Олександр Зайцев. Український націоналізм та італійський фашизм (1922–1939)



Скачати 384.4 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації27.10.2017
Розмір384.4 Kb.
  1   2   3
Олександр Зайцев. Український націоналізм та італійський фашизм (1922–1939)

Опубліковано 03.01.2012



// Олександр Зайцев

Жодна ідеологія і жоден політичний рух, які народилися в Італії, не мали такого потужного впливу на українську політичну думку, а певною мірою і політичну практику, як фашизм у 1920-30-х рр. Це й не дивно: рух і режим Беніто Муссоліні збудив величезний інтерес у всьому світі, породив низку епігонів та інтелектуальну моду на фашизм – недаремно міжвоєнну добу називають «епохою фашизму». Українці мали власні причини цікавитися фашизмом. Після поразки війни за незалежність 1917-1921 рр. український самостійницький рух переживав глибоку кризу і шукав нових шляхів. Фашистська революція в Італії, здавалось, вказувала такий шлях. Багато українців побачили у фашизмі приклад переможного націоналістичного руху, що врятував свою країну від загрози комунізму, згуртував націю під єдиним сильним проводом і дав новий поштовх її відродженню. А оскільки перед українськими націоналістами стояли схожі завдання, то цілком очікувано фашизм став для багатьох із них зразком для наслідування. Згадували і про те, що Муссоліні ще в 1919 р. у своїй газеті «Іль пополо д’Італія» виступав на підтримку боротьби українців за незалежність[1], сподівалися (як згодом виявилось, марно), що лідер фашистської Італії робитиме це й надалі.

Першим пропагандистом фашистського досвіду серед українців став Дмитро Донцов. Ймовірно найраніша згадка про фашизм у його публіцистиці з’явилася навесні 1922 р. У статті «Поетка українського рісорджімента», вміщеній у травневій книжці «Літературно-наукового вістника» (далі – «ЛНВ»), він знайшов у творчості Лесі Українки мотиви, які нібито споріднювали її з духом фашизму: «Ціла її творчість стає одним несамовитим закликом до тої bella vendetta, що в своїй найновішій формі “фашізму” справляла свої орґії в Італії, а в формі повстань в її власній країні»[2]. Як бачимо, для Донцова на підставі перших вражень фашизм здавався виявом того ж войовничого стихійного прагнення помсти, яке нібито надихало і Лесю Українку, і українських повстанців, і яке він протиставляв пацифізмові тих, кого пізніше назве «провансальцями».



Восени того ж року у ставленні Донцова до фашизму з’являються нові акценти. Він вбачає у фашизмі вже не просто «bella vendetta», стихійний дух помсти, а конструктивний момент – здорову реакцію італійського суспільства на тимчасову атрофію державного апарату. Італійський фашизм Донцов протиставляв його польському епігонству, яке тоді вже встигло заявити про себе – анархічному «фашізму п. Заґлоби[3]», що за оцінкою Донцова був, навпаки – «реакцією атрофованого почуття державного й цивільного обов’язку проти зміцнення державного апарату»[4].

Муссоліні на фашистському суботнику



Скачати 384.4 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка