Навчально-методичний комплекс з бжд за модульно-рейтинговою системою навчання Полтава 2007 зміст



Сторінка1/5
Дата конвертації16.03.2017
Розмір1.15 Mb.
  1   2   3   4   5





Навчально-методичний комплекс з БЖД

за модульно-рейтинговою системою навчання

Полтава 2007



ЗМІСТ
Вступ 3

1. Основи активізації розумової діяльності

студентів в процесі навчання 11

1.1. Аналіз існуючих технологій навчання в освітній галузі

та їх можливості в плані активізації розумової діяльності 24

1.2. Теоретичні засади модульно-рейтингового навчання 31

2. Методика впровадження модульно-рейтингової

системи в навчанні студентів при вивченні БЖД 42

2.1. Розподіл навчального матеріалу за розділами і

видами занять 42

2.2. Структурування навчального матеріалу в змістовні модулі 44

2.3. Розподіл балів, що присвоюються студентам

з дисципліни БЖД 67

2.4. Зміст практичних занять 68

2.5. Зміст самостійної роботи 71

Висновки 96

Література 99

Додатки 102



ВСТУП

Кредитно-модульна система організації навчання запроваджується з метою подальшої демократизації навчального процесу, організації найбільш раціонального і ефективного засвоєння визначених знань, стимулювання суб'єктів учіння до систематичної навчальної праці, посилення мотиваційного компоненту, формування самооцінювальних дій і перетворення контролю на дієвий механізм управлінського процесу.

Впровадження кредитно-модульної технології навчання суттєво підвищить якість вищої освіти, забезпечить конкурентоспроможність випускників вищих навчальних закладів на європейському ринку праці, дозволить виконати Україні основні вимоги Болонського процесу.

Починаючи з 70-х років минулого століття в Європі розпочинається формування єдиного Європейського простору вищої освіти, зближення його цілей, стандартів, моделей [17].

Інтеграційний процес на європейському освітньому просторі стає передісторією Болонського процесу. В основі його лежить три важливих документи:

1. Велика Хартія університетів (Болонья, 1988);

2. Ліссабонська конвенція (Ліссабон, 1997);

3. Сорбонська декларація (Париж, .Сорбона,1998).

18 вересня 1988 року під час урочистостей, присвячених 900-річчю Болонського університету (Італія) - альма-матер Європейської вищої школи, ректори 430 університетів підписали Велику Хартію. . -

Основні принципи Великої Хартії наступні:

- університет - самостійна установа в суспільстві. Він створює, вивчає, оцінює та передає культуру за допомогою досліджень і навчання. Дослідницька та викладацька діяльність має бути морально й інтелектуально незалежною від будь-якої політичної й економічної влади;

- викладання та дослідницька робота в університеті мають бути неподільні;

- свобода в дослідницькій і викладацькій діяльності є основним принципом університетського життя;

- університет є хранителем традицій європейського гуманізму, він прагне до досягнення універсального знання

У 1997 році в Ліссабоні була прийнята конвенція про визнання кваліфікацій, що стосуються вищої освіти в Європейському регіоні. Ця конвенція прийнята під егідою Ради Європи і ЮНЕСКО.



Головна ідея Лісабонської конвенції полягала в тому, що система освіти в європейському регіоні характеризується великим розмаїттям (культурним, соціальним, політичним, релігійним, філософським, економічним і т.і.) і необхідно надати можливість людям цього регіону певною мірою користуватись цим джерелом різноманіття, полегшити доступ жителям кожної країни до освітніх ресурсів інших держав.

В травні 1998 року чотири європейські міністри в Парижі (Сорбонна) підписали спільну декларацію, яка була направлена на гармонізацію національних систем вищої освіти.

В червні 1999 року у місті Болонья (Італія) відбулась перша зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту, і прийнято спільні декларації.

Болонську декларацію підписали на сьогоднішній день 40 країн (в тому числі і Росія у 2003 році). Україна поки не є учасником Болонського процесу.

В травні 2001 року у Празі зібрались міністри освіти 32 країн з метою проаналізувати досягнення та визначити напрямки щодо створення Європейського простору вищої освіти до 2010 року.

Міністри відзначили, що поставлену мету - поділити курс вищої освіти на два цикли (бакалаврський і магістерський),—ґрунтовно розглянуто і обговорено. Було наголошено, що для кращої гнучкості в навчальних і кваліфікаційних процесах потрібно прийняти загальновизнані характеристики кваліфікації і підкріпити кредитною системою на зразок ЕСТS. На празькому комюніке міністри наголосили на своїй рішучості домогтися усунень будь-яких перепон щодо вільного пересування студентів, викладачів, науковців та адміністративних працівників; закликали галузь вищої освіти поліпшити роботу щодо розробки навчальних модулів, курсів і програм на всіх рівнях з "європейським" змістом, орієнтацією та організацією.

У вересні 2003 року у Берліні відбулася конференція міністрів вищої освіти Європи щодо створення Європейського простору вищої освіти.

Міністри обмінялись поглядами щодо прогресу в Болонському процесі та вирішували, що робити далі. Вони ухвалили надати процесу подальшого розвитку, зобов'язуючись зробити три проміжні кроки протягом двох наступних років:

- гарантія якості;

- дворівнева система;

- визначення рівнів і термінів навчання.

Термін проведення експерименту: ПЕДАГОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ 3 КРЕДИТІЮ-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ припадає на2003-2008 роки

Тема експерименту - кредитно-модульна система організації начального процесу у вищих навчальних закладах України.

Актуальність експерименту - створення передумов для входження України до єдиного європейського та світового освітнього простору шляхом впровадження в систему вищої освіти України основних ідей, сформульованих Болонською декларацією 1999 року:

- побудова Європейської зони вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;

- формування та зміцнення Інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу України як складової Європи;

- посилення міжнародної конкурентоспроможності як національної, так і європейської систем вищої освіти, підвищення їх престижності у світі;

- конкуренція з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив та престиж;

- підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та Європейських культурних цінностей (університети як носії національної та Європейської свідомості).



Об’єкт експерименту - система вищої освіти України.

Предмет експерименту крсдитно-модульна система організації навчального процесу (далі КМСОНП) у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації,

Мета експерименту - науково обгрунтувати, розробити та експериментальне перевірити технологію застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (далі ЄКТАС) в системі вищої освіти України та опрацювати сучасні методи оцінювання знань студентів.



Робоча гіпотеза полягає у тому, що існуюча в Україні система вищої освіти забезпечує якісну підготовку студентів, їх конкурентоспроможність на національному і міжнародному ринках праці, але потребує адаптації до вимог, які передбачені ЄКТАС [28].

Термін проведення експерименту за наказом МОН України від 23 січня 2004 року буде проходити в 2 етапи.



Перший (2003-2004 роки) передбачає розроблення навчально-методичних матеріалів, змісту освіти, форм організації навчального процесу, їх апробація в експериментальних групах, визначення напрямків підготовки, спеціальностей.

Другий (2005-2008 роки) передбачає внесення коректив до експеримен­тальних матеріалів. Їх апробація на більшому масиві учасників експерименту.

Одним з найважливіших аспектів інтеграційних процесів, які проводяться в європейському освітянському просторі є введення в державах-учасниках цих процесів двоступеневої системи навчання і нових технологій її реалізації. Такою технологією кредитно-модульна система підготовки фахівця.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ :

1. Модуль — це задокументована логічно завершена та системно впорядкована частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу.

2. Змістовий модуль - це система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об'єктові.

3. Кредитна-модульна система організації навчального прогресу - це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).

4. Кредит —це числова міра повного навчального навантаження студента з конкретної дисципліни (1 кредит = 36 год.), яка спонукає студентів до вільного вибору навчальних дисциплін та якісного Їх засвоєння, і є одним із критеріїв порівняння різних навчальних систем вищих закладів освіти.

5. Заліковий кредит - це одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів.

6. Принцип модульності передбачає організацію засвоєння навчального матеріалу у дискретно-неперервному полі за наперед заданою модульною програмою, яка складається з логічно завершених доз навчального матеріалу (змістових модулів) із структурованим змістом кожного модуля та системою оцінювально-контрольних параметрів.

7. Кредитно-модульна технологія навчання - це цілісний алгоритм повного засвоєння знань та умінь майбутніми фахівцями за структурноінтегрованими освітньо-професійними програмами в кредитних вимірах, свідомим самостійним вибором студентами навчальних дисциплін з метою прикладання максимальних інтелектуальних зусиль для їх вчасного засвоєння та модульним принципом з дотриманням психолого-педагогічних та кібернетичних вимог до навчального процесу в межах модуля, навчальної дисципліни, міждисциплінарного курсу і ступеня підготовки загалом.

8. Індивідуальний навчальний план студента ~ це документ, формування якого здійснюється на підставі переліку змістових модулів (блоків змістових модулів навчальних дисциплін), що сформовані на основі структурно-логічної схеми підготовки фахівців. Навчальна дисципліна формується як система змістових модулів, передбачених для засвоєння студентом, об'єднаних в блоки модулів - розділи навчальної дисципліни.

9. Модульна програма навчальної дисципліни складається із скінченної кількості модулі? (модульний розподіл навчального матеріалу) зі структурованим змістом кожного модуля, причому першим модулем повторюються узагальнені і систематизовані знання з попереднього періоду навчання, а останнім модулем - за останній рік.

10. Модульне планування складається з двох частин: модульно-календарної і модульно-структурної.

Модульно-календарна частина компонується такою формою: порядковий * номер і назва модуля з вказаною загальною кількістю годин, форма і тема кожного заняття, кількість годин і дата його проведення.

Модульна структурна частина складається за таким планом: номер і назва модуля, сукупність опорних елементів знань і практичних дій для актуалізації, сукупність елементів головних знань і практичних дій з раніше вивченого модуля для планового повторення, сукупність нових елементів знань і практичних дій для оперативного і повного засвоєння.

11. Оперативне засвоєння елементів знань і практичних дій передбачає їх розуміння і запам'ятовування через первинне сприймання з метою репродуктивного відтворення під час модульних контрольних зрізів.

12. Повне засвоєння елементів знань і практичних дій, які складають кістяк предмета, досягаєгься в результаті довготривалого і багаторазового повторення і застосування у стандартних і нестандартних ситуаціях; вони пропонуються для підсумкового (за семестр, рік) оцінювального контролю залишкових знань без установки на попереднє повторення.

13. Опорний контрольний зріз - це один із видів контролю (тестування, залік, контрольна робота тощо), за допомогою якого перевіряється стан оперативного або повного засвоєння визначеної сукупності навчального матеріалу (теоретичні відомості, практичні дії та ін.) і яким охоплюється кожен суб'єкт учіння.

14. Рейтинговий (модульний, семестровий, річний, загальний) показник з дисципліни ~ це числова величина, яка дорівнює процентному відношенню суми балів з усіх опорних контрольних зрізів за модуль (семестр, рік, усі роки навчання) до суми максимально можливих балів [29].

Види рейтингових показників: модульний, семестровий, річний, загальний.

15.Рейтинг - це порядкова позиція студента групи за результатами навчання з усіх предметів; рейтинг визначається за середнім арифметичним ' рейтингових показників предметів

Види рейтингу: семестровий, річний, загальний

16. Загальний рейтинг це порядкова позиція студента групи за результатами навчання з усіх предметів (середнє арифметичне річних рейтингових показників) за період навчання.

17. Структурування навчального матеріалу - модуля це процес виділення елементів знань (понять, властивостей, аксіом, законів, закономірностей, явищ, фактів тощо) і встановлення взаємозв'язків між ними.

18. Генералізація знань - це процес виділення з даної сукупності головних понять, властивостей, фактів, практичних дій, які складають кістяк теми, модуля чи предмета і визначаються для повного засвоєння.

19. Стратифікацією називається розподіл навчальних дисциплін за спільною ознакою (наприклад, за наявним ядром однакових понять) на групи (страти).

20. Інтервальна шкала оцінок встановлює взаємозв'язки між рейтинговими показниками і шкалою оцінок. Інтервальна шкала оцінок:

а) у п'ятибальній системі оцінювання: «5» -(91-100%), «4» - (76-90%), «З» -(60-75%), «2» - (менше 60%);

б) в ЄСПК «А» - (96-100%), «В» - (91-95%). «С» - (81-90%), «П» - (71-80%), «Е» - (61-70%), «РХ» - (40-60%), «Р» - (0-39%). •

в) у дванадцятибальній системі оцінювання: «12» (100%), «11»- (96-99%), «10» - (91-95%), «9»- (81-90%), «8» - (71-80%), «7» - (61-70%), «б» - (51-60%), «5» - (41-50%). «4» -(31-40%), «3» - (21-30%), «2»- (11-20%). «І» - (0-10%).



Реалізація кредитно-модульної системи підготовки фахівця вимагає суттєво нових науково-методичних та дидактичних підходів до планування та організації навчального процесу, до викладання, а також вищого рівня матеріально-технічного та методичного забезпечення навчального процесу (індивідуальний доступ студентів до інформаційних ресурсів, зокрема через комп'ютерні мережі та Інтернет, до навчальних програм і планів, навчально-методичної літератури, зокрема, в електронній форм і, тощо). На етапі викладання особливої уваги заслуговує активізація пізнавальної діяльності суб’єктів [28].

1. Основи активізації розумової діяльності студентів в процесі навчанн
Проблема активності учня та студента в навчанні досліджується в педагогіці і психології давно. Тільки за останні десятиліття з’явилося чимало цікавих наукових праць з даної проблеми. Г.І.Щукіна «Активізація пізнавальної діяльності учнів у навчальному процесі» (1979),Ю І.Ф.Харламов «Активізація навчання учнів» (1970), Т.І. Шамова «Активізація навчання учнів» (1982), В.І.Лозова «Пізнавальна діяльність школярів» (1990) та ін.

Про те ця проблема залишається актуальною, адже змінюються умови навчальної роботи в школі, в вищому навчальному закладі розширюється її зміст у відповідності до змін у суспільному житті, з’являються нові дослідження які вивчають природу людини, закономірності пізнання нею світу [14].

У традиційному класичному розумінні розумова, пізнавальна активність учня зводиться до уважного сприймання розповіді, пояснень учителя. Хоча при цьому наголошується, що важливо розвивати вміння аналізувати і узагальнювати факти. В основному ж від учня, студента вимагаються одне – вміння якісно відтворювати навчальний матеріал.

В наш час «пізнавальна активність» трактується ширше. Як відмічає білоруський вчений Іван Харламов, це інтенсивна аналітико-синтетична мислинева діяльність учня у процесі вивчення оточуючого світу і оволодіння системою наукових знань (Харламов, 1970).

Ця діяльність має наступні характеристики:

а) наявність позитивного ставлення до навчання, бажання до більш глибокого пізнання предмету;(як говорять психологи, наявність високої мотивації навчання)

б)володіння інтелектуальними уміннями, навичками (робота з літературою..)

в) свідоме спрямування власних зусиль на засвоєння знань, здатність його до вольової напруги концентрації власних зусиль на досягненні позитивного результату.

Ось чому так важливо у процесі навчання школярів та студентів розвивати їх пізнавальну активність.

Особистість з високим рівнем розвитку пізнавальної активності свідомо і міцно завоює знання, має інтерес до навчання, розвинену самостійність думки та практичних дій. Сама пізнавальна діяльність для нього є цінністю, рушійною силою психічного розвитку його особистості.

Пізнавальна активність – це внутрішня готовність особистості до подальшої праці у напруженій розумовій та практичній діяльності у процесі оволодіння знаннями, уміннями, навичками. Це, виявлення самостійності і творчого підходу до розв’язання навчальних завдань.

Пізнавальна активність є об’єктивною передумовою успішного навчання. Адже навчання – це активний процес пізнання світу. Оволодіти знаннями, дійсно засвоїти їх можливо лише за допомогою власної пізнавальної діяльності, власного розуму. Сам по собі виклад навчального матеріалу викладачем, яким би майстерним він не був, не гарантує його засвоєння учнями. Це засвоєння відбувається лише тоді, коли учень, студент власними зусиллями, власною напругою, власною роботою свого розуму, волі, почуття заставить себе зрозуміти, слухати, запам’ятовувати. Учитель спонукає, допомагає зрозуміти, викликає внутрішню розумову напругу учнів, активізуючи їх пізнавальну діяльність. Проте особистість, яка хоче оволодіти знаннями, повинна докласти чимало власних зусиль організувати свою діяльність, сконцентрувати свою увагу, «включити» мислення, пам’ять, уяву, почуття, волю у сприйманні розповіді учителя.

Тобто, як говорив ще А.Дистервег, учень ззовні може сприймати тільки збудження, оволодіти З.У йому потрібно самостійно. Тому навчальна самодіяльність – це засіб і в той же час результат навчання. Звідси безумовна необхідність пізнавальної активності учня і вимога, активності у навчанні. Якщо на буде активності учня у навчанні, то не відбудеться і новий процес пізнання, адже оволодіння знаннями, вміннями, навичками відбувається тією мірою, якої кожен учень проявляє максимальну індивідуальну активність.

Пізнавальна активність може мати різні рівні:



Репродуктивно – наслідувальна активність. За допомогою даного рівня активності досвід діяльності накопичується через досвід іншого. Генетично це найбільш рання і елементарна форма прояву активності. Для розвитку учня ця активність має певну цінність. Адже відомо, що засвоєння самостійного досвіду дії (діюче) відбувається не одразу, а через засвоєння досвіду інших. Оволодіння будь-якою складною формою розвитку спочатку здійснюється учнем у співробітництві з дорослим – учителем, а потім вже самостійно (дослідження Л.С.Виготського про зону найближчого розвитку дитини). Оволодіння ідеальними зразками предметних дій і мовленевих форм саме і відбувається у співробітництві учень з учителем. На засадах репродуктивно – наслідувальної активності. Крім того, цю активність не можна вважати механічним слідуванням за зразком. Це реальна, дійсна активність, яка виникає нервово - психічне напруження і мобілізує духовні та фізичні сили школяра. В ній беруть участь і цілеспрямоване спостереженні і процес аналізу послідовності дій, і відпрацювання складних операцій, і осмислення результатів діяльності. Нові знання здобуваються, як правило, у масовому навчанні через розповідь, пояснення, бесіду учителя. Тому цілком слушне зауваження відомого дидакта І.Лернера про те, що неправомірно протиставляти проблемне, розвивальне навчання репродуктивному, пояснювальному. І жодна із існуючих концепцій навчання не довела недоцільності представлення частини знань у «готовому» вигляді (І.Лернер, 1996).

Однак слід відмітити, що при репродуктивному навчанні рівень власної активності особистісний-нестандартний. Затримка школяра на цьому рівні активності не забезпечить його подальшого просунення в навчанні, оскільки гальмується розвиток самостійності, ініціативи учня, його мислення, набутий досвід творчої діяльності.

Пошуково-виконавча активність – більш високий рівень розвитку особистості. В цих умовах особистість, що навчається на перший погляд, виступає виконавцем, оскільки завдання ставить учитель. Але характер навчаючих завдань, які виконуються, вимагають складної аналітичної діяльності, інтелектуальної активності. Учень відчуває потребу в осмисленні того, в чому є необхідність щось самостійно зрозуміти. Відома думка видатного психолога С.Л.Рубінштейна про те, що людина починає мислити тоді, коли в неї з’являється потреба щось мислити тоді, коли в неї з’являється потреба щось зрозуміти. Мислення завжди починається з проблеми чи питання, з подиву або здивування… Розв’язок завдання і є завершенням мислиневого процесу (Харламов С.).

Пошуки самостійних шляхів розв’язання проблем, перегляд різних варіантів відривають від зразка, дають простір для роздумів і про характер змісту завдання, і про умови діяльності , і про свої можливості. В силу цього перехід на рівень пошукової активності завжди виникає і більш високий рівень діяльності, рівень розвитку особистості взагалі.

Рівень творчої активності найбільш високий. Зрозуміло, його не слід прирівнювати до процесу творчості дорослої людини, так як досвід учня все таки обмежений. Показники творчої активності учня: новизна, оригінальність, відхід від шаблону, ломка традицій, доцільність цікавість (Я.Пономарьов, 1976). Творча активність забезпечує реконструкцію діяльності і перетворення дійсності. Вона завжди пов’язана зі створенням проблемного навчання, реконструкцією вже відомого. Це розв’язок завдань, які характеризуються новизною, незвичністю, нетрадиційністтю, складністю. Творча активність сприяє розвиткові усіх можливостей особистості, її творчого потенціалу, тому в психології творчість розглядається як «механізм» розвитку, як взаємодія, яка веде до розвитку (Я.Пономарьов).

Різнорівневий підхід до аналізу активності учня в значній мірі допомагає визначити на кожний відрізок часу рівень, на якому відбувається його діяльність, спроектувати перспективи її розвитку. По цим показникам активності, просування особистості в діяльності ми можемо прослідкувати і її розвиток.

Зрозуміло, що розглянуті рівні активності в реальному навчанні не існують ізольовано один від одного. Тут скоріше має місце «співіснування» рівнів. Адже психічні процеси, як внутрішня основа діяльності призводить до стану руху будь-яким рівнем активності. В репродуктивній активності спрацьовує не тільки пам’ять, але і мислення. Творча активність не вимагає аналізу відомого зразка, але спирається на пам’ять, минулий досвід. Уся справа тільки в тому, в якому зв’язку виникають ці процеси, яка їх мета і який результат буде отримано, цікаво зазначити, що процес навчання – це система взаємодії учителя й учнів, його кінцевий результат в значній мірі залежить від характеру пізнавальної активності особистості, що навчається. Тільки стимулюючи цю активність, власні зусилля учнів, учитель може розрахувати на позитивні зрушення в розвитку суб’єкта учіння.

Викладачу слід пам’ятати, що ефективність навчання в новій залежності від підготовленості учнів та студентів до навчально-пізнавальної діяльності. Це передбачає:



  • Свідоме стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів (доведення до відому учнів мети навчання, можливостей) розумового розвитку на матеріалі теми, розвитку значимих якостей особистості, формування життєвого досвіду.

  • Врахування фізіологічної і психологічної готовності до навчання, що є підґрунтям для реалізації свідомості й активності навчання).

  • Застосування сучасних педагогічних технологій, в яких акцент зроблено на становлення та розвиток таких якостей особистості як рефлективність, критичність мислення, вміння самостійно працювати з інформацією.

Студент стає здатним до більш складного аналітико-синтетичного сприймання предметів і явищ; підліткові цікаво вчитися тоді, коли навчання потребує активізації пізнавальної діяльності сприяє: уміння вчителя враховувати психічний стан учнів, і стадії їх психічного розвитку.

У педагогіці шкільний вік умовно поділяють на молодший (6-12 р.), середній (підлітковий) (12-15 р.), старший або юнацький (15-18 р.).

Згідно цього програма з ОБЖ утримує 3 цикли, в яких навчальний матеріал подано з урахуванням вікових особливостей учнів.

Пізнавальна діяльність в молодшому шкільному віці відбувається переважно в процесі організованого навчання. Пам’ять, наочно-образне мислення розвивається від емоційно-образного до образно - логічного. Тому в цьому віці доцільно залучати наступні форми навчальних робот: рольові ігри, розповіді, бесіди, екскурсії. Це є 1 цикл програми навчання з ОБЖ.

Значну роль у житті підлітка (12-15 років) відіграють різні форми спілкування, поліпшується продуктивність пам’яті. В даному віці доцільними будуть такі форми навчальної діяльності – «Круглі столи», змагання, уроки-диспути, уроки-конференції, які залучають на 2 циклі опанованої програми.

Юнацький вік (15-18 років) – це період формування світогляду, характеру і життєвого самовизначення. Мислення в цьому віці здатне абстрагувати і узагальнювати навчальний матеріал. Наприклад, вивчення розділу «Громадянська безпека» передбачає формування поняття, що безпека людини, в т.ч. й громадянська в повній залежності від її особистих дій, досвіду та вмінь, знання змісту громадянської освіти (нормативно-правової бази спрямованої на захист особистості.) Доцільні форми організації діяльності: написання реферату, самостійна роботи з джерелами [21]…



  1. Обов’язкове врахування наявного рівня розвитку учня (його розумових здібностей, життєвого досвіду,

  2. Крім того, організовуючи навчально-пізнавальну діяльність учнів з метою її активізації, вчителю доцільно використовувати сприятливість моментів позитивного ставлення учнів до навчання (як особистості)

  • наукові знання зацікавлюють учнів, а вчитель створює ситуації, якими вони захоплюються (реалізація дидактичних принципів науковості в навчанні)

  • колективний характер навчальної діяльності забезпечує створення сприятливої атмосфери для великого прагнення учня посісти відповідне місце серед однолітків. Цього можна досягти застосовуючи дискусії, рольові ігри, класні та шкільні конкурси з питань важливих в небезпечних ситуаціях.

  • Створення сприятливих умов для культивації почуття власної гідності, що в свою чергу є важливою передумовою позитивного ставлення до навчання. Сама мета навчання з предмету на це спрямовує: заради збереження життя як найвищої цінності вироблення вміння та навичок самозахисту, свідомої громадської позиції в усіх аспектах громадського життя.

Справедлива оцінка навчальних успіхів учня також стимулює його позитивне ставлення до навчання.

Необхідно застосувати різні форми контролю, а особливо важливою є словесна характеристика здобутків учня.

Головна мета сучасної школи середньої так і вищої полягає в тому, щоб створити таку систему навчання, яка б забезпечувала освітні потреби кожного учня відповідно до його нахилів, інтересів та можливостей. Для досяг­нення цієї мети, як ми вже зазначали, необхідно кардинально зміни­ти парадигму учня й учителя у навчальному процесі. Зараз навчаль­ний процес у масовій школі зберігає невирішеними протиріччя між фронтальними формами навчання та індивідуальним темпом на­вчально-пізнавальної діяльності кожного учня; між необхідністю диференціації освіти та одноманітністю змісту й технологій навчан­ня; між переважним у школі пояснювально-ілюстративним спосо­бом викладання й діяльнісним характером учіння, яке б сприяло роз­витку здібностей та інтересів учня. На сьогодні відомо ряд дидак­тичних підходів, кожен із яких націлений на зняття окремих протиріч, на що була звернута увага вище розглядувана технологія уможливлює зняття всіх названих протиріч

Одне з провідних положень теорії діяльності для ефективного навчання передбачає таку його організацію, за якої учень сам опе­рує навчальним змістом, і тільки в такому разі воно буде засвоєно усвідомлено й міцно. Крім того, відбувається процес інтелектуаль­ного розвитку учня. Нова парадигма полягає в тому, що учень має вчитися сам, а вчительздійснювати мотиваційне керівництво його учінням, тобто мотивувати, організовувати, координувати, консультувати, контролювати. Переведення навчання на суб'єкт-суб'єктну основу потребує такої педагогічної технології, яка б за­безпечила учневі розвиток його мотиваційної сфери, інтелекту, са­мостійності, колективізму, схильностей, уміння здійснювати само­стійне управління навчально-пізнавальною діяльністю. Тому перед шкільною практикою постала проблема пошуку технології навчан­ня, яка дозволила б практично вирішити це завдання. Такою техно­логією якраз і є модульне навчання.

Модульне навчання виникло як альтернатива традиційному. Саме воно інтегрує в собі все те прогресивне, що накопичено в педа­гогічній теорії та практиці. Так, з програмованого навчання запо­зичено ідею активності учня в процесі його чітких дій у певній логіці, постійне підкріплення своїх дій на основі самоконтролю, індивідуа­лізований темп навчально-пізнавальної діяльності. З теорії поетап­ного формування розумових дій використано саму її суть — орієн­товну основу діяльності. Кібернетичний підхід збагатив модульне навчання ідеєю гнучкого управління діяльністю учнів з переходом на самоврядування. З психології використано й рефлексивний підхід. Накопичені узагальнення теорії та практики диференціації, оптимізації навчання, проблемності — все це інтегровано в основах мо­дульного навчання, в принципах і правилах його побудови, відборі методів і форм здійснення процесу навчання.

Найповніше основи модульного навчання розроблені П. Цявичене й викладені в монографії «Теория ц практика модульного обучения» (Каунас, 1989). Ми багато в чому будемо спиратися на її ідеї.

Суть модульного навчання полягає в тому, що учень цілком са­мостійно (або з певною дозою допомоги) досягає конкретної мети навчально-пізнавальної діяльності в процесі роботи з модулем. Мо­дуль це цільовий функціональний вузол, у якому об'єднано на­вчальний зміст і технологію оволодіння ним у систему високого рівня цілісності.


Каталог: docs
docs -> Основні вимоги до реферату
docs -> Уточнення щодо оформлення документів та питання, які вступники до аспірантури задають найчастіше
docs -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
docs -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
docs -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка