О. В. Ковтуненко, М.І. Хворостенко, І. С. Шпонька, С. М. Тимчук, Д. В. Березнюк, О. В. Пославська, І. М. Кіхтенко, Ю. М. Хворостенко // Український радіологічний журнал. 2013.№2. С. 195-199



Скачати 362.06 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації16.03.2017
Розмір362.06 Kb.
ТипРеферат
  1   2
Аналіз показників експресії маркеру фактору росту ендотелію судин (VEGF) у хворих на рак ротової частини глотки при хемопроменевому лікуванні // О.В.Ковтуненко, М.І.Хворостенко, І.С.Шпонька, С.М.Тимчук, Д.В.Березнюк, О.В.Пославська, І.М.Кіхтенко, Ю.М.Хворостенко // Український радіологічний журнал.- 2013.-№2.-С.195-199

УДК 616-006.6-091



О.В.КОВТУНЕНКО, М.І. ХВОРОСТЕНКО, І. С. ШПОНЬКА, С.М. ТИМЧУК,

Д.В. БЕРЕЗНЮК, О.В.ПОСЛАВСЬКА, І.М. КІХТЕНКО, Ю.М. ХВОРОСТЕНКО

(ДНІПРОПЕТРОВСЬК, УКРАЇНА)
АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ЕКСПРЕСІЇ МАРКЕРУ ФАКТОРУ РОСТУ ЕНДОТЕЛІЮ СУДИН (VEGF) У ХВОРИХ НА РАК РОТОВОЇ ЧАСТИНИ ГЛОТКИ ВІДНОСНО ХІМІОПРОМЕНЕВОГО ЛІКУВАННЯ

Реферат. Показана роль фактора роста эндотелия, в развитии злокачественных опухолей ротовой части глотки. Обнаружена прямая корреляционная связь между повышением экспрессии VEGF и положительным ответом на химиолучевую терапию (р=0,004, r=0,346). Количество плоскоклеточного рака ротовой части глотки с высокой ангиогенной активностью в 1,7 раз больше среди опухолей, которые положительно ответили на химиолучевую терапию, чем негативно.

Реферат. Показана роль фактору росту ендотелію, у розвитку злоякісних пухлин ротової частини глотки. Виявлено прямий кореляційний зв'язок між підвищенням експресії VEGF і позитивною відповіддю на хіміопроменеву терапію (р=0,004, r=0,346). Кількість плоскоклітинного раку ротової частини глотки з високою ангіогенною активністю в 1,7 раз більше серед пухлин, що позитивно відповіли на хіміопроменеву терапію, ніж негативно.

Summary . Shows the role of endothelial growth factor in the development of malignant tumors of the oral part of the pharynx. Found a direct correlation between the increase in the expression of VEGF and the positive response to chemotherapy and radiation therapy (p=0.004, r=0,346). The number of squamous cell carcinoma oral part of the throat with a high level of education of vessels 1.7 times greater among the tumors, which had responded positively to the chemo therapy and radiation therapy, than negative..

Ключевые слова. Фактор роста эндотелия.

Ключові слова. Фактор росту ендотелію.
Щороку в світі реєструється до 8 млн випадків захворювань на злоякісні новоутворення (1). На Україні у 2009 році ця цифра склала 160797 захворівших. Серед них раком ротової частини глотки захворюваність склала 4,3 на 100тис., з них смертність до року – 50,4 %. Найбільші темпи зростання серед чоловіків стали злоякісні новоутвореннями глотки – 6,4% (2). Одним із головних чинників покращання результатів лікування є – рання, та якісна діагностика, що дозволяє вибрати оптимальні методи та способи лікування.

Сьогодні, найбільшу увагу приділяють вивченню можливостей застосування виявленню специфічних онкомаркерів, серед яких одну з головних ролей приділяють фактору росту ендотелію (VEGF).

Відомо, що, VEGF – фактор росту ендотелію включає – VEGF-B, VEGF-C, VEGF-D, VEGF-E, які здатні зв’язуватися з рецепторами VEGF: VEGFR-1/Flt-1, VEGFR-2/Flk-1/KDR, и VEGFR-3/Flt-4. Активізація VEGFR-1 ініціює міграцію ендотеліальної клітини. VEGFR-1 може діяти, як рецептор-прима­нка і регулює загальну концентрацію VEGF. VEGFR-2 – головний чинник поділу, розповсюдження та виживання ендотеліальних клітин. VEGFR-3 (або Flt-4) більше знаходиться в лімфатичних судинах. Оскільки ПР РП та Г метастазують в лімфатичні вузли шиї, VEGF-C/VEGFR-3 може стати важливою діагностичною мішенню, тому що активація VEGF-C і VEGF-D відображається у збільшені кількості лімфатичних судин. Tanigaki Y. із співавт. (2004) в своєму дослідженні ПР язику визначили незалежно експре­сію VEGF-A і -C та їх рецепторів Flt-1 й Flt-4 (3).

Дані досліджень VEGF в ПР голови та шиї досить суперечні: одні ав­тори повідомляють про відсутність кореляції між VEGF й загальним показ­ником виживання (4, 5), інші, навпаки говорять про підви­щення експресії VEGF-C, як фактору поганого прогнозу (3), але порівняно високе вираження показників ангіогенезу в тканинах пух­лин (VEGF-C виявляється до 100% ПР ротоглотки) (6), передбачає приваб­ливу ланку для впливу на ПР цієї локалізації.

На сучасному етапі основними підходами щодо аналізу активності ангіогенезу в пухлинах є визначення рівня експресії генів родини факторів росту ендотелію судин (VEGF) або рецепторів до них та оцінка щільності мікросудин (ЩМС) (7).

Метою роботи було вивчити рівень експресії маркеру VEGF в ПРРЧГ для виявлення клініко-морфологічних зв'язків та аналізу їх прогностичної значимості між рівнем експресії та метастазуванням і ефективністю хіміопроменевого лікування.

В дослідженні було проведено ретроспективний аналіз первинного біопсійного матеріалу 72 пацієнтів з ПРРЧГ, ІІІ стадії (T3N0-2M0), що отримали курс радикального лікування в ЛОР-онкологічному відділенні Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І.Мечникова в період з 2000 по 2008 р.р.

Променеву терапію проводили за допомогою гама терапевтичних апаратів «Тератрон» та «Агат Р-1». Опромінювали первинний осередок та реґіонарні лімфатичні вузли, з двох протилежних полів, розщепленим курсом, класичним фракціонуванням (по 2 Гр, щодня, 5 раз на тиждень). При розвитку раннього променевого ушкодження робилася перерва на 10 – 14 діб, з подальшим опроміненням до запланованої СОД - 60 – 70 Гр.

Поліхіміотерапія проводилася за схемою PBMF ( курсові дози: цисплатин - 75мг/м2; метотрексат - 50мг/м2; блеоцин - 20мг /м2 ; фторурацил 500 мг/м2),

Для проведення імуногістохімічного дослідження використовували формалін-фіксовані парафінові блоки біопсійного матеріалу плоскоклітинного раку ротової частини глотки (ПРРЧГ), первинні моноклональні антитіла до VEGF, (клон VG1, DakoCytomation) і систему візуалізації EnVision (DakoCytomation). Ідентифікацію реакцій проводили за допомогою хромогену ДАВ.

Результати та обговорення.

Фактор росту ендотеліальних клітин (VEGF) є глікопротеїном, який стимулює проліферацію ендотеліальних клітин і значно посилює проникність утворених судин через зв'язок з мембранними тирозинкіназними рецепторами ендотелію. В нашому дослідженні VEGF був вивчений завдяки однойменному моноклональному антитілу, що дає цитоплазматичне забарвлення. В якості внутрішнього контролю використовувалася позитивна цитоплазматична реакція помірної інтенсивності в звичайному БПЕ РЧГ (рис. 1), тому що в поодиноких стромальних клітинах навколо судин, клітинах залоз, попередниках судин і ендотелії капілярів, де відбулося зв’язування VEGF з мембранними рецепторами ендотелію.




Рисунок 1 – БПЕ РЧГ, в якості внутрішнього контролю. А. Забарвлення Г-Е. Б. Експресія VEGF помірної інтенсивності в цитоплазмі епітелію, стромальних клітинах навколо судин, одиничних ендотеліоальних клітинах, ІГХ метод, додаткове забарвлення гематоксиліном Майєра (×400).
В БПЕ РЧГ з непрямим ознаками інфікування ВПЛ або з базальноклінною гіперплазію навколо судинних сосочків рівень інтенсивності цитоплазматичного забарвлення з VEGF завжди був трохи вищий (рис. 2), тому такі ділянки не бралися в якості внутрішнього контролю і розглядалися як патологічно змінені.

Рисунок 2 – БПЕ РЧГ з непрямими ознаками ВПЛ (койлоцитоз) та базальноклітинною гіперплазією. А. Забарвлення Г-Е. Б. Експресія VEGF помірної та сильної інтенсивності в цитоплазмі епітелію навколо судин, ІГХ метод, додаткове забарвлення гематоксиліном Майєра (×400).



Під час ІГХ дослідження серед ПРРЧГ було відокремлено 5 категорій за інтенсивністю забарвлення, а саме: 0 – з негативною реакцією, де в 10 репрезентативних ділянках ми не знайшли жодної забарвленої клітини; 1 – з слабкою реакцією або фокальним (розсіяним) забарвленням з інтенсивністю нижче внутрішнього контролю; 2 – з помірно вираженим забарвленням (рис. 4), еквівалентним нормальному епітелію (статистично перевірялася гіпотеза про однаковість рівнів інтенсивності забарвлення в пухлині та нормальному БПЕ за допомогою U-критерію Манна-Уитні); 3 – з сильною реакцією (більша кількість інтенсивно забарвлених клітин) (рис. 5) і 4 – з забарвленням надмірної інтенсивності (практично всі клітини епітелію забарвленні сильніше внутрішнього контролю) (рис. 6), після оцінювання цифрових зображень в програмі ImageJ, шляхом порівняння середньої інтенсивності забарвлення «ДАБ» 10 репрезентативних ділянок по 100 клітин ПРРЧГ з інтенсивністю забарвлення «ДАБ» внутрішнього контролю.

Рисунок 3 – Помірнодиференційований ПР РЧГ. А. Забарвлення Г-Е. Б. Експресія VEGF помірної інтенсивності (категорія 2) з окремими клітинами на периферії ділянки з високою експресією, ІГХ метод, додаткове забарвлення гематоксиліном Майєра (×400).



Рисунок 4 – Помірнодиференційований ПРРЧГ. А. Забарвлення Г-Е. Б. Реакція з VEGF, сильне цитоплазматичне забарвлення (категорія 3) з фокальним підвищенням інтенсивності окремих клітин, ІГХ метод, додаткове забарвлення гематоксиліном Майєра (×400).




Рисунок 5 – Помірнодиференційований ПРРЧГ. А. Забарвлення Г-Е. Б. Реакція з VEGF, надмірне (категорія 4) цитоплазматичне забарвлення, ІГХ метод, додаткове забарвлення гематоксиліном Майєра (×400).

Таким чином всі категорії експресії VEGF в ПРРЧГ були розподілені на дві групи (табл. 1):

ПРРЧГ з низькою ангіогенною активністю, VEGF(–), куди ввійшли випадки з негативною, слабкою і помірною (категорії 0-2) інтенсивністю забарвлення, n=25 (34,7%).

ПРРЧГ з високою ангіогенною активністю, VEGF(+), що об’єднали категорії забарвлення 3 і 4 – випадки з сильною та надмірною реакцією, n=47 (65,3%).

Таблиця 1



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка