Навчальний посібник Міністерство освіти та науки України Національний гірничий університет І. С. Полторак Л. О. Колісник Я. О. Лаптурова



Сторінка13/18
Дата конвертації16.03.2017
Розмір2.63 Mb.
#12389
ТипНавчальний посібник
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

Соціальна структура суспільств (від лат. structura – будова чого-небудь, спільність частин певного цілого) – впорядкована сукупність елементів соціальної системи: соціальних спільнот, груп, організацій, інститутів, пов’язаних стійкими зв’язками, які називаються соціальними відносинами.

Соціальна група (вторинна) – сукупність людей, яка виділяється з решти суспільства за певними суспільно значущими ознаками та об’єднана тривалими соціальними зв’язками, і в якій формуються своєрідні моделі поведінки. Характеризується відсутністю безпосередніх емоційних зв’язків. Взаємодії в соціальній групі зумовлені прагненням до певних цілей, а головну роль відіграють не особисті якості людини, а її вміння виконувати певні функції.


Мала (первинна) соціальна група – може нараховувати до кількох десятків особистостей (сім’я, академгрупа, бригада). Між її членами здійснюються прямі контакти, взаємодія має особистісний емоційно забарвлений характер.

Малі групи бувають формальними та неформальними.





Формальна соціальна група – група, в якій чітко визначені позиції та ролі її членів, що керуються певними груповими нормами й очікуваннями (наприклад, армійський взвод).

Неформальна соціальна група створюється стихійно, характеризується відсутністю приписаних статусів, ролей, владних відносин (група друзів, компанія однолітків).

Референтна група – це спільнота, в яку індивід не включений реально, але з якою співвідносить себе, вважаючи її еталоном в дотриманні певних норм, сповідкванні цінностей, у думках і поведінці.

Соціальна спільнота – реально існуюче об’єднання індивідів, яке відзначається відносною цілісністю, й може виступати об’єктом соціального впливу, володіє емерджентними властивостями, тобто знову виникає внаслідок об’єднання за певними характеристиками, не завжди притаманними окремим індивідам. Наприклад, у високоосвіченому товаристві можуть бути люди з дуже низьким рівнем освіти або взагалі неосвічені.

Основні історичні детермінанти формування соціальних спільнот

    1. Умови соціальної реальності, які вимагають об’єднання людей (наприклад, захист від зовнішніх ворогів).

    2. Спільні інтереси значної кількості індивідів.

    3. Розвиток державності та форми організації людей у вигляді різних соціальних інститутів (наприклад інституту права і законодавства), які виникають разом з державою.

    4. Спільна територія, що надає можливість міжособистісних (прямих і опосередкованих) контактів.

Залежно від того, за якими ознаками поєднуються люди та їхні групи в соціальні спільноти, останні поділяються на різні види. Основними видами соціальних спільнот вважаються:

  1. сімейні;

  2. професійні;

  3. соціально-стратифікаційні (робітники, селяни, підприємці тощо);

  4. етнонаціональні (українці, білоруси, росіяни тощо);

  5. територіальні (городяни, селяни, дніпропетровці);

  6. віросповідання (християни, православні, католики, мусульмани, баптисти);

  7. культурні та субкультурні (любителі класичної музики, поп-музики тощо);

  8. політичні (члени комуністичної партії чи ліберально-демократичної партії тощо).


2.1.2. Творчі завдання та вправи до теми

Завдання 1

Наведені нижче категорії існують тільки за ринкових умов, чи можуть існувати вони і при соціалізмі? Аргументуйте свою відповідь.

1. Споживачі – широкі прошарки населення, які купують товари та користуються послугами як приватні особи.

2. Виробники – індивідуальні чи колективні суб’єкти, що виготовляють товари чи надають послуги.



Завдання 2

Чому та яким чином співвідношення чоловіків і жінок у статево-віковій характеристиці населення може залежати від структури виробництва та соціального складу жителів даного регіону країни? Дайте розгорнуту відповідь.



Завдання 3

Які з наведених нижче соціальних груп можуть виконувати тільки роль виробника?

Солдати, купці, офіціанти, робітники, бармени, роздрібні покупці, рантьє, лісоруби, книжкові торговці, водії автобусів, учителі, кілери, лицарі, сантехніки, таксисти, соціологи, друкарки, програмісти, повії, наркомани, міліціонери, городяни, молодь, жінки, цигани, інваліди, музиканти, монахи, дилери, скарбники, офіцери, ветерани війни, психічнохворі, перукарі.

Завдання 4

Як Ви розумієте наведений нижче вираз?

«Отримані в експерименті дані свідчать про те, що кооперативна міжгрупова взаємодія призводить до того, що учасники дещо знижують рівень складності та ризику своїх завдань, тоді як конкурентна взаємодія, навпаки, істотно підвищує цей рівень» (Агєєв В.С.).

Завдання 5

Назвіть соціальні групи та спільноти, до яких Ви належите. Які об’єктивні та суб’єктивні ознаки про це свідчать? Як ця належність до групи визначає Ваші інтереси, спрямовує Ваші дії, обмежує Ваші можливості?



Завдання 6

Прочитайте фрагмент із наукового соціологічного тексту, дайте відповідь на питання для роздумів.



Е. Дюркгейм

Суспільство – це наймогутніший фокус фізичних і моральних сил, який тільки може існувати у світі. Ніде в природі не спостерігається такої різноманітності матеріалів, зосереджених у такій мірі. Не дивно, що з суспільства виділяється своєрідне життя, яке реагує на елементи, які до нього входять, перетворює їх та піднімає до вищої форми існування.

Дюркгейм Э. Социология и теория познания // Социология и психология. – С.Пб., 1914.

Питання для роздумів

1. Про яку властивість суспільства, на Вашу думку, говорить Е. Дюркгейм?



Завдання 7

Прочитайте фрагмент із наукового соціологічного тексту, дайте відповідь на питання для роздумів.



Е. Шілз

Говорячи про американське суспільство, англійське суспільство, про арабські та африканські суспільства, ми, звичайно, маємо на увазі щось зовсім відмінне від добровільної асоціації, такої як кооперативне товариство або дискусійне товариство з охорони історичних пам'яток. Не маємо ми при цьому на увазі й «спільноти» багатих, красивих, впливових та елегантно вдягнутих людей... Ні, ми маємо на увазі щось «більш глибоке», більш постійне, більш вкорінене у конститутивних якостях людського існування; ми маємо щось менш приватне у своїх цілях, менш штучне за своїм походженням, менш розраховане у своїх діях, менш тривіальне, менш поверхове. Адже такі властивості якості як глибина, ґрунтовність, постійність і серйозність, притаманні сім'ям, громадам, селам – всім тим способам організації життя, які соціологи називають «первинними співтовариствами». Однак ці останні могли б бути названі суспільствами тільки за наявності особливих умов.

Що ж входить до складу суспільств? Як ми вже зазначали, найбільш диференційовані з них складаються не тільки з сімей та родинних груп, а також з асоціацій, союзів, фірм і ферм, шкіл та університетів, армій, церков і сект, партій і багатьох інших корпоративних органів або організацій, які у свою чергу, мають межі, що визначають коло членів, над якими відповідні корпоративні влади – батьки, керівники, голови і под. – здійснюють певною мірою контроль. Сюди ж входять також системи, формально та неформально організовані за територіальною ознакою – громади, села, округи, міста, райони – при цьому всі вони також мають певні риси суспільства. Далі, сюди входять неорганізовані сукупності людей всередині суспільства – соціальні класи або верстви, представники різних професій, видів діяльності, релігій, мовних груп, які володіють культурою, що більшою мірою притаманна тим, хто має певний статус або посідає певну позицію.

Отже, ми переконались у тому, що суспільство – це не просто сукупність людей, що об'єдналися, первинних і культурних колективів, які взаємодіють та обмінюються між собою послугами. Всі ці колективи утворюють суспільство в силу свого існування під спільною владою, яка здійснює свій контроль над територією, позначеною кордонами, підтримує і насаджує більш-менш спільну культуру. Саме ці чинники перетворюють сукупність відносно спеціалізованих корпоративних і культурних колективів у суспільство. Головними чинниками, які створюють та охороняють суспільство, є центральна влада і територіальна цілісність.

Усі людські колективи мають тенденцію до замикання, забезпечуючи свою самостійність. Вони намагаються за допомогою своєї влади створювати й підтримувати певну індивідуальність, встановлювати свої кордони та захищати свою цілісність. Вони хочуть зберегти свою чисельність і запобігти втраті кожного члена колективу. У дуже багатьох з таких колективів ця тенденція виражена досить слабо, тому що деякі їхні члени, що вступають у колективи з обмеженими та спеціальними цілями, не дозволяють, аби вплив колективу був занадто активним. Крім того, у великих спільнотах плюралістичного типу люди є членами багатьох колективів, які висувають конкурентні й суперечливі вимоги до них, що жодним чином не можуть бути задоволені одночасно. Задоволення вимог одного колективу практично завжди веде за собою відмову задовольнити вимоги інших. Одна з головних рис історичного розвитку, або еволюції, полягає в руйнуванні деяких визначальних основ замкнутості.

Шилз Э. Общество и общества: макросоциологический город

// В кн.: Американская социология. – М.,1972.

Питання для роздумів

  1. Які ознаки суспільства аналізує Е. Шілз?

  2. Які умови необхідно задовольнити, щоб село можна було назвати суспільством?

Завдання 8

Прочитайте фрагмент із наукового соціологічного тексту, дайте відповідь на питання для роздумів.



Ч. Кулі

Під людською природою я розумію ті почуття й пориви, які є людськими тому, що вони перевершують такі в нижчих тварин, а також тому, що вони властиві людству в цілому, а не якій-небудь окремій расі або епосі. Мова йде про такі почуття як любов, обурення, амбіції, марнославство, глибока пошана до героїв, почуття соціальної справедливості й несправедливості. У цьому сенсі людська природа – порівняно стійкий елемент суспільства. Завжди й усюди люди домагалися пошани й уникали глузувань, зважали на громадську думку, піклувалися про благо дітей, захоплювалися мужністю, шляхетністю й успіхом. Можна із впевненістю стверджувати, що люди були й залишаються гуманними. Чим більше вникаєш у життя дикунів, навіть тих, що стоять на найнижчому щаблі розвитку, тим більше людяними й схожими на нас вони виявляються.

Візьміть для прикладу корінних жителів центральної Австралії, описаних Г. Спенсером. У них немає ніякої влади або культу, вони ледь здатні рахувати до п'яти. Але вони великодушні один до одного, прагнуть чесності, як вони її розуміють, прихильні до дітей і жінок. Порівнюючи між собою народи й історичні епохи, ми переконуємося в тому, що їх розбіжності йдуть від соціальної організації та ієрархії відносин, і аж ніяк не від людської природи та людських здібностей.

Повертаючись до первинних груп, скажу: позиція, яка тут відстоюється, полягає в тому, що людська природа – це щось таке, що не існує в окремому індивіді. Це групова природа або первинна фаза суспільства, простий стан соціального розуму. З одного боку, це щось більше, ніж просто інстинкт, з іншого – щось менше, ніж розвинені ідеї й почуття, які породили сучасні інститути.

Людська природа розвивається й виражає себе в тих міжособистісних групах, які певною мірою подібні у всіх суспільствах, – у спортивно-ігрових, сімейних, сусідських. Їхня подібність – основа для подібності ідей і почуттів людської душі. Тут і міститься людська природа. Ми не одержуємо її від народження; вона здобувається тільки через товариські відносини. В ізоляції вона занепадає.

Суспільство й індивід – нероздільні сторони єдиного цілого. Там, де ми виявляємо індивідуальний факт, скрізь повинні шукати супутній йому соціальний факт. Якщо особистості властива універсальна природа, то повинне бути щось універсальне також у спілкуванні людей. Чим ще може бути людська природа, як не характерною рисою первинної групи?

Цитуємо за Кравченко А.И. Основы социологии. – Екатеринбург. – М., 1999. – С. 272 – 274.

Питання для роздумів

  1. Чи згодні ви з висновком автора про те, що людська природа у всіх народів, усіх поколінь однакова? Наведіть свої приклади на підтвердження чи заперечення цієї теорії.

  2. Згідно з авторською точкою зору, людська природа розвивається завдяки розвитку соціальних властивостей. Чи можна сказати, що змінюється зміст любові, дружби тощо? Наведіть приклади.


2.1.3. Завдання на семінар

Семінар проводиться у вигляді «круглого столу». Можна запропонувати декілька питань для обговорення, а саме: Основні тенденції в трансформації соціальної структури українського суспільства. Перспективи зміни соціальної структури українського суспільства. Молодь у соціальній структурі українського суспільства, яке підлягає трансформації. Роль жінки у суспільному розвитку. Специфічні функції чоловіка у суспільстві. Проблеми стабільності й розвитку суспільства.



2.2. СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ ТА СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ. СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС І СОЦІАЛЬНА РОЛЬ. СОЦІАЛЬНА НЕРІВНІСТЬ



  • причини існування соціальної нерівності;

  • сутність соціальної стратифікації та причини існування різних її типів;

  • чи багато шансів у людини з нижчих верств суспільства попасти на вершину економічної соціальної піраміди?

  • який вплив на життєвий шлях і кар’єру має належність до певних соціальних груп?



  • аналізувати процеси соціальних переміщень у сучасному суспільстві та їх рушійні сили;

  • на практиці застосовувати знання про соціальну структуру суспільства та соціальні переміщення при плануванні власної життєвої кар’єри, приймаючи управлінські рішення, враховувати інтереси певних соціальних спільнот.



  • вищий клас;

  • середній клас;

  • нижчий клас;

  • соціальна мобільність, маргінали;

  • соціальний клас;

  • соціальний статус;

  • соціальна роль;

  • рольовий набір;

  • приписаний статус;

  • досяжний статус.




      1. Пояснення основних категорій теми за допомогою

структурно-логічних схем і таблиць

Соціальна стратифікація (від лат. stratum – пласт, прошарок) – це ієрархічно організована система соціальної нерівності, яка відображає вертикальну диференціацію суспільства на основі певних рангових параметрів.

Закриті стратифікаційні системи (закрита стратифікація) – рабство, кастовий становий лад – орієнтуються на приписні статуси особистості (походження) і передбачають потужні бар’єри між стратами, які жорстко дистанціюють їх, мінімізують соціальні переміщення між ними.

Відкриті стратифікаційні (класові) системи (відкрита стратифікація) – базуються на набутих статусах особистості – освіта, рівень доходів, доступ до прийняття владних рішень; передбачають можливість достатньо високої соціальної мобільності, пов’язаної з реалізацією соціального потенціалу особистості.

Належність до вищих соціальних страт надає їхнім членам певні переваги, привілеї у взаємодіях з представниками інших груп, сприймається суспільною свідомістю як факт престижу. Критерії стратифікації у відкритих системах: матеріальні статки, освіта, влада, престиж.





Каталог: library
library -> Соціологія – наука про суспільство
library -> Бюлетень нових надходжень літератури
library -> Методичні вказівки для практичних занять та самостійної роботи для студентів Медичного інституту спеціальностей 1210001 «Лікувальна справа»
library -> Навчальний посібник для аудиторної та позааудиторної роботи студентів фармацевтичного факультету очної форми навчання за спеціальністю «Технології парфумерно-косметичних засобів»
library -> 6. Генеза та еволюція поняття «геополітика»
library -> Методичні вказівки для підготовки до практичних занять і самостійного вивчення дисципліни «Міжнародні економічні відносини»
library -> Бюлетень нових надходжень літератури
library -> Систематизований бюлетень нових надходжень квітень – травень 2012 р
library -> Робоча програма навчальної дисципліни «Системи технологій підприємства»
library -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка