, у ст. 2 якої йдеться про те, що "...держа-

ва сприяє розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобут-

ності всіх корінних народів та національних меншин України". Але від-

родження мови -- це справа не однієї доби. У містах України живе поко-

ління українських батьків, які не можуть навчити рідної мови своїх дітей,

оскільки самі нею не послуговуються. Потрібен час на те, щоб їхні діти

самі вивчили українську мову та заговорили нею зі своїми батьками.

Культура. У радянські часи поряд з "єдиною нацією" ходовим став

вираз "культура -- соціалістична за змістом, національна за формою".

Але це була не просто фраза -- це вимога до сутності культури, до її ду-

ші. Душа національної культури була витруєна, залишилася лише її обо-

лонка, яка сама по собі не могла розвиватись. Сьогодні українська куль-

тура хоч і не відчуває жорсткого пресингу, але у зв'язку зі складним еко-

номічним становищем України не має потрібної підтримки, щоб інтен-

сивно відроджуватись.



Релігія. У Радянській Україні майже не існувало ніяких релігійних

утворень, окрім православної церкви, але й вона перебувала в занепаді.

Офіційною державною релігією був атеїзм. Відсутність релігійного ви-

ховання поставила націю на межу морального виродження.

Сьогодні Українська держава піклується про відродження культурних

і релігійних традицій: відсутня дискримінація релігій, відроджуються

культові споруди, що були зруйновані за роки тоталітаризму. Будуються

нові православні храми, католицькі костьоли та молитовні будинки різ-

номанітних християнських деномінацій.

Право. Найвищі досягнення відроджена Україна має у сфері права.

Усунуті майже всі правові утиски націй, релігій, мов, культур. Великим

досягненням для українського права є відміна смертної кари. А найви-

щим досягненням у сфері права було прийняття нової Конституції Укра-

їни, яка є ґарантом розвитку Української держави.

Але основні зрушення та досягнення у побудові самостійної Україн-

ської держави ще попереду. І основним з них повинно стати зрушення у

свідомості української нації, у її ментальності.


Питання для самоконтролю

1.Які версії етногенезу української нації ви знаєте?

2.Що означає поняття "маргінал"?

3.Що таке "піджан-мова"?

4.Чому націю іноді називають "психологічним видом"?

5.Назвіть основні ознаки нації.



ОСНОВНІ СТАТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕТНОСУ
1. Психічний склад етносу
1.1. Структурні компоненти психічного складу
Психічний склад етносу -- це стійкі риси психіки людей, що скла-

лись на основі тривалого шляху історії розвитку народу. Це одна з ознак

нації, яка проявляється у спільності національної культури, в особливо-

стях мови, побуту, характерної поведінки тощо. Елементи психічного

складу передаютьcя з покоління у покоління.

До цих елементів перш за все належать: характерна поведінка, націо-

нальні традиції, звичаї, звички, що лежать в основі установок і ціннісних

орієнтацій.

Отже, психічний склад проявляється у звичках, смаках, звичаях, тра-

диціях (їх психологічному аспекті), емоційному сприйманні людиною

навколишнього середовища (національний темперамент).

Поняття "психічний склад" часто ототожнюється або змішується з

поняттям "національний характер". Але психічний склад, на відміну від

національного характеру, це ті стійкі риси характеру, які склались протя-

гом тривалого часу (сторіч або навіть тисячоліть), а національний харак-

тер визначає риси нації на певному етапі її розвитку. Тобто зі зміною пев-

них умов розвитку нації (політичних, економічних, історичних) зміню-

ється і її характер.

Наприклад, психічний склад українців визначають такі риси, як лю-

бов до рідної землі та її природи, що проявляється і закріплюється в куль-

турних проявах -- поезії, живопису. До психічного складу українців мож-

на віднести повагу до старших, до батьків; працелюбність, що виражаєть-

ся не тільки у старанній праці щодня, від зорі до зорі, а й у святкових тра-

диціях, пов'язаних із працею (наприклад, день початку жнив), які облаго-

роджують, опоетизовують працю. Крім того, зазначимо, що традиції рат-

ної доблесті, хоробрості, а також загальне вшанування зразків героїзму і

відваги є специфічним виразом національних почуттів українців. Взагалі

героїчні традиції споконвіку притаманні українському народу.

А ось як описують фахівці психічний склад деяких інших націй [16].

Росіяни. Російська народність як етнічно складена спільність (нація)

сформувалася на початку ХVII ст. Найважливішими рисами росіян є тер-

пимість і любов до людини. Як би не склалася доля російського народу,

його ніколи не полишали милосердя і співчуття до людини, готовність

поділитися останнім шматочком хліба з голодними, прийти на допомогу

людині, яка її потребує. Таємниця російського характеру, як помічали

численні письменники і вчені, криється в стані душі цього народу.

Звісно, у кожного народу є як позитивні, так і негативні риси. Так, у

представників російської нації, крім традиційних рис, про які вже йшло-

ся, часто можна зустріти такі якості, як прожектерство, незібраність,

невміння доводити розпочату справу до кінця. Це якраз ті риси, які у ми-

нулому висміювались на Русі. Такі знавці психології російської людини,

як Л. Толстой, К. Симонов, О. Толстой та інші письменники, філософи

та психологи, наголошували, що відмінними рисами російського харак-

теру є громадянська солідарність, готовність прийти на допомогу, добро-

зичливість, хоробрість, мужність, невибагливість і старанність. Росій-

ський народ завжди славився гостинністю. У будь-якій хаті росіяни радо

приймали і приймають знайомих і незнайомих, запрошують переночува-

ти, пригощають усім, чим тільки можуть. Ця риса росіян була і залиша-

ється незмінною. У російській сім'ї батьки виховують у дітей бажання

жити в мирі, дружбі, любові до праці, до людини, в дусі високої моралі.

Білоруси. Як назва нації, так і саме слово "білоруси", має свої давні

корені, хоча білоруська нація сформувалась остаточно надто пізно, на-

прикінці ХІХ -- початку ХХ ст. Причому цей процес проходив важко і

складно.


Самобутність білоруського народу -- результат багатовікового роз-

витку. Безліч разів доводилося брати зброю до рук, а після кожного на-

паду завойовників починати будувати життя майже з початку, піднімаю-

чи своє господарство з руїн. З цієї причини наполегливість, яка іноді до-

ходить до впертості, є однією з найхарактерніших рис білорусів. Сюди ж

можна віднести також надійність, працелюбність, скромність, повагу до

старших, вірність у дружбі.

За свідченням соціологів і психологів, серед більшості білорусів про-

являються такі риси, як прагнення добросовісно ставитись до будь-якої

справи, вперто добиватися поставленої мети, діловитість, повага до по-

рядку, дисциплінованість, довірливе ставлення до людей, комунікабель-

ність, чесність, порядність.

Водночас потрібно зазначити, що у деяких білорусів проявляється не-

обґрунтована впертість, непоступливість, невміння в необхідних випадках

йти на компроміс у взаємовідносинах. Окремим з них можуть бути влас-

тиві недовірливість, підозра, відчуженість. Як свідчать експертні опиту-

вання, представники цієї нації замкнутіші, ніж, наприклад, українці, росі-

яни, що виявляється у стриманому ставленні до нових знайомих.



Молдавани. Більшість дослідників-етнографів у минулому відзнача-

ли податливу та м'яку натуру молдаван, які з давніх-давен, із покоління

в покоління передавали своїм дітям традиції гостинності, турботи про

ближніх. Молдавани за своєю натурою палкі, запальні, але водночас роз-

судливі. Вони вміють зберігати присутність духу в екстремальних ситу-

аціях. На дружбу з представниками інших національностей йдуть дуже

обережно, але якщо вона вже зав'язалась, то тоді молдавани -- довірли-

ві й вірні друзі. За умов здорового морально-психологічного клімату

молдавани -- веселі, чуйні, комунікабельні, рухливі, працелюбні, відпо-

відальні, доброзичливі.



Татари. Татари -- консолідована і розвинена щодо культури нація,

яка трансформувалася за останнє сторіччя у високорозвинену етнічну

спільноту. Татар відрізняє сильна відданість національній культурі, тра-

диціям, побуту. Як правило, ці люди горді, володіють розвиненим почут-

тям власної гідності, іноді не без відтінку самовпевненості. У професій-

ній діяльності -- кмітливі, працелюбні.



Угорці. Угорці -- пунктуальний та працьовитий народ. Вони темпе-

раментні, емоційні, добре орієнтуються в ситуаціях, стійко переносять

труднощі повсякденного життя. Для них характерна відданість націо-

нальній культурі, мові, традиціям, побуту. Вони комунікабельні, але вод-

ночас, обережні у висловлюванні власної думки.

Зазначені психологічні особливості певних націй є тією основою, на

якій може розвиватись той чи інший етнос.

Стосовно названих характеристик психічного складу різних етносів

слід наголосити, що вони наводяться тільки для ілюстрації того, як смі-

ливо і необачно, іноді, навіть науковцями, характеризується той чи ін-

ший етнос. А так звані "експертні оцінки", за допомогою яких склада-

лись наведені психологічні портрети етносів, є нічим іншим, як етнічни-

ми стереотипами. Особливо слід звернути увагу на вживання у характе-

ристиках народів негативних рис, таких, як хитрість, агресивність, упер-

тість тощо. Ми вважаємо його неправомірним, оскільки ці риси характе-

ру можуть бути властивими окремим представникам будь-якого етносу.


1.2. К. Юнг про архетипи колективного підсвідомого як основи психічного складу етносу
Карл-Густав Юнг (1875­1961) -- швейцарський психіатр, психолог

психоаналітичного спрямування, культуро-антрополог. Його значним

внеском у психологію була теорія, за якою, окрім індивідуального підсві-

домого, існує колективне підсвідоме.

Юнг стверджував, що основу духовного життя складає досвід, який

передається від минулих поколінь наступним і являє собою сукупність

архетипів.

Що ж таке архетип?



Архетипи -- це структурні елементи людської психіки, що знахо-

дяться у колективному підсвідомому, яке є загальним для усього людст-

ва. Вони успадковуються так, як успадковується будова тіла. Архетипи

структурують розуміння людиною себе, світу та інших людей. З особли-

вою виразністю вони проявляються у міфах, казках, снах, а також при

деяких психічних розладах. Архетипи є основою творчості та сприяють

внутрішній єдності людської культури, створюють можливість взає-

мозв'язку різних епох і взаєморозуміння людей.

Інакше кажучи, архетипи -- це форма без власного змісту (відбиток),

яка організує та направляє психічні процеси. Архетипи можна порівняти

з сухим руслом, яке визначає рельєф річки, але річкою може стати лише

тоді, коли ним потече вода. І якщо продовжити ці порівняння, то сутність

архетипів якраз і полягає в тому, що вода (психічні процеси) потече цим

руслом, а не поза ним. Архетипи проявляють себе як символи: в образах

героїв, міфах, фольклорі, обрядах, традиціях тощо. Існує дуже багато ар-

хетипів, оскільки вони є узагальненням досвіду наших предків. Головні з

них -- це архетип "Я", архетип Матері, архетип Батька.

Архетип Матері визначає не тільки реальний образ матері, а й узагаль-

нений образ жінки, реальної або міфічної: Мати, Діва Марія, Венера та ін.

Це може бути не тільки позитивний, а й негативний образ: Мачуха, Відь-

ма, Баба Яга. Архетип Батька демонструє загальне ставлення до чолові-

ків -- Бог, Ілля Муромець, Мудрий старець, Закон, Деспот та ін.

К. Юнг розрізняв архетипи та символи. Несвідоме, як і архетипи, ви-

ражає себе в символах, але ні один із конкретних символів не може пов-

ністю виразити архетип. Окрім символів, що виражають індивідуальне

несвідоме, існують також символи, що відображають колективне несві-

доме: хрест, шестиконечна зірка Давида, різдвяна ялинка, буддійське

"колесо життя" тощо. Юнг також відносив до архетипів і основні еле-

менти структури особистості.

Отже, за К. Юнгом, підсвідома сфера психіки кожної людини містить

приховані сліди пам'яті про історичний досвід своєї раси, нації і навіть

про долюдське, тваринне існування предків. Ці сліди (архетипи), закар-

бовані генетично, і є психологічним корінням містичних ірраціональних

рушійних сил життєдіяльності нації.

Слідом за К. Юнгом чимало дослідників національних проблем вба-

чали сутність націй та етносів у національному несвідомому, яке назва-

ли "темними водами", що визначає спосіб життя народів, їхні досягнен-

ня і занепад, їхню історичну долю


2. Ментальність як інтегральна етнопсихологічна ознака нації


    1. Ментальність та її компоненти

Ментальність -- поняття відносно нове в науці. Воно увійшло в нау-

кову сферу в середині 50-х років ХХ ст. завдяки дослідженням французь-

ких учених Ж. Люб'є і Р. Мандру. Останнім часом це поняття стало ду-

же популярним і широковживаним.

Терміном "ментальність" визначають певні соціально-психічні яви-

ща, тому, зазначає Л. Красавін, можна говорити про ментальність прита-

манну певній епосі, оскільки ментальність відображає духовний світ



людини чи соціальної спільності, епохи або етнокультури.

Отже, категорія "ментальність" дає змогу аналізувати національний

характер людей в етнічному контексті. Етнічна ментальність проявляєть-

ся в домінуючих життєвих настроях людей, у характерних особливостях

світовідчуття, світосприймання, в системі моральних вимог, норм, цін-

ностей та принципів виховання, у співвідношенні магічних і технологіч-

них методів впливу на дійсність, у формах взаємин між людьми, в сімей-

них засадах, у ставленні до природи та праці, в організації побуту, свят,

у конкретних актах самоорганізації етносу тощо.

Таким чином, якщо йдеться про якусь психологічну рису етносу або

особливість його поведінки, можна почути, що "це закладено в нашій

ментальності" або "це не відповідає нашій ментальності". Отже, можна

дати таке визначення поняття "ментальність":

Ментальність -- це цілісний вираз духовних спрямувань, що не

зводяться до суми суспільної свідомості (релігії, науки, мистецтва

тощо), а є специфічним відображенням дійсності, зумовленим жит-

тєдіяльністю народу в певному географічному і культурно-історич-

ному середовищі етносу.

Таким чином, ментальність -- важливий етнопсихологічний фено-

мен, і саме вона виступає інтегральною етнопсихологічною ознакою

особистості, народу, нації.

Ментальність розглядають як систему, що створена трьома компо-

нентами -- емоційним, пізнавальним і поведінковим.



Емоційний (емотивний) компонент ментальності складається з емо-

ційних станів і переживань.

Емоційний компонент дає певний енергетичний заряд ментальності,

стимулює пізнавальну та поведінкову діяльність, мотивує її певним чином.



Пізнавальний (когнітивний) компонент ментальності складається зі

знання про об'єкти і ситуації життєдіяльності, які є результатом набуття

індивідуального життєвого досвіду (навчання).

Пізнавальний компонент ментальності значною мірою дає змогу орі-

єнтуватися народові в певних історичних ситуаціях.

Поведінковий (конативний) компонент -- це той компонент, що ви-

ражається у діях, вчинках етносу.

Завдяки поведінковому компоненту реалізуються ціннісні орієнтації

етносу.


Отже, етнічна ментальність -- це цілісна система образів, уяв-

лень, ціннісно-смислових утворень і "своєрідних правил життя", що

стимулює і регулює найдоцільніший у цих культурних і природних

умовах тип поведінки.

Типові психологічні риси етносуб'єктів, що зафіксовані в їхній мен-

тальності, є водночас і своєрідними "мітками" того природного і соці-

ального середовища, у якому вони сформувалися.

Саме етнічна ментальність стає на сучасному етапі відносно самос-

тійним і навіть визначальним соціально-історичним фактором, що зу-

мовлює не тільки процеси етногенезу, а й суспільно-політичні процеси в

державі.



    1. Поняття про національну ідею та шляхи її реалізації

Найяскравішим виявом ментальності народу є його національна ідея.

Історія свідчить, що всі стабільні та могутні нації, що існували в мину-

лому або існують сьогодні, мають ідеал-ідею, що глибоко укорінена в ду-

ші людей, в їхні характери. Наприклад, в американців -- це свобода осо-

бистості -- "живи вільним або умри"; в англійців -- аристократизм, по-

рядність; у німців -- упорядкованість; у французів -- вишуканість; в іта-

лійців -- повнокровність, емоційна насиченість; в японців -- філігранна

довершеність в усьому.

Кожна домінуюча ідея має під собою шар конкретизуючих і розвива-

ючих ідей -- цінностей.

Тут слід зазначити, що український етнос існує з давніх-давен, але

Україна як самостійна держава з'явилась не так давно. Отже, як іншим

державам потрібна своя національна ідея, так і Україні -- як державі та

суспільству -- потрібна своя національна ідея як інтегруюча та мотиву-

юча сила, як основа патріотизму нації.

Досвід історії показує, що тільки наповнення національного ідеалу

високими загальнолюдськими цінностями і тверда воля втілювати свій

ідеал у реальне життя -- необхідна та першочергова умова всілякого

прогресу та процвітання народів.

Що ж означає поняття "національна ідея"?

Поняття національної ідеї:

· по-перше, включає в себе певний світогляд, що характерний

для нації;

· по-друге, служить відбитком особливостей національного сус-

пільства;

· по-третє, спирається на символи, які дають змогу оптимально

висвітлювати кращі якості нації та стимулювати її розвиток.

Учені та політики, яких у наш час дуже хвилює проблема реалізації

української національної ідеї, наголошують на важливості її втілення в

життя. Але вони також застерігають, що національна ідея не повинна бу-

дуватись на суб'єктивних, фантастичних уявленнях, ілюзіях. Дія ж під

впливом ілюзій може призвести до катастрофи.

Національна ідея, як основа патріотизму, має бути справді національ-

ною, а не вузькоетнічною. Вона повинна бути зрозумілою широким ко-

лам представників певної нації.

Зараз в Україні проходить процес самоідентифікації нації, яка форму-

ється з різних етносів. Від успіху або поразки цього процесу буде зале-

жати існування нашої держави. Тому й пропонується нашими вченими-

патріотами та політиками національна ідея, у якій би виражалось бажан-

ня створити потужну, демократичну та цивілізовану державу.

Але проголошення національної ідеї ще не означає її впровадження.

Як уже зазначалось, національна ідея є відбитком певних особливостей

громадського суспільства, тому потрібні зусилля в державному масшта-

бі, які б привели до певних зрушень у побудові нової держави. У свою

чергу, успіхи в державному будівництві впливатимуть на світогляд нації

та формуватимуть її патріотизм -- основу національної ідеї.


3. Психологічна суть і зміст національного характеру
3.1. Основні структурні компоненти національного характеру
Національний характер -- одна з найважливіших категорій етнопси-

хології. Але, як і більшість понять етнічної психології, воно ще не має за-

гальноприйнятого визначення.

Наведемо визначення національного характеру, яке дає відомий укра-

їнський дослідник цього питання П. Гнатенко.

Національний характер -- це сукупність соціально-психологіч-

них рис (установок, стереотипів), які властиві нації на певному ета

пі розвитку і які проявляються у ціннісному ставленні до навколиш-

нього світу, а також у культурі, традиціях, звичаях, обрядах.

Отже, національний характер є своєрідним специфічним поєднанням

загальнолюдських рис у конкретних історичних і соціально-економічних

умовах існування нації.

Питання про визначення національного характеру дуже складне. Яке

б повне не було це визначення, але все ж не може дати вичерпну соціаль-

но-психологічну характеристику нації. І. Кон зазначає у цьому зв'язку:

"вчені-психологи, що займаються проблемами національного характеру,

переймаються житейським уявленням, що народи як індивіди мають на-

бір стійких якостей, "рис", які можна вимірювати та порівнювати, а по-

тім складати для кожного народу психологічний паспорт-характеристи-

ку. Але таке неможливо здійснити навіть для окремого індивіда" [21].

Цю тезу І. Кона розвиває А. Дашдаміров, який констатує, що такі па-

спорти не тільки неможливі, а й непотрібні, адже подібна задача може бу-

ти не тільки ілюзорною, а й шкідливою. Адже завдання етнопсихології

полягає не в тому, щоб просто окреслити особливості людей, що обумов-

лені їхньою етнічною належністю. Вона полягає в тому, щоб з'ясувати, як

під впливом конкретних соціально-економічних, політичних і культурних

умов закріплюються та передаються наступним поколінням традиції, зви-

чаї, звички, установки та ціннісні орієнтації, смаки та уподобання, мо-

рально-психологічні та вольові якості, головні, переважаючі тенденції

емоційно-психологічної сфери, реальні прояви національної самосвідо-

мості, національних почуттів і настроїв [21]. Такі різноманітні погляди

висловлюють учені стосовно національного характеру.

Але безперечним є той факт, що своєрідність нації існує, і ця своєрід-

ність дає підставу говорити про різні національні характери: україн-

ський, російський, англійський, вірменський та ін. Своєрідність нації

знаходить прояв у матеріальній і духовній культурі народу, в його мис-

тецтві, літературі, традиціях, звичаях та обрядах, які в різних народів,

звичайно ж, різні.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Правила прийому до аспірантури державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини»
2015 -> Положення про аспірантуру Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського Загальна частина
2015 -> Анотаці я Історія України
2015 -> Кримінальний процес україни
2015 -> Дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» зі спеціальності
2015 -> Львівський національний університет імені івана франка кафедра історії філософії «затверджую»
2015 -> Організація та порядок проведення “Дня цз” в навчальному закладі. Методика підготовки до Дня цз у загальноосвітніх навчальних закладах таке завдання виконується під час вивчення курсу «Основи життя І здоров’я учнів»
2015 -> Методичні вказівки до виконання та захисту дипломних робіт освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» Київ 2013


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка