Навчальний посібник Міністерство освіти та науки України Національний гірничий університет І. С. Полторак Л. О. Колісник Я. О. Лаптурова


Пояснення основних категорій теми за допомогою



Сторінка17/18
Дата конвертації16.03.2017
Розмір2.63 Mb.
#12389
ТипНавчальний посібник
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18




      1. Пояснення основних категорій теми за допомогою

структурно-логічних схем і таблиць

Одним з найважливіших чинників розвитку людини і суспільства є культура. З XVII ст. поняття «культура» почало вживатись у широкому сенсі для визначення всього надбання, що було створене людиною. Об’єктом активного вивчення культура стає вже з XVIII ст., коли про неї починають розмірковувати такі філософи, як Іоганн Готфрід Гердер, Вільгельм фон Гумбольд, Іммануїл Кант, Іоганн Готліб Фіхте та інші.



Культура – це специфічно людський спосіб діяльності, спрямований на створення духовних і матеріальних цінностей. Існує величезна кількість визначень культури, які мають далеко не однаковий зміст. Узагальнивши близько 500 визначень, американські вчені дійшли висновку, що культура – це система ідеалів, цінностей, норм поведінки, втілених у соціальному розвитку людини, в його духовному світі. Ця система динамічно розвивається.

Культура – це діяльність людей, що спрямована на створення, збереження, використання і передачу поколінням матеріальних та духовних цінностей, а також культурою прийнято вважати самі цінності.

А. Кребер і Х. Клаксон виділили три основні характеристики, на які звертали увагу більшість дослідників феномену культури:

    • культура – це те, що передається не біологічно, а за допомогою навчання; культура не пов’язана із особливостями людини як біологічної істоти, вона створена нею; культура протилежна природі;

    • культура – це те, що відрізняє людину від тварини, що притаманне тільки людському суспільству;

    • культура передається за допомогою знаків, символічних форм (мови, мистецтва, виробів, інструментів тощо) і пов’язана з ідеями.

Найбільш плідними є визначення культури через діяльність людей, оскільки будь-які цінності – матеріальні чи духовно-культурні – є результатом діяльності людей, соціальних груп, класів, націй, народів, держав. З позиції соціології існує три основні сфери культури як людської діяльності.

У культурі існує притаманна їй впорядкованість, структурованість.

Як правило, культуру розподіляють на два основних типи: матеріальну і духовну.

Матеріальні цінності суспільства

Засоби виробництва

Житло, предмети побуту

Храми і монастирі

Засоби пересування і зв’язку

Бібліотеки, книги, музеї, театри

Картини, галереї

Духовні цінності суспільства


Мова

Знання


Ідеї, теорії, концепції

Мистецтво

Міфи і релігія

Моральні, соціальні норми

Соціальні цінності


Культура є досить важливим чинником розуміння людиною своєї належності до певної спільноти. Культур існує стільки, скільки існує в суспільстві окремих, відносно відмежованих від усіх інших соціальних груп.

Народна культура – твори мистецтва, які втілюються у життя непрофесійними авторами: казки, пісні, міфи, фольклор. З неї виходить і втілює в собі національну своєрідність кожного народу національна культура.

Елітарна культурапередусім, високе мистецтво, класична література, сприйняття якої потребує високого рівня освіти. До неї відносять академічну музику, літературу, вишукане мистецтво. Її творцями є талановиті, видатні живописці, музиканти, артисти, письменники; споживачами – високоосвічена і творча інтелігенція, літератори, композитори, критики, вчені, тонкі знавці й цінителі літератури, мистецтва з «пересічних» громадян.

Масова культура – явище, яке виникло в XX ст. внаслідок розвитку засобів масової інформації. Нею захоплюються всі прошарки населення. Але зазвичай носіями її є молодіжні прошарки населення. Вона не претендує на вишуканий смак і серйозність духовних потреб, має здебільшого розважальний характер, достатньо недовговічна.

Домінуюча культура – сукупність культурних універсалій корінної нації, насамперед, її мова, традиції, цінності, моральні норми. Наприклад, більшість громадян України вільно володіє українською мовою, працелюбні, шанують українську пісню тощо.

Субкультура – система цінностей, групових норм, стилів життя, стереотипів поведінки певної соціальної групи. Наприклад, субкультура молодіжна, людей похилого віку, конфесійна, субкультура злочинного світу тощо. В Україні існує багато етнічних субкультур: кримськотатарська, єврейська, угорська, грецька та ін. Існують в Україні й регіональні субкультури, наприклад, субкультура Закарпаття, західних, східних областей.

Контркультура – комплекс ідей, цінностей, стереотипів поведінки, який прийнятий певною соціальною групою в ролі альтернативи (протидії) по відношенню до загальноприйнятої в суспільстві системи цінностей, норм поведінки. Контркультура не просто відрізняється від культури, а протистоїть їй, відкидає загальновизнані норми і цінності. Наприклад, контркультура злочинної групи (терористи, наймані вбивці, крадії, гвалтівники). Існують також позитивні приклади контркультури, наприклад в тоталітарних суспільствах, де відстоюються ідеї демократії (дисидентський рух в СРСР).

Найяскравіше роль культури виявляється в її основних функціях. Культура виконує важливі функції в житті людей і суспільства в цілому.



Функції культури

Пізнавально-освітня

Відтворення та збагачення культури, передача соціальної спадщини

Регулятивно-аксеологічна

Об’єднувальна (соборна)

Засвоєння матеріальних і духовних надбань.

Оволодіння рідною мовою і вивчення іноземних мов

Вивчення літератури і мистецтва, їх розуміння

Набуття досвіду самостійної творчості



Відтворення та збагачення культурних цінностей (матеріальних і духовних)

Збереження і передача соціальної спадщини

Соціальна трансляція

Застосування й удосконалення людського досвіду



Формування правильного розуміння цінностей і моралі

Забезпечення відповідності особи соціальним нормам та ідеалам

Регулювання повсякденної поведінки людини в усіх сферах соціального життя


Забезпечення цілісності суспільства

Об’єднання людей на основі усвідомлення належності до єдиної нації, народу, держави

Забезпечення наступності поколінь і культурно-історичної єдності суспільства

У реальному житті здійснення тієї чи іншої функції можливе тільки у взаємодії з усіма функціями культури як єдиної системи. Усі функції культури реалізуються одночасно, більшою або меншою мірою змістовно доповнюючи одна одну.

До основних нематеріальних елементів культури відносять духовні цінності, норми, звичаї, мову, обряд, етикет.

Духовні цінності – ц вироблені всім суспільством або більшою її частиною уявлення про те, до якої мети повинна або може прагнути людина, а до чого вона прагнути не може, не повинна (наприклад, десять християнських заповідей).

Норми – правила і стандарти поведінки, яких повинна дотримуватись людина в суспільстві з певною системою культурних цінностей Норми підтримуються санкціями, тобто покаранням за їх порушення і нагородами за їхнє дотримання. Таким чином, санкції можуть бути негативними і позитивними.

Встановлені схеми поведінки, що є обов’язковими на рівні культури загалом, характеризуються як культурні звички.



Етикет – сукупність правил поведінки по відношенню до інших людей, що включають особливі традиції, ритуали і норми, вироблені суспільством або його частиною, можуть мати релігійне, філософське або якесь інше обґрунтування; як правило, етикет характерний для вищих прошарків суспільства.

Традиції – сукупність елементів культурної спадщини, які передаються з покоління в покоління і є цінністю в рамках певної культури.

Мова – сукупність знаків, які використовуються членами суспільства для комунікації. Мова являє собою систему, що відображає і підтримує картину світу, характерну для певної культури, а також забезпечує соціальний контроль (оскільки норма не може існувати без мовного висловлювання).

Обряд – сукупність колективних дій, які втілюють в собі певні уявлення і цінності даного суспільства і які викликають у носіїв даної культури аналогічні почуття; найчастіше мають колективний характер.


Поведінкові підсистеми духовної культури суспільства

Соціальні цінності

Соціальні норми

Загальновизнані і найбільш значущі ідеали та цілі людей у даному суспільстві

Регулятори поведінки та спільного життя людей у даному суспільстві

Приклад

Неформальні

Формальні

Патріотизм, законослухняність, власність (приватна, державна, акціонерна, кооперативна), працелюбство, добробут, дружба

Природно усталені зразки поведінки

Соціально (законом) визначені правила поведінки

Моральні норми

Правові норми

Норми є елементами соціального контролю.

Соціальний контроль – це система розпоряджень, заборон, переконань, що забезпечує відповідність дій індивіда прийнятим зразкам і упорядковує взаємодію між індивідами.

Соціальний контроль допомагає зберегти живу тканину соціальних відносин. Термін «соціальний контроль» був уведений Т. Тардом, який розумів під ним сукупність засобів, за допомогою яких злочинника повертають до нормального життя.



Форми соціального контролю (Р. Парк):

    • елементарний (в основному примусові санкції);

    • громадська думка;

    • соціальні інститути.

Соціальний контроль здійснюється в таких формах:

    • примус (так звана елементарна форма);

    • вплив громадської думки;

    • регламентація в соціальних інститутах;

    • груповий тиск.



Головні елементи соціального контролю


Соціальні санкції – оперативні засоби соціального контролю, що виконують функції інтеграції суспільства, соціальних груп, соціалізації членів.

Види санкцій (Р. Лап’єр):

– фізичні (покарання індивіда за порушення групових норм);

– економічні (грошова винагорода, штраф тощо);

– адміністративні (звільнення з посади, пониження по службі, арешт, тощо).



Метою соціального контролю є конформізм. Хоча конформізм не може бути метою соціалізації, бо цей процес має закінчитись внутрішнім погодженням із загальноприйнятими нормами.

Каталог: library
library -> Соціологія – наука про суспільство
library -> Бюлетень нових надходжень літератури
library -> Методичні вказівки для практичних занять та самостійної роботи для студентів Медичного інституту спеціальностей 1210001 «Лікувальна справа»
library -> Навчальний посібник для аудиторної та позааудиторної роботи студентів фармацевтичного факультету очної форми навчання за спеціальністю «Технології парфумерно-косметичних засобів»
library -> 6. Генеза та еволюція поняття «геополітика»
library -> Методичні вказівки для підготовки до практичних занять і самостійного вивчення дисципліни «Міжнародні економічні відносини»
library -> Бюлетень нових надходжень літератури
library -> Систематизований бюлетень нових надходжень квітень – травень 2012 р
library -> Робоча програма навчальної дисципліни «Системи технологій підприємства»
library -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка