Олександр Сергійович Пушкін – великий російський поет Мета



Скачати 43.52 Kb.
Дата конвертації19.11.2018
Розмір43.52 Kb.
#64960
Олександр Сергійович Пушкін – великий російський поет

Мета: розширити знання учнів про життєвий і творчий шлях великого російського поета О.С.Пушкіна, розвивати навики дослідницької діяльності, зв’язного мовлення, виразного читання; розвивати творчу уяву учнів; формувати світогляд, здібність до аналізу і самоаналізу; виховувати увагу до внутрішнього світу людини.

Обладнання: портрет письменника, ілюстративні матеріали до життєвого і творчого шляху, комп’ютер, презентація до уроку, виставка різних видань творів письменника.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

Епіграф:

Он победил и время, и пространство.

А.Ахматова

І. Мотивація навчальної діяльності

Олександра Сергійовича Пушкіна ми знаємо з дитинства. Ще не навчившись читати, слухаємо казки, а потім самі зачитуємось його «У лукомор'я дуб зелений ...». Ставши дорослішими, із захопленням читаємо «Дубровського», «Капітанську дочку», сперечаємося про вчинки героїв роману «Євгеній Онєгін». Запитайте у своїх батьків, чиї вірші вони вивчали в школі. Я упевнена, що першим буде названий О.С.Пушкін. Це не випадково, тому що він для нас супутник на все життя, синонім високого слова «Поет».


ІІ. Оголошення теми і мети уроку.
ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Проведеня “Круглого столу”.

(Учні по черзі розповідають про відомі факти з біографії О.Пушкіна; читають вивчені раніше твори напам’ять, які вивчалися в попередніх класах)
IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.


  1. Усний журнал “Сторінками біографії О.Пушкіна”

Методичний коментар: групи учнів – літературознавців, отримавши завдання випереджувального характеру, розкривають перед однокласниками сторінки життя і творчості О.Пушкіна.

Літературознавець 1. Дитячі роки поета.

Народився Олександр Сергійович 26 травня 1799 року в Москві. Рід поета був дворянський, хоча і нетитулований. Предками, за словами самого Олександра Пушкіна, були сучасники Олександра Невського. А якщо йти ближче по родоводу, його прадідом по материнській лінії був слуга Петра І – Абрам Петрович Ганібал. Пізніше його прадід став не слугою, а похресником і улюбленцем царя. Він дослужився до генерала. Якщо говорити про сім’ю, то мати Олександра Пушкіна, Надія Йосипівна, була звичайною жінкою. Любов до поезії маленький Сашко взяв від батька й дядька. Саме тато Пушкіна, Сергій Львович, був поетом-аматором, водночас і світським дотепником. Дядько порівняно з ним, Василь Львович, мав більше відношення до поезії. І у свій час був відомим поетом. Крім того, у Олександра Пушкіна була сестра Ольга та брат Лев.


Усе дитинство Сашко проводив влітку у своєї бабусі в селі Захарове, біля Звенигорода. А ще була няня-кріпачка Орина Радіонівна, яка зуміла зацікавити хлопчика світом казок, легенд і народних пісень.

НЯНЕ

Подруга дней моих суровых,

Голубка дряхлая моя!

Одна в глуши лесов сосновых

Давно, давно ты ждешь меня.

Ты под окном своей светлицы

Горюешь, будто на часах,

И медлят поминутно спицы

В твоих наморщенных руках.

Глядишь в забытые вороты

На черный отдаленный путь:

Тоска, предчувствия, заботы

Теснят твою всечасно грудь.

То чудится тебе...



Літературознавець 2. Ліцей.

У 1811 році Пушкін вступив до Царськосільського ліцею, на який покладалися великі надії: він повинен був готувати вихованців для державної діяльності і прирівнювався до російських університетів.

Ліцей був заснований у грізну для Росії пору: величезна французька армія стояла біля західних кордонів країни. Незабаром почалася вітчизняна війна 1812 року.

У вільний від уроків час вихованці разом з педагогами поспішали в газетну кімнату, щоб дізнатися свіжі новини про рух ворога. Усіх охопило глибоке патріотичне піднесення. Воно зблизило ліцеїстів й одухотворило їхню дружбу.

Після закордонних походів повернулися російські офіцери, і ліцеїсти стали зустрічатися з ними. Пушкін познайомився з П. Чаадаєвим, блискучим гусарським офіцером, філософом, людиною гострого розуму, бунтівного духу і воістину революційного темпераменту, який із захопленням говорив про згубність самодержавства. Юний ліцеїст захоплювався ним. Він пишався знайомством і гірко шкодував про те, що доля не представила цій розумній і найдосвідченішій людині великого поля державної діяльності.

Пушкіну хотілося швидше взяти участь у вирі суспільно-літературного життя. У його віршах усе частіше прослідковуються скарги на вимушене невільництво в ліцеї.

Цей смуток прикрашала дружба ліцеїстів, яку живили патріотичні почуття, а також ігри, забави і загальні духовні інтереси. Пушкін захоплювався боротьбою, фехтуванням, грав у лапту, у м'яч і дуже сердився, коли його перемагали. Надовго запам'ятовував серйозні образи, цього він не прощав.

О.С. Пушкін відрізнявся в ліцеї веселістю й насмішкуватістю. Він любив жартувати над ліцеїстами, але його жарти ніколи не зачипали честі та гідності товаришів.

Особливо мужніли і згуртовувалися ліцеїсти в суперечках і поетичних змаганнях. Педагоги заохочували літературну творчість. Пушкіна визнали всі і саме йому запропонували написати вірш, і прочитати його на іспиті 1815 року в присутності знатних вельмож.

Ліцеїсти знали, що сам Державін буде серед іменитих гостей. Пушкін прочитав оду «Спогади у Царському селі», де він уперше поставив повний підпис: Олександр Пушкін. Його ім'я стало відоме за межами ліцею.

Ліцейська лірика відобразила складний шлях народження геніального поета. Цей період запам'ятався Пушкіну патріотичним піднесенням 1812 року, тісною ліцейською дружбою, волелюбними мріями, початком його поетичної слави.
Літературознавець 3. Післяліцейський період.

Повним творчих задумів поет вступив у нову добу свого життя. Видатні російські літератори і поети: Карамзін, Жуковський, Батюшков, Вяземський - пророкували Пушкіну поетичну славу. Служба в колегії закордонних справ, куди був зарахований молодий колезький секретар Пушкін, не обтяжувала його. Спочатку поет поїхав до Михайлівського, але в серпні 1817 повернувся до Петербурга і оселився з батьками на околиці столиці.

Поет відчув повноту життя, насолоджувався молодістю, здоров'ям, надлишком душевних сил. Коло знайомих Пушкіна розширювалося: тут і друзі-ліцеїсти, і нові поціновувачі його таланту. Пушкін зблизився з самими передовими людьми свого часу, увійшов у коло вільномислячої молоді, яка мріяла про обмеження влади царя конституцією.

У 1819 році Пушкін став відвідувати будинок Всеволожського, друга поета, любителя театру, у якого збиралися члени гуртка «Зелена лампа», де проходили збори, які трималися в секреті. На них обговорювалися політичні, економічні, соціальні питання. Кожна тема зводилася до необхідності усунути або обмежити монархічне правління і знищити кріпацтво. У колі цих політичних питань виникає і живиться ними волелюбна лірика Пушкіна.

Саме в цей період були написані такі твори, як: «Вільність» (1817), «Село» (1819), «До Чаадаєва» (1818), « Руслан і Людмила» (1820) і інші.

К ЧААДАЕВУ

Любви, надежды, тихой славы

Недолго нежил нас обман,

Исчезли юные забавы,

Как сон, как утренний туман;

Но в нас горит еще желанье,

Под гнетом власти роковой

Нетерпеливою душой

Отчизны внемлем призыванье.

Мы ждем с томленьем упованья

Минуты вольности святой,

Как ждет любовник молодой

Минуты верного свиданья.

Пока свободою горим,

Пока сердца для чести живы,

Мой друг, отчизне посвятим

Души прекрасные порывы!

Товарищ, верь: взойдет она,

Звезда пленительного счастья,

Россия вспрянет ото сна,

И на обломках самовластья

Напишут наши имена!


Літературознавець 4. Південне та північне (Михайлівське) заслання.

Олександр I дорікнув директора ліцею Енгельгардта в тому, що колишній царськосільський вихованець «наводнив Росію обурливими віршами», і наказав генералу-губернаторові Милорадовичу заарештувати поета. У квітні 1820 Милорадович запросив до себе Пушкіна і довірливо сповістив про небезпеку.

Милорадович просив царя пробачити молодого поета. Але цар був невблаганний. Олександр I вагався, куди заслати: або в Сибір, або в Соколовський монастир. Друзі доклали чимало зусиль, щоб полегшити долю поета. У результаті Пушкін прямував в Південну губернію під керівництвом генерала І.М. Інзова. У травні 1820 Пушкін був засланий.

У середині травня 1820 року він прибув до Катеринослава, де незабаром важко захворів. У цей же час туди приїхала сім'я героя війни 1812 року генерала Раєвського. Шлях її лежав на Кавказькі води. Інзов погодився відпустити Пушкіна для лікування, і поет поїхав на південь.

Подорож захопила Пушкіна. Спочатку він побачив степ, потім море, потім Кавказькі гори. Кавказька природа, давні легенди схвилювали його. Тут і виник пушкінський романтизм, у якому незадоволеність російською дійсністю і слабкою активністю розчарованого дворянського інтелігента поєднується з гарячим особистим поривом до свободи. На Кавказі мандрівники пробули до початку серпня. Потім вони вирушили до Криму. Пушкін побував у Феодосії, Гурзуфі, Бахчисараї, Сімферополі.

Твори цього періоду:

«Погасло денне світило» (1820), «Кавказький полонений» (1821), «Цигани» (1824) і ін .

8 серпня 1824 Пушкін приїхав до Михайлівського. Йому заборонили самовільно залишати місце. Тут він перебував у повній самоті, далеко від друзів, від культури.

Поганий настрій Пушкіна в Михайловському ще більш поглибила сварка з батьком.

Довгі осінні та зимові вечори він проводив з Аріною Радіонівною.

Пушкінська творчість у Михайлівському пройнята глибоким смутком. Але навесні 1825 року і, особливо влітку, настрій Пушкіна змінюється: він бадьорий, життєрадісний, зосереджений.

Чимала роль у душевному відродженні поета належить його друзям Пущину та Дельвігу, але найбільше він зобов'язаний своїй невтомній праці.

Твори:

«Я памятаю мить чудову» (1825), «До моря» (1824), «Пророк» (1826), «Борис Годунов» (1825) і ін.


К***

Я помню чудное мгновенье:

Передо мной явилась ты,

Как мимолетное виденье,

Как гений чистой красоты.

В томленьях грусти безнадежной,

В тревогах шумной суеты,

Звучал мне долго голос нежный

И снились милые черты.

Шли годы. Бурь порыв мятежный

Рассеял прежние мечты,

И я забыл твой голос нежный,

Твои небесные черты.

В глуши, во мраке заточенья

Тянулись тихо дни мои

Без божества, без вдохновенья,

Без слез, без жизни, без любви.

Душе настало пробужденье:

И вот опять явилась ты,

Как мимолетное виденье,

Как гений чистой красоты.

И сердце бьется в упоенье,

И для него воскресли вновь

И божество, и вдохновенье,

И жизнь, и слезы, и любовь.
Літературознавець 5. “Роки поневірянь”.

Останні дні в Михайлівському він доживав з працею. Поет дізнався про повстання декабристів у Петербурзі. Його знайомі і друзі значилися в списках державних злочинців, їх чекало суворе покарання, а п'ятеро з них було страчено. Пушкін не забуде їх. На сторінках його рукописів виникнуть згодом швидкі малюнки п'яти повішених. Він присвятить декабристам чимало віршованих рядків.

Усе літо 1826 року відбулося у важких і болісних роздумах. А третього вересня прибув кур'єр і передав поетові наказ- негайно з'явитися в Псков. Губернатор відправив Пушкіна до Москви, де коронувався на царство Микола I.

8 вересня 1826 Пушкін увійшов до кабінету царя в Чудовому монастирі. Бесіда тривала близько двох годин. Пушкін обіцяв цареві утриматися від публічної критики уряду, але не приховав від царя свого співчуття декабристам.

Микола I дозволив жити поетові в обох столицях і зголосився бути єдиним цензором його творів. Поет ,у свою чергу, сподівався переконати царя піти по шляху реформ, і пробачити декабристів. Але надії на зміну політичних поглядів Пушкіна не виправдалися: він зовсім не мав наміру стати офіційним поетом.

За кожним його кроком пильно стежили: листи поета перевіряли, вільні поїздки країною йому не дозволялися, він не мав права публічно читати свої рукописи, не дивлячись на обіцянки Миколи I.

Твори:

«У глибині сибірських руд» (1827), «Аріон» (1827), «Анчар» (1828), «На пагорбах Грузії ...» (1829), «Я Вас любив ...» (1829) і ін .


АНЧАР

В пустыне чахлой и скупой,

На почве, зноем раскаленной,

Анчар, как грозный часовой,

Стоит — один во всей вселенной.

Природа жаждущих степей

Его в день гнева породила,

И зелень мертвую ветвей

И корни ядом напоила.

Яд каплет сквозь его кору,

К полудню растопясь от зною,

И застывает ввечеру

Густой прозрачною смолою.

К нему и птица не летит,

И тигр нейдет: лишь вихорь черный

На древо смерти набежит —

И мчится прочь, уже тлетворный.

И если туча оросит,

Блуждая, лист его дремучий,

С его ветвей, уж ядовит,

Стекает дождь в песок горючий.

Но человека человек

Послал к анчару властным взглядом,

И тот послушно в путь потек

И к утру возвратился с ядом.

Принес он смертную смолу

Да ветвь с увядшими листами,

И пот по бледному челу

Струился хладными ручьями;

Принес — и ослабел и лег

Под сводом шалаша на лыки,

И умер бедный раб у ног

Непобедимого владыки.

А царь тем ядом напитал

Свои послушливые стрелы

И с ними гибель разослал

К соседям в чуждые пределы.

Літературознавець 6. Болдинська осінь.

Навесні 1829 Пушкін отримує згоду на шлюб з Н. М. Гончаровою. Улітку 1830 поет приїхав до Болдіно, щоб набути права володіння маєтком. Там йому довелося пробути не місяць, як передбачалося, а цілих три: почалася епідемія холери.

Вимушене перебування в Болдіно зазначено небаченим злетом пушкінського генія. Він закінчив роман «Євгеній Онєгін», написав «Повісті Бєлкіна», «Історію села Горюхіна», кілька невеликих драматичних творів, названих ним «маленькими трагедіями», народно-ліричну драму «Русалка», поему «Будиночок у Коломні», «Казку про попа і робітника його Балду »і кілька ліричних віршів.

Відомий донощик і агент Ф.Б. Булгарін у 1830 році опублікував фейлетон, у якому стверджував, що Пушкін «у своїх творах не виявив ні однієї високої думки, жодного піднесеного почуття, жодної корисної істини ...». У журналах пишуть про занепад його таланту, звинувачують у наслідуванні, принижують його людську гідність.

Цькування почалося. Пушкін прийняв виклик. Він не міг не відповісти на нахабні випади журналістів, а уряд, у свою чергу, не пропускав нагоди, щоб не нагадати поетові про недовіру. Усе це визначало ставлення поета до російського життя миколаївського царювання.

Лірика Пушкіна в Болдинській осіні сягає небачених ідейно-художніх висот.


Літературознавець 7. Останні роки життя. Дуель.

У листопаді 1830 року Пушкін залишає Болдіно. На початку грудня він приїхав до Москви, а 18 лютого 1831 відбулося вінчання його з Гончаровою. Незабаром з дружиною він переїхав до Петербурга.

Уряд у 30-ті роки продовжував пильно стежити за пушкінською творчістю, за способом життя поета. У 1833 році, коли Пушкін відправився до Оренбурга та Казаньі, слідом за ним ішли папери, що пропонували місцевій владі стежити за його поведінкою.

Пушкін бачив, що справи його все погіршуються. Сім'я зростала, життя в Петербурзі коштувала дорого. Матеріальне становище поета незабаром стало катастрофічним. До всього цього додалося нове серйозне занепокоєння: плітки навколо імені його дружини.

1834 став переломним роком життя Пушкіна. Напередодні нового року йому надали звання камер-юнкера. Це образило Пушкіна - зазвичай такі звання давалися юнакам, а Пушкін був уже не молодий. Поет знав, що цим цар переслідує певні цілі. З цього часу Пушкін презирливо відгукується про Миколу I.

Пушкін змушений був служити, щоб утримувати сім'ю. Його гнітило світське оточення, але придворне звання зобов'язувало відвідувати бали і вечори.

Улітку 1834 року він подав прохання про відставку, але йому довелося забрати його назад, так як йому забороняли працювати в архівах.

Молодий француз Дантес, усиновлений бароном Геккерном, узимку 1836 став надавати Наталії Миколаївні знаки уваги, Пушкін був розлючений. На початку листопада поет отримав поштою цинічний пасквіль, ображавший його честь, а також честь Наталії Миколаївни. Пушкін прийшов до висновку, що пасквіль посланий саме Дантесом. Він відправив йому виклик на дуель, але той заявив, про свою любов до сестри Наталії Миколаївни Катерини і одружився на ній.

Дантес не змінив ставлення до його дружини. 25 січня Пушкін отримав новий анонімний лист, образивший його дружину, у той же день він написав гнівну і різку відповідь Геккерну з явним наміром образити адресата і його сина, Дантес викликав Пушкіна на дуель.

Вона відбулася 27 січня 1837 року в кількох верстах від Петербурга. Секундантом Пушкіна був його ліцейський товариш Данзас. Дантес вистрілив першим, Пушкін упав, але знайшов у собі сили зробити постріл у відповідь та досяг мети. Поет вигукнув: «Браво!». Проте Дантес був лише легко поранений.

Спливаючого кров'ю Пушкіна поклали в карету. Рана виявилася смертельною. Лікарі не приховували від нього трагічного результату. 28 січня Пушкін попрощався з дружиною, дітьми, близькими друзями. У передсмертний час він просив пробачити свого секунданта. 29 січня 1837 Пушкіна не стало.

У Святогірському монастирі 6 лютого 1837 поруч з могилами діда, баби й матері він був похований.

Твори: «Осінь» (1833), «Мідний вершник» (1833), «Знову я відвідав ...» (1835), «Я пам'ятник собі воздвиг нерукотворний ...» (1836) та ін.
Я памятник себе воздвиг нерукотворный,

К нему не зарастет народная тропа,

Вознесся выше он главою непокорной

Александрийского столпа.

Нет, весь я не умру — душа в заветной лире

Мой прах переживет и тленья убежит —

И славен буду я, доколь в подлунном мире

Жив будет хоть один пиит.

Слух обо мне пройдет по всей Руси великой,

И назовет меня всяк сущий в ней язык,

И гордый внук славян, и финн, и ныне дикой

Тунгус, и друг степей калмык.

И долго буду тем любезен я народу,

Что чувства добрые я лирой пробуждал,

Что в мой жестокий век восславил я Свободу

И милость к падшим призывал.

Веленью божию, о муза, будь послушна,

Обиды не страшась, не требуя венца,

Хвалу и клевету приемли равнодушно

И не оспоривай глупца.


IV. Узагальнення вивченого матеріалу.

1. Ознайомлення з записами учнів.

Учні за бажання зачитують записи, у яких відтворені найцікавіші відомості про життя та творчість О.Пушкіна, пояснють, чому саме це їх вразило.

2. Робота в парах. Обмін запитаннями для самоперевірки вивченого матеріалу.


V.Підбиття підсумків уроку.

Інтерактивна вправа “Мікрофон”.

Продовжіть речення:

“Я відкрив(ла) для себе...”

“О.Пушкін мені уявляється, як...”

“Мене вразило...”


VI. Домашне завдання.

Вивчити біографію Пушкіна, знати основні віхи його творчості.



Прочитати роман у віршах “Євгеній Онєгін”,

*скласти сенкан до творчості Пушкіна.
Каталог: attachments
attachments -> Обґрунтування вибору проблеми
attachments -> Обладнання: комп’ютерні слайди, тексти поезій Архілока, Тіртея Актуалізація опорних знань
attachments -> Урок з Зарубіжної художньої культури 11 клас Культова арабо-мусульманська архітектура
attachments -> Склад і функції крові. Лабораторна робота. Мікроскопічна будова крові людини та жаби
attachments -> Серцево судинні
attachments -> Тема: Хімія та їжа Девіз: Хіміки це ті, хто дійсно розуміють світ!
attachments -> План Пояснювальна записка. Тема Науково-теоретична підготовка вчителя фізичної культури. Тема Питання педагогіки та психології в фізичному вихованні
attachments -> Урок Обміркуйте ситуацію

Скачати 43.52 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка