«організація банківського кредитування суб’єктів малого бізнесу»



Сторінка1/6
Дата конвертації23.10.2016
Розмір0.72 Mb.
  1   2   3   4   5   6


ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»

Кафедра банківської справи


КУРСОВА РОБОТА


з дисципліни

«БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ»


на тему:

«ОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО БІЗНЕСУ»


Студента IV курсу, групи БС-92

напряму підготовки «Фінанси і кредит»

(«Банківські технології і процеси»)

Цеба А.А.


Керівник: к.е.н., ст. викладач, Циганюк Д.Л.

Національна шкала __________________


Кількість балів: _______ Оцінка: ECTS _______


Члени комісії:

______________

(підпис)

____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)

______________

(підпис)

____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)

______________

(підпис)

____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)

Суми – 2012 рік



ЗМІСТ



ВСТУП....................................................................................................................

3

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО БІЗНЕСУ







1.1 Сутність та характеристика банківського кредитування суб’єктів малого бізнесу ................................................................

5




1.2 Основні умови кредитування підприємств малого бізнесу в Україні..............................................................................................

11




1.3 Особливості кредитування суб’єктів малого бізнесу за кордоном…………………………………………………………..

18




Висновки за розділом 1………………………………………………

22

РОЗДІЛ 2 МЕХАНІЗМ ПРОВЕДЕННЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО БІЗНЕСУ







2.1 Процес кредитування суб’єктів малого бізнесу…...................

23




2.2 Економічна характеристика та суть банківських програм по кредитуванню суб’єктів малого бізнесу....……………………...........

29




Висновки за розділом 2………………………………………………

40

РОЗДІЛ 3

Аналіз БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ …………………………………







3.1 Аналіз міжнародних програм кредитування суб’єктів малого бізнесу в України…………………………………………………

42




3.2 Аналіз проблем кредитування суб’єктів малого бізнесу………..

47




Висновки за розділом 3………………………………………..………

53

ВИСНОВКИ...........................................................................................................

55

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..............................................................

57

ВСТУП

В умовах не стабільної економіки, коли відбувається лімітування фінансових ресурсів, саме суб`єкти малого бізнесу, яким не потрібно великих стартових інвестицій, здатні за певної підтримки швидко та ефективно розв`язувати проблеми кризової економіки України, сприяти розвитку конкуренції та економічному зросту.

Суб’єкти малого бізнесу створюють до 80 % валового національного продукту, забезпечують конкуренцію на ринку, результатом чого є висока якість товарів і найповніше задоволення потреб споживачів. Саме в малому підприємництві зайнято близько 70% робочих місць. Однак , якщо порівнювати з іншими країнами, то Україна має гірші якісні та кількісні показники розвитку малого підприємництва.

Слід зазначити, що малий бізнес відіграє важливу роль в економіці країни. Без цієї галузі ринкова економіка не буде ефективно розвиватися та стабільно функціонувати.

Отже, сфера малого бізнесу в ринковій економіці є важливою та ведучою ланкою, яка визначає темпи економічного росту, структуру та якість валового національного продукту.

Беззаперечно те, що для розвитку малого та середнього бізнесу необхідні вільні грошові кошти, які повинні бути спрямовані в найбільш привабливі сфери бізнесу. Але за сучасних умов не легко відшукати такі ресурси підприємствам будь-якої галузі.

Актуальність теми: проявляється тим, що використання кредиту є необхідною частиною процесу функціонування ринкової економіки і також чи не одним джерелом вирішення проблеми забезпечення стабільної, помірної та ефективної роботи підприємств всіх галузей малого бізнесу. Тим паче, що кредит потрібний вже функціонуючому підприємству.

Об'єктом дослідження є кредитні відносини. Суб'єктом виступають банківські установи та суб’єкти малого бізнесу, які приймають безпосередньо участь у наданні та отриманні кредиту .

Мета даної роботи: дослідження процесу надання кредитів суб'єктам малого бізнесу, аналіз програм, які надають комерційні банки суб’єктам малого бізнесу. А також, проаналізувати проблеми надання кредитів суб’єктам малого підприємництва в Україні та шляхи їх вирішення.
РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО БІЗНЕСУ



    1. Сутність та характеристика банківського кредитування суб’єктів малого бізнесу

Малий бізнес є безумовним важелем структурної складової фінансово-економічної системи держави, що відіграє визначну роль в справі впровадження ринкових перетворень.

Специфіка та призначення малого бізнесу висуває нові вимоги та завдання за умов перспективи інтеграції України до європейського та світового економічного простору.

Відповідно до Господарського Кодексу України:

Підприємство − самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським Кодексом та іншими законами України [1].

Малими (незалежно від форми власності) визнаються [1]:



  • фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

  • юридичні особи  суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єкти малого бізнесу зазвичай працюють заради отримання прибутку  це їх головна мета, другорядними цілями – створення умов для придбання споживачем необхідного товару або одержання необхідної послуги в зручний час й у зручному місці, зайняття стабільних позицій на ринку, створення та обслуговування певної або власної групи споживачів.

Загальновизнані переваги малого бізнесу – мобільність, здатність швидко пристосовуватися до змін споживчого попиту, гнучкість, раціональна організаційна структура підприємства, оперативність освоєння випуску нової продукції малими партіями, невеликі експлуатаційні витрати [2, c. 235].

Суб’єкти малого бізнесу суттєво впливає на перебудову в економіці країни, робить значний внесок у зростання роздрібного товарообігу, обсягів виробництва, а також сприяє економному та раціональному використанню ресурсів, забезпечує стимули до інноваційних процесів та високоефективної праці, створює сприятливі умови для розвитку конкуренції та усунення монополізму в підприємницькій діяльності.

Світовий досвід показує, що малий і середній бізнес фінансується переважно невеликими банківськими установами: земельними банками й ощадними касами, банками взаємного кредитування та кооперативними банками, які спеціалізуються на кредитуванні дрібних і середніх підприємств. Рівень функціонування цих установ досить високий, вони задовольняють потреби клієнтів у найрізноманітніших фінансових послугах, пропонуючи не тільки кредити й інвестиції, а й фінансовий консалтинг (консультації з фінансового менеджменту, маркетингу, бухгалтерського обліку) та методичне забезпечення малого й середнього бізнесу [3].

Сьогодні, в Україні спостерігаємо зовсім іншу ситуацію. Найбільшу частку активів за рахунок кредитів та інвестуй зосереджують у себе великі банки. В той же час вони залучають найбільше коштів клієнтів, а саме з суб’єктів малого бізнесу, працюючи з ними через великі та розгалужені мережі філій та відділень.

У процесі діяльності підприємства можливі ситуації, коли для фінансового забезпечення виробничо-господарських процесів власних фінансових ресурсів не вистачає. У цьому разі виникає потреба залучення зовнішніх фінансових ресурсів [4].

Чинники, які зумовлюють потребу в засобах:

– нерівномірність завезення та використання сировини;

– приріст незавершеного виробництва;

– нерівномірність та неефективність реалізації готової продукції та іншими чинниками.



При тимчасовій відсутності власних коштів для покриття потреби в оборотних засобах використовуються кредити банку, кошти інших кредиторів і комерційний (товарний) кредит. Кредит дозволяє більш раціонально організувати оборот коштів підприємств, не відволікаючи значні ресурси в створення грошових фондів і зайвих запасів сировини і матеріалів [4].

Банківське кредитування регулюється Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. (далі — Закон). В даному Законі дане визначення поняттю банківський кредит будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми [5].

Суб'єктами кредитних взаємовідносин є кредитор і позичальник.

Суб'єкти малого бізнесу можуть користуватись такими видами кредитів як: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий і консорціумний.

Банківський кредит надається суб'єктам малого бізнесу усіх форм власності в тимчасове користування на умовах, зазначених у кредитному договорі.

Існують види банківського кредиту за різними ознаками. За строками використання:

  • короткострокові (до 1 року);

  • середньострокові (до 3 років);

  • довгострокові (понад 3 років).

Якщо характерною ознакою брати вид забезпечення банківського кредити, то виділяють наступні види кредиту:

  • забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

  • гарантовані (банками, фінансами або майном третьої особи);

  • з іншим забезпеченням (порука, страхування);

  • незабезпечені (бланкові).

За ступенем ризику існують стандартні та з підвищеним ризиком кредити.

За методами надання:

  • у разовому порядку;

  • відповідно до відкритої кредитної лінії;

  • гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягуванням комісії за зобов'язання).

Комерційний кредит товарна форма кредиту, що визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарські відносини і можуть створювати платіжні кошти у вигляді векселів зобов'язань боржника сплатити кредиторові зазначену суму у визначений строк [6].

Об'єктом комерційного кредиту є реалізовані товари, виконані роботи та надані послуги, на які продавець надає відстрочку платежу. Якщо комерційний кредит був наданий за допомогою векселя, то інші угоди про надання кредиту не складаються.

Сплата комерційного кредиту здійснюється наступним чином: сплата боржником за векселем; передача векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ); переоформлення комерційного кредиту в банківський. Якщо оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя сплата кредиту здійснюється на умовах, за укладеним договором.

Бланковий кредит надається комерційним банком в межах наявних власних коштів (без застави майна та інших видів забезпечення тільки під зобов'язання повернути кредит) з використанням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, в яких стабільні джерела кредиту і надійна авторитетність у банківських колах[6].

Консорціумний кредит надається позичальнику такими способами:

  • шляхом акумулювання кредитних ресурсів у певному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

  • шляхом гарантування загальної суми кредиту ведучим банком або групою банків  кредитування здійснюється залежно від необхідності в кредиті;

  • шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумний операції.

Лізинговий кредит це відносини між юридичними особами, що виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту [6].

Іпотечний кредит це вид економічних відносин у зв'язку з наданням кредитів під заставу нерухомого майна.

Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функцією кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Виникнення і функціонування кредиту пов’язане необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших.

Кредит, на який росте попит серед суб’єктів малого бізнесу, є одним зі складових елементів загальної стратегії та розвитку. Такий кредит цілеспрямований на сприяння ефективної діяльності підприємства надає бізнесові можливість стабілізуватись та реалізувати більш ефективну нову політику для отримання більшого прибутку. Економічне значення кредиту як чинника зростання багатства полягає в тому, що він сприяє раціональному використанню наявних у державі ресурсів, ефективному обігу вартості у різних її формах. Кредитні відносини виступають спонукальним мотивом розвитку людського капіталу, а використання кредиту забезпечує можливості такого розвитку [6].

Кредитний ринок забезпечує економіку механізмами та інструментами саморегулювання, надає державі можливість ефективно впливати на соціально-економічний розвиток, а суб’єктам господарювання раціонально організовувати свою діяльність та ефективно функціонувати в умовах обмеженості ресурсів як реальних, так і фінансових.

Банківське кредитування є важливим чинником розширення і зростання ділової активності підприємств України, особливо в умовах дестабілізації вітчизняного фінансового ринку. В умовах недостатності і гострого дефіциту власних фінансових ресурсів, а також витрат на створення та технічне переоснащення основних фондів вагомим є партнерство підприємств та банківського сектору, що, в свою чергу надасть змогу здійснити поштовх для розширеного відтворення малого бізнесу.

Враховуючи кон’юнктурну нестабільність економіки, банки з метою гарантії повернення позик, кредитують малі підприємства на стандартних умовах кредитування але і враховують ймовірність повернення кредитних коштів, їх ризикову складову та оцінюють галузеву специфіку діяльності підприємств.

Для отримання кредитних ресурсів, підприємству необхідно надати до банківської установи пакет документів, який є необхідним і обов’язковим для організації кредитних операцій.
1.2 Основні умови кредитування підприємств малого бізнесу в Україні

Підприємства отримують кредити на умовах терміновості, повернення, цільового характеру, забезпечення, платності.

Принцип терміновості означає, що кредит має бути погашений у визначений термін. Дотримання цього принципу відкриває кожному окремому підприємству можливості для отримання нових банківських кредитів, а також дає змогу уникнути сплати банку підвищених відсотків за несвоєчасне погашення суми позики. Якщо підприємство порушує строки погашення, то банк застосовує до нього штрафні санкції і може відмовити в повторній видачі кредиту [7].

Принцип повернення якнайтісніше пов'язаний із принципом терміновості. Кредит має бути погашений у термін, визначений кредитною угодою. Розрізняють: строкові, пролонговані і прострочені кредити[7].

Строкові кредити підприємства повертають своєчасно у визначений термін. Пролонговані кредити з'являються в підприємства за тимчасового браку коштів з причин, що не залежать від результатів його діяльності, і за згоди банку відстрочити термін погашення.

Прострочені кредити виникають тоді, коли в підприємства немає коштів для їх погашення. Наявність таких кредитів свідчить про скрутний фінансовий стан підприємства. Джерелом сплати відсотків за простроченими кредитами є прибуток підприємства після сплати податків.

Кредит надається підприємству на строго визначені цілі. Залежно від цілей розрізняють:


  1. кредит для фінансування оборотного капіталу;

  2. кредит для фінансування основного капіталу;

  3. кредит для фінансування торговельно-посередницьких операцій.

Принцип забезпечення кредиту означає наявність у підприємства юридичне оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту [7]:

  • заставне зобов'язання;

  • договір-гарантія;

  • договір-поручительство.

Використання застави як форми забезпечення повернення кредиту здійснюється згідно із законом України "Про заставу". Заставляти можна майнові права та майно, яке може бути відчужене заставодержателем і на яке може бути звернене стягнення. Застава майна може здійснюватись передачею товаророзпорядчого документа підприємством-позичальником кредитору. Застава цінних паперів може здійснюватися передачею їх заставодержателю в депозитне володіння. Майно, яке перебуває у спільній власності підприємств, передається у заставу тільки за згодою всіх співвласників. Заміна предмета застави відбувається за погодженням із заставодержателем. Ризик випадкової втрати предмета застави несе, як правило, власник закладеного майна. Законом або договором передбачається перебування закладеного майна у володінні заставодержателя, заставодавця або третьої особи [7].

Державне підприємство, за яким закріплено право державного володіння, самостійно здійснює заставу майна за винятком суцільного майнового комплексу підприємства та його структурних підрозділів, будинків та споруд, застава яких відбувається з дозволу та на умовах, узгоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном.

У договорі застави має бути позначене найменування, місцезнаходження сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, розмір та строк виконання зобов'язання, опис, оцінка та місцезнаходження майна, а також інші умови. Договір застави укладається в письмовій формі. Коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, товари в обороті або переробці, договір застави нотаріально засвідчується. Нотаріальне засвідчення здійснюється: договору застави нерухомого майна за місцезнаходженням нерухомого майна; договору застави транспортних засобів - за місцем реєстрації цих засобів; договору застави товарів у обороті - за місцем знаходження підприємства. Звернення стягнення на закладене майно підприємства може статися з рішення суду, арбітражного суду, третейського суду, а також у безспірному порядку на основі виконавчого напису нотаріусів [7].


Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Методичні рекомендації до організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання
123456789 -> Методичні рекомендації для студентів денної форми навчання Оздоровче і прикладне значення занять
123456789 -> «Аналіз розподілу та використання прибутку банку»


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка