Об’єктами розробки є інтегрований план рахунків виконання кошторисів



Сторінка1/4
Дата конвертації18.11.2017
Розмір1.24 Mb.
  1   2   3   4
ВСТУП

Система бухгалтерського обліку України є багаторівневою. Вона включає такі самостійні підсистеми, як бухгалтерський облік господарств виробничої сфери, облік кредитних установ та бюджетний облік. Особливу роль у зазначеній системі відіграє її складова — облік виконання бюджету, і, перш за все, це пов’язано з основним завданням та призначенням бухгалтерського обліку вказаного напрямку, а саме: здійснення державного контролю за використанням та надходженням коштів до бюджету.

Процес реформування системи бухгалтерського обліку України є всебічним і охоплює різні його підсистеми. За період з 1994 року, коли були зроблені перші кроки у цьому напрямку, зазнав значних змін і облік виконання бюджету. Слід відмітити, що перегляд існуючої системи обліку виконання бюджету здійснюється як у методологічній, так і в організаційно-струк­турній площині. Зокрема, у 1996 році функції касового виконання Державного бюджету були передані новоутвореним органам Державного казначейства, у 2001 році введено в дію якісно новий план рахунків виконання державного та місцевих бюджетів, а з 2003 року почався перехід до казначейського обслуговування


місцевих бюджетів. Проведена на сьогоднішній день значна методологічна робота відділу методології Державного казначейства України не є сталим кінцевим результатом. Діяльність з удосконалення вітчизняної системи бюджетного обліку триває і найближчими об’єктами розробки є інтегрований план рахунків виконання кошторисів та бюджетів, а також національні положення бюджетного бухгалтерського обліку.

Структурне реформування організації обліку виконання бюджету зумовило збільшення апарату працівників органів казначейства чисельністю понад 11 тис. чоловік, отже, значно розширилось коло споживачів інформації щодо обліку виконання бюджету. Зазначені кроки спричинили перехід обліку виконання бюджету на новий якісний рівень у системі навчальних дисциплін.

Курс «Облік виконання бюджету» є складовою завершального блоку навчальних дисциплін у підготовці магістрів спеціалізації «Облік та контроль в управлінні бюджетними і фінансовими установами».

Мета даного курсу — допомогти майбутнім фахівцям опанувати теорію і практику бухгалтерського обліку виконання бюджету в повному її обсязі з використанням різноманітних методів навчання та контролю. Значна увага при цьому приділяється формуванню у студентів наукового мислення в ході індивідуальних занять.



Відповідно до мети визначено коло завдань курсу, а саме:

  • вивчення теоретичних основ обліку виконання бюджету та його організації;

  • ознайомлення з завданнями обліку за різними його напрямками;

  • засвоєння методики реєстрації облікової інформації на різних стадіях та за різними напрямками обліку виконання бюджету;

  • опанування механізму логічного одержання показника (складання бухгалтерських проведень);

  • ознайомлення з особливостями обліку податкових органів;

  • визначення проблемних питань обліку виконання бюджету і шляхів їх вирішення.

Матеріал курсу «Облік виконання бюджету» студенти засвою­ють комплексно — в ході індивідуальних занять та самостійної роботи, при цьому наголос робиться на самостійну творчу роботу студентів. У методичному забезпеченні курсу передбачено:

  • список основної і додаткової літератури;

  • завдання для самостійного вивчення програмного матеріалу;

  • завдання для практичного виконання;

  • список тематики рефератів.

Регламент опрацювання літературних джерел і виконання завдань наведено у тематичному плані курсу.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ
«ОБЛІК ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ»



з/п

Тема

Лекції,
год

Індивідуальні заняття та
виконання
практичних
завдань, год

Самостійна
робота з опрацювання
методичного
матеріалу, год

1

Теоретичні основи бухгалтерського обліку виконання бюджету

2

4

4

2

Бухгалтерський облік доходів та фінансових ресурсів державного бюджету

3

8

7

3

Бухгалтерський облік видатків державного бюджету

3

8

7

4

Бухгалтерський облік інших активів, зобов’язань держав­ного бюджету та взаємних розрахунків між бюджетами

3

8

6

5

Бухгалтерський облік виконання місцевих бюджетів

4

6

6

6

Оперативний облік надходжень до бюджету в органах державної податкової служби України

2

6

4

7

Звітність із виконання державного та місцевих бюджетів

4

6

8




Усього

21

46

42



МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ


Тема 1. Теоретичні основи
бухгалтерського обліку виконання бюджету


ПЛАН

  1. Учасники процесу виконання бюджету: їх повноваження, функції і завдання.

  2. Сутність бухгалтерського обліку виконання бюджету, його завдання, функції та складові.

  3. Предмет та об’єкти бухгалтерського обліку виконання бюджету.

  4. Принципи бухгалтерського обліку виконання бюджету.

  5. План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.

  6. Організація обліку виконання бюджету.

  7. Із історії розвитку бухгалтерського обліку виконання бюджету в Україні.

1. Бюджет являє собою план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які виконують органи державної влади, органи влади Автономної Респуб­ліки Крим та органи місцевого самоврядування упродовж бю-
джетного періоду. Як і будь-який план, бюджет проходить етапи планування, формування, затвердження й виконання. У процесі виконання бюджету беруть участь різні державні утворення. Основними структурами, що залучені до виконання бюджету виступають зокрема: Верховна Рада України, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Рахункова палата, Контрольно-реві­зійне управління, Нацбанк України, органи податкової та митної служб України, розпорядники коштів.

До повноважень Верховної Ради України належить контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бю-


джетного процесу, а саме:

1) заслуховування звітів про стан виконання Державного бюджету України, в тому числі звітів розпорядників бюджетних коштів про використання коштів Державного бюджету України;

2) контроль за використанням коштів резервного фонду державного бюджету.

Комітети Верховної Ради України беруть участь у підготовці до розгляду Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України, готують і попередньо розглядають питання щодо контролю за виконанням та звіту про виконання Дер­жавного бюджету України в частині, що віднесена до компетенції комітетів.



Повноваження Комітету Верховної Ради України з питань бюджету по контролю за дотриманням бюджетного законодавства:

1) контроль за відповідністю поданого Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та підготовка відповідного висновку;

2) контроль за відповідністю законопроектів, поданих на розгляд Верховної Ради України, бюджетному законодавству.

До повноважень Рахункової палати як підпорядкованого та підзвітного Верховній Раді органу відносно контролю за дотриманням бюджетного законодавства відносять функції по контролю:

1) за використанням коштів Державного бюджету України відповідно до Закону «Про Державний бюджет України»;

2) утворенням, обслуговуванням і погашенням державного боргу України;

3) ефективністю використання та управління коштами Державного бюджету України;

4) використанням бюджетних коштів у частині фінансування повноважень місцевих державних адміністрацій та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади за доходами і видатками.

Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу — стосовно як державного, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного та місцевих бюджетів України. Відповідно до основних положень законодавства Державне казначейство України:

1) здійснює операції з коштами Державного бюджету;

2) веде розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3) контролює бюджетні повноваження при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів;

4) провадить бухгалтерський облік та складає звітність про виконання Державного бюджету;

5) встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає інструкції з цих питань та контролює їх дотримання.

Органи Державної контрольно-ревізійної служби України здійснюють контроль:

1) за цільовим та ефективним використанням коштів Державного й місцевих бюджетів;

2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України;

3) порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів, кошторисів.

Державна контрольно-ревізійна служба України щомісяця надає Верховній Раді України та Міністерству фінансів узагальнені результати звітів про проведені перевірки.

Державна податкова служба:



  1. виконує контрольні функції щодо правильності обчислення і своєчасності сплати до бюджету податків і платежів;

  2. здійснює оперативний облік доходів у розрізі фізичних та юридичних осіб.

НБУ та уповноважені на відповідну діяльність банківські установи щодо виконання бюджету виконують наступні функції:

  1. збереження бюджетних коштів на кореспондентських рахунках;

  2. здійснення необхідних, згідно з чинним законодавством, перерахувань грошових коштів чи виплату готівки.

Розпорядники коштів беруть участь у процесі виконання бюджету шляхом:

  1. отримання коштів бюджету для проведення господарської діяльності відповідно до кошторисів;

  2. витрачання коштів відповідно до їх основного фінансово-планового документа;

  3. складання звітності та надання звітів до органів казначейства та фінансових органів.

2. Бухгалтерський облік виконання бюджету (далі БОВБ) є системою нагляду, відображення, узагальнення та контролю якісних і кількісних змін процесу виконання бюджету з метою його управління.

Сутність обліку виконання бюджету розкривається у функціях зазначеного підвиду загальної облікової системи бухгалтерського обліку України, а саме:



  • інформаційна — проявляється у спостереженні за планомір­ним поповненням доходної частини бюджету та аналогічним за характером здійсненням видатків бюджету, відбиттям зазначених процесів у системі носіїв відповідної облікової інформації та узагальненням її в системі рахунків бухгалтерського обліку та в головному носії кінцевого етапу бухгалтерського обліку — балансі;

  • управлінська — відображається у забезпеченні всіх рівнів управління державним та місцевими бюджетами якісною та достовірною інформацією щодо об’єктів бухгалтерського обліку виконання бюджету;

  • контрольна — реалізується в процесі споживання облікової інформації системою контролю за виконанням плану за доходами і видатками бюджетів для забезпечення дотримання законності, державної дисципліни, режиму економії щодо коштів бюджету.

Основні завдання бухгалтерського обліку з виконання бюджетів:

  • своєчасне, повне і достовірне відображення в обліку за відповідними рахунками і параметрами операцій по виконанню бю-
    джетів;

  • щоденне завершення та звірка всіх облікових процесів, регістрів і документів, у тому числі пов’язаних із надходженням та перерахуванням коштів по системах міжбанківських електронних платежів і внутрішній платіжній системі Державного казначейства;

  • складання щоденного балансу та автоматизована перевірка відповідності даних аналітичного обліку даним балансу;

  • достовірне відображення в обліку і звітності руху використання фінансових та інших ресурсів бюджетів;

  • надання об’єктивної і порівняльної інформації про стан зобов’язань, активів, результатів виконання бюджетів, у тому числі в розрізі окремих фінансових органів.

Дана підсистема складається з фінансового та управлінського обліку, які ґрунтуються на єдиній теоретичній та інформаційній базі (відрізняючись формою й періодичністю розрахунку даних). Фінансовий облік забезпечує своєчасне та повне відображення всіх операцій органів Державного казначейства та надання користувачам інформації про стан активів і зобов’язань, результати виконання бюджетів та їх змін. На основі даних фінансового обліку складається фінансова звітність, де накопичуються дані про доходи, видатки, кредитування за вирахуванням погашення і фінансування бюджетів, а також підводяться результати виконання бюджетів. Управлінський облік ведеться з метою забезпечення керівництва органів Державного казначейства оперативною фінансовою і нефінансовою інформацією у визначеній ними формі для планування, управління бюджетними коштами, оцінки і контролю використання бюджетних коштів. Управлінський облік ведеться органами Державного казначейства для забезпечення внутрішніх потреб в інформації, виходячи зі специфіки виконання бюджетів та особливостей діяльності.

В цілому бухгалтерський облік виконання бюджетів виступає основою інформаційної системи органів Державного казначейства, за допомогою якого здійснені операції відображаються за відповідними рахунками в автоматизованому режимі.

3. Облік виконання бюджету має досить суттєву специфіку, яка пояснюється своєрідними предметом та відповідно об’єктами обліку.

Так, предметом БОВБ виступає процес виконання Державного та місцевих бюджетів. Його об’єкти визначаються відповідно до облікової номенклатури, а саме:



  • фінансові ресурси бюджету;

  • інші активи;

  • зобов’язання;

  • кошти бюджетів;

  • кошти розпорядників коштів;

  • розрахунки;

  • результат виконання бюджету;

  • доходи бюджету;

  • видатки бюджету;

  • планові показники бюджетів.

Методом БОВБ є сукупність прийомів і засобів, що використовуються для отримання інформаційних даних про виконання бюджету. Складові методу традиційні та відповідають колу методичних прийомів, визначених вітчизняною теорією науки про бухгалтерський облік. Це — документування, інвентаризація, оцінка, рахунки і подвійних запис, облікові реєстри та форми, баланс і звітність.

4. Бухгалтерський облік виконання бюджету та звітність ґрунтуються на загальноприйнятих принципах вітчизняної облікової системи, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Розширене їх коло та трактування щодо підсистеми БОВБ визначене Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах Державного казначейства, затвердженим наказом Державного казна­чейства України від 28.11.2000 р. № 119. Зокрема, до складу принципів БОВБ віднесено:

  • законність — звітність має відповідати правилам і процедурам, які передбачені законодавчими та нормативними актами;

  • достовірність — вимагається правдиве відображення у бухгалтерській звітності фінансових операцій держави з дотриманням вимог відповідних нормативних актів;

  • повноту бухгалтерського обліку — всі операції з виконання бюджетів в органах Державного казначейства підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні результати операцій органів Державного казначейства, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею. Повнота та достовірність в обліку можливі тільки за умови, якщо облікова політика та процедури органів Державного казначейства забезпечать виконання всіх правил бухгалтерського обліку, а також якщо ці правила застосовуються без відхилень, з урахуванням реальної оцінки операцій, подій та ситуацій;

  • дату операції — забезпечення здійснення облікової реєстрації операції по виконанню в момент проведення відповідних платежів, що відповідає касовому методу ведення бухгалтерського обліку;

  • прийнятність вхідного балансу, відповідно до якого залишки за рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишкам за станом на кінець попереднього звітного періоду;

  • превалювання сутності над формою — операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх суті та економічного змісту, а не за їх юридичною формою;

  • суттєвість — відображення у фінансових звітах усієї істотної інформації, корисної для прийняття рішень керівництвом, з урахуванням того, що статус суттєвості може бути наданий інформації за умов, якщо її відсутність або перекручення вплине на економічні рішення користувачів звітності;

  • доречність — визначає корисність інформації для підготовки та прийняття економічних рішень;

  • відкритість — фінансові звіти мають бути зрозумілими і детальними, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати операції з необхідними поясненнями в записках. Операції повин­ні відповідати змісту статей звітів, а звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для користувача;

  • сталість — декларує вимогу постійного (упродовж бюджетного року) застосування обраних методів. Зміна методів обліку можлива за умов додаткового аргументованого обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;

  • правильність — вимагається сумлінне застосування прийня­тих правил і процедур;

  • обережність — закріплює обґрунтованість, розсудливість в оцінці фактів;

  • незалежність — затверджує незалежність основних звітних періодів, зокрема відокремленість фінансових бюджетних років ;

  • зіставність — надає можливість визначити тенденції виконання бюджету через порівняння інформації, що міститься у бухгалтерському обліку і звітності за певний період часу;

  • своєчасність — полягає у реалізації системи забезпечення своєчасною інформацією органів законодавчої та виконавчої влади, які приймають рішення, оцінюють виконання бюджету, готують пропозиції щодо складання бюджету тощо, та інших користувачів;

  • безперервність — оцінка активів здійснюється виходячи з того, що процес виконання бюджетів є постійним;

  • консолідацію — полягає у складанні зведеної фінансової звітності про виконання бюджетів у цілому по системі Державного казначейства України з урахуванням підвідомчих управлінь та відділень у розрізі бюджетів, за винятком залишків за внутрішньосистемними розрахунками;

  • окреме відображення активів та пасивів — цей принцип передбачає, що всі рахунки активів і пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнутому вигляді. Всі рахунки є активними або пасивними за винятком клірингових (рахунків за розрахунками), технічних та транзитних рахунків.

5. План рахунків бухгалтерського обліку виконання держав­ного та місцевих бюджетів органами Державного казначейства являє собою систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх фінансових операцій і забезпечення потреб складання фінансової звітності згідно з вимогами бюджетного процесу на відповідний бюджетний рік. Слід зазначити, що діючий План рахунків є якісно новим класифікаційним інформаційним утворенням для відображення операцій щодо виконання бюджету, оскільки:

  • дає змогу максимальної деталізації інформація, яка є необхідною для ведення якісного аналітичного обліку;

  • формує сектор інформації щодо планових показників виконання бюджету та їх відтворення в процесі безпосереднього виконання, що забезпечує суттєве підвищення оперативності інфор­мації для прийняття урядом відповідних рішень;

  • відображає різнорідне значне коло об’єктів БОВБ з їх особливостями щодо різних рівнів бюджетів.

За побудови Плану рахунків беруться до уваги особливості виконання державного та місцевих бюджетів з функціонуванням Єдиного казначейського рахунка.

План рахунків поділяється на три логічні частини: балансові рахунки; бюджетні рахунки; меморандні й позабалансові рахунки, в межах яких за внутрішньою субординаційною структурою виокремлюють послідовно класи (один знак), розділи (два знаки), групи (три знаки) та балансові рахунки (чотири знаки).

Балансові рахунки включають:

Клас перший. Активи.

Клас другий. Зобов’язання.

Клас третій. Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів.

Клас четвертий. Розрахунки.

Перший клас Плану рахунків призначений для узагальнення інформації за активами бюджетів. Цей клас включає Єдиний казначейський рахунок, рахунок Державного казначейства в НБУ, кошти бюджетів у інших банках, розміщені депозити, цінні папери, надані бюджетні кредити, інші активи (кошти в дорозі та заблоковані на рахунках, товарно-матеріальні цінності), субкореспондентські рахунки, відкриті в органах Державного казначей­ства. Всі рахунки першого класу є активними.

Другий клас Плану рахунків відображає зобов’язання, які виникають у процесі виконання бюджетів. Сюди включаються зобов’язання, що пов’язані з випуском в обіг цінних паперів, за отриманими кредитами та депозитами, за іншими зобов’язаннями бюджету. Всі рахунки другого класу пасивні.

У третьому класі Плану рахунків відображені джерела утворення активів бюджету, отриманих у результаті операцій Державного казначейства щодо виконання бюджетів та кошторисів. Цей клас використовується для висвітлення операцій за коштами державного бюджету, місцевих бюджетів, які підлягають розподілу між рівнями бюджетів; тимчасово віднесеними на доходи бюджету; на рахунках розпорядників бюджетних коштів, органів Державного казначейства. Рахунки третього класу відносно балансу пасивні.

У четвертому класі Плану рахунків відображаються розрахунки, які виникають між бюджетами в процесі їх виконання, розрахунки за векселями, іншими цінними паперами, кредитами, позицію Державного казначейства щодо іноземної валюти та балансуючі рахунки. Всі рахунки четвертого класу активно-пасивні.

Рахунки доходів та видатків бюджету (бюджетні рахунки):



Клас п’ятий. Результат виконання бюджету.

Клас шостий. Доходи бюджету.

Клас сьомий. Видатки бюджету.

П’ятий клас Плану рахунків визначає результат виконання бюджетів (загального та спеціального фондів бюджетів). Рахунки п’ятого класу стосовно балансу активно-пасивні.

Шостий клас Плану рахунків призначено для відображення доходів державного та місцевих бюджетів, доходів, які підлягають розподілу; коштів, тимчасово віднесених на доходи бюджетів. Усі рахунки шостого класу пасивні, крім рахунка 6911 «Контр­рахунок за операціями за доходами бюджетів», який є контрпасивним.

За сьомим класом Плану рахунків відображаються видатки державного та місцевого бюджетів. Усі рахунки сьомого класу активні, за винятком рахунків 713 групи «Кредитування державного бюджету за вирахуванням погашення», 723 групи «Кредитування місцевого бюджету за вирахуванням погашення», які є активно-пасивні, та 7911 «Контррахунок за видатковими операціями», який є контрактивним, і 7921 «Контррахунок за опера-


ціями з кредитування за вирахуванням погашення», який є актив­но-пасивним.

Меморандні й позабалансові рахунки:



Клас восьмий. Управлінський облік.

Клас дев’ятий. Позабалансовий облік.

Восьмий клас Плану рахунків включає меморандні (технічні) рахунки, які є елементом управлінського обліку і не входять до балансу про виконання бюджету. Цей клас включає кошти передані та отримані органами Державного казначейства в процесі виконання бюджетів. Рахунки 81, 84 розділів «Асигнування та кошти, отримані від органів Держказначейства» та «Розрахунки, отримані від органів Державного казначейства» — пасивні, рахунки 82, 83, 85 розділів «Асигнування та кошти, передані іншим органам Держказначейства» і «Кошти передані іншим бюджетам», «Розрахунки, передані органам державного казначейства» — активні, рахунки 86, 87 мають як активний, так і пасивний характер. Контррахунки 8911 «Контррахунок за операціями управлінського обліку за переданими коштами» і рахунок 8921 «Контррахунок за операціями управлінського обліку за отриманими коштами» є відповідно контрактивним і контрпасивним.

Для обліку тимчасових планових показників, пропозицій та інших планових показників; кошторисних призначень; асигнувань; планових показників за доходами бюджету; зобов’язань розпорядників бюджетних коштів; розрахункових документів, що не оплачені в строк; нарахованих доходів і затрат; зобов’язань і вимог за кредитуванням та всіма видами гарантій призначено дев’ятий клас Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Зазначений клас включає: пасивні рахунки за розділами 90, 91, 92, 94, 97, активні рахунки за розділами 93, 95, 98. Рахунки 9911 «Контррахунок для активних рахунків позабалансового обліку» та 9921 «Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку» є відповідно контрактивним і контрпасивним.

Синтетичний облік здійснюється на рівні класів, розділів, груп і балансових рахунків.

Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію забезпечується за допомогою аналітичного обліку, що дає змогу уникнути використання зайвої кількості окремих балансових рахунків. Аналітичний облік забезпечується за допомогою аналітичних рахунків. Відкриття будь-яких аналітичних рахунків передбачає наявність обов’язкових параметрів, склад яких визначається вимогами Державного казначейства України, викладеними у Положенні № 119. Додаткова інформація, необхідна для органів фінансової системи, забезпечується введенням додаткових параметрів, що визначаються самостійно.

6. Організація бухгалтерського обліку виконання бюджету передбачає перелік основних заходів щодо забезпечення раціонального функціонування означеної системи. Систему правил ведення бухгалтерського обліку виконання бюджетів, порядок складання та подання звітності про виконання бюджетів розробляє і визначає Управління методології по виконанню бюджету, бухгалтерського обліку та звітності Державного казначейства України.

Одним із напрямків первинної організації облікового процесу виступає розробка положень облікової політики. Облікова політика Державного казначейства являє собою сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і про­цедур, що використовуються Державним казначейством для складання та подання фінансової звітності про виконання бюджетів. Вона повинна сприяти поліпшенню структури активів та якнайшвидшому стягненню сумнівної, безнадійної заборгованості.

Облікова політика системи органів Державного казначейства базується на основних принципах бухгалтерського обліку, яких органи Державного казначейства повинні дотримуватися при веденні рахунків і складанні зовнішньої та внутрішньої звітності. Так, органи Державного казначейства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у валюті України. Операції в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності у валюті України з перерахуванням її за курсом НБУ на дату здійснення операції або складання звітності. Важливим положенням облікової політики є відображення операцій в обліку в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Регламентація методів оцінки, обліку і контролю активних операцій, мобілізованих Державним казначейством ресурсів, та інших пасивних операцій здійснюється на основі відповідних нормативних документів Державного казначейства України. В межах означеного діючого нормативного поля активи і зобов’я­зання мають бути оцінені та відображені в обліку таким чином, щоб не переносити наявні фінансові ризики, які потенційно загрожують фінансовому становищу бюджету, на наступні звітні періоди. Активи і зобов’язання мають обліковуватися переважно за вартістю їх придбання чи виникнення (за первісною або поточною вартістю).

Процедури бухгалтерського обліку повинні виключати можливість здійснення взаємозаліку (крім випадків, передбачених чинним законодавством) активів і зобов’язань, або доходів та видатків як у бухгалтерських записах, так і у фінансовій звітності, зокрема:



  • позик, депозитів та іншої кредиторської і дебіторської заборгованості юридичних і фізичних осіб;

  • позик, депозитів та іншої кредиторської і дебіторської заборгованості одних і тих самих юридичних і фізичних осіб, що враховуються в різних валютах з різними строками погашення;

  • депозитів і позик, наданих під заставу депозиту, якщо інше не визначене відповідними законодавчими актами.

Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на показники звітного або майбутніх періодів, повинні бути описані із зазначенням їх причин і змін. При цьому слід пам’ятати, що зміною в обліковій політиці не вважаються:

Нова облікова політика застосовується до подій та операцій з часу їх виникнення.

Вибір форми бухгалтерського обліку є іншим напрямком його первинної організації. В органах казначейства та місцевих фінансових органах донедавна використовувався спрощений варіант меморіально-ордерної форми Журнал — головна. Систему облікових реєстрів складали:



  • відомість оборотів за синтетичними рахунками;

  • книга рахунків розпорядників коштів та касових розрахунків;

  • книга розрахунків з іншими бюджетами;

  • книга доходів;

  • відомість по доходах державного бюджету;

  • книга обліку резервного фонду.

У перераховані реєстри записи здійснювалися з меморіальних ордерів, які слугували для узагальнення даних первинних документів і виконували функцію скорочення записів.

З уведенням нового плану рахунків бухгалтерського обліку, який передбачає наявність складної багатопрофільної системи аналітичних параметрів щодо аналітичних рахунків, у системі органів Державного казначейства та фінансових органів прийнято до застосування автоматизовану форму обліку. Зазначений варіант передбачає ведення системи реєстрів у вигляді:



  • сальдово-оборотної відомості (ф. 7—1); (додаток 1)

  • сальдової відомості (ф. 7—2); (додаток 2)

  • картки за аналітичними рахунками (ф. 7—3); (додаток 3)

  • особової картки за аналітичними рахунками (ф. 7—4); (додаток 4)

  • виписки із рахунків; (додаток 5)

  • щоденного оборотно-сальдового балансу (ф. 1—1); (додаток 6)

  • відомостей (ф. 2, 2 м).

Записи у зазначених регістрах бухгалтерського обліку ведуться на підставі первинних облікових документів у момент здійснення операції в автоматичному режимі. Автоматизація здійснення операцій по відображенню різних облікових номенклатур дозволяє відмовитись від ступінчастості паперової форми обліку, що існувала дотепер, оскільки одночасне відображення інформації в паралельних реєстрах бухгалтерського обліку дає змогу фор­мувати щоденний оборотно-сальдовий баланс, який станом на перше число місяця чи кварталу виступає як основа для складання відповідної однойменної звітної форми.

Важливим напрямком організації БОВБ є визначення складу, функцій облікових працівників у цілому та головного бухгалтера і керівника органу Державного казначейства зокрема. Останній несе безпосередню відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх операцій по виконанню бюджетів органами Державного казначейства у первинних документах, збереження протягом установленого строку оброблених документів, регістрів бухгалтерського обліку та звітності. Відповідальність за правильність відображення операцій в облікових регістрах несуть особи, які склали і підписали ці регістри. Керівники органів Державного казначей­ства, у свою чергу, зобов’язані створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами правомірних вимог служби бухгалтерського обліку щодо дотримання порядку оформлення та обліку первинних документів.

Особливістю організації БОВБ є те, що робота бухгалтерської служби будується за принципом створення єдиного бухгалтерського підрозділу та надання працівникам прав відповідальних виконавців, яким доручається особисто підписувати документи за визначеною групою операцій, за виключенням операцій, які потребують додаткового контролю. Бухгалтерські операції можуть виконувати працівники будь-якого структурного підрозділу, якщо це передбачено їхніми функціональними (посадовими) обов’яз­ками. Всі працівники, які виконують операції з бухгалтерського обліку, займаються питаннями ведення бухгалтерського обліку, підпорядковуються головному бухгалтеру органу Державного казначейства або іншій посадовій особі, що очолює бухгалтерську службу. Головний бухгалтер бере безпосередню участь у формуванні служби бухгалтерського обліку.

Головний бухгалтер у своїй роботі керується Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», Положенням № 119, нормативними актами Державного казначейства України, іншими законодавчими та нормативними актами України, що регламентують бюджетний процес в Україні. Означена посадова особа повинна забезпечити:



  • дотримання єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку;

  • контроль за відображенням у бухгалтерському обліку всіх операцій по виконанню бюджетів, які здійснюються органами Державного казначейства;

  • складання і подання внутрішнім та зовнішнім користувачам у встановлені строки звітності;

  • здійснення організаційних заходів щодо впровадження в підвідомчих органах казначейства та структурних підрозділах визначеної політики бухгалтерського обліку та звітності.

Головний бухгалтер або його заступник мають право вимагати від підвідомчих органів забезпечення правильної організації бухгалтерського обліку і контролю, подання необхідних документів щодо оформлення операцій, дотримання встановленого порядку прийняття і витрачання бюджетних коштів, а також вимагати від будь-якого органу Державного казначейства пояснень, а за потреби — й безпосередньо втручатися в його робочі процедури, якщо отримані дані викликають сумнів. Відмітимо, що відповідно до Положення № 119 на головного бухгалтера не можуть покладатися обов’язки керівника органу за фактом тимчасової його відсутності, а також обов’язки щодо безпосереднього виконання бухгалтерських операцій.

7. Очевидно, що першоджерело напрямку обліку, який має в сучасній інтерпретації назву «бюджетний облік», виникло разом із такою формою соціальної організації, як держава. З цього моменту бере свій початок рахівництво доходів і видатків держави. Спочатку всі підрахунки здійснювала одна людина, яку за наданими правителем держави функціями сьогодні назвали б казначеєм. Оскільки за часів стародавнього світу держава перебувала у безпосередньому зв’язку з відповідними організаційними формами релігіозних утворень, логічними і зрозумілими уявляються відомі в літературі з історії бухгалтерського обліку факти про те, що державний облік Вавілонії здійснювали храми. Про методологічну наступність свідчить також інформація щодо ведення у Римській імперії в межах державного обліку бреваріума — книги, в якій відображались як кошторисні зобов’язання, так і результати їх виконання.

Одиничні дослідники історії вітчизняного обліку висловлюють припущення щодо «перших відомостей про зародження бюджетного обліку в Україні за часів Мазепи». Однак запропонована теорія являє собою принаймні некоректну гіпотезу, яка потребує досить аргументованого доказу чи, у світлі наведеного далі, логічного спростування. При цьому ключовим моментом у визначенні моменту виникнення перших основ державного обліку виступає проста схема «ДЕРЖАВА  ДЕРЖАВНЕ РАХІВНИЦТВО». Отож, оскільки перші міста-держави — Ольвія Понтійська, Херсонес Таврійський — беруть свій початок приблизно від середини першого тисячоліття до Різдва Христова, а також зважаючи на досить багатий досвід державотворення грецьких поселенців, які й заснували ці міста, слід перевести дату виникнення бюджетного обліку на часовій шкалі від запропонованої вищевказаними авторами дати на дві тисячі років назад.

З початком державного утворення як форми співіснування суспільства виникали інститути влади, управління, охорони, тощо, які й існували за рахунок зібраних у державну казну коштів. Отже, зазначені державні органи виступили прототипом сучасного сектора бюджетних установ.

Упродовж наступних тисячоліть, що були для України роками короткочасної самостійності й довгими періодами колонізації та поневолення, бюджетний облік розвивався під впливом тих облікових традицій і методів, які використовувались у Польщі, Литві, Росії тощо. В цілому перші відомості щодо бюджетного обліку в Україні ми зустрічаємо в літературних джерелах, що датуються історичним етапом за часів гетьмана Мазепи.

Бюджетний облік як облік виконання Державного бюджету, як правило, повинен будуватись на основі незалежного бюджетного устрою і є його структурним компонентом. У передреволюційні часи Україна входила до складу Росії, а тому власної системи методології механізму бюджетного процесу в цілому та бухгалтерського обліку виконання бюджету зокрема вона не мала. Головне казначейство було у Петербурзі, в губерніях — губернські казначейства, в повітах — повітові. У середині ХІХ ст. до функцій казначейства входило збирання, зберігання, пересилання доходів, виконання платежів тощо. З 1862 р. казначейства перераховують надлишок грошей у державний банк, а з 1896 р. касова готівка казначейства злилася з обіговою готівкою Державного банку. Циркуляром Міністерства фінансів у 1904 р. на установи казначейства поклали ще одну функцію — прийом процентних паперів на зберігання. Слід відмітити, що у межах загального бюджету Росії Україна у складі 9 повітів (1909—1913 рр.) давала 20 % державного доходу, а діставала лише 12 % надходжень.

Спроби побудови бюджетного обліку як складової Державного бюджету України було зроблено в 1917—1920 рр. За рішенням Центральної Ради наприкінці 1917 р. створено власну фінансову систему. Подальший її розвиток відбувався в період Гетьманату. За даними, загальна сума прибутків становила 3249730000 крб, — видатків — 5434673500 крб, при цьому. Кожна із зазначених економічних категорій поділялась на звичайні та надзвичайні.

У період «воєнного комунізму», існування «продрозверстки» та хлібної монополії об’єкти бюджетного обліку поповнились — як облічувані предмети у складі бюджету з’явились продукти харчування. Власне бюджету і, закономірно, бюджетного обліку на той час не було. Існування грошових податків в умовах катастрофічної інфляції втрачало сенс і тому їх скасували. На зміну прийшла натуралізація всіх відносин у країні. Тому бюджетний облік проводився як облік виконання короткотермінових прибутково-видат­кових кошторисів, де в прибутковій частині його об’єктами були різні конфіскації та контрибуції. Великі дефіцити зазначених кошторисів покривалися за рахунок безмірної емісії грошей.

Період НЕПу характеризується новим етапом розвитку бюджетного обліку. Відроджується функція податків як джерела формування доходів бюджету. У 1923 р. харчовий податок було перетворено на новий об’єкт бюджетного обліку — сільськогос­подарський податок із правом його часткової сплати грошовими коштами, а з 1924р. даний податок сплачувався тільки в грошовій формі. До нього додалися два інших — загальноприбутковий і промисловий. Окрім них, обліку в складі доходів бюджету підлягала низка непрямих податків: рентний, податок зі спадщини та дарування, податок надприбуток, судові й гербові доходи, а також мито. Джерелом посередніх податків стали акцизи й неподаткові прибутки.

Важливим кроком стало виокремлення серед об’єктів обліку доходів — нарахованих і касових та видатків — касових і фактичних. Надалі зміни щодо об’єктів бюджетного обліку відбувались у внутрішній структурі доходної та видаткової частин.

З отриманням Україною незалежності почалися кардинальні зміни в її економічній моделі. Очевидно, перегляду потребувала система виконання бюджету, зокрема, її складова — облік виконання бюджету. Підтвердженням цього стала постановка питання про посилення контролю за використанням бюджетних асигнувань. Цю проблему мала вирішити казначейська система виконання Державного бюджету.

Головна мета змін полягала в перерозподілі функцій фінансування, а також функцій щодо банківського обслуговування бюджетних установ. Так, фінансування видатків Держбюджету з 1 квітня 1997 р. почало відбуватися через територіальні органи Держказначейства, тобто кошти, що їх мали отримувати бюджет­ні установи, почали рухатися не за схемою «Мінфін міністерства установи», а безпосередньо з регіонального управління казначейства отримувачам фінансування. Поряд із цим відпрацьовувався механізм проведення видатків Держбюджету через оплату рахунків для бюджетних установ. На першому етапі переходу до нової системи бюджетним організаціям зберігались розрахункові рахунки в комерційних банках, однак оплата рахунків проводилася банками тільки з дозволу органів казначейства. Зауважимо: такий концептуальний підхід запобіг порушенням з боку банківських установ, що, до речі, було виявлено при перевірці комерційних банків у 1996 р. у кількості 37000 випадків.

Надалі банківські рахунки бюджетних установ, котрі перейшли на систему оплати рахунків, ліквідовувались, і натомість відкривались особові рахунки в територіальних управліннях казначейства.



Після введення системи виконання видатків бюджету через оплату рахунків кошти почали перераховуватися безпосередньо організаціям-кредиторам за товари чи послуги, тобто, по суті, відбулися радикальні зміни в системі фінансування бюджетних установ. На сьогодні відповідно до цієї схеми головні розпорядники коштів — міністерства та відомства — визначають розмір асигнувань, а отримувачі коштів під контролем казначейства в межах асигнувань укладають договори та сплачують рахунки-фактури. Таким чином, система контролю за витрачанням коштів у бюджетних установах набула якісно іншої форми: крім уже існуючих етапів підготовки і завершального аудит-контролю, який, до речі, має лише констатуючий пасивний характер, нова схема включає етап активного контролю руху коштів, який починається з перевірки зобов’язань, укладання договорів і закінчується перевіркою рахунків-фактур за цими договорами. Активний характер цього етапу полягає в прямому впливі установ казначейства на остаточний результат: дозвіл чи відмову оплати рахунків-фактур. Тут передбачається ряд обмежень, які мають підтримувати і впливати на порядок фінансової дисципліни бюджетних установ. Так, причиною відмови в оплаті рахунків з боку казначейства може бути перевищення розміру асигнувань, заборгованість по заробітній платі, стипендіях тощо (тобто пріоритетність соціальних виплат), завищення ціни на товари чи послуги. Важливим пунктом є те, що територіальні органи казначейства, реєструючи кожний факт готівкового чи безготівкового руху коштів бюджетних установ, здійснюють опосередковано облік касових видатків зазначених установ.

На сьогоднішній день державне казначейство із управління Міністерства фінансів перетворилось на самостійний структурний підрозділ виконавчої влади.



Права й обов’язки даного державного утворення розширюються і з 1 вересня 2004 р. на казначейське обслуговування переведено місцеві бюджети, які до того перебували у віданні фінансових управлінь. Отже, з 2004 р. по суті починається етап казначейського виконання як державного, так і місцевих бюджетів.

Каталог: library -> 6%20ОБЩЕСТВЕННЫЕ%20НАУКИ -> 65%20ЭКОНОМИКА -> 65.052%20БУХ.УЧЕТ
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Роботи студентів
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Роботи студентів
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Метою дисципліни є засвоєння студентами знань
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Методичні вказівки щодо виконання практичних завдань наведені в підрозділі 4
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Бухгалтерського обліку в управлінні а. Концептуальні основи методології бухгалтерського обліку в управлінні Історичні основи
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> 2 Облік коштів на рахунках у банках
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Облік фінансових інвестицій економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій Фінансові інвестиції
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ «Центр учбової літератури»
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Тема організація судово-бухгалтерської експертизи
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Н. С. Вітвицька О. Е. Кузьмінська контроль і ревізія Навчально-методичний посібник


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка