Основи здорового способу життя



Сторінка1/3
Дата конвертації17.11.2018
Розмір1.43 Mb.
  1   2   3
Київський міський Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ

ОСВІТНЬО-ПРОФІЛАКТИЧНОЇ

РОБОТИ

НА ТЕМУ:

ОСНОВИ ЗДОРОВОГО



СПОСОБУ ЖИТТЯ”


Київ 2005

Лекція:


"ОСВІТНЬО-ПРОФІЛАКТИЧНА РОБОТА ЯК ФОРМА УТВЕРДЖЕННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ В МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ"
Відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони здоров'я профілактика поділяється на первинну, вторинну і третинну.

Первинна профілактика:

Найбільш масова та найбільш неспецифічна. Її контингент включає загальну популяцію дітей, підлітків і молоді, а метою є формування активного, адаптивного, високо функціонального життєвого стилю, спрямованого на здоров'я. Первинна профілактика є найбільш ефективною. Зусилля первинної профілактики спрямовані не стільки на попередження хвороби, скільки на формування здорового способу життя.



Первинна профілактика має наступні завдання:

  • вдосконалення, підвищення ефективності, які використовуються молодою людиною активних, конструктивних поведінкових стратегій;

  • збільшення потенціалу особистністних ресурсів (формування позитивної, стійкої Я-концепції, підвищення ефективності функціонування соціально-підтримуючих мереж, розвиток емпатії, внутрішнього контролю власної поведінки і т.д.)

Основними способами реалізації задач первинної профілактики є:

  • навчання здоровому способу життя: усвідомлення, розвиток і тренування визначених умінь справлятися з вимогами соціального середовища, керувати своєю поведінкою

  • також надання дітям і підліткам психологічної і соціальної підтримки адекватними підтримуючими системами і структурами.

Виконання задач первинної профілактики повинне здійснюватися спеціально навченими в області профілактики психологами, медичними і соціальними психологами і педагогами.

Вторинна профілактика:

Серед дітей, підлітків і молоді містить у собі як соціально-психологічні, так і медичні заходи неспецифічного характеру. Її контингентом є діти і підлітки з ризикованою поведінкою ( бездоглядні діти, діти з кризових сімей, діти вулиці .)

По своїй спрямованості на контингенти ризику вторинна профілактика є масовою, залишаючись при цьому індивідуальною у відношенні конкретної дитини чи підлітка.

Метою вторинної профілактики є зміна малоадаптивної дисфункціональної ризикованої поведінки на адаптивну форму поведінки



Вторинна профілактика має наступні завдання:

  • розвиток активних стратегій поведінки, що допомагає подолати проблему;

  • підвищення потенціалу особистісних ресурсів.

Виконання програм вторинної профілактики повинно здійснюватися спеціально навченими професіоналами - психотерапевтами, психологами, соціальними працівниками, педагогами і мережею непрофесіоналів - членів груп само- і взаємодопомоги, консультантами. Ефект від програм вторинної профілактики більш швидкий, але менш універсальний і діючий, ніж від первинної.

Третинна профілактика:

Серед дітей, підлітків і молоді є переважно медико-соціальною, індивідуальною і направлена на попередження переходу сформованого захворювання в його більш важку форму, наслідків у виді стійкої дезадаптації.



Метою третинної профілактики є :

  • максимальне збільшення терміну ремісій.

При проведенні третинної профілактики різко зростає роль професіоналів - психотерапевтів, терапевтів, соціальних працівників і психологів, а також непрофесіоналів - консультантів, членів соціально-підтримуючих груп і співтовариств.

Організаційні основи профілактики:

Для створення профілактичних програм необхідно чітко представляти принципи, по яких будується профілактична активність.



1. Принцип системності.

Цей принцип припускає розробку і проведення програмних профілактичних заходів на основі системного аналізу актуальної, соціальної і наркотичної ситуації в країні.



2. Принцип стратегічної цілісності.

Цей принцип визначає єдину стратегію профілактичної діяльності, що обумовлює основні стратегічні напрямки і конкретні заходи й акції. Підхід до профілактики повинен бути стратегічно цілісним.



3. Принцип багатоаспектності.

Він припускає сполучення різних аспектів профілактичної діяльності.

Особистісний аспект припускає вплив, спрямований на позитивний розвиток ресурсів особистості.

Поведінковий аспект припускає цілеспрямоване формування в дітей і дорослих міцних навичок і стратегій поведінки, що стрес-переборює.

Просторово-центрований аспект припускає активне формування систем соціальної підтримки в рамках превентивного і реабілітаційного простору (тобто системи соціальних інститутів, соціальних центрів, спрямованих на профілактичну і реабілітаційну активність). Ця система може бути організована в окремому районі, країні, і повинна носити організований характер.

4. Принцип ситуаційної адекватності профілактичної діяльності.

Він означає відповідність профілактичних дій реальної соціально-економічної, соціально-психологічної і наркологічної ситуації в країні.



5. Принцип континуальності.

Він припускає забезпечення безперервності, цілісності, динамічності, сталості, розвитку й удосконалення профілактичної діяльності.



6. Принцип солідарності.

Він означає солідарну міжвідомчу взаємодію між державними і суспільними структурами з використанням системи соціальних замовлень.



7. Принцип легітимності.

Припускає реалізацію цільової профілактичної діяльності на основі прийняття її ідеології і довірливої підтримки більшістю населення.



8. Принцип полімодальності і максимальної диференціації.

Припускає гнучке застосування в профілактичній діяльності різних підходів і методів, а не центрування тільки на одному методі чи підході.


Методи профілактичної роботи:

1. Лекція – цілісний виклад для аудиторії певної інформації пов’язаної з проблемою, пояснення цієї інформації (інформація поширюється в одному напрямку)

Позитивні можливості лекції:

  • Не потребують складного обладнання

  • Невеликі затрати часу (1 година чи 1 година 30 хвилин)

  • Швидко організовується, охоплює велику кількість людей

  • Її може провести будь-який спеціаліст, а не команда працівників

Недоліки лекції:

  • Надання інформації яка може бути не почута

  • Коли вона почута (інформація), може бути не зрозумілою

  • Інформація може бути не сприйнята аудиторією

  • Інформація швидко забувається

  • Обмежені можливості емоційного впливу на аудиторію

  • Не впливає на поведінку людини

  • Пасивна позиція аудиторії


2. Бесіда – обмін інформацією (ведучий - аудиторія)

Позитивні можливості бесіди:

  • Активізується мислення

  • Залучає до обговорення власний досвід аудиторії

  • Підвищує зацікавленість аудиторії

Недоліки бесіди:

  • Не формується поведінка

  • Може перерости в суперечку

  • Вимагає підготовки аудиторії


3. Диспут – передбачає різні точки зору – чітка організація (підготовка – проблема; люди які доповідають)

Переваги диспуту:

  • Джерело інформації – це представники групи

  • Висока емоційна замученість учасників

Недоліки диспуту:

  • Тільки деякі учасники займають активну участь

  • Вимагає тривалої підготовки

  • Вимагає високої майстерності ведучого

  • Ставиться за основу перемога


4. Кіно- або відео лекторії – цикл лекції з залученням відеофільмів.

Переваги:

  • Сприяє емоційному ставленню до проблеми

Недоліки:

  • Вимагає технічних засобів, виключає когнітивний дисонанс аудиторії

  • Не формує поведінки людини

  • Аудиторія займає пасивну позицію


5. Тренінг – спрямована на формування вміння та навичок.

Переваги:

  • Формування навички поведінки спрямовані на вирішення проблем

  • Дозволяється використовувати ефект групового впливу

Недоліки:

  • Велика затрата часу

  • Обмежена кількість учасників (15 чоловік)

  • Вимагає підготовки соціального працівника


6. Рольові ігри – відтворення у реалістичній або символічній формі проблем та ситуації з нею пов’язаних (театралізовані дискусії, імпровізаційні або сюжетні виставки, концерти)

Переваги:

  • Дає змогу поєднати властивості тренінгу, формувати позитивну поведінку та емоційну замученість

  • Менша затрата часу

Недоліки:

  • Учасники діляться на активних та пасивних

  • Несерйозне ставлення до заходів


7. Профілактика за допомогою засобів масової інформації – підготовка статей, рубрик, вебсайтів.

Переваги:

  • Дозволяє охопити велику аудиторію

Недоліки:

      • Аудиторія чітко структурована (певні люди читають, деякі ні)

      • Зворотній бік ефекту ореолу

      • Пасивна позиція аудиторії недостатній зв’язок (зворотній)

      • Інформація може бути викривлена при сприйняті


8. Соціальна реклама – різні форми поширення серед суспільства цінностей (ненасильство).

Переваги:

  • Охоплює значну аудиторію

  • Викликає цікавість до проблеми

  • Поглибити переконання

Недоліки:

    • Когнітивний дисонанс

    • Сприймається як упереджена

    • Мало інформативна


9. Навчання на рівні – підготовка осіб із числа цільової групи профілактики з метою поширення ними профілактичної інформації серед рівних осіб під час неформальних заходів і спілкування.
До уваги тренера!
Запитання для обговорення:

  1. Які методи профілактичної роботи ви найчастіше використовуєте в своїй роботі?


Література:
Лозинський В. С.Учіться бути здоровими. - 2-ге вид., доп. та перероб. К.: Київський міський Центр здоров'я, 2004. - 160 с:

Матеріали для проведення групової роботи з формування здорового способу життя та профілактики негативних явищ в молодіжному середовищі м. Києва / За заг. ред. К.С. Шендеровського, І.Я. Ткач, К.В. Савченко, І.О. Бєлова. – К.: КМЦСССДМ, 2005.

О. О. Яременко, Балакірева О.М., О. В. Вакуленко та ін. Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи. – К: Український інститут соціальних досліджень, 2000. -207 с.

Лекція:

"Тренінг як форма проведення профілактичної роботи"
Однією з ефективних форм просвітницької роботи щодо формування здорового способу життя та з профілактики негативних явищ в юнацькому та молодіжному середовищі є тренінг .

Тренінг – це запланований процес, призначений поповнити навички та знання учасників і перевірити їх ставлення, ідеї, поведінку з метою зміни та оновлення. Тренінгові заняття спрямовані на підвищення компетентності учасників у сфері формування здорового способу життя.

Тренінги бувають різних видів: комунікативні, особистісного росту, соціально-педагогічні, соціально-просвітницькі тощо.

Соціально-просвітницький тренінг розрахований на:


  • надання інформації;

  • оволодіння знаннями;

  • формування умінь, знань і навичок, які сприятимуть усвідомленому вибору варіантів поведінки;

  • розвиток установок, усвідомлення потреб і мотивів;

  • підготовку фахівців, навчання спеціалістів, які працюють з молоддю у сфері освіти, інформаційних технологій, тощо, а також підлітків-інструкторів.

Головна відмінність просвітницького тренінгу полягає у тому, що такий тренінг може провести інструктор, який не має спеціальної психологічної (психотерапевтичної) підготовки. Головною умовою є бажання, необхідні знання та уявлення про групову роботу.

На комунікативному тренінгу група і груповий процес є інструментом для того, щоб учасники навчились вільно спілкуватися з різними людьми і в різних колективах.

На тренінгу особистісного росту йде робота над глибинними особистісними установками учасників, направлена на духовний ріст і зміну індивідуумів.

Просвітницький тренінг теж розвиває комунікативні навички, в процесі його проведення порушуються проблеми відповідальної поведінки. Але головною функцією такого тренінгу є інформування.

Людина засвоює інформацію краще, якщо навчання проходить інтерактивно: коли людина має можливість одночасно з одержанням інформації обговорювати незрозумілі моменти, задавати запитання, відразу закріплювати отримані знання, формувати навички поведінки.

Соціально-просвітницький тренінг (СПТ) розрахований на:

• оволодіння знаннями;

• формування умінь і навичок, які сприятимуть усвідомленому вибору правильних варіантів поведінки молоді щодо здорового способу життя.



Трснінгове заняття та його організація.

Тренінг проводить тренер (ведучий).

Група повинна нараховувати не більше 15-20 учасників. Якщо група буде складатися із більшої кількість людей, то це буде уповільнювати швидкість навчання.

Обладнання тренінгової кімнати, розташування в ній меблів повинно сприяти створенню атмосфери довіри, рівності умов навчання, поваги до всіх учасників, готовності сприймати нові ідеї та інформацію.

Меблі краще розташувати так, щоб вони не створювали бар'єри між часниками спілкування, забезпечували їм вільний доступ для спілкування та простір для спільного вирішення завдань.

Стільці повинні бути легкими, щоб їх можна було переставити так, як зручно, в залежності від умов та виду діяльності. По куткам кімнати можна поставити декілька столів, які можуть знадобитися під час роботи.



Меблювання кімнати повинно бути легко змінним. Учасників тренінгу можна залучати до здійснення перестановок. Це буде сприяти їх проявам активності.

Як правило всі учасники групи в тому числі і тренерська команда сідають на стільці, які розставляються колом. Якщо робота передбачає багато затрат часу на групову роботу з плакатами, або пов'язану із написанням текстів, то в таких ситуаціях буде доречним передбачення необхідної кількості столів. Столи розташовуються в такому порядку, щоб забезпечити максимальне дотримання комфортності для учасників групи і мінімізації можливих при цьому бар'єрів.

я в достатності підготовленого обладнання.

Тренінгові заняття можуть проводитися щоденно по 3 години з однією перервою, або проводитися з інтервалами в один - три дні. Під час перерви учасникам групи можна запропонувати чай, кофе, воду, бутерброди. Перерва на 15-20 хвилин є достатньою для відновлення сил учасників тренінгу.

За тривалістю найбільш вдалою формою групової роботи є марафон, тобто проведення занять по 6-8 годин роботи протягом декількох днів. При такій формі роботи передбачається велика обідня перерва ( одна година).

Після завершення перерви для того, щоб всі учасники включилися в навчальний процес, потрібно біля п'яти хвилин. Як правило, хвилини після перерви заповнюються ведучим іграми-розминками.



В процесі СПТ використовуватися різні методи такі як:

  • групова дискусія (як базова),

  • міні-лекції:

  • рольова гра,

  • вербальні і невербальні вправи.

  • мозковий штурм (в різних варіантах проведення).

  • робота в малих групах, включаючи роботу в міні-групах (3 - 4 особи), парах;

  • вправи із зворотнім зв'язком;

  • вправи на обговорення;

  • рольові ігри;

  • ресурсні вправи та рухові ігри;

  • коло.


Алгоритм тренінгу.
Заняття методом СПТ має наступні кроки:

I вступна частина.

1. Створення єдиного психологічного простору, а також засвоєння основ та правил надання зворотнього зв'язку: учасник - група, група - учасник;

II основна частина.

і):


  1. Створення ситуації рефлексії (для цього проводиться гра, дискусія, інтерв'ювання):

  2. Постановка проблеми та рішення її конкретних завдань, набуття знань, павичок, умінь тощо;

III завершальна частина.

4. Підведення підсумків, вправи на відновлення сил учасників.

Вступна частина кожного тренінгу починається із блоку структурних вправ таких як Вступ, Правила, Знайомство, Очікування.
Вступ складається з таких кроків:

  • представлення тренерської команди;

  • коротка інформація про діяльність організації, про програму або проект, у рамках якого проводиться тренінг;

  • інформація про тих, хто фінансує цю діяльність організації;

  • оголошується тема тренінгу;

  • присутніх знайомлять з особливостями методики проведення заняття (тобто, що таке тренінгова форма навчання та які її особливості).

Далі дається план-графік роботи під час тренінгу: час проведення, перерви, харчування (якщо планується) тощо.

Після Вступу приймаються “Правила” – випробуваний й ефективний метод для досягнення у групі атмосфери довіри та співробітництва.

Правила приймаються на початку кожного (!) заняття. Основний звід необхідних для даного тренінгу правил пропонує тренер, а присутні можуть лише доповнити його своїми .

Правила варто записати на великому аркуші паперу і прикріпити на видному місці. Вони мають знаходитися там до кінця заняття, щоб можна було при потребі посилатися на необхідне правило.



Очікування:

Для успішності тренінгу важливо знати, навіщо люди прийшли на тренінг і які попередні знання з заявленої тематики тренінгу вони вже мають. Висловлювання учасників щодо їх очікувань по зазначеній темі допоможуть конкретизувати спрямованість роботи групи. Тож перед початком роботи тренер та група повинні узгодити і домовитися про напрямок свого спільного руху. Така домовленість буде конкретизувати бажаний результат спільної роботи та формувати прагнення до його досягнення.



Орієнтовний перелік правил:

Цінування часу

При будь-якій програмі тренінгового навчання завжди існує ліміт часу. Всім учасникам потрібно бути уважними, не відволікатися від теми обговорення, прагнути дотримуватися регламенту.

Ввічливість

Воно допоможе виконати перше правило - берегти час. Запропонуйте учасникам говорити по-черзі, не перебивати один одного, говорити згідно теми та без відволікань. Висловлювати свою думку слід коротко та чітко, пам'ятаючи, що думка кожного цінна І необхідна для поповнення спільної скриньки групового досвіду.

Позитивність

Запропонуйте учасникам висловлювати позитивні Ідеї, здійснювати позитивні дії, поважати себе та інших.

Говорити від свого імені

Надайте приклад „Я-висловлювань": Я вважаю... я так думаю... на мій погляд..." Якщо Ви хочете привести інформацію (звичайно яка стосується теми обговорення), то вкажіть джерело її отримання. Вислови типу: „Всі так думають" не несуть конкретної інформації, забирають час і тому будуть вважатися помилкою.

Правило додавання

Це правило означає, що вислови, думки добавляють до раніше сказаних без їх нівелювання. На одне питання може бути багато різних відповідей. Кожний має право на власну думку та її висловлювання, окрім таких, які принижують людину, її стать чи національність чи не стосуються теми тренінгу.

Правило добровільної активності

Якщо для виконання якогось завдання потрібна людина, то присутні мають право пропонувати лише свою кандидатуру. Визначення міри власної активності на заняттях є інклюзивним правом кожного учасника групи.

Конфіденційність

Важливо пояснити учасникам, що інформація про їх власне життя, яка може бути проговореною на заняттях повинна залишитися в даному колі і не виноситися за його межі.


Основна частина тренінгового заняття:

Блок визначення проблеми:

Спрямований на прояснення проблеми, яку повинна вирішити група, міри її важливості для кожного учасника а також на введення учасників групи в коло понять та термінів зазначеної теми. При проведенні даного блоку застосовуються методи щодо виявлення причин та наслідків обраної тематики тренінгу.

Блок пошуку шляхів вирішення проблеми.

Включає вправи чи інші методи, спрямовані на розробку групою планів конкретних дій для вирішення поставлених питань а також на стимулювання індивідуального пошуку кожним учасником власних шляхів щодо вирішення даної проблематики.

Завершення роботи тренінгу:

Щоденно тренінгові заняття завершуються спеціальними вправами, після яких проводиться оцінка-аналіз заняття.

Правильно закінчити заняття так само важливо, як і правильно його розпочати. Закінчується тренінг спеціальними заключними вправами, після яких має відбутися оцінка-аналіз заняття.

Оцінку можна проводити у формі анкет, опитувальних листів або просто висловів присутніх. Мета будь-якої оцінки тренінгу - перевірити якість навчання та визначити, наскільки воно було ефективним. Оцінка-аналіз тренінгу також дозволяє корегувати проведення подібних занять, дає імпульс до нових ідей, допомагає зрозуміти, наскільки були досягнуті поставленої мети. Інформація, отримана за допомогою оцінки тренінгу, дозволяє з'ясувати, що із засвоєного присутніми на тренінгу приведе до змін у їхній практичній діяльності. На жаль, дуже часто присутні на тренінгу знають відповіді на всі запитання, але не спроможні взяти з цього знання користь, знаходячись у звичайній робочій обстановці. Тому серед запитань оцінки-аналізу обов'язково повинні порушуватись питання щодо змін у подальшій практичній діяльності учасників та учасниць тренінгової програми.

Запитання повинні бути відкритими і надавати людині повну свободу відповіді. Бажано лишати достатньо місця на відповіді.

Підписувати анкети не обов'язково. Анонімність опитування сприяє чесним відповідям, які є відбитком щирих думок учасників тренінгу.
Техніки проведення тренінгів:

Презентація та “криголами”.

Ці короткі вправи призначені розпочинати заняття. Вони допомагають учасникам розслабитися, познайомитися, створити атмосферу довіри в групі, заохочують до участі та взаємної підтримки. У процесі навчання ви зможете створювати й нові види таких вправ, але, безумовно, матимете якісь улюблені. Важливо підібрати “криголами”, які найбільше до вподоби групі.



-„Ситуації та емоції". Учасники стоять по колу. Інвентар. М'ячик. Інструкція. Зараз кожний з вас назве одну емоцію, почуття. Я починаю: "Спокій"...

Коли всі назвали по одній емоції і запам'ятали її, тренер пропонує продовжити вправу.



А тепер кожен називає якусь ситуацію і кидає м'ячика іншому учаснику. Той, хто спіймав м'яча, має повторити ситуацію та назвати "свою" емоцію. Наприклад: "Коли я стою у черзі, то відчуваю... переляк!"

Вправа тренує навичку внутрішнього контролю емоційних станів, їх незалежність від зовнішньої ситуації. Може використовуватись з метою активізації учасників групи.

-„Телепатія". Учасники групи розділяються на пари. Інструкція. Сядьте спиною один до одного. Після того, як я скажу "Почали!", зосередились один на одному і тричі, не домовляючись, спробуйте водночас обернутися та подивитися один на одного.

-„Коло довіри". Учасники сидять по колу. Кожна наступна частина інструкції подається після виконання попередньої.

Інструкція. Задайте запитання сусіду зліва про зовнішній об'єкт: "Котра година?"

Задайте запитання про особливості його зовнішнього вигляду: "В тебе гарні сережки, з якого вони каменю?"

Задайте запитання про уподобання: "Тобі подобаються пісні В.Цоя?"



Задайте запитання про риси характеру: "Мені здається, що ти весела людина. Чи це так?

Задайте запитання одному з учасників так, щоб відповіли і інші учасники: "Чи ти збираєшся ввечері передивитись відеозаписи?"

Якщо задане запитання викликає негативну емоційну реакцію або небажання відповідати, то можна не відповідати. А той, хто задав "непристойне" запитання, робить З присідання.

По закінченні вправи обговорюються рівні довіри, дистанції взаємодії.



-„Ярлики" (варіант 1).Учасники сидять, розбившись на дві підгрупи. Тренер зачитує слова або показує малюнки - "ярлики": "Відмінник", "Хуліган", "Заїка" тощо. Інструкція. Завдання підгрупи 1 - подумати і розповісти, що цей персонаж робить, думає, відчуває. Підгрупи 2 - що він робити (думати, відчувати) не може не в якому разі.

Обговорення відбувається після кожного слова, підгрупи міняються ролями. Далі вправа переходить у групову дискусію на тему виправданості використання ярликів у спілкуванні.

-„Ярлики" (варіант 2).Учасники перебувають у хаотичному русі по приміщенню. 3-4 учасникам (за їх згодою) на спині закріплюються ярлики з написами: "Ледар", "Наркоман". "Авторитет" тощо. Ці учасники не знають змісту своїх ярликів. Інструкція. Зараз ви мовчки роздивитесь ярлики, що їх носять кілька учасників групи (вони самі не знають своїх ролей). Ми будемо обговорювати регламент наступного дня занять. Прошу всіх учасників ставитися до "носіїв ярликів" у відповідності з їх ярликами.

По закінченні проводиться обговорення таких питань:



  • чи дізналися носії "ярликів", що саме було написано?

  • як почували себе під час вправи?

  • як почували себе інші учасники, спілкуючись з людиною відповідно до її ярлика?

Моє послання у світ". Учасники сидять по колу.

Інструкція.

- Сформулюйте та запишіть те коротке повідомлення, лозунг, з яким ви хотіли б звернутися до людей.

  • Знайдіть, яка персона (персонаж) найбільшою мірою відповідає цьому посланню.

  • Складіть коротке (на 5 хвилин) повідомлення від імені цього персонажу, щоб у цьому повідомленні повною мірою було б відображено ваше послання у світ.

  • У кожного з вас є 5 хвилин для демонстрації цього послання. Бажано проведення суцільного відеозапису.

  • Тренер чітко слідкує за часом (5 хвилин на кожного учасника, незалежно від того, чи його промова вже закінчилася чи знаходилася на середині).

За бажанням кожного з учасників, після їхнього прохання до залу, слухачі можуть висловити те послання, що зрозуміли, оцінити ступінь його зрозумілості та прийняття.

При обговоренні відеозапису тренер звертає увагу на ті елементи, завдяки яким промова була зрозумілою та прийнятою, або навпаки, викликала сумніви та недовіру.

-„Чим ми схожі" Члени групи сидять у колі. Ведучий запрошує в коло одного з учасників на основі якої-небудь реальної чи уявлюваної подібності із собою. Наприклад: «Світлано, вийди, будь ласка, до мене, тому що в нас із тобою однаковий колір волосся (або ми схожі тим, що ми жителі Землі, або ми одного зросту тощо)». Світлана виходить у коло і запрошує вийти кого-небудь з учасників у такий само спосіб. Гра триває доти, доки всі члени групи не стануть у колі.

-„Компліменти" Ведучий пропонує учасникам придумувати компліменти одне для одного. Він кидає м'яч одному з учасників і говорить йому комплімент. Наприклад: «Дмитрику, ти дуже справедлива людина» чи «Катю, у тебе чудова зачіска». Інший учасник кидає м'яча тому, кому хоче висловити комплімент і так далі. Важливо простежити, щоб комплімент був сказаний кожному учасникові.

-„Загальний ритм" Учасники стоять у колі. Ведучий кілька разів плескає в долоні з певною швидкістю, задаючи ритм, який група повинна підтримати в такий спосіб: учасник. що знаходиться праворуч ведучого, робить один плеск, за ним — наступний і т.д. Повинне створюватися відчуття, начебто в заданому ритмі плескає одна людина, а не всі члени групи по черзі. Ця вправа рідко вдається з першого разу. Після кількох спробних кіл зі гри поступово вибувають учасники, які порушують загальний ритм.

Модифікація вправи. Ведучий плескає в долоні яку-небудь нескладну музичну фразу. Потім кожний по черзі її повторює (можливе одночасне відбивання ритму всією групою).

-„Перетворення" Учасники сидять у колі. Ведучий пропонує учасникам завершити наступні пропозиції:

«Якби я був книгою, то був би... (словником, томиком віршів...)»; «Якби я був їжею, то був би... (кашею, пиріжком, картоплею)»; «Якби я був дорослим, то був би...» (інші варіанти — піснею чи музикою, явищем природи, видом транспорту...). Усі відповідають по колу.

-„Шикуватися за зростом" Учасникам групи пропонується замружитися і вишикуватися за зростом (інший варіант: стати колом). Група може зробити кілька спроб.

-„Оплески" Учасники сидять у колі. Ведучий просить встати тих, хто має певне уміння чи якість (наприклад: «Встаньте всі ті, хто вміє вишивати, кататися на гірських лижах, любить дивитися серіали, мріє навчитися грати у великий теніс» тощо). Інші учасники групи аплодують тим, хто встав.
Мозковий штурм.

Мета "мозкового штурму", чи "мозкової атаки" полягає в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо певної проблеми від усіх учасників занять упродовж обмеженого періоду часу шляхом розгальмування. Після презентації проблеми запросіть усіх називати ідеї, коментарі, фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою. Запишіть усі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їхнього виголошення без зауважень, коментарів чи запитань. Присутні не повинні також коментувати пропозиції інших. Учасники мають відчувати: те, що вони говорять, не оцінюється й не засуджується. Перелік ідей використовуватиметься в подальшій роботі, яка може проходити у формі дискусії з розподілом пропозицій категоріями з відкиданням одних і наданням переваги іншим. “Мозковий штурм” може бути добрим початком роботи над новою проблемою чи темою. Варіації мозкового штурму називають “мережею” чи “кульками”. Тут визначальне слово пишеться в “кульці” в центрі сторінки. Коли обговорюються споріднені проблеми, їх записують поряд, вказуючи зв'язок. Водночас "мозковий штурм" вільного типу дає можливість за дуже короткий час (3-5 хв.) записати запропоновані ідеї. Обидва методи мають на меті заохочувати вільний вибір ідей і відчуття відсутності цензурних обмежень.



Дискусія в групі.

Дискусія — загальновідомий метод, який застосовується, зазвичай, у комбінації з іншими видами технік. Дискусія у великій групі корисна для вивчення досвіду всіх її членів і для надання можливості всім присутнім зробити відповідні висновки. Тренери повинні заохочувати всіх до участі в дискусії.



Обговорення великою групою.

Це навчальний метод, коли вся група обговорює ідеї чи події, що стосуються якоїсь певної теми. Обговорення відбувається навколо запланованих або імпровізованих тем.



  • Ключем до ефективності обговорення великою групою є те, як тренер ставить запитання. Уникайте запитань, на які можна відповісти “так” чи “ні”. Використовуйте запитання, які починаються із слів "як", "чому", "який". Заохочуйте всіх учасників до висловлення власних ідей.

  • Те, як тренер реагує на питання та коментарі, є вирішальним у створенні навчальної атмосфери. Демонструйте увагу до учасників, дякуючи кожному за запитання та висловлювання. Це стимулюватиме всіх присутніх ділитися інформацією, яку в іншому випадку вони відкинули б як нудну, нетипову, недоцільну чи зайву.

  • Не дозволяйте будь-кому домінувати над великою групою під час дискусії. Обмежити таку перевагу можна, сказавши: “А тепер давайте послухаємо, що скаже хтось інший” або “Я хочу, щоб усі мали можливість висловити свою думку”.

Більшість завдань виконується в малих групах або парах. Пояснюється це тим, що підлітку часом деякі почуття легше висловити в невеличкій групі, оскільки там він почувається безпечніше. Робота в малих групах дає також можливість заощаджувати час, бо зникає потреба вислуховувати кожного у великій групі. Розподіл на малі групи може здійснюватися різними шляхами — йдеться про постійні групи протягом уроку чи циклу уроків, різні групи для кожної вправи тощо.

Обговорення малою групою.

У цій навчальній процедурі беруть участь 3-6 осіб, які зібралися у невимушеній обстановці, щоб з'ясувати ці чи інші запитання, обговорити певні проблеми — словом все те, що їх турбує, — а також запропонувати вирішення цих проблем та оцінити ідеї. Ідеї можуть бути висловлені під час рольової гри або "мозкового штурму". Невеликі групи дають ширші можливості для роботи, ніж великі. Використовуючи цю методику; можна надати кожному свободу вибирати власний ритм роботи.

Дискусії малими групами стимулюють роботу командою. Струмінь ідей допомагає учасникам бути корисними один одному, а спільні міркування допомагають їм побачити власні ресурси та зміцнити їх.

Групова дискусія — спосіб організації спілкування учасників груп, який дозволяє зіставити протилежні позиції, побачити проблему з різних боків, уточнити взаємні позиції, що зменшує опір сприйняттю нової інформації, усуває емоційну упередженість. Метод дозволяє навчати учасників аналізу реальних ситуацій, прищеплює вміння слухати і взаємодіяти з іншими, показує багатовекторність можливого вирішення більшості проблем.

Для активізації учасників у груповій дискусії можна використовувати висловлення у колі: метод естафети — кожен передає слово тому, кому вважає за потрібне; висловлення за визначений проміжок часу (наприклад, кожному на висловлення дається 10-15 сек.) і тощо.



Міні-лекції - (по 10-20 хв.) надають можливість донести нову, необхідну для подальшої роботи інформацію, що має допомогти присутнім глибше зрозуміти проблему і зробити необхідні висновки. Завдання тренера при цьому не тільки в повідомленні необхідної інформації, але й в переконанні групи у корисності цієї інформації для розв’язання проблеми. Тому під час міні-лекції використовуються додаткові запитання або короткий обмін думками.

Міні-лекція закінчується колективним обговоренням чи вправою, яка дозволить практично використати отримані знання.

Бажано після закінчення міні-лекції роздати присутнім прослухану інформацію у друкованому вигляді.

Психогімнастика — допоміжний метод роботи в групі, за яким учасники спілкуються без допомоги слів. Психогімнастика може забезпечувати такі цілі:


  • діагностичну — у пантомімі виявляються слабості, порушення в поводженні, приховані імпульси та позиції учасника;

  • корекційну — слугує формуванню визначених навичок і типів поводження, допомагає корегувати неадекватні емоції і дає матеріал для інтерпретації і встановлення зворотного зв'язку;

  • соціометричну — подає інформацію щодо стосунків у групі і положення в ній окремих учасників. Коментар: для зняття напруження в групі, психогімнастику бажано проводити під музику.

Рольова гра.

Рольова гра чи “удавання”, імітує реальність того, що відбувається, та надає можливість діяти учасникам “мов насправді”. Кожна особа в рольовій грі має чітко знати ідею її ролі та мету рольової гри взагалі. Мета рольової гри — визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, тобто, вона намагається допомогти навчитися через досвід і почуття. Рольова гра може також використовуватися для отримання конкретних навичок, наприклад, постановки тендерних проблем. Інколи присутні можуть розігрувати ситуації, в яких вони вже побували. Рольова гра — це відносно “відкрита” техніка, яка дозволяє розвивати її залежно від навичок, власного досвіду та конкретної ситуації в групі. Слова “рольова гра” можна замінити на “драму” чи “програвання ситуації”. Дуже важливо також дати групі “вийти з ролі” після закінчення вправи - сказати кілька слів про почуття, враження чи думки. Інакше є небезпека, що “актори” та інші присутні залишаться з неадекватними думками або самооцінкою.



Закінчення речень.

Надає можливість працювати над висловленням власних ідей, а пізніше обговорювати їх з іншими.



Анкетування.

Використовується для перевірки знань і оцінки процесу навчання.



Дослідження випадків.

Базується на реальних випадках чи гіпотетичних, але таких, що постають з реальних проблем. Забезпечує матеріалом, на якому молодь практикуються у вивчених аналітичних навичках. Стимулює також пошук здобутків і помилок у власній праці. Ця вправа повинна бути чітко спрямована на конкретну проблему.



Керовані фантазії.

Тренер зачитує стовчену фантазію або таку, що розвивається групою. Може використовуватися як для індивідуальної, так і для групової праці з метою виявлення думок і почуттів.



Творча праця.

Містить колажі, креслення, малювання, моделювання, складання пісень, поем, історій чи ігор. Може відбуватися як індивідуально, так і в групі з метою виявлення наявних проблем іншим шляхом. Важливо пам'ятати, що ця форма — рушій ідей, а не перевірка талантів з малювання чи співів.



Дебати.

Можуть допомогти пояснити думки щодо суперечливих проблем і надати можливість побачити реальну перспективу. Як форму бажано використовувати дебати “акваріум” чи “телевізійні дебати”.



Коло.

Вправа, де кожен має можливість сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання чи висловлюючи свою думку або позицію. Кола корисні для швидкого моніторингу того, як група чи кожен учасник окремо опанували поданий матеріал. Але не на всі запитання і не вся група захоче відповідати вголос і відверто. Для таких запитань можна роздати міні-анкети.



Ігри й розминки, рухові вправи.

Корисні для послаблення монотонності, збільшення енергетичного рівня й заохочування до подальшої праці. Вони можуть також легким і приємним шляхом підкреслити значення основного сенсу вправи.



Рухові вправи обов'язково мають бути присутніми на тренінгах для підлітків. Вони активізують увагу, підвищують рівень активності та довіри в учасників, сприяють створенню невимушеної атмосфери тренінгу.

Рухові вправи можуть виконуватись:



  • у парах (наприклад, "Сліпий і поводир");

  • усіма учасниками групи у колі ("Давимо - висимо");

  • всією групою, що хаотично пересувається по приміщенню ("Броунівський рух").
    Небажано, коли ці вправи виконує лише кілька учасників, а інші виступають у ролі

спостерігачів.

Робота тренера - давати чітку інструкцію, спостерігати за безпекою учасників. Звичайно кожний блок тренінгу починається і закінчується руховими вправами, також вони допомагають, коли група стомлена або малоактивна.

Незручно, коли відразу після рухової вправи іде лекція (учасникам важко заспокоїтися), але сприяє успішності розташування слідом за цією вправою групової дискусії або структурованих вправ.

Наприклад:

-"Броунівський рух". Учасники стоять по колу. Виконувати вправу зручніше, коли є шарфи, хустинки, якими можна зав'язати очі. Інструкція. Зараз ми усі заплющимо очі і будемо рухатись по кімнаті, намагаючись нікого не штовхнути. Закінчуємо по команді "стоп".

Тренер слідкує за часом (3 хвилини), за безпекою виконання вправи. Коли учасники групи закінчать виконання вправи та займуть свої місця, можна організувати обговорення: "Що ви відчували під час переміщення?", "Від чого залежить почуття безпеки та довіри?

-"Знаки Зодіаку". Учасники стоять по колу. Інструкція. Використовуючи жести, мовчки вишикуватися у лінію відповідно до дня народження. Щоб зліва стояли народжені у січні, далі у лютому...

Тренер спостерігає за стратегіями виконання завдання, коли учасники вишикувалися, просить їх назвати свою дату народженні.



-„Оптимальна дистанція". Учасники працюють у парах, постійно змінюючи партнерів, потім вся група працює разом. Інструкція. Знайдіть з кожним партнером оптимальну відстань. Тепер спробуйте розташуватися у приміщенні всією групою, зберігаючи оптимальні відстані.

Повчальне відвідування

Може бути особливо корисним під час проведення довгого курсу для перерви в навчанні, а також для того, щоб надати можливість втілити теорію в практику Але ця вправа вимагає дуже ретельної підготовки та попередньої короткої сесії, де присутні мають обговорювати проблеми, які вони досліджуватимуть під час відвідування. Після відвідування слід також провести коротку зустріч-підсумок.



Круглий стіл

Метод тренінгової роботи розрахований як на малі, так і на великі групи, в яких один аркуш паперу та олівець передають по колу. Наприклад, один учасник записує ідею, потім передає аркуш та олівець партнеру ліворуч, той записує власну ідею і передає далі... Варіативність вправи полягає в тому, що учасники можуть використовувати різнокольорові фломастери чи олівці.



Малювання

Використання даного методу надає можливість усвідомити та продемонструвати підсвідоме ставлення учасників до заданої теми. Успішно використовується як на дитячих так і на дорослих групах. Потребує - аркушів паперу різного формату, кольорових олівців та крейди. Інколи можливо використання акварельних малюнків, які мають більш узагальнений та емоційний характер. Можливі такі теми малюнків:



Групові малюнки. "Єдність з множини", "Чоловіче та жіноче", "Світ, в якому тебе розуміють"

Існує негласне правило проведення тренінгу, відповідно до якого не варто обмежуватися лише одним методом протягом усього заняття. Використання різноманітних технік не тільки сприяє збереженню уваги і працездатності групи, але і відбиває реальні життєві ситуації, при яких може виникнути необхідність одночасного використання декількох моделей поведінки. І ще - обов'язково стежити за тим, щоб техніки чергувалися: коло - малі групи – групова робота - мозковий штурм - міні-лекція - малі групи – групова робота - мозковий штурм - робота в парах - групова робота - рольова(ділова) гра і т.п.



Робота тренерів у парі.

Групу ведуть або два тренери з приблизно однаковим рівнем досвіду, або основний тренер та помічник, що відповідає за організаційні моменти тренінгу. Робота в парі має свої умови, переваги та недоліки.

Умови. Наявність особистісної сумісності між ведучими, однакове розуміння мети та завдань тренінгу, існування попередньої згоди та домовленості про спільну роботу та зручний для них розподіл повноважень на групі.

Необхідна робота в парі, коли:

  • група велика - більше 15-20 учасників,

  • треба водночас з проведенням групи здійснювати аудіо - чи відеозапис,

  • на групі два або більше "проблемних" учасників,

  • тренер прагне до самовдосконалення і потребує обговорення деяких аспектів своєї поведінки з колегою,

  • існує бажання навчити партнера

Переваги роботи в парі:

  • можна краще простежити особистісну та групову динаміку.

  • можна розподілити обов"язки ("Я розповідаю про СНІД, а ти - ведеш рольову гру"),

можна розподілити ролі ("Я працюю інформаційним лідером, а ти створюєш емоційну атмосферу групи")
Кожна людина має свій стиль роботи. Тож і в тренерській діяльності вирізняються різні стилі.

Є тренери, які досконало знають матеріал, уміють його пояснити, оперують термінами і цифрами, їх цікаво слухати, проте вони не працюють на розвиток групи, вони як експерти тільки передають інформацію. Це – тренери-експерти.

Є тренери, які використовують блискучі ефекти, яскраві вправи, їх цікаво слухати, приємно спостерігати за їхньою роботою, але такий тренер працює на себе, він демонструє свої вміння і навички і не працює на розвиток групи. Це –тренер-зірка.

А є тренери, які не тільки вміють передати нові знання і навички групі, а й допомагають учасникам зробити узагальнення та висновки, спираючись на їхній досвід. Це – тренери-фасилітатори.

У гірських народів у стародавні часи був провідник, який допомагав мандрівникам долати гірські маршрути. Він знав, якою дорогою краще йти, скільки води взяти, яке спорядження потрібне тощо. Провідник разом із групою йшов на вершину, проте, коли він бачив, що мандрівники вже можуть самостійно подолати вершину, то давав їм можливість зробити це самостійно. Його називали ШЕРПОЮ. Успішний тренер має бути “шерпою” в передачі знань, поєднувати в собі риси і експерта, і зірки і фасилітатора.

Література:

Технологія проведення тренінгів з формування здорового способу життя молоді /Г.М.Бевз, О.П.Главник – К: Український інститут соціальних досліджень, 2004. -176 с.

Лозинський В. С.Учіться бути здоровими. - 2-ге вид., доп. та перероб. К.: Київський міський Центр здоров'я, 2004. - 160 с:

Матеріали для проведення групової роботи з формування здорового способу життя та профілактики негативних явищ в молодіжному середовищі м. Києва / За заг. ред. К.С. Шендеровського, І.Я. Ткач, К.В. Савченко, І.О. Бєлова. – К.: КМЦСССДМ, 2005.

О. О. Яременко, Балакірева О.М., О. В. Вакуленко та ін. Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи. – К: Український інститут соціальних досліджень, 2000. -207 с.



Лекція:

"Основи здорового способу життя".

ПЕРЕДМОВА
На сьогодні втрата здоров’я серед молоді створює проблему національної безпеки, самого існування держави, благополуччя територіальної громади, а отже вимагає негайного реагування.

Використовуючи подані дані про рухову активність, раціональне харчування, загартовування, психофізіобіоенергетичну саморегуляцію можна навчити молодь відновити втрачене здоров'я, вберегти молодість, красу, силу, досягти активного довголіття, позбутися багатьох хвороб і чинників ризику.
Основи здорового способу життя.
Від самого свого зародження лікувальне мистецтво, а надалі і наука як головну свою ціль вбачали зміцнення і збереження здоров’я, а лікування хвороб складало другу частину медичної доктрини. По переказу, владики Древнього Сходу платили своїм лікарям тільки за ті дні, коли вони, владики, були здоровими. Корифеї світової й вітчизняної медицини надавали першочергове значення здоров’ю, як великому дарові природи. Однак поняття “здоров’я” з давнього часу не мало конкретного наукового визначення. Тільки зараз із виділенням такої науки як валеологія (науки про здоров’я) стало можливим якісно й кількісно визначати здоров’я. " Здоровою може вважатися людина, - писав ще у 1941 році американський теоретик медицини Г. Сігерист, - яка відзначається гармонійним фізичним та розумовим розвитком і добре адаптована до оточуючого її фізичного та соціального середовища. Вона повністю реалізує свої фізичні і розумові здібності, може пристосовуватися до змін у оточуючому середовищі, якщо вони не виходять за межі норми, і внести свій вклад в добробут суспільства, відповідний до її здібностей. Здоров’я тому не означає просто відсутність хвороб: це дещо позитивне, це життєрадісне й охоче виконання обов’язків, які життя покладає на людину".

Здоров`я - це стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів (Устав ВООЗ).

Здорова людина - це фізично та розумово гармонійно розвинута людина, яка добре адаптована до оточуючого її фізичного та соціального середовища. Вона повністю реалізує свої фізичні та розумові здібності, може прилаштуватися до змін в оточуючому середовищі, якщо вони не виходять за межі норми, і внести свій вклад в добробут суспільства, відповідний до її здібностей.

Здоров`я - це позитивне, життєрадісне та охоче ставлення до виконання обов`язків, що покладає на людину життя.(Сігерист Г. 1941 р.)

Здоров`я - здатність протидіяти, прилаштовуватися і прилаштовувати, здатність до самозбереження і саморозвитку, до все більш різноманітному середовищі проживання. (“Обзор основы здоровья” В.А. Лищук, Е.В. Мосткова - М.,1994.-134с.)

Більш детально: здоров`я - це здатність:

- прилаштовуватися до середовища і своїх особистих можливостей;

-протистояти зовнішнім і внутрішнім хворобам, іншим пошкодженням, старінню та іншим формам деградації;

- зберігати себе, природне та штучне середовище проживання;

- розширювати свої можливості, умови і ореол проживання, об`єм і розмаїття доступного екологічного, інтелектуального і морально - етичного середовища проживання;

- збільшувати тривалість повноцінної життєдіяльності;

- покращувати можливості, якості і здібності свого організму, якість життя і середовища проживання;

- виробляти, підтримувати і зберігати собі подібних, а також культурні, духовні і матеріальні цінності;

- створювати адекватну самосвідомість, етико - естетичне ставлення до себе, близьких, людини, людства, добра та зла.

Сучасний погляд розуміє здоров`я людини як феномен, що інтегрує чотири основних складові (сфери): фізичну, психічну, духовну й соціальну.

Фізичне здоров`я визначають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, фізіологічні функції організму в різних умовах довкілля, під час спокою та руху, рівень фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров`я відносять індивідуальні характеристики психічних процесів і властивостей людини ‑ особливості мислення, характеру, психоемоційного типу (зокрема збудженість, емоційність, чутливість), які зумовлюють силу і швидкість реакцій на подразники та життєві ситуації, рівень стресу вірогідність афектів, уяви, почуття тощо. Психічне здоров’я також значною мірою зумовлює потреби людини, мотивацію, психологічні установки, життєві цілі тощо.



Духовне здоров`я тісно пов’язане із багатством духовного світу особистості, знанням і сприйняттям духовної культури (цінностей освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики тощо), включає рівень свідомості, особливості світогляду, життєвої самоідентифікації, ставлення до сенсу життя, оцінку власних здібностей і можливостей їх реалізації відповідно до усвідомлених ідеалів, особливості життєвих цілей, загалом ментальність людини.

Соціальне здоров`я характеризується рівнем соціалізації особистості, ставленням до норм і правил, прийнятих у суспільстві, соціальними зв’язками з людьми і соціальними інститутами, набутим соціальним статусом та прагненням до його підвищення у межах діючих законів і моральних традицій, джерелами і рівнем доходів і витрат тощо. Воно міцно пов’язано з економічними чинниками, взаєминами людини із структурними одиницями соціуму (сім`єю, організаціями, через які відбуваються соціальні зв`язки – праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров`я, безпека існування тощо). Рівень соціального здоров’я залежить також від різниці у доходах людей, розвитку соціальної сфери, розподілу благ матеріального виробництва, загалом суспільного устрою, що разом створює відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), зумовлює рівень психологічного задоволення буттям. У загальному вигляді соціальне здоров`я значно детерміноване рівнем розвитку суспільства і соціальної справедливості у певному середовищі, які відображуються в конкретних життєвих проявах в економічній, соціальній, політичній, духовній сферах.
Фактори, які зміцнюють здоров`я та ті, які послаблюють його.

Перші, зокрема, включають такі основні:

- сприятливі екологічні умови;

-гігієнічний режим праці та відпочинку;

- фізична культура;

- раціональне харчування;

- загартування;

- психогігієна;

- особиста гігієна;

- своєчасне звернення до лікаря;

- безпечний секс.




До других (негативних) факторів можна віднести:

-забруднення навколишнього середовища;

- лінь ;

- гіпокінезія;

-психофізичні перевантаження, стреси;

- шкідливі пристрасті, наркоманія;

- безсистемне споживання інформації;

- самолікування.





РУХОВА АКТИВНІСТЬ І ЗДОРОВ’Я.

Спеціальними дослідженнями встановлено, що рухова активність молоді в молодшій школі падає на 50% в порівнянні з дошкільним періодом життя, а старшокласники 75% всього часу неспання не рухаються. Особливо страждають від дефіциту рухової активності школярі 5-х та 6-х класів: навчальні навантаження в них дуже великі та потребують великого напруження сил, хоча саме в цей час відбуваються складні фізіологічні перебудови в організмі підлітків.

Якщо в результаті гіподинамії наші молоді люди втрачають здоров’я, тож нічого дивного, що воно повертається до них, коли вони теж повертаються до необхідного їм рівня фізичної активності. Значно доцільніше запобігти хворобам, дотримуючись режиму регулярних фізичних навантажень. Можна виділити такі основні види рухової активності, які легко дозувати та які найбільш ефективно зміцнюють сердцево-судинну та дихальну системи:

1) ходьба;

2) біг;


3) присідання;

4) катання на роликах;

5) стрибки;

6) плавання;

4) їзда на велосипеді;

5) ходьба на лижах.





Оптимальна частота занять для підтримки фізичного здоров`я - 3 рази на тиждень по 30-40 хвилин. Організму необхідний 48-годиний період поновлення. Збільшення кількості занять до 5 раз на тиждень не дає підвищення рівня здоров`я, або дає незначний приріст. Зменшення кількості занять до двох на тиждень значно менш ефективніше і може використовуватися лише для підтримки досягнутого рівня здоров`я, але не для його розвитку.

Як різновиди рухової активності дуже корисні спортивні ігри, особливо на свіжому повітрі, різні види туризму (пішохідний, гірський), походи вихідного дня.



ФОРМУВАННЯ ПРАВИЛЬНОЇ ПОСТАВИ.
З кожним роком кількість хворих сколіозом людей збільшується.

Статистика невтішна. І в школах, і вже, навіть, у дитячих садках картина стану опорно-рухової системи дітей однакова: сколіоз, кіфоз, слабкі м'язи спини, сутулість. А дефекти постави, що формується в ранньому віці, є однією із причин розвитку захворювань внутрішніх органів — наприклад, серцево-судинної системи (інсульти, інфаркти, гіпертонічна хвороба); дихальної (бронхіти, бронхіальна астма, запалення легенів) і ін.



Постава не передається в спадщину, її формують у родині, дитячих установах, у побуті й на роботі.

Для профілактики й лікування порушень опорно-рухового апарату найбільше ефективний, комплексний підхід, що включає заходи щодо усунення негативних факторів, що впливають на поставу:

  • раціональне харчування;

  • викорінювання шкідливих звичок;

  • лікувальна фізкультура, спрямована на розвиток і зміцнення м'язів спини й стіп;

  • носіння ортопедичних устілок, що корегують – подокорректорів, формуючих стопу, що сприяє правильному формуванню хребта, а, отже, гармонічному розвитку внутрішніх органів. (Довідки за тел. 442–63–42, 565–99–78, 497–46–46)

Майже у вcix людей з плоскою стопою буває погана осанка, у 60—70 %" дітей саме плоскостопість є причиною викривлення хребта та інших серйозних дефектів осанки. Навіть невелике відхилення від норми форми стопи може серйозно порушити фізичний розвиток людини. Люди з такою вадою не можуть довго стояти, ходити, швидко стомлюються, скаржаться на біль у м'язах гомілки i навіть стегна.

Основний метод виправлення плоскостопості — носіння устілок та фізичні вправи.

  1. Поперемінне згинання й розгинання стоп, сидячи.

  2. Крутіння стоп.

  3. Так звана гойдалка. Поперемінно людина піднімається на пальцях і переступає на п'яти.

  4. Ходьба на самих лише пальцях.

  5. Підскоки на пальцях.


Як правильно сидіти під час роботи за комп’ютером


  • Сідати треба не на краєчок стільця, а так, щоб вага тіла розподілилась на сідниці і стегна, а не на верхню частину сідниць і хрестець.

  • Не бажано сидіти, схрестивши ноги.

  • Ніколи не треба сидіти надовго закинувши ногу за ногу, тому що це приводить до скривлення хребта.

  • Ступні повинні стояти на підлозі по ширині стегон, а не бовтатися в повітрі.

  • Спину потрібно намагатись тримати прямо.

  • Плечі краще опустити, злегка відвести назад, не напружуватись.

  • Тримати голову потрібно прямо й рівно та не витягувати шию вперед.

  • Сідати краще так, щоб не доводилося тягтися вперед до клавіатури. Живіт повинен майже торкатися краю стола.

  • Монітор на столі потрібно встановити на відстані витягнутої руки, так щоб центр екрану перебував на рівні очей, і не доводилося нахиляти голову, напружуючи шию. (Якщо неможливо підняти екран, потрібно змінити кут його нахилу, підклавши під монітор підставку або товсту книгу).

  • Робочі матеріали краще класти прямо перед собою. I

  • Відповідно до техніки безпеки при роботі за комп'ютером, через кожні 15 хвилин потрібно вставати й улаштовувати собі розминку.


Розминка для очей під час роботи за комп’ютером

Вправи виконують сидячи або стоячи, відвернувшись від екрану, при ритмічному диханні, з максимальною амплітудою руху очей.

Варіант 1.1.

Закрити очі, сильно напружуючи очні м'язи, на рахунок 1—4, потім розкрити, розслабивши м'язи очей, подивитися вдалину на рахунок 1—6. Повторити 4-5 разів.

  1. Поглянути на перенісся й затримати погляд на рахунок 1—4. До втоми очі не доводити. Потім відкрити очі, подивитись у далину на рахунок 1—6. Повторити 4-5 разів.

  2. Не повертаючи голови, подивитися праворуч і зафіксувати погляд на рахунок 1—4, потім подивитися вдалину прямо на рахунок 1—6. Аналогічним образом проводять вправи, але з фіксацією погляду вліво, нагору й униз. Повторити 3-4 рази.

  3. Перенести погляд швидко по діагоналі: праворуч вгору, ліворуч униз, потім прямо вдалину на рахунок 1—6, потім ліворуч, праворуч униз і подивитися вдалину на рахунок 1—6. Повторити 4—5 разів.

Варіант 2.

1. Закрити очі, не напружуючи очні м'язи, на рахунок 1—4, широко розкрити очі й подивитися вдалину на рахунок 1—6. Повторити 4-5 разів.

  1. Поглянути на кінчик носа на рахунок 1—4 і перевести погляд вдалину на рахунок 1—6. Повторити 4-5 разів.

  2. Не повертаючи голови (голова прямо), виконувати повільно кругові рухи очами вліво й у зворотню сторону: вправо. Потім подивитися вдалину на рахунок 1—6. Повторити 4-5 разів.

  3. При нерухомій голові перевести погляд з фіксацією його на рахунок 1—4 нагору, на рахунок 1—6 прямо, після чого аналогічним чином — прямо. Виповнити рухи по діагоналі в одну й іншу сторони з перекладом очей прямо на рахунок 1—6. Повторити 3-4 рази.

Варіант 3.

1. Голову тримати прямо. Поморгати, не напружуючи очні м'язи, на рахунок 10-15.

2. Не повертаючи голови (голова прямо) із закритими очами подивитися праворуч на рахунок 1—4, потім ліворуч на рахунок 1—4 і прямо на рахунок 1—6. Підняти очі вгору на рахунок 1—4, опустити вниз на рахунок 1—4 і перевести погляд прямо на рахунок 1—6. Повторити 4-5 разів.

  1. Подивитися на вказівний палець, віддалений від очей на відстані 25—30 см. на рахунок 1—4, потім перевести погляд вдалину на рахунок 1—6. Повторити 4-5 разів.

  2. У середньому темпі проробити 3—4 кругові рухи в праву сторону, стільки ж у ліву сторону й, розслабивши очні м'язи, подивитися вдалину на рахунок 1—6. Повторити 4-5 разів.

У середньому темпі проробити 3—4 кругові рухи в праву сторону, стільки ж у ліву сторону й, розслабивши очні м'язи, подивитися вдалину на рахунок 1.

ЗАГАРТОВУВАННЯ
Загартування - комплекс заходів по підвищенню стійкості організму до впливу несприятливих погодно - кліматичних умов (низької та високої температури повітря, води, пониженого атмосферного тиску …).

Фізіологічна сутність загартування полягає у тренуванні та вдосконаленні терморегулюючих механізмів організму. При цьому досягається висока злагодженість процесів теплопродукції і тепловіддачі, які забезпечують адекватне пристосування організму до факторів оточуючого середовища. Загартовування має величезне значення як засіб зміцнення їх здоров'я, запобігання захворюванням. Фізично загартуватись — це значить підвищити стійкість у боротьбі з хворобами, підсиливши опірність організму. Для того щоб розвинути цю властивість, необхідні спеціальні заходи. Загартування зміцнює нервову систему, сприяє розвиткові стійкості проти туберкульозної інфекції.


Загартовування повітрям.
Важливім фактором підтримання нормальної життєдіяльності людей є свіже повітря. Потреба людини у кисні дуже велика, за добу вона пропускає через легені більше повітря, ніж доросла людина. Отже, свіже повітря вдома, прогулянки, сон на відкритому повітрі, повітряні ванни загартовують організм, зміцнюють його. Приміщення треба часто провітрювати. Особливо велике значення має наскрізне провітрювання, при такому провітрюванні поліпшується склад крові — збільшується кількість червонокрівців і гемоглобіну, нормалізується кількість білокрівців.

Великий російський художник І. Ю. Рєпін цілорічно, навіть у найдужчі морози, спав у кімнаті, де замість шибок у вікнах були дерев'яні решітки. Він дожив до глибокої старості, зберігши виняткову фізичну й розумову праце­здатність.

Загартовуючись, слід додержувати таких правил:

починати треба із звичних холодових подразнень, потім, подовжуючи повітряні процедури або знижуючи температуру повітря, поступово, збільшувати дію холодових повітряних процедур;

загартовуватися потрібно регулярно, систематично, бо тривалі перерви нівелюють досягнутий ефект і загартовування доводиться починати спочатку;

Загартовування повітрям рекомендується поєднувати з фізичними вправами (ходьбою, бігом, рухливими іграми) на свіжому повітрі, загартовуючих факторів — сонця, води. Добре сприяє загартовуванню ходіння босоніж. Ходити босоніж можна по прибережному піску, який обмиває мор­ська вода, по низькорослій м'якій траві, особливо вкритій росою або дощовими краплями, піщаному дну річки, озера, ставка, морському дну. При цьому організм зазнає меха­нічної дії (масаж) через численні нервові закінчення, біологічно (правильніше — фізіологічно) активні точки (використовувані при голкорефлексотерапії), термічної дії низької температури грунту, а якщо ходити по траві, то й впливу фізіологічно активних речовин рослин (ефірні олії, фітонциди, смолисті речовини та ін.).



Загартовування сонцем

Сприятливий вплив сонця людина відчуває скрізь, куди проникає сонячне проміння,— у кімнаті з широко розчиненими вікнами, на веранді, балконі, терасі, на даху, у дворі, на луці, в полі, на березі річки, озера, моря і, навіть, під час купання в них.



Звичайно, сонцем краще користуватися в заміській зоні, далі від фабрик та заводів, запорошених і загазованих вулиць, хоч тепер і в містах створено умови для відпочинку і користування свіжим повітрям та сонцем. У холодну пору року сонячні ванни приймають у зимових соляріях.

Шибки із звичайного скла поглинають більшу частину ультрафіолетового проміння. Тому в зимових соляріях використовують шибки із спеціального скла і прозорі плівки, крізь які добре проходить ультрафіолетове проміння.

Одяг частково пропускає ультрафіолетове сонячне проміння. При цьому має значення, з якої тканини його виготовлено. Так, цупкі темні тканини не пропускають ультра­фіолетового проміння або пропускають його дуже мало, тим часом як легкі світлі тканини пропускають значно більше ультрафіолетового проміння.

Вода річок, озер, моря пропускає ультрафіолетове сонячне проміння, тож під час купання людина зазнає його дії й засмагає.

Найбільш зручна й поширена форма опромінювання сонцем — приймання сонячних ванн, точніше,— сонячно-повітряних ванн, бо одночасно з впливом сонячного проміння на організм діє повітря. Сонячно-повітряні ванни можуть бути загальними, коли зазнає впливу все тіло, або частковими, коли опромінюється частина тіла.

Починати опромінювання сонцем найкраще з ванн розсіяної сонячної радіації, що унеможливлюють діяння прямих сонячних променів. Таке опромінювання можна діставати в затінку, під кронами дерев (дерева, як і всі рослини, мають дивовижну властивість — вони не нагріваються і тому під ними прохолодніше), або під спеціальними тентами, обладнаними на пляжах. Потім, після 2—3 таких процедур, здоровій людині можна переходити до приймання сонячних ванн сумарної радіації, коли на тіло людини діють усі три види сонячного випромінювання: пряме, розсіяне і відбите.

Влітку, у жарку пору, особливо в південних районах, сонячне опромінювання найкраще проводити в ранкові години (з 8 до 11 години) або в другій половині дня (з 16 до 19 години), через З0—40 хв після легкого сніданку або через 1,5—2 годин по обіді.

Загартовування водою.

Вода — коштовний дар природи, найбільш поширена й і, водночас найбільш цінна, корисна й дивовижна рідина.

Світовий океан (усі моря й океани) займає 70,8 % поверхні нашої планети. Вода концентрується також у льодовиках, підземних морях, річках, озерах, у грунті, атмосфері, у всіх живих організмах.

Вода — чудовий розчинник. У питній воді є потрібні людському організмові елементи (кальцій, натрій, хлор та ін.) і мікроелементи (йод, фтор та ін.). Надмір або нестача цих речовин у воді, якщо її вживають тривалий час, може призвести до хворобливих змін в організмі. Наприклад, у разі нестачі у воді йоду може розвинутися зоб; якщо у воді немає фтору, зуби людини легше зазнають карієсу, а якщо його надмір, уражується емаль зуба — розвивається флюороз.



Вода потрібна для нормального розвитку й функціонування організму, але вона може бути причиною хвороб, іноді дуже тяжких, навіть смертельних. Хвороби виникають внаслідок пиття води, забрудненої хімічними (нафтопродукти, отрутохімікати і т. ін.), фізичними домішками (ра­діоактивні речовини) і хвороботворними мікроорганізмами. Останні спричинюють такі інфекційні захворювання, як черевний тиф, дизентерія, вірусний гепатит, бруцельоз, холера, чума та ін. Вода може бути переносником глистових хвороб. Інфекційні захворювання виникають не тільки внаслідок пиття недоброякісної, забрудненої води, а й купання в забруднених водоймищах.

Вода — могутній оздоровчий фактор, її широко використовують для загартовування, зміцнення здоров'я, запобігання захворюванням. Воду можна застосовувати як внутрішній і зовнішній засіб (для обтирання, обливання, загортання, приймання ванн тощо). Водні процедури можуть бути як загальними (впливають на все тіло), так і місцевими, частковими (діють на певну ділянку тіла). Місцеві водні процедури особливо з розчинами лікарських речовин, можуть бути також у вигляді компресів, полоскань, зрошень, клізм, кишкових промивань. Загального впливу води досягають і під час купань у відкритих водоймах, у лазні.



ОСОБИСТА ГІГІЄНА.
Особиста гігієна – комплекс заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я, що полягають в догляді за шкірою, волоссям, ротовою порожниною, одягом та взуттям.

ЯкДекілька актуальних порад:

  • Під час статевого дозрівання посилюється діяльність сальних залоз, що може стати причиною появи вугрів. Вугрі бувають у 50% підлітків у віці 14-18 років. Тому дитині слід регулярно вмиватись теплою водою, обробляти шкіру антисептичними засобами та видаляти найбільш помітні. Необхідно збільшити вживання рідини. Фізичні навантаження та ігри на свіжому повітрі покращують стан шкіри. Як правило, після 20 років вугрі зникають.

  • Необхідним і корисним після кожного заняття спортом є приймання теплого душу. З метою загартування, теплий душ можна завершити холодним.

  • Щоб запобігти неприємному запаху тіла, причиною якого є активізація роботи потових залоз, рекомендовано щоденно (вранці та ввечері) приймати водні процедури, користуватися дезодорантами.

  • Неприємного запаху ніг можна уникнути, якщо до переліку гігієнічних процедур додати використання присипок і тальку, щоденно змінювати шкарпетки і раз на тиждень робити педикюр. Дуже корисно ходити босоніж.

  • Хлопці, які вже почали голитися, можуть прислухатись до таких порад:

  • приладдя для гоління повинне утримуватись в бездоганній чистоті;

  • іноді на обличчі на місцях росту волосся (щетини) можуть з’являтися дрібні висипання (прищі), які швидко зникають. Намагайтесь не натискати на них і занадто не розтягувати шкіру обличчя, оскільки від цього волосинки можуть втиснутись назад до волосяного мішечка (фолікула) і врости в епідерміс (поверхневий шар шкіри), що призведе до запалення.

  • Час від часу дезінфікуйте взуття . Для цього ватою, змоченою в 25% розчині формаліну або в світло-рожевому розчині перманганату калію, протріть устілки та внутрішню поверхню черевиків. Якщо для дезінфекції використовується формалін, то після протирання розчином, заховайте взуття до целофанового мішечка, тугенько зав’яжіть і лишіть на 2-3 години, після чого провітріть.

  • В банях, саунах, басейнах обов’язково привчіть себе користуватись гумовими капцями. Після повернення додому ноги слід вимити водою з милом, періодично можна використовувати місцеві протигрибкові засоби – присипки, розчини, мазі (широкий асортимент в аптеках).

  • При перших ознаках ураження – невідкладний візит до лікаря.

  • При виборі одягу та взуття, по можливості, віддавайте перевагу виробам з натуральних матеріалів.

  • Утримання в чистоті та догляді свого тіла та речей дозволить почуватися більш комфортно та впевнено, створить додатковий захист від ряду хвороб.

Психогігієна

Психогігієна - адекватна поведінка у звичайних та стресових ситуаціях, вміння керувати своїми емоціями.

Рівень тривожності (неспокою) легко перевірити за допомогою тесту “Суб`єктивна хвилина”. Треба засікти час на годинниках з секундної стрілкою і відвести від нього погляд. Як тільки хвилина пройде, поглянути на годинник. Норма - 65 сек. Легка тривожність - 55-64 секунди, тривога середнього виразу - 45-54 сек. Якщо вийшло менше 45 секунд, потрібна консультація психолога.

Оптимальне співвідношення позитивних і негативних емоцій 7:1. Відмінною особливістю позитивних емоцій (цікавість, радість) є те, що вони тримають нас у теперішньому часі. Це самий кращий час - минуло вже нема, майбутнього ще нема. Негативні емоції відводять душу у минуле або майбутнє, тоді як тіло завжди у теперішньому часі...

Зупинимось на деяких негативних емоціях. Тривога - емоція, що виникає за загальної оцінки ситуації як несприятливої. Тривога настільки особистий емоційний феномен, що деякі дослідники іменують її нашим сторожем та певний рівень її навіть вважають нормою. Людину, яка позбавлена почуття тривоги, називають легковажною.

Для цього існують:

- аутогенне тренування;

- медитація;

- психотерапевтичні сеанси;

- вправи зі спеціального дихання (наприклад, при стресах важливо зробити декілька глибоких вдихів і спокійні повільні видихи). Корисні дихальні вправи розробили свого часу Бутейко К.П., Стрельнікова А.Н. та інші ентузіасти здорового способу життя. Для нас природними дихальними вправами є чхання, кашель, позіхання, сміх, плач.



Сон.

Сон - головний засіб відновлення фізичного і психічного здоров’я. Це самий необхідний відпочинок для мозку та м’язів кожного дня. В середньому необхідна тривалість нічного сну для дорослої людини 7-8 годин. Перед сном важливо не робити важкої роботи, не наїдатися, не пити чай, каву та алкогольні напої, не поводити себе активно. А намагатися заспокоїтись, зробити невеличку прогулянку, почитати приємну літературу. Вчені дослідили, що постійний дефіцит сну - це важлива причина порушення здоров`я. Чоловіки з дефіцитом сну вмирають в 2,5 рази частіше, ніж ті, хто нормально сплять. Хворіють такі чоловіки в 6,5 разів частіше, відповідна цифра у жінок становить число у 3,5 рази більше.


Сексуальна культура

В основі сексуальної культури лежить вміння планувати вагітність, народжуваність дітей, вести упорядковане статеве життя у дорослому віці, а також профілактика ВІЛ та інфекцій, які передаються статевим шляхом. Треба вчити молодь цим питанням до початку їх статевого життя.



Духовне здоров’я.

Надсвідомість (духовна сфера) - це вищі рівні свідомості, це надособистий рівень, рівень, на якому досвід особистості вже узагальнений та утилізований. З цієї точки зору здоров’я - це шлях людини до свого духовного здоров’я, пошук свого призначення на Землі, змісту свого буття.

Характеристика надсвідомості:

- альтруїзм;

- розуміння причинно-наслідкових зв`язків у Природі та суспільстві;

- інтуїція.



Для зміцнення здоров’я:

- виховання та перевиховання;

- визнання високої творчої мети як фактора гармонізації його психіки та тіла;

- воля і віра в управлінні особистим здоров`ям.



Людина - єдина жива істота на Землі, яка усвідомлює себе і усвідомлення є інструментом її еволюції.


Каталог: psyhology -> files
files -> Організація та науково-методичне забезпечення діяльності психологічної служби І пмпк
files -> Формування навичок захисту і збереження репродуктивного здоров’я учнівської і студентської молоді
files -> Програма для дітей початкової школи «Розвиток уваги» пояснювальна записка
files -> Стрес. Психологічні техніки подолання
files -> Комплексне заняття з дрібної моторики
files -> Підготувала практичний психолог сш №320 Кирийок Тетяна Михайлівна
files -> Усвідомлений вибір професії, як запорука життєвого успіху
files -> Венеричні хвороби та інфекції, що передаються статевим шляхом
files -> Профілактика дитячого травматизму в школі
files -> Книга формування сексуальної культури молоді київ 2004


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка