О. В. Дзера доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент напрН



Сторінка1/28
Дата конвертації10.06.2018
Розмір7.58 Mb.
#42866
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28
ББК 67.9(4УКР)304я73 К68

Затверджено Міністерством освіти і науки України (лист № 1/11-271 від 26 січня 2010р.)

Рекомендовано вченою радою Академії муніціпального управління (протокол № 5 від 13 травня 2009 р.)

Рецензенти



О. В. Дзера доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, професор кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

В. М. Коссак доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри ци­вільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка, заслужений юрист України;

Р. Б. Шишка доктор юридичних наук, професор, професор кафедри ци­вільного права і процесу Національної академії податкової служби України

Авторський колектив В. В. Луць доктор юридичних наук, професор* академік НАПрН України

вступ; розділ 3; § 2 розділу 5; В. А. Васильєва доктор юридичних наук § 1 розділу 1; § 1 розділу 4; § 1 і § 2

розділу 6;

0. Р. Кібенко доктор юридичних наук, професор —розділ 12;



1. В. Спасибо-Фатеева — доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент

НАПрН України розділ 2; § 1 розділу 5; розділи 7 і 8; А. В. Зеліско кандидат юридичних наук, доцент § 4 розділу 5; І. Р. Калаур кандидат юридичних наук, доцент § 3—5розділу 6;

0. В. Кашина — науковий співробітник § 2 розділу 11;



Н. Р. Кобецька кандидат юридичних наук, доцент § 1 розділу 11; А. В. Луць кандидат юридичних наук, доцент § 3 розділу 11;

1. Б. Саракун кандидат юридичних наук § 2розділу 1; § 2розділу 4;розділи 9 і 10;
І. А. Селіванова кандидат юридичних наук, доцент § 3 розділу 5

Корпоративне право України : підручник /В.В.Луць, К68 В.А.Васильєва, О.Р.Кібенко, І.В.Спасибо-Фатєєва [та ін.]; за заг. ред. В.В.Луця. К.: Юрінком Інтер, 2010. — 384 с — Бібліогр.: с 372—374.

ISBN 978-966-667-392-6.

У підручнику розглядаються поняття корпоративних відносин і кор­поративного права; порядок заснування і припинення підприємницьких товариств; особливості правового статусу окремих видів корпорацій; пра­вовий режим їх майна; корпоративні права та обов'язки їх учасників; прин­ципи корпоративного управління та правовий статус органів управління корпорацій; питання щодо здійснення розпорядження та захисту корпо­ративних прав тощо. Наведено загальну характеристику європейської та американської моделей корпоративного управління.

Для студентів та аспірантів юридичних та економічних вузів, а також юрисконсультів, адвокатів, підприємців і всіх, хто цікавиться питаннями правового забезпечення корпоративних відносин.

ББК 67.9(4УКР)304я73+67.304я73

Відтворення всієї книги чи якої-небудь її частини

будь-якими засобами або в якій-небудь формі, у тому числі в Інтернеті,

без письмового дозволу видавництва забороняється.

© Колектив авторів, 2010


ISBN 978-966-667-392-6 © Юрінком Інтер, 2010

ЗМІСТ

Вступ 6

Розділ 1

Поняття корпоративних відносин та їх розвиток

в Україні 9

§ 1. Поняття корпоративних відносин і корпоративного права 9

§ 2. Становлення і розвиток корпоративних відносин

і корпоративного права в Україні (стислий історичний

огляд) 18

Запитання і завдання для самоконтролю 32

Розділ 2

Джерела корпоративного права 33

§ 1. Поняття і види джерел корпоративного права 33

§ 2. Цивільний та Господарський кодекси України як основні

джерела корпоративного права * 36

§ 3. Закони та інші нормативно-правові акти 39

§ 4. Локальні корпоративні акти як джерела корпоративного

права *'

§ 5. Корпоративний звичай, рекомендаційні та судові акти

як джерела корпоративного права 52

Запитання і завдання для самоконтролю 56

Розділ З

Заснування та припинення підприємницьких

товариств 57

§ 1. Поняття та ознаки підприємницьких товариств

як юридичних осіб 57

§ 2. Установчі документи та порядок заснування товариства 61

§ 3. Реорганізація та ліквідація підприємницьких товариств 78

Запитання і завдання для самоконтролю 87

4 Зміст

Х^

Розділ 4

Суб'єкти (учасники) корпоративних відносин 88

§ 1. Корпорації як суб'єкти корпоративних відносин 88

§ 2. Засновники та учасники підприємницьких товариств 97

Запитання і завдання для самоконтролю 104

Розділ 5

Особливості правового статусу окремих видів

корпорацій 105

§ 1. Акціонерні товариства 105

§ 2. Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю 114

§ 3. Повні та командитні товариства 126

§ 4. Споживчі та виробничі кооперативи ... 4 141

Запитання і завдання для самоконтролю .' 156

Розділ 6

Поняття і види корпоративних прав та обов'язків 157

§ 1. Поняття суб'єктивного корпоративного права 157

§ 2. Корпоративне право як об'єкт цивільних прав



та обов'язків 161

§ 3. Майнові корпоративні права 170

§ 4. Організаційні (особисті) права учасників корпорацій 178

§ 5. Корпоративні обов'язки учасників корпоративних



відносин 182

Запитання і завдання для самоконтролю 188

Розділ 7

Корпоративне управління 189

§ 1. Принципи корпоративного управління 189

§ 2. Органи управління корпорації 198

§ 3. Контроль за діяльністю органів управління 220

Запитання і завдання для самоконтролю 227

Розділ 8

Правовий режимі майна підприємницьких

товариств 228

§ 1. Право корпоративної власності 228

§ 2. Статутний фонд (капітал) підприємницького



(господарського) товариства 238

§ 3. Джерела формування майна товариства 252

Запитання і завдання для самоконтролю 261

ЗМІСТ 5

Розділ 9

Здійснення корпоративних прав учасниками

(засновниками) підприємницьких товариств 262

§ 1. Поняття і способи здійснення корпоративних прав 262

§ 2. Межі та обмеження при здійсненні корпоративних прав 274

Запитання і завдання для самоконтролю 276

Розділ 10

Розпорядження корпоративними правами 277

§ 1. Купівля-продаж акцій 277

§ 2. Перехід частки у статутному (складеному) капіталі



товариства 286

§ 3. Застава корпоративних прав 289

§ 4. Міна і дарування корпоративних прав 295

§ 5. Спадкування корпоративних прав 299

Запитання і завдання для самоконтролю 304

Розділ 11

Захист корпоративних прав 305

§ 1. Форми захисту корпоративних прав 305

§ 2. Способи захисту корпоративних прав 318

§ 3. Протидія рейдерству в корпоративних відносинах 326

Запитання і завдання для самоконтролю 343

Розділ 12

Європейська та американська моделі

корпоративного управління .* 344

§ і. Європейська модель корпоративного управління 344

§ 2. Сучасна американська модель корпоративного



управління 358

§ 3. Недержавне регулювання відносин з корпоративного



управління (кодекси корпоративного управління) 366

Запитання і завдання для самоконтролю 371

Список літератури і нормативно-правових актів 372

Алфавітно-предметний покажчик 375

Вступ

7


ВСТУП

Україна вступила в етап докорінного реформування еконо­міки на ринкових засадах та створення громадянського суспіль­ства. Одним із головних завдань нашої держави сьогодні є її ін­теграція до європейського та світового співтовариства, тому особливо важливого значення набувають питання відповідності вітчизняного корпоративного права європейським стандартам та адаптування його до законодавства ЄС. Як відомо, сучасне корпоративне законодавство незалежної України було започатко­вано з прийняттям Закону України «Про господарські товари­ства» від 19 вересня 1991 р.1 Ухвалення цього акта спричинило бурхливий розвиток «корпоративного» руху. Зокрема, сьогодні в Україні кількість тільки акціонерних товариств становить майже 35 тисяч, із них 12 тисяч відкритих і 23 тисячі закритих товариств, які виробляють близько 75% внутрішнього валового продукту країни. Таке поширення корпоративної форми підпри­ємництва обумовлено тими перевагами, які вона має порівняно з індивідуальною підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а саме: можливості акумулювання у власності господарських товариств значних обсягів капіталу, об'єднання наукового та інженерного потенціалів, забезпечення стабільнос­ті господарської діяльності незалежно від змін у складі учасни­ків товариства.

З часу прийняття основного корпоративного закону (1991 р.) у регулюванні корпоративних відносин виникло чимало спірних, невирішених проблем, особливо у зв'язку з розбіжностями та суперечностями, спричиненими неузгодженістю норм Цивіль­ного, Господарського кодексів України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підпри-

1 Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1991. - № 49. - Ст. 482.

ємців» від 15 травня 2003 р. Як зазначає О. Р. Кібенко, «сучасне корпоративне право України являє собою заплутаний та супе­речливий конгломерат нормативних приписів, результатом яких є відсутність визначеності практично у будь-якій сфері регулю­вання»1. Не є послідовною і господарська та судова практика стосовно застосування норм корпоративного законодавства, що в цілому негативно позначається на захисті корпоративних прав та інтересів самих товариств та їх учасників.

Отже, удосконалення корпоративного законодавства стало нині нагальною необхідністю. Важливим кроком у досягненні цього є прийняття у 2008 р. Верховною Радою України Закону «Про акціонерні товариства»2, який спрямований на повніше і чіткіше врегулювання багатьох складних питань корпоративних, зокрема акціонерних, правовідносин.

У «Прикінцевих та перехідних положеннях» цього Закону зазначено, що він набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім положення, наведеного у другому ре­ченні ч. 2 ст. 20, за яким «акції товариств існують виключно в бездокументарній формі». Це положення набуває чинності че­рез два роки з дня опублікування Закону. Отже, акціонерні това­риства, які створюватимуться після набрання чинності Законом (з 29 квітня 2009 p.), повинні у своїй діяльності керуватися по­ложеннями Закону «Про акціонерні товариства» та відповідни­ми підзаконними актами.

Що ж до акціонерних товариств, які були створені до набут­тя чинності вищезазначеним законом, то їх правовий статус ви­значатиметься згідно із Законом України «Про господарські то­вариства» та іншими нормативно-правовими актами доти, поки статути та інші положення цих товариств будуть приведені у відповідність до норм Закону «Про акціонерні товариства». Че­рез два роки з дня набрання чинності цим законом втрачають чинність статті 1—49 Закону України «Про господарські товари­ства» у частині стосовно акціонерних товариств. Якщо протя­гом двох років статут акціонерного товариства не буде приве­дено у відповідність до норм акціонерного закону, то акціонер

1 Кібенко О. Р. Європейське корпоративне право на етапі фундамен­
тальної реформи: перспективи використання європейського законодавчого
досвіду у правовому полі України / О. Р. Кібенко. — X.: Страйд, 2005. —
(Серія: «Юридичний радник»). — С. 423.

2 Урядовий кур'єр. — 2008. — 29 жовтня (№ 202).

8

Вступ


такого товариства має право після закінчення цього строку звер­нутися до суду з позовом про приведення статуту товариства у відповідність до цього Закону.

Наслідком змін в акціонерному законодавстві, безумовно, буде потреба в удосконаленні правового регулювання корпо­ративних відносин з участю й інших суб'єктів корпоративного права (товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, повних і командитних товариств, кооперативів, інших суб'єктів корпоративного типу тощо).



Отже, успішному викладанню курсів корпоративного чи ак­ціонерного права у вищих навчальних закладах та засвоєнню студентами відповідних знань сприятиме цей підручник з кор­поративного права.

Список скорочень

МВСА Модельний акт про підприємницькі корпорації

ATакціонерне товариство

ВВР Відомості Верховної Ради України

ВГСУ Вищий господарський суд України

ВК виробничий кооператив

ГК Господарський кодекс України

ГПК Господарський процесуальний кодекс України

ДКЦПФР Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку

ЄКТ Європейське кооперативне товариство

ЄС Європейський Союз

КАС Кодекс адміністративного судочинства України

КТ командитне товариство

ОЕСР Організація економічного співробітництва та розвитку

ПТ повне товариство

ТДВ товариство з додатковою відповідальністю

ТОВ товариство з обмеженою відповідальністю

ЦК — Цивільний кодекс України

ЦПК Цивільний процесуальний кодекс України

Розділ і

ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНИХ ВІДНОСИН ТА ЇХ РОЗВИТОК В УКРАЇНІ

§1. Поняття корпоративних відносин і корпоративного права

У нашій правосвідомості сьогодні поширені такі понят­тя, як «корпоративне право» та «корпоративні права». Ці термі­ни вживаються в найрізноманітніших значеннях. Особливо це помітно в нормативних документах різної юридичної сили, де неоднакове тлумачення цих понять призводить до неадекватно­го регулювання правовідносин, що виникають. Особливе роз­маїття в їх визначеннях спостерігається в нормативних актах податкового законодавства: це і право на дивіденди, і на частку в статутному фонді юридичної особи тощо. Всі ці тлумачення з правової точки зору є або неточними, або взагалі викривлюють правову природу і розуміння певних правових інститутів.

В юридичній літературі з приводу поняття корпоративно­го права та корпоративних відносин також є найрізноманітні­ші точки зору. Проблеми корпоративного права дедалі більше привертають увагу юристів-практиків, науковців і стають пред­метом дослідження останніх. На жаль, склалася ситуація, коли науковці прагнуть навздогін законодавцю підвести теоретичне підґрунтя під уже сформовану нормативну базу або ж піддають критиці наявні законодавчі визначення таких категорій, як кор­поративне право та корпоративні права. Безперечно, що ці понят­тя не є одновимірними. Відносини, які регулює корпоративне право, за своєю правовою природою є складними й різноплано­вими. Відомо, що цивілістика радянських часів такими дослі­дженнями не займалася. Тому, безперечно, нині постала нагальна потреба дати правовий аналіз цим термінам, з'ясувати юридич-



ні'

10

Розділ 1

Поняття корпоративних відносин та їх розвиток в Україні

11


ну природу корпоративних відносин, визначити їх місце в систе­мі цивільного права.

Виникнення корпоративних відносин пов'язане з реформу­ванням економіки України, закріпленням в основоположних нормативних актах прав і свобод людини, в тому числі права на створення юридичної особи та права на зайняття підприєм­ницькою діяльністю шляхом створення юридичних осіб різних видів. Поява корпоративних відносин спричинена ускладнен­ням майнових відносин на сучасному етапі економічного обо­роту. Корпоративні правовідносини визнані в Україні як вид суспільних відносин, що врегульовані нормами права і пере­бувають у стадії розвитку. А суспільні відносини, які за своїм предметом є відносинами з управління майновими комплекса­ми (компаніями), у найзагальнішому вигляді слід вважати кор­поративними.

Необхідність доктринального аналізу інституту корпоратив­ного права пов'язана, по-перше, із формуванням великої групи підприємств, заснованих на приватному капіталі, а, по-друге, з потребою позначити певний сегмент відносин, які тільки в рин­ковій економіці набувають майнового характеру та опосередко­вують цивільний оборот, по-третє, обумовлена штучністю такого суб'єкта, як юридична особа, що наділена волездатністю (зва­жаючи при цьому на той факт, що ця воля завжди є похідною). Ці причини є на перший погляд досить різними, але їх сукуп­ність стала визначальною для розуміння необхідності створення відповідного юридичного інституту. Визначення кола корпора­тивних відносин має надзвичайно велике кодифікаційне значен­ня і, крім того, дозволить вирішити проблему підсудності корпо­ративних спорів.

Корпоративне право слід розглядати як цивільно-правовий інститут, як частину цивільного права. Особливості корпоратив­них відносин визначають їх внутрішню диференціацію і потре­бують відповідного правового регулювання. Для регулювання таких суспільних відносин застосовується цивільно-правовий метод юридичної рівності сторін. У результаті врегулювання нормами права ця група суспільних відносин набуває форми цивільних правовідносин.

Щоб окреслити предмет регулювання інституту корпоратив­ного права, необхідно обрати критерій, який би дав можливість встановити межі «відбору» суспільних відносин. Така мета має

не тільки суто теоретичне значення. Вона дозволяє проаналізу­вати предмет регулювання, його особливості, які, своєю чергою, дадуть можливість не лише застосувати галузевий метод регу­лювання, а й сприятимуть максимальній уніфікації норматив­ного визначення корпоративних прав і забезпечать адекватне таким суспільним відносинам правове регулювання.

При визначенні кола суспільних відносин, які слід віднести до корпоративних, потрібно зважати на встановлений правовий критерій. У Господарському кодексі України дається визначення корпоративних відносин, відповідно до якого ними є відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо корпоратив­них прав. Зазначений нормативний акт закріплює визначення і корпоративних прав. Згідно із ч. 1 ст. 167 ГК під такими права­ми слід розуміти права особи, частка якої визначається у статут­ному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповід­но до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Традиційно вважається, що між засновником і підприєм­ством виникають правовідносини зобов'язального характеру. Підприємство, зокрема, зобов'язане здійснювати діяльність від­повідно до установчих документів, передавати засновнику, упов­новаженій особі обумовлені доходи від підприємницької діяль­ності. Можна ігнорувати дане твердження і припустити, що ці правовідносини не є зобов'язальними. Сутність зобов'язання полягає в праві однієї особи (кредитора) вимагати від іншої осо­би (боржника) вчинення певної дії або утримання від певних дій. У відносинах засновника та юридичної особи не лише за­сновник може бути кредитором. Зокрема, товариство має право вимагати від засновників здійснити внесок до статутного фон­ду в установлений строк, оплатити акції в повному розмірі то­що. У цих відносинах засновник є боржником, а не кредитором. Зобов'язання виникають унаслідок волевиявлення учасників. У момент волевиявлення щодо створення юридичної особи її як суб'єкта ще немає. Отже, не можна покласти зобов'язання на особу, якої не існує. Сплата частини прибутку (дивідентів) на користь засновника також не може вважатися зобов'язанням підприємства. Засновник чи збори учасників самостійно визна-



12

Розділ 1

Поняття корпоративних відносин та їх розвиток в Україні

13


чають частину чистого прибутку підприємства, що підлягає роз­поділу між ними. Воно не може не виконати такого рішення, оскільки останнє є рішенням органу юридичної особи. Підпри­ємство не може самостійно, без волевиявлення засновника, ви­значити, чи сплачувати йому частину прибутку. Воля засновни­ків трансформується у волю підприємства.

Натомість для зобов'язальних правовідносин характерною є наявність щонайменше двох суб'єктів, кожен з яких має само­стійну волю та інтерес. Якщо припустити, що рішення вищого органу засновників виконавчий орган юридичної особи не вико­нує, то засновник застосовує інші заходи змінює керівника. Тому відносини між засновником і юридичною особою не вини­кають як зобов'язальні. Напевне, недоречно говорити про рів­ність та незалежність учасників корпоративних відносин з огля­ду на те, що «існування» юридичної особи завжди є залежним від волі засновників.

Отже, корпоративні відносини мають чимало особливих ознак, що дають їм можливість претендувати на окреме місце серед цивільних правовідносин. Причиною створення підпри­ємства є не покладення на нього зобов'язань перед засновника­ми, а реалізація ними свого засновницького права.



Таким чином, корпоративне правовідношення це вид ци­вільного правовідношення, в основі якого лежить участь суб'єк­тів в організаційно-правових утвореннях, що мають ознаки юри­дичних осіб, суттю яких є так звані корпоративні права, та які виникають на підставі певних юридичних фактів, а саме: участі в установчому договорі, вступі в кооператив, придбанні права власності на частку, акції тощо.

Будь-яке цивільне правовідношення має об'єкт, яким ви­ступає поведінка, спрямована на суспільне благо, з приво­ду якого виникає і реалізується правовідношення. Діяльність суб'єктів цивільних правовідносин обмежена рамками суб'єк­тивних цивільних прав і обов'язків. Як і будь-яка діяльність, ді­яльність суб'єктів цивільних правовідносин, у результаті якої виникають, здійснюються та припиняються цивільні права та обов'язки, не може бути безпредметною. Вона завжди спрямова­на на матеріальні чи ідеальні блага. Матеріальні блага чи процес їх створення є предметом діяльності суб'єктів правовідношен­ня. їх прийнято називати об'єктом цивільного правовідношен­ня. Тому наступною ознакою корпоративних відносин є те, що

вони виникають у зв'язку з управлінням капіталами, на від­міну від відносин зобов'язальних, що опосередковують оборот майна. Зміст таких відносин зводиться до того, що учасник у результаті реалізації засновницького права, і, як правило, пере-дання новоствореному суб'єкту (організації) майна набуває на­томість права на управління нею в тій чи іншій формі (голосу­вати, брати участь в органах управління корпорації, отримувати інформацію про її діяльність) та взяття участі у майнових ре­зультатах діяльності корпорації (у розподілі прибутків та за­лишку майна). Ці організації спеціально створюються суб'єк­тами майнових відносин для постійної, професійної участі в майновому обороті. Вони будуються на засадах самоуправління та обліку учасників, які і визначають їх статус як самостійного носія речового права. Відносини учасника з корпорацією мають майновий характер, що є предметом регулювання цивільного права.

Щодо поняття корпоративного права як підгалузі законодав­ства, то погляди науковців на це питання не збігаються. Аналіз поняття «корпоративне право» необхідно починати з розгля­ду його як права об'єктивного та права суб'єктивного. В об'єк­тивному розумінні корпоративне право це система юридич­них норм, що регулює певну групу суспільних відносин. Право об'єктивне — це сукупність санкціонованих державою правил поведінки. На думку Н. С. Глусь, корпоративне право в об'єк­тивному розумінні є сукупністю правових норм, які регулюють і охороняють цивільні та інші відносини, що виникають між ак­ціонером, учасником і самою корпорацією, а також між самими учасниками та акціонерами з приводу реалізації їх права влас­ності на акцію чи права власності на частку в статутному фонді1.

В основу виокремлення норм також здебільшого покладе­но суб'єктний критерій. Зокрема, корпоративне право охоплює своїм регулюванням усі відносини, які виникають у зв'язку зі створенням і функціонуванням юридичних осіб, включаючи внут-рішньофірменні норми локального характеру, правила трудового розпорядку, звичаєві норми та норми ділового обороту. Або ін­ша крайність віднесення до корпоративних відносин питань



1 Глусь С. Н. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні озна­ки та особливості захисту: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук / С Н. Глусь. — К., 2000.

и

Розділ 1

Поняття корпоративних відносин та їх розвиток в Україні

15


регулювання внутрішніх організаційних правил, правил трудово­го розпорядку, преміювання тощо. Як вважає Т. Кашаніна, корпо­ративне право — це система внутрішніх організаційних правил певної організації, яка заснована на членстві та об'єднанні капі­талів. Іншими словами, вона окреслювала об'єктивне корпора­тивне право тільки нормативними актами, які приймає сама кор­порація і які стають обов'язковими для її учасників. Як же тоді бути в такій ситуації із загальнообов'язковими державними нор­мами, які за такого підходу до корпоративного права не нале­жать? На думку зазначеного автора, корпоративне право це сукупність локальних нормативних актів даної організації. Слід зауважити, що такі норми поведінки регламентують внутрішнє «життя» організації, вони є управлінськими. Але ж регулюван­ня корпоративних відносин здійснюється також на основі зако­нів та інших нормативних актів, у тому числі посередництвом норм публічно-правового характеру, які не можуть бути змінені за волею засновників. При аналізі такого підходу до визначення поняття корпоративного права не слід забувати і про права най­маних працівників, трудового колективу та виникнення право­відносин, які регулюються трудовим правом.

Інша група науковців переконана, що до предмета регулю­вання корпоративного права слід відносити всі відносини, по­в'язані із діяльністю юридичних осіб. Поширена також позиція О. М. Вінник, яка вважає, що корпоративні правовідосини — це такі відносини, які виникають у процесі створення, функціону­вання та припинення господарських товариств за участю безпо­середніх учасників (засновників, учасників, самого товариства та його органів) та опосередкованих (кредиторів, споживачів, найманих працівників, облігаціонерів товариства, територіаль­ної громади, держави в особі уповноважених органів) і забезпе­чують збалансовану реалізацію інтересів зазначених осіб1. Таке широке коло суб'єктів корпоративних відносин викликає сум­нів, оскільки призводить до визнання корпоративними будь-яких відносин (цивільних, адміністративних, фінансових тощо), в яких хоча б одним учасником є корпоративне утворення. Але

1 Вінник О. М. Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів в господарських товариствах : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня докт. юрид. наук / О. М. Вінник. — К., 2004. — С 20.

хіба змінюється при цьому характер договірного зв'язку з по­ставки товарів від того, що покупцем у ньому виявилося госпо­дарське товариство (а не якийсь інший суб'єкт), яке заборгува­ло перед постачальником (кредитором) за одержані товари?

У найбільш вузькому розумінні під об'єктивним корпоратив­ним правом розуміють норми права, які регулюють правовідно­сини, що виникають у сфері створення та діяльності особливого виду корпорацій акціонерних товариств. Виникає логічне за­питання що нового привнесе в метод регулювання цього виду суспільних відносин заміна терміна «акціонерне прано» на тер­мін «корпоративне право»? Найбільш поміркованою, але не без-спірною, вважаємо третю точку зору, згідно з якою суб'єктом досліджуваних правовідносин є завжди корпорації. Такий під­хід, своєю чергою, породжує принаймні два питання, на які необ­хідно дати відповідь. Перше: які юридичні особи належать до корпорацій, а друге — чи є цей критерій абсолютним (чи всі правовідносини, в яких беруть участь юридичні особи корпора­тивного типу, автоматично підпадають під предмет регулюван­ня корпоративного права)? Якщо дати позитивну відповідь на друге питання, то ми матимемо ситуацію, коли правовідносини, які за своєю природою не є приватноправовими, слід відносити до регулювання корпоративного права. Це, наприклад, відноси­ни з обігу цінних паперів, зовнішньоекономічної діяльності, анти­монопольного регулювання тощо, які за своєю суттю є публіч­но-правовими. Подальший відбір суспільних відносин за таким критерієм приведе нас до окреслення та створення полісистем-ного комплексу правових норм, які є не тільки різногалузевими, а й різносистемними. Це є небажаним хоча б з огляду на те, що, по-перше, корпоративне право набуде вигляду частини госпо­дарського (комерційного) права (і ми мимоволі станемо учас­никами тривалої дискусії «господарників» і «цивілістів»), а по-друге, рух у цьому напрямку приведе до заперечення того, що корпоративні відносини є цивільно-правовими.

Як уже зазначалося, своїм виникненням корпоративне пра­во завдячує появі та визнанню юридичних осіб рівноправними суб'єктами права. Особливості цієї групи суспільних відносин можна вивчити шляхом аналізу елементів корпоративного пра-вовідношення, а саме: суб'єктів, об'єкта регулювання та юридич­ного факту, на підставі якого виникає корпоративне правовідно-шення.

16

Розділ 1

Поняття корпоративних відносин та їх розвиток в Україні

17


Суб'єктами корпоративних відносин є фізичні та юридичні особи тією мірою, якою вони мають право бути засновника­ми (учасниками) організацій. Предметом регулювання є група суспільних відносин, яка виникає у зв'язку з реалізацією суб'єк­тивного цивільного права на створення юридичної особи. До елементів будь-якого цивільного правовідношення належить і юридичний факт, на підставі якого воно виникає. Момен­том виникнення корпоративного правовідношення є особливий юридичний факт реєстрація юридичної особи. На підставі ви-щенаведеного можна дійти висновку, що ключовим у виникнен­ні корпоративних відносин є момент інкорпорації юридичної особи. Але при цьому слід мати на увазі, що йдеться про право­вий зв'язок, який виникає між засновниками (учасниками юри­дичної особи) та самою юридичною особою як похідним суб'єк­том. Не слід ототожнювати поняття корпоративного права в об'єктивному розумінні із системою норм, що регулюють про­цес виникнення та діяльність юридичних осіб як самостійного суб'єкта права. Оскільки в такому випадку ми маємо підміну понять: замість інституту юридичних осіб ідеться про інститут корпоративного права. Критерій інкорпорації для виникнення корпоративних відносин є безумовним, оскільки в іншому випад­ку може йтися тільки про спільну діяльність у будь-якій сфері, а такі відносини лежать поза межами регулювання корпоративно­го права і визначаються іншим цивільно-правовим інститутом.

Як згадувалося вище, недоцільним є ототожнення права юридичної особи із корпоративним правом, тому що такий під­хід створює інститут корпоративного права, який за своїм пред­метом регулювання підміняє цивільно-правовий інститут юри­дичних осіб, а це видається абсолютно недоцільним. Який сенс замінювати один термін іншим? Тим більше, що сприйняття цього терміна завжди буде викликати асоціацію із поняттям юридичної особи корпоративного типу.



Важливо також, що оскільки в національній правовій систе­мі статусом юридичної особи наділена надзвичайно велика кіль­кість утворень, то вести мову, наприклад, про «корпоративне право молодіжних об'єднань» видається недоречним. Для ясно­сті у питаннях суб'єктів корпоративного права слід виробити єдиний критерій розмежування.

Підставою для розмежування підприємницьких і непідпри-ємницьких організацій є категорія суб'єктивного корпоратив-

ного права, яким володіють лише учасники підприємницьких організацій. А якщо йдеться про непідприємницькі організації, то правовий зв'язок їх учасників зі створеною юридичною осо­бою повною мірою охоплюється категорією членства. Своєю чергою, якщо ми б визнали право участі в товаристві самостій­ним немайновим правом, то це було б визнанням права на пере­дачу членства, що, вочевидь, є неправильним. Членство в органі­зації можна тільки припинити. Тому реалізоване засновницьке право без майнових прав його учасників, по суті, є членством у тій чи іншій організації. З огляду на це корпоративне право як об'єкт правочипів має місце не стільки залежно від того, чи фор­мально піднесена та чи інша організація до виду підприємниць­ких, оскільки від тот, якими правами наділяє законодавець учас­ників тієї чи іншої організаційно-правової форми юридичної особи. Якщо серед прав учасників є права майнового характеру, то, незважаючи на можливість певних процедурних обмежень щодо вступу та виходу із таких товариств, права учасника цього товариства будуть корпоративними.

Відповідно до ч. 1 ст. 85 ЦК непідприємницькими є товари­ства, які не мають на меті одержання прибутку для його подаль­шого розподілу між учасниками. Непідприємницькими є окремі види об'єднань громадян, де учасники не мають майнових прав, пов'язаних з участю в такому об'єднанні, і яке вони створюють з метою здійснення своїх прав і свобод. Непідприємницькі орга­нізації можуть створюватися в таких організаційно-правових формах, як непідприємницьке товариство, установа, фонд. Не-підприємницьким товариством є організація, створена шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві, яке не має на меті отри­мання прибутку для його подальшого розподілу між учасни­ками. Таке визначення та його аналіз дозволяють переконатися у правильності висновку про те, що майнове право є визначаль­ним для наявності суб'єктивного корпоративного права. До не-підприємницьких також слід відносити: громадські організації, в тому числі дитячі, молодіжні, жіночі; благодійні та релігійні організації; споживчі кооперативи; садово-городні, дачні, жит­лово-будівельні, гаражні кооперативи; кредитні спілки; об'єд­нання підприємців та інші організації, які не мають на меті одер­жання прибутку.

2-535




18


Розділ 1

Отже, суб'єктами корпоративних відносин є будь-які осо­би, що на підставі певних юридичних фактів стають учасника­ми юридичних осіб корпоративного типу. Ними можуть бути суб'єкти цивільного права, наділені відповідною дієздатністю. Це — фізичні особи, юридичні особи, територіальні громади, держава.

З огляду на викладене слід погодитися з авторами, які вва­жають, що корпоративне право як особливий сегмент приватно­правового регулювання є цивільно-правовим інститутом. Пред­метом регулювання корпоративного права є майнові та особисті немайнові відносини, що виникають між учасником юридичної особи та юридичною особою, а також між учасниками (заснов­никами) щодо реалізації корпоративних прав.


Каталог: media -> diplom -> files -> pages
pages -> Ліфарева Н. В. Психологія особистості: Навчальний посібник. — Київ: Центр навчальної літератури, 2003. 240 с
pages -> Криміналістика навчальний посібник
pages -> Інтелектуальна власність
pages -> Предмет та система аграрного права зарубіжних країн Титульний лист план
pages -> Методичні вказівки до вивчення тем курсу, пропонуються плани семінарських занять, навчальні завдання, контрольні питання тощо
pages -> Кримінологія загальна І Особлива частини Підручник Міністерство освіти І науки України Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого Кримінологія
pages -> Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти
pages -> Чопівська К. Г. Судова медицина: [Підручник для студентів мед. С89 вузів] / В. В. Білкун, Л. Л. Голубович, П. Л. Голу- бович та іи
pages -> У підручнику досліджуються філософсько-історичні чинники виникнення судового представництва


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка