Види суспільств та їх індикатори
Індикатор |
Доіндустріальна фаза
|
Індустріальна фаза
|
Постіндустріальна фаза
|
Принцип, що керує розвитком
|
Традиціоналізм
|
Економічне зростання
|
Освіта
|
Головний сектор виробництва
|
Заготівля сировини
| Обробка |
Послуги
|
Головний контингент робочої сили
|
Селянин, зайнятий освоєнням природного середовища
|
Робітник, зайнятий переробкою матеріалів
|
Службовець, що працює з інформацією
|
Головна виробнича одиниця
|
Родина
|
Завод, фабрика, підприємство
|
Дослідницький інститут, офіс
|
Технологія
|
Ручна праця
|
Механізована технологія
|
Інтелектуальна технологія
|
Стратегічний ресурс
|
Продукти харчування, сировина
|
Реальний капітал
|
Освіта, розумовий капітал
|
Рушійна сила
|
Природні ресурси, фізична сила
|
Створена енергія
|
Інформація, обробка знань
|
Управлінська група, що об'єднує ресурси
|
Господар, володар, хазяїн
|
Професійний керівник, підприємець
|
Дослідник, спеціаліст, провідний адміністратор
|
Суб'єкти соціальної комунікації
|
Людина – природа
|
Людина – машина
|
Людина – людина
|
Перспектива часу
|
Спрямованість у минуле
|
Адаптація до сучасності
|
Спрямованість у майбутнє, прогнозування
|
Вищий рівень потреб
|
Основні побутові потреби
|
Соціальні потреби
|
Потреби у знаннях, самореалізації
|
Метод, який керує рішенням
|
Здоровий глузд, «метод спроб і помилок», досвід
|
Дослідження, емпіризм
|
Модель, теоретична база прийняття рішень
|
Традиційне, або доіндустріальне суспільство – це суспільство з малорухомими соціальними структурами, з таким способом соціокультурної регуляції, що базується на традиції.
Індустріальне суспільство – суспільство, визначальними характеристиками якого називають:
виникнення цілісної нації-держави, організованої на основі спільної мови та культури;
комерціалізація виробництва й відхід у минуле економіки натурального господарства;
переважання машинного виробництва та організація виробництва фабричного;
скорочення частки населення, зайнятого у сільському господарстві;
урбанізація населення;
зростання грамотності;
розширення виборчих прав населення та інституціалізація політики на основі масових партій;
застосування досягнень науки в усіх сферах життя, зокрема в індустріальному виробництві, і поступова раціоналізація соціального життя.
Індустріалізм як спосіб виробництва з’явився в Англії приблизно 250 років тому і відтоді поширився на всі країни світу, абсорбуючи та руйнуючи всі інші типи суспільств.
Постіндустріальне суспільство. Поняття вперше було запропоновано Д. Беллом у 1962 році. Белл говорить про те, що у суспільствах модерну теоретичні знання стають «осьовим принципом» життя, вони є джерелом інновації та формування політики.
Для постіндустріального (інформаційного або технотронного) суспільства характерно:
висунення на перший план (після сільського господарства і промисловості) сфери економічної діяльності – сфери послуг;
індустріалізація виробництва і споживання, визначення провідної ролі науки, знань, отримання і розповсюдження інформації, активна діяльнсіть університетів, науковців, менеджерів;
комп’ютеризація і відкритість суспільства, безперервна освіта й різке зростання творчих основ у праці, професіоналізму, відповідальності. Різницю стартових умов соціального просування визначають уже не расові, статеві або вікові відмінності, а освіта, досвід, майстерність, талант людини.
Модернізація – приклад одного з найбільш значних соціальних зрушень. Вона охоплює кардинальні зміни соціальних інститутів і способу життя людей. Її основою виступає розвиток та поширення культури «модерніті», ринкових відносин, раціональних цінностей, розрахунку й орієнтації на матеріальні набутки, бізнес.
На перший план висуваються технологічні та економічні тенденції у розвитку суспільства.
Види соціальних підструктур суспільства
Поділіться з Вашими друзьями: |