Навчально-методичний посібник (для студентів І курсу денної та заочної форм навчання за напрямом підготовки 140103


Тематика самостійної роботи студентів



Сторінка7/8
Дата конвертації23.10.2016
Розмір1.5 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8
Тематика самостійної роботи студентів


Назва теми

Кількість

годин

денна форма

заочна форма

Методологія та методика географічних досліджень рекреаційної географії

4

6

Проблеми становлення і розвитку рекреаційної географії в Україні

4

4

Історія виникнення й розвитку рекреаційної географії в СРСР. Вітчизняні дослідження в галузі рекреаційної географії

4

6

Рекреація як галузь сфери послуг

4

4

Рекреаційні потреби – основа територіальної організації рекреаційної діяльності

2

6

Умови і чинники територіальної організації рекреаційної галузі

2

4

Методичні підходи до оцінки рекреаційних ресурсів

4

6

Існуючі підходи до визначення навантажень на рекреаційні території

4

4

Стандарти в галузі туристичної діяльності

4

6

Рекреація як чинник екологічного забруднення

2

6

Особливості рекреаційного природокористування в Україні

4

6

Правове регулювання рекреаційної і туристичної діяльності в Україні

4

4

Трансресурсні об’єкти: гомогенні та латентні рекреаційно-туристичні ресурси, понятя «суперточка-тур»

4

6

Ресурсно-рекреаційний рейтинг регіонів України

4

4

Групування регіонів та рейтингове ресурсно-рекреаційне районування території України

4

6

Ресурсно-рекреаційна паспортизація регіонів України

4

4

Кадастр рекреаційних ресурсів України: сучасний стан та перспективи розвитку

4

6

Міжнародний туризм в Азійському регіоні: сучасний стан, проблеми і перспективи

4

4

Рекреаційні ресурси Африки та їх оцінка

4

4

Організація туристичної справи в США

4

6

Рекреаціцйно-туристичний потенціал Скандинавських країн

4

4

Кавказько-Чорноморський рекреаційний регіон

2

4

«Золоте кільце» Росії як рекреаційний регіон

4

6

Міжнародний туризм в Латинській Америці: сучасний стан, проблеми і перспективи

4

6

Південно-Східна Азія – найбільш динамічний рекреаційний регіон

4

6

Ялтинська курортна зона України

4

4

Всього годин

96

132

ТИПОВІ ПЛАНИ РЕКРЕАЦІЙНО-ГЕОГРАФІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК


Оцінка рекреаційної якості території

1. Ступінь екзотичності, атрактивності та унікальності природних й культурно-історичних об’єктів:



  1. інформативна сутність культурно-історичних об’єктів;

  2. пізнавальне та виховне значення об’єктів;

  3. наявність об’єктів та пам’ятників світового значення, занесених в список ЮНЕСКО;

  4. ступінь контрастності території по відношенню до постійного місця проживання;

  5. ступінь і частота повторюваності об’єктів і явищ;

  6. доступність історико-культурних об’єктів по відношенню до місць попиту;

  7. надійність та ємність культурних комплексів;

  8. розміри та форми об’єктів, а також можливість їх огляду.

  1. Доступність природного та історико-культурного потенціалу території.

  1. транспортна доступність;

  2. просторова доступність;

  3. часова доступність;

  4. політична доступність;

  5. соціально-економічна доступність;

  6. фінансова доступність;

  7. інформаційна доступність;

  8. формальна доступність;

  9. інфраструктурна доступність.

  1. Наявність рекреаційної та туристичної інфраструктури.

  1. заклади розміщення;

  2. заклади харчування;

  3. індустрія розваг;

  4. індустрія транспортних перевезень.

  1. Рекреаційні та туристичні можливості території та ступінь їх використання. Ресурси та умови рекреаційної діяльності.

  1. медико-географічні та фізико-географічні характеристики території;

  2. мікрокліматичні особливості території;

  3. культурно-історичне значення території;

  4. ступінь рекреаційного освоєння території;

  5. ємність рекреаційних ресурсів;

  6. інформаційна складова про рекреаційні та туристичні ресурси території;

  7. генеруючі, реалізуючі та локалізуючі чинники розвитку рекреації і туризму.

  1. Традиції рекреаційного використання території.

  1. соціокультурне перетворення території;

  2. традиційні та унікальні напрями розвитку рекреації і туризму в регіоні;

  3. туристичні центри, їх специфіка, спеціалізація і особливості формування та розвику;

  4. ступінь освоєності та період освоєння району;

  5. форми рекреаційного використання території.

  1. Спосіб життя населення і сприйняття туристично-рекреаційної спадщини території (місцевим населенням, внутрішніми туристами, іноземними туристами).

  2. Природно-кліматичні та ландшафтні умови.

  1. кліматичні умови;

  2. орографічні умови;

  3. гідрологічні умови;

  4. фауністичні та флористичні ресурси;

  5. природно-заповідні території та унікальні природні об’єкти;

  6. вплив природних чинників на організм людин, її комфортність: метеорологічні умови, контрастність змін погоди тощо;

  7. топологічні (унікальність місцевості; поєднання природних умов і форм взаємодії природних й історико-культурних рекреаційних ресурсів), функціональні (умови для хобі туризму: збирання грибів, ягід, риболовля, непромислове полювання на звірів і птахів; умови для відчуження територій під садово-дачне облаштування) та естетичні властивості (здатність території впливати на психоемоційну сферу рекреанта).

  1. Позитивні та негативні чинники, які впливають на розвиток рекреації і туризму:

  1. наявність об’єктів, внесених в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО;

  2. прояв стихійних явищ природи і наслідків техногенної діяльності (аварії і катастрофи);

  3. ступінь розвитку туристичної інфраструктури міжнародного та внутрішнього значення;

  4. можливість використання місцевого населення і трудових ресурсів;

  5. соціально-економічна і політична ситуація в регіоні.

  1. Взаємопов’язане вивчення основних аспектів територіальної організації відпочинку:

  1. форми організації відпочинку;

  2. перспективні напрямки організації відпочинку;

  3. рекреаційна інфраструктура і особливості її просторової організації;

  4. туристично-рекреаційна диференціація туристичного простору;

  5. екологічний стан території;

  6. рекреаційні і народногосподарське значення території.

  1. Пейзажна складова рекреаційної діяльності:

  1. внутрішнє пейзажне різноманття;

  2. внутрішня морфологічна структура ландшафту (рельєф, рослинний покрив, гідрографія, характер взаємозв’язків міжу компонентами ландшафту);

  3. загальна атрактивність пейзажів, поєднанння пейзажів і взаємозв’язок між ними.



Історико-культурна характеристика території

(за Ю.Д. Дмитревським)




  1. Вивчення цивільної та воєнної історії об’єкта, виявлення впливу історичного чинника на формування об’єкта.

  2. Вивчення історико-архітектурного аспекту розвитку туристичного об’єкта.

  3. Виявлення основних архітектурних стилів, які зустрічаються на території об’єкта (у зв’язку з історичним минулим країни, району чи міста).

  4. Вивчення найбільш важливих та цікавих для туристів пам’яток архітектури.

  5. Вивчення процесу розвитку духовної культури (в тому числі і її взаємовплив на інші культури).

  6. Характеристика основних етапів розвитку духовної культури і найважливіших її пам’ятників (фольклор, літературна і музична спадщина, образотворче мистецтво різних жанрів тощо).

  7. Вивчення творчості найвизначніших представників культури і мистецтва країни, району, міста.


Харакетристика туристично-рекреаційного району


  1. Географічне положення регіону.

  2. Природні умови:

  1. рельєф;

  2. геологічна будова і корисні копалини;

  3. кліматичні особливості і ресурси;

  4. грунти;

  5. рослинний і тваринний світ;

  6. ландшафтна структура. Унікальні природні особливості території;

  7. природоохоронні території і пам’ятки природи;

  8. небезпечні явища природи і стихійні лиха.

  1. Геодемографічна характеристика регіону (чисельність і відтворюваність населения, склад і структура населення, розселення населения і т. д.).

  2. Історія формування і розвиток регіону.

  3. Етнокультурні й історико-культурні особливості та ресурси регіону (звичаї, традиції, свята, обряди, фольклор, духовна спадщина, етнічний і релігійний склад населення, мовні особливості).

  4. Історико-архітектурні та культурні пам’ятки. Музеї. Основні культурні центри регіону.

  5. Об’єкти всесвітньої природної і культурної спадщини.

  6. Туристично-рекреаційні ресурси. Види рекреації і туризму.

  7. Матеріально-технічна база рекреації і туризму.

  8. Основні туристичні центри регіону: їх профіль і специфіка.

  9. Основні напрямки туристичних потоків в регіоні.

  10. Оцінка сучасного соціально-економічного, політичного і екологічного положеня в регіоні.

  11. Соціально-економічний і політичний прогноз розвитку регіону.

  12. Проблеми і перспективи розвитку рекреації і туризму в регіоні.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ РЕФЕРАТІВ


Підготовка реферату – один із перших видів дослідницької роботи студентів, що використовується у вищій школі. Даний вид роботи сприяє розвитку у студентів нахилу до пошукової, дослідницької діяльності та до творчого розв’язання навчально-виховних завдань освітнього закладу.

Реферат (від. лат. refero – повідомляю, доповідаю) – це стислий виклад у письмовому вигляді наукової літератури з теми, вчення, змісту книги тощо. Реферат також передбачає наявність доповіді на дану тему, що включає огляд наукових та інших джерел з обраної теми або виклад змісту пошукової роботи.

Важливо зазначити, що у рефераті необхідно не лише висвітлити відповідну інформацію, а й показати своє ставлення до неї. Реферат демонструє ерудицію дослідника, його вміння самостійно аналізувати, систематизувати, класифікувати й узагальнювати суттєву наукову інформацію.

Обсяг реферату визначається специфікою теми і змістом матеріалу, кількістю відомостей, їх науковою цінністю або практичним значенням. Рекомендований обсяг становить 10-20 сторінок друкованого тексту.

Процес підготовки реферату має містити в собі наступні етапи:



        • Вибір теми.

        • Вивчення спеціальної літератури за темою реферату.

        • Складання плану.

        • Добір і вивчення додаткових джерел та інформації з обраної теми.

        • Добір практичного та статистичного матеріалу.

        • Опрацювання зібраного матеріалу.

        • Безпосереднє написання тексту реферату.

        • Формулювання висновків.

        • Оформлення реферату і списку джерел інформації.

        • Самокритична оцінка змісту і виправлення помилок.

        • Підготовка тез або доповіді до захисту реферату.

        • Захист реферату (під час семінарського заняття, на студентській конференції та ін.).

Тему реферату студент вибирає у відповідності до рекомендацій викладача або ж самостійно, відповідно власного рівня підготовленості та здібностей, а також маючи на увазі перспективу подальшого використання реферату для написання курсових та підсумкових кваліфікаційних робіт. Вибір теми реферату студент повинен узгоджувати з викладачем.

Структура реферату студента вищого навчального закладу повинна складатися з таких частин:

  • Титульна сторінка

  • План

  • Вступ

  • Основна частина, яка складається з розділів, пунктів та підпунктів

  • Висновки

  • Список використаних джерел

  • Додатки (за необхідністю)

У вступі обґрунтовуються актуальність теми, її особливості, значущість з огляду на потреби суспільства та розвиток конкретної галузі науки або практичної діяльності.

В основній частині здійснюється огляд основних теоретичних та експериментальних досліджень з теми, зазначається хто з учених вивчав дану проблему, які ідеї висловлював. Визначаються сутність проблеми, основні чинники, що зумовлюють розвиток явища або процесу, що вивчається, наводиться перелік основних змістовних аспектів проблеми, які розглядалися вченими. Визначаються недостатньо досліджені питання, з’ясовуються причини їх слабкого висвітлення.

Потім здійснюється поглиблений аналіз сучасного стану процесу або явища, тлумачення основних поглядів і позицій щодо проблеми, висвітлюються власні судження та думки відносно перспектив розвитку проблеми.

У висновках надаються узагальнені ідеї, думки, оцінки, пропозиції автора.

До списку використаних джерел включають публікації, звертаючи особливу увагу на публікації останніх 5-10 років, Інтернет-ресурси. Кількість використаних джерел у списку повинна становити не менше 10 праць, які оформленні відповідно до сучасних вимог оформлення бібліографії

У додатках за необхідності наводяться формули, таблиці, схеми, якщо вони суттєво полегшують розуміння роботи.



Оцінюють реферат, спираючись на наступні критерії:

        • відповідність темі змісту реферату;

        • глибина і повнота розкриття теми;

        • логіка викладення матеріалу;

        • термінологічна чіткість;

        • рівень навичок самостійної роботи з науковою літературою та вміння її критично аналізувати;

        • власне бачення проблеми автором, самостійний, творчий характер роботи;

        • правильне оформлення реферату і списку використаних джерел;

        • урахувати уміння автора відібрати найсуттєвіший матеріал для короткого виступу;

        • якість презентації результатів реферативного дослідження.

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ




        1. Рекреаційно-туристичний потенціал Польщі.

        2. Рекреаційні і туристичні ресурси країн Прибалтики.

        3. Основні туристичні центри і курорти Чехії, Словаччини, Угорщини.

        4. Чорноморське узбережжя Болгарії – основний туристичний район Східної Європи.

        5. Фінляндія як основний регіон зимових видів туризму.

        6. Ісландія – провідний район природно-пізнавального туризму.

        7. Рекреаційно-туристичні ресурси Альпійських держав. Гірськолижні курорти Швейцарії, Австрії, Італії та Франції.

        8. Рекреаційно-туристичний потенціал Німеччини та країн БеНіЛюксу.

        9. Основні туристичні центри Франції. Лазурний берег – основна зона відпочинку Франції.

        10. Апеніно-Мальтійський мезорайон. Організація відпочинку на Мальті.

        11. Сардинія – потенційний рекреаційний регіон Італії.

        12. Туристичні центри Іспанії.

        13. Туристичні центри Андори.

        14. Рекреаційні центри Португалії.

        15. Рекреація і відпочинок Південно-Західної Азії.

        16. Відпочинок на Кіпрі.

        17. Туреччина – перлина туристичного бізнесу Близького Сходу.

        18. Рекреаційний потенціал Південної Азії.

        19. Рекреаційний потенціал Японії.

        20. Китай як екзотична перлина світової рекреації.

        21. Міжнродний туризм в Африці.

        22. Рекреаційний потенціал країн Африканського Середземномор’я.

        23. Єгипет – основний рекреаційний район Африки.

        24. Туризм і відпочинок в Кенії, Танзанії, Ефіопії, ПАР.

        25. Особливості рекреаційного господарства острівних країн Африки (Мадагаскар, Мавриків, Сейшельські та Коморські острови).

        26. Внутрішній туризм в Північній Америці.

        27. Організація курортної справи у Канаді.

        28. Аляска – перспективна туристична зона США.

        29. Рекреаційний потенціал Мексики та Бразилії: порівняльна характеристика.

        30. Міжнародний туризм в Австралії та Океанії.

        31. Туристичні райони Північного Кавказу.

        32. Курортні райони Великого Сочі.

        33. Кавказькі Мінеральні Води.

        34. Туристично-рекреаційний потенціал європейських столиць.

        35. Замки України.

        36. Пізнавальний туриз Західної України.

        37. Розвиток дитячого, молодіжного та сімейного туризму в Україні.

        38. Одеська група курортів.

        39. Особливості внутрішнього туризму в межах України.

ПОРЯДОК ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ СТУДЕНТІВ


Методи контролю

1. Письмова контрольна робота (колоквіум). Студенти, які не відвідували лекції до поточного контролю за змістовий модуль не допускаються.

2. Тестування.

3. Перевірка виконання практичних робіт у робочих зошитах (письмові відповіді на питання, складання схем, таблиць, маршрутів, картосхем, нанесення об’єктів на контурну карту тощо).

4. Усне опитування на семінарах.

5. Підготовка презентації.

6. Співбесіда.

7. Географічний диктант.

8. Ситуаційні завдання.

9. Друкований роздатковий матеріал.

10. Складання словнику незнайомих термінів.

11. Екзамен.

Оцінювання навчальних досягнень та практичних навичок студентів здійснюються за 100 бальною системою. Загальна кількість балів за семестр з навчальної дисципліни складається із середнього арифметичного балу за модулі та балів за поточний контроль.

У разі отримання позитивної підсумкової оцінки за модулі студент має право відмовитися від складання іспиту. У такому випадку в заліково-екзаменаційну відомість заноситься загальна підсумкова оцінка. При умові, що студент(ка) хоче покращити підсумкову оцінку за модуль із дисципліни, він (вона) має складати іспит. При цьому результати поточного контролю не враховуються.



Якщо студент відвідав менше 50 відсотків занять, то систематичність та активність його роботи оцінюється в 0 балів.

Оцінювання модульних завдань. Після виконання програми змістового модулю у визначений деканатом термін здійснюється поточний модульний контроль у вигляді письмової контрольної роботи або колоквіуму, який оцінюється у межах від 1 до 70 балів. Якщо з об’єктивних причин студент не прийшов на модульний контроль у визначений термін, то він має право за дозволом деканату пройти його протягом двох тижнів після виникнення заборгованості.

Оцінювання активності під час аудиторних занять. Оцінювання активності під час аудиторних занять – у межах 10 балів:

  • 10 балів - відвідано не менше 90% семінарських занять та отримано оцінки «добре», «відмінно»;

  • 8 балів - відвідано не менше 75% семінарських занять та отримано оцінки «добре», «відмінно»;

  • 6 балів - відвідано не менше 60% семінарських занять та отримано оцінки «задовільно», «добре», «відмінно»;

  • 4 бали – відвідано не менше 50% семінарських занять та отримано оцінки «задовільно», «добре», «відмінно».



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка