Навчально-методичний комплекс з бжд за модульно-рейтинговою системою навчання Полтава 2007 зміст



Сторінка2/5
Дата конвертації16.03.2017
Розмір1.15 Mb.
1   2   3   4   5

Отже, модуль виступає засобом модульного навчання, оскільки в нього входять: цільовий план дій, банк інформації, методичне ке­рівництво для досягнення дидактичної мети. Саме модуль може ви­ступати як програма навчання, індивідуалізована за змістом, мето дами учіння, рівнем самостійності, темпом навчально-пізнавальної діяльності учня.

У сутнісних характеристиках модульного навчання закладено його відмінність від інших систем навчання. По-перше, зміст на­вчання подано в закінчених самостійних комплексах (інформацій­них блоках), засвоєння яких здійснюється відповідно до мети. Ди­дактичну мету сформульовано для учня, й вона містить не тільки відомості про обсяг досліджуваного матеріалу, а й про рівень його засвоєння. Крім того, кожен учень отримує від учителя письмові поради щодо того, як раціональніше діяти, де знайти потрібний на­вчальний матеріал тощо. По-друге, змінюється форма спілкування вчителя та учня. Воно здійснюється через модулі та особисте інди­відуальне спілкування. Саме модулі дають змогу перевести навчан­ня на суб'єкт-суб'єктну основу. Стосунки стають більш паритетни­ми. Крім того, учень витрачає максимум часу на самостійну роботу, вчиться ставити мету, самостійно планувати, організовуватися, кон­тролювати себе та оцінювати. Це дає йому змогу усвідомити себе в діяльності, самому визначити рівень освоєння знань, бачити прога­лини в своїх знаннях та вміннях.

Безсумнівно, що вчитель теж керує навчально-пізнавальною діяльністю учнів через модулі й безпосередньо, але це більш м'яке, а головне — цілеспрямоване управління. Нарешті, наявність модулів з друкованою основою дає вчителю змогу індивідуалізувати робо­ту з окремими учнями. Тут не існує проблеми індивідуального кон­сультування, дозованої індивідуальної допомоги.

У чому ж полягає система дій учителя під час підготовки до пере­ходу на модульне навчання?

Передусім необхідно розробити модульну програму, яка скла­дається з комплексної дидактичної мети й сукупності модулів, що забезпечують досягнення цієї мети. Щоб скласти таку програму, вчителю передусім необхідно визначити основні наукові ідеї курсу. Наприклад, у курсі шкільної біології виокремити такі ідеї: організм — біологічна система; екологічні системи; система та еволюція орга­нічного світу. Потім необхідно структурувати навчальний зміст на­вколо цих ідей у певні блоки. Після чого сформувати комплексну дидактичну мету (КДМ). Вона має два рівні: рівень засвоєння уч­нем навчального змісту та орієнтація на його використання в прак­тиці, а також для вивчення навчального змісту в майбутньому. Потім із комплексної дидактичної мети слід виокремити інтеграційну ди­дактичну мету (ЩМ) і сформувати модулі, тобто кожен модуль по винен мати свою інтеграційну дидактичну мету. Поєднання досяг­нення цих завдань забезпечує досягнення КДМ.

Однак до модулів входять крупні блоки навчального змісту. Тому кожну інтеграційну дидактичну мету слід розділити на окремі ди­дактичні завдання (ОДЗ) і на їх основі визначити навчальні елемен­ти. Кожному окремому дидактичному завданню відповідає один на­вчальний елемент. Як результат утворюється дерево завдань: вер­шина дерева — комплексна дидактична мета для модульної програ­ми; середній шар — інтеграційні дидактичні завдання для побудови модулів і нижній шар — окремі дидактичні завдання для побудови навчальних елементів.

Кожному вчителю, який зважився на розробку модульних про­грам, бажано спертися на деякі теоретичні основи і передусім на основні принципи побудови модульних програм.

Перш за все слід знати про принцип цільового призначення. Мо­дулі можна поділити на три типи: пізнавальні що їх використову­ють для вивчення основ наук; операційні — для формування й роз­витку способів діяльності та змішані. В школі найчастіше викорис­товують змішані модулі.



Провідним принципом модульного навчання є принцип поєднання комплексних, інтеграційних та дидактичних завдань. Розв'язання сукупності ОДЗ забезпечує досягнення ІДМ конкретного модуля. Розв'язання сукупності ІМД усіх модулів забезпечує досягнення КДМ.

Не менш важливим для управління учінням школярів має прин­цип зворотного зв'язку, тобто ніяке управління не можливе без кон­тролю, аналізу й корекції, причому в поєднанні з самоврядуванням, учінням з боку школярів.

Рекомендуємо використати декілька правил:

• перед кожним модулем здійснювати вхідний контроль знань та вмінь учнів, щоб мати інформацію про рівень готовності до роботи за новим модулем. За необхідності, здійснюється відповідна корек­ція знань;

• обов'язково здійснювати поточний та проміжний контроль на­прикінці кожного навчального елемента (частіше це м'який конт­роль: самоконтроль, взаємоконтроль, звірка з образом тощо). Після завершення роботи з модулем слід здійснити вихідний контроль. Поточний та проміжний контроль мають на меті виявлення прога­лин у засвоєнні для негайного їх усунення, а вихідний контроль має показати рівень засвоєння модуля і теж обов'язково з доопра­цюванням.

Отже, кожен учень разом з учителем здійснює управління учінням



Важливим критерієм побудови модуля є структурування діяльності учня в логіці етапів засвоєння знань: сприйняття, розуміння, осмислення, запам'ятовування, застосування, узагальнення, систе­метизація. І тут є велика можливість здійснити проблемність у на­вчанні.

У модулі має бути можливість для повторення основного змісту. Її можна реалізувати через навчальний елемент «Резюме». Добре, якщо узагальнення зроблено не тільки словесне, а й у формі таблиць порівняльних характеристик, графіків, діаграм тощо.

Введення модулів у навчальний процес слід здійснювати посту­пово. Можна поєднувати традиційну систему навчання з модуль­ною. В старших класах лекційна система цілком поєднується з мо­дульною. Дуже добре вписується в модульну систему навчання вся система методів, прийомів і форм організації навчально-пізнаваль­ної діяльності учнів: робота індивідуальна, в парі, в групах. Сло­вом, модулі можна вписувати в будь-яку систему навчання й тим самим посилювати її якість та ефективність.

Що ж дає модульне навчання? Наші висновки базуються на спо­стереженні та результатах дослідної роботи, яку ми проводимо в 7, 8, 10-х класах однієї з гімназій.

Проаналізуймо спочатку значення модульного навчання для учня. На запитання про значення діти відповідають: головне — це те, що кожен працює самостійно, є можливість отримати консульта­цію у вчителя, допомогу в товариша, значно глибше можна усві­домити навчальний зміст, увесь час можна себе контролювати.

Усе це та результати навчання дали нам змогу дійти таких висновків. Справді, в процесі модульного навчання кожен учень залучається до активної й ефективної навчально-пізнавальної діяльності, працює з ди­ференційованою за змістом та дозою допомоги програмою. Тут відбу­вається індивідуалізація контролю, самоконтролю, корекції, консуль­тування, ступеня самостійності. Важливо, що учень має змогу значною мірою самостійно реалізуватися і це сприяє мотивації учіння. Дана система навчання гарантує кожному учневі освоєння стандарту освіти й просування на вищий рівень навчання. Великі можливості має систе­ма й для розвитку таких якостей особистості учня як самостійність і колективізм. На жодному занятті не було ніяких порушень дисципліни чи неуважності учнів через сторонні справи.

Принципово змінюється й становище вчителя в навчальному про­цесі. Передусім змінюється його роль. Завдання вчителя — обов'язкова мотивація учнів, здійснення управління їхньою навчально-пізна­вальною діяльністю через модуль та безпосереднє консультування шко­лярів. У результаті зміни його діяльності на навчальному занятті змінюється характер і зміст його підготовки до них: тепер учитель не готується до того, як краще пояснити новий матеріал, а готується до того, як краще управляти діяльністю школярів. Оскільки управління здійснюється головним чином через модулі, то завдання вчителя по­лягає в грамотному визначенні інтегративних дидактичних завдань модуля та структуруванні навчального змісту під ці завдання. Це вже принципово новий зміст підготовки вчителя до навчального за няття, що обов'язково призводить до аналізу вчителем свого досвіду, знань, умінь, пошуку більш досконалих технологій. Продумування мети діяльності учнів, визначення програми їхніх дій, передбачення можливих утруднень, чітке визначення форм і методів учіння вимагає від учителя доброго знання своїх учнів. Наш досвід показав, що викладач в процесі оволодіння технологією модульного навчання значно зросли професійно. Тому ми вважаємо, що процес оволодіння теорією й практикою модульного навчання — це шлях професійного самоствер­дження вчителя, можливість для його самореалізацїї.

Для переходу на модульне навчання необхідно створити методичне забезпечення, тому наступний розділ буде присвячений організації та впровадженню модульно-рейтингового навчання на прикладі навчання дисципліни БЖД в умовах школи та вищих навчальних закладах.


1.1. Аналіз існуючих технологій навчання в освітній галузі та їх можливості в плані активізації розумової діяльності суб’єктів учіння
У сучасній освітній практиці співіснують три основні типи навчання, кожен з яких ґрунтується на певній парадигмі освіти: традиційне навчання, розвивальне навчання й особистісно-орієнтоване навчання.

Традиційне навчання. Головна мета навчання озброєння учнів системою знань, умінь і навичок. Технології традиційного навчання не передбачають цілеспрямованого розвитку особистості учнів, хоча певні особистісні якості в них можуть розвиватися як побічний результат навчальної діяльності. Сьогодні традиційний урок мало сприяє розвитку самостійної пізнавальної і творчої активності учнів. Під час такого уроку учитель надає готові знання, а учні залишаються пасивними слухачами: багато слухають, запам’ятовують, заучують напам’ять, не беруть участі в бесіді, виконують вправи за зразком, лабораторні роботи за докладними вказівками. При цьому не розвивається ані творчість, ані прийоми логічного мислення, ані способи самостійного здобуття знань. Розвиток особистості в такому навчанні імпліцитно ототожнюється з будь-якою зміною особистості учня, головним чином із накопиченням знань, тому інформаційно демонстративне засвоєння знань і відповідний йому урок з п’ятиелементною структурою потребують удосконалення згідно з сучасними вимогами до навчання в школі [Єдиного плану новітнього уроку не існує. Це на наш погляд, гальмувало б творчі підходи вчителів до організації навчально-виховного процесу зокрема із БЖД]. В основному цей вид навчання групується на передачі знань, виробленні умінь, навичок [24].

Розвивальне навчання передбачає організацію навчальної діяльності учнів в процесі якої увага акцентується на самостійності, операційно-технічній активності учнів (ООД, алгоритмізація навчання тощо). Розвиток особистості трактують як загальний психічний чи інтелектуальний розвиток (чистий розум). Змістовна, ціннісна сфера особистості задіяна в технологіях суб’єктивної педагогіки („розвивальне навчання”) або ж як побічний продукт діяльності учнів, або обмежена винятково пізнавальною сферою. Метою „розливального навчання” є індивід як суб’єкт навчальної діяльності. Особистість же – це індивід який виступає не лише об’єктом діяльності, а й суб’єктом взаємин. Суб’єктом взаємин у такому навчанні, учень – провідник ідей педагога.

В основі особистісно-орієнтованого навчання лежить особистісна концепція. Згідно неї акцент зроблено на розвиток у суб’єктів навчання особистісного ставлення до світу, діяльності, до себе.

В особистісній педагогіці учень – творець і будівник себе й своєї діяльності. При цьому навчання, виховання, самовиховання та самовдосконалення, соціалізація є єдиними процесом, що розвиває особистість та адаптує її до складностей життя.

Саме в умовах особистісно-орієнтованого навчання відбувається ставлення та розвиток таких важливих якостей особистості як рефлективність, спонтанність, критичність мислення, вміння працювати з інформацією, спілкуватися та нести відповідальність за наслідки власних дій.

Особистісно-орієнтоване навчання – це безперервний процес (умови), в якому дитина має можливість проявити (проявляти) власне „Я” через висловлювання особистісного розуміння нового для неї явища, процесу, виявляючи свій стиль мислення; через самостійне поповнення знань, пошук власного ефективного способу навчально-пізнавальної діяльності і пізнання світу; само оцінювання і самовизначення за наявності критеріїв оцінювання; відкриття своїх власних нахилів, здібностей талантів. Це – навчання, що реалізує можливості учнів активно діяти, вступати у всебічні відношення у процесі здобуття знань.

Розглянемо порівняльні характеристики перелічених типів навчання:





Типи навчання


Конкретні приклади 2

Взаємини: „педагог-учень” „учень-педагог”


Психологічні основи


Переваги


Вади

Традиційне пояснювально-ілюстративне навчання

Мета: озброєння учнів системою ЗУУ



Масова практика

„педагог-учень” суб’єкт-об’єктні взаємини; учень-предмет: учень - споживач

Асоціативна психологія; поведінкова психологія

Чіткість мети, прогнозованість процесу і результатів, висока технологічність (структура уроку)

Одноманітність програм, випадковий характер розвиток особистих якостей, неможливість самореалізації педагога й учнів.

Розвивальне навчання

Мета: психічний чи інтелектуальний розвиток особистості



Система Занкова; система Давидова; педагоги-новатори

„педагог-учень” – суб’єкт – суб’єктні взаємини; учень-предмет: учень-співробітник

Психологічні теорії інтелектуального розвитку; теорія змістовного узагальнення: теорія проблемного навчання

Достатній розвиток операціонально-технічних учнів інтелектуальної діяльності; розвиток творчих здібностей

Непередбаченість розвитку змістовної, емоційно-ціннісної сфери особистості (свобода, відповідальність тощо)

Особистісно-орієнтоване навчання

Мета: цілісний розвиток особистості



Школи під егідою Алексєєва, Сєрікова, Якиманської, школи Амонашвілі

„педагог-учень”: особистісно-особистісні взаємини; учень-предмет: учень-творець

Гуманістична психологія

Створення умов для затребуваності й розвитку суто особистісних якостей педагога й учнів; можливості для самореалізації особистості

Нечіткість мети; невизначеність дидактичного процесу та його результатів

Якщо видно з наведеної таблиці кожний із типів навчання має сильні й слабкі сторони К.Роджерс, один з аналогів гуманістичної психології писав: якщо головною метою є набуття знань, то його підхід треба відкинути, оскільки він не призводить до збільшення кількості знань чи швидшого їх засвоєння. Якщо цінувати розвиток творчої й вільної особистості, якщо турбуватися про зростання відповідності науки, цінностей, стосунків, то-тоді у навчання треба створювати умови для здобуття знань у процесі самокерованого й самостійного навчання.

Практика свідчить, що реальне навчання це завжди синтез різних концептуальних підходів, що пояснюється великим розмаїттям педагогічних завдань, педагог. ситуацій та індивідуальними особливостями учнів.

Усі ці проблеми неможливо вирішити з допомогою якоїсь однієї, навіть найновішої концепції освіти.

Виявивши особливості найбільш поширених типів навчання, які ґрунтуються на відповідних парадигмах освіти, слід констатувати необхідність інтегративного (синтезуючого) навчання. Суть його – ідея поліпарадигмальної освіти. Поліпарадигмальний підхід полягає в побудові освітніх практик на основі декількох методологій, які мають принципові відмінності:
Основні ідеї особистісно-розвивального навчання

Зупинимось на основних ідеях, які обов’язково треба реалізувати в будь-якому особистісно-розвивальному навчанні. Номенклатуру цих ідей визначає мета освіти – розвиток цілісної особистості. Для їх втілення в реальній практиці навчання можна задіяти різні психолого-педагогічні механізми й технології:

● Пріоритетною ідеєю інтегрованої освіти є ідея особистісного спрямування навчання.

Це положення передбачає:

● визнання людини як такої (педагога або учня) головною цінністю освітнього процесу;

● в процесі навчання здійснюється розвиток усіх його суб’єктів – учнів і вчителів;

● взаємодія суб’єктів навчання реалізується на особистісному рівні.
Умови активізації навчання

в системі особистісної орієнтованості навчання

Зупинимося на особливостях особистості орієнтованого навчання з метою аналізу основних умов актуалізації навчання в даній технології навчання, характеру взаємодії в системі „учень-учитель” та її результати. Аналіз сучасної наукової літератури та практичного досвіду дає змогу визначити основні умови активізації навчання в системі особистісно-орієнтованої освіти. Серед найважливіших позицій можна відокремити такі:

Позитивна мотивація. Найважливішим джерелом мотивації є потреби та інтереси самих учнів. Спираючись на них, педагог може обирати конкретні методи та моделювати особисту поведінку учнів.

Позитивне налаштовування на урок значною мірою залежить від розумно спланованої та доведеної до свідомості учнів мети „Що, навіщо і як ми будемо вивчати на цьому уроці, в рамках цієї теми? Яким чином можуть бути використані знання та вміння, що отримані на уроці.

Спостереження показують, що найбільший інтерес у учнів викликає пов’язання матеріалу з очевидними явищами життя або навпаки з таємницями буття, природи, людини.
Використання методів,

що відповідають різним стилям і способам навчання

Як відомо, індивідуальні відмінності у способах і стилях навчання, зумовлені індивідуальною неповторністю кожної людини.

Саме тому так важливо використовувати різноманітні методи і техніки, що можуть забезпечити індивідуалізацію навчання, задовольнити кожного учня.
Сприятливий мікроклімат, психологічний комфорт

Застосування активних методів потребує створення атмосфери відповідальної та відвертої взаємодії, використання засобів комунікації для заохочення учнів, інтерактивних вправ, що дають змогу визначити власну позицію та співробітничати з іншими. Особливого значення набуває при цьому позитивний зворотний зв’язок, оцінка зусиль, створення ситуації успіху.



Використання попереднього досвіду, знань та умінь

Відомо, що найкраще засвоюється знання, що пов’язані з набутим досвідом. Тому при застосуванні активних методів навчання важливою є стадія актуалізації знань окремого учня, групи, класу в цілому (засідання між предметних зв’язків, життєвого досвіду).


Часові терміни

Щоб обміркувати щось нове, треба з’ясувати , які вже існують думки, ідеї, концепції, їх слід обговорити, зробити висновки. Саме тому застосування активних методів майже завжди потребує перерозподілу часу, його оптимального використання на кожному етапі вивчення теми.


Різноманітність методів

У сучасній педагогічній праці є велика кількість різноманітних методів і педагогічних технологій, у тому числі і активних. Їх раціональний вибір та застосування, обумовлене конкретною метою, є важливим показником рівня професійної підготовки вчителя.


Почуття контролю над процесом навчання

Відомий психолог Н.В.Занков, автор концепції розливального навчання писав: „Учень має не просто вчитися, а й осмислювати кожну ланку процесу навчання”. Саме в ривкій ситуації формуються самоконтроль та відповідальність.



Психологічна готовність педагога

працювати з дітьми певного віку та конкретного класу Для цього вчитель має визначити інтелектуальне та емоційне тло навчання, знати індивідуальні особливості учнів (вікові, психологічні якості, здібності тощо), насамперед тих, хто потребує психологічної підтримки.

Слід зазначити, що на даному етапі розвитку освітньої галузі спостерігається кардинальна зміна в навчальному процесі, що пов’язано з впровадженням технології модульного навчання.



1.2. Теоретичні засади модульно-рейтингової системи навчання
Особистісно-орієнтований урок доцільно розглядати в системі уроків. За основу візьмемо навчальний модуль як відносно самостійний розділ курсу. Вчитель складає план на весь навчальний модуль (тему) і це дає йому можливість передбачити проблемні ситуації, які можуть виникнути, визначити конкретніше кінцеву мету, урізноманітнювати роботу з учнем тощо.

До особистісно-орієнтованих технологій, що все ширше впроваджується в навчальний процес школи, належить модульна. Згідно з її принципами, навчальна діяльність учнів планується таким чином, щоб у ній були відображені всі етапи засвоєння навчального матеріалу. Тому логічно розглядати цілісний, особистісно-орієтований підхід до організації навчальної діяльності учнів в модульно-розвивальному процесі. Важливим є те, що в цій системі навчання можна показати, як цілісна особистість, яка прагне до максимальної реалізації своїх можливостей, відкрита для сприйняття нового досвіду, здатна до свідомої та відповідальної роботи.

Цінністю в модульно-розвивальній системі є те, що вона передбачає можливості для розвитку рефлексії. Нагадаємо, що рефлексія – це процес усвідомлення учнем стану засвоєння навчального матеріалу, своїх розумових здібностей, а також усвідомлення необхідності перебудови способу своєї діяльності залежно від причин утруднення. Особливої уваги слід надавати використанню (застосуванню) рефлексивного тренінгу – формуванні умінь швидко включатися в роботу, послідовно виконувати навчальне завдання, перевіряти правильність його виконання, працювати з різними джерелами інформації, анотувати, конспектувати тощо. Розвиток рефлексії передбачається здійснювати послідовно на всіх етапах засвоєння навчального матеріалу в кожній представленій методичній розробці. Причому реалізація цього процесу відбувається не епізодично, а є обов’язковим структурним компонентом особистісно-орієтованої технології і реалізується на всіх етапах модульно-розвивального навчання.

Тому доцільна розробка так званих міні-підручників для установчо-мотиваційного етапу, щоб на даному етапі учні мали можливість ознайомитись з метою теми, що вивчається, звернули увагу на значущість існуючої проблеми, формували зовнішню і внутрішню мотивацію, визначали межі змістовного модуля як гармонію норм і цінностей, встановлювали для чого потрібні ці знання [27].

Метою змістовно-пошукового міні-модуля є розвиток пізнавальної активності й самостійності учнів. Характерною ознакою відповідної освітньої технології є блочно-ситуативний спосіб одержання знань, які подаються учням не в готовому вигляді, а здобуваються ними за допомогою уміло організованої вчителем діяльності. Рефлексія на цьому етапі зводиться до самооцінки в кінці кожного етапу засвоєння матеріалу, до виявлення труднощів, що можуть виникнути під час опанування навчального матеріалу.

Оцінювально-смисловий міні-модуль має на меті допомогти здійснити первинне осмислення матеріалу, що засвоюється, розвиток оцінки й самооцінки, контролю й самоконтролю формування пошуково смислового поля. Особлива увага звертається на знання високого ступеня абстрактності узагальнення навчальних умінь та їх застосування. Як бачимо і цей модуль також зорієнтований на розвиток рефлексії.

На етапі адапційно-перетворювального міні-модуля передбачається формування навичок і норм діяльності, застосування знань у нестандартних ситуаціях. В основі даного міні-модуля – необхідність творчого переносу знань учнем у нові умови його діяльності та організація одержаних знань як нормативних.

Рефлексія при цьому реалізується через розв’язання завдань, що відповідають обраному рівню, та корекція обраного рівня засвоєння знань відповідно до реальних можливостей учня.

На системно-узагальнюючому етапі модульної особистісно орієнтованої технології відбувається формування цілісної системи знань учнів. Доцільно використання таких форм і методів навчальної діяльності як залікове тестування з використанням нових інформаційних технологій навчання.

Що цікаво, на даному етапі свої знання учні не просто демонструють, а проектують на власний ментальний досвід, світогляд, переживання. Учень, рухаючись від окремого знання до загального, сягає особистісних рівнів узагальнення, класифікації й систематики явищ.

Підсумковим етапом вивчення теми є контрольно-рефлексивний етап. Його метою є розвиток творчої рефлексії учнів, підсумковий контроль оволодіння знаннями, цінностями, аналіз здібностей, які розвивались під час вивчення конкретної теми.

При цьому застосовуються такі форми роботи: презентація учнями результатів творчої діяльності, завдання узагальнюючого-проблемного характеру, вікторини, конференції чи групові бесіди (спиратися на 12 бальну систему оцінювання).

Важливим чинником ефективного перебігу модульно-розвивального процесу в системі особистісно-орієнтованого навчання є вияв духовності особистості. Тому завершальним етапом навчального модуля є духовно-естетичний. Його основний психолого-педагогічний зміст організовується навколо творчої активності особистості, її гуманного ставлення до інших, дбайливих відносин з довкіллям, збагачення власного духовного досвіду знаннями і цінностями, на цьому етапі відбувається перехід особистості на вищий щабель за всіма параметрами, в тому числі й на рівні рефлексії.

Орієнтовна система завдань спрямована на реалізацію можливостей особистісних орієтованих технологій навчання та розвитку рефлексації:


  1. Завдання на самооцінку власної діяльності.

  2. Завдання на самоконтроль методом порівняння із взірцем.

  3. Завдання на самоконтроль через заповнення розв’язку задачі за зазначеною послідовністю.

  4. Завдання на перевірку якості засвоєння попереднього матеріалу.

  5. Різнорівневі завдання на перевірку якостей засвоєння теоретичних знань

  6. Різні види самоконтролю.

  7. Різнорівневі практичні завдання.

Така побудова навчання з використанням особистісно орієнтованих технологій – в даному випадку модульно-рейтингове навчання –дозволяє:

  • Підвищувати суб’єктивність учня (його можливість вибору і свободи в контексті навчальної діяльності, відповідальність за отриманий результат)

  • Учні чітко простежують взаємозв’язок між якістю і кількістю своєї навчальної праці та отриманим результатом.

  • Учитель поступово стає вимогливим, але зацікавленим помічником (реалізується суб’єктна взаємодія)

  • Формується особистість, яка вміє працювати на результат.

На даний час в вищих навчальних закладах впроваджується Болонський процес і кредитно-модульна система організації навчального процесу.

З метою надання студентам можливості проявити особисті ціннісні орієнтації, професійну схильність та індивідуальні задатки в навчальний процес запроваджується система модульно-рейтингового навчання. Дана система спрямовує викладача та студента на творчу співпрацю, активізує пізнавальну діяльність студента за рахунок запровадження в навчальний процес прогресивних методів і форм навчання, здійснення систематичного контролю різних видів робіт та корекцію успішності студента.



Мета вивчення курсу спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей; наслідків впливу їх на організму людини; основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання.

Зміст навчання за програмою згрупований у 4 модулі. Вивчення кожного модуля починається визначенням інтегрованої мети, що на нашу думку допоможе студенту визначити важливість отримання знань та умінь з навчального матеріалу.

З метою активізації пізнавальної діяльності студента розроблено вступні лекції на початку опанування кожного модуля. На змісті вступної частини студентів ознайомлюють з загальною метою вивчення предмету (модуля), звертають увагу на значущість матеріалу, який підлягає вивченню, визначають межі операційно-пізнавальних модулів (модуля), усвідомлюють важливість запропонованих знань.

До першого змістовного модуля увійшло 3 теми, в яких розкриваються теоретичні основи життєдіяльності; формується категорійний апарат необхідний для вивчення наступних розділів дисципніни та споріднених дисциплін „Основи екології”, „Основи охорони праці”, „Охорона праці в галузі”, „Цивільна оборона”, та інші, які вивчають конкретні небезпеки та способи захисту від них.

Другий змістовний модуль передбачає розкриття зв’язків системи „людина-життєве середовище”. Інформацію викладено у 4 темах, де піддаються розгляду способи, методи та заходи забезпечення оптимальних умов життєдіяльності людини в середовищі її проживання, розкривається вплив фізіологічних, психіхних, психофізіологічних якостей та властивостей людини на безпеку її життєдіяльності.

У третій змістовний модуль введено інформацію про основні джерела небезпек в побуті, в умовах виробництва, а також про безпеку життєдіяльності при виникненні НС. У змісті 5 тем розкриваються причини виникнення та особливості розвитку небезпек та надзвичайних ситуауій, наводиться їх загальна характеристика та класифікація, прогнозується вплив на людину, визначаються небезпечні, щкідливі фактори, що породжуються розглядуваними джерелами небезпек, піддаються аналізу можливі шляхи захисту від них.

Останній 4 змістовний модуль присвячений розкриттю особливостей організації та управління безпекою життєдіяльності. На змісті 2 тем передбачено ознайомлення студентів з системою управління безпекою життєдіяльності та її юридичною базою – конституцією, законами, урядовими і підзаконними актами. На основі цих знань повинно забезпечити формування умінь використання нормативно-правової бази захисту особистості та навколишнього середовища, планування заходів щодо створення здорових і безпечних умов життя та діяльності.

До кожного модуля пропонуємо питання, які в першу чергу орієнтують студента на основні поняття дисципліни, дають можливість здійснити контроль та самоконтроль. Це повинно дозволити швидко провести корекцію успішності студента, ввести додаткові заняття, консультації, застосувати інші форми роботи з студентом для досягнення поставленої мети.

Передбачено виконання 4 практичних робіт, мета яких закріплення теоритичного навчального матеріалу та набуття практичних навичок захисту.

Крім того процес навчання передбачає вибір різних форм самостійної роботи, а саме виконання творчих завданнь, написання рефератів, розробку планів, схем.

З метою закріплення навчального матеріалу запропоновано тестові завдання, які оцінюються передбаченою кількістю балів.

Форми та методи організації навчального процесу.

Вивчення курсу розпочинається з вступної установчо-оглядової лекції, на якій до відома студентів доводяться деякі організаційні питання та вимоги до вивчення дисципліни в системі модульного навчання, повідомляється права та обов’язки представників обох сторін навчального процесу - викладача та студента, На цій лекції доцільно визначити інтегровану мету навчання та завдання, які необхідно вирішити для її досягнення.

Вивчення кожного модуля також доцільно розпочати з оглядової лекції, що знайомить студента із загальними поняттями відповідного модуля. Узагальнююча лекція повинна підвести підсумки вивченого і оцінити досягнення, систематизувати та узагальнити інформацію. Попереднє знайомство студентів з інформаційним пакетом в ході самостійної роботи створює основу, на яку лягає інформація послідуючих занять.

Лекція в системі модульного навчання дещо відрізняються від традиційних. Основні ознаки лекції в даній системі це пояснення того, що не зрозуміли студенти в ході виконання самостійної роботи, доповнення інформації новими фактами; дослідженнями; розкриття зв’язку навчального матеріалу із практикою життя, звернення до міжпредметних зв’язків тощо. В ній повинна переважати діалогова форма викладання, на відміну від традиційної вона перестає бути монологом.

Доцільно практикувати такі форми організації навчання, як навчання в парах та навчання по 3-4 студенти. Навчання в парах, коли один студент виступає в ролі консультанта ( за умов, що він уже опанував тему), дає можливість набути практику викладання на закріплення вивченого, набути навички оцінювання знань та вмінь, що є важливою складовою майбутньої фахової діяльності. Навчання в групах по 3-4 студенти, один з яких пояснює не зрозуміле іншим, сприятиме вихованню у студента впевненості в собі, навичок педагогічної взаємодії та створенню ситуації успіху.

Студентам пропонується виконання творчих робіт за індивідуальним завданням та написанням рефератів за запропонованим темами на власний вибір, де вони можуть максимально реалізувати можливість творчого підходу до опанування запропонованих знань.

Ефективною є також підготовка та проведення тьюторських занять, коли у ролі викладача пропонується побувати кращим студентам. Підготовка роздавального матеріалу, виготовлення плакатів, схем є у переліку завдань для самостійної роботи.

Тематика лабораторних робіт розроблена таким чином, щоб закріпити отримані теоретичні знання на практиці. До кожної практичної роботи розроблені критерії її оцінювання. Вивчення навчального матеріалу певного модуля завершується переліком контрольних питань, тестовими питаннями та завданнями, які доцільно запропонувати виконати на практичних роботах під час аудиторних занять після вивчення відповідного навчального матеріалу. Такий комплексний підхід до опанування навчальної дисципліни сприятиме, на нашу думку, ефективному, свідомому засвоєнню запропонованих знань.

Контроль успішності студента здійснюється з використанням зазначених вище методів і засобів (відповіді на контрольні запитання, тестові та ситуаційні завдання).

Академічні успіхи студента адаптуються до системи оцінювання, що використовується у вищому навчальному закладі з метою послідуючого обов’язкового переведення їх до національної шкали та шкали ECTS.


Оцінки студентам з дисципліни виставлятимуться так:

За шкалою ECTS

За національною шкалою

За шкалою навчального закладу

A

Відмінно

90 – 100

BC

Добре

75 – 89

DE

Задовільно

60 – 74

FX

Незадовільно з можливістю повторного складання

35 – 59

F

Незадовільно з обов’язковим повторним курсом



FX означає: „незадовільно” – необхідно виконати певну додаткову роботу для успішного складання.



Найбільш вживані поняття і терміни:

  1. Модуль (дисципліна) – це задокументована логічно завершена та системно впорядкована частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики), що реалізується відповідними формами навчального процесу.

  2. Змістовий модуль – це система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові.

  3. Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це модуль організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).

  4. Кредит – це числова міра повного навчального навантаження студента з конкретної дисципліни (1 кредит – 36 год.), яка спонукає студентів до вільного вибору навчальних дисциплін та якісного їх засвоєння, і є одним із критеріїв порівняння різних навчальних систем вищих закладів освіти.

  5. Заліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів.

  6. Кредитно-модульна технологія навчання – це цілісний алгоритм повного засвоєння знань та умінь майбутніми фахівцями за структурно-інтегрованими освітньо-професійними програмами в кредитних вимірах, свідомим самостійним вибором студентами навчальних дисциплін з метою прикладання максимальних інтелектуальних зусиль для їх вчасного засвоєння та модульним принципом з дотриманням психолого-педагогічних та кібернетичних вимог до навчального процесу в межах модуля, навчальної дисципліни, міждисциплінарного курсу і ступеня підготовки загалом.

  7. Індивідуальний навчальний план студента – це документ, формування якого здійснюється на підставі переліку змістових модулів (блоків змістових модулів навчальних дисциплін), що сформовані на основі структурно-логічної схеми підготовки фахівців. Навчальна дисципліна формується як система змістових модулів, передбачених для засвоєння студентом, об’єднаних в блоки модулів – розділи навчальної дисципліни.

  8. Рейтинг – це порядкова позиція студента групи за результатами навчання: з конкретного предмета, за результатами навчання з усіх предметів (визначається як середнє арифметичне рейтингових показників предметів). Види рейтингу: семестровий, річний, загальний.

  9. Рейтинговий (модульний, семестровий, річний, загальний) показник з дисципліни – це числова величина, яка дорівнює процентному відношенню суми балів з усіх опорних контрольних зрізів за модуль (семестр, рік, усі роки навчання) до суми максимально можливих балів. Види рейтингових показників: модульний, семестровий, річний, загальний.

  10. Загальний рейтинг – це порядкова позиція студента групи за результатами навчання з усіх предметів (середнє арифметичне різних рейтингових показників) за період навчання.

  11. Структурування навчального матеріалу модуля – це процес виділення елементів знань (понять, властивостей, закономірностей, явищ, фактів тощо) і встановлення взаємозв’язків між ними.

  12. Генералізація знань – це процес виділення з даної сукупності головних понять, властивостей, фактів, практичних дій, які складають кістяк теми, модуля чи предмета і визначаються для повного засвоєння.

  13. Стратифікація - називається розподіл навчальних дисциплін за спільною ознакою (наприклад, за наявним ядром однакових понять) на групи (страти).

  14. Інтервальна шкала оцінок встановлює взаємозв’язок між рейтинговими показниками і прийнятою шкалою оцінок. Наприклад: у п’ятибальній системі оцінювання: „5” (90 – 100%); „4” (75 – 89%); „3” (60 – 74%); „2” (менше 60%).

  15. ECTS – Європейська кредитно-транспортна та акумулюючи система.

2. Методика впровадження модульно-рейтингової системи навчання при вивченні навчальної дисципліни „Безпека життєдіяльності

2.1. Розподіл навчального матеріалу за розділами i видами занять




з/п

Розділи та теми

Загальний обсяг годин

К-сть годин

Самост. робота

Всього аудиторних

Види занять

Лк

Лаб-практ.

1

Науковi основи безпеки життe-дiяльностi

10

4

2

2

6

2

Людина в структурі системи «Людина-Життеве середовище»

14

4

2

2

10

3

Небезпеки життедiяльностi у виробничiй сферi та побутi та небезпеки, що ведуть до НС.

14

6

4

2

8

4

Заходи зниження iх наслiдкiв

8

4

2

2

4

5

Правове забезпечення безпеки життедiяльностi

8

2

2

-

6

6

Всього

54

20

12

8

34

Каталог: docs
docs -> Основні вимоги до реферату
docs -> Уточнення щодо оформлення документів та питання, які вступники до аспірантури задають найчастіше
docs -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
docs -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
docs -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка