Навчальний посібник Видавничий дім «родовід» Чернівці 2013 ббк 65. 9 (4 Укр) 28 я 73 а 663


РОЗДІЛ 7 ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ ЯК СКЛАДОВА ЕКОМЕНЕДЖМЕНТУ



Сторінка12/17
Дата конвертації23.10.2016
Розмір2.77 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

РОЗДІЛ 7
ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ ЯК СКЛАДОВА ЕКОМЕНЕДЖМЕНТУ


    1. Поняття про екологічний аудит

    2. Мета, завдання і функції екологічного аудиту

    3. Обʼєкти та субʼєкти екологічного аудиту

    4. Принципи і види екоаудиту

    5. План проведення екологічного аудиту



    1. Поняття про екологічний аудит

Концепція сталого (збалансованого) розвитку передбачає посилення екологічного управління економікою, екологічною безпекою; гармонізацію екологічних, соціальних та економічних інтересів суспільства загалом; інтеграцію країн у систему світового ринкового виробництва. Вимоги природоохоронного законодавства зумовлюють пріоритетність розвитку нового напряму інспекційної роботи — екологічного аудиту (ЕА). Його виникнення та виконання зумовлене більш суворими вимогами екологічного законодавства, уніфікацією вимог стандартів у багатьох сферах (у т.ч. і в екології), формуванням єдиної кредитної і фінансованої політики в економічному і екологічному просторах. Екологічний аудит як один з інструментів екологічного менеджменту дає змогу отримати і оцінити екологічну та іншу (виробничу, спеціальну) інформацію про підприємство або інший об’єкт для розробки природоохоронних заходів і прийняття управлінських рішень щодо всіх аспектів діяльності об’єкту аудиту.

Відрізняє аудит від інших видів інспектування та контролю широкий спектр об’єктів, які йому підлягають. Екологічний аудит є невід’ємною складовою механізму управління навколишнім середовищем і природокористуванням, що сприяє зменшенню екологічного, інформаційного і комерційного ризиків, пов’язаних з прийняттям господарських рішень, захищає інтереси споживачів, держави, регіонів.

Екологічний аудит виник на початку 70-х років мину­лого століття як елемент управління, а вже у 1984 р. Національне агентство з охорони оточуючого середовища США (ЕРА) розробило його концепцію. Натепер процеду­ру екологічного аудиту використовують багато міжнарод­них організацій. У Міжнародному банку реконструкції і розвитку створено спеціальний підрозділ з оцінки об’єктів на стадії експлуатації та розроблено методику для встановлення екологічних ризиків при купівлі, інвестуванні окремих підприємств.

Такі авторитетні міжнародні організації, як Світовий банк і Європейський банк реконструкції і розвитку теж використовують екологічний аудит для оцінювання ді­яльності фінансованих ними фірм та структур. Рішення цих банків про виділення інвестицій приймається з урахуванням отриманих висновків екологічного аудиту і ви­конання рекомендацій в галузі охорони навколишнього середовища.

У багатьох країнах, починаючи з 90-х років XX ст., приймаються національні стандарти і закони в галузі екологічного аудиту. Основні принципи і положення еколо­гічного аудиту розроблені в Програмі Європейського Союзу з екологічного менеджменту і аудиту, прийнятій у 1993 р. У 1996 р. було прийнято комплекс з шести міжнародних стандартів ІSО серії 14000, що охоплює питання екологіч­ного аудиту і систем екологічного менеджменту. У 2004 р. стандарти були переглянуті у зв'язку з виходом стандарту ІSО 19011, який тепер діє на терторії Україні.

У більшості розвинених країн вже існують системи еко­логічного менеджменту для різних рівнів, в Україні працює Міністерство екології та природних ресурсів, обласні управління та відділи на підприємствах. Екологічний аудит є елементом системи заходів із забезпечення екологічної безпеки і сталого розвитку на основі регулювання господарської діяльності, екологічної експертизи тощо. Без проведення попереднього екологічного огляду підприємства, місцевості (території) інвестори відмовляються вкладати кошти, оскільки їх ризики дуже зростають. У міжнародній практиці таку екологічну інвентаризацію (огляд, оцінку) теж називають екологічним аудитом.

Отже, необхідність проведення екологічного аудиту зумовлена:



  • потребою користувачів у отриманні інформації про екологічний стан обʼєкта, фірми;

  • конкуренцією на ринку товарів і послуг (випуск екологічно безпечної продукції, що відповідно маркується, наприклад, «екологічно чисто та безпечно», «міжнарод­ний сертифікат на систему менеджменту якості і систему екологічного менеджменту»);

  • оцінюванням витрат на придбання підприємств, земельних ділянок;

  • страхуванням витрат на ліквідацію наслідків можливого забруднення НПС;

  • оцінюванням стану об'єктів, НПС чи забруднення земельних ресурсів, що купуються;

  • необхідністю дозволів на спеціальні роботи тощо.

Екоаудит спрямований на збалансування загально­державної екологічної політики з політикою товаровиробника, що забезпечує конкурентоспроможність його продукції і захист довкілля (тобто створення екологічної безпеки для життя людини).

Основними завданнями екоаудиту є:



  • збирання достовірної інформації про виробничу діяльність обʼєкта і формування на основі цієї інформації висновків про його реальний екологічний стан;

  • напрацювання інструментів реалізації і природо­користування;

  • сприяння субʼєктам господарської діяльності в регулюванні економічної політики, формування пріоритетів у всіх сферах діяльності;

  • проведення комплексної оцінки об'єкта аудиту як результат отримання достовірної інформації для прийняття управ­лінських рішень з подальшого функціонування (продаж, інвестування, наявність екологічних проблем, ризики надзвичайних ситуацій тощо); еколого-економічний прогноз екологічних наслідків господарської діяльності; економічна ефективність впровадження природоохоронних заходів; аналіз впливу екологічно небезпечної діяльності на стан НПС і здоровʼя людей та ін.

Активний екоаудит, так само як і активний екологічний менеджмент, з того часу почав поширюватися не тільки серед компаній США, але поступово завойовував усе більшу довіру в європейських фірм. З прийняттям міжнародних стандартів ІSО 14000 і ЕМАS вимога щодо періодичного проведення аудиторських перевірок стала однією з найважливіших умов отримання компаніями відповідного сертифіката.

Екологічний аудит це систематичний документально оформлений процес перевірки екологічних аспектів діяльності організації, а також обʼєктивно одержуваних і оцінюваних даних, з метою визначення відповідності видів і умов економічної діяльності, систем адміністративного управління або інформації про ці обʼєкти нормативно-законодавчим вимогам і критеріям ефективності у сфері ОНС і екологічної безпеки.

У рамках серії стандартів ІSО 14000 вимоги до екологічного аудиту передбачаються такими стандартами: «ISO 14010-98. Керівні вказівки з екологічного аудиту. Загальні принципи»; «ІSО 14011-98. Керівні вказівки з екологічного аудиту. Проце­дури аудиту. Проведення аудиту систем управління якістю на­вколишнього середовища»; «ІSО 14012-98. Керівні вказівки з екологічного аудиту. Кваліфікаційні критерії для аудиторів у сфері екології».

Таким чином, основними цілями екоаудиту є: по-перше, надання обʼєктивної інформації про екологічні аспекти діяль­ності підприємства та її відповідність установленим стандартам, нормативам, вимогам ініціаторів проведення відповідних пере­вірок; по-друге, вироблення корисних рекомендацій щодо пода­льшого поліпшення організації екологічного менеджменту, екоконтролінгу тощо, а також підвищення ефективності при­родоохоронних заходів, які проводяться фірмою.

Основні функції екологічного аудиту:



  • визначення відповідності діяльності фірми екологічному за­конодавству і декларованій ним політиці у сфері ОНС, а та­кож економічним цілям фірми;

  • визначення ефективності системи екологічного менеджмен­ту організації;

  • надання інформаційного забезпечення менеджменту для ух­валення рішень у сфері ОНС;

  • забезпечення захисту персоналу підприємства, місцевого на­селення і навколишнього природного середовища від мож­ливих шкідливих дій;

  • аналіз можливості виникнення екологічно небезпечних аварій; визначення реального впливу фірми на навколишнє природ­не середовище;

  • «підштовхування» організації до вдосконалення екологічної політики і виробничої діяльності з метою підвищення рівня її екологічної безпеки.

Екологічний аудит може проводитися або уповно­важеними на те юридичними особами (аудиторськими організаціями), що мають відповідну ліцензію, або фізичними особами (екологами-аудиторами). Усі учасники відносин з екологічного аудиту (ау­диторська організація, індивідуальні екологи-аудитори, ініціа­тор аудиту, організація, яка підлягає перевірці) повинні керу­ватися рядом принципів.

Згідно зі стандартом ІSО 14010, основними принципами екологічної аудиторської перевірки є:



  1. Чітке визначення мети і обсягу. При цьому цілі аудиторської перевірки задаються її ініціатором, а обсяг і глибина встановлюються з урахуванням цілей.

  2. Обʼєктивність, незалежність і компетентність. Для до­тримання цих вимог члени аудиторської групи повинні бути незалежними від діяльності, що перевіряється ними, бути обʼєктивними і вільними від упереджень. Члени аудиторської групи повинні мати відповідні знання, навички і досвід. Повний склад професійних та інших вимог до екоаудиторів міститься в стандарті ІSО 14012.

  3. Належна професійна обережність. Відносини між членами аудиторської групи і клієнтом повинні бути конфіденційни­ми і виваженими. Якщо цього не вимагає закон, члени ау­диторської групи не повинні розголошувати інформацію або документи, одержані в процесі аудиту, або остаточний ауди­торський висновок ніякій третій стороні без одержаного на те дозволу клієнта (тобто ініціатора аудиту) і, де це доречно, дозволу організації.

  4. Систематичність. Екологічний аудит слід проводити згід­но з основними принципами і керівними вказівками, розро­блених для відповідного типу перевірок.

  5. Визначення критеріїв аудиту; повна і належна якість ауди­торських даних, виходячи з установлених критеріїв.

  6. Надійність результатів і висновків аудиту.

  7. Повнота аудиторського висновку з урахуванням злагодже­них цілей і обсягу аудиту.

Екологічний аудит здійснюють спеціалізовані органі­зації (аудитори) на замовлення зацікавленого господарюючого обʼєкта для забезпечення його потреб. Аудитори повинні мати відповідні ліцензії і кваліфікаційні сертифі­кати, що підтверджують їх спроможність проводити еколого-аудиторську діяльність.

Еколого-аудиторська діяльність процес, який охоплює право­ве, організаційне, методичне, консультативне, інфор­мацій­не та практичне забезпечення проведення екологічного аудиту.

В Україні споріднені з екологічним аудитом функції виконують екологічна експертиза, екологічна інспекція та процедура оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС).



7.2. Мета, завдання і функції екологічного аудиту
Екологічний аудит як складова системи екологічного менеджменту покликаний виконувати певні завдання і функції.

Метою проведення екологічного аудиту є забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища в процесі господарської та іншої діяльності.

Екологічний аудит повинен забезпечити розвʼязання таких завдань:


  • отримання достовірної інформації про екологічні ас­пекти виробничої діяльності об'єкта аудиту та формуван­ня на її основі висновків і рекомендацій з покращення ді­яльності підприємства в цілому;

  • встановлення відповідності об'єктів екологічного ау­диту вимогам природоохоронного законодавства та іншим критеріям екологічного аудиту;

  • сприяння суб'єктам господарської діяльності в са­мостійному регулюванні екологічної політики, формуван­ні пріоритетів із здійсненням попереджувальних заходів, спрямованих на дотримання екологічних вимог, норм і правил;

  • оцінювання еколого-економічної ефективності, повноти і обґрунтованості заходів, що використовуються для охорони довкілля на об'єктах екологічного аудиту;

  • зменшення ризиків виникнення аварійних, небезпечних та інших ситуацій.

Екоаудит систем екологічного менеджменту також сприяє: оновленню технічного стану обладнання і основ­них виробничих фондів з метою зниження викидів і скидів забруднюючих речовин в оточуюче середовище; зменшен­ню споживання енергії, води, сировини; мінімізації утво­рення відходів; аналізуванню статистичної звітності; по­ліпшенню еколого-економічних показників виробництва, продукції, іміджу підприємства загалом.

Екоаудит може проводитись у формі абонентського об­слуговування клієнта, що передбачає співпрацю протягом певного періоду часу (рік, квартал) та у формі консульта­цій суб'єктів господарської діяльності.

Для ефективного проведення екологічного аудиту не­обхідні: доступ до повного комплекту інформації; коопера­ція з об'єктом аудиту; дотримання методології процедур екоаудиту; незалежні аудитори, що володіють ліцензією на виконання аудиту і атестовані для робіт в такій галузі.

До процедур екоаудиту за потреби можуть бути віднесені задачі коригування, оперативного контролю, страте­гічні задачі.

Коригування передбачає, що якщо в результаті аудиту були отримані негативні висновки (загалом або окремої частини), то аудитор за бажанням замовника може розро­бити рекомендації з їх виправлення.

Задачею оперативного контролю є проведення екоаудиту безпосередньо в процесі діяльності об'єкта для попе­редження помилок і вибору оптимальних рішень.

Стратегічна задача екоаудиту — обґрунтування оптимальних або альтернативних стратегій і перспективних програм розвитку окремих аспектів та діяльності в цілому відповідно із запланованими заходами.

Проведення екологічного аудиту дає змогу отримати такі переваги у діяльності підприємства:



  • зменшення витрат на сировину, енергоносії за рахунок раціональнішого їх використання;

  • збільшення прибутків шляхом використання прогресивніших технологій і підвищення ефективності технологічного процесу;

  • розширення ринків збуту;

  • отримання інвестицій;

  • поліпшення іміджу фірми;

  • зменшення кількості відходів та витрат на їх переробку, утилізацію.

Екологічний аудит як складова менеджменту при пе­реході економіки на ринкові методи господарювання ви­конує низку важливих функцій, пов'язаних з реструкту­ризацією виробництва, процесом приватизації, створен­ням екологічно конкурент­ного середовища, програмно-цільовим розподілом фінансових ресурсів, децентраліза­цією управління, гнучким нормуванням та обкладанням податками з урахуванням екологічних факторів. Ці функції виконують за допомогою таких процедур екологічного аудиту:

  • оцінювання екологічних обставин на підприємстві;

  • екологічний аудит виведення підприємств і виробництв із експлуатації (наприклад, при реструктуризації галузі, підприємства);

  • оцінювання екологічних ризиків при приватизації підпри­ємств;

  • аудиторське оцінювання екологічних затрат, енерго і ресурсозбереження;

  • аудиторське оцінювання захисту корпоративних інтересів, умов страхування, нормативної бази підприємства, технолог­гічної документації;

  • екологічний аудит систем менеджменту якості, систем екологічного менеджменту або інтегрованих систем.

Екоуадит систем екологічного менеджменту охоплює всі види діяльності підприємства, пов'язані із впливом на довкілля. Розроблений процес розглядає весь комплекс до­кументації підприємства, що регламентує функціонуван­ня системи екологічного менеджменту, зокрема управлін­ський апарат підприємства, який визначає політику під­приємства.

Обʼєкти екоаудиту (підприємства, організації, фірми) повинні відповідати таким умовам:



  • наявність своєї екологічної політики, узгодженої з екологічними стандартами;

  • функціонування системи екоменеджменту;

  • навчання, інформування персоналу щодо системи екоменджменту;

  • наявність підготовленого документу (екологічного паспорту), який висвітлює екологічну політику, завдання, заходи з екологічного оздоровлення підприємства;

  • документальне оформлення результатів впливу на стан довкілля та використання його ресурсів (за формами статистичної звітності);

  • встановлення регламентів регулювання виробничих процесів, які впливають на довкілля;

  • систематичне проведення моніторингу на всіх рівнях;

  • виконання робіт з вимірювання стану навколишнього середовища повіреними приладами згідно з метрологічним забезпеченням контролю якості довкілля;

  • впровадження механізмів регулювання відхилень від запланованих заходів;

  • проведення періодичних (за необхідністю повних, спеціальних) та інших видів контролюючої діяльності підприємства, виконання приписів перевірок тощо.

Успішне проведення екоаудиту забезпечує дотримання таких вимог: чітке визначення та фіксування в докумен­тах предмета аудиту; узгодження з вищим керівництвом проведення аудиту; надання повної та достовірної інфор­мації аудиторам; надання екологічним аудиторам відпо­відних повноважень, ресурсів тощо; підтримка екоаудиту з боку виробничого персоналу підприємства, що перевіря­ється. До початку аудиту також необхідно визначити й вказати його межі, які можуть включати: межі території; перелік технологічних, виробничих процесів; межі в часі; необхідність оцінки впливів за межами ділянки; необхід­ність відбору проб; характер взаємодії з іншими органами управління; необхідність залучення третьої сторони тощо.

В Європі екоаудит регламентують стандарти Європей­ського банку реконструкції і розвитку для інвестиційної ді­яльності та стандарти для систем екологічного менеджменту.

В Україні відсутні власні нормативні документи, що регулюють екологічний аудит. Тому Державним коміте­том технічного регулювання і споживчої політики дозво­лено використовувати стандарти серії ІSО 14000 (ДСТУ ІSО 14010; ДСТУ ІSО 14011; ДСТУ ІSО 14012), ДСТУ ІSО 19011 та інші як добровільні державні стандарти.

При проведенні аудиту використовуються форми дер­жавної статистичної звітності: звіт про поточні витрати на охорону природи, екологічні платежі та плату за природні ресурси ( № 1 – екологічні витрати); звіт про утворення, використання та знешкодження токсичних відходів (№ 1 – токсичні відходи); звіт про автотранспорт ( № 1 – ТР («Авто»)); звіт про охорону атмосферного повітря (№ 2 – ТП («Повітря»)); звіт про використання води ( № 2 – ТП («Водгосп»)); звіт про залишки, надходження та витрати палива і використання відпрацьованих нафтопродуктів (№ 2-ТП); звіт про результати використання палива, теплоенергії та електроенергії ( № 11-МТП); звіт про утворення, використання і постановку вторинної сировини і відходів вироб­ництва (№ 14-ТП); звіт про наявність основних фондів (№ 11-ОФ) та ін.; а також нормативи: лімітів на викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів у навколишньому природному середо­вищі, платежів за заб­руднення навколишнього природного середовища; а також діючі проекти граничне допустимих викидів; дозволи на скиди стічних вод у міську каналізацію; комплексні плани заходів з охорони навколишнього середо­вища та ін.

Отже, реалізація мети та завдань екологічного аудиту потребує вирішення комплексу питань з коригування та оперативного контролю його процедур, узгодження меж аудиту в просторі і часі, обґрунтування інформаційного за­безпечення.


    1. Обʼєкти та субʼєкти екологічного аудиту

Екологічний аудит взаємодіє з ринковими механізма­ми в економіці, виконує функцію захисту безпеки життя, є складовою екологічної і економічної політики, екологічного менеджменту та маркетингу, інвестиційної ді­яльності.

Екологічний аудит може бути складовою інших процесів, таких як ліцензування, державний екологічний контроль, державна екологічна експертиза, еколого-економічне оціню­вання підприємства тощо.

Канадська асоціація стандартів визначає екологічний аудит як системний процес об'єктивного отримання та оцінювання даних, з огляду на екологічні проблеми, зʼясування ступеня відповідності між цим станом та встановленими нормативно-технічними документами і критеріями та доведення результатів цієї роботи до клієнта. Українське законодавство теж визначає сутність та зміст екоаудиту.



Обʼєктами екоаудиту можуть бути:

  1. підприємства, установи, окремі виробництва, господарюючі субʼєкти;

  2. проектна і технічна документація, реалізація якої може негативно впливати на довкілля і здоров'я населення;

  3. екологічні ситуації, що склалися на окремих територіях;

  4. обʼєкти, системи, комплекси загального природо­користу­вання і забезпечення очищення стічних вод, зменшення відходів, викидів в атмосферу, скидів стічних вод;

  5. галузеві і місцеві господарські і адміністративні рішення, реалізація яких може призвести до порушення екологічної стабільності довкілля;

  6. екологічно шкідливі об'єкти, у т. ч. військового призначення;

  7. інвестиційні, приватизаційні програми і проекти, кредитні угоди, реалізація яких пов'язана з екологічними ризиками;

  8. сировина, харчова продукція, технологічні процеси їх виготовлення;

  9. виконання чинного законодавства, обов'язкових заходів та нормативно-правових вимог з охорони НПС;

  10. оцінювання екологічних і економічних наслідків господ­дарської діяльності (прибутки, збитки, плата за ресурси, штрафні санкції тощо);

  11. оцінювання ефективності природоохоронної діяльності;

  12. оцінювання еколого-економічних балансів життєвого циклу продукції;

  13. еколого-економічне оцінювання ризиків зміни форм власності, здійснення інвестиційних проектів;

  14. системи екологічного менеджменту, системи менеджменту якості та інші, в т. ч. інтегровані системи менеджменту.

Субʼєктами екоаудиту є фізичні особи і юридичні аудиторські фірми, які мають право надання екологічних послуг (у формі екоаудиту) підприємствам, фірмам, тери­торіальним органам влади, зокрема:

  1. Замовники: фізичні і юридичні особи; органи місцевого самоврядування, центральні і місцеві органи виконавчої влади; власники господарських обʼєктів.

  2. Виконавці: сертифіковані аудиторські організації з питань екології; сертифіковані екологічні аудитори; фахівці, що залу­чаються до процедури екоаудиту згідно з договором.

    1. Принципи і види екоаудиту

Ефективність проведення різних типів екологічного аудиту забезпечує дотримання особами і органами, які йо­го проводять, принципів екоаудиту.

Принципи екологічного аудиту, їх поділяють на дві групи: професійної етики і методологічні. Принципи про­фесійної етики є обов'язковими для дотримання при про­веденні екоаудиту, а методологічні можуть мати рекомен­дований характер і визначаються нормативами, обумов­люються в договорі (плані робіт) з екоаудиту.

Основними принципами професійної етики при прове­денні екологічного аудиту є такі:



  1. незалежність (відсутність матеріальної зацікавленості екоаудитора в результатах діяльності суб'єкта, що перевіряється);

  2. об'єктивність;

  3. компетентність в питаннях охорони довкілля, специфіки досліджуваного об'єкта, що підтверджується ліцензією на право займатися екоаудитом;

  4. конфіденційність (нерозголошування інформації про обʼєкт екоаудиту);

  5. достовірність (подавання інформації у звіті на основі реальних фактів);

  6. персональна відповідальність за прийняті рішення.

До складу методологічних принципів входять:

  1. планування процедур екоаудиту та вибір методики;

  2. наукова обґрунтованість (аналізування стану обʼєкта аудиту на основі сучасних наукових розробок, методик, стандартів);

  3. визначення критеріїв достовірності;

  4. використання системно-екологічного підходу до процедур екоаудиту;

  5. комплексне аналізування інформації;

  6. дотримання правил оформлення документації, звіту;

  7. інформованість замовника стосовно якості і роботи екоаудиторів.

Комплексне дотримання принципів екоаудиту є необ­хідною умовою при його проведенні.

Типи аудиту. На практиці використовують обовʼязковий і добровільний екологічний аудит.

Обовʼязковий екологічний аудит проводиться за рішен­ням державних органів (суд, природоохоронні органи) від­повідно до діючого законодавства; при здійснені екологіч­но небезпечної діяльності; при ліцензуванні видів діяль­ності в галузі охорони оточуючого середовища; при реалі­зації міжнародних договорів, конвенцій; при реалізації процедури банкрутства; у випадку передачі або придбання у державну чи комунальну власність; завершенні дії угоди про розподіл продукції відповідно до закону; для екологіч­ного страхування об'єктів.

Добровільний екоаудит проводиться за ініціативою за­мовника процедури аудиту для отримання конфіденційних висновків про еколого-економічну ситуацію на обʼєкті аудиту та сформульовані шляхи подальшого його функціонування.

Виокремлюють такі типи екоаудиту: екологічна екс­прес-оцінка інвестиційних ризиків (інвестиційний або фі­нансовий екоаудит); оцінювання екологічного стану діля­нок територій у разі зміни власника в процесі приватизації (наприклад, підприємства); екологічний аудит виробни­чих підприємств; екоаудит територій адміністративного району, області, міста, басейну річки тощо; технічний ау­дит на виробничій стадії; екоаудит продукції на стадії мар­кетингових досліджень; аудит системи екоменеджменту підприємств (управлінський).

Експрес-оцінка здійснюється з метою оцінювання від­повідності або ризику, які приймає на себе новий власник або інвестор у звʼязку з ризикованим екологічним станом промис­лової ділянки при впровадженні приватизаційних програм або інвестиційних проектів.

Експрес-оцінка — спрощений екологічний аудит, який може здійснюватися за регламентом приватизаційного процесу і за вимогами інвесторів (експрес-оцінка інвести­ційних ризиків). Вона може бути комплексною або складо­вою галузевої системи екоменеджменту.

Найпоширенішою методикою експрес-оцінки є визна­чення екологічної відповідності діяльності об'єктів прива­тизації вимогам природоохоронного законодавства. Вона проводиться при підготовці розділу «Характеристика еко­логічного стану» Плану приватизації (Плану розміщення акцій).

Процедурою визначення екологічної відповідності передбачається:



  • аналіз форм державної статистичної звітності та екологічних нормативів обʼєкта приватизації за поточний рік і за три попередні роки;

  • підготовка витягів з первинних матеріалів форм державної статистичної звітності та екологічних нормативів;

  • узагальнення первинних матеріалів державної статистичної звітності;

  • підготовка висновків визначення відповідності діяльності об'єктів, які підлягають приватизації, вимогам природо­охоронного законодавства;

  • підготовка особливих умов до висновків;

  • підготовка протоколу визначення відповідності діяльності об'єктів, які підлягають приватизації, вимогам природо­охоронного законодавства за встановленою формою;

  • затвердження протоколу визначення відповідності діяльності об'єктів, які підлягають приватизації, вимогам природоохоронного законодавства місцевими органами Мінприроди (у десятиденний термін з дня подання проекту протоколу).

Завершується процедура визначення екологічної від­повідності складанням протоколу з додатками у формі витягів з первинних документів. До протоколу вносять висновки щодо необхідності проведення поглибленого еколо­гічного обсте­ження обʼєктів приватизації (екологічного аудиту).

Комісія з приватизації об'єкта включає подану ін­формацію у визначеній формі до розділу «Характеристика екологічного стану» плану приватизації.

Метою оцінювання екологічного стану ділянки підпри­ємства є більш повне і достовірне встановлення наявного і потенційного рівня її забрудненості. Для цього проводять історичний огляд існування земельної ділянки, роблять рекогносцирування, натурні обстеження, визначають екологічні ризики, проводять лабораторний аналіз зразків забруднених ділянок, оцінюють можливу відповідальність за порушення та витрати на ліквідацію (усунення забруднень).

Екологічний аудит виробничих підприємств охоплює перевірку діяльності у сфері дотримання нормативів і роз­поряджень з охорони навколишнього середовища внаслі­док діяльності підприємства, розроблення рекомендацій з природо–охоронних та інших заходів, оцінювання витрат на раціональне природокористування, випуск екологічної продукції та оцінка її конкурентоздатності як в країні, так і на світових ринках.

Екоаудит територій адміністративного району, міста, населеного пункту, басейну річки спрямований на:


  • оцінку природно-кліматичних умов, природно-ресурсного потенціалу, геологічних, гідрологічних умов району з метою вибору оптимальних шляхів використання обʼєктів довкілля у контексті еколого-врівноваженого їх функціонування;

  • вивчення і аналізування кожного з ресурсів за сучасними методиками, в т. ч. інтегрованими (у взаємозв'язку);

  • використання системного, еколого-економічного аналізу стану територій в історичному розрізі;

  • екологічне картографування за сучасними методиками (геоінформаційні технології, дистанційне зондування землі тощо) з метою зʼясування екологічних обставин та формування рекомендацій (розроблення інтегрованих природоохоронних заходів) тощо.

Технічний аудит на виробничій стадії передбачає ана­лізування діяльності організації як за всіма технологічни­ми циклами (у всіх підрозділах, цехах), так і за окремими завданнями. Наприклад, екоаудит агропромислового під­приємства передбачає аудит водовідведення підприємства, перевезення та підготовки сировини (рослинницька про­дукція, м'ясо, молоко), цеху із виготовлення окремих мі­неральних добрив тощо. Але при проведенні екоаудиту ок­ремого підрозділу не завжди витримуються вимоги стан­дартів ДСТУ ІSО 14000 щодо системного підходу в екології (проблема не має комплексного вирішення).

Екоаудит продукції ,на стадії маркетингових дослі­джень передбачає з'ясування її життєвого циклу для розроблення заходів з поліпшення її економічних і екологіч­них показників, розширення ринків збуту, отримання біль­ших доходів.

Наприклад, екоаудит продукції сільськогосподарсько­го виробництва потребує врахування умов вирощування рослин­ницької продукції, а саме: родючість ґрунту, наяв­ність забруднюючих речовин у ґрунті (радіонукліди, важ­кі метали, залишки пестицидів та ін.), коефіцієнти пере­ходу радіонуклідів в рослину а в подальшому за трофічни­ми ланцюгами живлення до тварини (м'ясо, молоко), якіс­ні показники (вміст клітковини у зерні або крохмалю у бульбах картоплі) та ін.

Екоаудит системи екологічного менеджменту поля­гає у визначенні слабких складових управлінських рішень та робіт, зацікавленні працівників у вдосконалені вико­нання своїх обов'язків з метою отримання сумарного еко­номічного, екологічного, соціального та інших ефектів.

Екологічний аудит допомагає впроваджувати ринкові механізми у всіх галузях економіки, формувати висновки про підтвердження відповідності чинному законодавству, еколо­гічним нормативам, сертифікатам, правилам з розроблення практичних рекомендацій.

У залежності від принципів, еко-аудит може бути як зовнішнім, тобто проводитися за ініціативою, яка виникає поза підприємством, так і внутрішнім, тобто проводиться за рішенням організації, що перевіряється. З урахуванням національного законодавства країн (таке положення має місце в Росії, а в Україні поки перебуває на стадії законода­вчого затвердження) можливе також розмежування аудиту на обовʼязковий (проводиться у випадках, прямо встановлених но­рмативно-правовими актами) та ініціативний (що проводиться з ініціативи самого суб'єкта господарської діяльності). У всіх випадках ініціатор аудиту (він також іменується замовником або клієнтом) укладає з аудиторською організацією відповідний договір, де встановлюються цілі, обсяг аудиторської перевірки, можливо, її періодичність тощо. У разі обовʼязкового аудиту форма договору може бути визначена нормативно-правовими актами відповідної країни.

На практиці застосовуються різні види екоаудиту.

Системний аудит дослідження організації підприємства і його процесів стосовно їх структурної і функціональної дієздат­ності.

Аудит процесів перевірка певних виробничих процесів і про­цедур з погляду заходів для захисту навколишнього середовища.

Контрольний аудит наприклад, перевірка виконання за­конодавчих розпоряджень.

Аудит з особливих приводів, наприклад:


  • аудит обробки спеціальних відходів;

  • аудит впливу виробничого процесу на здоров'я людей;

  • аудит (екологічного життєвого циклу) продукції;

  • аудит якості продуктів;

  • аудит викидів (скидів) підприємства в навколишнє середо­вище.

Особливе місце серед різних видів аудиторських перевірок належить аудиту систем управління ОНС. Такий аудит передбачений стандартом ІSО 14011. Аудит систем управління на­вколишнім середовищем призначений для того, щоб допомогти організації встановити і постійно виконувати вимоги, що стосу­ються її екологічної політики і цілей. Він призначений для ор­ганізацій будь-якого типу і масштабу, які використовують сис­тему екологічного менеджменту.

Аудиторські перевірки розрізняються за періодичністю. Так, для сценаріїв, що швидко змінюються (як у сфері маркетингу), вони можуть проводитися через короткі проміжки часу; для сфер, які змінюються поволі і лише протягом тривалого часу (напри­клад, основні засоби), - через більші часові інтервали.


7.5 .План проведення екологічного аудиту
План проведення еко-аудиту має, як правило, три основні стадії (рис. 1): попередня, стадія власне аудиту, заключна стадія.

  • Попередня стадія охоплює: планування характеру і основних напрямів аудиторської пе­ревірки, встановлення рамкових цілей, завдань і пріорите­тів; розробку стратегії їх досягнення, графіка аудиторської перевірки; збір попередньої інформації з вторинних джерел, таких, як результати попереднього аудиту, звіти корпорації; підбір кадрів для аудиторської перевірки з урахуванням того, що команда аудиторів повинна формуватися з висококвалі­фікованих фахівців не тільки у сфері екології та економіки, але й у сфері інженерних знань, що стосуються виробничих процесів на даном підприємстві (оптимальною є група з трьох – пʼяти спеціалістів); ознайомлення групи аудиторської перевірки з основними ха­рактеристиками галузі, у якій функціонує підприємство, типу виробничої системи, прийнятої на ньому, особливостями, які обумовлені географічним положенням підприємства.

  • Стадія власне аудиту включає: аналіз сертифікатів, звітів, ліцензій на викиди тощо; перевірку екологічної політики і програм, прийнятих на під­приємстві (аудитори повинні оцінити глибину і прийнятність програм внутрішнього контролю, включаючи контроль за процедурою менеджменту і технологічний контроль, а та­кож ризики, повʼязані з можливістю ослаблення контролю); перевірку ефективності системи менеджменту, персональної відповідальності і компетентності персоналу. До цієї стадії належать конфіденційні інтервʼю з персоналом на всіх рівнях органі­зації з приводу ефективності системи менеджменту і особли­во з питань управління зниженням рівня забруднення; інженерний контроль заводського устаткування, у тому числі офісного, організації робочих місць, енергетичних систем і визначення ділянок, особливо небезпечних з погляду витікан­ня отрут та інших рідких, твердих і летких забруднювачів.

  • На заключній стадії: проводиться колегіальна оцінка одержаних результатів і їх обговорення; подається звіт керівництву компанії і вносяться пропозиції про необхідні поліпшення організації системи екологічного менеджменту;

виноситься рішення за списком необхідних поліпшень з по­кладанням персональної відповідальності на виконавців, складається графік роботи, пропонуються рекомендації для наступної аудиторської перевірки.

За результатами аудиторської перевірки клієнту (яким при зовнішньому аудиті є певний нормативний орган, при внутріш­ньому - сама організація, що перевіряється) має бути направле­ний аудиторський висновок. Організація, що перевіряється, по­винна одержати копію аудиторського висновку, якщо тільки замовник аудиторської перевірки спеціально не виключив її з переліку розсилки. Для додаткової розсилки висновку за межі організації, що перевіряється, потрібен її дозвіл. Аудиторські висновки є власністю тільки замовника, тому аудитори і всі одержувачі висновків повинні поважати і належним чином збе­рігати їх конфіденційність.




ПОПЕРЕДНЯ СТАДІЯ

СТАДІЯ ВЛАСНЕ АУДИТУ

ЗАКЛЮЧНА СТАДІЯ


Планування сфери аудиту

Перевірка звітності

Оцінка результатів
























Підбір кадрів для проведення аудиту

Дослідження політики компанії

Підготовка звіту















Аналіз особливостей галузі

Аналіз напрямків менеджменту

Створення плану дій


Залучення персоналу










Вибіркове опитування персоналу









Технічне інспектування





Рис.1. Стадії проведення екологічного аудиту


  • обʼєктивності аналізу і можуть подати нові ідеї);

  • застосування екологічного аудиту як елемента системи екоменеджменту;

  • зниження витрат шляхом використання «опитувальника», який детально охоплює основні сфери, що мають підля­гати перевірці.

За результатами аудиторської перевірки клієнту (яким при зовнішньому аудиті є певний нормативний орган, при внутріш­ньому - сама організація, що перевіряється) має бути направле­ний аудиторський висновок. Організація, що перевіряється, по­винна одержати копію аудиторського висновку, якщо тільки замовник аудиторської перевірки спеціально не виключив її з переліку розсилки. Для додаткової розсилки висновку за межі організації, що перевіряється, потрібен її дозвіл. Аудиторські висновки є власністю тільки замовника, тому аудитори і всі одержувачі висновків повинні поважати і належним чином збе­рігати їх конфіденційність.

Основними чинниками успіху екологічного аудиту вважають наступні:



  • зацікавленість керівництва підприємства і персоналу ­ план аудиту має розроблятися за участю всього персоналу, а не просто спускатися як директива з рівня вищого менеджмен­ту;

  • кваліфікація аудиторів ­ частина аудиторів має обиратися з числа персоналу самого підприємства, решту складають сторонні консультанти (зовнішні консультанти необхідні перш за все тому, що вони забезпечують високий ступінь обʼєктивності аналізу і можуть подати нові ідеї);

  • застосування екологічного аудиту як елемента системи екоменеджменту;

  • зниження витрат шляхом використання «опитувальника», який детально охоплює основні сфери, що мають підля­гати перевірці.

У міру накопичення досвіду все більше затверджується комплексний підхід до екологічного аудиту, його трактування як засобу реалізації процесу безперервного поліпшення якості екологічного менеджменту. Набуває поширення аналіз усіх сторін організаційного, виробничого процесу і руху продукту з погляду концепції екологічного життєвого циклу, що створює передумови для зміцнення і розширення екологічної відпові­дальності підприємства і формування екологічно стійких підприємниць­ких одиниць.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка