Ускладнення при трансмуральному дренуванні псевдокіст під ендоультразвуковим контролем виникли у 2 пацієнтів. В одному випадку мала місце кровотеча, що була зупинена аргоноплазмовою коагуляцією, та ще у одному- нагноєння псевдокісти, що потребувало додаткового цистоназального дренування з етапною санацією порожнини кісти. Рецидивів після лікування псевдокіст з застосуванням ендоультрасонографії не спостерігали.
Нами виконані 7 лапароскопічних цистоентеростомій у пацієнтів з ускладненими та неускладненими псевдокістами підшлункової залози. В 1 пацієнтки виконано лапароскопічну цистогастростомію заднім доступом. Ці оперативні втручання почали виконувати в 2008 році.
В 2009 році на етапі освоєння методики в 1 хворої з розташуванням кісти в області воріт селезінки і небезпекою ятрогенної травми останньої мала місце конверсія лапароскопічної операції у відкриту. Цю пацієнтку було виключено з подальшого аналізу. Рівень конверсії склав 12,5%.
У 6 хворих ми виконали лапароскопічне формування цистоентероанастомоза з петлею кишки, виключеною за Ру. Вводили 4 порти (1 – 12 мм, 1 – 10 мм і 2 по 5 мм) в стандартних точках. У 5 випадках оперативне втручання проводили з використанням ручної асистенції для безпечнішого його виконання на етапі освоєння методики (рис. 7-8).