Охорона праці та безпека життєдіяльності Безпечний освітній простір навчального закладу



Сторінка11/13
Дата конвертації20.11.2018
Розмір1.05 Mb.
#65246
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
III. Мотивація навчальної діяльності й оголошення теми

Учитель. Головне завдання нашого уроку — озброїтися знаннями, необхідними на випадок аварії, катастрофи, стихійного лиха, а також при нападі по­вітряного противника. Кожен школяр повинен уміти захистити себе і товаришів, які опинилися в екстре­мальних умовах.

IV. Вивчення нового матеріалу

Формування понять «сигнал», «оповіщення»

Учитель. Сигнал — це попередження, повідомлення про щось небажане, що може статися. Слово «оповіщення» означає: сповістити всіх про небезпеку, яка загрожує, і порядок дій на випадок аварії, катастрофи чи стихійного лиха, а також попередити населення про безпосередню небезпеку нападу повітряного противника, якщо вона виникне. Із цією метою для всієї країни встановлено єдині сигнали оповіщення ІДО.

Установлені сигнали мають такі призна­чення:

  • попередити населення про безпосередню не­безпеку нападу повітряного противника (сигнал «Повітряна тривога»);

  • дозволити населенню продовжувати діяльність, яка була перервана сигналом «Повітряна тривога» (сигнал «Відбій повітряної тривоги»);

  • попередити населення про термінову необхід­ність ужити заходів від отруйних речовин (сигнал «Хімічна тривога»);

  • попередити населення про необхідність ужити заходів захисту від радіоактивних речовин (сигнал «Радіаційна небезпека»).

Основними засобами оповіщення й інформації населення про екстремальну обстановку є радіо, телебачення, звучання електричних і ручних сирен, виробничі й транспортні гудки. Сирени та гудки означають сигнал цивільної оборони «Увага всім!». Він сповіщає людей про необхідність термінового ввімкнення радіоприймача, телебачення і при­йняття повідомлення місцевих органів влади або штабу ЦО.

Ознайомлення з основними діями населення в екстремальних ситуаціях. Прослуховування записаного сигналу: «Увага! Увага! Громадяни! Повітряна тривога! Повітряна тривога!»

Робота в групах. Опрацювання матеріалу про правила поведінки залежно від місця знахо­дження. Звіт кожної групи

Група 1

Якщо сигнал «Повітряна тривога» застав удома, то:



  • потрібно допомогти батькам узяти необхідні речі;

  • вимкнути світло, газ, електронагрівальні при­лади;

• швидко піти в сховище. Група 2

Якщо сигнал «Повітряна тривога» застав у шко­лі, то:



  • припиняються заняття, учні беруть засоби за­хисту;

  • під керівництвом учителя учні організовано йдуть у захисну споруду.

Група З

Якщо сигнал «Повітряна тривога» застав на ву­лиці, то необхідно сховатися в тому районі, де по­чув сигнал; із цією метою треба знайти найближчу станцію метро або інше підготовлене укриття.



Учитель. Якщо учень не встиг сховатися в захис­них спорудах, слід негайно скористатися умовами міс­цевості: ямами, канавами, що є поблизу. У будь-якому такому укритті треба обов'язково лягти на землю обличчям униз.

Коли необхідно відмінити сигнал «Повітряна тривога», подається інший сигнал — «Відбій пові­тряної тривоги». За цим сигналом люди виходять зі сховища.



Прослуховування записаного сигналу: «Увага! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! Територія зазнала радіоактивного зараження. Радіоактивне зараження. Сховайтеся в захисних спорудах. Стежте за нашими повідомленнями» або «Громадяни! Увага! Увага! Говорить штаб цивільної оборони. Хімічна тривога!»

Запитання

У нашому місті є хімічно-небезпечні об'єкти — це підприємства, які застосовують хімічну речовину. На м'ясокомбінаті використовується токсична речовина — аміак, на водоканалі — хлор. Внаслідок аварій на цих підприємствах може виникнути хімічне зараження місцевості. Тому слід добре запам'ятати правила, яких треба знати при сигналі «Хімічна тривога».

— Як діяти після сигналу «Хімічна тривога» чи «Радіаційна небезпека»?

Метод «Мозковий штурм»


  1. Щоб уникнути отруєння шкідливими речовина­ми, закрий рот і ніс рушником, марлею чи спеціаль­ними засобами захисту.

  2. Вимкни джерела електроенергії, візьми із собою необхідні речі, продукти харчування й воду.

3. Сховайся в найближчому сховищі.

  1. Якщо немає сховища, залишайся в приміщен­ні. Щільно закрий вікна, двері, вентиляційні люки. Вхідні двері заштор, використовуючи ковдру чи інші щільні тканини.

  2. Слухай по радіо вказівки служби надзвичайних ситуацій.

Цікава інформація

Сховища, підвали, стіни будівель послаблюють ра­діацію. Кам'яні одноповерхові будинки послаблюють її в 10 разів, а протирадіаційні укриття — у 50 разів.



V. Підсумок уроку

—- Які сигнали ви запам'ятали? — Із якою метою вони даються?



Учитель. У складних умовах аварії, стихійного лиха необхідно дотримуватися організованості, дисципліни, точно виконувати встановлені правила поведінки. Метушня, паніка неприпустимі під час надзвичайних ситуацій. Ігнорування, повільне ви­конання команди, а також вказівок старших і батьків можуть привести до тяжких наслідків.

Респіратор. Правила користування респіратором (сценарій уроку)

Мета: ознайомити учнів із призначенням та основ­ними елементами респіратора, порядком добору і прийомами користування ним; виховувати уважність і пунктуальність, розвивати самостійність у діях школярів.

Матеріал: картинки із зображеннями респіра­тора.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань
Бесіда

  • Що таке сигнал?

  • Які сигнали ЦО ви запам'ятали?

  • З якою метою вони даються?

— Хто сповіщає населення про факт небезпечної аварії, стихійного лиха? (Радіо, телебачення та ін.)

III. Мотивація навчальної діяльності та оголошення теми

Учитель. Головне завдання нашого уроку — озброїтися знаннями, необхідними на випадок аварії, катастрофи, стихійного лиха, а також познайомитися з будовою респіратора, правилами користування ним.

IV. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Ви, напевно, знаєте, що є міста, у яких багато заводів, фабрик та електростанцій виробляють або використовують сильнодійні отруйні чи радіоак­тивні речовини.

Цивільна оборона до групи сильнодійних отруйних речовин (СДОР) відносить не всі шкідливі речовини, а тільки ті, що заражають повітря в небезпечних концентраціях, здатних викликати масові ураження людей, тварин і рослин.

Розглянемо основні характеристики найпоширені­ших сильнодійних отруйних речовин, що знаходяться у великих кількостях на підприємствах, які їх вироб­ляють або використовують.

Хлор — газ жовто-зеленого кольору з різким характерним запахом. Малорозчинний у воді. Важчий за повітря, тому накопичується в низинах. У великих кількостях використовується для відбілювання тканин і паперової маси, знезараження питної води тощо. Пе­ревозиться в зрідженому стані під тиском у цистернах і балонах. Потрапивши в атмосферу, димить.

Аміак — безбарвний газ із характерним різким за­пахом (нашатирний спирт). Легший за повітря. Добре розчиняється у воді. Рідкий аміак використовується як робоча речовина в холодильних машинах. Амі­ачна вода застосовується як добриво. Перевозиться в зрідженому стані під тиском у цистернах і балонах. Потрапивши в атмосферу, димить.

Сірководень — безбарвний газ із неприємним запахом. Важчий за повітря. Розчиняється у воді. Його пара утворює з повітрям вибухонебезпечні суміші.

Двоокис сірки (сірчистий газ, сірчистий ангідрид) — безбарвний газ із характерним різким запахом. Добре розчиняється у воді. У великих кіль­костях використовується для виготовлення сірчаної кислоти, застосовується в паперовому й текстильному виробництві, для дезінфекції приміщень.

Акрилонітрил (нітрил акрилової кислоти) — безбарвна, легколетка, низькокипляча рідина з не­приємним запахом. Розчиняється у воді. Пара важча за повітря. При взаємодії акрилонітрилу з повітрям утворюються вибухонебезпечні суміші. Під час горін­ня акрилонітрилу виділяються отруйні гази.

Синильна кислота — безбарвна, прозора, дуже летка рідина. Пара її у звичайному стані безбарвна, має своєрідний п'янкий запах (гіркого мигдалю). Добре змішується з водою.

Фосген — безбарвний газ. При температурі нижче від 8 С конденсується (у безбарвну рідину). Запах на­гадує прілі фрукти чи сіно. Фосген важчий за повітря. Малорозчинний у воді. Отруйна тільки пара фосгену.

Бензол — безбарвна рідина з характерним за­пахом. Його пара важча за повітря й утворює з ним вибухонебезпечні суміші.

Аварії і катастрофи на таких підприємствах можуть призвести до зараження місцевості радіоактивними й отруйними речовинами.

У зв'язку з цим, кожна людина має бути добре обізнана зі способами захисту в умовах зараження техногенного характеру.

Зараження навколишнього середовища сильно-дійними отруйними й радіоактивними речовинами може призвести до тяжких наслідків. Особливо небезпечно, коли ці речовини потрапляють в легені людини. Щоб вони не потрапили в органи дихання, необхідно прикрити рот і ніс такими захисними ма­теріалами, які очистять (відфільтрують) атмосферне повітря від шкідливих домішок. Для захисту органів дихання (легень) використовуються протигази й рес­піратори.



Демонстрація засобів захисту органів дихання

  • Що це? (Респіратор.)

  • Де ви це бачили?

Учитель. Респіратори застосовують для захисту1 органів дихання від радіоактивного й ґрунтового пилу. Найбільш поширені респіратори Р-2 і ШБ-1 («Пе­люстка»).

Респіратор Р-2Д — це фільтрувальна півмаска для дітей, оснащена двома клапанами вдиху, одним клапаном видиху, наголовачем і носовим затискачем. При вдиху повітря проходить через усю зовнішню поверхню півмаски і фільтр, очищається від пилу і через вдихувальні клапани потрапляє в органи дихання. При видиху повітря виходить назовні через видихальний клапан.

Під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з великим успіхом застосовувався респіратор «Пелюстка» разового застосування. Його фільтру­вальним елементом є тканина Петрянова, з якої він виготовлений.

(Під час розповіді учні розглядають ілюстрації, що дає можливість визначити розмір респіра­тора.)

Принцип дії респіратора ґрунтується на тому, що при вдиху повітря послідовно проходить крізь фільтрувальний поліуретановий шар маски, де очи­щається від грубодисперсного пилу, потім крізь фільтрувальний полімерний волокнистий матеріал, де очищається від тонкодисперсного пилу. Після очищення повітря крізь клапани вдиху потрапляє в підмасковий простір та в органи дихання. При ви­диханні повітря з підмаскового простору виходить через клапан видиху.

Респіратори Р-2 виготовляються чотирьох розмірів відповідно до висоти обличчя:


Висота обличчя, мм

Розмір півмаски

80—100

0

100—115

1

115—125

2

125 і більше

3

Зберігаються респіратори в запаяному поліетиле­новому пакеті.

Правила користування респіратором

1. Одягни респіратор на обличчя так, щоб підборіддя і ніс були всередині.


  1. Тасьми натягни на тім'я голови й на потилицю.

  2. Відрегулюй їх довжину за допомогою протяжок.

  3. Кінці носового затискача притисни до носа.

Щоб підігнати респіратор Р-2Д до свого обличчя, треба перевірити його справність, надіти напівмаску на обличчя так, щоб підборіддя і ніс були всередині, одна тасьма наголовника, що не розтягується, була на тім'ї голови, а друга — на потилиці; за допо­могою пряжок, що є на тасьмах, відрегулювати довжину (для чого треба зняти напівмаску) таким чином, щоб одягнена напівмаска щільно прилягала до обличчя; кінці носового затискача притиснути до носа.

Практичне тренування

Троє підготовлених учнів по рядах демонструють, як примірити респіратор, перевірити щільність при­лягання півмаски до обличчя й укласти його для збе­рігання в протигазній сумці". Тим часом учитель доповнює дії дітей розповіддю.



Учитель. Респіратор виймають із пакета й пере­віряють його готовність. Потім обома руками беруть за поворозки півмаски, великі пальці звернені всере­дину. При цьому півмаска одягається на обличчя так, щоб підборіддя і ніс містилися всередині. Одна по­ворозка, що не розтягується, розміщується на тім'яній частині голови, а друга — на потиличній. Якщо по­трібно, то за допомогою пряжок регулюють довжину еластичних поворозок: знову одягають півмаску. Кінці носового затискача при цьому притискаються до носа.

Робота в групах

Одягніть протигаз одному учневі з групи. (Учас­ники міняються ролями. Учитель стежить за діями учнів, у разі потреби допомагає.)



Прийоми користування респіратором

  1. Вийміть респіратор і перевірте його справність. (У разі потреби можна подати й додаткову команду: «Продезінфікувати внутрішню частину півмаски».)

  2. Візьміться руками за поворозки й одягніть рес­піратор на обличчя. (Якщо необхідно, регулюється до­вжина еластичних поворозок за допомогою пряжок.)

  3. Притисніть кінці носового затискача до носа, перевірте герметичність респіратора. (За цією коман­дою притискують його до носа, а потім перевіряють щільність прилягання півмаски до обличчя.)

V. Закріплення здобутих знань

Гра «Респіратор одягти!»

На клас із кожного ряду виходить один учень. За командою: «Респіратор одягти!», учні одягають респіратори.

Правила одягання респіратора демонструються в такій послідовності:


  • зняти головний убір, затиснути його між коліна­ми чи покласти поряд;

  • одягти півмаску на обличчя та притиснути кінці носового затискача до носа;

• одягти головний убір;

• покласти пакет респіратора в протигазну сумку й застебнути її клапан.

При цьому періодично перевіряється щільність прилягання півмаски до обличчя.

Знявши респіратор, треба провести його дезакти­вацію: видалити пил із зовнішньої частини напівмаски щіткою або витрусити, внутрішню поверхню напів­маски протерти тампоном і просушити. Респіратор покласти в поліетиленовий пакет і закрити його кільцем.



Важлива інформація

Дії при тривалому користуванні респіратором

Якщо в респіраторі накопичилася волога від пові­тря, що видихається, то її видаляють із підмаскового простору через видихальний клапан. Для цього треба періодично схиляти голову вниз.

Якщо респіратор використовується для захисту від радіоактивного пилу при щедрому виділенні вологи, його можна зняти на 1—2 хв. Після видалення з нього ганчіркою вологи, респіратор знову одягають у послідовності, що зазначалася раніше.

VI. Підсумок уроку

Бесіда

— Про який засіб захисту органів дихання ви сьогодні дізналися? (Респіратор.)

— Коли потрібно користуватися респіратором?

— Які сильнодійні отруйні речовини ви запам'ятали?

— Чи потрібно оберігати респіратор від механіч­них ушкоджень та зволоження?

Найпростіші засоби захисту органів дихання (сценарій уроку)

Мета: ознайомити учнів із призначенням найпро­стіших засобів захисту органів дихання; сформувати уявлення про виготовлення та правила користування ватно-марлевими пов'язками й протипиловими маска­ми; виховувати уважність, пунктуальність, розвивати самостійність у діях школярів.

Обладнання: набір матеріалів та інструментів для пошиття ватно-марлевої пов'язки.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Повторення вивченого матеріалу
Бесіда

—Які засоби захисту органів дихання вам відомі?

— Коли та як слід ними користуватися?

III. Мотивація навчальної діяльності
Учитель. Як ви будете діяти, коли виникне загроза

життю та здоров'ю, а у вас не буде ні респіратора, ні протигаза? (Учні висловлюють свої думки.)

На сьогоднішньому занятті ми ознайомимося з найпростішими засобами захисту органів дихання, адже зараження навколишнього середовища сильно-дійними отруйними і радіоактивними речовинами може призвести до тяжких наслідків. Щоб отрута не потрапиладо органів дихання, необхідно прикрити рот і ніс такими захисними матеріалами, які очистять атмосферне повітря від шкідливих домішок.

IV. Вивчення нового матеріалу

Учитель. У разі відсутності протигаза чи рес­піратора можна самостійно виготовити й успішно користуватися простими засобами захисту, до яких відносять протипильну тканинну маску і ватно-мар­леву пов'язку. (Демонстрація їх учням.)

Протипильна тканинна маска виготовляється з тка­нини, складеної в 4—5 шарів. Для, верхнього шару використовується бязь, штапельне полотно, трикотаж. Для внутрішніх — фланель, бавовняна, або вовняна тканина з начосами. Матеріал для нижнього шару маски, що прилягає до обличчя, не повинен линяти.

Маска складається з двох основних частин кор­пуса та міцного кріплення. У корпусі на рівні очей вирізають отвір, куди вставляють скло, кріплення маски виготовляється з одного шару будь-якої матерії. Щільність прилягання маски до лоба забезпечується гумкою, кінці якої пришивають до верхніх корпусів маски.

Сьогодні на уроці ми будемо виготовляти ватно-марлеву пов'язку.

Перед тим, як розпочати роботу, повторимо прави­ла безпечного користування голкою, ножицями.

Маску виготовляють таким чином:

1. Беремо шматок марлі шириною 80—40 см.


  1. На середину кладемо шар вати товщиною 1—2 см, шириною 15—20 см, довжиною 20—30см.

  2. Вільні краї по довжині марлі загинають з обох кінців на шар вати, а кінці розрізують приблизно на 20—30 см, утворюючи дві пари зав'язок.

Самостійна робота дітей

(Уразі потреби вчитель надає індивідуальну до­помогу дітям.)

Практична робота «Накладання на обличчя ватно-марлевої пов'язки»

(Помічники супроводжують розповідь учителя демонстрацією.)

Маску слід накладати таким чином, що було закри­то нижню частину підборіддя, а верхній край закривав ніс і доходи до очних впадин. Нижні кінці зав'язують на тім'ї, а верхні — на потилиці за вухами. Для захис­ту очей використовують захисні протипильні окуляри. Щоб уникнути потрапляння зараженого повітря всі нещільності поміж пов'язками закладають ватою.



Робота в парах

Учні допомагають один одному одягнути ватно-марлеву пов'язку.



Гра «Хто швидше та правильніше одягне пов'язку»

V. Підсумок заняття Бесіда

— Де, на вашу думку, ви можете використати ватно-марлеву пов'язку?

— Чи варто її тримати в домашній аптечці?

— Чим, на вашу думку, можна замінити ватно-марлеву пов'язку в разі термінового захисту органів дихання?



Дитячий протигаз. Призначення, будова, правила користування (сценарій уроку)

Мета: ознайомити учнів із правилами поведінки в надзвичайних ситуаціях техногенного, природного характеру; продемонструвати наявні засоби захисту органів дихання, а саме протигаз, розповісти про його призначення, будову, правила користування; роз­ширити словниковий запас дітей; розвивати увагу; виховувати правильну поведінку в екстремальних ситуаціях.

Матеріали та обладнання: малюнки, протигаз, правила використання протигазу.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності
Учитель. Сьогодні на уроці ви ознайомитеся

з правилами поведінки в надзвичайних ситуаціях, дізнаєтеся, що таке протигаз, для чого він, про його будову, правила користування.



III. Вивчення нового матеріалу
Термінологічна робота. Бесіда

— Які бувають стихійні лиха?



Пожежа — стихійне поширення вогню, що вий­шов з-під контролю.

Землетрус — раптові струси земної поверхні, які ми відчуваємо як поштовхи і коливання.

Ураган — вітер руйнівної сили.

Повінь — затоплення суші водою, коли вода під­німається вище від звичайного рівня.

Селі — притаманні гірській місцевості; стрімкий рух із гір суміші води, каміння, піску і глини, вони затоплюють, знищують усе на своєму шляху.

Отже, стихійні лиха — це явища природи, які виникають раптово і призводять до порушення нор­мального життя, а іноді — до загибелі людей.

— Що означають слова «аварія», «катастрофа»?

Аварія — це порушення роботи певного механіз­му, що призводить до значних ушкоджень, ураження машини.

— Де може статися аварія? (На заводі, комбінаті, кораблі.)

— Чим відрізняється аварія від катастрофи? Катастрофа — це аварія великих масштабів

із трагічними наслідками.



  • Яка велика техногенна катастрофа сталася в Україні у 80-х рр.? (Аварія на ЧАЕС.)

  • Що вам відомо про цю трагедію? (Вибухнув четвертий реактор, що призвело до загибелі бага­тьох людей, забруднилися території України, Росії, Білорусії.)

— Що таке радіація?

Учитель. Радіація рухається в просторі, як про­мінь світла; це політ дрібних частинок, настільки маленьких, що їх не можна порівняти навіть із пі­щинками, з пилинками.

Звичайно, одна частинка для людини — дрібни­ця, а ось якщо їх багато, тоді — біда. Радіація, якщо вона велика, дуже шкідлива для людини, а більше страшно те, що ми не відчуваємо її за запахом, не бачимо очима. її ніщо не може зупинити, вона проходить крізь вікна, двері, руйнуючи здоров'я і життя людей.

— Як ви вважаєте, через який орган людини радіація найшвидше потрапляє в організм? (Через ніс і рот.)

Учитель. Простежимо за схемою, як це відбува­ється.

Спочатку людина вдихає повітря носом, тут воно очищається від пилу і мікробів, зігрівається. Через гортань, трахею та бронхи повітря потрапляє в легені, через них воно надходить у кров.

— Коли людина сама шкодить своїм легеням? (Коли курить — тютюновим димом.)

Наше місто невелике, але у нас багато різних заводів, що забезпечені різними механізмами, які допомагають виготовляти продукцію — це (по­казати малюнки молока та м'яса) молокозавод, м'ясокомбінат. Вони використовують таку речовину як аміак — ця речовина отруйна, і якщо необережно поводитись з нею, вона може стати причиною ката­строфи, що приведе до отруєння людей. Через Шепе­тівку проходять залізничні колії по яких перевозять різні вантажі, які теж можуть у разі аварії призвести до катастроф. І ще наше місто знаходиться недалеко від Хмельницької АЕС, яка також таїть загрозу люд­ському життю.

— Як вберегти свої легені від отруєння?

Демонстрація протигаза

— Що це? Де ви це бачили?



Учитель. Фільтрувальні протигази призна­чені для захисту органів дихання, обличчя та очей від отруйних і радіоактивних речовин та бактеріаль­них засобів.

Принцип дії фільтрувального протигаза ґрунтуєть­ся на ізоляції органів дихання від забруднювального навколишнього середовища й очищення вдихуваного повітря від токсичних аерозолів і парів у фільтрувально-поглинальній системі.

Дитячі протигази ДП6М і ПДФ7 призначені для ді­тей віком від 1,5 року і старші.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка