Основні види і модуси консультування: очне, заочне, екстрене, короткострокове, довгострокове, індивідуальне, сімейне, групове



Скачати 54.84 Kb.
Дата конвертації25.03.2020
Розмір54.84 Kb.
ТипЛекція
ЛЕКЦІЯ 3
Тема: основні види і модуси консультування: очне, заочне, екстрене, короткострокове, довгострокове, індивідуальне, сімейне, групове. Рольове кільце: клієнт - замовник - посередник - підрядник-виконавець (консультант), спонсор
Мета: дізнатися про походження сучасного консультування, ознайомитися з основною типологією психологічних консультацій, прослідити зв’язок ролей у рольовому кільці Ю. М. Жукова
План:

1. Теоретичні основи консультативної роботи.



  1. Типологія консультативної допомоги. 

  2. Контрактний підхід діяльності психолога.


Рекомендована література:

  1. Абрамова Г. С. Введение в практическую психологию / Г. С. Абрамова. — Москва : Академический проспект, 1994. — 237 с.

  2. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование / Ю. Е. Алешина. — [2-е изд.]. — М. : Независимая фирма “Класс”, 1999. — 208 с. — (Библиотека психологии и психотерапии).

  3. Бурмянская Г. В. Возрастно-психологическое консультирование / Г. В. Бурмянская. — М. : Речь, 1994. — 335 с.

  4. Вачков И. В. Введение в тренинговые технологии / И. В. Вачков. — М. : Ось, 1998. — 229 с.

  5. Макшанов С. И. Психология тренинга / С. И Макшанов. — СПб. : Питер, 1997. — 284 с.

  6.  Тобиас Л. Психологическое консультирование и менеджмент: Взгляд клинициста / Пер. с англ. А. И. Сотова. — М.: Независимая фирма “Класс”, 1997. — 299 с.



1. Теоретичні основи консультативної роботи

Психологічне консультування – це сформована практика надання дієвої психологічної допомоги людям, заснована на переконаності в тому, що кожна фізично і психічно здорова людина у змозі впоратися майже зі всіма виникаючими в її житті психологічними проблемами. Завдання консультування – надати клієнту можливість проаналізувати, виявити і з'ясувати способи більш задоволеного і повноцінного життя.

Теоретичні основи консультативної психології включають в себе досить широкий спектр наукових теорій.

Глибинна психологія – психоаналіз (З. Фрейд), індивідуальна психологія (А. Адлер), аналітична психологія (К. Юнг), трансактний аналіз (Е. Берн) та ін. Основоположником глибинної психології, або психодинамічної теорії, був З. Фрейд. Згідно цієї теорії, стійкі особові характеристики звичайно формуються дуже рано. Ці дитячі стереотипи пізніше відтворюються в різних варіантах в дорослій поведінці. Життя людини визначається його минулим. Психолог також постійно працює з самозахисними механізмами особистості (так як у глибинній психології основним завданням «Я» є збереження балансу між зовнішніми (соціальними) силами, що діють на людину, і внутрішніми (несвідомими). Основою всіх технік, що застосовуються психологами в рамках даної теорії, є вільне асоціювання.

Біхевіоральний напрямок – соціальне навчання, тренінг соціальної компетентності, самонавчання, когнітивна терапія, раціонально-емоційна терапія (А. Эолмс) та ін. Вихідна методологічна позиція цього напряму полягає в тому, щоб дати клієнтові контроль над своїми діями, викликати конкретні зміни в його поведінці. Історично це напрямок йде від робіт Д. Уотсона і Б. Скінера. Біхевіоральний аналіз – це акцент на конкретних діях і вчинках людини. Психолог-біхевіористи робить акцент на дії людини, а не на його роздуми з приводу дій.

Гуманістичний напрямок – гештальттерапія (Р. Перлс), групова терапія (К. Роджерс), логотерапія (В. Франкл), психодрама (Морено). Даний напрям ставить у центр своєї методології особистість клієнта, яка є контролюючим центром у прийнятті психологом рішень. Гуманістичний, або екзистенційно-гуманістичний напрямок у психології розвивався К. Роджером, Ф. Перлсом, В. Франклом. Їх основна методологічна позиція полягає в тому, що призначення людини – жити і діяти, визначаючи свою долю; зосередження контролю і рішень знаходиться усередині самої людини, а не в його оточенні. Завдання клієнта і психолога полягає в тому, щоб як можна повніше зрозуміти світ клієнта і підтримати його під час прийняття відповідального рішення. К. Роджерс підкреслював відповідальність самої людини за свої дії і рішення. В основі цього – віра в наявність у кожної людини споконвічного прагнення до максимальної соціальної самоактуалізації. Гуманістичний напрямок практичної психології постійно орієнтований на індивідуальне зростання клієнта.

Починаючи з 60-х років все більше практиків вважають себе прихильниками не конкретної моделі, а «еклектичного» або «інтегрованого» підходу до консультування. Вони вважають, що жодна модель не є самодостатньою і універсальною, і запозичують ідеї і прийоми з різних підходів.


  1. Типологія консультативної допомоги. 

Консультативна допомога може здійснюватися в різних формах і видах.

Існує широке розмаїття форм консультативної практики і класифікацій цих форм за різними підставами (рис. 2.1).



Рис. 2.1. Підходи до класифікації консультування
Так, за критерієм об'єкта допомоги розрізняють індивідуальне ("один на один" або "обличчям до обличчя"), групове і сімейне консультування.

Індивідуальне психологічне консультування, необхідність в якому виникає досить часто у багатьох людей. До цього виду можна віднести консультування з таких питань, які глибоко зачіпають людину як особистість, викликають у неї сильні переживання, зазвичай ретельно приховувані від оточуючих людей. Це, наприклад, такі проблеми, як психологічні чи поведінкові недоліки, від яких людина хотіла б позбутися, проблеми, пов'язані з її особистими взаємовідносинами зі значимими людьми, різні страхи, невдачі, психогенні захворювання, які не потребують втручання лікаря, і багато іншого. Сюди ж може відноситися глибоке незадоволення людини собою, проблеми інтимних, наприклад статевих, відносин.

Наступний по значимості і частоті зустрічаємості в житті вид психологічного консультування – сімейне консультування. До нього можна віднести консультування з питань, що виникають у людини у власній родині або в сім'ях інших, близьких для неї людей. Це, зокрема, вибір майбутнього чоловіка (дружини), оптимальна побудова і регулювання взаємовідносин в сім'ї, попередження та вирішення конфліктів у сімейних взаєминах, стосунки чоловіка або дружини з родичами, поведінка подружжя в момент розлучення і після нього, вирішення поточних внутрішньосімейних проблем. До останніх відноситься, наприклад, вирішення питань розподілу обов'язків між членами сім'ї, економіки сім'ї та ряду інших.

Групове консультування - це вид психологічної допомоги, коли клієнт обговорює свої життєві труднощі не тільки віч-на-віч з психологом, але і з іншими людьми, і сама група є основною умовою розвитку його особистості і вирішення проблеми.

Групове консультування використовується для вирішення проблем міжособистісних взаємовідносин і проблем соціальної і культуральної реадаптації, включаючи різноманітні тренінги на основі внутрішньогрупової взаємодії, нерідко на основі культурно-незалежного підходу.

За критерієм віку диференціюють роботу з дітьми і дорослими.

Властивістю цього виду консультування є вікове психологічне консультування, що включає питання психічного розвитку, особливості виховання, принципи навчання дітей різних вікових підгруп. Предметом такого консультування вважається динаміка розвитку дитячої і підліткової психіки на певному віковому етапі формування, а також зміст психічного розвитку, що є істотною відмінністю від інших видів консультування. Вікове психологічне консультування вирішує завдання систематичного контролю за ходом формування психічних функцій дітей для оптимізації і своєчасної корекції.

Просторова організація консультування може бути здійснена у форматах контактної (очного) або дистанційної (заочного) взаємодії. Останнє може здійснюватися в рамках телефонного консультування (хоча це певною мірою і контактне консультування), письмового консультування, а також через друковані матеріали (науково-популярні видання та керівництва по самодопомоги).

За критерієм тривалості консультування може бути екстреним, короткостроковим і довгостроковим.

Короткострокове консультування – одно- чи дворазове відвідування клієнтом психолога;

Довгострокове консультування – три і більше зустрічі з психологом протягом декількох тижнів чи місяців.

Тривалість одного відвідування – від 30 хвилин до декількох годин. Це залежить від обговорюваної проблеми, часу, який є у психолога, а також цілей, які необхідно реалізувати. Оптимальна тривалість однієї зустрічі – 60 хвилин.

Існує також кілька типологій консультативної допомоги, що орієнтуються на зміст запиту клієнта і характер проблемної ситуації. Так, розрізняють інтімнолічностное, сімейне, психолого-педагогічне і ділове консультування.

Консультування може бути реакцією на ситуацію клієнта ("кризове консультування") або стимулом для росту і розвитку клієнта ("розвиваюче консультування"). Традиційно про консультування говорять стосовно ситуації під час або після кризи, однак слід було б також допомогти людям передбачати можливі проблеми в майбутньому, навчити їх розпізнавати ознаки кризи, що насувається і озброїти їх навичками придушення криз в зародку.





  1. Контрактний підхід діяльності психолога

У якості зручної для подальшого аналізу моделі, яка описує форми організації професійної діяльності психолога, можна використовувати рольове кільце ( Ю. М. Жуков, 2004), яке включає в себе наступні ключові ролі: Клієнт, Замовник, Спонсор, Посередник, Підрядник та Виконавець (рис. 3.1). Клієнт - той, хто має проблему психологічного (хоча б приблизно) характеру, Замовник - особа, яка усвідомлює цю проблему і приймає на себе відповідальність за її вирішення. Спонсор оплачує необхідні для вирішення даної проблеми витрати. Посередник має інформацію про можливості вирішення даної проблеми і сприяє встановленню контакту між Замовником та Підрядником. Підрядник визначає вибір конкретних шляхів і засобів вирішення проблеми, а Виконавець застосовує ці кошти.


Рис. 3.1. Рольове кільце контракту (за Ю. М. Жуковим)
Уявлення про рольову кільці корисно не тільки при розгляді проблеми поділу відповідальності, воно прояснює також питання розподілу функцій, таких як діагностика стану справ у Клієнта і прийняття рішень про подальші кроки (хто бере участь і на якій стадії процесу). Так, об'єктом діагностики є Клієнт, попередню діагностику здійснює Замовник і, частково, Посередник. Остаточний "діагноз" ставить Підрядник та інформує про нього Замовника. Замовник приймає або ж відкидає (ставить під сумнів). Рішення про втручання (застосування того чи іншого засобу, тієї чи іншої технології) також застосовується переважно в парі Замовник — Підрядник з урахуванням інтересів Клієнта і Спонсора і думки Виконавця. У процесах вироблення і прийняття рішення Замовник представляє інтереси Клієнта і Спонсора, а Підрядник — Виконавця. Після цього центральне місце на сцені займають Клієнт і Виконавець, а успішність їх взаємодії оцінюють Підрядник і Замовник.
Питання до лекції:

  1. Що таке консультування?

  2. Які витоки сучасного психологічного консультування?

  3. За яким критерієм розрізняють індивідуальне і сімейне консультування?

  4. Яким способом здійснюється групове консультування?

  5. Який проміжок часу займають короткострокове і довгострокове консультування?

  6. Які ролі включає рольове кільце Ю. М. Жукова?

  7. В чому заключається особливість кожної ролі?


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка