Навчальний посібник Міністерство освіти та науки України Національний гірничий університет І. С. Полторак Л. О. Колісник Я. О. Лаптурова



Сторінка5/18
Дата конвертації16.03.2017
Розмір2.63 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Контівська ієрархія наук – це визначення місця і послідовності наук за принципом складності об’єктів, які вони досліджують, відповідно до історії їх виникнення, розвитку і залежності одна від одної.

Вагомий внесок у розвиток соціологічної думки зробили німецькі філософи та соціологи К. Маркс (1818 – 1883) та Ф. Енгельс (1820 – 1895), які прагнули по-новому осмислити майже всі соціальні науки. Зміст, місце та роль соціології марксизму в теорії соціальної думки визначаються низкою концептуальних положень і висновків, які формулюють таким чином:



  1. Сутність і функціонування суспільства, свідомість та поведінка людей у суспільстві зумовлюються реально існуючим способом виробництва.

  2. Розвиток суспільства визначається об’єктивними, загальними та специфічними законами.

  3. У класовому суспільстві існують антагоністичні суперечності, які спричиняють гостру класову боротьбу. У класовому суспільстві може панувати або диктатура буржуазії, або диктатура пролетаріату, а класова боротьба безумовно веде до диктатури пролетаріату.

  4. Зміна соціально-політичного устрою можлива лише революційним шляхом.

Водночас К. Маркс та Ф. Енгельс одними з перших почали використовувати емпіричні соціальні дослідження.

Треба визначити, що марксизм розглядає ідеї в комплексі соціально-культурних цінностей суспільного розвитку, які існували тоді в реальному житті суспільства. Неправомірно ототожнювати погляди К. Маркса та Ф. Енгельса з ленінізмом, троцькізмом, сталінізмом, маоїзмом тощо. Однак слід чітко визначати й оцінити категоричні помилки марксизму, його висновки про абсолютність класової боротьби, неминучість диктатури пролетаріату, роль насильства в історії, які не підтвердились історичним розвитком і призвели до великих втрат у багатьох країнах світу.



Герберт Спенсер (1820 – 1903) – англійський філософ і соціолог, прихильник позитивістської соціологічної теорії. Прагнув провести якомога більше емпіричних досліджень для підтвердження еволюційної гіпотези розвитку суспільства. Спенсер послідовно розробляв та обґрунтовував еволюційну теорію розвитку суспільства, намагався провести аналогію між біологічним організмом і суспільством. Стверджував, що безперервний розвиток суспільства дозволяє розглядати його як організм, що розвивається еволюційним шляхом. Жодні революції у цьому процесі, вважав Спенсер, не потрібні. Ідеї Спенсера згодом були використані й розвинуті сучасною західною соціологією, зокрема знайшли відображення в структурному функціоналізмі Т. Парсонса.



Органічна школа в соціології – виникла у другій половині XIX ст. Засновником школи вважається Спенсер. Представники цієї школи ототожнювали суспільство і біологічний організм, процеси інтеграції та диференціації у суспільстві й біологічному організмі використовували для пояснення функцій і структури елементів суспільної організації, для встановлення їх місця і ролі у збереженні соціального цілого.

Функціоналізм – один з напрямів макросоціологічного підходу до аналізу і розуміння механізмів суспільства, його функціонування й розвитку. Згідно з теорією функціоналізму, суспільство – це нерозривний організм, який складається із взаємозалежних елементів, що виконують певні функції. Останні спрямовуються на задоволення суспільних проблем і забезпечують цілісність і сталість суспільства.

Еміль Дюркгейм (1858 – 1917) – соціолог і філософ, засновник французької соціологічної школи. Його численні праці впливали і продовжують впливати на розвиток соціологічної думки. Особливо вагомий внесок Дюркгейм зробив у розуміння проблеми предмета й методу соціології як самостійної науки з позицій структурного функціоналізму. Суть його полягає в тому, що структура суспільства – це сукупність фактів у їх функціональній взаємодії та взаємозалежності. Соціальні факти як предмет соціології, за Дюркгеймом, існують поза людиною та впливають на людину незалежно від її волі.

Дюркгейм сформулював концепцію еволюційного розвитку суспільства від механічної до органічної солідарності. Він стверджував, що в традиційних суспільствах існує лише механічна солідарність людей на основі одноманітності виконуваних ними функцій. У суспільствах, де поділ праці набирає різноманітних форм, а кожен індивід починає здійснювати спеціальну функцію, формується новий тип органічної солідарності. Таке суспільство нагадує організм з його різноманітними органами, які відіграють певну своєрідну роль у його межах; організм, в якому формується органічна солідарність людини з певними духовними та моральними цінностями.

Звідси Дюркгейм стверджує, що нормальний стан суспільства повинен базуватись на спеціалізації функцій, професіоналізації, розвинутому економічному плануванні. Ненормальний стан суспільства він пов’язує зі зростанням протиріч між працею та капіталом, анархією виробництва і аналізує його прояви як аномію.

Аномія – це дезінтеграція суспільства й особи, відсутність чіткої моральної регуляції поведінки індивідів у перехідні періоди розвитку суспільства.

Соціальні факти – дії, вчинки, характеристики поведінки людей, соціальних груп, матеріальні й духовні продукти людської діяльності, погляди, думки, оцінки людей, їх взаємодія. Завдання соціології – дослідити соціальні факти, встановити їх вплив на соціальні дії особистості.

Макс Вебер (1864 – 1920) – німецький соціолог, що вважається засновником «розуміючої соціології» та теорії «соціальної дії». Головна ідея соціології Вебера – обґрунтування можливості максимальної раціональної поведінки, що виявляється у всіх сферах взаємодії людей. Щоб з’ясувати справжні причинні зв’язки явищ у суспільстві та дати осмислене тлумачення людської поведінки, Вебер вводить поняття ідеального типу – зразка і умоглядної конструкції, якої насправді не існує, але яка використовується в ролі моделі для дослідження.

Ідеальний тип – це методологічний засіб, який, на думку Вебера, дозволяє сконструювати явища або людські дії такими, якими вони були б в ідеальних умовах; розглядати явища або дію незалежно від локальних умов. Ідеальними типами для Вебера є, наприклад, «економічна людина», «церква», «християнство», «капіталізм», які в ідеалі ніде не існують: конкретні країни мають різновиди цих типів, наближені й віддалені від ідеалу. Соціологія, вважає Вебер, є «розуміючою» наукою, оскільки вивчає поведінку особи, яка вкладає в свої дії певний сенс. Такі дії людини набувають характеру соціальної дії.


Каталог: library
library -> Соціологія – наука про суспільство
library -> Бюлетень нових надходжень літератури
library -> Методичні вказівки для практичних занять та самостійної роботи для студентів Медичного інституту спеціальностей 1210001 «Лікувальна справа»
library -> Навчальний посібник для аудиторної та позааудиторної роботи студентів фармацевтичного факультету очної форми навчання за спеціальністю «Технології парфумерно-косметичних засобів»
library -> 6. Генеза та еволюція поняття «геополітика»
library -> Методичні вказівки для підготовки до практичних занять і самостійного вивчення дисципліни «Міжнародні економічні відносини»
library -> Бюлетень нових надходжень літератури
library -> Систематизований бюлетень нових надходжень квітень – травень 2012 р
library -> Робоча програма навчальної дисципліни «Системи технологій підприємства»
library -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка