Навчальний посібник Видавничий дім «родовід» Чернівці 2013 ббк 65. 9 (4 Укр) 28 я 73 а 663



Сторінка16/17
Дата конвертації23.10.2016
Розмір2.77 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

РОЗДІЛ 11
МУНІЦИПАЛЬНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ


    1. Основи проведення муніципального еколо­гічного аудиту.

    2. Планування муніципального аудиту.

    3. Аудиторський процес




    1. Основи проведення муніципального екологічного аудиту.

Методика муніципального екологічного аудиту ґрунту­ється на схемі екологічного менеджменту й аудиту з вико­ристанням Керівництва для муніципального управління Великобританії (НМ8О, 1993) методики аудиту Європей­ського банку реконструкції та розвитку, стандартів ІSО серії 14000. Обов'язковий варіант муніципального екологіч­ного аудиту визначається загальною схемою екологічного менеджменту й аудиту для муніципального управління (ЕМАS), розробленого у Великобританії. Його можна вважати інструментом управління навколишнім середови­щем на муніципальному рівні відповідно до ЕМАS. Муніципальний екологічний аудит дає змогу вирішувати питання, повʼязані зі станом навколишнього природного середовища в містах.

На муніципальному рівні об'єктом аудиту може бути департамент або район міста. На початковому етапі муні­ципального екологічного аудиту ставлять питання щодо адміністративних особливостей міста, з'ясовують, які з них варто взяти до уваги при проведенні муніципального екологічного аудиту, як організоване управління, чи існу­ють райони з певною мірою автономним управлінням, або чи є воно винятково централізованим.

Обʼєктом екологічного аудиту може бути адміністра­тивна одиниця міста в цілому або будь-який департамент, відділ, секція, сфера діяльності — аж до окремо взятого району. Різні адміністративні рівні можуть переплітатися: наприклад, питання енергозбереження можуть практично вирішуватись на рівні районів, а загальний контроль у сфері енергоспоживання й енергозбереження стосується компетенції муніципальної ради.

Аналізуючи місто з точки зору виконання заходів щодо охорони навколишнього середовища доводиться брати до уваги також і міжнародні аспекти. Вони актуальні при розгляді питань, пов'язаних із трансграничним забруд­ненням атмосфер­ного повітря, води, а також торгівлею і туризмом тощо.

Аудиторський висновок повинен охоплювати весь комплекс заходів щодо охорони довкілля. Він може бути корисним для всіх рівнів міського управління, включаю­чи керівний склад. Про недоліки, відзначені при аудиті, і про факти, на яких ґрунтуються висновки, сповіщають осіб, відповідальних за управління навколишнім середо­вищем. Реалізація програми муніципального екологічно­го аудиту допомагає довідатися про слабкі місця в управ­лінні навколишнім середовищем, вказати на необхідність і сутність змін. Насамперед це стосується якості води й по­вітря, санітарного стану ґрунтів, поведінки з твердими відходами. Громадськість інформується про екологічні проблеми, виконання заходів охорони навколишнього се­редовища. Виконання програм з охорони довкілля оціню­ється на основі огляду стану навколишнього середовища. Аудит дає змогу визначати обсяги впливу підприємств і населення, допомагати в прийнятті управлінських рішень на муніципальному рівні, забезпечувати багаторівневість прийняття рішень з урахуванням суспільної й приватної діяльності.

Аудит підприємств міста проводиться відповідно до ді­ючих стандартів (ІSО, ЕМАS), узгоджується з документа­ми про реєстрацією підприємства, сертифікатами; фіксує економічні показники діяльності підприємства, розпоря­дження органів влади; включає оцінку системи екологіч­ного менеджменту, систем менеджменту якості на підпри­ємстві та його контрольованого впливу на навколишнє се­редовище в цілому; дає змогу оцінити сумарний вплив на навколишнє середовище, що супроводжує виробництво продукції; при прийнятті аудиторських рішень оцінюють, зважаючи на економічні аспекти, та обґрунтовують вико­ристання сировини і енергоносіїв, прийняття управлін­ських рішень тощо.
11.2.Планування муніципального аудиту
При екологічно­му аудиті перевіряють: відповідність законодавству, офі­ційній політиці в галузі навколишнього середовища; вплив на навколишнє середовище виробничих процесів і методів господарювання; діяльність органів управління, в т. ч. екологічного, моніторинг стану навколиш­нього середо­вища, контроль впливу; діяльність виробничих управлінь комунального господарства; землевпорядкування терито­рій міста; зв'язки з громадськістю, освітянськими струк­турами; природоохоронні заходи, програми, що проводи­лись або заплановані, їх спрямованість, зміст, перспектив­ність та актуальність; економіку природокористування, інвестиційну політику й планування в галузі навколиш­нього середовища; гласність висновків аудиту.

Здійснюючи попередній огляд стану навколишнього середовища описують та аналізують стан навколишнього середовища на підставі наявної інформації, зважаючи на використання ресурсів, якість вод й атмосферного повітря, обіг твердих відходів, санітарний стан ґрунтів та інші еко­логічні показники: шум, вібрацію, тепловий, світловий, електро­магнітний впливи тощо. Оцінюють організацію й проведення екологічного моніторингу, надійність системи заходів і способів відбору проб, технічний рівень моніто­рингу, вірогідність отриманої інформації. Якщо моніто­рингу підлягають системи менеджменту якості, системи екологічного менеджменту, спеціально уповноважені ана­літичні лабораторії, відомості про них також рекоменду­ється включати в огляд.

Потім оцінюють екологічну політику міста, його адмі­ністративних структур, процедури планування, прийняття рішень, повідомлення про їх виконання, полі­тику й програми в галузі навколишнього середовища, від повідальність за стан довкілля й використання ресурсів, а також ефективність реагування на надзвичайні ситуації.

Зʼясовують, як організована система управління, у який спосіб розподіляються обов'язки й відповідальність посадових осіб (урядових, муніципальних структур, приватних підпри­ємств), наскільки ефективний інформаційний обмін. Найважли­вішими вважають сектори управління водними ресурсами, поводження з відходами, забезпечення й витра­ти енерго­ресурсів, контролю за транспортними потоками, санітарним станом і безпекою навколишнього середовища. Пріоритетними об'єктами екологічного аудиту є підприємс­тва господарсько-питного водопостачання, зі збору й очищення стічних вод, розміщення й переробки відходів, крім того адміністративні структури: управління з охорони нав­колишнього середовища, управління з питань міського пла­нування, управління охорони здоров'я.

Загальна поінформованість про проблеми навколишнього середовища формується рівнем компетенції міської адміністра­ції і населення. Вказують джерела екологічної інформації та їх надійність, дають оцінку й рекомендації з точки зору інформо­ваності адміністрації й населення про стан навколишнього середовища; інформованості населен­ня про політику адміністра­ції в сфері охорони навколиш­нього середовища; інформованості адміністрації про став­лення населення до природоохоронних заходів, проведених муніципальними органами. До компетенції муніципально­го екологічного аудиту не належать підприємства й устано­ви з іншим (не муніципальним) рівнем підпорядку­вання, але при аудиті враховують вплив усіх підприємств як ант­ропогенних чинників на територію міста.
11.3.Аудиторський процес
До обовʼязків керівника ауди­торського процесу входить забезпечення бюджетними й ін­шими ресурсами для проведення аудиту, контакти із заці­кавленими організаціями, наприклад міською комісією з питань охорони навколишнього середовища, відбір і під­готовка аудиторського персоналу, коректування аудитор­ської програми відповідно до попередніх результатів ауди­ту або наявної інформації, контроль за дотриманням цілей і норм екологічного аудиту. Члени аудиторської команди повинні знати закони й інші нормативні акти щодо приро­доохоронної діяльності, політику міської адміністрації в сфері охорони природи, процедури вирішення екологіч­них питань на муніципальному рівні; вони мають ознайо­митися зі способами контролю за екологічною й санітар­но-епідеміологічною безпекою. На початкових стадіях аудиту оцінюють діяльність муніципальних органів з контролю викидів і скидів, очистки стічних вод. Аудитор повинен практично знати процедури екологічного моні­торингу, однак за необхідності до аудиту залучають фа­хівців з різних галузей.

Аудиторська команда повинна бути незалежною від обʼєкта екологічного аудиту, але ознайомленою з місцевими умовами.

Відповідно до схеми муніципального екологічного ауди­ту кожен фахівець готовить докладний висновок (текст, гра­фіки, таблиці, додатки), які представляє керівникові ау­диторської групи. Керівник поєднує висновки в аудитор­ський звіт. Фахівці визначають напрями аудиту, пов'язані з їхньою професійною компетенцією, оцінюють виконання організацією, що підлягає аудиту, програм з охорони нав­колишнього середовища, готують пропозиції з усунення недоліків. Ці висновки становлять основу майбутнього остаточного звіту, у якому визначаються перс пек­тивні елементи екологічної стратегії. Загальні відомості про тех­нічне забезпечення в сфері охорони навколишнього середовища, про практику інших муніципалітетів теж є важливими.

Аудит поділяють на кілька стадій, кожна з них вимагає попередніх робіт, на які зазвичай припадає більше часу, ніж на аудиторську перевірку. Необхідно прогнозувати час, потрібний для власне аудиторської роботи, і період, на який поширюються заходи аудиту. Фахівці повинні плану­вати свою роботу на кілька місяців вперед, тому що аудит здійснюється в кілька етапів. Поетапне здійснення аудиту диктується тим, що неможливо проводити аудит всіх муні­ципальних підрозділів (управлінь, комісій) одночасно. Скоротити строк підготовчої роботи дає змогу попередня аудиторська діяльність у місті. До початку аудиту вибира­ють особу, відповідальну за зв'язки з адміністрацією.

Аудиторська процедура передбачає збирання й оброб­лення даних залежно від спрямованості аудиту («Огляд стану навколишнього середовища» чи «Виконання про­грам з охорони навколишнього середовища») у вигляді ін­терв'ю, аналізу статистичних даних та матеріалів науков­ців, дисертаційних досліджень, даних санепідстанцій, галузевих служб, особистих досліджень, переговорів тощо. Доцільно використовувати великі ряди спостережень за станом навколишнього природного середовища, картогра­фічні матеріали, знімки з супутників, дані опитування на­селення тощо.

Традиційно пріоритетними є такі сфери навколишнього середовища й природокористування: якість води (включаючи водні ресурси, забруднення моря й водотоків), комунальне господарство, очисні споруди; якість повітря (включаючи викиди в атмосферу від пересувних та стаціо­нарних джерел забруднення); санітарний стан ґрунтів, аналіз земельного кадастру; тверді відходи (включаючи їх утворення), а також полігони, накопичувачі тощо, інші фактори й напрями, важливі для міста. Особливу увагу слід звернути на систему екологічного моніторингу та її ефективність.



Якість води. В екологічному огляді вказують перелік законодавчих і підзаконних нормативних актів з водопос­тачання; оцінюється екологічний і санітарний стан водних об'єктів, ефективність його моніторингу, концентрації забруднюючих речовин; система очищення води; окреслю­ють шляхи вирішення проблем, пов'язаних із забруднен­ням води. Навантаження на водні об'єкти, спричинене промисловим виробництвом, розподіляється й класифіку­ється за джерелами (галузями виробництва) та обсягами забруднення. Особливу увагу приділяють стічним водам, що містять небезпечні речовини. Проблеми, створені про­мисловими стоками для муніципальної системи очищення води, документують. У звіті оцінюють ефективність моні­торингу промислового забруд­нення. Розглядають забруд­нення річкових вод (у т. ч. від джерел, що перебувають по­за досліджуваною адміністративною територією), зміни річкового стоку. Вказуються відомості про систему забору, транспортування й очищення води, стан каналізаційної системи (включаючи дощові стоки), систему плати за водо­користування й забруднення вод. В огляд включають пи­тання, пов'язані з безпекою використання водних ресурсів (об'єктів), наприклад специфіку водних об'єктів, запобі­гання аварій. У звіті, крім висновків, вказують загальну оцінку й рекомендації з усунення недоліків. Необхідні аналізи питної води і води для потреб промислового спо­живання, для того щоб виробити стратегію розумного ви­користання підземних і поверхневих вод.

Якість повітря. Збирають інформацію про: всі вики­ди в атмосферу й забруднення повітря від основних джерел (транспорт, промисловість, електростанції й теплоелек­троцентралі, опалення житлових приміщень, спалювання відходів і т. д.); системи очищення й моніторингу забруд­нення атмосферного повітря; контроль викидів; норматив­ну базу в сфері охорони атмосферного повітря; вплив за­бруднення атмосфери міст на здоров'я людей. Вказують ме­тоди зниження рівня забруднення атмосфери, інформують про способи усунення шкідливих впливів на навколишнє середовище й здоров'я населення. Огляд ґрунтується на метеорологічне достовірних попередніх даних, інформації про можливу циркуляцію потоків атмосферного повітря, звертають увагу на способи опалення міських приміщень, склад викидів в атмосферу (за районами), системи моніто­рингу якості атмосферного повітря, склад викидів і харак­тер сировини (для виробників енергії), продуктивність ви­робництва, споживання й заощадження енергоносіїв. Оці­нюють забруднення, дають рекомендації з його усунення. Перевіряється транспортне забруднення, вивчають склад викидів, кількість і тип транспортних засобів (з бензино­вими двигунами, дизельними, електричними) за останні кілька років, роль каталітичних нейтралізаторів, неетильованого бензину, прогнози розвитку транспортної галу­зі, оцінюють забруднення, вказують перелік невідкладних заходів і рекомендацій на майбутнє. При моніторингу якості повітря, пов'язаного з концентраціями забруднюю­чих речовин, вказують не тільки кількість вимірювальних постів, а й їх місцезнаходження. Іншими важливими фак­торами забруднення атмосфери й довкілля є шум, електро­магнітні поля, вібрація тощо. Вказують оцінку, перелік невідкладних заходів, рекомендації на майбутнє щодо поліпшення якості повітря.

Забруднення ґрунту. Особливу увагу приділяють міс­цям розміщення відходів, промисловому обладнанню, бензо­колонкам, іншим об'єктам з різним періодом експлуатації. Забруднення ґрунтів, як правило, буває наслідком аварій або впливу постійних джерел забруднення. Огляд забруднен­ня ґрунтів завершують аналізом на забруднення нафтою й нафтопродуктами, наявність важких металів і т. д. Обсте­жують житлові і промислові райони, аналізують ґрунтові води. Аудитор повинен, розглянувши зібрані дані, відпо­вісти на запитання: чи є ризик погіршення якості навко­лишнього середовища у звʼязку з надлишковим вмістом забруднюючих речовин у ґрунтах.

Тверді відходи. Вказують джерела утворення побуто­вих і промислових відходів (тверді побутові відходи місь­кого господарства, відходи виробництва, небезпечні відхо­ди, наприклад мастила, радіоактивні відходи). Після цього оцінюють ефективність використання матеріалів; спожи­вання відновлюваних і повільно відновлюваних природних ресурсів; використання небезпечних речовин і матеріалів (фреони, важкі метали), якщо це супроводжується утворен­ням відходів; можливе забруднення поверхневих вод місь­кими смітниками. Порівнюють утворення відходів внаслі­док діяльності приватних підприємств, у сфері послуг, кількість побутових відходів населення із загальним обся­гом утворення відходів. Описують характер твердих відходів, непридатних для подальшого використання (пластик, електричні лампочки), що йдуть на переробку (папір, картон, скло, пластики, металобрухт), небезпечних відходів і відходів, підданих біологічному розкладанню. Обовʼязково зʼясовують наявність затверджених лімітів на утворен­ня відходів, аналізують дотримання законодавства підпри­ємствами та установами міста.

Огляд виконання програм з охорони навколишнього середовища. Громадськість обов'язково повинна бути по­інформованою про діючі системи і схеми аудиту, всі проце­дури, що використані в муніципальній практиці, звʼязки між екологічними проблемами й адміністративною структурою міських установ, про галузі, що потребують законо­давчого й нормативного регулювання, роль заходів, що проводяться для поліпшення якості навколишнього середо­вища, та їх ефективність, пропозиції з підвищення ефектив­ності роботи муніципалітетів. В огляді розмежовують сфе­ри муніципальної й державної юрисдикції, відображають досвід спільного рішення проблем на різних рівнях, які підрозділи є в муніципалітеті, як вони пов'язані між собою, як розподіляється відповідальність. Аудитори до­сліджують екологічну політику і програми, ефективність управління, стан зелених насаджень, біологічну різнома­нітність, санітарний стан і екологічну поінформованість.



Екологічна політика й програми. Програми, що ґрунту­ються на комплексній екологічній політиці міста, повинні бути у будь-якої організації, діяльність якої впли­ває на навколишнє середовище. Екологічна стратегія міс­та визначається організа­ціями й посадовими особами, що займаються питаннями охорони навколишнього середови­ща та звітують про виконання екологічних програм, при цьому висвітлюють поділ обов'язків і повноважень між урядовими і міськими владними структурами.

Управління муніципальними комісіями і департа­ментами. Забезпечення населення різними видами пос­луг є функцією міської адміністрації, яку виконують комі­сії з культурних, соціальних, екологічних питань, енерго­постачання, будівництва й транспорту. Екологічно най­важливішими є експлуатація водних ресурсів, організація збору й розміщення відходів, енергопостачання й підви­щення ефективності використання енергоносіїв, плану­вання руху транспорту, регулювання біологічної різнома­нітності, озеленення, екологічна й санітарно-епідеміоло­гічна безпека.



Зелені насадження. Збирають дані про вплив міського господарства, туризму, промисловості й сільського госпо­дарства на зелені насадження (включаючи санітарно-за­хисні зони), вказують об'єкти, що потребують негайних за­ходів, особливу увагу приділяючи паркам, зонам рекреа­ції, захисним лісовим насадженням, а також відновленню порушених земель.

Біологічна різноманітність. Аналізують біологічну різноманітність, що відноситься до різних сфер моніторин­гу і виробляють рекомендації щодо проведення профілак­тичних заходів, аналізують можливість створення ком­плексних парків, зелених зон з навчальними, рекреацій­ними функціями

Санітарний стан навколишнього середовища й екологічна безпека. Питання, пов'язані зі здоров'ям населен­ня (безпека праці, рівень шуму, якість питної води й про­дуктів харчування), можуть стосуватися компетенції орга­нів охорони здоровʼя, а не природоохоронних. Тому вони, як правило, не висвітлюються в регулярних звітах про стан навколишнього середовища (якщо немає особливих обставин). Якщо вони обираються як критерії аудиту, до­датково слід досліджувати біологічне забруднення, рос­линний пилок, алергени тощо, використовуючи нормати­ви Всесвітньої організації охорони здоров'я, і аналізувати звітність медичних закладів.

На здоровʼя населення також впливають екологічні ри­зики й небезпеки. Для запобігання таким небезпекам під­приємство виробляє план дій на випадок аварії, включаю­чи заходи щодо порятунку потерпілих. Для запобігання й зниження ризику екологічно небезпечних аварій необхід­но мати плани й програми, розроблені муніципалітетом. Райони забору підземних і поверхневих вод, призначених для господарсько-питного водопостачання, не повинні ви­користовуватися для діяльності, пов'язаної з виробниц­твом і зберіганням небезпечних або отруйних речовин (ма­теріалів). Муніципальні органи повинні обирати найбез­печніші й прийнятні для довкілля варіанти завчасно запо­бігаючи аварійним ситуаціям.

Екологічна поінформованість. Адміністрація міста повинна бути достатньо поінформованою для того, щоб ви­рішувати поставлені питання в галузях екології, а громад­ськість має право ознайомлюватися зі всіма міськими про­грамами в галузі охорони здоров'я. Аналізується зв'язок (формальний чи дієвий) з громадами міста з питань звіту­вання органів влади за виконану роботу в засобах масової інформації, в навчальних закладах тощо.

Аналіз даних. Він демонструє переваги й недоліки системи управління навколишнім середовищем, надій­ність методів екологічного моніторингу. При аналізі опираються на загально­визнані нормативи, граничне до­пустимі концентрації, нормативи Всесвітньої організа­ції охорони здоров'я, фонові показники. При складанні висновків аналізують зміни якості навколишнього середо­вища, які не пов'язані із впливом підприємства, статис­тичні дані тощо. Якщо система управ­ління навколиш­нім середовищем неефективна, на цьому наголо­шують. Аудитори проводять аналіз у межах своєї компетенції, керівник – виконання програм з охорони навколишнього середовища в місті в цілому, окреслює аудиторські висновки.

Аудиторський звіт. Команда експертів готує його після проведення аудиту. Муніципальні службовці, що брали участь у ньому, повинні ознайомитися з аудиторськими оцінками до написання звіту. Звіт надають для ознайомлення муніципальним службовцям, після цього – замовникові, а також клієнтові (організації, що підлягала екологічному аудиту). Про зміст звіту сповіщають як органи міського управління, так і громадськість. Цим започатко­вується усунення недоліків в екологічній політиці. Ауди­тори відповідають за складання звіту згідно з використа­ними критеріями аудиту. У звіті вказують пріоритет необ­хідних змін (ранжування вирішення проблем), дають чіткі рекомендації органам управління.

Схемою аудиту передбачається відповідальність муні­ципальних комісій й адміністрації. Аудитори на спільних з муніципалітетом нарадах інформують громадськість про висновки аудиту, можливі способи виправлення недолі­ків, про координації дій аудиторської команди й міської адміністрації, правомірність висновків аудиту з погляду національного законодавства та муніципальної екологіч­ної політики, екологічного співробітництва в трансграничному контексті.



Екологічний аудит господарських систем та територій, необхідний для з'ясування екологічних ситуацій на адмі­ністративних територіях, окремих підприємствах, у міс­тах, натепер є інновацією екологічного менеджменту. Сформовані висновки екологічного аудиту дають змогу комплексно управляти територіями.
РОЗДІЛ 12
ЕКОЛОГІЧНЕ СТРАХУВАННЯ


    1. Умови екологічного страхування.

    2. Світовий досвід екологічного страхування.

    3. Поняття «забруднення» в екологічному страхуванні, класифікація збитків.

    4. Можливості проведення екологічного страхування в Україні



    1. Умови екологічного страхування


Екологічне страхування (ЕС) являє собою страху­вання цивільної відповідальності підприємств, установ і орга­нізацій (страхувальників) за шкоди, заподіяну діяльністю, що створює підвищену екологічну небезпеку.

ЕС здійснюється в двох формах: обовʼязкове і добровільне.

Мета ЕС гарантувати повне чи часткове відшкодування збитку, заподіяного діяльністю страхува­льника, за обставинами, що виникають внаслідок заподіяння шкоди життю, здоровʼю чи майну других осіб, включаючи витрати органів державної влади і місцевого самовряду­вання на відновлення екологічного благополуччя природного середовища, у вигляді обов'язку страховиків по здійсненню страхових виплат зі страхових фондів, сформованих страхувальниками.

Страхування класифікується за такими ознаками:

  • за сферами діяльності;

  • за галузями і підгалузями страхування;

  • за формами проведення;

  • за видами і обʼєктами страхування.

В залежності від сфери діяльності, страхування під­розділя­ється на внутрішнє і зовнішнє (іноземне).

Внутрішнє страхування здійснюється страховими комер­ційними організаціями України.



Обʼєкти і субʼєкти ЕС. Обʼєктом ЕС є майнові інтереси застрахованої особи, пов'язані з обов'язком останньої в порядку, встановленому цивільним кодексом, нести відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу і третім особами, у зв'язку зі здійсненням застрахованими особами діяльності, що представляє підвищену небезпеку для оточуючих.

Субʼєктами ЕС є:

  1. страхувальники (застраховані особи) - громадяни і юридичні особи, діяльність яких пов'язана з підвищеною екологічною небезпекою;

  2. страховики - юридичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку, мають відповідні ліцензії, в обовʼязок яких входить виплата страхового відшкодування особам, яким (чи їхньому майну) завданий збиток діяльністю страхувальника;



  3. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка