Навчальний посібник Міністерство освіти та науки України Національний гірничий університет І. С. Полторак Л. О. Колісник Я. О. Лаптурова



Сторінка3/18
Дата конвертації16.03.2017
Розмір2.63 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Теоретична соціологія – це теорії, концепції, які розробляються різними вченими з метою пояснення, інтерпретації загальних аспектів соціального розвитку суспільства.

Теорії середнього рівня – це галузеві теорії соціологічного знання, предмет дослідження яких спрямований на окремі самостійні підсистеми суспільного цілого (праця, релігія, освіта, політика тощо); спеціальні соціологічні теорії (теорія девіантної поведінки, соціологія конфлікту).

Емпірична соціологія – це окремі методи й технології збору, обробки та аналізу первинної соціологічної інформації, які спрямовані на виявлення й узагальнення соціальних фактів.

Нерідко виділяють ще один елемент структури соціологічного знання – прикладну соціологію. Прикладна соціологія – це практична частина соціологічної науки про специфічні закони, становлення, розвиток і функціонування конкретних соціальних підсистем, процесів, структур, організацій та їх елементів. Вона ставить завдання знайти засоби для досягнення практичних цілей суспільства, шляхи й методи використання здобутої емпіричної інформації, вивчення конкретних соціологічних теорій, тобто вона спирається на спеціальні соціологічні теорії та емпіричні соціологічні дослідження.



Функції соціології



Теоретико-пізнавальна функція – забезпечує пізнання суспільства, пояснення, поповнення та збагачення існуючих соціологічнтих набуттів, розробка соціологічних законів і категорій.

Описова функція – це систематизація, опис, нагромадження отриманого дослідницького матеріалу у вигляді наукових звітів, статей.

Інформаційна функція – збір, систематизація та нагромадження соціологічної інформації, отриманої у результаті соціологічних досліджень.

Прогностична функція – розробка на основі проведених соціологічних досліджень короткострокових або довгострокових соціальних прогнозів.

Управлінська функція – сприяння вдосконаленню соціальних процесів.

Ідеологічна (світоглядна) – розширення світогляду людини, сприяння його розвитку.

Соціологія в системі суспільних наук







Історія

Встановлює вірогідність соціальних фактів у минулому й узагальнює їх






Соціологія

Наука, яка генералізує, вивчає закономірності виникнення суспільного життя людей як представників соціальних груп і спільнот















Політологія

Вивчають окремі галузі суспільного життя




Філософія, соціальна філософія

Абстрактне світосприйняття, яке базується на раціональному поясненні природи і суспільства



















Юридичні науки



















Економічні науки



















Антропологія




1.1.2. Творчі завдання та вправи до теми

Завдання 1

Предмет соціології розкривається на двох рівнях: макро- та мікро-. Спробуйте самостійно розібратися і висловити свою думку з приводу того, до якого рівня можна віднести перелічені нижче явища та процеси? Поясніть свій хід думок.

Революція. Міжнаціональний конфлікт. Сварка друзів. Вибори президента держави. Самоврядування студентів. Вивчення соціально-психологічного клімату в групі. Інфляція. Страйк. Боротьба класів. Сімейний конфлікт.

Завдання 2

Які з нижче наведених тверджень про те, які явища вивчає соціологія, неправильні? Поясніть, чому.



      1. Соціальна поведінка людей.

      2. Ставлення студентів до навчання.

      3. Теорії походження людини.

      4. Економічні відносини в суспільстві.

      5. Процеси формування політичних партій.

      6. Ставлення населення до політичних партій.

      7. Соціальне життя людини, спільноти, суспільства.

Завдання 3

Які з поданих нижче тверджень відповідають дійсності? Аргументуйте свою відповідь.



    1. Соціальна спільність розглядається як основоположна категорія соціологічного аналізу.

    2. Первинною клітиною суспільства взагалі є людина. Розуміння людини як суб’єкта соціальних відносин і діяльності дозволяє вважати сукупність соціальних відносин її сутністю, тому від аналізу людини можна перейти до вивчення всього суспільства.

    3. Найважливішим, ключовим для соціології є поняття «соціального».

Завдання 4

Які з перелічених нижче чинників зумовлюють особливе місце соціології в системі суспільних наук? Які ще чинники також вказують на особливе місце соціології в цій системі?



      1. Перетворення соціології у філософську науку.

      2. Безпосередній зв'язок соціології з технічними та природничими науками.

      3. Методи соціального виміру, які розробляються соціологією і використовуються іншими суспільними науками.

      4. Наявність загальної соціологічної теорії (або теорії суспільства), що виступає як теорія і методологія решти суспільних і гуманітарних наук.

Завдання 5

Які з поданих нижче соціологічних теорій можна віднести до галузевих, а які до спеціально-соціологічних?

Соціологія медицини, соціологія натовпу; соціологія конфлікту; соціологія політики; соціологія культури; соціологія міста; соціологія молоді; економічна соціологія; соціологія праці.

Завдання 6

Напишіть есей на одну із запропонованих тем.



  1. Що мені дає вивчення соціології?

  2. Соціологія – це одна наука чи система наук?

  3. Соціологія як елемент духовної культури.

  4. Як я уявляю предмет соціології?

  5. Моє уявлення про «соціальне» як найважливішу соціологічну категорію.

Завдання 7

Прочитайте фрагмент із наукового соціологічного тексту, дайте відповідь на питання для роздумів.



Ю.А. Левада.

Якщо виходити з об'єктів, на вивчення яких спрямована соціологія, то варто почати із суспільства як цілого, тому що людина, як і будь-яка соціальна група, соціальні організації та інститути, матеріальна й духовна культура – словом, усе, що існує в суспільстві, є продуктом його розвитку і має соціальну природу. Та й до природи люди ставляться, виходячи переважно зі своїх соціально-економічних, естетичних та інших потреб і інтересів. Навіть потреби людини в їжі або продовженні роду не відносяться до чисто природних. Це її біосоціальні за своїм змістом потреби. Вони мають біологічну основу, але виступають у соціальній формі й задовольняються соціальними засобами на основі розвитку матеріального виробництва і найчастіше в межах родини.

Левада Ю.А.. Лекции по социологии. – М., 1969.

Питання для роздумів

  1. Чому Ю. Левада пропонує виділити в ролі основного об’єкта соціології не людину, а суспільство?

  2. Яким чином Ви можете пояснити запропонований Ю. Левадою метод соціології, згідно з яким кожне соціальне явище розглядається як елемент суспільства?

Завдання 8

Прочитайте фрагмент із наукового соціологічного тексту, дайте відповідь на питання для роздумів.



В. Ядов

Протягом півтора сторіччя у визначенні предмета соціології існують дві протилежні тенденції, джерела яких – у класичній філософській антиномії. Мова йде про те, що в соціології паралельно розвиваються дві теоретичні парадигми, що погано узгоджуються: макро- і мікросоціологічна.

«Макротеоретики» оперують поняттями суспільства, культури, соціальних інститутів, соціальних систем і структур, глобальних соціальних процесів. «Мікротеоретики» працюють із поняттями соціальної поведінки, акцентуючи увагу на її механізмах, включаючи міжособистісну взаємодію, мотивацію, стимули до групових дій.

Звідси два зовсім різних підходи до визначення соціології: один полягає у розгортанні її предмета як науки про цілісність суспільного організму, про соціальні організації й соціальну систему, інший розглядає як науку про масові соціальні процеси та масову поведінку. Було б помилково вважати перший теоретичним, а другий прикладним: вони реалізують обидві функції науки. При першому підході соціологія близька до демографічних, економічних і політичних наук, при другому – до соціальної психології.

Щоб підійти до визначення предмета соціології, треба знайти основне, ключове поняття. Що виступає такою ключовою категорією в нашій науці? Може поняття суспільства? Ні, це занадто висока абстракція, що сама є підсумком багатьох визначень, скоріше, кінцевим пунктом аналізу, а не вихідним його моментом. Соціальна система? Так, поняття соціальної системи виступає ключовою соціологічною категорією в багатьох макросоціологічних теоріях. Це поняття є основним у теорії структурно-функціонального аналізу.

Тим часом, форми соціальної організації є формами буття соціального суб'єкта – соціальних спільнот, і саме соціальна спільнота може розглядатися в ролі ключової, основної категорії соціологічного аналізу.

Соціальна спільнота – такий взаємозв'язок людських індивідів, який зумовлений спільністю їх інтересів завдяки подібності умов буття й діяльності людей, що становлять дану спільноту, їх матеріальної, виробничої та іншої діяльності, близькості їхніх поглядів, вірувань, суб'єктивних уявлень про цілі й засоби діяльності.

Поняття соціальної спільноти уявляється нам ключовим у визначенні предмета соціології, тому що містить якість саморуху. Це джерело зіткнення інтересів суб'єктів, класів, інших утворень.

Соціологія – це наука про становлення, розвиток і функціонування соціальних спільнот, соціальних організацій і соціальних процесів як модусів їхнього існування, наука про соціальні відносини як механізми взаємозв'язку та взаємодії між різними соціальними спільнотами, між особистістю й спільнотами, наука про закономірності соціальних дій і масової поведінки.

Як наука про соціальні спільноти соціологія досліджує масові соціальні процеси та поведінку, стани й форми соціальної взаємодії і соціальних взаємозв'язків, сукупну життєдіяльність людей, які утворюють соціальні спільноти.

Ядов В. Предмет социологии // Социологические исследования. – 1990. – № 2.

Питання для роздумів

  1. Визначте, чому протягом тривалого часу соціологи не можуть дати однозначного тлумачення поняття соціології?

  2. Яке поняття, на думку В. Ядова, має бути ключовою соціологічною категорією?

  3. Знайдіть у наведеному фрагменті визначення соціології як науки і порівняйте його з визначеннями інших авторів, прокоментуйте переваги і недоліки цих тверджень.

Завдання 9

Прочитайте фрагмент із наукового соціологічного тексту, дайте відповідь на питання для роздумів.



Е. Гідденс

Соціологія – це вивчення соціального життя людини, груп людей і суспільств. Це надзвичайно цікава й захоплююча справа, оскільки йдеться про нашу власну поведінку як суспільних істот. Поле соціологічних досліджень надзвичайно широке – від аналізу випадкових зустрічей між окремими індивідами на вулиці і до вивчення глобальних соціальних процесів.

Соціологія показує, що треба мати набагато ширший погляд на те, чому ми є такі, які ми є, і чому ми поводимося так, а не інакше. Вона вчить нас, що те, що ми сприймаємо як природне й неминуче, добре або істинне, може й не бути таким, і що наші «нахили» формуються під потужним впливом історичних і суспільних сил.

Соціологічна уява вимагає від нас передусім уміння «усвідомлювати себе» поза звичним перебігом особистого повсякденного життя, щоб поглянути на нього по-новому. Уявіть собі таку просту дію: ви п'єте чашку кави. Що ми можемо сказати про таку начебто нецікаву, з соціологічної точки зору, дію? Надзвичайно багато. По-перше, ми зауважимо, що пити каву — це не просто тамувати спрагу. Пиття кави має символічну цінність, і є невід'ємним елементом нашої повсякденної суспільної діяльності. Часто ритуал, пов'язаний з питтям кави, має набагато більшу вагу, аніж сам акт споживання напою. Двоє людей, домовляючись про зустріч за кавою, мабуть, більше зацікавлені в тому, щоб зійтися й погомоніти, а не в тому, що збираються пити. Власне, в усіх відомих нам суспільствах споживання їжі та напоїв є нагодою для соціального спілкування і здійснення ритуалів. Ця тема взагалі багата на матеріал для соціологічного вивчення.

По-друге, кава – наркотик, який містить у собі кофеїн, що збуджує діяльність мозку. Проте тих, хто захоплюється кавою, більшість людей західної культури не сприймає як наркоманів. Подібно до алкоголю, кава вважається суспільно прийнятним наркотиком, тоді як марихуана – ні. Проте є суспільства, які терпимо ставляться до споживання марихуани чи навіть кокаїну, але не схвалюють споживання ані кави, ані алкогольних напоїв. Соціологи прагнуть з'ясувати причини таких контрастів.

По-третє, індивід, який випиває чашку кави, долучається до надзвичайно складної структури суспільних та економічних відносин, що пронизують увесь світ. Виробництво, транспортування і розподіл кави вимагають безперервного здійснення ділових операцій та укладання контрактів між людьми, що живуть за тисячі кілометрів від споживача кави. Вивчення таких глобальних трансакцій є важливим завданням соціології, оскільки багато аспектів нашого життя сьогодні визначаються впливами та комунікаціями, що діють у масштабах усього світу.

І, нарешті, кожен індивідуальний акт споживання кави зумовлюється тривалим процесом попереднього суспільного й економічного розвитку. Разом з багатьма іншими, нині звичними складовими компонентами західної дієти – такими як чай, банани, картопля та білий цукор – каву стали широко споживати лише з кінця дев'ятнадцятого століття. Хоча цей напій походить із Середнього Сходу, проте його масове споживання в Європі поширюється під час західної колоніальної експансії, що особливо активно здійснювалась півтора століття тому. Фактично вся кава, яку споживають у країнах Заходу сьогодні, завозиться з територій (Південної Америки та Африки), колонізованих європейцями. Отже, її аж ніяк не можна вважати природною складовою західної дієти.

Гідденс Е. Соціологія. – К., 1999.

Питання для роздумів

  1. Як Е. Гідденс визначає роль соціології у новітній інтелектуальній культурі?

  2. Що є, на думку Е. Гідденса, фундаментальним для соціологічного світогляду?

  3. Який зміст вкладає Е. Гідденс у поняття «соціальна уява» і як вона формується в процесі розвитку особистості?

Завдання 10

Прочитайте фрагмент із наукового соціологічного тексту, дайте відповідь на питання для роздумів.



М. Вебер

Соціологія конструює типові поняття і встановлює загальні правила явищ і процесів. Цим вона відрізняється від історії, яка прагне дати каузальний аналіз і каузальне пояснення індивідуальних дій, інститутів і діячів, які мають культурну значимість. Для утворення своїх понять соціологія бере в ролі парадигми матеріал значною мірою (хоча і не виключно) з тих самих реальних компонентів поведінки, які є релевантними також з точки зору історії. Соціологія розробляє свої поняття і виявляє закономірності також і з тієї точки зору, чи допоможе це історичному каузальному аналізу важливих культурних явищ. В соціології, як і у будь-якій генералізуючій науці, своєрідність соціологічних абстракцій призводить до того, що її поняття в порівнянні з конкретною реальністю історії неминуче (відносно) позбавлені повноти змісту. Замість того соціологія дає більшу однозначність понять. Така однозначність досягається найвищою смисловою адекватністю, що є метою утворення соціологічних понять. Зазначена мета може бути з найбільшою повнотою реалізована в раціональних поняттях і узагальненнях. Однак соціологія намагається висловити в теоретичних, адекватних смислу поняттях також ірраціональні (містичні, пророцькі, духовні, емоційні) явища.

Як соціальну ми розуміємо таку дію, що орієнтована на іншого (інших). Соціальна дія може бути орієнтована на минулу, сучасну і очікувану в майбутньому поведінку інших. Вона може бути помстою за колишні образи, захистом від небезпеки в сучасному або майбутньому. «Інші» можуть бути окремими особами, знайомими або невизначеною множиною цілком незнайомих людей.

Вебер М. Основные социологические понятия // Избранные произведения. – М., 1990.

Питання для роздумів

  1. З'ясуйте, яку відмінність між соціологією і історією констатує М. Вебер?

  2. Яким чином М. Вебер визначає «соціальну дію»? Чому не кожна людська дія є соціальною?


1.1.3. Завдання на семінар

Звичайне опитування. Студенти опрацьовують одну із соціологічних робіт і розбирають проблеми на основі прочитаного. Студенти готують невеликі за обсягом реферати або есеї з питань, що розглядались у лекційному матеріалі.



    1. ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІОЛОГІЇ ЯК НАУКИ



  • об’єктивні чинники, що зумовили появу нового напряму наукового знання – соціології;

  • основні соціологічні погляди О. Конта, Е. Дюркгейма, М. Вебера, К. Маркса;

  • особливості та етапи розвитку соціологічної думки в Україні;

  • погляди представників новітньої української соціології.



  • пояснити, чому соціологія як наука з’явилась тільки у XIX ст.;

  • розкрити зміст основних етапів розвитку західної та української соціологічної думки;

  • пояснити складності розвитку соціології в Україні за радянських часів;

  • з’ясувати основні завдання, що постали на початку XXI ст. перед вітчизняною соціологією.



  • протосоціологія;

  • класична соціологія;

  • контівська ієрархія наук;

  • аномія;

  • соціальна дія;

  • органічна школа в соціології;

  • функціоналізм;

  • ідеальний тип;

  • соціальна статика;

  • соціальна динаміка.




      1. Каталог: library
        library -> Соціологія – наука про суспільство
        library -> Бюлетень нових надходжень літератури
        library -> Методичні вказівки для практичних занять та самостійної роботи для студентів Медичного інституту спеціальностей 1210001 «Лікувальна справа»
        library -> Навчальний посібник для аудиторної та позааудиторної роботи студентів фармацевтичного факультету очної форми навчання за спеціальністю «Технології парфумерно-косметичних засобів»
        library -> 6. Генеза та еволюція поняття «геополітика»
        library -> Методичні вказівки для підготовки до практичних занять і самостійного вивчення дисципліни «Міжнародні економічні відносини»
        library -> Бюлетень нових надходжень літератури
        library -> Систематизований бюлетень нових надходжень квітень – травень 2012 р
        library -> Робоча програма навчальної дисципліни «Системи технологій підприємства»
        library -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни


        Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка