Навчальний посібник Київ 2002 вступ етнічна психологія наука про психічну своєрідність людей, які на


Психологічні механізми засвоєння соціотипової поведінки: соціалізація, наслідування, ідентифікація



Сторінка7/13
Дата конвертації22.01.2017
Розмір2.61 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13

Психологічні механізми засвоєння соціотипової поведінки: соціалізація, наслідування, ідентифікація

Засвоєння певної поведінки, характерної для того чи іншого етносу,

відбувається трьома шляхами. Це соціалізація, наслідування та ідентифі-

кація, які пов'язані між собою.



СОЦІАЛІЗАЦІЯ -- це процес і результат активного відтворення інди-

відуального досвіду, що здійснюється у спілкуванні та діяльності. Соці-

алізація проходить двома шляхами -- стихійним, коли на особистість

впливають різні обставини життя та середовище, які її оточують, і ціле-

спрямованим, тобто у процесі виховання згідно з певними традиціями.

Іншим механізмом засвоєння людиною соціотипової поведінки є на-

слідування.

НАСЛІДУВАННЯ -- це слідування якому-небудь прикладу або зраз-

ку. Оскільки особистість зростає у певному оточенні, вона наслідує зраз-

ки поведінки даного оточення для того, щоб успішно в ньому функціо-

нувати: наслідуються звичаї, обряди, релігія та культура.

І нарешті, останнім механізмом засвоєння соціотипової поведінки є

ідентифікація.



ІДЕНТИФІКАЦІЯ -- процес поєднання суб'єктом себе з іншим інди-

відом або групою та сприйняття норм, цінностей і зразків даної групи та

включення їх у свій внутрішній світ як власних.

Ідентифікація є важливим механізмом соціалізації, що проявляється

у прийнятті особистістю соціальної ролі певної етнічної групи та усві-

домленні належності до даної групи і формуванні соціальних установок.


2.3. Поняття про автостереотипи та гетеростереотипи. Явище

"ефекту призми"
Під стереотипами поведінки розуміють стійкі форми поведінки, що

регулярно повторюються. Етнічні стереотипи -- це відносно стійкі уяв-

лення про моральні, розумові, фізичні якості, що характерні для пред-

ставників певних етнічних спільностей. У етнічних стереотипах, як пра-

вило, зафіксовано оцінки зазначених якостей. Крім цього, в змісті етніч-

них стереотипів можуть бути присутні й рекомендації щодо ставлення до

людей певної національності.

У змісті стереотипу виділяють відносно стійке ядро -- комплекс уяв-

лень про зовнішній вигляд представників певного етносу, про його істо-

ричне минуле, особливості способу життя та навички праці, а також су-

дження, що змінюються -- це уявлення з будь-якого погляду комуніка-

тивних і моральних якостей цього народу. Зміна оцінок цих якостей тіс-

но пов'язана з ситуацією, що змінюється у міжнаціональних і міждер-

жавних стосунках. Істинність змісту того чи іншого стереотипу завжди

проблематична.

Етнічні стереотипи, у свою чергу, поділяються на автостереотипи та

гетеростереотипи.

АВТОСТЕРЕОТИПИ -- це думки, судження, оцінки, що відносять до

цієї спільноти її представники.

Виникнення автостереотипів пов'язане з розвитком етнічної самосві-

домості, усвідомлення належності до певної етнічної групи. Почуття

спільності, що присутнє будь-якій етнічній групі, виражається форму-

ванням певного "ми-почуття". Для етнічної групи це "ми-почуття" фік-

сує усвідомлення особливостей власної групи та несхожість з нею інших

груп, яке й є механізмом виникнення автостереотипів. Оскільки автосте-

реотипи -- це судження народу про себе та оцінювання себе, то, як пра-

вило, автостереотипи -- це комплекс позитивних оцінок. Кожен народ

схильний змальовувати себе героїчним, мужнім, талановитим, неповтор-

ним. Особливо схильні підкреслювати свою неповторність невеличкі ет-

носи, що живуть поруч із багаточисельними, потужними націями. Цим

невеличким етносам, або, як їх називають, нацменшинам, потрібно весь

час боротись, щоб компенсувати комплекс меншовартості, який може

нав'язувати багаточисельний сусід -- потужна нація.



ГЕТЕРОСТЕРЕОТИПИ -- це сукупність оціночних суджень про ін-

ші народи.

Гетеростереотипи можуть бути як позитивними, так і негативними,

залежно від історичного досвіду взаємодії певних народів. Гетеростерео-

типи віддзеркалюють минулий та існуючий, позитивний та негативний

досвід взаємодії народів, особливо у тих сферах діяльності, де ці народи

активно спілкувались. Наприклад, у сферах торгівлі, сільського госпо-

дарства, будівництва та ін. Досвід спілкування народів, основою якого є

діяльність, що спрямована на досягнення позитивного результату -- чи

то у торгівлі, чи у будівництві, -- народжує позитивні образи іншої на-

ції. А коли народи дізнаються один про одного воюючи, грабуючи, то

складаються взаємні негативні стереотипи. Як правило, гетеростереоти-

пи виникають через обмеженість міжетнічного спілкування. Риси, що

властиві одиничним відомим представникам іншої етнічної групи, роз-

повсюджуються на всю групу. Стереотипи, які складаються таким чи-

ном, у подальшому впливають на виникнення етнічних антипатій або ет-

нічних симпатій.

Так, у наукових працях, що належали іспанським, німецьким і фран-

цузьким ученим, італійський народ змальовується як лякливий та під-

ступний. Як же склався такий стереотип? Справа в тому, що всі ці наро-

ди -- німці, французи, іспанці -- намагались підкорити Італію, і італій-

ський народ боровся з ними, використовуючи різні методи, у тому числі

й підступні.

Але навіть у нейтральних випадках етностереотип означає припису-

вання певних етнічних ознак представникам інших етнічних груп, тобто

сприяє розповсюдженню "приблизних", неточних характеристик, що в

складних умовах може відкрити дорогу до расизму або шовінізму.

Народи схильні сприймати й оцінювати навколишній світ та інші ет-

носи крізь призму традицій і норм власної групи, які вважають за загаль-

ний еталон. Виникає так званий "ефект призми", що характеризує такий

феномен, як етноцентризм


    1. Етноцентризм: його ознаки та умови виникнення


ЕТНОЦЕНТРИЗМ (від гр. -- етнос -- група, плем'я, народ і ла-

тин. -- центрум -- центр) -- це схильність етнічних груп сприймати й

оцінювати навколишній світ, природні та соціальні явища і процеси ли-

ше крізь призму традицій і норм власної групи, що їх вважають за за-

гальний еталон. Етноцентризм фіксує відповідний ступінь розвитку са-

мосвідомості етнічних спільностей, орієнтує членів етнічної групи на ві-

докремлення від інших, на розмежування понять "ми" і "вони". Етно-

центризм відображає та одночасно створює єдність етнічної групи, по-

чуття "ми" перед обличчям зовнішнього світу.

При цьому етноцентризм не обов'язково пов'язаний з ворожим або

настороженим ставленням до інших груп. Позитивне чи негативне став-

лення до іншої нації залежить від реальних взаємовідносин між ними --

конфліктних чи дружніх. Інтенсивне спілкування з іншими групами, як-

що воно не має конфліктного характеру, ліквідує обмеженість етноцент-

ричного погляду на світ і на інші народи та дає змогу краще зрозуміти як

свою, так й іншу культуру, сприяє зближенню народів.

А коли народи не співробітничають, а ворогують один з одним, етно-

центризм призводить до націоналізму.


2.5. Етноцентризм і націоналізм. Роль масової інформації

у формуванні етностереотипів
Проблемі вивчення причин і механізмів виникнення етностереотипів

останнім часом приділяється велика увага. Це пов'язано, з одного боку,

із зростанням національної свідомості, а з іншого -- через загострення

міжетнічних відносин, що призводять до етнічних конфліктів.

Як уже зазначалось, етностереотипи об'єднують людські спільноти

у певну соціокультурну систему. Але в певні кризові моменти, консолі-

дуючи "своїх", етностереотипи тою ж мірою диференціюють "чужих".

За таких умов у народу розвивається єтноцентризм -- зосередженість

на проблемах власного етносу за рахунок утиснення прав і свобод ін-

ших етносів.

Отже, підкреслюючи позитивну та конструктивну роль етностерео-

типів у збереженні традиційних рис та особливостей національної куль-

тури, не можна не відзначити негативну дію тих стереотипів, які підкріп-

люються зверхнім ставленням до інших етносів і призводять до націона-

лізму в найгірших його формах.

Націоналізм -- це явище досить складне і неоднозначне. Негативни-

ми рисами націоналізму є звеличення власної нації та протиставлення її

іншим, а також розпалювання національної ворожнечі.

Прикладом негативно-деструктивної дії етноцентризму може бути

ситуація, що склалася в Нагорному Карабасі. Як вважають азербайджан-

ські вчені, конфліктові у Нагорному Карабасі передувала тотальна об-

робка свідомості вірменів через засоби масової інформації в дусі націо-

нальної нетерпимості та національного егоїзму. Особливо сильного

впливу зазнала молодь. Нові покоління вірменів виховувались на тюрко-

фобії та стереотипах, що формують уявлення про мусульман взагалі та

азербайджанців зокрема як про варварів і довічних ворогів вірменів. Але

це не тільки не відповідало традиціям взаємовідносин між народами-су-

сідами, про що свідчать численні "змішані" шлюби між вірменами та

азербайджанцями, а також і духовному досвіду вірменського народу, іде-

ям, думкам та уявленням його класиків і суспільних діячів.

Стійкими та небезпечними можуть бути також стереотипи, що побу-

довані на міфах. Прикладом стереотипів, побудованих на міфах, може

бути серйозний аналіз так званих "Протоколів сіонських мудреців" як іс-

тинного документа, і висновки з нього про єврейський народ як народ

аморальний, хоча давно доведено, що "Протоколи..." -- це фальшивка, а

не документ. Насправді, євреї, як народ, не могли бути аморальними. Га-

рантом цього слугувала іудейська релігія, що сповідувала єдиного Бога.

Завдяки своїй релігії євреї вирізнялись вже у дохристиянські часи висо-

кою моральністю та дотриманням закону.

Отже, засобам масової інформації часто належить негативна роль у

формуванні етностереотипів.


    1. Роль практичного психолога у розв'язанні проблеми зниження етноцентризму та стереотипізації оцінок

Практичним завданням етнічного психолога має бути перш за все

вивчення та застосування форм і методів зниження етноцентризму та по-

долання стереотипізації негативних оцінок інших народів. У спеціальній

літературі про подолання негативних стереотипів описуються найрізно-

манітніші шляхи. Це й заняття, присвячені історії розвитку інших на-

родів -- їхній культурі, релігії, їхнім звичаям і видатним людям. Це мо-

же бути вивчення творів світової літератури та мистецтва.

Але найефективнішим засобом для зниження етноцентризму є, безу-

мовно, організація спільної діяльності різних етносів; організація допо-

моги іншому народові, що потребує цієї допомоги; організація спортив-

них свят, фестивалів мистецтв, кінофестивалів тощо.

Для вивчення проблеми стереотипізації та деяких інших питань, що

стосуються етнічної психології, можна застосувати "Етнопсихологічний

опитувальник", розроблений Н. Крюковою для студентів середніх і ви-

щих навчальних закладів.


ЕТНОПСИХОЛОГІЧНИЙ ОПИТУВАЛЬНИК

1. Як добре ви володієте рідною мовою?

вільно розмовляю, читаю, пишу;

oвільно розмовляю, але не читаю і не пишу;

oрозумію і можу порозумітись;

oне володію.

o

2. Якою мовою ви найчастіше розмовляєте вдома?



тільки рідною мовою;

oздебільшого рідною мовою;

oоднаковою мірою рідною та іноземною;

oздебільшого іноземною;

oтільки іноземною.

o

3. Якою мовою ви розмовляєте зі своїми друзями, знайомими вашої



національності в навчальному закладі та в інших місцях?

тільки рідною мовою;

o здебільшого рідною мовою;

o однаковою мірою як рідною, так і іноземною;

o здебільшого іноземною;

o тільки іноземною.

o

4. Якщо на вулиці, в якому-небудь закладі або громадському місці вам



необхідно було б звернутися до людини вашої національності, то

якою б мовою ви б звернулися?

тільки рідною мовою;

o

іноземною;



o

це залежить від конкретної ситуації.

o

5. Поясніть, будь ласка, вибір вашої відповіді на попереднє запитання.



6. Якою мовою вам приємно було б спілкуватися (розмовляти) в поза-

аудиторний час з викладачами вашої національності?

своєю рідною мовою;

o

іноземною;



o

мені байдуже.

7. Чи дратує вас, коли в колективі люди однієї національності розмов-

ляють рідною мовою, а решта їх не розуміє?

дратує, так як вважаю, що в багатонаціональному колективі

o

потрібно розмовляти доступною всім мовою;



o дратує, хоча вважаю, що люди мають право розмовляти своєю

мовою де завгодно і коли завгодно;

o ні, мене це не дратує, вважаю це цілком природно;

o мені байдуже.

8. Нижче наводиться список деяких видів діяльності. Будь ласка, по-

ставте позначку у відповідній графі, як часто ви приділяєте час кож-

ному з них.

Завжди Дуже часто Часто Інколи Рідко Ніколи

Вид занять

Читання книг рідною мовою

Читання газет, журналів рідною

мовою


Слухання народних пісень

і музики


Перегляд телепередач рідною

мовою


Похід до музеїв національного

прикладного мистецтва

9. Пригадайте і назвіть українські народні казки, пісні, танці, оповідан-

ня, легенди.

10. Скажіть, будь ласка, які пісні та танці вам найбільше подобаються?

національні пісні й танці;

o

пісні й танці народів нашої країни та закордонні, але віддаю



o

перевагу все-таки своїм національним;

o подобаються різні пісні й танці однаковою мірою -- свої

національні і закордонні;

o подобаються закордонні національні пісні й танці.

11. Чи вважаєте ви, що необхідно збільшити випуск книг про історичне

минуле нашого народу?

так, це необхідно;

o

достатньо того, що є;



o

мені байдуже;

o

не знаю


12. Як ви вважаєте, чи обов'язково отримувати згоду батьків при одру-

женні?


так, обов'язково;

o

мабуть, необов'язково;



o

ні, не обов'язково;

o

важко відповісти.



o

13. Як би ви поставились до того, що хто-небудь з ваших близьких ро-

дичів одружився з людиною іншої національності?

вважаю такий шлюб небажаним;

o

надав би перевагу людині своєї національності, але заперечувати



o

не став би;

o національність у шлюбі не має ніякого значення;

o важко відповісти.

14. Якщо ви неодружені, то як би ви хотіли одягнутися на власному ве-

сіллі?


у національний одяг;

o

у національний одяг з елементами сучасного вбрання;



o

у сучасний одяг з елементами національного вбрання;

o

у сучасний одяг;



o

важко відповісти.

o

15. Якому весіллю ви б надали перевагу?



урочистому обіду;

o

обіду з елементами національного обряду;



o

національному обряду, але не старовинному;

o

старовинному обряду;



o

важко відповісти.

o

16. Кілька запитань щодо ваших національних особливостей. Що, на ва-



шу думку, повинно бути головним при визначенні національності

людини? Зазначте лише одну ознаку.

національність батьків;

o

національність матері;



o

мова в сім'ї;

o

власне побажання;



o

місце або країна проживання;

o

інше (вкажіть).



17. Як ви вважаєте, чим відрізняються представники інших національ-

ностей в першу чергу? (Можна зазначити три ознаки.)

рисами характеру, психологією;

o

особливостями поведінки;



o

культурними традиціями, звичаями;

o

зовнішнім виглядом;



o

віруванням;

o

важко визначити;



o

немає різниці;

o

важко відповісти;



o

інше (вкажіть).

o

18. Що, на вашу думку, зближує вас з людьми вашої національності?



(Можна зазначити три ознаки.)

рідна мова;

o

народні звичаї, обряди, культура;



o

спільне історичне минуле;

o

релігія;


o

зовнішній вигляд;

o

риси характеру, психологія;



o

спільна поведінка;

o

родинні зв'язки;



o

ніщо не зближує;

o

важко сказати;



o

інше (вкажіть).

o

19. Скажіть, будь ласка, хто за національністю ваші близькі друзі?



по спільному навчанню;

o

o за місцем проживання.



20. Які риси характеру ви найбільше цінуєте в:

росіян;


o

o українців.

21. Які риси характеру вам не подобаються в:

росіян;


o

o українців

22. Скажіть, будь ласка, з представниками якої національності вам було

б краще (приємніше, зручніше) навчатися в одній групі, підтримува-

ти дружні стосунки?

навчатися і підтримувати дружні стосунки байдуже з ким за

o

національністю;



o байдуже з ким навчатися, але підтримувати дружні стосунки

тільки з представниками своєї національності;

o навчатися і підтримувати дружні стосунки тільки з представниками

своєї національності.

23. А тепер, будь ласка, повідомте деякі відомості про себе:

факультет;

відділення;

курс;


національність;

стать;


місце проживання (село, місто).

Цей етнопсихологічний опитувальник запропоновано як певну осно-

ву для етнопсихологічних досліджень у студентському колективі. Крім

того, питання, що наводяться в опитувальнику можуть бути використані

для бесіди або інтерв'ю.

3. Етнічні конфлікти

3.1. Сутність етнічних конфліктів, їх об'єктивні

та суб'єктивні умови виникнення
Неадекватні етнічні стереотипи призводять до формування етноцент-

ризму, який, у свою чергу, може спричиняти етнічні конфлікти.



ЕТНІЧНИЙ КОНФЛІКТ -- це форма міжгрупового конфлікту, коли

групи з протилежними інтересами поляризуються за етнічною ознакою.

Причиною етнічних конфліктів, як правило, є позаетнічні, соціально-

політичні або економічні суперечності, тому етнічні конфлікти часто бу-

вають симптомами політичної чи економічної кризи.

Наростання етнічного конфлікту супроводиться зростанням етно-

центризму, який тою чи іншою мірою властивий етнічній самосвідомос-

ті різних рівнів розвитку; посиленням інтенсивності циркуляції в сус-

пільстві негативних етнічних стереотипів, виокремленням націоналіс-

тичної ідеології.

Внутрішньою, власне, етнічною причиною етнічного конфлікту може

бути зіткнення національних інтересів, тобто тих самих соціально-полі-

тичних та економічних інтересів, але таких, що визнаються на рівні на-

ціональної самосвідомості фундаментальними життєвими потребами

цього етносу. Усвідомлення цих інтересів усе більшою кількістю членів

етнічної групи в ситуації зіткнення призводить до масового осмислення

загрози цим інтересам і потребує їх захисту. Причому загроза може бути

як справжньою, так і вигаданою.

Іншою причиною етнічного конфлікту може бути політизація етніч-

ної належності, коли соціальні верстви, що протистоять одна одній, по-

ляризуються за етнічною ознакою. Етнічні конфлікти також можуть ви-

никати і на релігійному ґрунті. Прикладом таких етнічних конфліктів, в

основі яких лежить політика та релігія, може бути конфлікт між серба-

ми-християнами та албанцями-мусульманами в Косові.

Особливої гостроти та розмаху набуває конфлікт через великий емо-

ційний потенціал етнічної свідомості людей, можливості швидкої консо-

лідації всіх соціальних груп цієї спільноти за етнічною ознакою.
3.2. Види етнічних конфліктів і стадії їх розвитку
Залежно від території та типу етносу виділяють чотири види етніч-

них конфліктів.

Перший вид -- це етнічний конфлікт, що виник у межах території од-

нієї держави. Прикладом такого виду конфлікту може бути конфлікт у

Нагорному Карабасі в Азербайджані між вірменами та азербайджанця-

ми. До конфлікту було залучено майже все доросле населення Азербай-

джану. Етнічні конфлікти в рамках однієї країни спостерігаються між

греками-кіпріотами та турками-кіпріотами. Слід зазначити, що в назва-

них конфліктах фігурують не тільки етнічні, а й релігійні особливості,

оскільки вірмени та греки традиційно належать до християн, а азербай-

джанці та турки -- до мусульман.

Другий вид етнічних конфліктів спостерігається в рамках окремих

держав (на час дослідження проблеми -- це були республіки СРСР) між

корінним етносом і російськомовним населенням. Корінні етноси респуб-

лік Молдова, Латвія, Литва, Естонія бажали зберегти власну культуру, мо-

ву та отримати суверенітет. Російське ж населення здебільшого було про-

ти не тільки суверенітету, а й поширення мови корінного етносу, оскіль-

ки ними підтримувалась масова русифікація. У названих республіках бу-

ли прийняті законодавчі акти, які захищали національну мову. Після чого

загострились суперечності між різними етнічними групами -- росіянами

та корінними етносами. Менше проблем було із запровадженням націо-

нальної символіки, хоча й тут не все було безконфліктно.

Якщо ж за приклад взяти Україну (ще за радянських часів), то Закон

про мови тут пройшов майже без протестів з боку російськомовного на-

селення України, але проблеми із символікою набули в ряді випадків

драматичного характеру. Справа в тому, що суперечності, пов'язані із за-

провадженням національної символіки, мають етнокультурний характер,

вони пов'язані із соціально-психологічними мотивами національної пси-

хології. Нація пов'язує національні символи та культуру із національ-

ною величчю та перспективою для себе як народу, що має не формаль-

ний, а реальний статус державності. Аналогічний конфлікт упродовж ба-

гатьох років існує у Квебеку (Канада), де франкомовне населення бо-

реться проти англомовного за незалежність аж до відокремлення. У цих

конфліктах, безумовно, спостерігається політичне забарвлення. Адже

йдеться про національний суверенітет, який сприймається грузином, ли-

товцем або українцем інакше, ніж росіянином.

Третій вид етнічних конфліктів є наслідком довільного державно-ад-

міністративного поділу території країни. Мова йде, зокрема, про ієрар-

хію: центр, республіка, автономія тощо, де вищий ступінь адміністратив-

ного рівня має вищий державно-правовий статус. Ця ієрархія раніше іс-

нувала в СРСР, а зараз ми маємо її залишки у Росії, Грузії. У ряді випад-

ків це призвело до серйозних конфліктів, наприклад, між Грузією та Аб-

хазією або Грузією та Південною Осетією. Підґрунтя цих конфліктів ба-

гато в чому обумовлено етнічними стереотипами, які формувалися про-

тягом взаємодії етносів у певному часі.

Четвертий вид конфліктів -- це так звані конфлікти між "центром" та

іншими утвореннями, кожне з яких убачає в "центрі" диктат або й про-

сто насилля. Так, у Росії цей вид конфліктів має глобальний характер, ос-

кільки "центр" у свідомості мас ототожнюється з Росією та російським

етносом, і тому він набув форми конфлікту росіян та "неросіян". Найза-

пеклішим таким конфліктом є конфлікт із Чечнею.

До цього ж виду можна віднести конфлікт басків з урядом Іспанії, які

організували дуже жорстоку організацію ЕТА, що бореться за відділен-

ня так званої країни басків від Іспанії. У свою чергу, іспанський уряд ду-

же жорстоко розправлявся з басками. Згадаймо сумну долю столиці кра-

їни басків -- Герніки. Її зрівняв із землею генерал Франко, що очолював

фашистську хунту, яка прийшла до влади в Іспанії. На цю жорстокісь ба-

ски відповіли ще більшою жорстокістю. На деякий час ЕТА заявила про

припинення терористичних актів, але конфлікт не вважається вичерпа-

ним, а терористичні акти знову відбуваються в різних містах Іспанії.

Етнічний конфлікт, до якого б виду він не належав, -- дуже небезпеч-

не явище. Якщо етнічний конфлікт уже розгорівся, набрав сили, то його

дуже важко приборкати. Адже на застосування сили ворогуючі сторони

реагують посиленням протидії. Тому етнічному конфліктові легше запо-

бігти, аніж його усунути.

Сучасна світова спільнота бере певну участь у розв'язанні етнічних

конфліктів, які переросли у збройні конфлікти.

Особливо трагічними етнічними конфліктами кінця ХХ ст. можна на-

звати конфлікт у Чечні та конфлікт між етнічними албанцями та сербами

у Сербському краї Косово (Югославія), який НАТО намагався припинити

за допомогою бомбардувань. Те ж саме робили російські війська у Чечні.

Небезпечність етнічних конфліктів у сучасному світі полягає в тому,

що вони можуть втягнути у свою орбіту інші етноси і призвести до мас-

штабних воєнних дій, які заберуть життя сотень тисяч людей. Так, у На-

горному Карабасі та Чечні гинули азербайджанці, вірмени, білоруси, ро-

сіяни, українці, чеченці. У Чечні загинули англійці -- представники ми-

ротворчих організацій ООН і Червоного Хреста. Слід також зазначити,

що характерною особливістю сучасних міжнаціональних конфліктів є

те, що в них немає майже нічого істинно національного. У цих конфлік-

тах економічні та політичні інтереси поляризуються за етнічною озна-

кою. Таким чином, вони перетворюються на спробу вести боротьбу за

владу та власність під прапором націонал-етнічної солідарності. Певні

сили використовують потенціал народу у своїх корисних інтересах. От-

же, міжнаціональні конфлікти, -- як зазначає Р. Абдулатіпов, -- є тією

благодатною стихією, де кожен шахрай може бути зарахований до патрі-

отів своєї нації.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Правила прийому до аспірантури державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини»
2015 -> Положення про аспірантуру Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського Загальна частина
2015 -> Анотаці я Історія України
2015 -> Кримінальний процес україни
2015 -> Дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» зі спеціальності
2015 -> Львівський національний університет імені івана франка кафедра історії філософії «затверджую»
2015 -> Організація та порядок проведення “Дня цз” в навчальному закладі. Методика підготовки до Дня цз у загальноосвітніх навчальних закладах таке завдання виконується під час вивчення курсу «Основи життя І здоров’я учнів»
2015 -> Методичні вказівки до виконання та захисту дипломних робіт освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» Київ 2013


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка