Навчально-методичний посібник для вчителів історії Ходорів 2013 р



Скачати 279.5 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації11.09.2018
Розмір279.5 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
  1   2   3


Жидачівський районний методичний кабінет

ХодорівськаЗОШ І-ІІІ ст.№3

ПлахцінськаЄ.Б.



Використання інтерактивних методів і прийомів навчання в процесі формування комунікативної компетентності на уроках історії

(7 – 9 кл.)
Навчально-методичний посібник для вчителів історії

Ходорів

2013 р.

ПлахцінськаЄ.Б.Використання інтерактивних методів і прийомів навчання в процесі формування комунікативної компетентності на уроках історії(7 – 9 кл.), 56 с.

(Навчально-методичний посібник для вчителів історії)

Матеріали навчально-методичного посібника складені згідно вимог програми з історії загальноосвітньої школи.

Посібник розрахований для роботи з учнями 7-9-х класів на уроках історії, знайомить із технологіями організації інтерактивних методик, які допомагають учителю зробити процес навчання цікавим, різноманітним і ефективним у процесі розвитку комунікативної компетентності. Він може стати в пригоді кожному вчителю – досвідченому і молодому.

Рецензент: Процідим Ю.М., методист районного методичного кабінету відділу освіти Жидачівської райдержадміністрації



ВСТУП

Якщо хочеш виховати в дітях силу розуму, інтерес до серйозної інтелектуальної праці, самостійність, вселити в них радість співтворчості, то створи такі умови, щоб іскорки їхніх думок створювали царство думки, дай їм змогу відчути себе в ньому володарями.

Шалва Амонашвілі

Сучасне суспільство ставить нові вимоги перед освітою, згідно з якими вчитель повинен виховувати сьогодні не виконавця, а будівничого, здатного усвідомити свою місію, особистість, що інтенсивно розвивається.

Активність, самостійність, творчість, здатність адаптуватися до стрімких змін у світі - ці риси особистості стають найважливішими на сучасному етапі історичного розвитку. Їх формування вимагає нових підходів до процесу навчання. Оновлення форм організації навчально-виховного процесу в Національній доктрині розвитку освіти визначеного одним з пріоритетних напрямів державної політики в освітній галузі.

У вік глобальної інформації дидактична функція вчителя змінюється і формується так: не передавати знання, а вчити як здобувати їх. Діяльність учителя полягає не стільки в тому, що він несе інформацію дітям, скільки у вмінні бути організатором її засвоєння, поводирем у лабіринті знань. Учні повинні мати навички: думати, розуміти сутність речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію.

Об’єктом дослідження цієї роботи є процес розвитку комунікативної компетентності учнів 7 – 9-х класів на уроках історії шляхом застосування інтеракції.

Предметом дослідження виступає комплекс інтерактивних методів і прийомів – пріоритетних засобів розвитку комунікативної компетентності учнів 7 – 9-х класів на уроках історії загальноосвітньої школи.

Мета дослідження полягає в застосуванні інтерактивних технологій навчання, які б забезпечували розвиток комунікативної компетентності учнів 7 – 9-х класів згідно з встановленими державними вимогами до формування загальнонавчальних компетенцій і компетентностей учнів.

Завдання дослідження:

  • розглянути шляхи формування комунікативної компетентності на уроках історії, як особливого виду ітерації з урахуванням знань і вмінь учнів;

  • розробити раціональну систему інтерактивних методів та прийомів для розвитку навичок і умінь комунікативної компетентності;

  • організувати проведення дослідного навчання з метою апробації запропонованих інтерактивних технологій в масову практику.

Сьогодення вимагає від учнів критичного мислення, вміння формувати власні погляди та думки, засвоювати демократичні цінності і керуватися ними в суспільному та повсякденному житті. Основою до формування творчої особистості є застосування у навчально-виховному процесі ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ навчання, що активізує діяльність учнів, розвиває їх творче мислення, вміння спілкуватися, розмірковувати і приймати рішення.

На сучасному етапі розвитку суспільства школа покликана відігравати важливу роль, допомагаючи молоді стати проінформованими, активними, відповідальними громадянами, творцями демократичного суспільства. І одним із засобів розв'язання цього завдання є впровадження інтерактивних технологій у сучасний освітній простір, як методів і прийомів сучасної комунікативної компетентності учнів.

Розділ І. ЗАПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ - ВАЖЛИВОГО ЕЛЕМЕНТУ КОМПЕТЕНТНІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ
1.1 ПОНЯТТЯ ТЕХНОЛОГІЙ ТА МЕТОДИКИ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ – НЕОБХІДНОЇ СКЛАДОВОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
Завдання визначені Національною доктриною розвитку освіти України у XXI столітті, Концепцією загальноосвітньої середньої школи орієнтують учителя на запровадження таких методів навчання, які розвивають вміння самостійно вчитися, критично мислити, здатність самопізнання: самореалізація особистості у різних видах творчої діяльності. Саме такими є інтерактивні методи навчання, які викликають інтерес до пізнавального процесу, розвивають творчий потенціал особистості, розумову та емоційну сфери, комунікативну компетентність.

Інтерактивні методи навчання не є новими для української школи. Вони використовувалися ще на початку минулого століття (лабораторно-бригадний метод, робота в парах змінного складу, проектний метод). За сталінських часів такі методи взагалі були визнані непорідними і піддані нищівній критиці. Уже на початку 30-х рр. XX століття українська школа перетворилася на авторитарну, репродуктивно орієнтовану з панівною стандартизацією й уніфікацією засобів, форм і методів навчання.

Подальшу розробку та впровадження інтерактивних методів навчання ми можемо знайти в працях В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, С. Ільїна, С.Лисинкова.

Наприкінці XX століття інтерактивні технологічні методи навчання поширилися в території та практиці американської школи.

Інтерактивним методом навчання присвятили свої дослідження В.Андрєєв, Р.Грановська, О.Пометун, Г.Сиротенко, С.Крамаренко. Г.Івануса.

Застосування інтерактивних методів навчання вимагає старанної підготовки вчителя і учнів. Таке навчання сприяє створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу вчителеві стані справжнім лідером дитячого колективу.

Термін « Інтерактивне навчання» означає певний порядок інформаційної взаємодії суб'єктом навчального процесу і навчальним середовищем.

Однією з основних умов інтеракції є наявність проблеми та робота з нею в групах (парах, трійках), прийняття узгодженого рішення і діалог за підсумками роботи.

При такій організації навчального процесу діалог спрямований на пошук загальних знаменників, розширення і можливу зміну власного погляду, відвертість у взаємовідносинах.

Одним із основних завдань інтерактивних методів є вироблення вміння у школярів застосовувати отримані знання стикаючись з проблемами сучасного суспільства, різноманітними суспільно-політичними питаннями. Крім того застосовувати методи навчання допомагають розвивати у школярів активну життєву позицію.

Учні здобувають:

  • навики колективної роботи з досягнення загальних цінностей;

  • уміння оцінювати ситуацію;

  • приймати рішення у спірних питаннях і відстоювати його.

Інтерактивні технології сприяють формуванню у школярів здатності творчо мислити, уміння захищати власну точку зору, критично ставитися до джерел інформації, розуміти інших людей і співпрацювати з ними. Допомагають досягнути цих вимог методів навчання, які активізують пізнавальну діяльність учнів і вирішують комплекс проблем, що постають перед учителем:

  • усі учні включаються в роботу;

  • під час уроку з'являється можливість опрацювати значну кількість навчального матеріалу;

  • учні навчаються грамотно аргументувати свою точку зору і знаходити альтернативні рішення.

  • кожен має можливість висловлювати власну думку;

  • формуються доброзичливі стосунки в учнівському колективі.

Інтерактивні методи дозволяють учням готуватися до самостійного аналізу, висловлювати свої власні думки з приводу важливих питань з історії та сучасних політичних подій. При використання цих методів школярі прагнуть до самостійного творчого пошуку, який пробуджує радість, почуття гідності, самоповаги, що у свою чергу впливає на ставлення до школи.

Таким чином можна зробити висновок, що інтерактивні технології є прогресивним методом навчання, за допомогою якого включається самостійне мислення від зародження у свідомості проблемної ситуації до знаходження способів розв'язання проблеми та доведення правильності рішення. Виконуючи свої завдання учні моделюють певну діяльність, демонструють результати самостійної роботи з різними джерелами інформації, вибудовують процес міжособистісних взаємин у процесі комунікативної компетенції.


1.2. ТЕХНОЛОГІЯ ІНТЕРАКТИВНОГО УРОКУ.
Ознайомимося з деякими інтерактивними методами навчання та перспективами їх застосування зокрема з технологією інтерактивного уроку.

1. МОТИВАЦІЯ
Мета цього етапу - сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми, мотивувати їхню пізнавальну діяльність. Прийомами навчання можуть бути:

  • обговорення малюнків і читання початку параграфа;

  • постановка цікавого запитання за темою уроку;

• цитата, коротка жива історія.

Займає не більше 5% уроку.


2. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА ОЧІКУВАНИХ НАВЧАЛЬНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ.
Мета: забезпечити учнями розуміння змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку і чого від них очікує вчитель. Часом буває доцільно залучити до визначення очікувальних результатів усіх учнів (Приблизно 5% часу).

На початку уроку потрібно:

  • назвати тему уроку, або запропонувати комусь із учнів прочитати її;

  • якщо назва теми містить нові терміни або проблемні питання, звернути на це увагу учнів;

  • запропонувати комусь із учнів оголосити очікувані результати за вашим записом на дошці, зробленим заздалегідь;

  • нагадати учням, що наприкінці уроку ви перевірятимете, як вони засвоїли матеріал. Пояснити у який спосіб ви будете оцінювати їх досягнення в балах.


3. НАДАННЯ НЕОБХІДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ.
Мета: дати учням достатньо інформації для виконання практичних завдань. Це може бути коротке пояснення (3-5 хвилин); читання тексту параграфа, перевірка домашнього завдання. У 5-му класі обов'язковим є читання вголос, застосування прийому коментованого читання, читання ланцюжком або ролями. Ознайомлення з інформацією не самоціль. Зміст курсу поступово поглиблюється і ускладнюється, отже основні поняття учні опрацьовують не раз. На це під час опрацювання окремого питання параграфа вистарчає 5-10 хвилин. Загалом на опанування нової для учнів інформації відводиться приблизно 20% часу.
4. ІНТЕРНАТИВНІ ТА ІНШІ ВПРАВИ - ОСНОВНА ЧАСТИНА ЗАНЯТТЯ.
Мета: засвоєння і застосування знань, умінь, навичок відповідно до очікуваних результатів уроку.

Послідовність роботи така:



  • інструктування. Учитель розповідає про мету вправи або порядок виконання завдання, правило, послідовність дії і кількість часу на виконання;

Запитує чи все зрозуміло.

  • якщо передбачено підручником відбувається об'єднання в пари чи групи і розподіл ролей.

Виконання завдання. Учитель виступає тут як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись подати учням якнайбільше можливостей для самостійної роботи і навчання співпраці один з одним.

  • Презентація та обговорення результатів виконання вправи чи завдання.

Ця частина уроку займає як правила близько 50% його часу і є найбільше продуктивною для учнів, оскільки вони вчать один одного.
5. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ, ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ УРОКУ.
Мета: рефлексія, усвідомлення зробленого на уроці, чи досягнуто поставленої мети, як можна застосовувати отримані на уроці знання в повсякденному житті. Підбивати підсумки бажано у формі запитань. Крім передбачених підручником, учням можна пропонувати запитання:

  • Що нового ви дізналися?

  • Яких навичок набули?

  • Як це може прислужитися в житті?

Крім того, можна поставити запитання щодо проведення самого уроку:

  • Що було вдалим?

  • Що не сподобалося?

  • Що потрібно змінити в майбутньому?

Важливо, що самі учні (учасники) змогли сформувати відповіді на ці запитання. Для підбиття підсумків бажано залишити 10-15% часу.

1.3. КООПЕРАТИВНА ГРУПОВА РОБОТА - ОСНОВНА УМОВА ЕФЕКТИВНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ.
На відміну від інших методик інтерактивні навчальні технології не призначені для виконання певних навчальних завдань, а самою своєю структурою визначають кінцевий результат.

Найчастіше застосовуються групові (фронтальні) та кооперативні (колективні) форми діяльності учнів на уроці.



Групова (фронтальна) форма організації навчальної діяльності учнів передбачає навчання однією людиною (здебільшого вчителем) групи учнів чи цілого класу. За такої організації слухачів завжди більше, ніж тих, хто говорить. Усі учні весь час працюють разом чи індивідуально над одним завданням і з наступним контролем результатів.

Колективна (кооперативна) форма навчальної діяльності учнів - це навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такою організацією навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває можливості співпраці ровесників, дозволяє реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє ефективному засвоєнню знань та формуванню вмінь. Така модель легко поєднується з традиційними формами і методами і може застосовуватися на різних етапах навчання.

Співробітництво (кооперація) - це спільна діяльність для досягнення загальних цілей. Кооперативним навчанням називаються такий варіант, за якого учні працюють у невеликих групах, щоб забезпечити найбільш ефективний навчальний процес для себе і своїх товаришів. Одержавши інструкції від учителя вони об'єднуються в невеликі групи, а потім виконують завдання - доти, поки всі члени групи не зрозуміють його і не виконають успішно. Завдяки спільним зусиллям всі прагнуть до взаємної вигоди.

У результаті виграють усі («Твій успіх іде на користь мені, а мій - на користь тобі»), учні усвідомлюють, що всі члени групи приречені на загальну долю («Або потонемо, або випливемо,- але разом»). Успіхи кожного визначають і ним самим і його товаришами («ми не можемо обійтися без тебе»). Усі члени групи пишаються одне одним і разом святкують перемогу, коли один із членів групи удостоюється похвали за особливі досягнення («Ми всі вітаємо тебе з успіхом!»). Кооперативне навчання створює позитивну взаємозалежність цілей: учні розуміють, що можуть досягти своїх особистих цілей тільки за умови, що їхні товариші з групи також досягнуть успіху.

Першим і найважливішим елементом структурування кооперативного навчання - позитивна взаємозалежність. її можна вважати успішно вибудуваною, якщо члени групи розуміють, що пов'язані одне з одним такою мірою, що хтось один не може бути успішнішим, якщо не будуть успішнішими всі. Отож, групові цілі і завдання варто розробляти і повідомляти учням так, щоб вони повірили, що або «потонуть» або «випливуть», але тільки разом.

Коли позитивна взаємозалежність вибудувана міцно, для всіх стає абсолютно зрозуміло:



  • зусилля кожного члена групи потрібні і незамінні для успіху всієї групи;

  • кожен член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля групи завдяки своїм можливостям та ролі у виконанні завдань.

Це породжує надійність і зацікавленість в успіху не тільки власному, а й інших членів групи, що і є суттю навчання у кооперації.

Другим основним елементом спільного навчання є особистісна взаємодія, що стимулює діяльність, при чому важливо, щоб учні працюючи сиділи обличчям один до одного. Вони мають займатися реальною діяльністю, у якій кожний працює на успіх не тільки свій, а й товаришів, спільно використовуючи усі можливості, допомагаючи одне одному, підтримуючи, заохочуючи і радіючи з досягнень товаришів.

Третій основний елемент спільного навчання індивідуальна і групова підзвітність. Два рівні підзвітності неодмінно мають бути структурно включені в уроки, базовані на кооперативному навчанні. Група має відповідати за досягнення своїх цілей і кожен має відповідати за свою частину роботи. Індивідуальна підзвітність існує, коли оцінюється діяльність кожної особи - щоби визначити, хто під час навчання потребує більше допомоги, підтримки і схвалення. Кожен член групи має зміцнитися, реалізуватися, як повноправна особистість. Учні навчаються спільно для того, щоб згодом мати індивідуальну компетентність.

Четвертим основним елементом спільного навчання є розвиток навичок міжособистісного спілкування у невеликих групах. Спільне навчання є по своїй суті складнішим ніж конкурентне чи індивідуальне, оскільки учні мають водночас виконувати певне завдання (вивчення змісту навчального предмету) і робити групову роботу (ефективно функціонувати, як єдина група). Навички керівництва, прийняття рішень, вироблення довіри, спілкування й владнання конфліктів дозволять успішно впоратися з груповою роботою.

П'ятим основним елементом кооперативного навчання є опрацювання даних про роботу групи. Воно відбувається, коли члени групи обговорюють наскільки успішно вони досягають своїх цілей і підтримують ефективні робочі стосунки.
Кооперативне навчання може здійснюватися не тільки в групах, але й в парах. Пара є різновидом навчального колективу, де відбувається взаємонавчання. Робота в парах може бути окремою, самостійною технологією навчання і підготовчим етапом до роботи в групах, який допомагає розвинути в учнів комунікативні та інші вміння і навички.
Отже, основні ознаки кооперативної групової роботи - це:

  1. Поділ класу на групи для досягнення конкретного навчального результату.

  2. Змінюваність складу групи залежно від змісту і характеру навчального результату.

  3. Кожна група розв'язує певну проблему визначену завданням.

  4. Завдання в групі виконується у такий спосіб, щоб можна було врахувати і оцінити індивідуальний внесок кожного й групи в цілому.

Кількість учнів у групі залежить від загальної їх кількості у класі, характеру й обсягу знань, що опрацьовується, від часу, відведеного на навчання. Оптимальною вважають групу 3-6 осіб, тому що за меншої кількості учням важко різнобічно розглянути проблеми, а за більшої - складно врахувати, яку саме роботу виконав кожний.
Групи непарної і парної кількості членів - незгода складніше долається в групах з парною кількістю членів. Групам з непарною кількістю властива краща спроможність вибратися з безвиході.
Група з 2-х осіб (пара) - високий рівень обміну інформацією і низький рівень незгоди. Але якщо такій групі пануватимуть емоції, ситуація може зайти в глухий кут, бо для примирення бракує третьої особи.
Група з 3-х осіб - найбільш стабільні структури випадкових змінних коаліцій, але у такій групі двоє сильніших можуть домінувати над третім.
П'ять осіб - оптимальний розмір навчальної групи, досить великий для групової стимуляції і досить малий для особистого визнання. Співвідношення 2:3 забезпечується підтримкою меншість.

Об'єднання в групи здійснює вчитель (на добровільних засадах і за результатами жеребкування) або ж самі учні за власним вибором. Існує чимало ефективних способів об’єднання учнів у групи:



  • можна заздалегідь скласти список і ще перед уроком вивісити в класі. У такому разі вчитель контролює склад групи.

  • можна попросити учнів розрахуватися на «перший - другий....» або об'єднати їх за порами року, квітами тощо.

Бажано об'єднувати в одну групу сильних, середніх і слабких учнів. У різнорідних групах стимулюється творче мислення та інтенсивний обмін ідеями.

Таким чином, використання у рамках класно-урочної системи групових форм організації діяльності учнів дає змогу позбутися деяких її вад і є однією з умов для застосування інтерактивних технологій.



2. ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ В 7-Х – 9-Х КЛАСАХ.
2.1. ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ.
Усім відомі основні принципи проведення класичних традиційних уроків. Але часто їх ефективність бажає бути кращою. Нові часи ставлять нові вимоги. Змінюється суспільство, змінюється й ставлення до предметів що вивчаються. Історія, в цьому плані найбільше схильна до змін. Зріс обсяг інформації, що вивчається, розширилася джерелознавча база. У суспільстві, пресі, на телебачення, в підручниках пропонуються різні точки зору на одній ті самі події. У зв'язку з тим постає питання: чи здатна дитина запам'ятати і засвоїти цей величезний масив інформації.

Проблема, як зробити сучасний урок цікавим, ефективним, продуктивним, щоби всі були залучені до навчального процесу, щоб не залишилося жодного байдужого – постійно хвилює сучасного педагога. Як за допомогою історії розвинути особистість учня, його творче мислення, уміння аналізувати минуле і сьогодення, робити власні висновки і мати на все власну точку зору?

Будь який урок необхідно розробляти як особливий, прагнучи розкрити яскраві, барвисті, образні, живі сторінки історії, щоб у дітей виникло прагнення дізнатися щось нове, а йдучи з уроку вони захотіли знайти продовження почутого в додатковій літературі і на наступний урок прийшли також з бажання та інтересом.

І тут на допомогу вчителю приходять інтерактивні технології - відлагоджена і продумана система прийомів і методів навчання, взаємовідносин учителя і учнів як учасників процесу гармонійного впізнання навколишнього світу, де вчитель - координатор, а діти згуртований творчий колектив, який перебуває у постійному пошуку і тому функції вчителя - координувати та направляти творчий потік дитячої пізнавальної діяльності. При використанні інтерактивних методів учні прагнуть до самостійного творчого пошуку, який стимулює їх до підвищення інтелектуальної активності.

Інтерактивні технології розвивають в учнів самостійне мислення - від зародження у свідомості проблемної ситуації до знаходження способів розв'язання проблеми та доведення правильності рішення. Виконуючи свої завдання, учні моделюють певну діяльність, демонструють результати самостійної роботи з різними джерелами інформації, вибудовують міжособистісні взаємини у процесі комунікативної компетентності.

2.2 РОЛЬ УЧИТЕЛЯ У ПРОЦЕСІ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ.
Надзвичайно важливий вплив на ефективне застосування інтерактивних технологій справляє особа самого вчителя. Учитель - це режисер - постановник. Він розподіляє ролі, ставить завдання і стежить за його виконанням.

Розвиваючи в дітях творчу активність, допитливість, ініціативність, самостійність, вчитель використовує під час уроку 2-3 види інтерактивних технологій, які спонукають учнів вірити у власні здібності, створюють на уроках ситуацію успіху. Таким чином завдання вчителя, на таких уроках пролягає у вивільненні творчої енергії школярів, майстерності укріпити їх віру у власні сили, спрямувати їх у потрібному напрямі - і успішних учнів стане більше.

Особливу роль організації інтерактивного навчання відіграє знання вчителем психології. Він не зможе побудувати роботу в групах ефективно, не знаючи психологічних особливостей учнів. Адже діти дуже різні. Один дуже активно працює на уроці, інший знає відповідь, але в нього не вистарчає сміливості - боїться відповідати. Вчитель повинен формувати групи враховуючи особливості своїх учнів. Реалізовуючи в педагогічній діяльності адаптаційну і діяльнісно-творчу функцію вчитель на таких уроках не тільки вчить дітей вчитися, але й спонукає навчати інших, розвиває в них механізм самосвідомості, саморегуляції здатність подолати власну обмеженість не тільки у навчальному процесі, але й у будь-якій людській діяльності. Друга функція передбачає розвиток у дитини «уміння думати і діяти творчо», формування в учнях творчих здібностей через творчу продуктивну діяльність. Тут учні мають право на пошук, помилку і маленькі творчі відкриття. У цьому процесі пошук істини відбувається через спільну співпрацю і відкриття.

Використовуючи інтерактивні методи педагог не стільки вчить і виховує, скільки стимулює учнів до психологічного і соціально - етичного розвитку, створює умови для їх самовдосконалення.

Отже, чітко визначивши дидактичну мету вчитель перетворює учня на суб'єкт повноправного навчання. Правильно сформульовані завдання дозволяють досягнути в результаті - 90% успіху.

Інтерактивні методи допомагають учителю здійснити на уроці організацію самостійної пізнавальної діяльності та актуалізації творчих здібностей школярів.

Під час такого уроку вчитель має змогу вирішувати велику кількість навчально -виховних завдань:


  • здійснити опитування учнів з метою актуалізації опорних знань та вмінь;

  • приділити належну увагу опрацюванню нового навчального матеріалу;

  • організувати роботу із закріплення одержаних знань і вмінь;

  • підбити підсумки здійсненої роботи, оцінити активність учнів на уроці;

  • розглянути домашнє завдання.

При цьому вчитель послідовно акцентує увагу на виконанні важливого навчально-виховного завдання – формування історичного мислення, спонукає учнів до аналізу історичних фактів, власних висновків, узагальнень, порівнянь, розвитку комунікативної компетенції.
2.3. ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ 7-Х - 9-Х КЛАСІВ.
Особливої актуальності інтерактивні технології набувають, коли йдеться про учнів 7-9 класів, оскільки з одного боку, це вік коли розширюється і збагачується сфера діяльності та спілкування, набуває особливого значення прагнення учнів знайти своє місце в суспільстві, а з іншого боку, як засвідчують психологи, для цього віку притаманні песимізм, розлад колективних зв'язків.

Досвід проведених мною уроків у 7-9 класах з використанням інтерактивних методів свідчать про не аби яке прагнення учнів використовувати різні форми та методи роботи: «Прес», « Моя позиція», « Мікрофон», « Акваріум», « Ажурна пилка», « Два-чотири - всі разом», оргдіалог, «Розумовий штурм», «Карусель», «Аукціон», конкурси, вікторини, прес-конференція, інтерв'ю, семінар, робота в парах, роботи в групах, рольові ігри, дискусії.

У цій роботі я хочу поділитися досвідом найбільше використовуваних інтерактивних методів у 7-9 класах.
Метод «АКВАРІУМ»

Клас поділено на три групи. Кожна з груп отримує завдання та необхідну інформацію. Одна з груп сідає в центр класу та обговорює питання запропоноване вчителем уголос. Інші групи спостерігають мовчки.

Зачитується завдання, обговорюється, приймається рішення. Кожна група по черзі обговорює своє завдання. В кінці діяльності кожна група, все сказане нею обговорюється класом.
Наприклад (історія України 8 клас)

Запитання. Утворення козацької республіки - Запорізької Січі. Козацькі клейноди.

Завдання групам.

ГРУПА 1. Як утворилася козацька республіка - Запорізька Січ? Пригадайте, що таке республіка, її ознаки.

ГРУПА 2. Ознайомтеся з поняттями «Кіш», «Гетьман», «Козацька старшина». Схематично охарактеризуйте політичний устрій Війська Запорізького.

ГРУПА 3. Дайте характеристику козацьких клейнодів. Поясніть значення відзнак та атрибутів влади української козацької старшини ХVІ-ХVІІІ століття: корогва, литаври, булава, бунчук, пірнач, військова печатка, каламар.
Метод «ПРЕС»

Цей метод навчає дітей висловлювати власну думку, захищати її. Спочатку учням пояснюється механізм етапів методу і наводиться приклад його застосування. Коли алгоритм зрозуміють усі, цей метод можна використовувати на кожному уроці.



Обов'язкові правила для учнів.

  1. Позиція - висловить свою точку зору, починаючи так: « Я вважаю, що ....»

  2. Обґрунтування - обґрунтуйте причину виникнення думки, починаючи так: «Тому що ...».

  3. Приклад - наведіть факти, приклади, зробіть висновки, починаючи так: «Наприклад...».

  4. Висновок - узагальніть свою думку, зробіть висновки, починаючи так: «Отже, я вважаю...».


Наприклад (Всесвітня історія, 8 клас).

Запитання: «Чому період із другої половини XV до середини XVII століття увійшов в історію як епоха Великих географічних відкриттів?»

Відповідь: «Я вважаю, що період з другої половини XV до середини XVII століття називають епохою ВЕЛИКИХ ГЕОГРАФІЧНИХ ВІДКРИТТІВ тому що, в цей період європейці відкрили невідомі раніше моря і океани, материки, здійснили навколосвітні подорожі.

Наприклад 12 жовтня 1492 року Христофор Колумб відкрив Америку, а в 1498 році Васко да Гамма відкрив шлях до Індії. Отже, я вважаю, що завдяки відкриттям європейців період із другої половини XV ст. до середини XVII століття називають епохою Великих географічних відкриттів».


Метод «АЖУРНА ПИЛКА»

Клас поділяється на 5 груп. Під час роботи учні мають бути готовими працювати в різних групах. Спершу учень буде працювати в «домашній» групі, в якій потрібно буде проаналізувати та засвоїти частину інформації на такому рівні, щоб можна було б чітко та зрозуміло викласти її з метою навчання інших учнів.

Потім в іншій групі, яка називається «експертною», учень виступає в ролі «експерта» із питання, над яким працював у домашній групі, де буде передавати свою інформацію іншим, а також отримає інформацію від представників інших груп.

Завдання експертної групи - здійснити обмін інформацією. В кінці роботи інформація узагальнюється, робляться висновки.


Порядок роботи в домашніх групах:

  1. Кожна група отримує завдання для вивчення.

  2. У групі обираються тайм-кіпера (той, що стежить за часом) та особу, яка ставить запитання.

Порядок роботи в експертних групах:

  1. Коли учні об'єднуються в нові групи, учень стає експертом з тієї теми, що вивчалася ним у «домашній» групі.

  2. По черзі кожен має за визначений учителем час донести інформацію членам інших груп і сприйняти нову інформацію.

Повернувшись до «домашніх» груп, учень має поділитися інформацією про нові знання, що отримав від представників інших груп, після чого виробляються спільні висновки та рішення.
Наприклад (історія України 7 клас).

Питання. «Впровадження християнства, як державної релігії».

Завдання групам:

Група І. Визначити передумови і причини прийняття християнства в Київській державі.

Група ІІ. Дайте характеристику першої релігійної реформи Володимира Святославовича і впровадження ним шестибожія.

Група ІП. З'ясуйте, чому Володимир надав перевагу християнству серед інших релігій.

Група 4. Опишіть процес хрещення Русі 988/989 р.

Група 5. Проаналізуйте історичне значення запровадження християнства в Київській державі.

Після остаточного обговорення питань учні ще раз уточнюють причини, процес хрещення та його наслідки і історичне значення для держави. Пов'язують із сьогоденням, яке значення християнство відіграє сьогодні в Україні. Підбивають підсумок. Розв'язують проблемні завдання.


Метод «МОЯ ПОЗИЦІЯ»

У класі, на вільному від парт місці, де учні необмежені рухом позначуємо місця «так», «ні», «не знаю».

Учні опрацьовують певне проблемне питання і займають «свою» позицію стосовно запитання, заданого вчителем.
Наприклад. (Історія України 9 клас).


Каталог: metoduchka
metoduchka -> Навчально-методичний посібник Жидачів 2013 р. Жидачівський районний методичний кабінет
metoduchka -> Методичні вказівки для написання курсових, бакалаврських та магістерських робіт для студентів спеціальності 030400 «Міжнародний бізнес»
metoduchka -> Методичний вісник: портфоліо як засіб самоорганізації та саморозвитку особистості
metoduchka -> Відділ освіти та виховання Володимирецької райдержадміністрації
metoduchka -> Орієнтовні напрямки розвитку шкільних бібліотек
metoduchka -> Вчителя математики та фізики Шенгурівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів Рибалко Катерини Дмитрівни
metoduchka -> Шпаргалка для вихователів (відповіді на запитання маленьких «чомучок» дослідників природи)
metoduchka -> Жири. Склад жирів, їх утворення. Жири у природі. Біологічна роль жирів. Жири складні ефіри гліцерину і вищих одноатомних карбонових кислот

Скачати 279.5 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка