Одне з провідних місць в організації самостійної роботи на уроці належить лабораторним і практичним роботам



Скачати 160.5 Kb.
Дата конвертації07.11.2018
Розмір160.5 Kb.
Одне з провідних місць в організації самостійної роботи на уроці належить лабораторним і практичним роботам.

Завдання лабораторної роботи — на основі грунтовного аналізу конкретного факту дійти загального висновку. На відміну від лабораторних практичні роботи розраховані на використання комплексу знань і навиків у ситуаціях, наближених до життєвих. На практиці часто вивчення конкретної події поєднується із залученням знань, одержаних раніше. Це робить дану роботу лабораторно-практичною. Звичайно, ми не можемо повторити ту чи іншу подію, неможливо заново простежити те чи інше явище. Однак історична наука володіє великою кількістю першоджерел, узагальнюючими статистичними даними, аналіз яких дає можливість вивчити цю подію або явище. Лабораторно - практична робота з історії — це засіб набуття знань з джерел, статистичних даних з метою на конкретних фактах розкрити закономірності розвитку суспільства. В чому ж перевага цієї роботи перед іншими формами і методами навчання?

По-перше, знання, набуті самостійно й усвідомлені у процесі аналітичної роботи, є більш міцними та глибокими.

По-друге, підхід до вивчення програмного матеріалу нестандартними засобами робить сам процес навчання більш цікавим і посилює тим самим пізнавальну активність учнів.

По-третє, цей вид роботи дає можливість розвивати практичні вміння й навички, що має велике значення в підготовці учнів до продовження освіти після закінчення школи, а також до самостійної трудової діяльності.

По-четверте, проведення практичних робіт сприяє вихованню в учнів таких важливих рис особистості, як воля, самостійність, пізнавальна активність, активна життєва позиція тощо.

Разом з тим необхідно відзначити і ряд можливих мінусів цих робіт, які слід враховувати, щоб уникнути їх.

Це, по-перше, однобічність ряду історичних джерел, що становлять основу практичної роботи (статистичні дані, історичні карти та ін.);

по-друге, недостатність такого джерела для формування цілісного уявлення про процес або явище і завершення роботи на рівні припущення гіпотези. Ці мінуси вчитель має враховувати. Він не повинен переривати роботу учнів на висловлюванні припущення, а підштовхувати їх до того, щоб з допомогою довідкової літератури вони знайшли його підтвердження чи спростування. Це дасть можливість не лише оцінити обгрунтування висунутої гіпотези, а й аргументи, що підтверджують її. Причому не виключаються варіанти, коли гіпотеза висувається учнем у класі, а вдома під час повторного опрацювання матеріалу з допомогою підручника він шукає їй підтвердження. Сама ж структура практичної роботи з історії складається з таких основних етапів: 1) сприйняття учнями її мети;

2) пошук в історичних джерелах необхідних даних для розв'язання поставленої проблеми;

3) систематизація та узагальнення даних і на основі цього;

4) висування гіпотези;

5) пошук доказів (можливий домашній варіант).

Час проведення практичних робіт, як зазначає К. Баханов, може бути різним — від 15 хвилин до цілого уроку, а то й спарених уроків. Проведення їх, відповідно до нової програми, починаємо з 5-го класу.

У чинній програмі з історії (2012 р.) зазначено, що « Практичні заняття в курсі історії мають подвійну мету: є способом вивчення нового матеріалу на основі опрацювання історичних джерел та важливим засобом формування предметних умінь і навичок учнів. Кожне із пропонованих практичних занять присвячується певній темі та передбачає переважно самостійну роботу учнів над окремими питаннями теми з використанням різноманітних джерел знань (підручники, де вміщено тематичні історичні джерела – як текстові, так і візуальні, довідкові матеріали, запитання і завдання, Інтернет-ресурси, фонди музеїв, місцеві історичні пам’ятки, оглянуті учнями). Під час практичного заняття вчитель є консультантом у процесі самостійної роботи учнів, надаючи їм необхідну допомогу залежно від віку та пізнавальних можливостей. Матеріали до практичних занять і методичні рекомендації щодо організації пізнавальної діяльності учнів мають бути подані в підручниках».

Оскільки узагальнюючих публікацій по проведенню практичних робіт з історії у 8 класі (профільний рівень) немає, відсутні матеріали до практичних занять в підручнику академічного рівня, відсутній і сам підручник для профільного класу, то вчитель сам має складати план цієї роботи, використовуючи при цьому підручники, статистичні дані й факти, взяті з хрестоматій та історичної літератури.

Найпоширенішою формою проведення є аналіз писемних джерел. Він вимагає від учителя додаткових зусиль.

Розглянемо цей вид практичних занять на прикладі уроків у 8-му класі при вивченні нового матеріалу по темі 1 « Соціально-економічне, культурне та церковне життя в Україні в 16 – першій половині 17 ст.». Програма передбачає три практичні роботи з зазначеної теми. Пропоную підбірку матеріалів до проведення таких уроків.



Практичне заняття №1. Тема : Шляхта і селяни.

Мета: ознайомити учнів з особливостями економічного життя в українських землях, етно-соціальною структурою українського суспільства у ХVI ст. – першій половині ХVIІ ст.;

Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v пояснювати і застосовувати поняття: «фільварок », «кріпацтво»;

v розповідати про повсякденне життя української шляхти і селян;

v характеризувати зростання феодального землеволодіння на українських земелях у ХVI ст. – першій половині ХVIІ ст.;

Обладнання: О.К.Струкевич, І. М. Романюк, Т. П. Пірус.Історія України: Підруч. для 8-го кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.:Грамота,2008, стор.14,16-17, 64-65; Бойко О. Історія України. — К.: Академвидав, 2006. — С.108—109, роздатковий матеріал.


Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу, формування вмінь і навичок.

Форма уроку. Практичне заняття.

Терміни і поняття

Соціальні стани — великі групи людей, що мають закріплені законом права та обов’язки, відрізняються своїм політичним становищем і наявністю привілеїв.

Привілей — пільга, право, надане володарем окремим особам, групам людей, станам.

Шляхта — привілейований панівний стан у Польщі, Литві, на українських та білоруських землях, які в XIV—XVIII ст. належали Великому князівству Литовському чи Речі Посполитій.

Фільварок — хутір, маєток, велике шляхетське господарство, орієнтоване на ринок. Був багатопрофільним господарством, у якому вся земля належала панові і який базувався на праці селян, що відробляли тяглову службу або панщину.

Кріпацтво — це система правових норм, які встановлювали залежність селянина від землевласника й право останнього володіти селянином-кріпаком як власністю.
Хід уроку

Під час проведення роботи об’єдную учнів у групи. Кожній групі даю окреме історичне джерело із запитаннями. На виконання завдання відводжу п’ять хвилин.

І група

Робота з документами

Документ 1

«Еволюція феодальних відносин зумовила в ХІV—ХVI ст. зростання феодального землеволодіння. ...Концентрація земель в руках магнатів зумовила широкомасштабний наступ на територію та права селянських общин. Тиск... виявлявся у привласненні общинних земель, поневоленні селян, призначенні на виборні посади своїх старост та намісників, обмеженні та ліквідації копних (громадських) судів... Внаслідок цього в середині ХVI ст. вільних общинних земель в Україні практично не лишилося». (Бойко О. Д. Історія України. — К.: Академвидав, 2006. — С.108—109)



Запитання

1. За рахунок яких земель відбувалося зростання феодального землеволодіння?


ІІ группа

Опрацювати текст історичних джерел, що подані в підручнику на с. 17



Завдання

1. Як ви вважаєте, які наслідки для України мало запровадження «волочної поміри»?


ІІІ група

Документ 2. Із Литовського статуту 1588 р.

«Бажаємо й ухвалюємо, щоб усі піддані наші, як духовні, так і світські, князі й бояри і вся шляхта, які мають свої батьківські, куплені та якимось звичаєм надбані за прародителів наших славної пам’яті їхніх милостей королів і великих князів литовських, а також і за нашого щасливого [володарювання] тримали й володіли, щоб їм такі маєтки вічно

від нинішнього часу і в прийдешні часи тримати і володіти, і їм самим, і нащадкам...». (Історія України. Нове бачення: Курс лекцій. — С. 133)

Запитання

1. Які форми феодального землеволодіння були узаконені Литовським статутом 1588 р.?

2. Які наслідки мало це для України?

3. Як зростання феодального землеволодіння вплинуло на становище селянства?


Після завершення роботи представники груп роблять висновок про місце , яке в українському суспільстві посідала шляхта у XVI ст.?


Становище шляхти у ХVI ст.

1. Шляхта остаточно відокремилася від інших верств населення.

2. Відбувається розширення прав дрібної шляхти, що зумовило консолідацію шляхетського стану

3. Відбувається процес юридично оформленої системи прав шляхти:

а) «Устав на волоки» 1557 р. закріпив виділення шляхти у самостійний стан;

б) Литовський статут 1566 р. скасував всі обмеження шляхетської земельної власності, створив організоване представництво шляхти на загальнодержавних сеймах.


Цікаво знати

За станом на 1629 р. у руках 37 волинських магнатів зосереджувалося 3/4 усіх селянських господарств.

Наймогутнішим феодалом на Волині був князь Василь-Костянтин Острозький. На початку XVII ст. йому належали 59 міст, містечок і замків (у тому числі Острог, Звягіль, Чуднів), 857 сіл, 111 фільварків. Це становило третину всіх феодальних володінь на Волині. До того ж князь був власником земель у Київському, Руському, Подільському воєводствах. Його річний прибуток сягав 1 млн злотих. Великі земельні маєтності в інших місцевостях України мали також Заславські, Збаразькі, Хоткевичі, Пронські.
ІY група

Документ. 3.

Польський публіцист С. Старовольський про зміни, які відбувалися в середовищі шляхти в першій половині XVII ст.

За старих часів уважалося обов’язком селянина обробляти землю, а купця — займатися мирськими справами. Шляхтич же віддавався рицарській справі й безперервно воював. Тепер у нас нема вояків, ...зате є корчмарі, гендлярі й посередники... Найбільшим подвигом у нас уважається знати дорогу, якою женуть биків із маєтку до Ґданська, бо всі заможніші торгують волами, кіньми, вином, медом, ...рибою, ...всяким хлібом... Усе, що їх піддані мають у себе для продажу, вони наказують нести на панський двір, скуповують за найнижчими цінами і відправляють до міста... Туди ж вони посилають і свої продукти».

Запитання до документа

Які зміни відбулися в середовищі шляхти внаслідок розвитку товарного виробництва?


Y група

Документ. 4.

«…Селянство …було неоднорідним. Залежно від форм експлуатації, характеру повинностей його поділяють на три групи:

1. Чиншові селяни (данники). Вони сплачували феодалам натуральну та грошову ренту (чинш). Данники — це особисто вільні й економічно незалежні селяни-общинники. У ході формування фільваркової системи сільського господарства ця категорія селян поступово зникає.

2. Тяглі селяни. Так називали селян, які вели господарство на земельних ділянках, що належали феодалам. Основними формами експлуатації цієї категорії селянства були відробіткова рента (панщина), державні податки (серебщина), державні повинності (будівництво мостів, прокладання доріг, ремонт замків тощо).

3. Службові селяни. Це ремісники, рибалки, конюхи, бортники, які обслуговували двір феодала. …Окрім виконання своєї основної спеціальної служби, залучалися до відбування панщини та сплачували данину». (Бойко О. Д. Історія України. — К.: Академвидав, 2006. — С.108—109)

Запитання

1. Які категорії селянства існували на Україні у ХVI ст.?

2. За якими критеріями їх поділяли на ці групи?
YІ група

Документ 5

«У процесі зростання феодального землеволодіння, утвердження фільваркової системи господарювання (виробництво та переробка сільськогосподарської продукції, засновані на щотижневій панщині та чітко орієнтовані на ринок) відбувалося зближення між різними категоріями селянства, а його феодальна залежність поступово переросла та юридично оформилася в залежність кріпосну. Суть кріпацтва полягала в прикріпленні селян до землі, запровадженні обов’язкових селянських робіт на пана (панщини), остаточному обмеженні громадянських прав і свобод селянства». (Бойко О. Д. Історія України. — К.: Академвидав, 2006. — С.108—109)



Запитання

1. У чому полягає суть кріпацтва?

2. Якими були причини його утвердження на українських землях?

Після завершення роботи представники груп обговорюють наслідки для України запровадження «волочної поміри» та фільваркової системи.

Завдання виконується з допомогою «Мозкового штурму». Всі думки дітей записуються на дошці, потім робиться узагальнюючий висновок.


Наслідки запровадження «волочної поміри» та фільваркової системи

• Руйнувалася, хоча й не повністю, сільська громада та пов’язана з нею община форма селянського землекористування.

• Зміцнювалася феодальна залежність селян.

• Урізалися селянські землі, пасовища, луки, що перебували в спільному користуванні.

• Зростали повинності, які тепер відбували окремі селянські двори («дими»), тобто кожна окрема селянська сім’я.

• Все господарство селянина підпорядковувалося інтересам фільварку.

• Посилювалося майнове розшарування селянства, бо зростала кількість малоземельних, які вже не могли забезпечити своє існування з наділів.

• Поява «робітних людей», праця яких використовувалася на численних панських промислових закладах, розташованих у фільварках.

• Погіршення становища українського селянства.

• Зростання панщини з одночасним зростанням натуральної та грошової ренти




Практичне заняття №2. Тема : Міста і міщани.

Мета: ознайомити учнів з особливостями економічного життя в українських землях, етно-соціальною структурою українського суспільства у ХVI ст. – першій половині ХVIІ ст.;

Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v пояснювати і застосовувати поняття: «магдебурзьке право »;

v розповідати про повсякденне життя міщан;

v розвивати вміння учнів здобувати інформацію з джерел історичного характеру та узагальнювати їх певним чином;

v з метою формування комунікативної компетентності розвивати навички співпраці, уміння висловлюватись й активно сприймати навчальний матеріал;

Обладнання: : О.К.Струкевич, І. М. Романюк, Т. П. Пірус.Історія України: Підруч. для 8-го кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.:Грамота,2008, стор.12-13, 66-68; Бойко О. Історія України. — К.: Академвидав, 2006, роздатковий матеріал.

Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу, формування вмінь і навичок.

Форма уроку. Практичне заняття.

Терміни і поняття


Магдебурзьке право — німецьке міське право доби Середньовіччя, за яким міста звільнялися від управління й суду приватних власників або державних урядників та створювали власні органи міського самоврядування.
Хід уроку

Під час проведення роботи об’єдную учнів у групи. Кожній групі даю окреме історичне джерело із запитаннями. Проте обмеженість часу вимагає ширшого використання групових та індивідуальних форм роботи, коли безпосередній аналіз джерел проводиться учнями вдома, а в класі заслуховуються основні моменти аналізу. Саме так, вважаю, доцільно проводити дане заняття. Завдання. За матеріалами уроку складіть таблицю «Особливості розвитку українських міст.».



Особливості розвитку українських міст

Процеси, які заважали розвитку міст




І група


Робота з документами

Документ 1

Іван Кісіль. Етнічна історія народів Європи.

« Поразка Московського царства у Лівонській війні дала змогу Речі Посполитій колонізувати територію Середнього Подніпров’я на Лівобережній Україні, на якій згодом було відроджено місто Переяслав і засновано міста Лубни та Пирятин.

Першим на Лівобережній Україні отримало магдебурзьке право місто Переяслав. У 1585 р. король Стефан Баторій видав привілей київському воєводі Костянтину Острозькому, яким жалував “в панстве нашом на Украине, за Днепром городище, местце пустое, называемое Переяславль” і дозволяв “замок збудувати, места и села людьми осаживати… яко тем всем людям з ласки нашей надаем право Немецкое называемое Майдебурское”. На початку грамоти зроблено наголос на головних причинах необхідної колонізації, зокрема першою з них виступають часті напади від татар. Для запобігання розоренню південних територій Речі Посполитої Стефан Баторій у привілеї зазначав, що “на Украине при границе земель простороних досить немало месць пустых, а к будуванию замъков и осаженью людьми пристойных ….есмо тамтые места пустые будоваты, людьми осаживати, от наездов неприятельских панством и подданимъ нашимъ за помочью божою оборону чинити”. Другою причиною виступає необхідність економічного розвитку даного регіону з якого державна скарбниця не отримує доходів.

У 1592 р. князь Сигізмунд ІІІ на ім’я князя Олександра Вишневецького, старості черкаському, канівському, любецькому і корсунському, видає привілей на заснування міста Лубни у “врочыщу Любне, … на власной маетности своей вечистой … для убезпечения и заслоны панств коронных подлуг прав посполитых тверджу замок потребне будует и место садит и

закладает… и право Майдоборское и вольность мейскую надаем”. Усім жителям вищезазначених міст надавалися пільги у сплаті податків і відбуванні повинностей на 30 років.

Документ 2.

Поглиблення суспільного поділу праці у другій половині XVI — першій половині XVII ст. сприяло появі на Україні нових міст. У цей час в Східній Україні були засновані Конотоп, Фастів, Лисянка, Шаргород, Кременчук, Гадяч, Миргород, Яготин, Старокостянтинів, Умань, Бориспіль, Гайсин та десятки інших міст і сотні містечок. У Волинському воєводстві в середині XVI ст. нараховувалося 68, а в 1629 p. — вже 114 міст. Держава й окремі феодали одержували від них значні доходи (збори з ремісників і торговців, плату за проїзд через місто, за місце на ринку тощо). Як видно з люстрації XVII ст., навіть деякі містечка стали давати своїм власникам у п'ять — десять разів більше доходу, ніж села, на місці яких вони виникли.



Запитання

Чим пояснити виникнення нових міст і містечок у другій половині XVI – першій половині XVII ст. ст.?

2-а група

Документ 3

«Третім станом, що в XIV — XV ст. виділився в окрему верству населення, стали міщани. Ця верства не була однорідною. На вершині міської піраміди перебував патриціат. Цей аристократичний прошарок сформувався з найбагатших та найвпливовіших купців та промисловців. Середньою ланкою міщанства було бюргерство — цехові майстри та торгівці середньої заможності. Основу соціальної піраміди міста становило міське поспольство, або плебс (ремісники, дрібні торгівці та селяни).». (Бойко О. Д. Історія України. — К.: Академвидав, 2006. — С.108—109)


Документ 4

Іван Кісіль. Етнічна історія народів Європи.

«Одним із показників рівня розвитку господарства в середньовічному місті була кількість ремісників і ремісничих професій. Найбільше ремісників оселилося у Києві і Львові. Так, у Львові на початку XVII ст. їх налічувалось близько 3 тис., у Кам'янці (1578) — 391, у Луцьку (1577) — 201, Острозі — 138, Перемишлі (1589) — близько 250, Галичі — (1616—1629) — близько 200, Острополі (1635) — 194, Білій Церкві (1646) — 297 ремісників.

Зростання міського населення зумовило збільшення таких ремісників, як пекарі, м'ясники, різники, пивовари, медовари, гуральники, солодівники, олійники, мельники та ін.

Одночасно відбувався поділ окремих галузей ремісничого виробництва на самостійні ремесла. Так, у шкіряному виробництві виділилися гарбарі (чинбарі) білошкірники і червоношкірники, кордибанники (чорношкірники).

Загалом у першій половині XVII ст. в українських містах існувало близько 300 ремісничих спеціальностей. Число ремісників і кількість цехів збільшувались.

Розвиток ремесла сприяв зростанню числа торговців різних категорій та їх капіталів. У 40-х роках XVII ст. купці м. Броди І. Машицький, П. Коцельський, К. Сеневич, А. Емирович продавали, наприклад, пшеницю цілими баржами, ганус — сотнями пудів, вели торгові операції на десятки тисяч злотих. У 1642 р. бродський купець Аслан закупив у краківського купця Піноці товарів на 18 300 злотих.

Сільське господарство в містах стало втрачати своє колишнє значення. Лише в невеликих містах і містечках ремісники ще не порвали з ним.

Про це свідчить багато даних. Зокрема, у податкових реєстрах за 1570 р. зазначено, що в м. Кременці взято податок із 100, у Володимирі — з 91, у Теребовлі — з 22, Снятині — з 13, Коцюбинцях — з 11 ланів і т. д. Ремісники, які займалися сільським господарством у містечках, часто відрізнялися від селян тільки тим, що панщина їм замінялася чиншем або грошовими зборами відповідно до статусу міста.»

Запитання

1. Які категорії міщан існували на Україні у ХVI ст.?

2. За якими критеріями їх поділяли на ці групи?

3.Які були основні заняття жителів міст?

3-я група

Документ 5

«Міста, які належали державі (королівські), були також адміністративними центрами й управлялись найчастіше на основі магдебурзького права. Але більшість їх належала феодалам, у тому числі й церкві (католицькій або православній). Так, у Київському воєводстві з 206 міст королівських було 46, приватновласницьких — 150, церковних — 10; у Брацлавському воєводстві з 117 міст відповідно: королівських — 6, панських — 111 і т. д. Загалом на Україні понад 80% міст становили приватну власність, окремі з них також користувалися магдебурзьким правом. Деякі магнати володіли багатьма містами. Конєцпольському, наприклад, лише на Брацлавщині належало 170 міст і містечок, Острозькому — 80 тощо.

Розвиток міст, однак, гальмувався рядом факторів, зокрема так званими юридиками — земельними володіннями на території королівських міст світських і духовних феодалів, які не підлягали міським судам та адміністрації. До них іноді входили цілі квартали з ремісничим і торговим населенням. Утворювалися вони на основі привілеїв, виданих королем. Власники юридик поселяли тут ремісників, купців тощо, з яких на власну користь стягували різні збори, примушували відбувати повинності.

Документ 6

«Міста Лівобережної України набули магдебурзьке право як від королів

Речі Посполитої, так і приватних осіб. Міста Стародуб, Чернігів і Ніжин отримали магдебурзьке право від короля Речі Посполитої Сігізмунда ІІІ. Для кращого розвитку торгівлі й ремесла міщанам було надано низку пільг, які повинні були стимулювати економічний розвиток зазначених міст. Однак найважливішим було те, що жителі цих міст “все месчане, купци и ремесники, шинкари и перекупне” вилучалися з під юрисдикції королівських старост і передавалися під управління міського уряду – магістрату, влада якого поширювалася ще й на приїжджих купців, ремісників й “іншої міської забави люди”, а також на шляхтичів, службовців й козаків, котрі почали б займатися міськими промислами

Вся влада в м. Чигрин-Дубровськ належала князю Вишневецькому, чи його наміснику. Міщани були позбавлені права самостійно обирати міський уряд, мати власний суд і збирати кошти на міські потреби. Всі дії, що стосувалися міського життя, як то вибори до міських органів влади, збір податків на користь магістрату та ін., здійснювалися лише із санкції князя Єремієї-Михайла Вишневецького “а кто тому противился смертию казнить быть имеет”.

Органом самоврядування міщан був магістрат, на чолі якого перебував війт. На відміну від інших привілейованих міст Речі Посполитої посада війта в містах Лівобережної України не була виборною. У всіх містах і містечках, яким було пожалувано магдебурзьке право, війт призначався королем, чи власником міста …Війтом, зазвичай, ставав місцевий староста, який обов’язково мав бути католиком.

Запитання

1. Які були причини обмеженості магдебурзьких прав українських міст?

В чому це проявлялося?
4-а група

Документ 7

«Незважаючи на те, що розвиток міст гальмувався як державною владою, так і феодальною аристократією, все ж міщани перебували у привілейованому становищі, порівняно з селянством. По-перше, міські мури робили їхнє життя більш захищеним. По-друге, ремесло та торгівля забезпечували вищий, ніж у селян, рівень життя. По- третє, запровадження Магдебурзького права створювало юридичне підґрунтя для відносно незалежного розвитку міст. По-четверте, існування міського самоуправління формувало і фіксувало в ментальності міщан незалежність поглядів, відповідальність, самостійність у прийнятті рішень. По-п'яте, процес обміну інформацією, а отже і генерація нових політичних, економічних та культурних ідей, завдяки порівняно більшій концентрації населення та активним контактам із зовнішнім світом відбувалися швидшими темпами, ніж у сільській місцевості. ». (Бойко О. Д. Історія України. — К.: Академвидав, 2006. — С.108—109)



Завдання:

1. Порівняйте соціально-економічне становище українських міщан та селян в XVI - на початку XVII ст.


Робота з таблицею

Особливості розвитку українських міст

1. Населення міст було неоднорідним.

2. Відбувається утворення цехових організацій, які не були так жорстко регламентовані, як у західноєвропейських містах.

3. У містах поширюється магдебурзьке право, суть якого полягала у звільненні міста від управління і суду державних урядовців і феодалів та надавало право на створення органів місцевого самоврядування.

4. Міщани перебували у більш привілейованому становищі, ніж селяни, тому що:

а) міські мури робили їх більш захищеними;

б) ремесло та торгівля забезпечували більш високий рівень життя;

в) магдебурзьке право створювало можливості для незалежного розвитку міст;

г) існування міського самоврядування формувало у міщан особливі риси: незалежність поглядів, самостійність у прийняття рішень, відповідальність;

д) відбувався процес обміну інформацією, новими ідеями із зовнішнім світом завдяки більшій концентрації населення


Процеси, які заважали розвитку міст

• Панування феодально-кріпосницьких відносин.

• Всевладдя магнатів і шляхти: без сплати мита продукція фільварків вивозилася за кордон; у маєтках запроваджувалося промислове виробництво, що призводило до звуження ринку збуту виробів ремісників.

• Поява на землях феодалів не цехових ремісників — «партачів», які вели гостру конкурентну боротьбу з цеховими ремісниками.

• Великі побори та повинності городян на користь держави





Практичне занятт 3. Полемічна література як відображення ідейної боротьбі в українському суспільстві наприкінці ХVІ – у першій половині ХVІІ ст.. 

Мета: ознайомити учнів з особливостями суспільно-політичного життя в українських землях у ХVI ст. – першій половині ХVIІ ст.;

Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v пояснювати і застосовувати поняття: «полемічна література »;

v наводити приклади поширення реформаційних ідей в українському суспільстві;

v висловлює судження щодо діяльності Герасима Смотрицького.

Обладнання: О.К.Струкевич, І. М. Романюк, Т. П. Пірус.Історія України: Підруч. для 8-го кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.:Грамота,2008, стор.33-34, 55, 87-88; Бойко О. Історія України. — К.: Академвидав, 2006, роздатковий матеріал.



Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу, формування вмінь і навичок.

Форма уроку. Практичне заняття.

Терміни і поняття


Полемі́чна літерату́ра (від грец. πολεμιχός — войовничий) — підбірка текстів різних авторів, у яких обговорюються проблемні питання релігійної дискусії між католицькою та православною церквами з метою їх об'єднання.
Робота з уривками із полемічних творів

Документ 1. Уривок з поеми Севастяна Кленовича «Роксоланія»

Русь зберігати свої прадавні закони уміє,

З того шляху не звертає, що почала ним іти.

Звичаї всі береже, що була переймала від Сходу,

Віри, яку прийняла, держиться вірно й тепер.

В Римі, буває, не раз ті звичаї не до вподоби,

Й кидають гнівно громи часом вони на таке,

Що зберігають нащадки, старих заповітів не зрікшись,

Що простодушність людська переказала здавен.

Дивно, одначе, як руси дотримують довгого посту,

Перед святами вони ходять тверезі завжди.

Голод тамують у них не м’ясом, а їжею тою,

Що її поле дає і невеличкий город...

Інше ми бачим життя у єретиків, що відкрили

Розкошам всяким шляхи, чреву волю дали.

Днину, яку нам пристало з плачем і сльозами вітати,

Днину, коли ти помер, Христе, й нам смутку завдав,

Днину, коли було б слід ганебних наїдків зректися,

Шлунок аби не радів, сповнений м’ясом смачним, —

Днину цю єретики відзначають великим бенкетом...

В час, як погаснути б мав всякого вогнища жар.

(Давня українська література. — К.: Освіта, 1996. — С. 302)
Запитання

1. Поясніть назву твору С. Кленовича. Визначте його основну ідею.

2. Як автор характеризує становище української православної церкви?

3. Як ви вважаєте, якою була позиція С. Кленовича щодо церковної унії?



Документ 2. Уривок із трактату М. Смотрицького «Тренос»
«Горе мені, злиденній, ой леле, нещасній, звідусіль в добрах моїх обідраній, ой леле, на ганьбу тіла мого перед світом із шат роздягненій! Біда мені... Руки в оковах, ярмо на шиї, пута на ногах, ланцюг на стегнах, меч над головою двосічний, вода під ногами глибока, огонь з боків невгасимий, звідусіль волання, звідусіль страх, звідусіль переслідування. Біда в містах і селах, біда в полях і дібровах, біда в горах і в земних безоднях. День у болістях і ранах, ніч у стогнанні й зітханні. Колись гарна й багата, тепер споганіла й убога. Колись королева, всьому світові люба, тепер усіма зневажена і опечалена». (Давня українська література. — К.: Освіта, 1996. — С. 288)
Запитання

1. У зв’язку з чим спалахнула літературна полеміка?

2. Як М. Смотрицький у своєму творі «Тренос» описує становище православної церкви та України?

Документ 3. Уривок з твору І. Вишенського «Вельможним їхнім милостям панам...»

«Чи не ваші милості голодних оголоднюєте і чините спраглими бідних підданих, котрі носять той самий образ Божий, що й ви; на сиріт церковних і їхнє прогодування подане від благочестивих християн грабуєте і з гумна стоги та обороги тягнете, самі з того зі своїми слугами годуєтесь, їхній труд та піт кривавий, лежачи та сидячи, сміючись та граючи, пожираєте... самі зі своїми гістьми пересичуєтесь, а сироти церковні голодні і спраглі, а бідні піддані у своїй неволі річної потреби не можуть задовольнити, з дітьми у скруті, їжу собі уймають, боячись, щоїм хліба до наступного врожаю не вистачить.

Чи було, що ви одягали голих? Чи не ваші милості самі оголюєте:з обори коні, воли, вівці у бідних підданих забираєте; податки грошові, податки поту й труду від них витягуєте; із них з живого лупите, оголюєте, мучите, морите, гоните...» (Давня українська література. — К.: Освіта, 1996. — С. 283)
Запитання

1. Що ви дізналися про письменника-полеміста Івана Вишенського?

2. За що він докоряє духовним і світським панам у своєму творі?

Документ 4. З полемічного твору «Ключ царства небесного» Герасима Смотрицького
«Учителі костьолу римського, тих особливо часів багато, як усно кафедр костьолів, так і письмово з верстатів друкарських, і багатьма активними діями з великою пильністю й потужним старанням, обминаючи своїх, котрі від їх костьолу, узнавши в ньому щось непристойнее відступивши, звертаючись до вас, народи руські, різними методами,

засобами, підносячи честь, святобливість, багатство і над всіма під небом зверхність своїх католиків римських і від них встановлені закони і віри також, а ваших патріархів грецьких, і від них державну віру й закон, із вами спільно, недовірством, глупством, відступництвом змішавши, перед очима вашими явно топчуть ногами й закликають вас до єдності».


Запитання

1. Чому ряд українських єпископів, шляхтичів, міщан відмовилися від ідеї об’єднання церков?

2. Які позиції в цьому питанні посідали єпископ Гедеон Балабан та князь Костянтин Острозький?

Практика проведення практичних робіт свідчить, що там, де вони проводяться систематично, учні глибше дають характеристики різним фактам, явищам, відомим діячам, тощо. Під час анкетування учнів та бесід з ними останні насамперед згадують ті теми, що вивчалися шляхом практичної роботи. Слід відзначити, що ці учні, як правило, виявляють більше самостійності, впевненості у власних силах, уміють відстоювати свою точку зору, творчо, нестандартно підходять до розв'язання складних завдань. Отож викладання історії нині неможливе без розвитку практичного підходу до навчання.


Використана література
1. Баханов К. О. (Бердянськ) Лабораторно-практичні роботи з історії в середній школі

2. Бойко О. Історія України. — К.: Академвидав, 2006.

3. Дидактика современной школы : Пособие для учителей.— Киев, 1987.— С. 195.

4. Іван Кисіль.Поширення магдебурзького права містам Лівобережної України. (кінець XVI – перша половина XVII ст) . Іван Кісіль. Етнічна історія народів Європи.- Режим доступу: irbis- nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe?...

5. Міста України у другій половині XVI — першій половині XVII ст. – Режим доступу: ebk.net.ua/Book/synopsis/istoriya/part4/011.htm

6. О.К.Струкевич, І. М. Романюк, Т. П. Пірус.Історія України: Підруч. для 8-го кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.:Грамота,2008.



7. Електронний конструктор уроку. Історія України.8 клас. Видавнича група «Основа».

Узагальнила і підготовила за матеріалами фахової літератури і преси

вчитель історії Пирятинського ліцею Бондаренко Л. М.
Каталог: attachments
attachments -> Обґрунтування вибору проблеми
attachments -> Обладнання: комп’ютерні слайди, тексти поезій Архілока, Тіртея Актуалізація опорних знань
attachments -> Урок з Зарубіжної художньої культури 11 клас Культова арабо-мусульманська архітектура
attachments -> Склад і функції крові. Лабораторна робота. Мікроскопічна будова крові людини та жаби
attachments -> Серцево судинні
attachments -> Тема: Хімія та їжа Девіз: Хіміки це ті, хто дійсно розуміють світ!
attachments -> План Пояснювальна записка. Тема Науково-теоретична підготовка вчителя фізичної культури. Тема Питання педагогіки та психології в фізичному вихованні
attachments -> Урок Обміркуйте ситуацію

Скачати 160.5 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка