Пояснення основних категорій теми за допомогою
структурно-логічних схем і таблиць
Перша половина XIX ст. – період бурхливого промислового розвитку передових країн, пов’язаного з використанням досягнень науки й техніки, фундаментальними відкриттями. Відбуваються складні й масштабні соціально-політичні конфлікти у Франції, Англії, Нідерландах, унаслідок яких виявилось серйозне відставання знань людей про самих себе та про суспільство, де вони живуть і працюють. Так, високий рівень соціально-політичних відносин у Франції викликав необхідність і зумовив виділення соціології в самостійну науку, засновником якої став Огюст Конт (1798 – 1857).
Етапи розвитку соціології
Людина в процесі своєї трудової діяльності поступово набувала більш досконалих рис життя, об’єднуючись з іншими в колективи, групи, нації, що дозволило не лише зберегтись їй як біологічному виду, а й створити основу та певні умови для перетворень в людину соціальну вже на рівні первісного суспільства.
Стародавні політичні та соціальні вчення в Єгипті, Індії, Китаї, Греції та на інших територіях землі відображали лише основні характеристики ранніх типів суспільства, що прийшли на зміну первісному суспільству.
Політична та соціальна думка розвивалась на основі релігійно-міфологічного світогляду. Соціальні погляди Платона, Аристотеля, Т. Мора, Т. Гоббса та інших вчених тісно перепліталися з філософськими, моральними і релігійними уявленнями про розвиток суспільства.
Становлення соціологічних знань від часів античності до наших днів – це безперервний послідовний процес. Досягнення всіх наук – філософії, історії, теорії політики, права, природознавства – мали в собі елементи соціологічних знань. Докорінні зміни умов і змісту життєдіяльності людей, а водночас і соціальної свідомості початку XIX ст., підготували оформлення соціології як окремої, специфічної, самостійної науки. Можна виділити три основні періоди розвитку соціології або три стадії пізнання суспільства:
Основні праці представників класичної соціології
Автор
|
Назви робіт
|
О. Конт (1798 – 1857)
|
«Курс позитивної філософії», «Система позитивної політики», «Загальні ідеї позитивізму»
|
Дж. Міль (1806 – 1873)
|
«Система логіки соціологічної та індуктивної»
|
Г. Спенсер (1820 – 1903)
|
«Соціальна статика: умови, необхідні для людського щастя», «Людина і держава», «Основи соціології», «Вивчення соціології»
|
К. Маркс (1818 – 1883)
|
«Німецька ідеологія», «Критика Готської програми»
|
Е. Дюркгейм (1858 – 1917)
|
«Про поділ суспільної праці», «Метод соціології», «Елементарні форми релігійного життя»
|
М. Вебер (1864 – 1920)
|
«Протестантська етика і дух капіталізму», «Місто», «Методологія соціальних наук», «Соціологія релігії», «Економіка і суспільство»
|
Г. Зіммель (1858 – 1918)
|
«Філософія грошей», «Основні питання соціології», «Про соціальну диференціацію»
|
В. Парето (1848 – 1923)
|
«Трактат із загальної соціології», «Трансформація демократії»
|
П. Сорокін (1889 – 1968)
|
«Система соціології», «Соціальна мобільність», «Соціальна і культурна динаміка», «Суспільство, культура і динаміка», «Суспільство, культура і особистість», «Соціологічні теорії сучасності»
|
У. Томас (1863 – 1947) і Ф. Знанецький (1882 – 1938)
|
«Польський селянин в Європі й Америці»
|
Огюст Конт (1798 – 1857) увійшов в історію суспільної думки як засновник позитивістської соціології, спрямованої на вивільнення науки від абстрактної філософії (метафізики) і теології. Він вважав, що лише позитивні знання, які ґрунтуються на спостереженні об’єктивних реалій, і протистоять химерним, нереальним, абстрактним, релігійно-міфологічним уявленням, допоможуть подолати кризове становище, в якому тривалий час перебували цивілізовані народи.
О. Конт уперше обґрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства та можливість пізнання законів його розвитку; визначив соціологію як особливу, самостійну науку про суспільство, поставив питання про організацію і проведення емпіричних досліджень у науці, окреслив загальні контури соціальної структури та основних соціальних інститутів суспільства.
Соціальна статика – частина соціології Конта, яка вивчає структури, що забезпечують соціальний порядок і цілісність суспільства, рівновагу його елементів, умови існування та закони функціонування суспільної системи. Основними соціальними інститутами, які підтримують консенсус у суспільстві, Конт вважав сім’ю, державу та релігію.
Соціальна динаміка – інша частина соціології Конта, що описує розвиток, зміну, еволюцію будь-якого соціального явища (соціальної системи, структури, відносин та ін.) під впливом сил, які діють на нього, внаслідок чого це явище відхиляється від попереднього стану. В сучасній соціології соціальна динаміка розглядається як універсальна властивість соціальних явищ, що зумовлює їх зміну в прогресивному чи регресивному напрямах.
Закон про три стадії розвитку суспільства – Конт вважав, що суспільство у процесі свого розвитку (соціальної динаміки) проходить послідовно три стадії.
Поділіться з Вашими друзьями: |