Основи християнської етики посібник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів



Дата конвертації16.03.2017
Розмір2.52 Mb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ»

ОСНОВИ

ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ

Посібник для 6 класу

загальноосвітніх навчальних закладів

Острог – 2007



Авторський колектив
Жуковський В.М., Ніколін М.М., Филипчук С.В.

З М І С Т

Слово до шестикласників …………………...…………………….










Розділ І. Новий Завіт – джерело християнської моралі




1. Євангеліє – Добра Новина




2. Ісус Христос – Вчитель ………………………………………




3. Ісус навчає притчами …...………………………………………..




4. Мета людського життя і засоби її досягнення .




5. Правильна основа життя………………………………………......




6. Узагальнення …..…..……………………………...










Розділ ІІ. Слово Боже виховує нас




7. Вибір цінностей…...………….……………………………...




8. Слухати і приймати слова правди……………………………......




9. Гордість та смирення………………………………….……




10. Терпіння і справедливість………………………………………...




11. Відповідальність за вчинки……………….……………………...




12. Працелюбність. Винагорода за працю………………………….




13. Плекаймо свої таланти ………………………….………………..




16. Узагальнення ……...……………………….………………..









Розділ ІІІ. Етика людських взаємин у світлі християнського вчення





17. Послух і непослух……………………………………....




18. Повага до людей………………………………………………….




19. Співчуття та милосердя ………………………………………...




20. Вміння прощати……………………………………………….




21. Цінність добрих справ ……………………………………




22. Універсальний моральний закон ………………………………




23. Узагальнення ……………………………………










Розділ ІV. Основи морального життя




24. Поширення добра у світі……………………………………….




25. Основа радості …………………………………………………….




26. Відповідальне ставлення до життя……………………………….




27. Наполегливість у добрих справах……………………………….




28. Щедрість і захланність ………………………………………….




29. Справедливість та винагорода………………………………….




30. Остаточна перемога добра над злом…………………………….




31. Світло для світу ………………………………………………….




32. Узагальнення …………………………………………………….




33. Підбиття підсумків вивченого………………………………….




Твій словничок ………………………………………………………





Розділ І. Новий Завіт – джерело християнської моралі
Урок 1. Євангеліє – Добра Новина
Ключовий вірш з Біблії: "Бо я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує" (Рим.1:16).




Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 1!




1. Що таке Євангеліє?

Хто написав Євангелія?

Про що розповідають Євангелія?

Для чого маємо читати Євангелія?



Запам’ятай нові слова і поняття
Євангеліє – Добра Звістка про прихід Спасителя Ісуса Христа.

Новий Заповіт – друга частина Біблії, у якій розповідається про життя, смерть і Воскресіння Ісуса Христа та народження нової християнської Церкви.


  1. Що таке Євангеліє

Прихід Сина Божого Ісуса Христа на землю був великою радістю для людей, адже їм явився Спаситель, який ніс добро та любов і був готовий врятувати людей від гріха і від духовної смерті.

Ангел-Провісник приніс Благу Вість Марії, про те, що народить вона Сина Божого Ісуса Христа.

Грецькою мовою слова Блага Вість, або Добра Новина, перекладаються як Євангеліє.

Євангеліями названо і чотири частини Нового Заповіту, що були написані різними авторами, які по-своєму розповідають про життя, смерть і Воскресіння Ісуса Христа.


Поміркуй і дай відповідь:

Хто напередодні Різдва Христового проповідував прихід Месії на Землю?

Коли і на честь якої події відзначається християнське свято Благовіщення?

Чому чотири головні частини Нового Заповіту також називаються Євангеліями?




  1. Хто написав Євангелія

Євангеліє від Матвія написане у 42 р. по Р.Х., тобто всього через 9 років після мученицької смерті Божого Сина. Матвій зображує Ісуса Христа перш за все справедливим Царем людей. Головною думкою його Євангелія є опис і проповідування Царства Божого.

Євангеліє від Марка написане ще через 20 років. Євангеліст Марко був головним помічником апостолів Петра і Павла. Тут Ісус Христос зображений переважно як Слуга Божий, котрий добровільно та вірно служив людям для їхнього спасіння.

Приблизно у той же час було написано і Євангеліє від Луки. Євангеліст Лука був проповідником, лікарем, художником, автором перших портретів Марії Богородиці Він кілька місяців провів разом із Павлом у римській в’язниці. У цьому Євангелії Ісус Христос, описується перш за все, як Син людський, котрий страждає, як людина, і воскресає, як Бог, щоб вказати народам шлях до спасіння.

Найпізніше Євангеліє написав апостол Іван з Ефеса – не раніше 100 року по Р.Х. Цей апостол зосереджується на духовній стороні земної діяльності Ісуса Христа – на Його вченні, яке має божественний характер. Тому тут увага акцентується на Ісусових проповідях та чудесах, які підтверджують божественну істинність Христової віри.

Отож, про життя Ісуса писали люди, які бачили і знали Його. Та найголовніше, що всі чотири Євангелія були натхненні Самим Господом.
Поміркуй і дай відповідь:

Чи правильним є твердження, що слово „Євангеліє” має кілька значень?

Чому про життя Ісуса Христа розповідається відразу в чотирьох Євангеліях?

Який головний зміст кожного із чотирьох Євангелій?

Хто такі євангелісти? Що дало їм право записати Євангелія?
3. Про що розповідають Євангелія

Євангелія розповідають, про те:

- як Господній Ангел сповістив Марії Добру Звістку про прихід Спасителя;

- як Марія народила Божого Сина Ісуса Христа;

- як пораділи цьому прості пастухи і східні царі;

- як уже в дитинстві Ісус виявив неабиякий розум, чим по-справжньому здивував мудреців у храмі, куди привели його батьки Марія і Йосип;

- як Іван хрестив Ісуса в річці Йордан, коли Божому Сину виповнилося 30 років;

- як після хрещення пішов Ісус Христос у пустелю і провів там сорок днів і ночей у молитві і пості, а диявол так і не зумів спокусити Його;

- як Христос творив чудеса, нагодувавши 5 тисяч людей п’ятьма хлібинами і двома рибинами, стишивши бурю на морі, врятувавши від важких недуг і царедворця, і раба, і грішну чужоземку;

- як навчав людей Божому Слову, науці великої любові;

- як вітав Ісуса простий народ, коли Христос урочисто в’їжджав до Єрусалиму;

- як один із учнів, Юда, зрадив Його і як римські воїни схопили Божого Сина;

- як судили Ісуса і знущалися над Ним і як повели на гору Голгофу, де розп’яли на хресті разом із двома розбійниками;

- як Він воскрес на третій день після розп’яття і повернувся до Своїх учнів – апостолів;

- як вознісся на сороковий день після воскресіння на небо і сидить праворуч Бога Отця.

Євангелія розповідають про реальні факти з життя Ісуса Христа. Їх тексти підтверджуються документами того часу, які знайшли археологи, і засвідчують, що Ісус Христос був не тільки Сином Божим, але й історичною особою.


Поміркуй і дай відповідь:

Які найголовніші факти земного життя Ісуса Христа?

Як розуміти вислів «служіння Ісуса Христа»?

У чому полягав життєвий подвиг Месії?

Чому земне життя Христа є прикладом і спасінням для всіх нас?
Це цікаво!

Портрети євангелістів можемо бачити на іконах у церквах, причому кожен із них супроводжується певним символом, пов’язаним із тим, чим починається написане ним Євангеліє.

Наприклад, Євангеліє від Матвія на початку розповідає про родовід Христа, тому на християнських іконах поруч з Матвієм зображують ангела, який приніс радісну звістку Його Матері Марії.

Євангеліє від Марка розпочинається відразу з попередження Івана Хрестителя про прихід Ісуса, і на іконах поруч з Марком зображують Лева, бо Блага вість (добра новина) Івана у пустелі перед приходом Ісуса Христа нагадує потужний голос „Лева ревучого”.

На початку Євангелія від Луки священик Захарія, батько Івана Хрестителя, робить жертвоприношення, тому на християнських іконах поруч з Лукою зображують вола як давній символ жертвоприношення.

Євангеліє від Івана на відміну від попередніх містить багато узагальнень. Євангеліст-апостол розпочинає розповідь вступом про Слово Боже, яке споконвіку було, тому на християнських іконах поруч з Іваном зображують орла, бо він, як і той зі своїм гострим зором, побачив те, чого не спостерегли інші євангелісти.


4.Для чого маємо читати Євангелія

Євангеліє – Добра Новина, бо звіщає, що Бог любить нас.

Євангеліє – Добра Новина, бо виявляє, що Ісус бажає благословити, наповнити добром і вірою наше життя.

Євангеліє – Добра Новина, бо засвідчує, що Спаситель дбає про наше здоров’я – фізичне і духовне, дає перемогу над страхом і поганими звичками, дарує надію на те, що житимемо з Ним вічно, в єдиній сім’ї Божій.

Читати Євангеліє означає знов і знову переживати радість від Доброї Новини про прихід Христа Спасителя, черпати з неї джерела життєвої мудрості, прагнення жити чесно і в порозумінні з правдою, у чистій вірі, незламній стійкості, а головне – в любові одне до одного і до нашого Творця.

Тисячі років християни перечитують Євангелії. Читають у небезпеці, у скрутних обставинах, у радості та щасті. У Євангелії немає жодного слова, яке не здійснилося б так, як сказав Бог. Тому ця книга безсмертна, завжди сучасна, написана один раз, але навіки!


Повчальна інформація

Читаючи Євангеліє, Святе Письмо, пам’ятаймо, що перед нами – не звичайна книга, а творіння Самого Господа. Тож і поводження зі Святою Книгою має бути особливим.



  1. Стався до Божого Слова дуже бережно. Біблію обгорни.

  2. Перед читанням помолись, попросивши Божого благословення на розуміння Господнього Слова. До опрацювання Святого Письма приступай у тиші, хай ніщо не відволікає тебе.

  3. Читай за чистим столом зі свічкою, з чистими руками і чистою душею. Не читай лежачи або під час прийому їжі.

  4. Під час читання не перегинай Біблії і не загинай аркушів. Перегортай сторінки Святого Письма за правий верхній куток. Щоб не загубити місце, де закінчиш читати, вклади закладку. Якщо Книга зіпсувалась, обов’язково підклей її.

  5. Читай без поспіху, не механічно, а уважно. Краще щоразу читати небагато. Такий спосіб вивчення Євангелія може здатися повільним, але це буде серйозне і свідоме читання. Важливі місця перечитуй кілька разів.

  6. Читаючи, роби у зошиті ті виписки, які можуть знадобитися тобі в майбутньому.

  7. Прочитавши рядки, зупинись, подумай про те, що Бог хотів тобі сказати цими словами. Роби висновки із прочитаного.

  8. Якщо зустрінеш незнайомі слова, запитай про їх значення у когось досвідченого. Якщо Біблія містить коментарі, обов’язково перечитай їх.

  9. Візьми за звичку читати Біблію кожен день. Так набудеш духовних знань і сил, що вкрай необхідно для подолання труднощів та для успішного життя.

  10. Будь не тільки читачем Божого Слова, будь його виконавцем. Застосовуй Божі поради у щоденному житті.


Повчальне оповідання
Один чоловік, заблукавши у лісі, вже кілька днів не міг вибратися з нього. Нарешті вдалині побачив іншого чоловіка. Його серце наповнилося надією і радістю. «О, тепер вже знайду дорогу, яка мене виведе з лісу», - подумав. Коли ж вони зустрілись, сказав:

– Брате, покажи мені дорогу, якою я можу вийти з цього лісу. Шукаю вже кілька днів і не можу знайти виходу.

У відповідь почув:

- Брате мій. Я теж не знаю, де вихід, бо і сам заблукав. Але одне можу тобі сказати: не йди тою дорогою, якою я ішов, бо вона не виведе тебе звідси, як не вивела і мене. Ходімо краще разом шукати виходу…


Поміркуй і дай відповідь:

Чому чоловік, зустрівши того, який уже довго блукав, отримав нагоду знайти вихід із лісу?

Чому Євангеліє допоможе знайти нам вихід, якщо ми заблукали у своїх гріхах?

Чому Євангеліє читають у церкві, де збирається багато християн?





Урок 2. Ісус Христос - Вчитель
Ключовий вірш з Біблії: „Усе писання Богом натхнене і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності” (Мт. 3:16).




Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 2!



Як Ісус ставився до дітей?

Як Христос вибрав собі учнів?

Чого навчав Син Божий?



Запам’ятай нові слова і поняття

Виховання – сукупність знань, культурних навиків, поглядів, що становлять загальний рівень розвитку людини і є наслідком систематичного впливу і навчання.

Навчання – процес здобуття знань, вмінь, досвіду.

Учитель – той, що навчає, доносить знання і Боже Слово до молодих чи старших людей; у Біблії – Сам Ісус Христос.

Учні у часи Ісуса 12 Його послідовників, які після Христової смерті та Воскресіння створили Церкву і продовжили Божу справу на землі.

Яір – ім’я визначного в Іудеї чоловіка, який був старшим в одному із храмів (синагог).
1. Як Ісус ставився до дітей

Син Божий по-особливому ставився до дітей. У них Він бачив надію Божу, адже земне життя ще не встигло зародити в їхніх душах нечисті зерна спокуси до гріха, тому серця дітей найбільше відкриті до Господа. Тому Ісус радо спілкувався з дітьми і просив ніколи не відганяти дітей від дорослих, які зібралися послухати науки Христової, бо почуте Боже Слово пробудить у них любов до Господа, бажання вчитися, здобувати знання і віру. А коли маленьку донечку визначного в Іудеї чоловіка на ім’я Яір спіткало нещастя – вона захворіла, Ісус негайно поспішив їй на допомогу. І хоча, поки Він був у дорозі, дитя померло, силою Господньої любові Син Божий воскресив її до життя на радість батькам. Йому досить було промовити: «Дівчатко, кажу тобі, встань!» - і в ту ж мить донечка Яіра підвелася живою і здоровою. (Див. Луки 7:12-15).
Поміркуй і дай відповідь:

Як Ісус оздоровив Яірову доньку?

Як Христос ставився до дітей?
Біблійна історія

Діти приходять до Ісуса

Якось, коли Ісус навчав багато люду, зібралося чимало дітей. Вони хотіли, щоб Христос поблагословив їх. Але апостоли почали відганяти малечу: «Не турбуйте Ісуса. Хіба не бачите, що Він зайнятий?» Вони вважали, що час їхнього Вчителя надто дорогий, щоб гаяти його на дітей. Але не так думав Ісус. «Пустіть дітей приходити до Мене, не бороніть їм». Христос клав руки на дитячі голівки та благословляв їх. Молився над ними за їхню щасливу долю і спасіння від гріха. І діти відчули, що Син Божий любить їх!


Поміркуй і дай відповідь:

Чому апостоли не пускали до Ісуса дітей?

Як Христос проявляє Свою любов до дітей у наші дні?
Як Христос вибрав собі учнів

Ще за земного життя Ісус вибрав собі 12-х помічників, яким першим відкривав зміст Божого Слова, Господню любов. Ці учні були переважно з простих людей (наприклад, брати Петро й Андрій були рибалками), тому що Христос завжди був захисником знедолених. Ісусові учні глибоко перейнялися Його навчанням, хоча не в усьому могли виконувати Його настанови, не до кінця поборовши свою гріховну природу. Іуда взагалі зрадив Учителя за тридцять срібних монет. Коли Сина Божого вели на Голгофу, Петро тричі зрікався Його. А Хома не повірив у воскресіння Христа доти, аж поки не побачив Його ран. Та число учнів Христа неухильно зростало. Крім 12-х апостолів, ще 72 пішли з Ним нелегкою дорогою християнських випробувань. А за кілька років після страти Христа такою ж мученицькою смертю загинув за віру Його учень і послідовник Степан, закиданий камінням, що летіло з рук розлютованої юрби.

Принаймні з десяток разів учні звертаються до Ісуса як до Вчителя. Так зверталися до Нього навіть ізраїльські книжники, визнаючи високий авторитет Христа.(Див. Луки 6:12-19).
Біблійна історія

Христос вибирає перших учнів

Одного разу, подорожуючи по Капернаумі і Галілеї, побачив Ісус двох братів-рибалок, які намарне цілу ніч закидали сіті. Христос загадав їм ще раз спробувати долю, і човни їх мало не затонули від риби, яку вдалось упіймати. „Облиште цю справу, - сказав Ісус, - я зроблю вас ловцями людських душ”. Так пішли за Христом-Учителем два перших Його учні та помічники – апостоли Петро та Андрій. За якийсь час зібрав Він ще десятьох. Ісус не тільки проповідував апостолам Христову науку, Він навчав їх, як учити Божого Слова інших.


Чого навчав Син Божий

Люди були дуже зацікавлені тим, що чули від Христа, тому що слова Ісуса допомагали їм знаходити відповіді на хвилюючі запитання. Наприклад: що робити, коли тебе образив найкращий друг? Чи відповідати ненавистю на ненависть? Як чинити, щоб мати в усьому успіх? До кого звертатися, коли спіткала біда?

Ісус Христос навчав, що головний секрет віри в Господа – у любові, милосерді, добрих справах. Це – шлях до спасіння нашої душі і тіла.

Навчання Ісуса є свідченням Божої любові до нас, бо Він прийшов застерегти нас від гріха, показати на власному прикладі як боротися зі спокусою і злом.



Христос Спаситель – завжди сучасний Учитель. Методи Його навчання по нинішній день залишилися найкращими. Тому, звертаючись до Ісусових настанов, Божого Слова, і сьогодні ми чуємо розмову Господнього Сина.
Поміркуй і дай відповідь:

Яким способом Бог показує, що Він дбає про нас?

Чого навчає Ісус у цих уривках зі Святого Письма?

Мт. 5. 21-22 - «А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній»;

Мт. 5. 34-37 - «А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо вонс престол Божий; ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого; не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною. Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого»;

Мт. 5. 44-45 - «А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних»;
Повчальна поезія

Слова Ісуса - теє джерело,

Що час не годен замулить чи стерти.

Хто з нього п’є, схиляючи чоло,

Стає, як Він, воістину безсмертний!
Перевір себе!

Чому ми сприймаємо Господнє Слово за такою послідовністю: Слухаємо – Роздумуємо – Зберігаємо – Розважаємо (Робимо вибір) – Запам’ятовуємо?



Урок 3. Ісус навчає притчами
Ключовий вірш з Біблії: „До притч уста мої відкрию, розкажу тайни предвічні” (Мт. 13:35).




Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 3!






  1. Що таке притча?

  2. Чому Ісус навчав народ за допомогою притч?

  3. Чому важливо знати і перечитувати Христові притчі?




Запам’ятай нові слова і поняття

Притча – розповідь, яка взята з історії чи навколишнього життя і мета якої – викласти духовні чи моральні істини.

Алегорія – прихований зміст оповідання, байки, притчі.

Мораль – пояснення алегорії в оповіданні, байці, притчі.



  1. Що таке притча

Щоб навчити людей, Ісус розповідав коротенькі оповідання повчального змісту – притчі.

Слово „притча” означає також „порівняння”, бо за допомогою притч можна порівняти звичайні речі, які оточують нас, і те, що маємо у своїй душі, порівняти наші переживання і те, що переживав Ісус Христос.

Притча складається із життєвої історії, яка добре запам’ятовується. Переказавши її, оповідач пояснює, що у ній є повчального. Він розкриває алегорію притчі, тобто її справжній зміст, прихований під звичайною життєвою історією. Закінчується притча мораллю – тобто навчанням того, як слід вчинити у подібних життєвих ситуаціях.

Притчі багато в чому схожі на байки. Так, розповідаючи про те, як Вовк познущався над беззахисним Ягням, байкар Леонід Глібов мав на увазі знущання тих, що мають владу, над беззахисним народом.


Повчальне оповідання

Бруно Ферреро

Оповідання про злого вовка

Трилітній Олександр попросив свою сестру:



  • Розкажи мені про злого вовка.

Десятилітня Оксана мудро відповіла:

  • Є тільки вовки нещасливі.

Немає лихих людей.
Поміркуй і дай відповідь:

Що таке притча?

Чим притча нагадує байку?

Яку алегорію (прихований зміст) має «Оповідання про злого вовка»?

Яка мораль притчі Бруно Ферреро?

Як Ісус Христос навчав людей Божої науки?


2. Чому Ісус навчав народ за допомогою притч

Єврейський народ очікував Божого Царства, але сподівався, що це Царство буде матеріальним і що Ізраїль займе перше місце серед народів світу. Ізраїль очікував земного царя – Месію (Спасителя) – такого, яким був цар Давид. Ісус, прийшовши на землю, хотів виправити ці неправильні поняття про Спасителя і про Боже Царство. Месія – це духовний Правитель у Божому Царстві.

Пояснити народові про Боже Царство було так само важко, як пояснити глухому музику чи сліпому кольори веселки, бо люди не жили за законами цього Царства. Тому й Ісус вдавався до порівнянь його з перлиною, заритою в землю, сіячем, що зронив зерно у землю, квітучою рослиною, весільним бенкетом, тобто тим, що приносить радість, знання і, головне, віру, надію та любов.
Поміркуй і дай відповідь:

Як євреї уявляли собі прихід Месії і майбутнє своєї країни?

Чому, описуючи Боже Царство, Ісус розповідав людям про перлину, сіяча, весільний бенкет?
3.Чому важливо знати і перечитувати Христові притчі?

Через притчі люди могли зазирнути, як через вікно, і хоч на хвилинку, частково пізнати, яким насправді є Царство Боже. Так, юдеї думали, що Царство Боже буде тільки для вибраного, їхнього народу. Ісус несподівано сповістив їм (у тому числі і через притчі), що Царство Боже відкрите для всіх. Євреї сподівалися, що Царство Боже прийде у майбутньому, а Ісус навчав, що воно вже є тут, тепер, тільки треба вміти його розгледіти і відчути серцем.

Христос використовував притчі для навернення грішників, для гіркого дорікання за несправедливість і немилосердність, щоб заохотити до любові, до праці, до молитви.

Через притчі Ісус дає людям можливість прийняти або відкинути Божу науку. Притчі, як дзеркало, перевіряють наше серце, чи є воно відкритим до навчання Спасителя, чи, можливо, закам’яніло. Вони показали сучасникам Христового земного життя і нам усім, якими ми є насправді і закликали до покаяння, до самовдосконалення. Притчі спонукують нас жити в Божому Царстві, тобто праведно і з вірою в Господа, вже тепер. Вони є вказівками на дорозі до того Царства. Вони є Божим промінням, яке пробуджує наше сумління, формує усвідомлення потреби зміни нашого життя.

З євангельських притч Ісуса Христа молода людина може брати взірець для наслідування, який є цементом життя, досконалістю і прагнення до правдивого та вічного
Поміркуй і дай відповідь:

Чому Ісусові притчі є вікном для тих, хто читає і слухає їх?

Чому євангельські притчі порівнюють із дзеркалом нашої душі?

Який взірець містять у собі притчі Сина Божого?


Перевір себе!

Притча – це ...

Ісус промовляє до людей притчами, щоб ...

Люди звертаються до нього за ...

У притчах Ісус учить нас про ...

І сьогодні Христос промовляє до нас із сторінок ...



Урок 4. Мета людського життя і засоби її досягнення
Ключовий вірш із Біблії: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе» (Мт.22:37-39).




Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 4!






  1. Як продовжити собі життя?

  2. Що значить змарнувати життя?

  3. Чи може прагнення до багатства бути головною метою життя людини?

  4. Якими є головні засоби досягнення високої мети у житті?





Запам’ятай нові слова і поняття

Духовне багатство – те, що людина надбала для спасіння своєї душі (віра в Господа, любов до ближнього, моральні чесноти).

Марнота – даремно проведене життя, у якому людина не здобула духовного багатства.

Матеріальне багатство – те, що людина надбала для задоволення потреб свого тіла (будівлі, одяг, речі, їжа, гроші, коштовності).

Мета – те, до чого людина прагне у житті, чого хоче досягти.


  1. Як продовжити собі життя

Життя людини – це короткий відрізок часу між народженням і смертю, мікроскопічна частинка буття світу, лише одна з ланок у довгому ланцюжку існування людства. Тривалість нашого життя вимірюється не лише прожитими роками, а й тим, що нами зроблено. Тому, щоб продовжити життя, слід зробити його змістовнішим, дорожити кожною його миттю, не витрачаючи її марно. Ми не знаємо й не можемо знати, як довго триватиме наше життя. Якщо розраховувати лише на те, що воно все попереду, то така надія розхолоджує і час буде змарновано. Народна мудрість навчає: „Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні”. А римський імператор Марк Аврелій, котрий жив у ІІ ст. до Р.Х., говорив: „Живи так, немовби ти зараз маєш розпрощатися із життям, немовби час, залишений тобі, є несподіваним подарунком”.
Поміркуй і дай відповідь:

Чи можна продовжити собі життя?

Чому важливо не відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні?
2. Що значить змарнувати життя

Виділений нам Господом час можна використати по-різному. Хтось вважає, що, поки живемо, слід по-справжньому насолодитися, бо, мовляв, у вічності такої нагоди більше не трапиться. І більшу частину такого дорогоцінного часу проводить у ресторанах та барах, шукає гострих відчуттів. Пустопорожні балачки, даремне просиджування часу, яке неодмінно породжує загальне лінивство, вживання алкоголю, куріння, які тільки шкодять здоров’ю, вживання наркотиків дедалі більше віддаляють таких людей від Бога і від спасіння, перетворюючи їх на рабів власних пристрастей, призводячи їх майже до тваринного існування замість осмисленого, духовно багатого життя.

Але слід пам’ятати, що на марну трату часу може перетворитися і будь-яке інше захоплення, яке зовні виглядає доволі пристойно. Можна ціле життя прогайнувати на пошуки фальшивих „істин”, які часто називаються наукою, але так само розходяться з Божим Словом. Можна надміру захоплюватися туризмом, спортом, фітнесом і дієтами, не знаходячи часу для молитви і відвідування церкви. Можна жертвувати спілкуванням з Богом задля концертів і художніх виставок, задля кіносеансів і телепередач. Це зовсім не означає, що не потрібно вчитися, займатися спортом, цікавитися мистецтвом, відпочивати і виділяти час на розумні розваги, та за цими інтересами не повинно загубитися головне – наша готовність до вічного життя, наша віра в Господа і добрі діла в Його Ім’я.
Поміркуй і дай відповідь:

Що означає змарнувати життя?

Які бажання і пристрасті особливо складно в собі побороти?
Повчальне оповідання

Божа монетка

Одна дівчинка слухала проповідь про пожертвування. Перед цим вона отримала дві монетки, одну з яких вирішила віддати для храму, а за іншу купити цукерок. Під час збору пожертвувань помітила, що у неї в кишені тільки одна монетка. Повернувшись додому, вона сказала мамі: „Я сьогодні хотіла пожертвувати монетку на храм, але виявилося, що Божу монетку я загубила”. – „Дуже легко загубити Божу монетку, а не свою”, - відповіла мама.


Поміркуй і дай відповідь:

Що символізує Божа монетка?

Чому Божу монетку набагато легше загубити, ніж свою?
3.Чи може прагнення до багатства бути головною метою життя людини
Біблійна історія

Притча про багатія

Прочитай притчу та скажи, чому Христос засудив багатія
Ісус Христос учив людей: «Остерігайтесь користолюбства, любові до багатства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку». А щоб люди краще зрозуміли це, Господь розповів притчу про нерозумного багача.

В одного багатого чоловіка добре вродила нива. І він став міркувати: «Що мені робити? Нема куди зібрати плодів мого урожаю». Та зрештою вирішив: «Зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди все добро. І скажу душі моїй: «Багато маєш добра, тож надовго спочивай, їж, пий, веселись!»

Але Бог, почувши такі слова, сказав чоловікові: "Нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе і ти помреш. Кому ж дістанеться те, що ти наготував?" (Див.: Лк. 12:15-21).
Поміркуй і дай відповідь:

Яку мету мав у житті багач?

Чому багатій збентежився, отримавши зі свого поля великий врожай?

Яке рішення він прийняв?

Як пристрасть до багатства згубила чоловіка?

Чому багаті теж плачуть?


4.Якими є головні засоби досягнення високої мети у житті

Усе життя маємо бути насторожі: чи покаялися ми у вчинених гріхах, чи не повторюємо їх знову, чи не зневажили якимись учинками Господа, чи постаралися зробити життя своїх ближніх щасливим. Це і має складати мету життя кожного християнина.

Досягти мети можна, керуючись чотирма найвищими християнськими чеснотами. Перш за все, маємо виховати в собі стриманість і поміркованість, тобто здатність нашого розуму керувати тілесними прагненнями такою мірою, щоб задовольнятись тільки необхідним або навіть тим, що маємо, а не тим, що хотілося б мати. Слід пам’ятати про те, що щасливий не той, хто має багато, а той, кому досить і того, що має.

Від стриманості народжується сміливість і мужність, тобто здатність нашої думки втримати в покорі емоції і почуття перед загрозою спокус. Сміливість маємо не тоді, коли відчуваємо силу у м’язах, а тоді, коли душа владарює над тілом, коли живемо праведно. Тоді не боїмося і смерті.

Сміливість скеровує до справедливості – здатності спрямувати людську душу та розум на дотримання законів. Справедливість земна – це дотримання людських законів – і тих, які діють у державі, прийняті її владою, і тих, які передаються народом з поколінь у покоління як традиції. Найвища справедливість – це жити за Законом Божим: виконувати Господні Заповіді, шанувати своїм життям Заповіді Блаженства.

Справедливість поєднується з мудрістю. Вона – часточка Божої Премудрості і неодмінно приводить людину до усвідомлення, що істинною суттю всього нашого життя є Бог.


Повчальне оповідання

Бруно Ферреро

Для кого?

Якось увечері один чоловік, провівши цілий день за книгою пророцтв, вирішив вийти надвір, аби трохи прогулятися. Він ішов поволі по бічній дорозі і невдовзі побачив сторожа, який довгими розміреними кроками походив туди й сюди перед огорожею, за якою було видно багате обійстя. „Задля кого ти ходиш?” – запитав зацікавлено чоловік. Вартівник назвав ім’я свого пана. А потім запитав: ”А для кого ходиш ти?”


Поміркуй і дай відповідь:

До кого скеровані всі кроки і турботи кожного твого дня?

Що є найважливішим у твоєму житті?

У чому вбачаєш мету свого життя?


Перевір себе!

На основі отриманих знань поясни зміст такого висловлювання: „Мета людського життя – спасіння. Мета історії – Ісус Христос. Мета людської душі – Небо”.



Урок 5. Правильна основа життя
Ключовий вірш із Біблії: „Приступіть до Нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом вибраного, дорогого (1 Петр. 2-4).




Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 5!






  1. Чому віра є основою морального життя християнина?

  2. Коли наша віра безсила?





Запам’ятай нові слова і поняття

Віра – впевненість у чомусь, у здійсненні чого-небудь; визнання існування Бога.

Моральне життяжиття відповідно до моральних правил, які допомагають мати безкорисливе, справедливе і доброзичливе ставлення до ближнього.

Дім на скелі – символ міцності віри в єдиного Бога.
Біблійна історія

Притча про дім на скелі

Прочитай притчу, перекажи її зміст
Хто слухає і сприймає Боже Слово, виконує Господні Заповіді, подібний до розумного чоловіка, що збудував свою оселю на кам’яній основі. Коли пустилася злива і вийшли з берегів річки, і буря знялася, і вся та стихія звалилася на новозбудовану оселю - дім той не впав, бо на камені був він збудований.

А кожен, хто слухає Боже Слово, та не виконує його, подібний до іншого чоловіка - необачного, що свій дім збудував на піску. Коли пустилася злива і вийшли з берегів річки, і буря знялася, і вся та стихія звалилася на новозбудовану оселю - дім той упав. І велика то була руїна!”

(Див.: Мт. 7:24-27; Лк. 6:46-49).
Це цікаво!

У Палестині, де навчав Ісус Христос, дуже сухий клімат, але час від часу і справді бувають страшні зливи, які все знищують. Засушливі низини, заболочені чи висохлі річки та озера стають повноводними і затоплюють усе довкола. Єдиними будівлями, що можуть вистояти при цій повені, є ті, які побудовані високо на скелях. Такі будівлі переважно мають одну стіну в самій скелі, тому є дуже міцними.




  1. Чому віра є основою морального життя християнина

Дім у розказаній Христом притчі – це символ нашого життя. Будувати – значить діяти, бути активними.

Не досить слухати і знати Слово Боже, але потрібно по ньому і ним жити.
Оселя на скелі позначає споруду міцну і непорушну.

У Новому Завіті скеля – це символ самого Христа.

Будинок на піску є символом зміни і нестійкості.

Єврейські книжники вважали, що, коли вони знають і бережуть Боже Слово, то стоять на скелі. Ісус каже, що не досить слухати Слово, потрібно Його виконувати, на ньому будувати своє життя. Христос говорить, що Його послідовники мусять бути готові залишити все задля Царства Божого, подолати тернистий шлях труднощів і невдач.


Поміркуй і дай відповідь:

Що є моральною основою життя християнина?

Що важливіше у вірі – сліпе, неухильне дотримання правил, Закону чи добрі діла та вчинки?

Чому першого свого апостола Симона Христос назвав Петром, що в перекладі з єврейської означає „камінь”?

Чому Ісус, молячись або проповідуючи, піднімався на гору?
Біблійна історія

Втихомирення бурі на озері

Прочитай біблійну історію і поміркуй, чому злякалися учні Христа
Якось довелося Ісусові з групою людей, що його супроводжували, подорожувати човном на інший берег Галилейського озера. Як тільки Божий Син заснув, знялася буря і хвилі линули на човен. Люди кинулися будити Ісуса докірливими словами: „Учителю, тобі байдуже, що гинемо? Рятуй, Господи!” Христос устав і каже до них: „Чого ви так злякалися, маловірні?” Потім погрозив вітрові й розбурханим хвилям: „Замовкніть! Ущухніть!” І залягла велика тиша. І страх охопив присутніх при тому: «Хто це такий, що Йому вітер і води послушні?»
Поміркуй і дай відповідь:

Чого не вистачало людям для порятунку від бурі на Галилейському озері?

Як переказана біблійна історія доводить, що Ісусова віра збудована на скелі?
2.Коли наша віра безсила

Наша віра може бути швидко послаблена, якщо вона не буде надійно і міцно вмурована в солідний камінь-підвалину, причому ця підвалина не може бути тільки самою вірою в Боже Слово. Але мусить супроводжуватися добрими ділами.

Недільного ранку, коли нам, як ніколи, хочеться поспати і лінощі знемагають нас, вишукуємо десятки причин, чому б не підніматися і не збиратися до церкви: не встигнемо вивчити уроки на понеділок, пропустимо важливу зустріч з товаришем чи приятелькою, не подивимося улюбленої телепередачі. Але, таки перемігши себе і повернувшись з храму Господнього, з подивом виявляємо, що встигаємо все: і з уроками дати раду, і зустріч, і телепередачу не пропустити, бо здобули після Служби Божої нові сили – духовні, збудовані на міцному камені віри.

Наші сили помножаться, якщо того ж таки недільного дня й упродовж наступних тижнів не обмежимося тільки відвідинами Служби Божої, а заглянемо до Святого Письма, подивимося, крім розважальної чи пізнавальної телепередач, і духовно-релігійну, допоможемо мамі накрити на стіл, поспівчуваємо бабусі, яка знемагає від кашлю, подамо милостиню жебракові і руку перехожому, що посковзнувся на слизькій дорозі, порадуємо батьків добрими оцінками. Спробуймо жити так, як Ісус Христос, сповна віддаючи себе людям, а значить і Богові, і відчуємо, наскільки легше стає нам на цьому світі. Чим менше ми скиглитимемо і проливатимемо сльози над своїми невдачами, чим сміливіше йтимемо назустріч труднощам, тим більше здобудемо у житті, тим впевненіше промовлятимемо: „Якщо Бог з нами, то хто проти нас?”, тим ближчими будемо до ідеалу, який показав нам 2000 років тому Ісус Христос.

Ісус не тільки вчив, але віддав Своє життя за спасіння людей усього світу. Тому християнство є „вірою в ділах”.
Повчальне оповідання

У Небі

Жив собі один багач. Якось йому приснилося, що по смерті він потрапив до неба. Святий Петро проводив його по вулиці, забудованій прекрасними будинками. Багач побачив надзвичайної краси дім і запитав, хто в ньому живе.



  • То небесний дім твого слуги, - відповів святий Петро.

- Чудово, - усміхаючись, сказав багач, - якщо мій слуга має такий дім, то я з радістю подивився б на оселю, яка буде належати мені.

Незабаром вони потрапили на вузеньку вуличку, будинки на якій були маленькі і дуже скромні.



  • От будеш жити в тій хатині, - сказав святий Петро, показуючи пальцем на один дуже бідний будиночок.

  • Що, я маю мешкати в такій халупі?

  • На жаль, для тебе не маємо нічого кращого, - відповів святий. – Мусиш зрозуміти, що той дім збудований з матеріалів, які ти нам прислав із землі.


Поміркуй і дай відповідь:

З яких матеріалів був збудований будинок колишнього багатія?

Чому на Небі йому дісталася дуже скромна оселя?
Перевір себе!

Що таке Слово Боже?

Чому його слід слухати?

Що означає дотримуватись Слова Божого?



Розділ ІІ. Слово Боже виховує нас
Урок 7. Вибір цінностей
Ключовий вірш із Біблії: «Шукайте ж найперше Царства Божого і правди Його, а все вам додасться» (Мт. 6:33).




Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 7!






  1. Що таке моральні і матеріальні цінності?

  2. Чим цінні для нас Небесні скарби?

  3. Як зробити правильний вибір цінностей і заволодіти Небесними скарбами?





Запам’ятай нові слова і поняття

Вибір – спроба віддати перевагу одному перед іншим.

Цінності – те, що є особливо важливим у житті.

Небесні скарби – християнські цінності, те, що дароване Богом людині в нагороду за її праведне життя.



  1. Що таке моральні і матеріальні цінності

Збираючись придбати якусь річ у магазині чи на базарі, ми перш за все цікавимося її ціною і залежно від того вирішуємо, чи зможемо її купити. Готуючи усне повідомлення на урок, тішимося цінній книзі або цінній інформації з Інтернету. А коли ваші рідні лікуються, то цінними для них є в першу чергу рятівні пігулки.

Отож, цінностями вважаємо те, що є для нас особливо важливим у конкретній життєвій ситуації. Але якщо ми придбали жаданий мобільний телефон, то він із часом втрачає для нас свою первинну цінність. Особливістю матеріальних цінностей є їх епізодичність, залежність від ситуації. Тому люди, для яких існують лише матеріальні цінності, живуть одним сьогоднішнім днем, мають обмежені думки і почуття – подібно до багатія з Ісусової притчі.

Але в житті є постійні цінності. Кожна людина прагне до добра (навіть тоді, коли чинить зло), до дружби, справедливості, любові. Моральні цінності довговічні і дуже часто не залежать від конкретної ситуації. Навіть виїхавши за кордон і непогано влаштувавшись там, наші родичі чи знайомі нудьгують за Батьківщиною, яка є для них незабутньо цінною.

Моральні цінності дані нам від Господа, а Він Сам є найвищою, вічною Цінністю.


Це цікаво!

У виборі життєвих цінностей ми нерідко орієнтуємось на думки популярних людей. Але й вони визнають, що живуть за загальнолюдськими моральними цінностями.



Віталій Кличко: „Сила – не головне. Я ніколи не погоджуся на бій із братом ні задля грошей, ні задля слави”.

Брітні Спірс: „Я можу любити, коли мене нічого не обмежує і я вільна у виборі своїх почуттів”.

Білл Гейтс: „Немає більшої розваги в житті, як чудово виконана робота”.

Руслана: „Перемогла на конкурсі не я, перемогла Україна”.

Клаудіа Шифер: „Далеко не кожну модель, яку я демонструю, я б хотіла одягнути”.

Арнольд Шварцнеґґер: „Я переконався: здоровим є тіло, в якому здорова душа”.
Поміркуй і дай відповідь:

Які з перелічених далі понять ти вважаєш цінними у своєму житті: „розваги”, „кохання”, „мода”, „гроші”, „здоров’я”, „популярність”, „участь у житті країни”?

Які з цих цінностей належать до матеріальних?

Як ставляться до них відомі люди і чи погоджуєшся ти з ними?

Чи є, на твій погляд, життєві цінності, які не включені до цього списку?
Біблійна історія

Притча про скарб та перлину
Прочитай притчу та скажи, яке значення в житті людини має Царство Небесне

Одного разу Господь навчав про значення Царства Небесного для людей, та розповів таку притчу:

«Царство Небесне подібне до скарбу, закопаного в полі. Великою є радість людини, яка знайде цей скарб! Ця людина настільки щаслива, що готова все продати, що має, тільки б купити поле, де схований скарб.

Царство Небесне подібне до купця, який шукає найдорожчу та найпрекраснішу перлину. А як знайде її - все продасть, лише щоб купити найціннішу перлину.

Так і люди повинні перш за все прагнути Царства Божого» (Див.: Мт. 13: 44-46).
Поміркуй та скажи:

1.Що робить людина, яка знайшла скарб?

2.Яку перлину шукає купець?

3.Чому людина, що знайшла скарб, все продає заради цього скарбу?

4.Подумай, чи ти вже знайшов в своєму житті найдорожчу перлину?
Це цікаво!

У стародавні часи, особливо в Ізраїлі, де нерідко відбувалися війни, люди не могли зберігати свої дорогоцінності вдома, щоб їх не втратити. Тому ховали їх у надійному місці – в землі, на полі, далеко від дому. Часто родина не знала, де заховані їхні скарби. Коли батько раптово помирав чи трагічно гинув, то його скарби залишалися захованими в землі. Деякі люди, які не довіряють банкам, й до сьогодні заховують свої „перлини” у землю.


2.Чим цінні для нас Небесні скарби

Ісус недаремно обирає порівняння Царства Небесного зі скарбом та перлиною.

Як стверджують словники, „скарб – це коштовності, сховані в потаємному місці, закопані в землю”, тобто те, що є для нас найбільш дорогоцінним та малодоступним, принаймні захованим від наших очей.

Багато поколінь відчайдушних присвятили своє життя пошукові золотих скарбів і, як правило, закінчувалися ці пошуки трагічно. Тому що шукали вони цінності матеріальні, а не Божу мудрість, закладену у християнських цінностях.

Якщо хочемо жити по-справжньому щасливо, то не повинні ганятися за матеріальними цінностями (грішми, машинами, модним одягом, дорогими розвагами), а маємо прийти на те поле, де знаходиться Небесний скарб, - найвищі християнські цінності. Поле у Христовій притчі символізує Церкву, життя її вірних у любові і добрі. А купець – це ми з вами, це той чоловік, який шукає правди.

Хто знайшов Божу мудрість, без жалю залишає все, що мав до того: неправедну віру, злі вчинки та звички, розкоші і багатства.

Але кожного з нас ще не можна назвати таким купцем, як у притчі. Адже він купив поле зі скарбом, тобто повністю заволодів своїм гідним місцем у Царстві Небесному. Ми ж тільки збираємося купити поле і скарб на ньому. Царство Наше завдання – відшукати цей скарб світлою вірою в Господа і здобути його добрими ділами.
Поміркуй і дай відповідь:

Які твори про шукачів скарбів тобі доводилося читати?

Як ти ставишся до такого заняття?

Що означають скарб і перлина у притчі Ісуса Христа?

Де знаходиться перлина?

Чому, на твою думку, Божа мудрість, як і скарб, часто є прихованою від більшості людей?

Що означає у притчі поле?

Що зробив купець і як ми можемо повторити його дії у своєму житті?



3. Як зробити правильний вибір цінностей і заволодіти Небесними скарбами

Усе наше життя складається з дрібних радощів і невдач. Під час забігу на уроці фізкультури нас випередив однокласник і ми забуваємо про все, цілковито спрямувавши свої зусилля на тренування, а наступного разу таки перемагаємо в забігу. Але наш однокласник виявляється вправнішим у стрибку в довжину, і наша радість від успіху лускає, як мильна бульбашка.

Дівчинка має шалений успіх у новій модній сукні на вечірці. Щастю її немає меж, адже вона так довго вишукувала фасон, так наполегливо переконувала батьків зробити їй подарунок. Але необережна рука сусідки, якою пролито на сукню кілька крапель соку, перетворює шикарну обновку на жалюгідне лахміття. Замість успіху – сльози і розчарування.

А тепер замислімося над тим, чи коли-небудь приносило вам розчарування спілкування з Господом, чи відчували ви занепад сил, дратівливість після молитви Божої, чи викликало агресію і невдоволення відвідування церкви.

Напевно, ви помітили й те, що дуже часто переглядаємо свої життєві цінності, коли втрачаємо близьку людину. Тоді думаємо про те, наскільки дріб’язковими були вчорашня сварка з подругою чи позавчорашні переживання у зв’язку з низькою оцінкою.

А тепер уявімо собі втрату у своєму серці Господа – нашого Батька, з яким нас чекає Вічне життя. Чи може бути щось важливіше і щось страшніше за цю втрату?

Шалений землетрус чи лютий ураган знесли нашу оселю, і нам доводиться жити в приймах у знайомих. Що вартує порівняно з цим загублений під час останньої екскурсії плеєр, утрата якого сприймалася як справжня трагедія?

Ми часто потрапляємо у ситуації, коли слід поступатися власними зручностями заради інших людей: запрошувати сісти у транспорті літнього пасажира, відвідати хворого товариша, поприбирати сміття на березі річки, потурбуватися про безпритульну тварину тощо. Тоді ми і робимо вибір на користь головної життєвої Цінності – Господа.

Ще важливіше проявити твердість, наприклад, у гурті підлітків, де нормальним і навіть геройським вважають уживання брутальних слів, - і не використовувати лайки, не ображати нею Імені Господнього. Важливо правильно зробити вибір на користь добра і Божої мудрості.

Хто знайшов Божу мудрість, пізнав Христа, навіть не надбавши ніяких статків, володіє усім, має власний скарб добра і любові, життя з Господом, Всезнаючим, Всюдисущим, Всесильним.


Повчальне оповідання
Російська імператриця Катерина ІІ любила, коли її вважали покровителькою мудреців. Якось, подорожуючи Україною, зачула вона про видатного філософа Григорія Сковороду. Негайно звеліла своїм слугам розшукати його і переказати милостиве повеління, аби переселився до столиці Росії. Але ніхто не знав, де шукати любомудра, бо він не мав постійного місця проживання. З Харкова, де зупинилася імператриця, в усі кінці краю полетіли вершники. Нарешті один із них зупинився на околиці села Гусинці. При дорозі сидів чоловік, якого назвали філософом, і грав на сопілці. Поблизу безтурботно пощипувала соковиту траву вівця... Вершник передав Сковороді волю великої імператриці. Філософ вислухав уважно, проте нічого не відповів. Заграв на сопілці веселу мелодію. Розгублений посланець мусив вислухати її до кінця. Потім Григорій здивував його такими словами: „Скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця”. Так і поїхав імператорський посланець ні з чим. Вельможам не під силу було зрозуміти вчинок Григорія Сковороди, як це людина може відмовитися від теплого місця під сонцем, від благ і почестей.
Поміркуй і дай відповідь:

Як ти ставишся до вчинку українського філософа?

Чи знайшов Григорій Сковорода справжній скарб у своєму житті?
Перевір себе!

Коли ми знаходимо перлину?

Чого навчає нас притча про скарб і перлину?

Уяви собі, що виникла пожежа. Яких п’ять речей візьмеш із собою? Познач їх цифрами 1, 2, 3, 4, 5 за важливістю.

Котра з цих речей буде твоєю перлиною? Чому?

Урок 8. Слухати та приймати слова правди
Ключовий вірш із Біблії: «Слово Боже - живе і діяльне, і гостріше від будь-якого двосічного меча, воно проходить аж до розділу душі і духа... розрізняє почуття та думки» (Євр. 4:12).




Хочеш знати відповіді на це важливе для кожної людини питання? – Вивчи урок 8!




Що означає прийняти правду у свою душу?




Запам’ятай нові слова і поняття

Правда – те, що народжене Божою наукою й узгоджується з нею.

Правдивість – якість характеру людини, яка говорить тільки те, що думає і робить насправді.
Біблійна історія

Притча про сіяча


Прочитай притчу та скажи, яка її головна думка
Ісус Христос прийшов на берег Галилейського озера. До Нього зібралось багато народу. Він увійшов у човен, а люди стояли на березі.

І розповів Христос притчу: «Вийшов чоловік посіяти зерно. І, коли сіяв, упала одна зернина край дороги. І не дала ця зернинка врожаю, бо повитоптували її перехожі або птахи повидзьобували. Друга зернина упала на ґрунт кам’янистий і не встигла зійти, як засохла, бо зовсім не мала вологи. Третя зернина упала у кущі терену, і, вирісши, він заглушив посіви. Остання ж зернина потрапила в добру землю і вродила щедро».

Розповівши притчу, Ісус закликав: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!» (Див.: Лк. 8:5-15).
Що означає прийняти правду у свою душу

У притчі про сіяча Ісус показав, як по-різному люди сприймають Слово Боже і коли воно по-справжньому заполонює їхню душу.

Зерно – це Слово Боже (Євангеліє). Сіяч – проповідник Божого Слова. Земля - серце людське.

Земля при дорозі, куди впало зерно, означає неуважних, роз­сіяних людей, до серця яких Слово Боже не має доступу. Диявол легко викрадає і виносить його від них, щоб вони не увірували і не спаслися. Від нас залежить, чи давати ворогу розкрадати насіння правди Божого Слова.

Кам'янисте місце означає людей непостійних і малодушних. Вони охоче слухають Слово Боже, та воно не утверджується в їхній душі, і вони при першій спокусі, скорботі або гонінні за Слово Боже зраджують віру. Якщо зернятка засихають, то не спека є тому причиною, бо не сказано, що воно засохло від спе­ки, але «тому що не мало коріння».

Терня означає людей, у яких життєві турботи, багатство та різні пороки заглушають у душі Слово Боже. Якщо заглушаєть­ся слово, то не від бур'яну, а від тих, які дозволити зійти йому. Тому що можемо і багатство мати, але не спокушатись ним і не заглушати духовні потреби повсякденними клопотами.

Добра, плодюча земля означає людей з добрим серцем. Вони уважні до Слова Божого, зберігають його в добрій душі і терпляче намагаються виконати все, чого воно вчить. Плоди їхні – це добрі діла.

Учімося слухати Слово Боже не вухами, а серцем, і тоді ми прокладемо собі дорогу до правди, до Царства Небесного.


Повчальне оповідання
Учитель розповів учням на уроці про те, як їхній однокласник Сергійко урятував маленьку дівчинку, яка ледь не втрапила під колеса автомобіля. На перерві до Сергія підійшов одноліток.

- Що, хотів прославитися, щоб у газетах про тебе написали? – зухвало запитав Андрій.

- Та ні, мабуть, сподівався на грошову винагороду? – зіронізував Ігор.

- А, може, перевірити себе хотів, дослідити, як зможе діяти в екстремальній ситуації? – поцікавився Олесь.

- Та ні, я й не задумувався над цим, просто не виходило зробити по-іншому, - відповів Сергій.
Поміркуй і дай відповідь:

Проаналізуй ситуацію, і кажи, у яку землю засіяне зерно в серцях Андрія, Ігоря, Олеся та Сергія.


Повчальна поезія

Розкрийте навстіж кожен своє серце

До Істини, яка завжди жива.

Я щиро вірю, що на чаші денця

Всіх душ впадуть Ісусові слова.
Перевір себе!

Підготуйся до переказу та коментування притчі про сіяча.

Що допомагає зерняткові рости? Що допомагає нам духовно рости?

Як Бог засіяв зерно у нашому серці?

До якого ґрунту воно належить?

Що потрібно робити, щоб виріс добрий плід?


Урок 9. Гординя та смирення
Ключовий вірш із Біблії: «Бог противиться гордим, а смиренним дає Благодать» (1 Петр. 5:5).




Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 9!



  1. Чому не можна пишатися власними здібностями і досягненнями?

  2. Хто такі фарисеї і що таке фарисейство?

  3. Як вилікуватися від гордині?

  4. Як стати смиренним?


Запам’ятай нові слова і поняття

Гординя – віра людини в те, що вона наділена винятковими якостями і може всі свої проблеми вирішити самостійно, без Господа.

Скромність – уміння подолати свою гординю перед ближніми.

Смирення – уміння подолати свою гординю, в першу чергу перед Господом.

Фарисейство – лицемірство, сприйняття себе кращим за інших.
1. Чому не можна пишатися власними здібностями і досягненнями

Багато людей пишаються красою свого тіла, його гарною будовою, красою обличчя. Інші горді за свій маєток, багатство, бо це справляє враження на навколишніх. Багато почувають себе вищими від інших тому, що мають добру освіту і вплив у світі. Ще інші гордяться своїм добрим ім’ям і пошаною серед людей.

Але чи маємо причину бути гордими з приводу гарного тіла, адже людина собі тіла не надбала, його їй дали батьки та Творець – Господь Бог, бо це Він є першопричиною приходу на світ людини. Тому такі люди замість того, щоб чванитись тим, що одержали від Творця, повинні бути вдячні Йому за гарне, міцне і здорове тіло.

Пам’ятаймо і про те, що всі речі, все багатство, яке ми надбали, дані нам Богом. Тож як можна пишатися тим, що не зроблено нами? Звичайно, ми працюємо, але хто дав нам сили, уміння, здібності й охоту до праці? Чи не Господь дав щастя, витривалість пильно працювати, а не розтрачувати гроші в пияцтві та розпусті?

Коли хтось хвалиться своїм знанням, яке дало йому нагоду винайти різні добрі речі для людства і тому прославило його ім’я, то спитаймо такого, хто дав йому гнучкий розум, охоту заглибитись у таємниці природи? Бог ще й опікується, щоб ті знання дійшли до людей.

Хто дав людині такий добрий характер, хто влив у її душу і серце любов до чеснот, бажання їх здобувати, хто допомагав Своєю ласкою їх набути? - Бог!

Та найважливіше те, що кожен із нас існує й живе тому, що Господь нас створив, удержує при житті і співдіє в усьому, що ми робимо, говоримо, думаємо чи бажаємо. Апостол Павло каже: „Що ти маєш, чого б не одержав?” (1 Кор. 4:7).
Поміркуй і дай відповідь:

Що таке гординя?

Чому вона є найнебезпечнішим і найстрашнішим гріхом, на який здатна людина?

Використовуючи історичні приклади, запереч тим, хто висуває привабливе гасло: „Людина – це звучить гордо!”

Як зуміли подолати в собі гординю Біблійні герої Авраам, Мойсей, цариця Савська, Йов і Сам Господь Ісус Христос?

Хто першим проявив гординю щодо Господа?

Як були покарані ті, хто вважав себе рівним Усевишньому?

Що означає „творити собі кумирів”?

Як можна проявити гординю в церкві?

Повчальне оповідання
Як тільки учителька задавала питання, Василько тут же вистрибував: „Я вже знаю правильну відповідь”, - а коли запитували іншого, не вгамовувався: „Вона ж не так відповідає!” Коли ділилися враженнями після футбольного матчу на уроці фізкультури, неодмінно вставляв: „А мій гол був таки найкрасивішим і найважливішим!” Після екскурсії заявляв: „Добре, що я поїхав з вами, бо хто б вам показав найкоротшу дорогу”. Перед конкурсом художньої самодіяльності оголошував: „Добре, виручу вас востаннє, бо не хочу, щоб наш клас зганьбився...”
Поміркуй і дай відповідь:

Чи подобається тобі Василько?

Яке продовження може мати ця історія?
Біблійна історія
Притча про митаря та фарисея

Прочитай притчу і порівняй двох людей
До храму ввійшли помолитись два чоловіки. Один був фарисеєм, а другий митарем.

Фарисей, ставши посередині храму, поближче до вівтаря, молився так: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди неправедні, як оцей митар, наприклад. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!”

А митар здалеку стояв і навіть не смів звести очей до неба, тільки бив себе в груди: „Боже, будь милостивий до мене, грішного!”...

Фарисей повернувся до дому свого більш неправдивий, ніж митар, бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться. (Див. Луки 18:10-14).


2.Хто такі фарисеї і що таке фарисейство

Фарисеї у давній ізраїльській державі були не священиками, а мирянами. Вони зберігали Мойсеїв Закон і суворо дотримувались його. Серед них було багато добрих учителів Божої науки, які користувалися авторитетом серед народу. Фарисеї вірили у воскресіння, але не пов’язували його з приходом Ісуса. Водночас вони перебільшували роль церковних правил і не вірили в те, що головнішим за них є любов до Бога і до ближнього. Коли Ісус проголосив ці істини, фарисеї почали переслідувати і цькувати Його, боячись втрати свою духовну владу над євреями.

Фарисеєві з Ісусової притчі, здається, що він найкращий для Бога, тому що поститься набагато частіше, ніж того велить Божий Закон і не шкодує для Господа своїх грошей. Та коли придивитися уважно, то неважко помітити гріховність фарисея: він фактично відкупляється своїми грішми від Усевишнього, згорда розглядається по церкві замість того, щоб зосередитися на спілкуванні з Богом, а головне, не любить ближніх, засуджує їх, чваниться власними заслугами.

Митарі в Іудеї були збирачами податків. Їх серед євреїв ніхто не любив, вони вважалися безбожними, жорстокими здирниками. Так воно здебільшого й було насправді. Але персонаж притчі про митаря й фарисея не такий. Він усвідомив свій гріх. Він не тільки не схожий на інших митарів, але й на фарисея. Він стоїть здалеку, не сміє навіть голови підвести, настільки тяжкими видаються йому власні гріхи. Митар розуміє, що коли змінить своє життя, в якому вже розкаюється, то фінансово потерпить, можливо, й крах, йому важко віддати всі гроші, забрані нечесним способом від інших, але не бачить іншого способу для порятунку і тільки б’є себе у груди, виявляючи тим самим знак найглибшого жалю, і просить Бога про милосердя, яке полягає не тільки у Господньому прощенні, але й у допомозі стати на праведний шлях.


Поміркуй і дай відповідь:

Хто такі фарисеї?

Чому фарисей вважав себе ідеальним взірцем побожної, праведної людини?

Доведи, що він молився не до Бога, а до себе.

Яке переносне значення мають слова „бити себе в груди”.

Чим відрізняються фарисей і митар у своїх молитвах?


3.Як вилікуватися від гордині

Існує єдині «ліки» від гордині і самолюбства – смирення і скромність. Смиренна людина – це та, яка:



  • довіряє Богові, більше за все бажає виконати Його волю; за все дякує, радіє навіть у скруті;

  • переживає за свої гріхи, намагається не образити Бога хоча б найменшим із них, ніколи не забуває молитися про те, щоб звільнитися від гріха;

  • не пишається нічим добрим, що в ній є чи що вона робить, бо знає, що все це – лише милість Божа, дар Божий, а не її заслуги; не старається, щоб її хвалили;

  • не відповідає злом за зло; нікого не судить, до себе ставиться вимогливо, до інших – поблажливо;

  • нікого не ображає, не дратує, не засмучує; і сама не ображається, не дратується, не засмучується;

  • у кожній людині шанує образ Божий, любить і друзів, і ворогів; вважає всіх кращими, достойнішими за себе, але не забуває і про власну гідність; служить людям, як Самому Христу;

  • не боїться нікого й нічого, але усвідомлює свою моральну відповідальність перед Богом.


Повчальне оповідання
… Славко займався уроками, коли до нього заглянув сусід Андрійко і покликав на вулицю. Довелося відмовитися від запрошення. Але, побачивши, як засмутився товариш, Ярослав запропонував: «Ти візьми велосипед, покатайся. А я швидко вийду». У сусіда очі заблищали від радості. Подякував він другові, схопив велосипеда… Та за півгодини у двері різко подзвонили. На порозі стояв Андрій, мало не плакав і ледь чутно бурмотів: «У сусідньому дворі старшокласники захотіли на твоєму велосипеді покататися. Я їм не дав. Тоді вони його відібрали і почали топтати ногами. Все, що могли, зламали або зігнули. Ось, дивись», - і Андрій показав те, що донедавна було велосипедом. Та Славко несподівано поцікавився іншим: «А тебе не зачепили?» - «Ні!» - здивувався сусід. «Слава Богу!» На Пасху тато подарував Славкові новий складний велосипед, значно кращий на попередній.
Поміркуй і дай відповідь:

Які ознаки смирення проявилися в поведінці Славка?


4.Як стати смиренним

Бути смиренними в побуті означає не одягатися крикливо, без смаку, а використовувати простий та зручний одяг, який налаштовуватиме на навчальну працю; не загромаджувати свою оселю непотрібними речами; не вимагати у батьків грошей на не зароблені нами „мобілки”, комп’ютерні ігрові приставки тощо; обмежувати себе в їжі.

Бути смиренними у поведінці - не вмикати на повен голос магнітофон чи телевізор, пам’ятаючи, що поруч сусіди, може, хочуть відпочити; ідучи вулицею, не розмахувати руками, пропускати наперед старших.

Бути смиренними у спілкуванні - намагатися якомога рідше вживати слово „я”; розповідати те, що цікавить не лише нас; не наполягати на своїй неважливій думці; не вживати у своєму мовленні брутальних слів; не принижувати інших; не глузувати.

Будьмо смиренними у спілкуванні з Богом означає змирити свою гординю; молитися, як митар у церкві, каючись у своїх гріхах і не демонструючи своєї запопадливості; відвідувати храм Божий з духовної потреби, а не із звичайного обов’язку; любити Господа більше, ніж самого себе.
Повчальне оповідання
На класних зборах шестикласники обирають старосту. Першим виступає Юрко. „Я знаю, дорогі друзі, що вас найбільше цікавить, - запевняє він. – Тому я постійно буду організовувати футбольні матчі, походи в ліс, відвідування кінотеатрів”. „Хочу підтримати кандидатуру Юрка, - додає його найкращий друг Миколка. – Він справді все уміє. Коли ж кожну справу робитимемо разом, порадившись, вислухавши всі думки, жити нам буде дуже цікаво”.
Поміркуй і дай відповідь:

За чию кандидатуру ти б голосував на цих зборах?



Урок 10. Терпіння і справедливість
Ключовий вірш із Біблії: «Терпінням спасайте ваші душі» (Лк.: 21:19).




Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 10!



  1. Для чого людині терпіння?

2. Чи можна жити по справедливості?



Запам’ятай нові слова і поняття

Справедливість – винагорода праведним, смиренним і терплячим та покара грішникам, які не покаялись.

Терпіння – здатність людини переносити земні страждання: хвороби, прикрощі, знущання, самотність, матеріальні нестатки.

Терплячість – уміння не осуджувати людей за їхні недоліки і переносити незручності, повязані з ними.
Біблійна історія

Притча про багача і Лазаря

Прочитай притчу і визнач її головну думку
Один чоловік був дуже багатий, одягав одяг виключно з порфіри та вісону і щодня розкішно бенкетував. А біля його воріт день у день лежав убогий чоловік на ім’я Лазар, від хвороби вкритий струпами. Він готовий був харчуватися кришками, що падали зі столу багатого. І тільки пси зализували його болючі рани.

Та ось сталося, що Лазар помер і ангели віднесли його на Авраамове лоно.

За якийсь час умер і багатий. Потрапив він до пекла і, терплячи там муки, звів очі до Неба і побачив Авраама та Лазаря. І закричав багатий чоловік: „Змилуйся, отче Аврааме, наді мною і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінець свого пальця і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім!”... Авраам же промовив: „Згадай, сину, про те, що ти вже прийняв за життя усе добро, а Лазар промучився біля твоїх воріт. Тепер же він тут тішиться, а ти мучишся. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена: ті, що хочуть переходити звідси до вас, не можуть того зробити. І не можна нам перейти до вас.”.

Тоді багач почав благати: „Тож хоч пошли, отче Аврааме, Лазаря у дім мого батька. Маю п’ятьох братів, і хай Лазар пояснить їм, щоб не повторили моїх помилок у земному житті і після смерті не опинилися у місці страждань, які терплю я!” Авраам же сказав: „Не потрібно їм Лазаря. Вони мають Божі Заповіді, попередження пророків, Господню науку, і хай слухають їх!” Багач спробував заперечити: „Коли брати мої почують когось із воскреслих, то покаються”. Та Авраам відповів: „Якщо Божого Слова не слухають, то не повірять і воскреслим!” (Див. Луки 16:19-31).


Це цікаво!

Ім’я „Лазар” у давньоєврейській мові означало „Божа допомога”.

А ще в євреїв існував звичай, за яким багачі вмочували хліб у воду і витирали ним руки, ніби серветкою. Відтак цей шматочок кидали під стіл. Після гостини хліб викидали собакам, що жили біля воріт.
Поміркуй і дай відповідь:

Хто такий Авраам? Що ти знаєш про служіння Господу?

Чому Лазаря після його смерті ангели віднесли на Авраамове ложе, а багатому довелося терпіти муки у пеклі?


  1. Для чого людині терпіння

Притча про багача й Лазаря пояснює нам значення терпіння в житті кожної людини. Розповідь про них побудована на протиставленні. Багач гожий і красивий, гарно вдягнений, ситий, приємний з вигляду. Але він непривабливий і страшний усередині, бо є жорстоко байдужим до страждань інших і немилосердним.

Бідняк не має нічого, лиш покритий струпами і тужить за шматочком хліба, який і то дістається швидше собакам, ніж йому. Але він красивий всередині, бо терпляче і мужньо переносить земні страждання. Він не проклинає ані багатія, ані Господа і навіть не просить Його про полегшення свого життя.

Притча навчає, що не вбогість сама собою дарує людині спасіння і святість, а терпіння у стражданнях, які ця вбогість породжує. Ісус вчить зносити наші недуги, прикрощі, нестатки, бо за них Господь обов’язково винагородить нас у вічному житті. У тому й полягає суть і призначення нашого земного терпіння.

Необхідність проявляти терпіння відчуваємо буквально на кожному кроці нашого повсякденного життя. Нас дратує те, що через балакучість співрозмовника втратили зайві хвилини на „мобільнику”. Обурюємось невихованістю сусіда по столу, який сьорбає юшку чи колупається в носі. Відповідаємо грубістю на нечемність відвідувача театру, який, запізнившись і пробираючись на своє місце, наступив нам на ногу. Висміюємо приятельку, яка одягла крикливу сукню на вечірку. Гніваємось на невдаху, який пролив сік на наш новий костюм. У таких ситуаціях важливо не піддаватися спокусі зухвало повчати приятелів та знайомих, а тим більше насміхатися з них. Краще підтримати мудрою порадою, а то й не побачити їхніх недоліків, а вдома помолитися Господу за те, щоб допоміг позбутися цих недоліків.

Проте терпіння не слід плутати з терплячістю. Терпляча людина не нарікає лише на ближнього. Людина в терпінні не нарікає і на Господа, Який послав їй непрості випробування, аби дати можливість спасти душу.
Поміркуй і дай відповідь:

Чому зі своїми проханнями багач звертається не до Лазаря, а до Авраама?

Чи можна на основі цього зробити висновок про те, що грішник покаявся?

Чому Ісус Христос якось сказав, що легше верблюдові пролізти крізь вушко голки, аніж багатому потрапити до раю?

Як може спастися багатій?

Чи можуть спастися брати багатія?


Це цікаво!

Яскравим прикладом довготерпіння було життя ченця Києво-Печерського монастиря Агапіта, який жив в ХІ столітті. Він володів таємницями народної медицини, але лікував людей не лише її засобами, а й зцілював Словом Божим. Його пацієнтами були жебраки і бідняки, бояри і князі. Але ні з кого він не брав плати за лікування, знаючи, що всяка сила людини, її талант і покликання - від Бога, а не від неї самої. Тож Агапіт дав обітницю не полишати монастирських стін, а приймати хворих тільки у святій обителі. Цієї клятви він не порушив навіть тоді, коли хворів князь Володимир Мономах. Агапіт передав йому лікувальне зілля, молився за князеве здоров’я і зцілення його душі. І княжу недугу було подолано, але сам цілитель за монастирські ворота не вийшов, бо не мав права поступитися людській силі, адже допомагав людям силою Господньою.


Поміркуй і дай відповідь:

Чим повчальна історія життя Агапіта Печерського?


Повчальне оповідання
Якось Тетянка взялася шити сукню своїй ляльці, та раптом вколола палець і з досади закинула роботу. Після обіду вона спробувала продовжити своє заняття, але стібки виходили нерівними, нитки рвалися і врешті заплуталися остаточно. На очі дівчини навернулися сльози, вона сердилася і на ляльку, і на голку, і на сукню, і навіть на яблуньку, під якою сиділа. Коли сльози почали висихати, Тетянка помітила на деревці павутинку. У той час, як дівчина захоплено розглядала роботу маленького павучка, подув вітер, і від тонкої павутинки залишились тільки обривки. Наляканий павучок утік на одну з гілок і, весь зіщулившись, сидів там доти, поки вітер не вщух. А потім розпрямив лапки, повернувся на попереднє місце і знову почав тягнути свою срібну нитку. Його рухи були незвичайно швидкими, і перед очима дівчинки почав вимальовуватися дивний візерунок. Майстра нітрохи не засмучувало те, що сталося з його першою роботою...
Поміркуй і дай відповідь:

Як би ти завершив це оповідання?


Перевір себе!

  • Коли ти ідеш до церкви, однокласники насміхаються над тобою: який, мовляв, праведний. Як правильно вчинити: вступити в дискусію, промовчати а чи лагідно запросити йти разом?

  • Одна учениця ніяк не хоче взятися за книжку. Як зробити: посміятися з її невігластва, розібрати на класних зборах, розповісти про корисність навчання чи переказати цікавий епізод з підручника?

  • Подруга не знає, яку сукню їй одягнути на вечірку. Подумати, що це не моя справа, чи запропонувати переглянути черговий випуск журналу мод?

  • Під час відзначення вашого дня народження приятель розбив ваш улюблений фужер? Посваритися, не подати вигляду, що це вас засмутило, чи пожартувати, що у вас у житті ще й не таке бувало.

  • Неприємний вам хлопчак навмисне обляпав вас багнюкою ще й обізвав нечупарою. Дати здачі, поскаржитися батькам або вчительці чи простягнути руку на знак примирення, а вдома ще й помолитися за спасіння його душі?

Яку відповідь даси на такого отриманого тобою листа:

Рік тому зі мною сталося нещастя. Я втратила друзів і важко захворіла. Тепер, коли б я мала втішатися своїм життям, я є свідок страждань, що відвідали моє життя. Хіба Бог не дав життя для того, щоб радіти, а тим часом я дуже терплю. Чому існують страждання, якщо всі жахаються від нього? До кого маю звернутися? Не знаю, що робити. Чому Бог допустив таке? Думаю, що жити нема змісту, бо яке значення має терпіння у житті людини?
2.Чи можна жити по справедливості

Творець і Спаситель завжди бачить наші гріхи, сумує про те, що не розкаюємося в них, але як дбайливий садівник готовий почекати ще один сезон, дає можливість покаятися, бо тільки так можемо розраховувати на справедливість.

Щоб люди не розділилися на добрих і злих, Бог сказав Адамові та Єві: „Все вам дозволено, окрім плодів з Дерева пізнання добра і зла”. Так було оголошено формулу найвищої, Божої справедливості: дозволене все, що не заборонене. Однак змієва спокуса сатани штовхнула перших людей на первородний гріх. Кара за непослух була Божою – мудрою і справедливою: в поті чола свого здобувати хліб насущний і в муках продовжувати рід свій, тобто терпіти. Але з вини людей з’явився принцип людської несправедливості: дозволене тільки те, що дозволене. Відтоді людина мріє жити за формулою Божої справедливості, але ніяк не може відійти від принципу людської несправедливості.

Поняття справедливості тісно пов’язане з двома іншими поняттями – прав та обов’язків людини, її відповідальності за свої вчинки. У Загальній декларації прав людини, прийнятій свого часу міжнародною Організацією Об’єднаних Націй, записано, що кожна людина „має обов’язки перед суспільством”, в якому тільки й можливий „вільний і повний розвиток її особистості”. І справді, якщо суспільство, держава забезпечують людині збереження її прав і реалізацію її свобод, то людина, у свою чергу, зобов’язана підтримувати таке суспільство і таку державу, охороняти й захищати їх, сприяти вдосконаленню і розвитку. Кожна людина зобов’язана знати чинні у державі закони і дотримуватися їх, нести відповідальність за порушення. Бо тільки там, де дотримуються закони, можна говорити про існування соціальної справедливості. Але кожна людина несе відповідальність не лише за виконання державних законів, а й моральних. У жодному із державних законів не записано, що маємо вірити в Бога, ходити до церкви, молитися, але Божі Заповіді, у яких закладена Господня справедливість, спонукають нас до цього.

Часто ми хочемо справедливості вже, негайно і тільки для себе. Нам раз у раз здається, що несправедливо поставили низьку оцінку, похвалили іншого, суддя несправедливо провів футбольний поєдинок. Але не забуваймо про те, що саме у випробуваннях і стражданнях виявляється Господня любов до нас, тому маймо терпіння, не зазнавши справедливості на землі, дочекатися їх у житті вічному.



Поміркуй і дай відповідь:

Які права має людина перед Господом?

Де Небесний Отець визначив наші обов’язки і правила життя?

Чому надуживання власними правами неминуче призводить до порушення прав іншого?

Чому дотримання прав ближнього і виконання власних обов’язків вимагає від нас терпіння?

Чи справедливо терпіти і страждати?



Урок 11. Відповідальність за вчинки
Ключовий вірш із Біблії: «Від усякого, кому дано багато, багато від нього і вимагатимуть; а кому довірено багато, від того більше жадатимуть» (Лк. 12:48).




Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 11!



  1. Як розрізнити добрі і погані вчинки?

  2. Чому завжди слід бути готовим до відповідальності за свої вчинки?


Запам’ятай нові слова і поняття

Відповідальність – виконання людиною певних зобов’язань, які ставлять перед нею інша людина, суспільство, Бог.

Вчинок – певна дія людини.

Намір – рішення людини зробити що-небудь, досягти результату.

Покарання – реакція держави, батьків, Бога на порушення людиною моральних зобов’язань чи правил співжиття, яка обмежує права цієї людини.


  1. Як розрізнити добрі і погані вчинки

Усе наше життя складається з певних вчинків. Тільки протягом одного дня ми можемо допомогти однокласнику у розв’язку незрозумілої йому задачі і провідати в лікарні хвору бабусю, посваритися з кращою подругою і розбити м’ячем сусідське вікно, поприбирати у квартирі і зіпсувати телевізор.

Як правило, вчинки супроводжуються добрими намірами.

Наприклад, хотілося довести подрузі, що львівські цукерки смачніші за київські, а та образилася, бо її мама працює на фабриці «Рошен».

Думав знайти новий канал «Дискавері», який залюбки дивилися б і дорослі, і діти, але ненароком зіпсував пульт управління.

Грав у принциповому поєдинку на перемогу, а м’яч чомусь замість воріт полетів у вікно.

Поспішала провідати бабусю в лікарні і перебігла вулицю на червоне світло.

Прибираючи в кімнаті у мами, викинула папірець із важливим для неї номером телефону.

Тож у кожному вчинку маємо пам’ятати не тільки про наш намір, але й про відповідальність за його результати. Далеко не завжди легко розібратися, які наслідки матиме наш учинок.

Випадково кинули недогорілий сірник у відро із сміттям – і зчинили пожежу.

Розпочали репетирувати вдома пісню до конкурсу – і накликали на себе гнів сусідки, яка відпочивала після нічної зміни.

Плануючи який-небудь вчинок, слід пригадати батькові або материні настанови, звернутися в молитві за порадою до Господа. Це ніколи не пізно зробити й тоді, коли ви вже зробили недобрий вчинок. Набагато гірше, якщо ви нічого не зробите для того, щоб поправити його наслідки. Недобре вчинить водій, який зіб’є на дорозі пішохода, але він ще може надати йому першу медичну допомогу, викликати швидку, підсобити родичам на лікування, помолитися за здоров’я потерпілого. Значить Божий голос добра переміг у ньому голос зла.
Біблійна історія

Притча про кукіль

Прочитай притчу та подумай, що таке кукіль
Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на своєму полі. А коли люди спали, прийшов його ворог і насіяв куколю (бур”яну) поміж пшеницею. Коли зерно випустило колос, тоді показався і кукіль. Прийшли господареві робітники і кажуть панові: «Пане, ти ж добре насіння сіяв на своєму полі! Звідки ж узявся кукіль?