Ольга Кобилянська. «Я любила народ, і люблю його до сьогоднішньої хвилі»



Сторінка1/3
Дата конвертації24.11.2018
Розмір2.11 Mb.
  1   2   3
Джерело знання невичерпне:

які успіхи не здобуває людство на цьому шляху,

все одно людям буде що шукати,

відкривати і пізнавати.

І. Гончаров

Профільне навчання.

Вивчення творчості О.Кобилянської



Методична розробка уроку з української літератури у 10 класі на тему:

Ольга Кобилянська. «Я любила народ, і люблю його до сьогоднішньої хвилі» Життя і творчість. Формування світогляду письменниці (вплив європейської культури, українського феміністичного руху) Її проза - модель раннього українського модернізму.

Жанрові особливості, провідні теми та ідеї. Краса вільної душі, аристократизм духу як провідні мотиви.

Мета: ознайомити учнів із життям та творчістю відомої письменниці, викликати інтерес до творів та спонукати до читання, звернути увагу на жанрові особливості та новаторство; розвивати навички групової роботи , визначення головного; вміння передавати прочитану інформацію; виховувати повагу до митців, розуміння важливості їх літературної спадщини.

Обладнання: портрет письменниці, виставка творів, ілюстрації до біографії та творів, карта Європи кінця ХІХ – початку ХХ століття, проектор.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Теорія літератури: модернізм, експресіонізм, символізм.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності учнів. (2 хв.)

Вступне слово викладача

Сьогодні нам випала можливість ознайомитися з біографією та творчим доробком жінки, твори якої дослідники називають енциклопедією жіночої душі – Ольгою Кобилянською. Ольга Кобилянська була однією з головних жіночих постатей в класичній українській літературі. Писала німецькою та українською мовами, але певну частину свого життя прожила в містечках, які зараз належать Румунії. З її іменем пов’язують опрацювання нової теми в українській літературі: долі освіченої жінки в тогочасному суспільстві. Ця тема була актуальною у європейських країнах (жінку пов’язували з трьома літерами «К»: Kinder, Kirche, Kuche (кухня, діти, церква) і, звичайно, турбувала письменницю, яка народилася в німецькомовній родині та особисто зіткнулася з такою проблемою, адже, батько намагався дати хорошу освіту братам, вважаючи, що для донечок кращим майбутнім буде вдале заміжжя.

Її творчість характеризується тематичним розмаїттям. Цікава особистість, талановитий майстер слова, вона завжди намагалася жити проблемами селян, «простого люду». Письменниці були близькі ті теми, які були близькі народу.

З особистістю письменниці, формуванням світогляду, жанровими особливостями, провідними темами та ідеями, літературними вподобаннями та стилем написання ми й познайомимося на сьогоднішньому уроці.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку. (2 хв.)

Епіграфи до уроку:

«І ти, найкраща жінко, героїчна, прекрасна Ольго! Духа не вгаси,

як не вгашала ти ніколи! Стрічная тобі любов од нас! Ти воскреси

нам діяння народу: одвічная ти ж наша сило, - славна-бо єси!



П.Тичина

«Ольга Кобилянська – пишна троянда в саду української літератури»



М.Старицький

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів. (6 хв.)

Розповідь екскурсовода про Буковину.

(Учень, випереджувальним завданням якого було підготувати розповідь про край, у якому народилася письменниця, ділиться своїми напрацюваннями) (Додаток 1)



Інтерактивна вправа «Продовжи речення»

Є такі літ жанри:…

Оповідання від новели відрізняється…

Повість – це…

Модернізм – це напрям, у якому...

ІV. Вивчення нового матеріалу. (20 хв.)

(Учні одержали випереджувальне завдання, яке опрацьовували в групах і на уроці презентують свої доробки)

1 група. Представлення біографії письменниці у вигляді презентації. (Додаток 2)

2 група. Розповідають про творчість: жанрові та тематичні особливості. (Додаток 3)

3 група. «Цікавинки» із життя письменниці. (Додаток 4)

4 група. Співпраця та дружні відносини з культурними діячами того часу (Додаток 5)



V. Закріплення знань, умінь та навичок. (10 хв.)

Інтерактивна вправа «Одержав – поверни»

Учень однієї групи задає запитання учневі іншої групи, котрий, відповівши, повертає запитання опонентам (тобто задає запитання учневі іншої команди). Таким чином учні мають можливість визначити головне і краще запам’ятовують.



Колективна робота

1) О.Кобилянська захоплювалася ідеями феміністичного руху, переймалася проблемами емансипації жінок. Здогадайтеся, як називається повість В.Врублевської про письменницю.



Е




























А

(«Емансипатка»)

2) Як тепер називається політика, спрямована на зрівнювання прав та свобод жінок і чоловіків



Г



















А

(Гендерна)

VІ. Підбиття підсумків уроку (4 хв.)

Інтерактивна вправа «Займи позицію»

Чи потрібно вивчати біографію та творчість класиків сучасній молоді?

- Так

- Частково



- Ні

VІІ . Домашнє завдання (1 хв.)

Вивчити біографію письменниці. Прочитати одну із новел та розпочати читання повісті «Земля».



Додаток 1

Розповідь про Буковину

Чернівецька область України - унікальний край, у якому поєднані історична доля Північної Буковини і частини Бессарабії. Утворена область 7 серпня 1940 року возз’єднанням північної частини Буковини і Хотинського повіту Бессарабії. Розташований на перехресті магістральних шляхів Центральної, Південної та Східної Європи, цей клаптик української землі, в силу свого геополітичного становища тривалий час перебував у складі інших держав. Після розпаду Галицької держави землі сучасної Чернівецької області потрапили під владу Угорської корони. Згодом, (середина XIV ст.) тут виникло Молдовське князівство, яке невдовзі потрапило у васальну залежність від Туреччини. У кінці XVIII на початку XIX ст. ці землі входили до складу - Австро-Угорської (Буковина) і

Російської (Бессарабія) імперій. Якщо австрійський уряд був дещо поміркованішим і розсудливішим щодо долі народів своєї поліетнічної держави, то царський режим здійснював жорстоку русифікацію спрямовану на нищення історичної та національної пам'яті. Певні австрійські кола навіть виношували ідею створення Сполучених Штатів Великої Австрії, побудованої за федеральним національно-територіальним принципом (передбачався й український "штат"). Але крах імперії у першій світовій війні не дав здійснитися цьому задумові. За мирним договором Австрія змушена була відмовитися від

своїх володінь на користь Румунії. Буковинські та бессарабські українці внаслідок цього більш ніж двадцять років перебували в складі Румунії.

Процес національно-державного самовизначення буковинських українців зростав і міцнів, на всю силу заявивши про себе на багатотисячному Буковинському вічі 3листопада 1918 року, на якому конституційним шляхом на настійні вимоги представників селянства було проголошене природне право українців Буковини на своє державне самовизначення і "прилучення австрійської части української землі до України". Це фактично була перша вимога народу про створення єдиної соборної Української держави.

 Характерною особливістю області є поліетнічний склад її населення. Але протягом віків, незалежно від того, під владою якого короля чи царя не перебували б наші землі, тут не відбулося жодної міжнаціональної сутички. Протягом віків виробилася здорова народна етика доброзичливості у національних стосунках, до родинних взаємин включно.



Додаток 2









Ольга Кобилянська народилася в містечку Ґура-Гумора (сучасна назва Ґура-Гуморулуй) на півдні Буковини (тепер – територія Румунії) 27 листопада 1863 р. у родині дрібного службовця. Батько, Юліан Кобилянський, народився в Галичині. Він належав до шляхетного роду, який мав герб і походив із Наддніпрянщини. Мати Ольги, Марія Вернер, походила з німецької родини, яка дала німецькій літературі поета-романтика Захарія Вернера. Будучи спольщеною німкенею, з любові до свого чоловіка Марія Вернер вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку віру та виховувала дітей у пошані й любові до свого українського коріння. У багатодітній родині (семеро дітей) Ольга була четвертою дитиною.

 У 1868 р. Ю. Кобилянського переводять до Сучави, згодом родина Кобилянських переїздить до Кімполунга, де серед розкішної природи минули дитинство та юність Ольги. У Кімполунзі дівчина відвідує початкову народні школу, де навчання здійснювалося виключно німецькою – офіційною мовою тогочасної Буковини. І хоча доводилося жити в німецько-румунському оточенні, батько подбав, що дочка приватно вивчала й українську мову ,ще одна мова – польська – постійно звучала вдома. У школі на О. Кобилянську значний вплив мала її вчителька пані Міллер, яка прищепила дівчинці любов до книг, а у бесідах про літературу стала для неї старшою подругою. З народної школи Ольга перейшла до дівочої «нормальної» школи, в якій навчалася лише до п'ятого курсу, бо для оплати подальшого навчання доньки в батька не вистачало грошей – гарну освіту важливо було дати насамперед синам. Але з таким станом справ Ольга не змогла змиритися і продовжила навчання самостійно, згодом ставши однією з найосвіченіших жінок свого часу. До уподобань Ольги можна додати захоплення музикою, безмежну й незрадливу любов до якої Кобилянська пронесла крізь усю свою творчість. Тоді ж вона мала й ще одне хобі, про яке згадувала в щоденнику, - це пристрасть до верхової їзди, що дарувала їй відчуття повної свободи. Ще одним захопленням письменниці було малярство, але, не маючи відповідної для малювання школи, Ольга відмовляється від цього заняття.

 У віці 13 – 14 років майбутня письменниця пише вірші німецькою мовою.

У 1880 р. написане перше німецькомовне оповідання О. Кобилянської – «Гортенза, або Нарис з життя одної дівчини», у 1883 р. – «Воля чи доля». Потім були створені алегоричні замальовки «Видиво» (1885), «Голубка і дуб» (1886), оповідання «Вона вийшла заміж» (1886 – 1887).

Умовно названий «кімполунзький» період ранньої творчості О. Кобилянської знаменний і переломом у її світогляді, який спричинило знайомство письменниці-початківця із Софією Оку невською, донькою повітового лікаря. Саме вона, а згодом і її своячка Наталя Кобринська, прочитавши перші твори Ольги, переконливо радили їй писати українською. Як згадує сама письменниця, С. Оку невська першою заговорила до неї українською мовою, вона ж навчала її фонетики, а разом з Н. Кобринською діставали для неї кращі твори з української літератури, які мали допомогти майбутній письменниці виробити гарний стиль. О. Кобилянська старанно опановувала закони рідної мови, хоча це давалось нелегко. Будучи вже відомою письменницею, вона часто просила українських митців виправляти мову її творів.

У 1888 р. О. Кобилянська почала писати німецькою мовою повість «Лореляй», яка в 1896 році була опублікована українською мовою під назвою «Царівна». Саме завдяки цій повісті з О. Кобилянською як письменницею знайомиться Леся Українка, яка прочитала рукопис й відтоді пильно стежила за її творами.

Ю. Кобилянський вийшов на пенсію у 1889 р. і оселився з родиною в с. Димці Серетського повіту. Для О. Кобилянської розлука з улюбленим краєм була важкою та болісною, там, за її словами, вона залишила «велику частку своєї душі і своїх почуттів, багато образів, уяви і своєї сили».

Через хворобливість матері та через молодших братів Ольги, які закінчували навчання, родина у 1891 р. переїжджає до Чернівців – міста, в якому О. Кобилянська житиме до самої смерті. Для письменниці почався новий період життя. Із приїздом до Чернівців – «серця Буковинської України» - для неї відкривається новий світ, широкий і багатий для творчої праці. Тут Кобилянська входить у коло прогресивної інтелігенції, глибше знайомиться з українським літературним життям. Тут вона могла читати літературні та мистецькі журнали ,знайомитися з творами сучасної української літератури, спілкуватися з освіченими людьми, інтелігенцією. Відтак життя письменниці, стаючи дедалі розмаїтішим і багатшим на події, дає нові, додаткові імпульси для творчих пошуків.

У 1892 р. письменниця пише працю «Рівноправність жінок», того ж року виступає в журналі «Народ» із нарисом «Жіноча вистава в Чикаго». Наступного року бере участь у виданні альманаху «Наша доля», вміщуючи в ньому оглядову статтю про жіночий рух у країнах Європи.

  У 1894 р. друкує в журналі «Зоря» повість «Людина» (присвячена Н. Кобринській – відомій у Галичині письменниці й громадській діячці, ініціаторові створення Товариства руських жінок, яке розгорнуло широкий феміністичний рух), робить прилюдну доповідь «Дещо про ідею жіночого руху», опубліковану згодом у газетах ,відкриває бібліотеку, навчає дітей грамоти.

Упродовж наступних років О. Кобилянська активно пише повісті та оповідання «Він і вона» (1895), «Царівна» (1896), «Що я любив» (1896), а далі «Німба», «Некультурна», «Природа» (1898), «Земля», «У неділю рано зілля копала», «Через кладку», «За ситуаціями» ,»Апостол черні» та багато інших творів, в яких не тільки відтворила глибинні процеси соціального і суспільного буття, а й виробила модерну неоромантично-символістську стилістику з вражаючим імпресіоністичним розкриттям психічного стану людини.

У 1902 р. письменниця написала соціально-психологічну повість «Земля». У 1903 р. Ольга зібралася вдруге поїхати до Києва – на ювілей М. Лисенка. Та важко захворіла мати, і вона змушена була залишитися вдома. Тяжка праця по господарству, а також простуда викликали хворобу в самої О. Кобилянської. Наприкінці 2903 р. її розбив частковий параліч. І хоча лікування на міських та чеських курортах до певної міри знешкодили наслідки недуги, починаючи з 1903 р. вона постійно хворіла, а коштів на систематичне лікування не вистачало. Приблизно в той самий час , на початку 1900-х рр.. О. Кобилянська переживає драму особистого життя, пов'язану з іменем Осипа Маковея. Значення О. Маковея в долі письменниці неможливо недооцінити: саме він, здавна приятелюючи з О. Кобилянською, стимулював її творчість, був першим проникливим професійним критиком, саме Маковей на сторінках редагованих ним видань уводив майбутню письменницю в культурне середовище. Тривалі дружні стосунки, які виникли між ними із взаємної симпатії переросли в почуття кохання. О. Кобилянська мріяла про одруження, і навіть першою заговорила про це. Проте О. Маковей несподівано одружився з іншою жінкою. Такий невмотивований учинок з боку коханої людини боляче вразив письменницю: до кінця життя О. Кобилянська залишалася самотньою.

У 1909 р. письменниця написала лірико-романтичну повість «В неділю рано зілля копала…», взявши за основу пісню Маруся Чурай «Ой не ходи, Грицю».

Протягом 1915 – 1923 рр. О. Кобилянська пише низку оповідань, новел, нарисів, у яких розкриває трагічну безвихідь, страждання, розпуку і біль, викликаних драматизмом ситуації, породженої Першою світовою війною – «Лист засудженого вояка до своєї жінки», «Назустріч долі», «Юда» (усі – 1917 р.), «Сниться» (1922), «Зійшов з розуму» (1923), які увійшли до збірки «Але Господь мовчить…» (1927). У 1926 – 1929 рр. у Харкові виходить дев'ятитомне зібрання творів письменниці.

У 1941 р. румунська воєнна жандармерія встановлює нагляд за О. Кобилянською, готуючи судову розправу над нею.

О. Кобилянська померла 21 березня 1942 р. окупаційна влада заборонила публікувати некролог українкою мовою та виголошувати промови над могилою.

У Чернівцях в будинку, де жила письменниця, у 1944р. відкрито меморіальний музей, до 100-річного ювілею Кобилянської її ім'я присвоєно Чернівецькому театрові, вулицям у містах Буковини. У 1973 р. відкрито музей письменниці в с. Димка, де вона влітку відпочивала



Каталог: 2017
2017 -> Затверджую ректор нмау ім. П.І. Чайковського Рожок В.І. 2016 р. Положення
2017 -> Програма навчальної дисципліни підготовки бакалавра спеціальності 010101 «Дошкільна освіта» 2016
2017 -> Методичні вказівки щодо організації самостійної роботи Львів 2016 Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи
2017 -> План роботи обласного навчально-методичного центру підвищення кваліфікації працівників культосвітніх закладів
2017 -> Галицько-Волинське князівство
2017 -> Робоча програма навчальної дисципліни «о снови професійної безпеки та здоров’я людини»
2017 -> Методичні вказівки щодо організації самостійної роботи студентів 3,4 курсу з дисципліни Іноземна мова
2017 -> Методичні рекомендації м. Вільнянськ 2017
2017 -> Вплив струму на організм людини. Заходи техніки безпеки під час роботи з електричними пристроями


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка